Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія icon

Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія




Скачати 286.02 Kb.
НазваТема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія
Дата14.07.2012
Розмір286.02 Kb.
ТипДокументи

Тема 18. Досконала конкуренція і чиста монополія.

18.1. СУТЬ І ОЗНАКИ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ

В економіці двох однакових галузей не буває.

Структура ринку характеризує умови, в яких відбувається конкуренція. Структуру ринку визначають за кількістю фірм та покупців на ринку, за наявністю та доступністю інформації, за можливістю змов між продавцями чи покупцями, а також: за легкістю входження і виходу з конкретного ринку. На структуру ринку може впливати також держава через ухвалення економічних законів. У свою чергу структура ринку впливає на рівень цін, обсяги виробництва та величину прибутків підприємств.

Розрізняють чотири основні ринкові структури — досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія. їхні характерні ознаки подано у таблиці 18.1.

Іноді в літературі використовується термін "недосконала конкуренція", яким позначають усі ті структури ринку, що відрізняються від досконалої конкуренції.

Розглянуті вище ринкові структури можна поділити на дві групи: реальні та ідеальні. До реальних структур можна віднести монополістичну конкуренте та олігополію, до ідеальних — досконалу конкуренцію і чисту монополію. Олігополія і монополістична конкуренція притаманні багатьом реально існуючим ринкам. До олігопольних структур належать, наприклад, телебачення, виробництво автомашин, сигарет; до монополістично-конкурентних — виробництво одягу, ліків, побутової електротехніки, надання банківських послуг населенню, видання журналів і газет тощо.

На відміну від монополістичної конкуренції та олігополії, досконала конкуренція і чиста монополія не характеризують які-небудь реально існуючі ринки, а представляють ідеальні типи ринкових структур. Звичайно, термін "ідеальні ринкові структури" означає не те, що ці структури є гарними, а те, що вони існують як абстрактні ідеї.

До ідеальних ринкових структур ринки, що існують реально, можуть тільки наближатися. Наприклад, найближчими до досконалої конкуренції є деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениця, кукурудза), а також деякі фінансові ринки або біржі. Так само важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають монопольно-домінуюче становище на ринку, майже завжди є один — два дрібних конкуренти. Крім того, дуже рідко яка-небудь продукція унікальна настільки, що взагалі не має замінника. Отже, ідеальних ринкових структур у реальному світі не існує.


Класифікація ринкових структур

Таблиця 18.1

Характерні

ознаки

^ Структури ринку

Досконала

конкуренція

Монополістична

конкуренція

Олігополія

Чиста монополія

Кількість фірм,

які виробляють

продукт

Дуже велика

кількість неза-

лежних фірм

Багато фірм

Декілька фірм

Одна фірма

Тип продукту

Стандартизо-ваний; однорідні

товари

Диференційова-

ний залежно від

ринків

Стандартизо-ваний або диференційо-ваний

Унікальний; не

має близьких

замінників

Умови входження

на ринок

Дуже легкі,

відсутні

перешкоди

Відносно легкі

Обмежені, вимагають великих

інвестицій

Блоковані

Контроль над

Цінами

Відсутній; ціни

визначає ринок

Обмежений

Обмежений взаємною залежністю; значний у разі

таємної змови

Значний, інколи

повний контроль

Нецінова

конкуренція

Відсутня

Наголос на рекламу, торгові

знаки, марки

Типова, особливо

за диференціації

продукту

Реклама зв'язку

фірми з

громадськими

організаціями

Приклади

Сільське господарство; ринок

цінних паперів

Роздрібна торгівля, вироб-

ництво одягу,

взуття

Сталеливарна,

автомобільна,

побутові

електроприлади

Місцеві підприємства комунальних послуг

Для чого ж тоді аналізувати теоретичну модель досконалої конкуренції та чистої монополії?

По-перше, аналіз ідеальних ринкових структур розкриває, яким чином розміщувалися би ресурси і встановлювалися ціни, якби не було ніяких ринкових недосконалостей — диференціації продуктів, немобільності ресурсів, поганого знання ринку тощо.

По-друге, цей аналіз показує шлях до найефективнішого розміщення ресурсів за певних умов чи обмежень.

По-третє, аналіз ідеальних структур допомагає нам збагнути таку економічну систему, в якій рух товарів, послуг і ресурсів є безперешкодним.

По-четверте, такий аналіз дає змогу побудувати точні моделі, які демонструють усі альтернативи відносно обсягу випуску продукції та рівня цін, а отже, сприяють максимізації прибутків фірми.

Досконала конкуренція

Досконало конкурентний ринок це ринок з найвищим рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що жоден із них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленої продукції. Можливість укладання таємних змов на такому ринку невелика, точна інформація про товари та їхні властивості є легкодоступною. Продукт різних виробників однорідний або настільки подібний, що важко відрізнити продукт одного виробника від іншого. Нарешті, фірми можуть без перешкод входити у цей ринок або залишати його.

В економічній літературі поширена думка, що ринкова економіка з досконалою конкуренцією забезпечує високу виробничу та розподільну ефективність. Водночас виникає кілька гострих проблем.

По-перше, така система розподіляє доходи між учасниками виробничого процесу дуже нерівномірно. Нерідко виявляється, що значна частина населення не може задовольнити своїх елементарних потреб. Тому чимало політиків та економістів вважають, що розподіл доходів, який забезпечує конкурентна економіка, слід доповнити їх державним перерозподілом.

По-друге, така економіка призводить до значних побічних наслідків, у тому числі негативних. За умов конкуренції кожен виробник намагається мінімізувати витрати. Це означає, що фірми уникатимуть витрат, пов'язаних, наприклад, зі збереженням довкілля.

По-третє, за умов досконалої конкуренції не можна забезпечити виробництво благ громадського вжитку, наприклад мостів, маяків, дамб тощо, а також національну оборону. Ці блага конче потрібні споживачам.

По-четверте, невеликий розмір типової конкурентної фірми не дає їй змоги фінансувати значні науково-дослідні розробки. Тому ця структура ринку на думку багатьох економістів, не сприяє вдосконаленню наявних продуктів і створенню нових.

Отже, в ринковій економіці, крім досконалої конкуренції, мають існувати й інші структури ринку, щоб виправляти слабини досконалої конкуренції.

Спектр ринкових структур досить широкий — від висококонкурентних ринків до ринків, на яких є лише один продавець монополія — або лише один покупець монопсонія. За нерегульованої монополії наявна тенденція до завищення цін та обмеження обсягів виробництва. Нерегульована монопсонія призводить до встановлення занижених цін і купівлі менших обсягів продукції. Прикладом монополії є підприємства комунальних послуг, якими володіє держава. Це електроенергетичні, газо- та водопровідні, телефонні компанії тощо. Монополія характеризується:

  1. наявністю в галузі єдинофірми— чистого, або абсолютного, монополіста;

  2. відсутністю близьких замінників продукту монополіста. Покупець змушений або платити встановлену ціну, або відмовитися від цього продукту;

3) наявністю бар'єрів для входження в ринок. Інші фірми не можуть увійти в ринок, де панує монополія. Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомішими є такі:

  • володіння основними видами сировини;

  • патентні права;

  • авторські права і товарні знаки.

Володіння основними видами сировини. Одна фірма може цілком контролювати постачання основного виду сировини, необхідного для виробництва продукту. Як на приклад, що ілюструє цю ситуацію, часто посилаються на довоєнну алюмінієву галузь у США. Для виробництва алюмінію потрібні боксити. Тоді усі бокситові шахти контролювалися Алюмінієвою компанією Америки (АLСОА). Завдяки цьому протягом тривалого часу АLСОА була єдиним виробником алюмінію.

Унікальні здібності або знання можуть також створити монополію. Талановиті співаки, художники, спортсмени володіють монополією на використання своїх послуг.

Комунальні підприємства надають населенню життєво важливі послуги. Переважно вони перебігають у власності приватних фірм і є монополістами. До комунікацій належать електроенергія, газо- і водопостачання. Держава регулює діяльність цих галузей. Конкуренція тут могла б зашкодити суспільним інтересам.

Припустімо, що у районі функціонує кілька фірм із постачання електроенергії. Кожній фірмі потрібні були б власні лінії електропередач, електростанції тощо. Це призвело б до значних труднощів. Одночасно держава регулює використання комунальних послуг, визначає їхній обсяг і можливу ціну. Держава бере на себе роль конкурента і через спеціальні комісії стежить за рівнем та обсягом послуг галузей комунальної сфери.

Патентні права. Фірма може стати монополістом, володіючи патентом на певний продукт або технологічний процес, що використовується під час виробництва продукту.

Патент — це документ, який посвідчує авторство на винахід та виключне право на його використання упродовж певного строку.

В Україні термін дії патенту на винахід — 20 років; на корисну модель — п'ять; на промисловий зразок — 10 років. Патентну систему часто використовують у фармацевтичній промисловості, книгодрукуванні, звуковідеозаписі. Для розроблення придатної для патентування продукції потрібна науково-дослідницька робота.

Авторські права це вид монополії, згідно з яким держава забезпечує авторам оригінальних творів виключне право на їх продаж чи використання. Авторське право чинне упродовж життя автора та ще 50 років після його смерті.

Товарні знаки — це спеціальні малюнки, назви чи символи, які представляють товар, послугу чи фірму. Конкурентам заборонено використовувати зареєстровані товарні знаки чи подібні до них. Це роблять для того, щоб споживач міг легко відрізнити оригінал від підробки.

Монополіст контролює ціну, тобто диктує ціну ринкові. Причина цього очевидна: він виробляє, а отже, й визначає загальну величину пропозиції. За наявного попиту на свій продукт монополіст може змінити ціну, маніпулюючи обсягом продукції. Відсутність конкурентів у монополії насамперед пояснюється наявністю бар'єрів для входження у галузь нових фірм.

Монополія також виникає внаслідок того, що в деяких галузях будь-яку кількість продукції з найнижчими витратами виробляє саме одна фірма, а не дві, три чи більше. Таку монополію називають природною монополією. Це переважно підприємства комунальних послуг.

Інколи виникає ситуація, коли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Таку монополію називають двосторонньою. Наприклад, лише одна фірма виробляє пластмасові пляшки, і лише одна фірма їх використовує.

^ 18.2. ЦІНА І ВИПУСК ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

З'ясуємо виробничу і цінову поведінку фірми в короткостроковому періоді. Припустімо, що фірма максимізує свій прибуток. Розглянемо приклад, що ілюструє поведінку фірми в умовах досконалої конкуренції (табл. 18.2).


Ринкова ціна становить 10 гривень за одиницю продукту, якого фірма може виробляти будь-яку кількість. Загальний виторг відображає різні рівні виробництва. Крім того, ми маємо: загальні постійні витрати, загальні змінні витрати, загальні витрати (що є сумою загальних постійних витрат і загальних змінних витрат). І нарешті, такий економічний прибуток, що є різницею між загальним виторгом і загальними витратами за різних рівнів виробництва.

На основі табличних даних побудуємо графіки.


Таблиця 18.2

Витрати і прибутки фірми ( ціни, встановлені фірмою, у грн.)

^ Випуск продукції, од., О

Ціна, Р

Загальний виторг,

TR

Загальні постійні витрати, ТЕС

Загальні змінні витрати,

TVC

^ Загальні витратиТС

Економічний прибуток,

+EP

0

10

0

12

0

12

-12

1

10

10

12

2

14

-4

2

10

20

12

3

15

5

3

10

ЗО

12

5

17

13

4

10

40

12

8

20

20

5

10

50

12

13

25

25

6

10

60

12

23

35

25

7

10

70

12

38

50

20

8

10

80

12

69

81

-1


Висновок: якщо фірма максимізує прибуток чи мінімізує збитки, вона повинна встановити такий рівень випуску продукції, за якого граничні витрати в короткостроковому періоді дорівнюють ціні.

^ Таблиця 18.3

Визначення конкурентного обсягу виробництва в короткостроковому періоді

Запитання

Принципи порівняння ТR і ТС

^ Принципи порівняння МR і МС

Чи треба фірмі виробляти?

Так, якщо ТR>ТC або TC>ТR на величину, меншу за ТFС

Так, якщо Р=АVС

Яка кількість продукції повинна вироблятися, щоб максимізувати прибуток?

Виробляти таку кількість, коли перевищення ТR над ТС максимальне або коли перевищення ТС над TR мінімальне. Причому це перевищення менше, ніж ТFС

Виробляти тоді, коли МR=Р = МС

Чи принесе виробництво економічний прибуток?

Так, якщо TR>ТС

Ні, якщо ТC>TR

Так, якщо ^ Р>АТС Ні, якщо АТC> P

Довгостроковий період дозволяє конкурентним фірмам вносити певні зміни, які неможливо здійснити в короткому періоді. В довгочасовому плані фірми, які працюють у галузі, можуть скоротити або розширити свої виробничі потужності. Крім того, число фірм у галузі може збільшуватись або зменшуватись залежно від того, вступають нові фірми у галузь чи залишають її наявні фірми. З'ясуємо, як ці довгострокові пристосування або зміни впливають на визначення фірмою ціни та обсягу виробництва продукції, а також на формування конкурентної рівноваги в довгостроковому періоді.

Крива середніх загальних витрат у короткостроковому періоді позначена через ^ АТСі, крива граничних витрат — через МС,. Оскільки обсяг виробництва О.} за діючої ціни Р, такий, що середні загальні витрати менші від ціни, то фірма матиме прибуток. Графічною моделлю прибутку є площа прямокутника РВСА.

Однак фірма дивиться вперед і думає: чи не збільшити масштаб виробництва у розрахунку на збільшення прибутку? Відповідь на це запитання залежить від багатьох чинників.

Якщо економічний прибуток у галузі набуває від'ємного значення, то фірми не відшкодовують повністю свої економічні витрати. Вони будуть змушені залишати неприбуткову галузь і шукати більш вигідні галузі для вкладання коштів.

Якщо в галузі економічний прибуток дорівнює нулеві, то фірми не мають стимулу для входження в галузь або виходу з неї. Кожна фірма покриває свої економічні витрати і не зацікавлена в тому, щоб залишити галузь. Не існує також стимулу для вступу нових фірм у галузь, оскільки вони не зможуть отримати в ній більше, ніж в інших галузях. У такому випадку кількість фірм у галузі буде стабільною, і це означає, що галузь перебуває у рівновазі або у спокої.

^ 18.3. ЦІНА І ВИПУСК ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ

Ціну і випуск продукції в умовах чистої монополії можна досліджувати у короткостроковому та довгостроковому періодах. З'ясуємо ціну і випуск продукції у короткостроковому періоді.

^ Таблиця 18.4

Витрати, виторг і прибуток монополіста (у грн.)

Випуск продукції, Q


Ціна, Р

Загальний виторг, ТК

Загальні витрати, ТС

^ Економічний прибуток, + ЕР

3

100,0

300

610

-310

8

80,0

І40

740

-100

15

74,0

1110

890

220

21

70,0

1470

1060

410

26

67,5

1755

1250

505

ЗО

65,5

1965

1460

505

33

62,0

2046

1690

356

35

60,0

2100

1940

160

Щоб максимізувати прибуток, монополіст, як правило, вибере такі ціну і випуск продукції, за яких різниця між загальним виторгом та загальними витратами є найбільшою. Наприклад, користуючись таблицею 22.5, визначимо, що наш гіпотетичний монополіст вибере рівень виробництва між 26 і 30 одиницями за певний період часу при ціні між 65,5 і 67,5 гривні. На рисунку 22.10 ця ситуація зображена графічно. На рівні виробництва між 26 і 30 одиницями, що максимізує прибуток, граничні витрати дорівнюють граничному виторгу.


ТС

ТС

Рис. 18.4. Максимізація прибутку монополіста методом порівняння ТС і ТR




MC, MR

(гривень за одиницю продукції)


Рис. 18.5. Максимізація прибутку монополіста методом порівняння МС і МR

Розглянемо таблицю 18.6 і рисунок 18.5 та проаналізуємо ринкову ситуацію для монополії. В умовах монополії фірма максимізує свій прибуток, якщо вона встановить такий рівень випуску продукції, за якого граничний виторг дорівнюватиме граничним витратам. Легко довести, що це — необхідна умова максимізації прибутку. За будь-якого рівня виробництва, коли граничний виторг перевищує граничні витрати, прибуток може збільшуватися внаслідок зростання рівня виробництва, тому що додатковий виторг перевищує додаткові витрати. Отже, економічний прибуток не буде максимальним, коли граничний виторг перевищує граничні витрати.


^ Таблиця 18.6

Граничні витрати і граничний виторг монополіста (у грн.)

^ Випуск продукції

Q

Граничні витрати, МС

Граничний виторг, МR

^ Економічний прибуток, ±ЕР

3

36,7



-310

9

26,0

68,0

-110

16

21,4

67,1

220

21

28,3

60,0

310

26

38,0

57,0

505

ЗО

52,5

52,5

505

33

76,7

27,0

356

За будь-якого рівня виробництва, коли граничні витрати перевищують граничний виторг, економічний прибуток може збільшитися внаслідок зменшення рівня виробництва, бо зменшення загальних витрат є більшим, ніж зменшення загального виторгу. Отже, прибуток не буде максимальним, коли граничні витрати перевищують граничний виторг. Оскільки економічний прибуток не є максимальним, коли граничний виторг перевищує граничні витрати чи коли граничні витрати перевищують граничний виторг, максимум досягається тільки у разі рівності граничного виторгу та граничних витрат.

Законом рівноваги монопольної фірми на ринку є рівність граничного виторгу і граничних витрат. Користуючись цим висновком, можна графічно зобразити ситуацію ринкової рівноваги монополіста в короткому періоді часу. На рисунку 18.7 зображено криву попиту (Ј>), криву граничного виторгу (МR), криву граничних витрат (МС), криву середніх загальних витрат (АТС).

Ринкова рівновага монополіста у короткостроковому періоді виникне при рівні виробництва Q* за якого криві граничного виторгу і граничних витрат перетинаються.

Якщо монополіст виробляє Q* одиниць продукції, крива попиту показує відповідний рівень ціни ^ Р*. Крім того, оскільки крива середніх загальних витрат показує, що середні витрати становлять АТС*, коли випуск продукції Q*, то економічний прибуток з одиниці продукції становить (Р* — АТС*). Отже, загальний економічний прибуток дорівнює:

(Р* - АТС*) Q*

Заштрихована площа на рисунку 18.7. відображає економічний прибуток фірми-монополіста.





АТС




Рис. 18.7. Ринкова рівновага монополіста у короткостроковому періоді





АТС




Рис. 18.8. Графічне зображення збитків монополіста

Слід зазначити, що чиста монополія не гарантує економічних прибутків. Якщо ситуація з попитом і витратами для монополіста несприятлива, то він може нести в короткому періоді збитки (рис.22.13). Заштрихована площа на рисунку показує збитки монополіста, які дорівнюють: 1 — А ТС,) •Q*

Розглянемо тепер ціну і випуск продукції в умовах чистої монополії в довгостроковому періоді. У разі ринкової рівноваги чистого монополіста в цьому періоді в нього завжди є економічний прибуток.

Якщо монополіст отримує економічний прибуток в короткому періоді часу, то він буде його отримувати і у довгому, оскільки не зіткнеться з конкурентами, яких у галузі просто немає.

5ЯМС'

ЬКАС

Якщо ж монополіст в короткостроковому періоді має збитки, то він змушений буде шукати іншого, більш прибуткового застосування для своїх ресурсів. Аби домогтися прибутків, йому доведеться змінити структуру підприємства.

Якщо ж монополіст у короткому періоді отримує економічний прибуток, то він має вирішити, чи буде більшим прибуток у довгому періоді після зміни розміру підприємства.

Проілюструємо довгострокову рівновагу прибуткової монопольної фірми. Монополіст у довгому періоді збільшує розмір свого підприємства доти, доки не досягне виробництва продукції в обсязі одиниць, за якого МR = LRМС.

На рисунку 22.14 зображено випадок, коли рівень попиту такий, що МК = LRМС у точці, де LRМС = LRАС. У цьому випадку монополія будує підприємство, розмір якого відповідає мінімальним довгостроковим середнім витратам LRАСтіп. Крива короткострокових середніх витрат монополії позначена як SRАТС*. її мінімальне значення (SRАТС*тіП) досягається за обсягу виробництва Qт, який характеризує довгострокову рівновагу. Це означає, що монополія домагається всієї можливої в довгостроковому плані економії від масштабу виробництва. Однак монопольна ціна Рт перевищує LRАСт!Г1 і LRМС.

Таким чином, при випуску Qт монополія отримує монопольний прибуток, а споживачі не дістають переваг від низьких середніх витрат, оскільки монополіст може встановити ціну вищу, ніж LRАСmin.

^ 18.4. АНТИМОНОПОЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ

Антимонопольне законодавство інколи називають малою конституцією ринкової економіки. Саме антимонопольне законодавство встановлює правила поведінки на ринку, захищає підприємця від антиконкурентних дій суб'єктів ринку, сприяє створенню ринкового середовища і його головної рушійної сили — конкуренції.

^ Загальна характеристика монополізму в Україні

У 90-х роках в Україні відбувався активний розвиток системи антимонопольного регулювання. Внаслідок процесів демонополізації, що здійснювалися шляхом ліквідації, а також поділу державних монопольних утворень, знизився рівень монополізації економіки. Так, питома вага монополізованих

товарних ринків у 1998 р. порівняно з 1994 р. зменшилась у машинобудуванні з 97,7 до 14,2%, у хімічній та нафтохімічній промисловості — з 61,9 до 9,7%, у галузях чорної та кольорової металургії — з 44,9 до 9%.

У цілому на початку 1999 р. до переліку підприємств, що займають монопольне становище на загальнодержавних ринках, було включено 372 суб'єкти господарювання, які діють на 579 товарних ринках (на 1.01.1997 р. — відповідно 506 і 753).

Крім того, з 1998 р. в машинобудуванні і металообробці на ринках 152 товарних груп (6,6% від загальної кількості) монопольне становище було близьким до абсолютного.

У хімічній та нафтохімічній промисловості абсолютно монополізованими були ринки 53 товарних груп (8,4% від загальної кількості), в чорній та кольоровій металургії — 19 ринків (2%), в галузях будівельного комплексу — чотири підприємці були абсолютними монополістами.

Абсолютно монополізованими були ринки м'ятного ефірного масла, риболовних сіток, сириці, амінокислот, стрептоміцин-сульфату, поліакрилату, племінних бджіл закарпатської породи, послуг комунального обслуговування сільського населення тощо.

Y лютому 1992 р. було прийнято Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В 1993 р. Верховна Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України". Порядок розгляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначають Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджені у 1994 р.

З 1.01.1997 р. введено в дію Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.

Захист конкуренції у підприємницькій діяльності передбачено статтею 42 Конституції України, яка проголошує:

  1. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

  1. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

  1. Види і межі монополії визначаються законом.

Деякі норми антимонопольного законодавства містять інші закони України. Серед них такі: Закон України "Про підприємства в Україні", який, наприклад, у статті 3 містить норми щодо об'єднань підприємств; Закон України "Про приватизацію державного майна", який містить норми щодо проведення приватизації державних підприємств-монополістів, об'єднань підприємств тощо. Закон України "Про видавничу справу", наприклад, передбачає проведення державної політики у вказаній галузі на принципах дотримання свободи, протидії монополізації. Загалом норми антимонопольного законодавства містять близько 100 законів України з питань регулювання економічної діяльності.

Законодавство України визначає фірму монополістом, коли її частка на ринку певного продукту перевищує 35%. Ця цифра для окремих виробництв може бути знижена Антимонопольним комітетом. Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним становищем на ринку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.

За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:

  • майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців — юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем;

  • оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавлення ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.

Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.

У кінці 90-х років основними видами порушень антимонопольного законодавства України були зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками — суб'єкти природних монополій та представники органів державної влади.

Розподіл штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловживання монопольним становищем — 64,5%; недобросовісна конкуренція — 6%; неправомірні угоди — 2%; дискримінація органами державної влади — 0,5%; неподання інформації та невиконання рішень АМК — 27%.

Практика застосування чинного антимонопольного законодавства показала, що через недоліки у нормативно-правовій базі воно поки що не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Згідно з програмою "Україна-2010", здійснюватимуться заходи щодо вдосконалення антимонопольного законодавства з метою забезпечення ефективного державного впливу на розвиток конкуренції.

Загалом антимонопольне законодавство України побудоване з урахуванням світового досвіду.

У даний час, незважаючи на помітний розвиток конкуренції, Україна належить до країн з високим рівнем абсолютного монополізму в економіці.

Підсумки

  1. Структуру ринку визначають кількість фірм і покупців на ринку; наявність та доступність інформації, легкість входження в ринок і виходу з нього; характер продукції тощо. Основними типами ринкових структур є досконала конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія.

  2. Досконала конкуренція — це структура ринку, яку характеризують такі ознаки: велика кількість виробників і покупців, які виготовляють та купують незначні частки продукту; випуск однорідного продукту; наявність повної інформації про ринкові ціни; висока мобільність ресурсів.

  3. Чиста монополія — це ринкова структура, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє. Основними причинами існування монополії є: володіння основними видами сировини; низькі середні витрати; патентні права; особливі привілеї.

  4. У короткостроковому періоді досконало конкурентна фірма максимізуватиме прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, за якого загальний виторг перевищує загальні витрати на найбільшу величину. Збитки будуть мінімальними за такого рівня виробництва, коли перевищення загальних витрат над виторгом є мінімальним і меншим, ніж загальні постійні витрати.

  5. Якщо ціна перевищує мінімум середніх змінних витрат, то досконало конкурентна фірма максимізуватиме прибутки або мінімізуватиме збитки в короткостроковому періоді шляхом виробництва такого обсягу продукції, за якого ціна або граничний виторг дорівнюють граничним витратам. Якщо ціна менша, ніж середні змінні витрати, то фірма мінімізуватиме свої збитки, припиняючи виробництво. Якщо ціна вища, ніж середні змінні витрати, але менша, ніж середні загальні витрати, то фірма мінімізуватиме свої збитки шляхом виробництва обсягу продукції, за якого Р- МС. Якщо ціна перевищує середні загальні витрати, то обсяг продукції, за якого Р =МС, забезпечуватиме максимум економічного прибутку.

  6. У довгостроковому періоді конкурентна ціна має тенденцію зрівнятися з мінімумом середніх витрат виробництва. Це відбувається тому, що економічний прибуток змушує фірми вступати в конкурентну галузь доти, доки цей прибуток не дорівнюватиме нулеві. І навпаки, збитки спонукають до масового виходу фірм із галузі, доки ціна не стане знову відшкодовувати витрати на одиницю продукції. Умовою рівноваги досконало конкурентної галузі є: Р = LRMС= LRАСтіп.

  7. Чисто монопольна фірма максимізує економічний прибуток, встановлюючи ціну, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам. Оскільки МR < Р, то звідси випливає, що МС < Р. У довгостроковому періоді чиста монополія розширює випуск продукції доти, доки не буде рівності МR =LRМС. Відсутність конкуренції в галузі відвертає падіння монопольного економічного прибутку до нуля.

  8. У більшості країн світу уряди намагаються підтримати конкуренцію та усунути монополістичні тенденції, про що свідчить антимонопольне законодавство. В Україні антимонопольне законодавство перебуває на стадії становлення і тому ще не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Крім того, рівень абсолютного монополізму в Україні залишається високим.

Схожі:

Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconТема Конкуренція в системі ринкової економіки Тема Конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку
Тема Система управління конкурентоспроможністю підприємства на світовому ринку
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconТема Конкуренція в системі ринкової економіки Тема Конкурентоспроможність товарів І послуг на світовому ринку
Тема Система управління конкурентоспроможністю підприємства на світовому ринку
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconМонополістична конкуренція та олігополія. 14 Суть І основні ознаки монополістичної конкуренції
Конкуренція – це боротьба за вигідніші умови виробництва І збуту продукції між приватними товаровиробниками
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconБуковинський державний медичний університет
Тема: “Поняття про хірургічну інфекцію. Чиста та гнійна перев’язочні. Організація роботи гнійної перев’язочної І особливості догляду...
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconІмені вадима гетьмана кохан Дмитро Олександрович
Недобросовісна зовнішня конкуренція та методи захисту від неї національного ринку
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconПитання до іспиту
Співвідношення економічних категорій «міжнародна конкуренція» І «міжнародна конкурентоспроможність»
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconПерелік дисциплін, які виносяться
Закони булевої алгебри. Логічні функції. Базиси логічних функцій. Форми зображення логічних функцій. Карти Карно. Досконала диз’юнктивна...
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconПерелік дисциплін, які виносяться
Закони булевої алгебри. Логічні функції. Базиси логічних функцій. Форми зображення логічних функцій. Карти Карно. Досконала диз’юнктивна...
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія iconПерелік дисциплін, які виносяться
Закони булевої алгебри. Логічні функції. Базиси логічних функцій. Форми зображення логічних функцій. Карти Карно. Досконала диз’юнктивна...
Тема 18. Досконала конкуренція І чиста монополія icon3. 56 – конкуренція в міжнародному бізнесі – 1 ects (7 семестр) Мета навчальної дисципліни
Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: Монографія/ Л. Л. Антонюк. К.: Кнеу, 2004....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи