№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження icon

№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження




Назва№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження
Дата14.07.2012
Розмір90.8 Kb.
ТипДокументи


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології ім. С.М. Савенка

“______” _______________ 200__ р.


Протокол № ___


Зав. кафедри нервових хвороб,

психіатрії та медичної психології

Професор В. М. Пашковський


Методичні вказівки

студентам ІУ курсу медичного факультету

для самостійної підготовки до практичного заняття


Тема № 11

ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП. СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ. ЛІМБІКО-РЕТИКУЛЯРНИЙ КОМПЛЕКС, СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ.


^ Навчальний предмет – нервові хвороби

Медичний факультет,

Спеціальність „педіатрія”, ІV курс

Зав. кафедри професор В.М. Пашковський


Методичну вказівку підготувала

доцент Кривецька І.І.


Чернівці-200__


1. Тема: ^ ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ У ДІТЕЙ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП. СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ. ЛІМБІКО-РЕТИКУЛЯРНИЙ КОМПЛЕКС, СИНДРОМИ УРАЖЕННЯ.

Вивчення функції та патології вегетативної нервової системи /ВНС/ представляє особливий інтерес для підготовки лікаря загального профілю, тому що вона регулює функцію внутрішніх органів, залоз внутрішньої секреції, кровоносних та лімфатичних судин, гладкої та поперечно-смугастої мускулатури, а також органів чуття. Крім того, ця система забезпечує гомеостаз та взаємодію внутрішніх органів з іншими системами організму. Вивчення різних аспектів патології та функції вегетативної нервової системи в значній мірі визначає розкриття патофізіологічних механізмів рефлексотерапії..

2. Тривалість заняття: 2 години

3. Навчальна мета.

3.1. Знати:

 сучасні уявлення про функцію та патологію вегетативної нервової системи та лімбіко-ретикулярного комплексу;

 методику дослідження вегетативної нервової системи;

 основи топічної діагностики пошкодження різних відділів /сегментарного, надсегментарного/ вегетативної нервової системи та лімбіко-ретикулярного комплексу.


3.2.Вміти:

 досліджувати функцію різних відділів вегетативної нервової системи;

 діагностувати пошкодження різних відділів /сегментарного, надсегмен-тарного/ вегетативної нервової системи та лімбіко-ретикулярного комплексу.


^ 3.3.Опанувати практичні навички:

 дослідження зіничної реакції, окосерцевий, солярний, піломоторний рефлекси, проводити орто- та кліностатичні проби, місцевий та рефлекторний дермографізм;

 проведення пірамідонової проби;

 виявлення асиметрії артеріального тиску на ногах та руках;

 діагностування вегетативних розладів при ураженні мозку на різних рівнях;

 дослідження температури, потовиділення /апіринова проба/.

 проведення фармакологічних проб /реакція на введення атропіну, адреналіну, пілокарпіну/.


^ 4.  Поради студенту

З метою визначення ступеня та характеру порушень в залежності від пошкодження сегментарного (симпатичні, парасимпатичні відділи) та надсегментарного апаратів (передній, середній та задній відділи гіпоталамуса та ін.) вегетативної нервової системи, необхідно провести обстеження хворого в наступній послідовності.

Стан функції вегетативної нервової системи:

1) вияснити у хворого наявність частіше пароксизмальних головних болей (типу мігрені та ін.), синкопальних пароксизмів, меньєроподібних приступів, кропивниці, ангіотрофоневротичиих набряків, коливання артеріального тиску, вісцеро-сенсорних болів в зонах Захар'їна-Геда;

2) перевірити пульсацію крупних судин з обох боків на кінцівках, шиї та голові (сонні артерії та ін.);

3) звернути увагу на стан шкіряних покривів (блідість, гіперемія, гра вазомоторів на лиці та грудях, мармуровість, сальність, акроціаноз, гіпергідроз, гіперкератоз, сухість та лущення шкіри та ін.), підшкірножирового шару (ступінь ожиріння та його розподіл, гіпо- атрофія та ін.), волосся (розподіл, облисіння, гіпертріхоз, посивіння та ін.), нігтів (поперечна зчерчуваність, крихктість, деформація, потовщення та ін.);

4) вияснити наявність порушень тазових функцій (сечо­виділення, дефекації, статевої функції) та визначити типи цих порушень (центральний, периферичний).

Шкірні рефлекси та температура

Дослідити шкірні рефлекси та шкіряну температуру;

- піломоторний рефлекс або рефлекс "гусячої шкіри" (больове або холодове подразнення шкіри в області трапецієвидного м'язу та ін.);

- потові рефлекси:а) аспіринова проба - 1г аспірину всередину на гарячому чаї - виникає дифузне потовиділення (позитивна проба), а


при відсутності реакції: пошкодження гіпоталамуса або його зв'язків з симпатичними клітинами бокових рогів (негативна проба);

б) пілокарпінова проба - під шкіру 1 мл 1% розчину -виникає дифузне потовиділення (збудження потовидільних волокон в самих залозах), відсутність його - при пошкодженні симпатичних вузлів спинного мозку;

в) йодно-крохмаловий метод Мінора для визначення рівня пошкодження спинного мозку;

- визначити температуру шкіри з допомогою електрон­них термометрів для вияснення асиметрії її (вище 0,5°С) та проксимально-дистальних взаємовідношень.

Судинні рефлекси

Дослідити судинні рефлекси:

- місцевий дермографізм (у відповідь на подразнення виникає або біла полоса (симпатикотонія - підвищення су­динного тонусу) або червона (ваготонія - пониження судин­ного тонусу);

- рефлекторний дермографізм (больовий): у здорових,, у відповідь на штрихове подразнення виникає червона полоса шириною 1-2 см, яка обведена вузькими білими лініями -відсутність такої реакції вказує на пошкодження судинно-розширюючих волокон в периферичному нерві та ін.;
Зіничні рефлекси

Дослідити зіничні рефлекси:

- пряма реакція зіниць на світло (відсутність її вказує на пошкодження парасимпатичної іннервації (ядро Якубовича-Вестфаля);

- співдружня реакція зіниць на світло (відсутність її -пошкодження парасимпатичних волокон в повздовжньому пучку);

- реакція зіниць на конвергенцію (відсутність її при пошкодженні поздовжнього пучка);

- реакція зіниць на акомодацію (відсутність її - пошкод­ження парасимпатичних волокон в поздовжньому пучку -ядро Перлеа);

- реакція зіниць на біль (відсутність її - пошкодження симпатичної іннервації зіниць).

Вісцеральні рефлекси

Дослідити вісцеральні рефлекси:

- окосерцевий рефлекс Ашнера (сповільнення пульсу після надавлювання на очне яблуко /10-15 сек/ на 4-10 ударів в 1 хв);

- клиностатичний рефлекс Даніелополу (уповільнення пульсу на б і більше ударів - підвищення збудливості пара­симпатичної нервової системи - відсутність її - симпатичної);

- ортостатичний рефлекс Превеля (прискорення пульсу більш, як на 24 удари за хв. - перевага тонусу симпатичної нервової системи, менше ніж на б ударів за хв. - парасимпа­тичної);

- холодова проба (занурення руки в холодну воду -15-28° С - на другій руці вимірюють артеріальний тиск - до -після занурення через 1-2 - 3-5 хв.: в нормі систолічний тиск підвищується на 15-20 мм. рт. ст.);

- рефлекс Герінга (підрахунок пульсу сидячи та після за­тримки глибокого вдиху: в нормі уповільнення пульсу на 4-6 ударів/хв., а при ваготонії - на 8-Ю та більше);

- проба Штанге на тривалість затримки дихання (хворо­му в лежачому положенні рекомендовано затримати дихання на вдиху при зажатому носі: в нормі тривалість затримки у чоловіків - 1 хв., у жінок -50с);

- шийно-серцевий рефлекс Чермака (лікар здавлює блу­каючий нерв та сонну артерію нижче кута нижньої щелепи: в нормі сповільнення пульсу на 6-12 ударів в хв., а більше -ознаки ваготонії);

- солярний рефлекс (лікар надавлює рукою на область солярного сплетіння до відчуття пульсу черевної аорти: в нормі він уповільнюється на 1-12 ударів в 1 хв., а якщо

більше 12 - то підвищений тонус парасимпатичної нервової системи);

Фармакологічні проби:

- проба з адреналіном (підшкірне введення Імл 0,1% розчину адреналіну призводить у здорової людини до: поблідніння шкіряних покривів, підвищення артеріального тиску, прискорення пульсу, збільшення вмісту цукру в крові -користуватись цією пробою необхідно обережно, можливі парадоксальні реакції);

- шкіряна адреналінова проба (крапля 0,1% розчину ад­реналіну наноситься на місце уколу шкіри голкою: в нормі виникає поблідніння шкіри з рожевим вінцем навколо);

- проба з атропіном, який пригнічує рецептори парасим­патичних волокон (підшкірне введення 1 мл 0,1% розчину атропіну у здорової людини викликає сухість рота та шкіри, прискорення пульсу та розширення зіниць);

- проба з пілокарпіном, який збуджує рецептори пара­симпатичних волокон (підшкірне введення 1 мл 1% розчину пілокарпіну в нормі викликає почервоніння лиця, посилення слюновидідення та пітливість).

Синдроми ураження ВНС

Важливим для топічної діагностики є визначення рівня пошкодження вегетативної нервової системи та її зв'язків (лімбічна система, ретикулярна формація, мигдалеподібне ядро, кора мозку):

а) симпатичної на рівні шийних вузлів, в тому числі зірчастого (синдром Бернара-Горнера та ін.): C3-Th5 (сегменти грудної клітки), Th6-Th12 (сегменти черевної порожнини) та L1-L5 (сегменти малого таза);

б) парасимпатичної на рівні середнього, довгастого моз­ку та сакрального відділу - S2-S4;

в) надсегментарного відділу (передній, середній та задній відділи гіпоталамуса): нейроендокринний синдром.

полідипсія, поліурія, булемія, дисменорея, синдром Іценко-Кушінга, нецукрове сечовиснаження, порушення формули сну (гіперсомнія, диссомнія, приступи нарколепсії), вегето-судинна дистонія з синкопальними

пароксизмами та ряд інших синдромів: нейротрофічний, нервово-м'язовий, астенічний, діенцефальна епілепсія та ін.


^ 5. Контрольні питання:


1. В чому відміна сегментарної іннервації шкіри симпатичної нервової системи від соматичної?

2. Чому після денервації лівої внутрішньої сонної артерії виникає лівосторонній синдром Бернара- Горнера?

3. Які розлади сечовиділення виникають при ураженні конуса спинного мозку?

4. У хворого після травми розвинувся параліч ніг з високими колінними та ахіловими рефлексами, симптомом Бабінського з двох сторін, провідникова параанестезія з верхньою межею Д4, затримка сечі та калу. Де знаходиться вогнище ураження?

5. Чому при поперечному ураженні спинного мозку розвиваються пролежні і при якій локалізації вони часто зустрічаються?

6. Яке клінічне значення зон Захар’їна-Геда?

7. Де розміщений центр сечовиділення в спинному та головному мозку?

8. Чому лише при ураженні пірамідних шляхів з двох сторін порушується довільне сечовиділення?


6.  Література:

6.1.Основна:


  1. Бадалян Л.О. Детская неврология. – М., 1998. – 607 с.

  2. Гусев Е.И., Гречко В.Е., Бурд Г.С. Нервные болезни. - М., 1988. - 640 с.

  3. Горбач И.Н. Критерии диагностики в неврологии. - Мн."Высшая школа"., 1997. - 323 с.

  4. Иргер И.М. Нейрохирургия. – М., 1992. – 289 с.

  5. Зозуля И.С. и соавт. Практическая неврология. - К., 1997. - 216 с.

  6. Ярош О.Я. Нервові хвороби. - Київ: "Вища школа", 1993. - 447 с.

  7. Неврология /под ред. Самуэльса. - Москва:"Практика", 1997. - 641 с.


6.2.Додаткова:

  1. Барашнев Ю.И. Перинатальная неврология. – М.: Триада-Х, 2001. – 601 с.

  2. Верещагин Н.В. Компьютерная томография головного мозга. – М.,1986.- 251 с.

  3. Дуус П. Топический диагноз в невропатологии: /Пер. с нем. – М., 1996. – 378 с.

  4. Чернецький В.К. Методи дослідження в клініці нервових хвороб /Посібник для студентів медичних вузів, лікарів-інтернів та невропатологів/. – Чернівці, 1997. – 100 с.

  5. Карлов В.А. Терапия нервних болезней. – М., 1996. – 653 с.

  6. Патологоанатомическая диагностика опухолей человека: Руководство в 2-х томах / Под ред. Н.А.Краєвского. – М.: “Медицина”, 1993. – 688 с.

  7. Лихтерман Л.Б. Клиническая диагностика опухолей больших полушарий мозга. - М.: Медицина, 1979. – 245 с.






Схожі:

№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconМетодична розробка
Мозковий міст, синдроми ураження черепних нервів групи мосто-мозочкового кута (V, VII, VIII пари). Методика дослідження у дітей різних...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconПротокол №
Екстрапірамідна система ( підкіркові вузли та ін.). Внутрішня капсула. Методика дослідження функції екстрапірамідної системи у дітей...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconПротокол №
Анатомофізіологічні особливості мозочка та його зв'язків. Методика дослідження функції мозочка у дітей різних вікових груп. Синдроми...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconПротокол №
Довгастий мозок. Синдроми ураження каудальної групи черепних нервів ( IX-ХІІ пари). Бульбарний та псевдобульбарний синдроми. Методика...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconПротокол №
Кора великих півкуль мозку, їх функціональна асиметрія. Вищі кіркові функції. методи дослідження вищих кіркових функцій у дітей різних...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconПротокол №
Анатомо-фізіологічні особливості загальної чутливості, методика дослідження чутливості у дітей різних вікових груп. Клінічні синдроми...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження icon№13 Синдроми ураження кори правої та лівої гемісфер мозку. Синдроми ураження лобної, вискової, тім’яної та потиличної долі головного мозку. Навчальний предмет – нервові хвороби Медичний факультет, Спеціальність „педіатрія”, ІV курс Методичну розробку підготувала доцент Кривецька І.І. Чернівці-200
Тема: Синдроми ураження кори правої та лівої гемісфер мозку. Синдроми ураження лобної, вискової, тім’яної та потиличної долі головного...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconМетодична розробка
Синдроми ураження кори правої та лівої гемісфер мозку. Синдроми ураження лобної, вискової, тім’яної та потиличної долі головного...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconПротокол №
Екстрапірамідна система ( підкіркові вузли та ін.). Внутрішня капсула. Методика дослідження. Клінічні синдроми ураження екстрапірамідної...
№11 вегетативна нервова система. Методика дослідження у дітей різних вікових груп. Синдроми ураження. Лімбіко-ретикулярний комплекс, синдроми ураження iconЮ. М. Нечитайло методичнавказівка до практичного заняття
Афо та методика обстеження органів кровообігу у дітей. Семіотика та синдроми їх ураження. Функціональні та інструментальні методи...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи