Тема 10. Економічні коливання. Безробіття icon

Тема 10. Економічні коливання. Безробіття




Скачати 129.66 Kb.
НазваТема 10. Економічні коливання. Безробіття
Дата14.07.2012
Розмір129.66 Kb.
ТипДокументи

Тема 10. Економічні коливання. Безробіття

10.1. ЕКОНОМІЧНІ КОЛИВАННЯ ТА ЇХНІ ПРИЧИНИ

У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зростають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічними коливаннями. Ці коливання пов'язані з неоднаковим рівнем ділової активності в різні періоди. Тому для характеристики економічних коливань уживають поняття "діловий цикл", яке відбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років. Термін "діловий цикл" має певні недоліки. Він передбачає, що економічні коливання відбуваються регулярно і їх можна прогнозувати. Насправді вони є нерегулярними, і їх практично не можна передбачити з високим ступенем точності.

Ділові цикли неоднакові за тривалістю. Вони тривають від двох-трьох років до двох десятиліть, але всі вони мають одні й ті самі фази: 1) піднесення; 2) спад; 3) вершина; 4) дно. Піднесення і спад є головними фазами ділового циклу, а вершина і дно - поворотними пунктами циклу (рис.



^ Спад це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У фазі спаду домогосподарст-ва купують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок зростають запаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва на зменшення закупівель і збільшення запасів на складах. Тому реальний ВВП починає зменшуватися.

Скорочуються інвестиції в будівництво, машини та устаткування.

Одночасно зменшується попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня, частину працівників відправляють у примусові відпустки, а надалі й зовсім звільняють, збільшується безробіття. У фазі спаду заробітна плата може знижуватися, зменшуються прибутки ділових підприємств.

Спад болісно вражає національну економіку, передовсім галузі промисловості, які виробляють капітальні блага та споживчі товари тривалого користування. У роки спаду в цих галузях відбувається значне зниження обсягів виробництва і зайнятості, зокрема у важкому машинобудуванні, виробництві сільськогосподарських знарядь, автомобілів, холодильників, а також у будівельній галузі.

Інша справа — продукти харчування, взуття, одяг та інші споживчі товари щоденного вжитку. їх закупівлю не можна відкладати надовго. Щоправда, у фазі спаду обсяг закупівель навіть цих продуктів зменшується

Піднесення є дзеркальним відображенням спаду. Кожна з названих ознак спаду виявляється у протилежній формі: відбувається зростання ВВП і прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.

Вершина — найвища точка піднесення, коли в національній економіці досягається повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність.

^ Дно — найнижча точка спаду. Початок піднесення, що настає за спадом, називають пожвавленням , а глибокий і тривалий спад —: депресією.

Тепер можна сказати, що діловий цикл триває від одного спаду до іншого, або, що те саме, від одного піднесення до іншого.

У фазі спаду реальний ВВП зменшується, а рівень безробіття зростає, і навпаки, у фазі піднесення реальний ВВП збільшується, а рівень безробіття знижується. Американський економіст Артур Оукен виявив кількісну залежність між: зміною обсягу національного виробництва і зміною рівня безробіття. Цю залежність нині називають законом Оукена. Закон Оукена: перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем на 1% призводить до зменшення потенційного ВВП ( при повній зайнятості) на 2.5 – 3 %.

Для багатьох країн з розвинутою ринковою економікою закон Оукена можна записати за допомогою такого рівняння



Зміна рівня безробіття = - 1/2(% зміни реального ВВП—3).


Згідно з цим рівнянням, коли темп приросту реального ВВП становить 3% за рік, то рівень безробіття не змінюється і дорівнює природному. За темпу приросту реального ВВП, що перевищує 3%, рівень безробіття знижується приблизно на 0,5% на кожний відсоток цього перевищення. Якщо, наприклад, реальний ВВП зростає за рік на 5%, то рівень безробіття знизиться приблизно на 1% щодо природного.

За темпів зростання реального ВВП, що нижчі 3% за рік, рівень безробіття зростатиме. Якщо, наприклад, національна економіка перебуває у фазі спаду і реальний ВВП зменшився на 1% то, згідно з законом Оукена, рівень безробіття зросте на 2%.

У перехідній економіці України дія закону Оукена поки що не простежується.

Не всі коливання ділової активності творять діловий цикл. Існують так звані сезонні коливання, причини яких криються або в природних умовах виробництва і збуту, або у звичаях і традиціях даного суспільства.

^ 10.2. ВТРАТИ ВІД БЕЗРОБІТТЯ ТА ЙОГО ПРИЧИНИ

Безробіття – ситуація у сфері зайнятості, коли працівники, які погодилися би працювати за наявну заробітну плату, не можуть знайти роботу.

Нам уже відомо, як вимірювати рівень безробіття і що існує три види безробіття, а також те, що безробіття та інфляція є двома основними проблемами кожної національної економіки, ключовими проявами її нестабільності.

Безробіття спричиняє значні матеріальні втрати, адже зменшується вироблюваний національний продукт. Ці втрати пов'язані передовсім із циклічним безробіттям і нерідко є досить значними. Для вимірювання втрат від циклічного безробіття економісти часто використовують закон Оукена. Наявність циклічного безробіття означає, що фактичний ВВП є меншим від природного. Закон Оукена можна записати:

ВВП* - ВВП / ВВП =B (Б` – Б*)

де ВВП* — природний обсяг виробництва;

ВВП — фактичний обсяг виробництва;

(ВВП*- ВВП) - ВВП-розрив;

Б* — природна норма безробіття;

Б' — фактичний рівень безробіття;

В — коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, що на кожен відсоток перевищення безробіттям його природної норми фактичний ВВП є меншим за природний ВВП на В %).

У більшості країн коефіцієнт B коливається в інтервалі від 2 до 2,5%. Це означає, що коли циклічне безробіття в національній економіці становить 1%, то фактичний ВВП на 2-2,5% менший за природний ВВП.

Отже, ВВП-розрив як показник втрат від циклічного безробіття становить:

ВВП-розрив =В(Б' -Б*)х ВВП*.

Якщо рівень безробіття порівняно з попереднім роком зростає на 1%, то реальний ВВП зменшиться на 2%, що означає величезні економічні втрати -недовиробництво товарів і послуг, зниження доходів населення тощо.

Безробіття зумовлює не лише економічні, а й величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів. Воно негативно позначається на психіці людини, на її фізичному здоров'ї: зростає кількість серцевих захворювань, алкоголізм тощо. Психологічні тести показують, що втрата роботи це психологічна травма, яка за рівнем стресу поступається тільки смерті найближчих родичів та тюремному ув'язненню.

У національній економіці щоденно когось із зайнятих звільняють з роботи, а окремі безробітні знаходять роботу. Цей безперервний приплив у лави безробітних і відплив із них визначає частку робочої сили, що перебуває у стані

безробіття. Як нам уже відомо, робоча сила країни становить:

L = 3+Б,

де L — робоча сила;

З — зайняті;

Б — безробітні.

Економісти нині вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття зумовлене трьома основними причинами безробіття

  1. пошуком роботи;

  2. негнучкістю заробітної плати \

  3. недостатнім сукупним попитом.

^ 10.3. ЗАЙНЯТІСТЬ І ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

Ринок праці охоплює сукупність механізмів, що забезпечують узгодження та координацію попиту і пропозиції праці, купівлю-продаж робочої сили та визначення її ціни, організацію оплати праці та соціальний захист найманих працівників через систему соціального страхування.

Початок становлення національного ринку праці в Україні пов'язують з ухваленням у 1991 р. Закону України "Про зайнятість населення". Згідно з цим законом, держава відмовилася від монопольного права на працевлаштування і забезпечення абсолютної зайнятості населення і взяла на себе зобов'язання здійснювати матеріальне (допомога з безробіття) та соціальне (професійна перепідготовка, працевлаштування тощо) підтримання працівників, що втратили роботу й офіційно отримали статус безробітних. Саме в цей період в Україні були створені базові елементи інфраструктури ринку праці - Державна служба зайнятості і Державний фонд сприяння зайнятості населення.

Однак процес формування національного ринку праці відбувається повільно і суперечливо. І це аж ніяк не випадково, оскільки сфера зайнятості була однією з найбільш здеформованих сфер економіки України за часів її перебування у складі СРСР. На момент проголошення Україною незалежності сфера

зайнятості характеризувалася:

відсутністю державних і правових інститутів ринку праці, законодавства про зайнятість, а також невизнанням безробіття на державному рівні;

  • концентрацією зайнятості на підприємствах державного сектора;

  • відсутністю гнучкої системи оплати праці внаслідок її державного
    регулювання;

— низьким рівнем мобільності робочої сили внаслідок законодавчого
обмеження плинності кадрів, зміни місця роботи (через наявність паспортної
прописки, облік трудового стажу, відсутність ринку житла тощо).

Одним із перших був сформований фіксований сегмент національного ринку праці. Його становлення відбувалося в умовах різкого дисбалансу між пропозицією і попитом на працю. Попит на робочу силу визначається наявними вакансіями. Упродовж 1990-х років чисельність вільних робочих місць зменшилася більш як у 5,5 раза, що призвело до різкого скорочення попиту на працю. Така тенденція зумовлена значним падінням реальною ВВІ І та ліквідацією підприємствами надлишкової кількості непродуктивних робочих місць, що були створені в умовах адміністративно-командної системи.

Попит на працю, як відомо, є похідним від попиту на товари і послуги. Звуження сукупного попиту в Україні внаслідок скорочення інвестиційних видатків фірм та споживчих видатків домогосподарств скоротило і попит на працю. Зокрема, обсяги капітальних вкладень зменшилися більш як на 80%. Низька інвестиційна активність негативно вплинула не лише на кількість вільних робочих місць, а й на здатність вітчизняних підприємств створювати їх. Якщо в 1995 р. було створено 120 тис. нових робочих місць, то в 1998 р. — лише 61 тис. Вони забезпечували зайнятість кожного дев'ятого безробітного.

Ще однією причиною зниження попиту на працю стало зменшення реальних споживчих видатків населення. Фізичний обсяг роздрібного товарообороту скоротився майже в 3 рази, що різко звузило ринок збуту вітчизняних підприємств. Тому більшість з них були змушені збільшувати виробничі запаси у вигляді готової продукції та ліквідовувати не лише вільні, а й наявні робочі місця.

Окрім попиту, важливим елементом ринку праці є її пропозиція. Динаміку пропозиції характеризують зміни коефіцієнта участі в робочій силі. Упродовж 1990-х років значення цього показника лише з урахуванням офіційно зареєстрованих безробітних коливалося в межах 0,75—0,85. Інакше кажучи, 75-85% працездатного населення у працездатному віці були зайнятими або шукали роботу. Такий високий рівень трудової активності є, очевидно, наслідком зниження реальних доходів населення України, зокрема доходів від оплати праці.

Надмірна пропозиція праці, про що свідчить зростання коефіцієнта навантаження на одне вільне робоче місце, неспроможна повністю реалізуватися у сфері оплачуваної зайнятості. Тому альтернативою її застосування для вітчизняних домогосподарств є самозайнятість — здебільшого в особистому підсобному господарстві. За даними опитувань, приблизно половина населення великих міст України займається особистим підсобним господарством.

Загалом формування ринку праці в Україні відбувається вкрай повільно. Це зумовлено, по-перше, повільною структурною перебудовою економіки, внаслідок чого у ВВП зменшується частка найдинамічніших з погляду створення нових робочих місць галузей (машинобудування, харчова і легка промисловість) та зростає частка неперспективних галузей (зокрема, чорної металургії). По-друге, неефективністю роздержавлення і приватизації, що не привели до зростання продуктивності праці, появи реального власника, трансформації прихованого безробіття у відкрите і зменшення надлишкової зайнятості. По-третє, повільним розвитком малого та середнього бізнесу, внаслідок чого працівники, які втратили роботу, не забезпечуються новими робочими місцями.


Підсумки

  1. Економічні коливання — це зміни обсягу національного продукту,
    зайнятості й доходів, що спричиняються піднесеннями і спадами в багатьох
    секторах національної економіки. Вони є нерегулярними, і їх практично не
    можна прогнозувати з високим ступенем точності. У діловому циклі
    вирізняють чотири фази: піднесення, спад, вершину і дно.

  2. Спад - це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва
    скорочується протягом не менш як двох кварталів поспіль. У цій фазі
    населення менше закуповує товарів тривалого користування, зменшуються
    інвестиції в машини та устаткування, скорочується будівництво. У фазі
    спаду зростають масштаби безробіття, реальна зарплата може
    знижуватися, а прибутки фірми скорочуються. Піднесення є дзеркальним
    відображенням спаду.




  1. Економісти пояснюють коливання ділової активності по-різному. Одні з них
    шукають основні причини економічних коливань у чинниках, які лежать
    поза межами економічної системи (війни, революції, відкриття нових
    земель, міграція робочої сили, наукові відкриття і винаходи, зміна світових
    цін на нафту, політичний процес тощо). Проте значна частина економістів
    уважає, що економічні коливання породжуються чинниками, що діють
    усередині економічної системи (гроші, інвестиції, ціни, сподівання тощо).

  2. Теорія реального ділового циклу пояснює короткострокові економічні
    коливання на підставі припущення про гнучкі ціни і заробітну плату та
    класичну дихотомію. Згідно з цією теорією, економічні коливання є
    об'єктивною реакцією національної економіки на зміну економічних умов,
    зокрема зміни в технологічній базі виробництва. Прихильники теорії
    реального ділового циклу стверджують, що коливання рівня зайнятості є
    наслідком міжчасового заміщення у пропозиції праці.

  3. Економічні втрати від безробіття, виміряні як ВВП-розрив, - це товари й
    послуги, які суспільство недовиробило внаслідок того, що частина його

ресурсів не використовувалася. Із закону Оукена випливає, що за зростання рівня безробіття на1% порівняно з попереднім роком реальний ВВП зменшиться на 2%. Безробіття спричиняє також величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, самоповаги, занепаду моральних принципів. Безробіття негативно позначається на психіці людини, на її фізичному здоров'ї: зростає кількість серцевих захворювань, алкоголізм тощо.

  1. Природна норма безробіття - це стаціонарний рівень безробіття., Вона
    залежить від коефіцієнта звільнень з роботи та коефіцієнта
    працевлаштування. Коефіцієнт звільнення працівників — це частка зайнятих,
    яка втрачає роботу щомісяця. Коефіцієнт працевлаштування - частка
    безробітних, яка знаходить роботу щомісяця. Для зниження природної норми
    безробіття треба знизити коефіцієнт звільнення або підвищити коефіцієнт
    працевлаштування.

  2. Економісти нині вважають, що в розвинутій ринковій економіці безробіття
    зумовлене трьома основними причинами:,!) пошуком роботи; 2) негнучкістю
    заробітної плати; 3) недостатнім сукупним попитом. Пошук нового місця
    роботи потребує певного часу, впродовж якого люди не мають роботи.
    Причиною безробіття може бути негнучкість заробітної плати. За надто
    високого рівня заробітної плати кількість робочих місць менша від кількості
    кваліфікованих працівників. Є дві основні причини негнучкості зарплати: дія
    законів про мінімальну заробітну плату і діяльність трудових спілок.

  3. Прихильники вищого рівня мінімальної зарплати розглядають її як знаряддя
    підвищення доходів найбідніших верств населення. Опоненти
    стверджують, що це сприяє зростанню безробіття і що даний вид допомоги
    не завжди отримують найнужденніші. Зарплату членів трудової спілки
    визначає не рівновага попиту і пропозиції на ринку праці, а трудова
    угода між лідерами трудової спілки таадміністрацією. У такій угоді
    рівень заробітної плати нерідко перевищує рівноважний, внаслідок чого
    кількість зайнятих зменшується.

9. У другій половині XX ст. рівень безробіття в розвинутих країнах коливався в широкому інтервалі. У США в 1960-х роках середній рівень безробіття становив 4%, а в 1970-1980-х зріс до 6% і опустився до 5% у 1990-х роках. У країнах Західної Європи динаміка середнього рівня безробіття була іншою: з 3% у 1 960-х роках він зріс до 8-10% у 1990-х роках. Динаміку природної норми безробіття у США одні економісти пояснюють глибокими структурними змінами в економіці, а інші —змінами у складі робочої сили. Щодо західноєвропейських країн, то більшість економістів уважає, що зростання природної норми безробіття зумовлене там щедрими виплатами безробітним, а також зменшенням попиту на працю некваліфікованих працівників порівняно з кваліфікованими, що пов'язано з науково-технічним прогресом.

10.У країнах, що розвиваються, рівень безробіття становить близько чверті робочої сили. Основними причинами цих величезних масштабів безробіття є високі темпи зростання населення, неспроможність промисловості поглинути приріст робочої сили, а також орієнтація цих країн на капіталомісткі технології, які є трудоощадними, що збільшує масштаби безробіття.

11.Уряди намагаються знизити природну норму безробіття шляхом зменшення масштабів фрикційного і структурного безробіття. Державні служби зайнятості поширюють інформацію про вільні робочі місця, щоб полегшити пошук роботи тим,хто її потребує. Державні програми з професійної підготовки сприяють переходові працівників із депресивних галузей в економіці у прогресивні Для пом'якшення економічних наслідків безробіття в розвинутих країнах діє система страхування на випадок безробіття. У країнах, що розвиваються, одними з найважливіших напрямів державної політики щодо скорочення безробіття є стимулювання зниження народжуваності та використання трудомістких технологій.

12.Становлення національного ринку праці в Україні відбувається повільно, оскільки успадкована від радянських часів сфера зайнятості є однією з найбільш деформованих. Попит на працю у вітчизняній економіці звужується внаслідок скорочення інвестиційних видатків фірм та споживчих видатків домогосподарств. Пропозиція робочої сили є дуже значною, про що свідчить показник участі в робочій силі, який коливається в межах 0,75-0,85.

13.Проблема зайнятості в Україні в період формування ринкових відносин ускладнюється. Рівень безробіття зростає. Упродовж останнього десятиліття нагромаджено значний потенціал прихованого безробіття, в структурі якого можна виділити: 1) надлишкову зайнятість; 2) працівників, що вимушено працювали неповний робочий час; 3) працівників, ідо перебували у примусових відпустках без збереження або з частковим збереженням зарплати. В Україні існують величезні можливості для підвищення рівня зайнятості - розвиток приватного підприємництва, малого та середнього бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури тощо.

Схожі:

Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconОснови біологічної фізики” ( Дисципліна: Медична та біологічна фізика ) 2012 / 2013 навч рік
Механічні коливання. Характеристики механічних коливань. Гармонічні коливання (рівняння, закон, графік). Згасаючі коливання (рівняння,...
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття icon«затверджую» Ректор С. В. Савченко 2012 р. Програма
Механічні коливання. Вільні І вимушені коливання, гармонійний осцилятор. Коливання при наявності тертя. Резонанс
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconТема взаємодія безробіття та інфляції
Література: Манків (розділи 2-3; 6; 13-2). Мікроекономіка і макроекономіка (Ч.ІІ, тема 3). Мэнкью (гл. 5‚ 6‚ ст. 267-282‚ гл. 11‚...
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття icon6. Повздовжні коливання стержня або поперечні коливання струни
Задача. Знайти закон повздовжнього коливання тонкого пружного стержня, лівий кінець якого закріплений, а правий вільний. Початковий...
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconСпеціальність “Фінанси”, “Маркетинг”
Тема Економічні потреби І виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconСпеціальність “Менеджмент організацій”
Тема Економічні потреби І виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconРозділ механічні коливання І хвилі
Коливання називаються гармонічними якщо величина, що коливається, змінюється в часі за косинусоїдальним (синусоїдальним) законом
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconПитання для підготовки до модульного контролю з фізики в гр. Ра-11-1-2 2-го курсу фекі
Механічні вільні загасаючі коливання. Рівняння коливань, коефіцієнт загасання. Аперіодичні загасаючі коливання
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття iconЗавдання Повздовжні коливання стержня або поперечні коливання струни
Записати в аналітичному вигляді показаний на відповідному малюнку початковий розподіл переміщень або швидкості точок струни
Тема 10. Економічні коливання. Безробіття icon1. Предмет І основні завдання дисципліни Тема Сучасні технологічні І технолого-екологічні та економічні проблеми України та комплексний підхід до їх вирішення
Тема Сучасні технологічні І технолого-екологічні та економічні проблеми України та комплексний підхід до їх вирішення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи