Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка




Скачати 130.86 Kb.
НазваКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Дата14.07.2012
Розмір130.86 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КАФЕДРА НЕРВОВИХ ХВОРОБ, ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. С.М. САВЕНКА

КУРС ПСИХІАТРІЇ ТА МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

“__” ____ 200 р., протокол №


Завідувач кафедри


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА


ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ОСНОВ МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

^ НА ТЕМУ: “ОСОБИСТІСТЬ. ГАРМОНІЙНІ І ДИСГАРМОНІЙНІ ОСОБИСТОСТІ. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ І ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ (ПСИХОПАТИЧНІ ОСОБИСТОСТІ). ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОПАТИЧНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ. ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ПСИХОПАТИЧНИМ ОСОБИСТОСТЯМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ


^ Навчальний предмет – основи медичної психології

Медичний факультет, ІV курс

2 академічні години


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ СКЛАЛА


^

Методична вказівка


до практичного заняття з основ медичної психології


ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ОСОБИСТІСТЬ. ГАРМОНІЙНІ І ДИСГАРМОНІЙНІ ОСОБИСТОСТІ. РОЗЛАДИ ЗРІЛОЇ ОСОБИСТОСТІ І ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ (ПСИХОПАТИЧНІ ОСОБИСТОСТІ). ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ ПСИХОПАТИЧНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ. ПСИХОЛОГІЧНІ КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ. МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ ПСИХОПАТИЧНИМ ОСОБИСТОСТЯМ ТА ЧЛЕНАМ ЇХ СІМЕЙ


І. НАВЧАЛЬНА МЕТА:

1.1.Знати:

  • Визначення гармонійної (зрілої) особистості та її формування;

  • визначення синтонної особистості;

  • значення особливостей особистості для лікаря-клініциста;

  • визначення психопатій;

  • що розуміють під стабільністю патологічних рис характеру;

  • що розуміють під тотальністю проявів;

  • що розуміють під соціальною дезадаптацією;

  • класифікацію психопатичних особистостей;

  • психологічні особливості формування психопатичних особистостей;

  • психологічні критерії діагностики психопатичних особистостей;

  • медико – психологічні аспекти допомоги психопатичним особистостям;

  • медико – психологічні аспекти допомоги членам сімей психопатичних особистостей.


1.2. Уміти:

  • досліджувати особистість;

  • визначити індивідуальні психологічні особливості особистості;

  • провести експериментально - психологічне обстеження відхилень у психічній діяльності людини;

  • досліджувати особливості характеру особистості;

  • виділити вид психопатії і дати психологічну характеристику йому;

  • написати протокол проведеного дослідження.


1.3. Практичні навички:

  • визначення гармонійної особистості;

  • визначення розладів особистості та поведінки у дорослих;

  • дослідження психологічних властивостей особистості;

  • написання протоколу проведеного дослідження.
^

П. ПОРАДИ СТУДЕНТУ



Загальна структура особистості і характер розкриваються в типовому для неї взаємозв'язку основних компонентів. Нормальній (гармонійній, зрілій) особистості властива єдність змісту і форми виразу (поведінки). Загальноприйнятої систематики нормальних особистостей не існує, що пояснюється надзвичайним різноманіттям індивідуальних психологічних якостей людини і їх поєднанням. На підставі окремих полярних характеристик говорять про осіб екстравертованих — установки, увага яких направлена переважно зовні, і інтравертованих — направлених всередину, деталізуючих і узагальнюючих, протоколюючих і інтерпретуючих, романтиках і реалістах і т.д. Виділення гармонійної особистості передбачає наявність оптимально збалансованих особистих якостей. Власне психологічна гармонія пов'язана з психічними, особистими і духовними аспектами життя людини і виявляється як в його переживаннях, так і в зовнішній поведінці в різних життєвих ситуаціях. В поняття «гармонійність особистості» (характеру) включається така якість, як синтонність. Синтонною називається особистість, що знаходиться в гармонії з навколишньою реальністю, легко до неї адаптується. Тому для оцінки «нормальності» особистості в клінічній практиці з певним ступенем умовності можна використовувати визначення здоров'я, запропоноване ВООЗ: «стан повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб».

Нормальна особистість здібна до високого ступеню адаптації до різноманітних умов соціальної дійсності і адекватної поведінки в них. Аномальні особистості, навпаки, звичайно в такій мірі відхиляються від умовної середньої норми, що навіть при сприятливих зовнішніх суспільних обставинах зазнають суб'єктивні труднощі або відрізняються дисгармонійною поведінкою в ході пристосування до життя.

Знання особливостей особистості і їх облік мають величезне значення в будь-якій сфері людської діяльності і міжособистісних відносинах: в навчанні і вихованні, профорієнтації, психогігієні сімейного життя і відносин в колективі. В роботі лікаря-клініциста значення особистості пацієнта визначається її впливом на:

1) переживання хвороби (реакцію особистості на хворобу і внутрішню картину хвороби);

2) виникнення і динаміку хвороби;

3) взаємостосунки лікаря і хворого;

4) лікувально-діагностичний процес і психологічний клімат в медичній установі.

В повсякденній клінічній практиці поняття «характер» і «особистість» ототожнюються. Самий виражений ступінь патології характеру визначається поняттям «психопатія». П.Б.Ганнушкін (1933) описав психопатії як аномалії характеру, які «визначають весь психічний вигляд індивідуума...», «протягом життя... не піддаються яким-небудь різким змінам», «заважають пристосуватися до навколишнього середовища». О.В.Кербіков (1962) назвав ці ознаки тотальністю, стабільністю патологічних рис і порушенням соціальної адаптації. Причому для постановки діагнозу психопатії необхідне поєднання даних критеріїв.

^ Під стабільністю розуміється мала мінливість рис характеру протягом життя. Ця перша ознака, на думку А.Е.Лічко, що багато років займався проблемами аномалій особистості, чудово ілюструється приказкою: «Який в колисці, такий і в могилу».

Друга ознака — тотальність проявів характеру: при психопатіях одні і ті ж риси характеру виявляються усюди: і вдома, і на роботі, і на відпочинку, і при спілкуванні із знайомими і незнайомими людьми, коротше кажучи, в будь-яких обставинах. Якщо ж людина вдома одна, а на людях — інша, то вона не психопат.

Нарешті, третя, найважливіша ознака психопатій — це соціальна дезадаптація. Остання полягає в тому, що у людини постійно виникають життєві труднощі, причому ці труднощі випробовує або він сам, або оточуючі його люди, або і той і інші разом (не «живуть самі і заважають жити іншим», за визначенням Е.Кречмера).

Існує достатньо багато систематик психопатій, запропонованих різними авторами. В останній Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) виділяються наступні розлади особистості і поведінки (що раніше визначалися терміном «психопатія»):

  • параноїдний розлад особистості (параноїдна або паранойяльна психопатія);

  • шизоїдний розлад особистості (шизоїдна психопатія);

  • емоційно нестійкий розлад особистості, імпульсивний тип (збудлива психопатія);

  • ананкастичний (обсесивно-компульсивний) розлад особистості (психастенічна психопатія);

  • істеричний розлад особистості (істерична психопатія);

  • залежний розлад особистості (астенічна психопатія);

  • дисоціальний розлад особистості (гебоїдна психопатія або соціопатія);

  • емоційно нестійкий розлад особистості, межовий тип (нестійка психопатія);

  • змішаний розлад особистості (мозаїчна психопатія).

З психопатичними особистостями як пацієнтами зустрічаються лікарі самих різних спеціальностей. Тому оцінка лікарем характерологічних особливостей хворого, можливого реагування і форм поведінки допоможе йому краще розібратися в картині захворювання і знайти підхід до нього в процесі обстеження і лікування. Знання законів формування особистості дозволяє лікарю певною мірою виправляти її аномальні якості, вдаючись до оптимальних прийомів психотерапії і виховання. Особливо це важливо в роботі лікарів-педіатрів.

Багатство індивідуальності і різноманітність особистих якостей обумовлюють різноманіття взаємостосунків між хворим і лікарем. Особисті якості пацієнта і лікаря можуть сприяти їх взаєморозумінню, а у разі аномальних відхилень ставати істотним опором в налагодженні і закріпленні відносин лікар – хворий. Знання особливостей особистості хворого і його родичів дозволяє правильно побудувати бесіду і відносини з ними, визначити характер внутрішньої картини хвороби, спланувати психотерапевтичну тактику.

Більшість людей схильна ідеалізувати власну особу, прикрашати свої вчинки, а у психопатів критика до своєї поведінки часто не достатня. В клінічній практиці оцінка характеру і особистості хворого проводиться на підставі спостереження за його поведінкою, висловами, самооцінкою, а також відомостями, отриманими від родичів, медичного персоналу, сусідів по палаті і ін. Тому лікар повинен не тільки теоретично (вивчаючи спеціальну літературу), але і практично, в повсякденному спілкуванні з хворим, постійно вивчати його характер і особистість, уміти помічати ті особливості індивідуальності, які забезпечать максимальне проникнення в світ його хворобливих переживань, що дозволить надати своєчасну і, по можливості, досконалішу допомогу страждаючій людині. В той же час потрібно не менше тонко помічати збережені, здорові установки особистості і розумно використовувати їх для корекції аномальних проявів.

Знання особливостей власних темпераменту, характеру і особистості допоможе студентам і лікарям будувати відносини з пацієнтами, колегами і медичним персоналом. Уміння контролювати свої емоції і вислови, заняття самовихованням є важливими складовими професіоналізму лікаря, успішності його лікувально-діагностичної роботи, гармонійності відносин з пацієнтами і колегами.

^ В МКХ-10 психопатії розглядаються в розділі «Розлади зрілої особистості та поведінки у дорослих» - в цю групу захворювань входять розлади, які характеризуються глибоко укоріненими та постійними моделями поведінки, які залучають звичайно кілька сфер особистості та супроводжуються особистісною та соціальною дезінтеграцією. Час виникнення цих розладів — дитячий або підлітковий вік, ці розлади зберігаються в зрілому віці. Кожний стан у групі класифікується домінуючими формами поведінки.

Параноїдний розлад особистості — це важке порушення характерологічної конституції і поведінкових тенденцій індивідуума, що супроводжується особистісною і соціальною дезінтегрованістю та характеризується настійною підозрілістю і недовірою до людей, оцінкою дій людей як навмисно принижуючих або загрозливих.

^ Психологічні діагностичні критерії:

а) порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-значущих орієнтацій — опитувальники і тест-шкали для визначення ціннісної ієрархії і ціннісно-значущих пріоритетів;

б) порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:

  1. методики виміру локуса контролю (тільки інтернальний) і рівня сугестивності (низька);

  2. методики визначення самооцінки і рівня домагань у значущих і незначущих видах діяльності (ригідність самоцінних категорій і рівня домагань, високий рівень домагань у значущих видах діяльності і низький або адекватний у незначущих видах діяльності);

  3. методики виміру мотивації досягнень і потреби в досягненні (підвищена потреба в досягненні при підвищеній мотивації досягнення);

в) зміни емоційно-афективної сфери:

  1. методи визначення порога емоційної реактивності (знижений поріг емоційної реактивності);

  2. проективні методи;

^ Розлад особистості шизоїдного типу – це розлад, при якому має місце слабкість уподобань, соціальних і інших контактів, з аутистичним відходом у світ фантазій і інтроспекцій, що може позначатися на поведінці в переважанні сенситивних або експансивних особистісних властивостей за умови своєрідного розуміння особливостей інтерперсональних відносин, коли холодність і відчуженість можуть маскувати нездатність виловлювати почуття

^ Психологічні діагностичні критерії:

А) порушення або перекручування соціальної перцепцепції:

1) опитувальник або тест-шкали, що вимірюють рівень інтерполяризації соціальних норм і відношення до них;

2) опитувальник і тести, що визначають рівень конфліктності (низький рівень конфліктності);

Б) порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:

1) методики виміру локуса контролю (переважно – інтернальний);

2) методики визначення рівня домагань у значущих і незначущих видах діяльності (збіг рівня домагань у значущих і незначущих видах діяльності);

3) методики виміру мотивації досягнень і потреби в досягненні (знижена потреба в досягненні при підвищенні або перекрученій мотивації);

В) зміни емоційно-афективної сфери:

1) методи визначення порога емоційної реактивності (підвищений поріг реактивності);

2) методики визначення рівня спроможності до емпатії (знижена спроможність до емпатії);

3) проективні методи.

^ Дисоціальний розлад особистості – особистісний розлад, що характеризується грубою невідповідністю між поведінкою і існуючими соціальними нормами.

Психологічні діагностичні критерії:

А) порушення або перекручування системи ціннісних і особистісно-значущих орієнтацій:

  1. опитувальники і тест-шкали для визначення ціннісної ієрархії і ціннісно-значущих пріоритетів;

Б) порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:

  1. методики виміру локуса контролю (переважно екстернальний тип);

  2. методики визначення рівня домагань у різних значущих і незначущих видах діяльності (підвищення ригідності рівня домагань у значущих видах діяльності, тендітність рівня домагань у незначущих видах діяльності);

  3. методики виміру фрустраційної толерантності (низький);

  4. методики визначення рівня соціальної перцепції (низтка, із екстрапунитивною спрямованістю);

  5. методики виявлення рівня латентної агресивності і явної агресії (рівень агресивності нижче рівня агресії)

^ Емоційно-нестійкий розлад особистості – це патологічний стан, при якому вираженою є тенденція діяти імпульсивно, без урахування наслідків, що поєднується з нестійкістю настрою, в основі якого лежить недорозвинення вищих форм вольової діяльності і звідси відсутність складної мотивації вчинків.

^ Психологічні діагностичні критерії:

А) зміни емоційно-афективної сфери – методи визначення порога емоційної реактивності (знижений поріг реактивності, відсутність схильності до затримки афекту);

Б) порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:

  1. методики виміру мотивації досягнень і потреби в досягненні (низька потреба в досягненні при високій мотивації досягнення);

  2. методики виявлення структурних особливостей процесу цілеполагання (низька спроможність до планування і прогнозування);

В) методики виявлення рівня латентної агресивності і явної агресії (рівень агресивності вищий рівня агресії)

Істеричний розлад особистості – це патологічний стан характеру, при якому спостерігаються стереотипні форми поведінки, із високим рівнем домагань, демонстративністю, претензіями до оточуючих людей, потребою у визнанні, що не відповідають реальним можливостям і реальній ситуації.

^ Психологічні діагностичні критерії:

А) порушення або перекручування системи ціннісних і індивідуально-значущих орієнтацій – опитувальники і тест-шкали для визначення ціннісної ієрархії і ціннісно-значущих пріоритетів;

Б) порушення цільової і мотиваційної структури діяльності:

    1. методики виміру локуса контролю (переважно – екстернальний тип) і рівня сугестивності (переважно – підвищена);

    2. методики визначення рівня домагань у різних (значущих і незначущих) видах діяльності (підвищена ригідність або підвищена тендітність рівня домагань у значущих і у незначущих видах діяльності);

    3. методики виміру мотивації досягнення і потреби в досягненні (підвищена потреба в досягненні при зниженій або перекрученій мотивації досягнення);

В) переважання в предметно-образному коді мислення індивідуально-суб’єктивної або індивідуально-емоційної складової:

1) проективні методики;

2) методики, що побічно виявляють особливості предметно-образного коду (піктограми, асоціативний експеримент, методики, що виявляють особливості процесу сприйняття).

З психопатичними особистостями в якості пацієнтів зустрічаються лікаря різних спеціальностей, тому оцінка лікарем характерологічних особливостей хворого, можливого реагування і форм поведінки допоможе йому краще розібратися в картині захворювання і знайти підхід до пацієнта в процесі обстеження і лікування. Знання законів формування особистості дозволяє лікарю в певній мірі виправляти її аномальні якості, використовуючи оптимальні прийому психотерапії і виховання.


^ Ш. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Визначення гармонійної (зрілої) особистості та її формування.

  2. Визначення поняття «синтонність». Синтонна особистість.

  3. Значення особистості пацієнта в роботі лікаря-клініциста.

  4. Психопатія. Визначення поняття.

  5. Ознаки психопатій за О.В.Кербіковим.

  6. Сучасна класифікація психопатій (МКХ-10).

  7. Психологічні діагностичні критерії параноїдного розладу особистості.

  8. Психологічні діагностичні критерії розладу особистості шизоідного типу.

  9. Психологічні діагностичні критерії дисоціального розладу особистості.

  10. Психологічні діагностичні критерії емоційно-нестійкого розладу особистості.

  11. Психологічні діагностичні критерії істеричного розладу особистості.

  12. Психопатичні хворі у роботі лікарів інших спеціальностей.

  13. Медико-психологічні аспекти допомоги психопатичним особистостям.

  14. Медико-психологічні аспекти допомоги рідним та членам сімей психопатичних особистостей.



^

ІV. Л І Т Е Р А Т У Р А


Основна:

  1. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. Основи психології:Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.- Вінниця, 2001.

  2. Загальна та медична психологія (практикум) /Під заг.ред. проф. І.Д.Спіріної, проф. І.С.Вітенка. – Дгніпропетровськ, АРТ ПРЕС, 2002.

  3. Лакосина Н.Д., Ушаков Г.К. Учебное пособие по медицинской психологии. – М.: “Медицина”, 1976.

  4. Клиническая психология: Учебник для студентов медицинских вузов и факультетов клинической психологии /Под ред. проф. Б.Д.Карвасарского. – Санкт – Петербург, 2002.

  5. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология.- М.: Медпрес., 2001.

  6. Клиническая психология: Учебник для студ.мед.вузов /Н.Д.Лакосина, И.И.Сергеев, О.Ф.Панкова. – М.: МЕДпресс-информ, 2003.

7. Критерії діагностики і лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих: Клінічний посібник. – Харків: Арсіс, 2000. – С. 240-277.


Додаткова:

  1. Карвасарский Б.Д. Медицинская психология. – Л., 1982.

  2. Лебединский М.С., Мясищев В.Н. Введение в медицинскую психологию. – Л., 1966.



Методичну вказівку склала


Схожі:

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка icon1. Розрахунок на одну академічну групу: ?
Профільна кафедра –нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
На тему: “предмет І завдання медичної психології. Місце медичної психології в професійній діяльності лікаря. Завдання медичної психології....
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка iconКафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
До практичного заняття з основ медичної психології для студентів медичного факультету
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи