Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів icon

Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів




Скачати 142.04 Kb.
НазваТема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів
Дата14.07.2012
Розмір142.04 Kb.
ТипДокументи

Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів

15.1. ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА В РІЗНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ

Ціноутворення – це економічний процес формування цін у суспільстві з товарним виробництвом.

Заробітна плата — це основний вид доходу. Для більшості домогосподарств вона є головним джерелом формування їхніх бюджетів. У розвинутих країнах на заробітну плату припадає переважна частина національного доходу.

Заробітна плата — це ціна, що виплачується за використання праці. Цей особливий вид ціни ще називають ставкою заробітної плати. Вивчаючи заробітну плату, необхідно аналізувати як механізм установлення її ставок, так і її динаміку.

Механізм визначення ставок заробітної плати неоднаковий для різних типів економічних систем. Для командно-адміністративної системи, що існувала в Ук­раїні до початку 90-х років, характерним було встановлення ставок заробітної пла­ти неринковим шляхом. Заробітна плата й працевлаштування суворо контролюва­лися. Зарплата встановлювалася згідно з тарифною системою. Крім тарифів, які визначалися централізовано, існували ще й премії. Тарифні ставки встановлюва­ли відповідно до рівня кваліфікації працівників. Існували мінімальна тарифна ставка для працівників найнижчої кваліфікації, а також коефіцієнти, надбавки за старанність і наполегливість у роботі. Централізоване визначення ставок за­робітної плати породжувало "зрівнялівку" в оплаті праці, а отже й у споживанні. Різниця в заробітках кваліфікованих і некваліфікованих працівників була невели­кою. Все це пригнічувало прагнення людей до високоефективної праці, що вияви­лося в низьких темпах зростання ефективності суспільного виробництва.

У ринковій економіці ставки заробітної плати встановлюються ринковим шляхом, хоча на них здійснюють вплив і неринкові сили (трудові спілки, держава), про що буде сказано далі. Ставка заробітної плати виступає тут як один із видів ціни, що встановлюється під впливом попиту й пропозиції на ринку праці.

Щоб дати кількісну характеристику заробітної плати, треба знати її ставки за одиницю часу: годину, день, тиждень тощо, а також кількість годин, відпрацьованих робітником за день, тиждень, місяць. Заробітна плата працівника виплачується йо­му у вигляді певної суми грошей, що становить номінальну заробітну тату. Купівельна спроможність останньої залежить від рівня цін на ті товари й послуги, на які вона витрачатиметься. Чим вищі будуть ціни, тим менше відповідних благ зможе придбати людина за свою зарплату. Через те поряд із номінальною виділяють також реальну заробітну плату, тобто ту кількість товарів і послуг, котру можна при­дбати за номінальну зарплату. Номінальна і реальна заробітна плата можуть зміню­ватися як в одному, так і в різних напрямках. Так, на початку 90-х років номінальна заробітна плата в Україні зростала надзвичайно швидкими темпами, але реальна за­робітна плата водночас помітно знизилася, оскільки ціни на споживчі товари й по­слуги зростали значно швидше, ніж номінальна заробітна плата.

З метою порівняння реальної заробітної плати в окремих країнах, регіонах, різних сферах зайнятості, вивчення її змін у часі застосовують показник середнього рівня заробітної плати. Незважаючи на те, що середню заробітну плату так само важко визначити, як і "середню людину", цей показник широко застосовується в економіці. Середня номінальна заробітна плата в Україні у 2006р. становила близько 350 грн. на місяць.

У ринковій економіці, як вже наголошувалося, заробітна плата — це ціна, що виплачується за використання праці. Отже, як і ціну будь-якого іншого товару, її можна досліджувати за допомогою попиту й пропозиції. Розглянемо, як формуються по­пит і пропозиція на ринку праці, що належить до ринків факторів виробництва.

Ринок праці, як і будь-який інший вид ринку, має такі основні характеристики: суб'єкти ринку, що визначають попит і пропозицію; ринкова ціна; конкуренція. Його функціонування узгоджується з вимогами відомих нам законів попиту й пропозиції. Водночас цей вид ринку є специфічним порівняно з іншими його видами. Виділимо найважливіші його особливості:

  1. ринок праці належить до ресурсних ринків, а отже має своєрідних суб'єктів порівняно з ринками споживчих товарів. Продавцями послуг праці, або робо­чої сили, є домогосподарства, дієздатне населення, а покупцями виступають фірми та урядові інституції;

  2. важливу роль на ринку праці відіграють профспілки, асоціації виробників, також держава, котра втручається у взаємовідносини між працею та капіталом

  3. заробітна плата є таким видом ціни, котрий зачіпає життєві інтереси більшості людей. Зниження її рівня, як правило, викликає певне соціальне напруження суспільств;

  4. попит на працю, як і на будь-які інші види економічних ресурсів, є похідним попитом;

  5. робоча сила — це специфічний товар. Оскільки в дослідженнях ринку праці йдеться про людей, а не про товари із пластмаси чи металу, необхідно брати до уваги те, що люди прагнуть надійності й стабільності, вони хочуть мати гарантовану заробітну плату;

  6. заробітна плата — це, як уже зазначалося, основний вид доходу більшості р(дин. Вона має забезпечувати умови відтворення здатності до праці не лише тих, хто її отримує, а й членів їхніх сімей, передусім дітей. Її рівень істотно впливає на фізичний, психічний і моральний стан членів родин, визначає те, якою буде якість робочої сили у майбутньому.

Перелічені особливості ринку праці виявляються через попит і пропозицію праці, а отже і в ціні — заробітній платі.

Фірми наймають робочу силу з метою отримання прибутків. Чим більше в одиницю часу праця створює продукту, тобто чим вищою є продуктивність праці, тим більшим за інших рівних умов буде прибуток, отримуваний фірмою. Тому по­пит на працю залежить від рівня її продуктивності. Існує така закономірність: чим вища продуктивність праці, тим вищий попит на неї. У свою чергу, якщо сукупна пропозиція праці в національній економіці є незмінною, а попит на неї зростає, то має підвищуватися і середній рівень реальної заробітної плати. Основна причи­на того, чому існують значні відмінності у рівнях середньої заробітної плати між країнами, — це різниця в рівнях продуктивності праці між ними.


Основні функції заробітної плати.

  1. Відтворювальна ( забезпечення розширення відтворення якісної робочої сили найманого працівника та членів його сім ї,

  2. Стимулюючу ( заробітна плата, її форми і системи повинні стимулювати високоефективну працю),

  3. Розподільчу ( стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її відпливу з інших ).

Причини падіння темпів зростання продуктивності праці

Таблиця 25.1

Макрорівень

Мікрорівень

*Високі податкові ставки

"Застарілі підприємства

Недостатньо високий рівень

"Застаріле устаткування

досліджень та розробок

Неефективне устаткування

"Низькі рівень заощадження і обсяг інвестицій

Неефективні дослідження і розробки

Надмірне державне регулювання

^ А. Управління

"Інфляція

"Орієнтація на короткострокові цілі

Жорстке антимонопольне законодавство

Нехтування удосконаленням

Нестійкий розвиток економіки

технології та організації праці

"Бюрократизація

"Недостатня увага до проблем якості

Високі державні видатки




Високі видатки на оборону

Надмірна кількість управлінців

"Зростання цін на енергоносії

"Неувага до людського фактора

Дефіцит матеріальних ресурсів

Надмірне захоплення злиттям




та поглинанням підприємств

Протекціонізм

Низький рівень підготовки персоналу

"Дотації неефективним

Занадто високі оклади керівників

державним підприємствам




Високі видатки на утримання держапарату

"Опір змінам

(частка у ВВП)




Низький рівень освіти

Небажання ризикувати

Неписьменність

"Надмірно висока спеціалізація

"Вороже ставлення до приватного сектора

Б. ^ Трудові спілки

Високий рівень злочинності

Обмеження на трудову діяльність

"Зміна моральних цінностей

Занадто дрібний перелік професій




Випереджаюче зростання оплати




порівняно із зростанням продуктивності праці




^ В. Працівники




Небажання інтенсивно працювати




Опір змінам




Поширення алкоголізму та наркоманії




Низька кваліфікація молодих працівників




Нерозвинута трудова етика


Причини падіння темпів зростання продуктивності праці можна згрупувати за дво­ма рівнями: макрорівнем та мікрорівнем (табл.25.1). Ретельне їх вивчення дасть мож­ливість краще зрозуміти, чому в Україні продуктивність праці є низькою порівняно з розвинутими країнами і чому у нас низький середній рівень реальної заробітної плати.

У таблиці зірочкою виділені ті причини, що найбільше впливали на негативну динаміку продуктивності пражці в Україні. У 90-х роках в Україні простежувалося не зменшення темпів зростання продуктивності праці, а абсолютне зниження її рівня порівняно з досягнутим раніше це й зумовило різке падіння середньої реальної зарплати.

Поряд із попитом на робочу силу з боку окремих фірм в економіці виділяють галу­зевий та ринковий попит на робочу силу. Галузевий попит на робочу силу є сумою вели­чин попиту на неї з боку окремих фірм у галузі за кожним можливим рівнем ціни. Особливості визначення кривої галузевого попиту на працю такі ж самі, як і ті, що стосуються будь-якого виду ресурсу. Ринковий попит на робочу силу — це сума обсягів попиту на робочу силу всіх галузей за будь-якою даною ціною на неї. Наприклад, ринковий попит на некваліфіковану працю в певному регіоні є сумою обсягів попиту фірм, у котрих використовують даний вид робочої сили. Пропозиція робочої сили – крива, що відображає зростання кількості пропонованої праці у зв:язку з підвищенням ставок заробітної плати.

Іншою ринковою силою, що впливає на ставки заробітної плати, є пропозиція робочої сили. Як і попит, вона теж є динамічною стороною ринку праці і змінюється під впливом багатьох причин. Існує почасова (залежить від кількості відпрацьованого часу) і відрядна (залежить від кількості виготовленої продукції) системи заробітної плати.

^ 15.2. РЕНТА, ПРОЦЕНТ І ПРИБУТОК

Розглянувши ринок праці, на якому визначається рівень заробітної плати, звернімося до двох інших основних факторів виробництва: землі та капіталу. Спочатку з'ясуємо, як формується дохід від землі.

Земля відрізняється від інших видів економічних ресурсів тим, що вона є кількісно обмеженою. Тому економісти розглядають її загальну пропозицію як сталу величину. Звідси випливає, що загальна пропозиція землі абсолютно нееластична. На рисунку крива пропозиції зображена у вигляді перпендикулярної прямої до горизонтальної осі.

Економісти-класики XIX ст. трактували ціну економічного ресурсу із абсо­лютно нееластичною пропозицією як ренту або інколи як "власне економічну ренту". Поняття ренти застосовується до будь-якого фактора виробництва з абсо­лютно нееластичною пропозицією. Наприклад, Леонардо да Вінчі намалював ли­ше одну Мону Лізу, і якби хтось міг оплатити тимчасове використання її портрета, то платив би ренту. Отже, рентою є будь-які платежі за використання унікальних факторів виробництва.

Якби рента встановлювалася на рівні, вищому за рівноважну ціну, то ве­личина попиту на землю з боку всіх фірм була б меншою від наявної кількості землі, що пропонується. За цієї умови окремі земельні власники змогли б здати в оренду (тимчасове користування) свої земельні ділянки. Тому вони пропонували б їхню землю дешевше і, отже, отримали б менший розмір ренти. Так само рента не могла б довго залишатися і нижчою від рівноважного рівня.

До ресурсних ринків поряд із ринками праці та землі нале­жить ще один вид — ринок капіталів. На цьому ринку про­дається капітал (інвестиційні товари, або капітальні блага).

Капітал складається з тих вироблених товарів, які у свою чергу застосовуються як фактори виробництва для подаль­шого виготовлення різних товарів та послуг.

Більшість капітальних благ перебуває у власності фірм, що їх використовують. Окремі інвестиційні товари віддаються в оренду їхніми власниками. Платежі за тимчасове використання капітальних благ називаються орендною платою. Наприклад, як­що сім'я орендує квартиру, то власникові житла щомісяця сплачується певна сума грошей. Ця сума й становить орендну плату. Іншим прикладом оренди капіталу є оренда (лізинг) авіакомпанією "Українські авіалінії" сучасних пасажирських авіалайнерів у зарубіжних фірм з метою забезпечення міжнародних перевезень пасажирів.

Одним із найважливіших завдань будь-якої національної економіки, фірми або домогосподарства є розподіл їхнього капіталу між різними можливими інвестиціями. Для вирішення питань про вигідність інвестицій потрібний відповідний вимірник для доходу на капітал. Одним із най­важливіших таких вимірників є норма прибутку на капітал, яка позначає чистий дохід, виражений у грошах, на кожну грошову одиницю інвестованого капіталу.

Аби вирішити, як найкраще використовувати інвестиції з метою отримання доходу, необхідно порівняти норму прибутку для різних інвестицій. Передусім для кожного випадку слід обчислити витрати у доларах або гривнях на капітальні блага, далі — оцінити щорічні надходження чистого доходу або чистої орендної плати, яку приносить певний актив. Відношення щорічного чистого доходу (орендна плата мінус витрати) до витрат, обчислених у грошах, і становить норму прибутку на капітал. Вона вимірюється у відсотках.

Досить часто дохід на капітал набуває вигляду прибутку. Дохід фірми на її власний капітал входить до складу її прибутку. Дохід може кількісно збігатися з прибутком фірми або бути меншим від нього. Прибуток — це різниця між сумою виторгу і сумою витрат фірми. Коли хтось володіє акціями корпорації, то його дохід на ці акції спла­чується з частини загального прибутку фірми. Хоча цей дохід має іншу назву (дивіденд) і пов'язаний з більшим ризиком, ніж дохід на багато інших інвестицій, проте він вис­тупає доходом на капітал і має ознаки доходу, який приносить одиниця інвестицій. Прибутки фірм — це найвагоміша частина доходів на капітал у сучасній економіці.

Розглянувши зв'язок капітальних благ із доходом, поставимо запитання: звідки беруться кошти для виробництва капіталь­них благ? Щоб акумулювати кошти для купівлі капітальних благ, потрібні заощадження поточного доходу. У сучасній ринковій економіці домогосподарства та фірми спрямовують кошти на капітальні блага шляхом заощадження грошей у вигляді різних фінансових активів. Населення купує облігації та акції, вкладає гроші на заощаджувальні рахунки, відкладає гроші для забезпечення старості у пенсійні фонди. Все це забезпечує перенесення коштів від тих, хто заощаджує, до інвесторів, які й купують капітальні блага. Коли люди заощаджують, то розраховують на отримання певного доходу. Цим доходом виступає процент­на ставка (ще кажуть: ставка позичкового процента), або дохід на фінансові активи. Заслуговують на увагу два аспекти цього виду доходу.

1. Процентна ставка звичайно розглядається як відсоток від кількості позичених грошей, а не як абсолютна величина. Більш зручно говорити, що хтось платить 12% позичкового процента, ніж оголошувати, що позичковий процент становить 120 грн у рік на 1000 грн. 2. Гроші не є економічним ресурсом. Вони не здатні виробляти товари чи послуги. Однак фірми "купують" можливість використання грошей, тому що не можна придбати фактори виробництва. Таким чином, використовуючи початковий грошовий капітал, фірми в кінцевому рахунку купують можливість користуватися реальними економічними ресурсами.

В економіці існує чимало різновидів процентних ставок: довгострокові й короткострокові процентні ставки, що залежать від тривалості позички або с випуску облігації, позички з фіксованими процентними ставками, позички зі змінними процентними ставками тощо.

Отже, домогосподарства та інші особи, що заощаджують, забезпечують фінансовими ресурсами або коштами тих, хто хоче купити реальні капітальні блага.

Норма процента є ціною, яку банк або інший фінансовий посередник платить позикодавцю за використання грошей за певний період часу. Процентна ставка виражається як певного розміру дохід за рік (у відсотках).

Підсумки

  1. Основним видом доходу в розвинутих країнах світу є заробітна плата. Поряд з нею існують інші види доходів: процент, рента, прибуток ділових підприємств

  2. Визначення ставок заробітної плати відбувається в різних економічних системах по різному. В Україні до початку 90-х років ставки заробітної плати встановлювалися неринковим шляхом. Нині здійснюється перехід до ринкового механізму визначення ціни праці.

  3. Розрізняють номінальну, тобто грошову, і реальну заробітну плату. Реальна заробітна плата визначається тією кількістю товарів і послуг, котрі можна придбати за номінальну зарплату.

  4. Рівень заробітної плати формується на ринку праці під впливом попиту й пропозиції. На нього здійснюють вплив також неринкові сили: трудові спілки, держава тощо.

  5. Рента, або "власне економічна рента", являє собою ціну економічного ресурсу з абсолютно нееластичною пропозицією. Яскравим прикладом такого ресурсу є земля.

  6. У виборі оптимальних шляхів інвестування грошового капіталу застосовують норму прибутку на капітал. Цей показник визначається як відношення щорічного чистого доходу (орендна плата мінус витрати) до витрат, виміряних у грошах.

  7. Найвагомішою частиною доходів на капітал у сучасній економіці є прибуток фірм. Прибуток — це різниця між сумою виторгу і сумою витрат фірми.

  8. Коли люди заощаджують, то розраховують на отримання певного доходу. Цим доходом виступає процентна ставка, або дохід на фінансові активи.

Схожі:

Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconНазва дисципліни Ресурсна політика банків (вс 1) Зміст дисципліни: Змістовий модуль Порядок структурного формування банківських ресурсів
Тема Залучені та запозичені ресурси: природа та проблеми формування. Змістовий модуль Планування та регулювання ресурсів комерційних...
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів icon1. Функції грошей та цін у ринковій економіці Тема Сучасні гроші та закони грошового обігу
Тема 10. Практика ціноутворення в умовах планової економіки Радянського Союзу та її вплив на економіку сучасної України
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів icon3. Тип модуля: обов’язковий Семестр: VІ обсяг модуля
Вибір зарубіжних ринків. Сегментація світового ринку. Міжнародні маркетингові дослідження. Стратегії виходу на зовнішній ринок. Товарна...
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconНазва модуля: Ціноутворення Код модуля: епі 6002 С01
Ціна в сучасній економіці Система цін. Методологія ціноутворення Цінова політика підприємства І вибір цінової стратегії. Методи ціноутворення....
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconРішення щодо використання ресурсів при обмеженнях ? Які критерії враховуються при прийнятті рішення щодо ціноутворення?
У чому полягає зв`язок контролінгу з іншими функціями управління на підприємстві ?
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconМетодичні вказівки для самостійного вивчення дисципліни «ціноутворення» для студентів спеціальності
Пінішко В. С. Ціни і ціноутворення: навч. Посібн – Львів: «Інтелект-Захід», 2010. 33-58
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconУдк 338. 51: 336. 717 Напрямки удосконалення державного регулювання трансфертного ціноутворення у комерційних банках України
Бхідність удосконалення регулювання трансфертного ціноутворення для запобігання мінімізації податкових платежів банками з іноземними...
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconПрограма олімпіади з предмету «основи економіки» Тема 1 Предмет І метод економічної науки
Ресурси і фактори виробництва. Проблема обмеженості ресурсів і необхідність вибору. Альтернативність цілей використання обмежених...
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconВпровадження інновацій в умовах здійснення змін в діяльності вітчизняних підприємств
Ни. Впровадження інновацій в умовах постійної зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємств надає змогу значно підвищити...
Тема 15. Ціноутворення на ринках ресурсів iconУдк 338. 5: 334. 735 Необхідність застосування трансфертного ціноутворення в системі споживчої кооперації
...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи