Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція icon

Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція




Скачати 450.02 Kb.
НазваІнфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція
Сторінка1/3
Дата14.07.2012
Розмір450.02 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3

Тема 11. Інфляція та методи боротьби з нею

11.1. СУТЬ, ВИДИ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ

ІНФЛЯЦІЇ

Дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін.

Інфляція це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами.

Зростання загального рівня цін, або інфляцію, як нам уже відомо, вимірюють за допомогою індексів цін. Той чи інший індекс цін характеризує рівень інфляції, який показує, як змінилися ціни в національній економіці за певний період. Рівень інфляції позначають буквою я. Економісти обчислюють також темп інфляції, який показує, прискорилася чи уповільнилася інфляція за певний період. Темп інфляції визначають за формулою:

^ Темп інфляції =Пt – Пt-1 / Пt-1 х 100% ,

де : Пt рівень цін у поточному періоді;

Пt-1 — рівень цін у попередньому періоді.

Припустімо, що в 2000 р., взятому за базовий, індекс споживчих цін дорівнював 100%, у 2007 р. —147,1%, а у 2008 р. — 164,3%. У цьому випадку темп інфляції становитиме: 164,3 – 147,1 / 147,1 х 100% = 11,7%.

Залежно від рівня розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію.

Помірна інфляція має місце тоді, коли ціни зростають повільно, до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.

Галопуючою є інфляція, коли ціни зростають на 20, 50, 100 або й більше відсотків за рік. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, тому населення майже не заощаджує грошей у вигляді готівки. Люди прагнуть купити за свої гроші товари.

Гіперінфляція настає тоді, коли ціни починають зростати на тисячі, десятки тисяч, навіть мільйони відсотків за рік. Усі прагнуть запастися речами і позбутися грошей: підприємства купують інвестиційні товари, а населення використовує заощадження і поточні доходи для купівлі споживчих благ, поки гроші остаточно не знецінилися. Виникає "інфляційний психоз", що посилює тиск на ціни. Гіперінфляція означає економічний і соціальний хаос, фінансовий крах та суспільно-політичне безладдя. Гіперінфляція мала місце і в Україні у 1993 р.

Економісти поділяють інфляцію, з одного боку, на передбачену й непередбачену, а з іншого — на збалансовану і незбалансовану.

Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів.

Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів. Ця класифікація дає змогу глибше аналізувати соціально-економічні наслідки інфляції.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат, або інфляцію пропозиції.

Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни зростають, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Отже, суть інфляції попиту полягає в тому, "що надто багато грошей полює на надто малу кількість товарів. Інфляцію, що

Виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів називають інфляцією витрат або інфляцією пропозиції.

Економісти вирізняють також інерційну інфляцію, під якою розуміють зростання загального рівня цін із року в рік приблизно однаковим темпом.

Інфляцію також поділяють на класичну і сучасну. Класична інфляція спостерігалася в минулому — від часу її виникнення із запровадженням грошей аж до середини 30-х років XX ст. Характерною рисою класичної інфляції було те, що вона була епізодичною — тривала кілька років і переходила у дефляцію зниження загального рівня цін.

Сучасна інфляція — це інфляція другої половини XX ст. Характерною рисою сучасної інфляції є її хронічний характер.

Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів групами населення, падіння рівня життя народу та зниження ефективності функціонування національної економіки.

^ Номінальний дохід це сума грошей, які особа отримує у вигляді заробітної плати, пенсії тощо. Реальний дохід визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити за суму номінального доходу.

Інфляція спотворює й динаміку номінальної процентної ставки. Як нам відомо, реальна процентна ставка дорівнює різниці номінальної процентної ставки та темпу інфляції . Звідси можна вивести, що і=r+п. Рівняння номінальної процентної ставки, записане у такому вигляді, називають рівнянням Фішера. Це рівняння вказує, що номінальна процентна ставка змінюється під впливом зміни реальної процентної ставки або зміни рівня інфляції. Таку залежність між темпом інфляції і номінальною процентною ставкою називають ефектом Фішера.

^ 11.2. ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ. КРИВА ФІЛІПСА


Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні .Серед головних причин iнфляцiї видiляють такi : зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту; дефіцит державного бюджету; мілітаризація економіки; монополії та необгрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки та ін.

Однією із функцій центрального банку є постачання національної економіки потрібною кількістю грошей. Крім неї, центральний банк виконує низку інших функцій, що нерідко потребує збільшення обсягу грошової маси.


Класифікація інфляції за джерелами її виникнення

Таблиця 14.1

Види інфляції

^ Причини інфляції

Механізм та особливості протікання

Інфляція попиту

Надмірне зростання грошової маси

^ Під зростанням грошової маси розуміють зростання обсягу грошей і/або швидкості їх обігу




^ Надмірні державні видатки ввввидатки

Державні видатки зростають, збільшуючи дефіцит бюджету




^ Зростання чистого експорту

Збільшення попиту на продукцію національних виробників з боку іноземців підвищує сукупний попит




^ Структурні зрушення

Зростання попиту в одному з продуктивних секторів економіки може не супроводжуватися зниженням цін у депресивному секторі




^ Вибір між інфляцією та безробіттям і пов 'язана з цим стимулювальна

політика політика уряду

Уряд намагається за допомогою стимулювальної політики знизити рівень безробіття в країні




Інфляційні очікування

^ Сподівання щодо зростання цін у майбутньому спонукають споживачів купувати товари про запас, а фірми нагромаджувати фактори виробництва, провокуючи додаткові інфляційні імпульси

Інфляція пропозиції

^ Спіраль "зарплатаціни ", яка виникає за значного зростання номінальної зарплати

Підвищення зарплатні здорожчує виробництво та переміщує криву А5 вліво




^ Зростання про- центних ставок

ставок хставок ставок

Підвищення плати за кредит збільшує витрати виробництва




^ Зростання цін на матеріальні ресурси, зокрема на енергоносії

Зростання цін на енергоносії внаслідок політики країн-нафтоекспортерів збільшує витрати виробництва і переміщує криву А8 вліво




^ Структурні особливості національної економіки (скандинавська модель)

Керуючись принципами рівності й справедливості, наймані працівники у менш продуктивних секторах економіки вимагають таку ж зарплату, яку отримують працівники високопродуктивних галузей. Уразі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції в економіці зростають




^ Мілітаризація економіки

Військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції




^ Монополізація окремих галузей

У монополізованих секторах економіки виробники у відповідь на зростання попиту підвищують ціни замість нарощування виробництва




Інфляційні очікування

^ Для зниження ризику втрати загальних доходів унаслідок інфляції виробники заздалегідь підвищують ціни на свою продукцію


Існує рання крива Філіпса і сучасна.крива Філіпса – новозеландський економіст у 1958р. опублікував статтю про взаємозв’язок між величиною заробітної плати та рівнем безробіття.

У 1960 р. американські економісти Семюелсон і Солоу дещо видозмінили криву Філіпса. їм удалося пов'язати рівень безробіття з рівнем інфляції (а не з темпами зростання зарплати, як то було раніше). Таке вдосконалення кривої Філіпса дало змогу застосувати її до дослідження національної економіки та використати в макроекономічній політиці. Початкову стабільну криву, побудовану на підставі емпіричних даних, називають ранньою кривою Філіпса.

Що спричиняє обернений зв'язок між: інфляцією та безробіттям, який виражає крива Філіпса? Чинники, що лежать в основі зазначеного зв'язку, аналогічні тим, які зумовлюють додатний нахил проміжного відрізка кривої сукупної пропозиції.

^ Сучасна крива Філіпса відрізняється від виявленої Філіпсом залежності такими трьома особливостями. По-перше, у сучасній кривій Філіпса темпи приросту номінальної зарплати замінено на темпи інфляції. Це не має принципового значення, бо у періоди високих темпів зростання зарплати швидко зростають і ціни. По-друге, сучасна крива Філіпса враховує очікувану інфляцію. По-третє, сучасна крива Філіпса враховує збурення сукупної пропозиції.

Отже, згідно із уявленнями економістів основного потоку макроекономіки, у короткостроковому періоді існує можливість вибору між інфляцією та безробіттям.

Змінюючи сукупний попит, державні мужі можуть вибрати певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття на короткостроковій кривій Філіпса. При цьому положення короткострокової кривої Філіпса залежить від очікуваного темпу інфляції. Якщо очікуваний темп інфляції зростає, ця крива переміщується вгору, і вибір між інфляцією та безробіттям є менш сприятливим. У цьому разі за кожного рівня безробіття темп інфляції буде вищим .

Вибір між інфляцією і безробіттям існує лише у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді зберігається класична дихотомія, крива Філіпса є вертикальною, і зникає можливість вибору між інфляцією та безробіттям.

^ Прихильники теорії раціональних сподівань заперечують наявність спадної короткострокової кривої Філіпса, а отже, можливість вибору між інфляцією та безробіттям. їхня логіка така. Споживачі, підприємці, наймані працівники та інші учасники ринкового процесу розуміють, як функціонує національна економіка. Вони використовують усю наявну інформацію для захисту і зміцнення своїх інтересів. Зокрема, учасники ринкового процесу враховують заходи економічної політики при ухваленні власних рішень, і вони розуміють, як ці заходи впливатимуть на національну економіку та їхнє становище.

Якщо, наприклад, уряд проводить стимулювальну макроекономічну політику, то працівники передбачають зростання інфляції та відповідне зниження реальної зарплати. Вони одразу поставлять вимоги про підвищення своєї номінальної зарплати, щоб нейтралізувати вплив очікуваної інфляції на свої реальні доходи. За правильного передбачення ними рівня зростання цін і відповідних вимог щодо підвищення номінальної зарплати жодного, навіть тимчасового, підвищення обсягу національного виробництва і рівня зайнятості у національній економіці не відбудеться. Натомість розвинеться інфляція, і рівень цін зросте з А до Е . Отже, згідно з теорією раціональних сподівань, крива Філіпса є вертикальною не лише в довгостроковому, а й у короткостроковому періоді.

Якщо ж працівники неправильно оцінюють економічні події, наприклад, вважають, що їхні реальні заробітки зростатимуть унаслідок макроекономічної політики уряду то вони пропонуватимуть більше своєї праці, і безробіття знизиться. Отже, економіка переміститься з точки А у точку В. Цілком можливо, кажуть прихильники теорії раціональних сподівань, що працівникам може здаватися, що їхня реальна заробітна плата знижується. Пропозиція праці зменшиться і безробіття зросте, а економіка переміститься у точку В. Якщо поєднати точки В і В, то вони утворять криву з від'ємним нахилом, яка нагадує криву Філіпса. На думку адептів теорії раціональних сподівань, економісти помилково роблять висновок, що існує стабільна короткострокова крива Філіпса.

Згідно з теорією раціональних сподівань, між безробіттям та інфляцією немає вибору і в короткостроковому періоді. Уряд не може впливати на реальні змінні — обсяг виробництва і рівень зайнятості. Намагання державних мужів стимулювати розвиток національної економіки лише підвищить загальний рівень цін. Більшість економістів піддають сумніву положення теорії раціональних сподівань щодо кривої Філіпса.


^ 11.3. МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ІНФЛЯЦІЄЮ

Світова практика нагромадила цілий арсенал знарядь боротьби з інфляцією. Коли інфляція сягає велетенських масштабів і купівельна спроможність грошової одиниці практично дорівнює нулеві, неминучою стає нуліфікація грошей. Прикладом може бути Німеччина 1923 р. або Угорщина 1946 р. За таких умов старі грошові знаки вилучаються з обігу і замінюються новими. Нуліфікація як метод боротьби з інфляцією — надзвичайний захід, до якого можна вдатися тільки за суспільних потрясінь (війни, революції, виникнення нових держав тощо).

У 80-ті роки ряд країн обрали механізм індексації, щоб пристосуватися до негативних наслідків інфляції. Індексація, як уже відомо, означає, що номінальні доходи громадян змінюються пропорційно змінам, тобто індексація є механізмом, за допомогою якого доходи частково або цілком захищені від інфляції. Інакше кажучи, індексація передбачає, що поточні доходи населення збільшуються відповідно до темпу зростання цін у країні за певний період. У разі повної індексації реальні доходи захищені від згубного впливу інфляції, а тому життєвий рівень населення не знижується.

Однак індексацію не можна розглядати як метод боротьби з інфляцією. За допомогою індексації можна лише послабити або уникнути окремих негативних наслідків інфляції, але не можна знизити її темпи.

„Економісти основного потоку макроекономіки виходять із того, що інфляція є багатофакторним процесом, тому для боротьби з нею потрібно використовувати широкий аспект знарядь, який умовно можна поділити на дві групи. Перша група охоплює методи, застосування яких дає змогу знизити рівень інфляції порівняно швидко, упродовж короткого відтинку часу. Друга група заходів, які нерідко називають антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

Якщо інфляція уже розвинулась, то для її подолання нині здебільшого застосовують стримувальну макроекономічну політику, яку нерідко називають дезінфляцією. Політика дезінфляції грунтується на можливості вибору між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді.

У зв'язку з цим постає запитання: яким обсягом річного реального ВВП має пожертвувати суспільство, щоб знизити рівень інфляції? Економісти часто обчислюють коефіцієнт дезінфляційних утрат, який показує відсоток річного реального ВВП, котрий потрібно принести в жертву задля зниження інфляції на 1%. Для визначення цього коефіцієнта величину зменшення ВВП за певний проміжок часу ділять на величину зниження темпу інфляції за той самий проміжок.

Важливою складовою антиінфляційної стратегії є впорядкування державних фінансів, передовсім скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації.

Антиінфляційні заходи:

1.Індексація доходів.

2.Контроль за заробітною платою і цінами.

3.Регулювання (зниження ) сучасного попиту, збільшення податків, зниження державних витрат.


Підсумки

  1. Інфляція настає тоді, коли загальний рівень цін зростає, а купівельна спроможність грошей зменшується. Рівень інфляції вимірюють за допомогою індексів цін. Залежно від темпу зростання цін розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію. За помірної інфляції ціни зростають повільно (не більш ніж 10% за рік). Населення заощаджує гроші, в економіці не спостерігається спотворень. За галопуючої інфляції ціни зростають швидко - 20, 50, 100 і більше відсотків за рік. За таких умов гроші втрачають свою вартість, ринки капіталів звужуються, внутрішні інвестиції скорочуються. В національній економіці виникають глибокі перекоси. Гіперінфляція настає, коли ціни зростають на тисячі, десятки тисяч, а то й мільйони відсотків за рік. Вона викликає хаос у економіці і виникає здебільшого в роки війн, революцій, формування нових держав чи політичних режимів.

  2. Економісти поділяють інфляцію на передбачену і непередбачену та на збалансовану і незбалансовану. Передбачена — це інфляція, яку учасники ринкового процесу очікували і захистилися від її згубних впливів. Непередбачена інфляція є несподіваною для економічних суб'єктів. Збалансованою є інфляція, в процесі якої відносні ціни не змінюються. І навпаки, незбалансована інфляція супроводжується зміною відносних цін товарів, послуг та ресурсів. Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту і інфляцію витрат. Інфляція попиту простежується тоді, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни зростають, щоб зрівноважити попит і пропозицію. Інфляцію, що виникає внаслідок зростання витрату періоди високого безробіття і неповного використання виробничих ресурсів, називають інфляцією витрат, або пропозиції.

  3. Непередбачена інфляція перерозподіляє майно і дохід між різними групами і класами населення, знижує життєвий рівень населення і ефективність національної економіки. Становище осіб, які живуть на фіксовані доходи, погіршується. Ця інфляція негативно позначається на реальній вартості заощаджень. Вона перерозподіляє доходи від кредиторів до дебіторів. Інфляція, що перевищує рівень 40% за рік, здебільшого знижує обсяг національного виробництва.

  4. Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес. Серед головних причин інфляції виокремлюють, по-перше, зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту. Якщо центральний банк країни з економічних або з політичних обставин швидко збільшує грошову масу в національній економіці, то неминуче розвивається інфляція попиту. По-друге, дефіцит державного бюджету. Фінансування дефіциту державного бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. По-третє, важливим джерелом інфляційного процесу є мілітаризація економіки. По-четверте, монополії та необґрунтовані привілеї. По-п'яте, структурні диспропорції в національній економіці. Нарешті, інфляційний процес розвивається і під впливом інфляційних очікувань.

  5. Крива Філіпса виражає обернену залежність між рівнями інфляції та безробіття. Цю залежність спричиняють ті самі чинники, які зумовлюють проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції. Стабільну криву Філіпса, яку побудовано на підставі емпіричних даних, називають ранньою кривою Філіпса. Крива Філіпса не переміщується, якщо в національній економіці існує інерційний, тобто з року в рік однаковий темп інфляції. Збурення у сукупному попиті та сукупній пропозиції переміщують криву Філіпса.

  6. Збурення сукупного попиту настають тоді, коли фактичний рівень безробіття помітно відхиляється від його природного рівня. Доки рівень безробіття нижчий за його природну норму, крива Філіпса переміщуватиметься вгору і темп інфляції зростатиме. І навпаки, темп інфляції знижуватиметься доти, доки фактичний рівень безробіття перевищує природну норму безробіття. Збурення пропозиції мають місце тоді, коли умови функціонування національної економіки різко змінюються, що впливає на витрати виробництва товарів і послуг, а внаслідок цього на ціни, які встановлюють фірми. За несприятливих збурень сукупної пропозиції витрати виробництва зростають, а відтак і ціни. І навпаки, за сприятливих збурень сукупної пропозиції темп інфляції знижуватиметься і крива Філіпса переміщуватиметься донизу.

  1. Сучасна крива Філіпса відрізняється від виявленої Філіпсом залежності за трьома особливостями. По-перше, у сучасній кривій Філіпса темпи приросту заробітної плати замінено на темпи інфляції. По-друге, сучасна крива враховує очікувану інфляцію. По-третє, вона враховує збурення сукупної пропозиції. Положення короткострокової кривої Філіпса залежить від очікуваного темпу інфляції. Державні мужі, змінюючи сукупний попит, можуть у короткостроковому періоді вибрати певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття. У довгостроковому періоді крива Філіпса вертикальна, тому не існує вибору між інфляцією та безробіттям.

  2. Прихильники теорії раціональних сподівань вважають, що крива Філіпса вертикальна і в довгостроковому, і в короткостроковому періодах. Тому між інфляцією та безробіттям немає вибору в жодному періоді. Згідно із висновками цієї теорії, макроекономічна політика не може впливати на реальні економічні змінні — рівень зайнятості та обсяг національного виробництва.

  3. Світова практика нагромадила цілий арсенал знарядь боротьби з інфляцією. Індексація передбачає збільшення номінальних доходів громадян пропорційно до темпу зростання цін. Світовий досвід стверджує: що більше суспільство прагне захиститися від інфляції через індексацію, то не-стабільнішим стає його становище. Індексація - це метод захисту від інфляції, а не боротьби з нею, бо він не дозволяє уникнути окремих негативних наслідків інфляції, але дає змогу знизити її темпи. Країни, які все індексували у своїй економіці, не мали великого успіху.

  4. Методи боротьби з інфляцією умовно можна поділити на дві групи. Застосування методів першої групи дає змогу знизити рівень інфляції упродовж короткого відрізку часу, наприклад, року. Друга група заходів, які нерідко називають антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції в тривалій перспективі. Основним знаряддям першої групи є стримувальна макроекономічна політиканку нерідко називають дезінфляцією. Політика дезінфляції супроводжується зниженням реального обсягу національного виробництва і зростанням рівня безробіття. Коефіцієнт дезінфляційних витрат показує відсоток річного реального ВВП, який потрібно принести в жертву задля зниження інфляції на 1%.

  5. Для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є: ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів і скорочення дефіциту державного бюджету, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. Ефективна монетарна політика передбачає щорічний приріст грошової маси темпом, який не надто перевищує темп зростання національного продукту. Впорядкування державних фінансів означає поступове скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації.

  6. У 90-х роках у/раїнах з перехідною економікою темпи зростання інфляції були найвищими у світі. Ці темпи вдалось знизити до рівня 20—40% в останні роки. Високі темпи інфляції у перехідній економіці здебільшого пов'язані із зростанням грошової маси для покриття фіскальних зобов'язань, що нерідко відображає повільність структурних реформ, вищими темпами зростання зарплати порівняно із темпами зростання продуктивності праці, зростанням обмінного курсу національної валюти та зміною відносних цін в умовах відсутності гнучкості цін у напрямі до зниження.

  1. Інфляція в Україні у першій половині 90-х років була результатом одночасної дії багатьох чинників. Лібералізація цін у 1992 р. перетворила приховану інфляцію у відкриту. Остерігаючись соціального невдоволення, ряд підтримував досягнутий рівень доходів населення через механізм індексації Для покриття дефіциту державного бюджету та поліпшення ліквідності підприємств, левова частка яких була державною, НБУ періодично здійснював емісію грошової маси. Знецінення національної валюти і зростання попиту на іноземну валюту підживлювало інфляцію витрат. Прискорений перехід Росії до торгівлі енергоносіями за світовими цінами підірвав енергомістку економіку України і спричинив нестерпний шок пропозиції, внаслідок чого розвинулася інфляція витрат.

  2. У 1993 р. в Україні було здійснено кілька спроб приборкати інфляцію через припинення грошової емісії. Проте для проведення послідовної стримувальної макроекономічної політики уряду бракувало політичної волі. Застосування у першій половині 1994 р. адміністративних заходів для приборкання інфляції дещо уповільнило темпи зростання цін, але спричинило катастрофічне падіння обсягу національного виробництва в уже лібералізованій економіці. Правильні заходи для приборкання інфляції почали здійснюватися лише з приходом до влади у другій половині 1994 р. нового Президента України. Стрижнем програми стабілізації цін було приборкання інфляційних очікувань. Продумана стабілізаційна політика уряду і НБУ дала змогу успішно здійснювати грошову реформу і забезпечити в останні роки прийнятні темпи інфляції.



  1   2   3

Схожі:

Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconВдосконалення системи моніторингу інфляції в Україні
В статті досліджуються особливості існуючої системи моніторингу інфляції в Україні. Зокрема, за допомогою порівняльного аналізу та...
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconСоціальний аспект монетарної політики
Взаємозв’язок соціальної та грошово-кредитної політики пояснюється тісною функціональною залежністю їх кінцевих цільових орієнтирів:...
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconТема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів
Ціноутворення – це економічний процес формування цін у суспільстві з товарним виробництвом
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconНазва модуля: Ціноутворення Код модуля: епі 6002 С01
Ціна в сучасній економіці Система цін. Методологія ціноутворення Цінова політика підприємства І вибір цінової стратегії. Методи ціноутворення....
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconРозділ 5 Процес Пуассона
Нехай випадковий процес, який на проміжку приймає цілочисельні невід’ємні значення (множина ) І стартує з нуля: у подібних випадках...
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconПоложення про методичний кабінет середнього закладу освіти, з метою визначення рівня навчально-методичного забезпечення закладів освіти наказую
Положення про кабінет інформатики та інформацийно-коммунікаційних технологій загальноосвітніх навчальних закладів», від 28. 10. 1997...
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconГрошова маса, ввп та інфляція в Україні в 1991-2005 роках
Розрахунки мвф; до 1998 року М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconЗатверджую (начальник органу внутрішніх справ, який має право призначення на посади середнього та старшого начальницького складу)
Висновок військово-лікарської комісії про придатність кандидата на навчання до служби в органах внутрішніх справ та внутрішніх військах...
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconФормування загальнозначущих компетенцій випускників внз у контексті болонської декларації Постановка проблеми
Постановка проблеми. Характерною ознакою сьогодення є розвиток європейського освітнього простору, що об’єднує освітні системи різного...
Інфляції дефляція – зворотний процес, який виражається зниженням середнього рівня цін. Інфляція iconІнформація з третіх джерел про здійснення експортних операцій по занижених цінах. У разі необхідності до переліку платників можуть включатися також інші суб'єкти, відносно яких є інформація про можливе ухилення від оподаткування шляхом заниження цін
Для них актуальною податкового контролю. Зокрема, вона зумовлена певними змінами податкового законодавства, пов’язаними зі зміною...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи