Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму icon

Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму




Скачати 397.79 Kb.
НазваМинулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму
Сторінка3/3
Дата14.07.2012
Розмір397.79 Kb.
ТипДокументи
1   2   3
1. /философия(сокр)/Философия от АН(гл1c).doc
2. /философия(сокр)/Философия от АН(гл2c).doc
3. /философия(сокр)/Философия от АН(гл3c).doc
4. /философия(сокр)/Философия от АН(гл4c).doc
5. /философия(сокр)/Философия от АН(гл5c).doc
6. /философия(сокр)/Философия от АН(гл6c).doc
7. /философия(сокр)/Философия от АН(гл7c).doc
8. /философия(сокр)/Философия от АН(литерат)c.doc
9. /философия(сокр)/Философия от АН(содержание)c.doc
10. /философия(сокр)/тит.doc
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму
Розділ 2 метафізичний вимір дійсності
Розділ 3 На шляху до граду божого
Розділ 4 doctor angelicus
Розділ 5 мандрівний фІлософ
Розділ 6 на світанку критичної філософії
Розділ 7 Діалектика абсолюту
С. Н. История древней философии. Жуковский; М.: Кучково поле, 2005. 480 с. Философский словарь Вл. Соловьева. Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1997. 464 с. Лега В. П. Лекции
Вступ 3 Розділ 1 Піднесення до ідеального світу
Філософія: сім видатних постатей
Етика і політика

Уся філософія Платона, цього відданого учня Сократа, має етичний характер. Етика Платона, відштовхуючись від його метафізики, що вивчає природу найвищого Блага, розглядає здійснення цього Блага у діяльності людини – індивіда, формуючи вчення про чесноту, а потім, в свою чергу, споглядає прояв цього Блага у державі та суспільстві, еволюціонізуючи до політики.

Етичні погляди Платона зазнали значних видозмін протягом його творчого життя. Спочатку ми спостерігаємо наївний евдемонізм (наприклад, у „Протагорі”): натхненний учень Сократа трактує Благо як єдність чесноти й щастя, прекрасного й корисного, доброго й приємного. Потім у діалозі „Горгій” філософ відкидає цей евдемонізм задля вимог абсолютної моралі. Через призму цієї моралі Платон викриває весь етичний лад афінського суспільства, яке засудило самого себе через смертний вирок, винесений Сократові. Ідеал абсолютної об’єктивної правди протиставляється чуттєвим потягам людини; добре протистоїть приємному. І хоча мислитель продовжує вірити в остаточну гармонію чесноти й щастя, але новий ідеал абсолютного добра спонукає його до визнання іншого, надчуттєвого світу, вільного від тілесності, де ця абсолютна правда існує і розкривається у своїй повноті [1].

Відтак у зрілих діалогах Платон надає моралі аскетичної тенденції, вимагаючи очищення душі, зречення чуттєвого світу і пристрастей, ним породжених. Оскільки душа за своєю істинною сутністю належить до надчуттєвого світу, і оскільки лише в цьому світі можна відшукати справжнє стале буття, то володіння добром, або блаженство, котре є вищою метою людського життя, може бути досягнуте лише завдяки піднесенню до цього ідеального світу. Навпаки, тіло й чуттєвість є могилою і в’язницею душі: остання одержала свої нижчі, нерозумні частини лише від з’єднання з тілом, і тіло є джерелом усіх похотей і усіх порушень духовної діяльності. Тому істинне призначення людини полягає у втечі від земного буття, аби через чесноту й знання уподібнитися до божества – в тому філософському вмиранні, оспіваному у „Федоні”.

Втім оскільки видиме є відображенням невидимого, то Платон задається метою використати чуттєві явища для споглядання ідей і внести це споглядання до чуттєвого світу. Наприклад, хоча найцінніша частина вищого блага зосереджена у розумі й знанні, але це благо, за Платоном, охоплює й емпіричне знання, і правильне уявлення, і мистецтво, і навіть задоволення, оскільки воно сумісне з духовним здоров’ям і не переходить межі, за якими приборкати чуттєвість неможливо.

Чеснота людини є головною умовою її щастя. На неї чекає нагорода як в тутешньому, так і в загробному світі. Навіть якщо б боги і люди ставилися до праведного так, як того заслуговує неправедний, і до неправедного так, як заслуговує праведний, то все ж праведний був би щасливішим за неправедного: чинити несправедливість гірше, ніж потерпати від неї, і бути покараним за свої провини краще, ніж залишатися без покарання і відтак не виправитися. Адже як краса і здоров’я душі чеснота безпосередньо є і блаженством; вона несе у собі самій свою нагороду, рівно як злочин несе в собі кару. Чеснота відтак є владою божественного начала в людині над началом тваринним, і лише вона робить нас вільними і багатими, приносить нам задоволення і душевний спокій.

Платонівське вчення про душу, психологія, дозволяє узгодити множину чеснот з єдністю чесноти. Філософ відводить для кожної з основних чеснот певне місце у душі. Цих основних чеснот чотири. У правильному влаштуванні розуму полягає мудрість. У тому, що афективна частина душі підтримує, попри задоволення і страждання, рішення розуму про те, чого слід боятися і чого не слід, полягає мужність. В узгодженості всіх частин душі стосовно того, хто має наказувати і хто підкорятися, полягає самовладання. І нарешті, в цілому – в тому, що кожна частина душі виконує своє завдання і не виходить за свої межі, полягає справедливість.

Втім етика Платона обмежена мораллю його народу і сучасними щодо нього умовами. Хоча його заборона причиняти зло ворогам підносить його над сучасниками, але в інших постулатах своєї етики, а саме у розумінні шлюбу, у зневазі до ремесла, у визнанні рабства мислитель залишається сином свого часу [6].

Етика Платона є обґрунтуванням його вчення про державу - політики. Політичні завдання він зводить до моральних. Наслідуючи Сократа, філософ вважає, що людина насамперед має працювати над самою собою, а потім уже – на користь суспільства. У сучасних йому умовах він не вважає можливою діяльність філософа в ролі державного діяча (в цьому його переконували і власні сіракузькі розчарування). В ідеальній же державі, описаній Платоном в однойменному діалозі, мислитель вважає політичну діяльність жертвою, що її приносить мудрець суспільству. Державне життя взагалі необхідне лише тому, що воно є єдиним засобом зберегти чесноту і забезпечити її панування. Чеснота, а разом з нею і щастя громадян – це основна мета держави; виховання народу у дусі чесноти – головне її завдання. Незважаючи на те, що держава початково виникає з фізичної потреби, вона сама собою, обмежуючись лише цими потребами, виродилась би в стадо у дусі кініків.

Відтак метою і організуючою засадою держави є чеснота. Будь-яка істинна чеснота ґрунтується на філософії. Отже, основною умовою державного блага є перебування у керівництві державою філософів. Філософія не є справою натовпу, і тому справа керування державою може бути довірена небагатьом людям, які здатні до неї. Влада цих небагатьох має бути абсолютною. Ладом платонівської держави є аристократичний абсолютизм, не обмежене ніяким законом панування мудрих (філософів).

Для того, щоб цей стан правителів мав належну могутність і щоб держава була захищена від зовнішніх ворогів, має існувати другий стан – воїни (стражі).Народні маси, землероби і ремісники, утворюють третій стан, який не бере жодної участі в політичній діяльності, а займається лише здобуванням життєвих засобів. Мотив подібного розподілу на стани корениться не лише в принципі розподілу праці, але і в глибокому переконанні мислителя, що тільки меншість людей здатна до розвитку, необхідного для виконання вищих політичних функцій.

Спадковість станових функцій наближає стани до відособлених одна від однієї каст. Платон сам порівнює три стани з трьома частинами душі: філософів – правителів – з розумом, воїнів – з афективною части­ною, землеробів і ремісників – з хтивою частиною, і розподіляє чесноти між станами таким самим чином, як чесноти окремої людини розподілені між частинами душі. Лише деякі члени суспільства мають чесноту розуму – мудрість; менша частина здатна до цілковитого самовладання – мужності; переважна ж маса громадян може утримуватися в межах стриманості [1].

Платон засуджує існуючі форми держави. І особливо критика його спрямована на сучасні йому полісні демократії. Демократія будується на принципі пріоритету більшості над меншістю. Але цю більшість аристократ Платон, потомок царського роду, змальовує сатирично, вкрай негативно. Типова людина демократичної держави нахабна, розбещена і безсоромна, але нахабство тут називається освіченістю, розбещеність – свободою, безсоромність – мужністю. Демократія легко вироджується в тиранію, бо надмірна свобода без проблем перетворюється в надмірне рабство. Крім демократії, Платон засуджує тиранію, олігархію (владу багатих), тимократію (владу військових). Ці чотири устрої, на думку Платона, є спотворенням того, що має бути, не тому, що тут існує соціальна нерівність (нерівність, за Платоном, гніздиться в природі речей), а тому, що їх соціальна нерівність не відповідає природній нерівності. Саме цим чотирьом видам державного устрою Платон протиставляє свій зразок ідеальної держави, розгляд якого продовжимо.

Для того, щоб стани філософів і воїнів задовольняли вимогам своєї професії, їх виховання і порядок життя мають цілковито перебувати в руках держави і бути пристосованими до її цілей. Держава піклується про те, щоб її громадяни народжувалися від найбільш здібних батьків і за найбільш сприятливих умов.

Філософи виховуються від дитинства з числа воїнів (стражів), але вступають до колегії верховних правителів не раніш п’ятдесятирічного віку, випробувані до цього часу у виконанні загальних обов’язків стражів – на війні і на громадських посадах. Вони мають бути твердими у своїх моральних переконаннях, мати досвід і вибираються колегією правителів, яка поповнює відтак саму себе, лише у тому разі, коли вони доведуть свої здібності.

Воїни-стражі одержують подвійне виховання: тілесне і духовне. Це – гармонійно розвинені люди, відважні і делікатні, котрі мають вміти діяти як примусом, так і переконанням. У діяльності воїна має бути щось філософічне, духовне. Духовне виховання воїнів містить у собі ознайом­лення з науками і мистецтвом. Мистецтво повинно робити воїнів мужніми, стійкими, такими, що не бояться смерті, віруючими в бога і добро, некористолюбними. Але не кожне мистецтво може служити людям. Платон пропонує реформу існуючого мистецтва. Він критикує неритмічність і дисгармонію у музиці, забороняє гру на флейті; виступає проти художнього наслідування будь-чого. Поет чи виконавець не має права імітувати ані людей, ані тварин. Філософ піддає критиці драматур­гію; навіть авторитети Гомера і Гесіода не стримують його від критики цих поетів за змалювання богів у негативному вигляді. Для Платона цінним в їхніх безсмертних поемах є лише місця, де йдеться про мужність і стійкість героїв, а не епізоди, де герої щось випрошують, принижу­ються, бояться смерті. Платон забороняє воїнам пити вино до сп’яніння, шанує дієту, яка сприяє здоровому способу життя. Взагалі виховання має служити здоров’ю. Не можна жити, постійно лікуючись. Про повноцін­них людей потрібно піклуватися, а неповноцінним не заважати відійти з цього світу.

Вбачаючи головне джерело соціальної несправедливості у приватній власності, Платон є предтечею соціалістів. За Платоном, приватна власність руйнує цілість та єдність держави, налаштовує людей одних проти інших. Воїни та філософи не мають жодної приватної власності, їм не дозволено користуватися золотом і сріблом. Держава змушує їх цілковито належати їй, відмовивши їм не лише у приватній власності, але й у сім’ї, усуваючи відтак приватні інтереси, які є головним ворогом держави.

Соціалізм Платона – казармений. Воїни нічим не володіють, окрім свого тіла. Живуть разом, разом харчуються, отримуючи харчі від грома­дян, яких захищають. Ці харчі – єдина винагорода за їхню службу. Сім’я Платоном заперечується на тій підставі, що власні дружини і діти пору­шують єдність держави. Відтак жінки мають бути спільними. Втім Платон виступає категорично проти невпорядкованих статевих стосунків. Жінці дозволяється мати дітей з 20 до 40 років, а чоловікові – з 25 до 55. Батьки не знають своїх дітей, а діти – батьків. Платон – прихильник рівності жінок з чоловіками. Адже жінка поступається чоловікові лише кількісно, а не якісно. Жінки є і серед воїнів. Стосунки між чоловіком і жінкою підпорядковані державній користі і мають одну мету – отримання якнайкращого потомства. Кращі паруються з кращими, пізніше вихову­ються тільки кращі. Новонароджена дитина надходить в розпорядження спеціальних посадових осіб, котрі займаються її доглядом і вихованням. Пізніше мати не знає, котра її дитина, відтак вона любить усіх дітей, так само дитина буде любити всіх старших і мати їх за батьків [7].

Така платонівська утопія ґрунтувалася на благому принципі підкорення індивіда державі, а держави – чисто моральним, ідеальним всезагальним і незмінним цілям. Однак її опис є чисто доктринерським, а подробиці – химерні та жорстокі, такі, що зневажають свободу й щастя людини. Відомі тоталітарні режими двадцятого сторіччя поза будь-яким видимим зв’язком із вченням Платона в багатьох деталях нагадували його „ідеальну державу”.

Вскриваючи причини та мотиви цього досить одіозного вчення, можна послатися на знання Платоном державного устрою Спарти, на опозицію мислителя щодо афінської демократії, на піфагорійський статут. Проте головним мотивом політичного вчення Платона було те, що філософ не бажав бачити в чуттєвій, індивідуальній стороні людського життя щось інше, крім перешкоди для справжньої моральності; його філософська система не давала йому змоги побачити в чутливості та індивідуальності природного засобу для реалізації – втілення ідей [6].

Платон в історії

Вплив Платона на філософську думку наступних століть був справді величезним. У перші віки нової ери відбувся переворот у почуттях і переконаннях, речі минущі й чуттєві втратили свою цінність порівняно з речами вічними і надчуттєвими, зовнішні порівняно з внутрішніми, і, говорячи словами Владислава Татаркевича, „людство навернулося в платонізм”. Не одне окреме відоме вчення, а буквально вся філософія цієї епохи стане „неоплатонізмом”. Під впливом платонізму розвивається і християнська філософія, думка святих отців часів вселенських соборів. Від раннього середньовіччя і до Ренесансу Платон зостається могутнім авторитетом для європейської філософії.

Кожна епоха і кожний напрямок запозичує з багатої і різноманітної спадщини афінського мислителя свої мотиви, і кожний інтерпретує ці мотиви по-своєму. Одне вбачають у Платоні олександрійські філософи і богослови, друге – християнські середньовічні містики, трете – натур­філософи епохи Відродження. „Найвища краса, незмінні істини, світо­упорядник, передвічне слово, божественні ідеї, надчуттєва любов, безсмертя душі – все це від Платона” (Вл. Татаркевич). Одні вважали і вважають його орфіком, інші – сократиком; одні знаходять в його творін­нях культ екстазу і віщих сил духу, інші – тверезість розуму, логіку. Однак, безумовно, всі погоджуються на тому, що релігійні начала філософії Платона справили значно більший вплив, ніж строго наукові. Релігія Платона – це філософський монотеїзм, який став у цілому поворо­тним пунктом на шляху від античного до християнського мислення.



1   2   3

Схожі:

Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconПро приймальну комісію вищого навчального закладу України І. Загальна частина
Приймальна комісія вищого навчального закладу (далі – Приймальна комісія) – робочий орган вищого навчального закладу, що утворюється...
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconФорма № н 04 (повне найменування вищого навчального закладу) Кафедра (циклова комісія) “затверджую
Схвалено методичною комісією вищого навчального закладу за напрямом підготовки (спеціальністю)
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconВерховна Рада України п о с т а н о в л я є : Внести до закон
До складу Вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами заступники керівника вищого навчального закладу, декани факультетів,...
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconСтруктура і організація роботи органів
Фінансовою основою студентського самоврядування є кошти, визначені Вченою радою вищого навчального закладу в розмірі не менше 0,5...
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconДодаток 1 до Правил прийому до вищого навчального закладу в 2013 році
Економічний коледж Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconТимчасовий річний план державних закупівель, що здійснюються без проведення процедур закупівель на 1 квартал 2014рік Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», код єдрпо 02070884
Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconРегламен т державного вищого навчального закладу «запорізький національний університет»
Регламент державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» Міністерства освіти І науки України (далі...
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconТимчасовий річний план державних закупівель, що здійснюються без проведення процедур закупівель на 2014рік Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», код єдрпо 02070884
Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconРічний план державних закупівель, що здійснюються без проведення процедур закупівель на 2014рік Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», код єдрпо 02070884
Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconКолективний договір на 201 4 -2016 роки між адміністрацією та трудовим колективом Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
Додаток Правила внутрішнього розпорядку Державного вищого навчального закладу
Минулися ті часи І, напевно, назавжди, коли студентові вищого навчального закладу пропонувався без жодної можливості вибору двосеместровий курс діалектичного та історичного матеріалізму iconРішення Вченої ради вищого навчального закладу про представлення роботи на Конкурс. На титульному аркуші розміщуються: назва роботи; шифр; рік виконання роботи
Конкурсу вищого навчального закладу або рішення Вченої ради вищого навчального закладу про представлення роботи на Конкурс
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи