Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія icon

Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія




НазваПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія
Сторінка1/3
Дата14.07.2012
Розмір0.66 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3

http://www.moz.gov.ua/ua/main/sitenews/?CID=1&_pg=22&_cnt=20&_sort=dModify_raw&_order=-1


437.

18.07.2006

18.07.2006

Наказ від 03.07.2006 № 436 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія"



http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=6401







^ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ




НАКАЗ

N 436

03.07.2006

м.Київ




Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія"





На виконання доручення Президента України від 06.03.2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення і запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров'я, протоколів лікування та доручення Прем'єр-міністра України від 12.03.2003 №14494 щодо прискорення розроблення протоколів лікування

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити протоколи надання медичної допомоги хворим з:

1.1 вродженими вадам серця (додається);

1.2 гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензію) І-ІІ стадії (додається);

1.3 гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензію) ІІІ стадії (додається);

1.4 гіпертрофічною кардоміопатією (додається);

1.5 гострим коронарним синдромом без елевації ST (інфарктом міокарда без зубця Q і нестабільною стенокардією) (додається);

1.6 гострим коронарним синдромом з елевацією ST (інфарктом міокарда з зубцем Q) (додається);

1.7 гострим перикардитом, хронічним констриктивним перикардитом (додається);

1.8 дилатаційною кардіоміопатією (додається);

1.9 інфекційним ендокардитом (додається);

1.10 ішемічною хворобою серця: післяінфарктним кардіосклерозом (додається);

1.11 ішемічною хворобою серця: стабільною стенокардією напруження І-ІІ Ф.К.(додається);

1.12 ішемічною хворобою серця: стабільною стенокардією напруження ІІІ-ІV ФК. (додається);

1.13 міокардитом (додається);

1.14 нейроциркуляторною дистонією (додається);

1.15 фібриляцією (тріпотінням) передсердь (додається);

1.16 хронічною ревматичною хворобою серця (вадами серця) (додається);

1.17 хронічною серцевою недостатністю (додається).

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам Головних управлінь охорони здоров'я Дніпропетровської, Львівської та Черкаської, управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської, управління охорони здоров'я та курортів Вінницької та управлінь охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської та управління охорони здоров'я Севастопольської міської державних адміністрацій організувати впровадження та забезпечити дотримання протоколів надання медичної допомоги в підпорядкованих лікувально-профілактичних закладах.

Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра В.Л.Весельського.

 

Міністр

Ю.В.Поляченко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Від 03.07.2006 № 436


Протокол

надання медичної допомоги хворим з вродженими вадами серця


Код МКХ 10: Q20-Q28


^ Ознаки та критерії діагностики захворювання

Вадою серця називають таке органічне ураження клапанів серця, його перегородок, великих судин та міокарда, яке призводить до порушення функції серця, застою крові в венах, тканинах і органах, збіднення кров’ю артеріального русла. Розрізняють прості, комбіновані та поєднані вади серця.


^ Умови в яких повинна надаватись медична допомога

За наявності показань хворі підлягають направленню на хірургічне лікування у відповідні спеціалізовані заклади. Хворі з вадами серця підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання. Обстеження може проводитись в районних поліклініках, а при необхідності додаткових обстежень за допомогою міських кардіологічних диспансерів та діагностичних центрів. У випадках неможливості хірургічного лікування при прогресуванні СН хворі направляються в кардіологічні стаціонари за місцем проживання.


Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

  1. збір скарг та анамнезу

  2. клінічний огляд

  3. вимірювання АТ

  4. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, холестерин, глюкоза крові, калій, натрій, СРП; титри АСЛО, АГ)

  5. ЕКГ в 12 відведеннях

  6. ЕхоКГ та доплер-дослідження

  7. Рентгенографія ОГК

Додаткові дослідження

    1. Катетеризація серця

    2. Магнітно-резонансна томографія серця

    3. Добовий моніторинг ЕКГ


Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

1. Оперативне лікування вади серця.

2. Лікування СН та її ускладнень


^ Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту


Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Одужання хворих та поліпшення клінічного стану після хірургічного лікування. Відсутності прогресуванні СН при консер­вативній терапії, підвищення толерантності до фізичного навантаження. Зменшення кількості госпіталізацій.


^ Тривалість лікування

Термін стаціонарного лікування при проведенні хірургічного втручання визначається індивідуально. При проведенні консервативної терапії в кардіологічному стаціонарі терміни лікування визначаються індивідуально залежно від стадіях СН, ефективності лікування.


^ Критерії якості лікування

Одужання або покращання стану після хірургічного лікування Зникнення або зменшення вираженості симптомів і прогресування СН.


^ Можливі побічні дії і ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.


Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі потребують постійного диспансерного нагляду з обстеженням не менш як 1 раз на рік.


^ Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Повноцінне раціональне харчування; у випадках виникнення СН з обмеженням споживання рідини й повареної солі. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.


^ Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

При наявності декомпенсації СН хворі направляються на МСЕК в зв’язку із стійкою втратою працездатності. Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання. Рекомендується відмова від роботи вночі.


^ Директор Департаменту

організації та розвитку медичної

допомоги населенню Р.О.Моісеєнко


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Від 03.07.2006 № 436


Протокол

надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) І-ІІ стадії

Код МКХ 10: І10-І15


^ Ознаки та критерії діагностики захворювання

Артеріальна гіпертензія (АГ) – це стійке підвищення систолічного до 140 та/або діастолічного артеріального тиску (АТ) до 90 мм рт. ст. та вище.

Тривалий час захворювання перебігає без жодних клінічних ознак. АГ можливо виявити під час обстеження або диспансеризації. При прогресуванні захворювання можуть з’являтись неспецифічні скарги на головний біль, особливо зранку, запаморочення, шум у вухах.

Діагноз ГХ встановлюють виключення симптоматичних (вторинних) АГ. При І стадії гіпертонічної хвороби (ГХ) відсутні ознаки органічних уражень органів-мішеней (серця, мозку, нирок). При ІІ стадії є, як найменш, одна з об’єктивних ознак ушкодження органів мішеней: гіпертрофія лівого шлуночка за даними ЕКГ або ЕхоКГ, генералізоване звуження артерій сітківки, протеїнурія або мікроальбумінурія.

Для ГХ І-ІІ стадій характерні неускладнені гіпертонічні кризи (кардіальний, церебральний та безсимптомний).

^ Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з ГХ І та ІІ стадій підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання в районних поліклініках дільничними терапевтами або сімейними лікарями. В складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в міських кардіологічних, нефрологічних, ендокринологічних відділеннях, диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах з залученням відповідних спеціалістів.

Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

  1. збір скарг та анамнезу

  2. клінічний огляд

  3. вимірювання АТ на обох руках

  4. вимірювання АТ на нижніх кінцівках аускультативним методом (при вперше виявленому підвищенні АТ в осіб молодших за 45 років)

  5. вимірювання маси тіла та окружності талії

  6. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, креатинін, холестерин, тригліцериди, глюкоза, калій, натрій крові)

  7. ЕКГ у 12 стандартних відведеннях

  8. ЕхоКГ

  9. огляд очного дна

Додаткові дослідження

    1. визначення мікроальбумінурії

    2. добовий моніторинг АТ

    3. УЗД нирок

    4. РРГ

    5. добова протеїнурія

    6. при зниженні відносної щільності сечі – аналіз сечі за Зімницьким


Лікувальна програма


Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

Застосування антигіпертензивних препаратів І ряду (?-адреноблокатори, тіазидні або тіазідоподібні діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію1, антагоністи рецепторів до ангіотензину ІІ).

Низкодозова комбінована терапія як альтернатива монотерапії.

При недостатньому ефекті проводять комбіновану терапію 2-3 препаратами І ряду.


^ Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

  1. Аспірин

  2. При недостатній ефективності, або неможливості застосування препаратів І ряду в складі комбінованої терапії використовують антигіпертензивні препарати ІІ ряду (?1-адреноблокатори, поперед усе при супутній аденомі передміхурової залози, моксонидін, ?-метілдопа, резерпін).

  3. При гіпер- і дісліпідемії – терапія статинами


^ Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Стійке зниження АТ до цільового - <140/90, а для хворих цукровим діабетом – до 130/80. Зменшення вираженості скарг хворого з боку серцево-судинної системи. Корекція факторів серцево-судинного ризику


^ Тривалість лікування

Стаціонарного лікування не потребує. Амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя.


Критерії якості лікування

Стабілізація АТ в межах цільового. Відсутність ускладнень гіпертонічної хвороби.


^ Можливі побічні дії і ускладнення

Можливі побічні дії антигіпертензивних препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.


Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі повинні знаходитись на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Щорічне обов’язкове обстеження в рамках діагностичної програми, при необхідності обстеження і корекція терапії частіше, ніж 1 раз на рік.


^ Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Хворі повинні отримувати дієту із обмеженням солі до 5 грам на добу, обмежується вживання тваринних жирів, та продуктів, які містять холестерин. Рекомендується дієта збагачена ?-3 поліненасиченими жирними кислотами (морська риба). При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.

При наявності шкідливих звичок – відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.


^ Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Відмова від роботи в нічний час, нормалізація режиму сну та відпочинку. Рекомендована оптимізація фізичної активності (30-45хв 3-5 разів на тиждень). Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання.


___________________________________________________________

Примітка: 1. Дігідропірідінові похідні короткої дії можуть бути застосовані тільки для лікування гіпертонічного кризу.


Директор Департаменту

організації та розвитку медичної

допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Від 03.07.2006 № 436


Протокол

надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) ІІІ стадії


Код МКХ 10: І10-І13


^ Ознаки та критерії діагностики захворювання

Артеріальна гіпертензія (АГ) – це стійке підвищення систолічного та/або діастолічного артеріального тиску (АТ) до 140/90 та вище. При ІІІ стадії гіпертонічної хвороби (ГХ) є об’єктивні ознаки ураження органів мішеней з порушенням їх функції: стенокардія, перенесені інфаркт міокарду та інсульт, хронічна серцева недостатність ІІА-ІІІ ст., хронічна ниркова недостатність, хронічна гіпертонічна енцефалопатія ІІІ ст. Для гіпертонічної хвороби ІІІ стадії характерні ускладнені гіпертонічні кризи в анамнезі: розвиток на фоні підвищеного АТ гострих коронарних синдромів, гострого порушення мозкового кровообігу, крововиливи (в мозок, сітківку), розшарування аорти.


^ Умови в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з ГХ ІІІ стадії підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання в районних поліклініках чи сімейними лікарями з обов’язковим залученням кардіолога (обстеження не рідше 1 раз на рік). За недостатньої ефективності амбулаторного лікування хворі підлягають стаціонарному лікуванню в терапевтичному або кардіологічному відділеннях за місцем проживання. В складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в міських кардіологічних, ендокринологічних, нефрологічних диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах. При розвитку ускладненого гіпертонічного кризу необхідна обов’язкова термінова госпіталізація в палату інтенсивної терапії відповідного профілю.


Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

  1. збір скарг та анамнезу

  2. клінічний огляд

  3. вимірювання АТ на обох руках

  4. вимірювання АТ на нижніх кінцівках (при вперше виявленому підвищенні АТ в осіб молодших за 40 років)

  5. вимірювання маси тіла та окружності талії

  6. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, креатинін, холестерин, тригліцериди, глюкоза, калій, натрій крові)

  7. ЕКГ у 12 стандартних відведеннях

  8. ЕхоКГ

  9. огляд очного дна

  10. Rц ОГК

  11. УЗД нирок

Додаткові дослідження

  1. добовий моніторинг АТ при енцефалопатії і перенесеному ТІА/інсульті.

  2. доплерівске дослідження екстракраніальних судин

  3. КТ та МРТ голови

  4. при супутній ІХС та наявності відповідних показань коронаровентрикулографія.


Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

Комбінована терапія 2-4 антигіпертензивними препаратамі І ряду (?-адреноблокатори, тіазидні або тіазідоподібні діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію1, антагоністи рецепторів до ангіотензину ІІ).

При ускладненому гіпертонічному кризі артеріальний тиск повинен бути знижений протягом 1 години з використанням внутрішньовенної терапії згідно показань і особливостей кризу. Застосовуються нітрогліцерин, натрій нітропрусід, ?-адреноблокатори, фуросемід та ін.


^ Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

  1. Аспірин

  2. При недостатній ефективності, або неможливості застосування препаратів І ряду в складі комбінованої терапії використовують антигіпертензивні препарати ІІ ряду (?1-адреноблокатори, поперед усе при супутній аденомі передміхурової залози, моксонидін, ?-метілдопа, резерпін).

  3. При гіпер- і дісліпідемії – терапія статинами


^ Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Нормалізація АТ. Зменшення кількості та вираженості скарг хворого з боку серцево-судинної системи. Зменшення факторів ризику.


^ Тривалість лікування

Амбулаторне лікування проводиться безперервно протягом життя.

При ускладненому гіпертонічному кризі обов’язкове стаціонарне лікування тривалістю згідно профілю та виду ускладнення. Стаціонарне лікування потрібне при недостатній ефективності амбулаторного лікування, наявності ускладнень (енцефалопатія, серцева недостатність, хронічна ниркова недостатність). Тривалість стаціонарного лікування – 10-12 діб.


^ Критерії якості лікування

Стабілізація АТ в межах цільового. Відсутність нових ускладнень гіпертонічної хвороби з боку органів мішеней та подальшого прогресування порушень їх функцій.


^ Можливі побічні дії і ускладнення

Можливі побічні дії антигіпертензивних препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.


Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі повинні знаходитись на диспансерному спостереженні за місцем проживання. Щорічне обов’язкове обстеження в рамках діагностичної програми, при необхідності обстеження і корекція терапії частіше, ніж 1 раз на рік.


^ Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Хворі повинні отримувати дієту із обмеженням солі до 5 грам на добу, обмежується вживання тваринних жирів, та продуктів, які містять холестерин. Рекомендується дієта збагачена ?-3 поліненасиченими жирними кислотами (морська риба). При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.

При наявності шкідливих звичок – відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.


^ Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Хворі можуть направлятися на МСЕК в зв’язку з втратою працездатності. Рекомендовані обмежені дозовані фізичні навантаження під контролем фахівців з ЛФК. Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання.


Примітка: 1. Дігідропірідінові похідні короткої дії можуть бути застосовані тільки для лікування гіпертонічного кризу.


Директор Департаменту

організації та розвитку медичної

допомоги населенню Р.О.Моісеєнко

ЗАТВЕРДЖЕННО

Наказ МОЗ України

Від 03.07.2006 № 436


Протокол

надання медичної допомоги хворим на гіпертрофічну кардоміопатію


Код МКХ 10: І42.1


Ознаки та критерії діагностики захворювання

Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) – це первинне ураження міокарда, яке характеризується вираженою гіпертрофією міокарда лівого шлуночка (інколи правого шлуночка), нормальними або зменшеними порожнинами лівого шлуночка, вираженою діастолічною дисфункцією шлуночка і частим розвитком порушень ритму. Розрізняють асиметричну і симетричну форми ГКМП.


^ Умови в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з ГКМП підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання із залученням кардіолога. Обстеження може проводитись в районних поліклініках, а при необхідності додаткових обстежень за допомогою міських кардіологічних диспансерів та діагностичних центрів. За наявності показань хворі підлягають направленню на хірургічне лікування у відповідні спеціалізовані заклади. У випадках неможливості хірургічного лікування при прогресуванні СН хворі направляються в кардіологічні стаціонари за місцем проживання.


Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

  1. збір скарг та визначення сімейного анамнезу

  2. клінічний огляд

  3. вимірювання АТ

  4. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, холестерин, глюкоза крові, калій, натрій)

  5. ЕКГ в 12 відведеннях

  6. ЕхоКГ та доплер-дослідження

  7. Добовий моніторинг ЕКГ

  8. Рентгенографія ОГК

Додаткові дослідження

    1. Катетеризація серця та/або коронаровентрикулографія


Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

1. ?-адреноблокатори.

2. Блокатори кальцієвих каналів (верапаміл, ділтіазем).

3. Антиаритмічна терапія


Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

  1. Інгібітори АПФ (особливо при наявності супутньої артеріальної гіпертензії)

  2. Оперативне лікування міектомія за наявності показань

  3. Імплантація кардіостимулятора, а при наявності показань кардіовертера-дефібрилятора


^ Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Поліпшення клінічного стану, підвищення толерантності до фізичного навантаження.


^ Тривалість лікування

Термін стаціонарного лікування при проведенні хірургічного втручання визначається індивідуально, при лікуванні СН в кардіологічному стаціонарі терміни лікування визначаються індивідуально залежно від важкості СН та ефективності терапії.


Критерії якості лікування

  1. Поліпшення клінічного стану.

  2. Підвищення толерантності до фізичного навантаження.

  3. Зниження частоти госпіталізацій.

  4. Усунення загрозливих життю аритмій.


Можливі побічні дії і ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.


^ Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі потребують постійного диспансерного нагляду з обстеженням не менш як 1 раз на рік.


^ Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

При наявності декомпенсації СН хворі направляються на МСЕК в зв’язку із стійкою втратою працездатності

При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.

При наявності шкідливих звичок – відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.


^ Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

При наявності декомпенсації СН хворі направляються на МСЕК в зв’язку із стійкою втратою працездатності. Забороняється робота на транспорті, на висоті, обмеження по фізичних навантаженнях.


^ Директор Департаменту

організації та розвитку медичної

допомоги населенню Р.О.Моісеєнко


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

Від 03.07.2006 № 436


Протокол

надання медичної допомоги хворим із гострим коронарним синдромом без елевації ST (інфаркт міокарда без зубця Q і нестабільна стенокардія)


Код МКХ 10: І20 – І22


^ Ознаки та критерії діагностики захворювання

Гострий коронарний синдром (ГКС) – група симптомів і ознак, які дозволяють підозрювати гострий інфаркт міокарду (ГІМ) або нестабільну стенокардію (НС).

Термін ГКС використовується при першому контакті з хворими, як попередній діагноз. Включає ГКС із стійкою елевацією сегмента ST на ЕКГ і без такої. Перший у більшості випадків передує ГІМ з зубцем Q на ЕКГ, другий – ГІМ без Q і НС (заключні клінічні діагнози).

ГІМ – це некроз будь-якої маси міокарду внаслідок гострої тривалої ішемії. НС – гостра ішемія міокарду, важкість і тривалість якої недостатня для розвитку некрозу міокарду. ГІМ без підйому ST/без Q відрізняється від НС збільшенням рівня біохімічних маркерів некрозу міокарду в крові, які в НС відсутні.

В якості клінічних діагностичних критеріїв ГКС слід вважати:

  1. Затяжний (більше 20 хв.) ангінозний біль в спокої.

  2. Стенокардія не менш за ІІІ ФК (за класифікацією Канадської асоціації кардіологів, 1976 р.), яка виникла вперше (протягом попередніх 28 днів)

  3. Прогресуюча стенокардія, як найменше ІІІ Ф.К.

ЕКГ критерії ГКС: горизонтальна депресія сегменту ST та/або “коронарний” негативний зубець Т. Можлива також відсутність цих ЕКГ-змін.

Біохімічні критерії ГКС: підвищення в сироватці крові змісту КФК, бажано МВ КФК, з наступним зниженням у динаміці та/або серцевих тропонинів Т чи І. В суперечливих випадках ці критерії є визначальними.


^ Умови в яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з ГКС повинні обов’язково терміново госпіталізуватись у спеціалізоване інфарктне (або при відсутності – в кардіологічне) відділення стаціонару, бажано у блок інтенсивного спостереження лікування та реанімації (БРІТ). Після стабілізації стану хворі виписуються на амбулаторне лікування під спостереження кардіолога.


Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

  1. збір скарг та анамнезу

  2. клінічний огляд

  3. вимірювання АТ

  4. ЕКГ у 12 відведеннях в динаміці

  5. лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, КФК в динаміці 3 рази, бажано МВ-КФК чи тропонін Т або І при необхідності в динаміці 2 рази, АЛТ, АСТ, калій, натрій, білірубін, креатинін, холестерин загальний, тригліцериди, глюкоза крові)

  6. ЕхоКГ

  7. навантажувальний тест (ВЕМ або тредміл) при стабілізації стану та відсутності протипоказань

  8. КВГ: відсутность стабілізації стану хворого при проведенні адекватної медикаментозної терапії протягом 48 годин або наявність протипоказів до проведення навантажувальних тестів

Додаткові дослідження

    1. ЧАТВ (при лікуванні нефракціонованим гепарином)

    2. коагулограма

    3. Rц ОГК


Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

  1. Аспірин.

  2. Тієнопірідинови похідні.

  3. Нефракціонований гепарин (в/в крапельно протягом мінімум 1 доби з наступним п/ш введенням) і низькомолекулярні гепарини п/ш всім хворим. Тривалість терапії 2-5 діб, а при збереженні ознак ішемії і більше.

  4. ?-адреноблокатори без внутрішньої симпатоміметичної активності.

  5. Нітрати при наявності стенокардії та/або ознак ішемії міокарда. Як альтернативу можна використовувати сідноніміни.

  6. Блокатори кальцієвих каналів. Ділтіазем і верапаміл доцільно застосовувати для лікування хворих, які мають проти покази до ?-адреноблокаторів і у хворих з варіантною стенокардією при відсутності систолічної СН. Дігідропірідіни ретардної дії можна використовувати з метою антигіпертензивного та додаткового антиангінального ефектів тільки разом з ?-блокаторами1.



  1   2   3

Схожі:

Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №365 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча нефрологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча нефрологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №365 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча нефрологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча нефрологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №364 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю "Дитяча гематологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча гематологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №350 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю " Дитяча неврологія"
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю “Дитяча неврологія”
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №271 Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"
Президента України від 06. 03. 2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров’я,...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №767 Про затвердження Протоколів діагностики та лікування алергологічних хвороб у дітей
Я та Академії медичних наук України від 11 вересня 2003 року №423/59 „Про затвердження складу робочих груп з розробки протоколів...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconНаказ №593 м. Київ Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Нефрологія"
України від 06. 03. 2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження державних стандартів у сфері охорони здоров’я, протоколів...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія" На виконання доручення Президента України від 06.
Прем'єр-міністра України від 12. 03. 2003 n 14494, з метою поліпшення якості надання медичної допомоги населенню
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Медицина невідкладних станів"
На виконання доручення Президента України від 06. 03. 2003 №1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження протоколів лікування...
Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю „Кардіологія iconПро затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія"
Виконання доручення Президента України від 06. 03. 2003 n 1-1/252 щодо прискорення розроблення І запровадження державних стандартів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи