Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці icon

Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці




Скачати 331.15 Kb.
НазваРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Дата14.07.2012
Розмір331.15 Kb.
ТипДокументи



Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці




УДК [316.422.44 : 330.342.2 : 502.15] (477 : 100)


В.М. Боронос, А.П. Іваненко1


НТП та постіндустріалізація як основні засоби екологізації економіки та розбудови сталого розвитку-зростання:

аналіз світового та вітчизняного досвіду


У даній статті в процесі аналізу світового та вітчизняного досвіду і в контексті природи, рушійних сил, механізмів, системи основних чинників доведено основну роль та ефективність НТП та постіндустріалізації у сфері екологізації економіки та розбудови сталого розвитку-зростання.


Новітній Україні притаманні надто тривалі і дуже незадовільні величина та динаміка "ВВП / особу населення", економічний рівень життя переважної більшості населення, стан довкілля та екозумовлені складові здоров’я і тривалості життя населення. Все це однозначно свідчить про гострий дефіцит та актуальність в Україні достатнього і сталого соціально-економічного та еколого-економічного розвитку-зростання (ССЕЕЕЗ), базованого на достатньо високому, різнобічно ефективному, конкурентному НТП. В цей самий час, існує широке коло країн (провідні розвинуті – G7, ЄС-15 тощо), в яких хоча і в локальному (національному) масштабі, але вже розбудовано міцні основи ССЕЕЕЗ, базованого саме на зазначеному НТП. Все назване зумовлює актуальність здійсненого в даній роботі дослідження передового світового та вітчизняного досвіду екологізації економіки (народногосподарського економічного механізму) та розбудови сталого розвитку-зростання на базі ефективного НТП. Результати даного дослідження є актуальними для використання у процесі реформуванні вітчизняної економіки з метою розбудови в Україні екостійкого сталого розвитку. Спирається дана робота на наукові праці: О.Ф. Балацького, Л.Г. Мельника, А.Ф. Яковлева, А.І. Сухорукова, С.М. Нікітіна, І.М. Осадчої та ін. дослідників.

Основна ідея та відповідна концепція "екологізації" народногосподарського економічного механізму випливає з нижченаведеного.

Світовий досвід показує, хоча і існують лише тільки два єдиних напрями "екологізації": а) зростання-обмежувальний (рестрикційний) та б) зростання-еко-оптимізаційний; втім, просуваючись тільки за другим напрямом, суспільство спроможне достатньо ефективно вирішувати еколого-економічні проблеми та протиріччя, що виникають. Це підтверджується нижчезазначеним.

а) Як для окремих суб'єктів господарювання так і з народногосподарської точки зору вирішення екологічних проблем шляхом рестриктивних дій є неефективним, тому що в результаті негативні наслідки забруднень тільки обмежуються (локалізуються), але цілком не усуваються. Подібний підхід, хоча і з деяким уповільненням, продовжив би нагромадження екологічних протиріч в народному господарстві[1с.168].

б) Проведене останніми роками узагальнення за результатами дослідження світового досвіду від розвинених до відсталих економік показало, що існує і позитивний, і негативний зв'язок між рівнем доходів у суспільстві та рівнем техногенного тиску на довкілля[2]. Головний висновок цього дослідження полягає у такому[2]: "уровни множества видов загрязнений повышаются с ростом ВНП при низких доходах, проходят через максимум при каком-то определенном уровне дохода, а затем снижаются, в то время как ВНП продолжает расти". Пояснюється даний феномен таким чином: збільшення доходів суспільства створює необхідні (насамперед фінансові) передумови для реалізації ефективної політики з охорони довкілля[2]. Тобто зазначена "екологізація" забезпечується позитивною роботою зворотного зв'язку між факторами стану (збільшення національного доходу та ВВП, приріст продуктивності праці і т.п.) та факторами впливу (концентрація, кількість, токсичність шкідливих речовин у регіоні): збільшення продуктивності праці та зростання національного доходу (фактори стану) сприяють посиленню природоохоронної діяльності, що спричиняє зниження кількості та рівня концентрації шкідливих речовин в регіоні (фактори впливу)[3с.99], сприяє зменшенню техногенного тиску на довкілля. Важливим у названому дослідженні є також таке:

а) точк, а з якої починається покращання стану довкілля, найчастіше знаходиться в межах доходу, що є типовим для країн із середнім його рівнем[2]. Середнім за світовими стандартами "ВВП / особу населення" вважається діапазон – 9385$/особу, дещо нижчим від середнього – 766-3035 $/особу[4,с.18-19]. "Типовим" (за статистичним підходом) вважається середнє значення діапазону варіант, тобто: (766 – 9385) : 2 = 4309,5 $/особу (на 2006р. це, напевно, вже не менше 4,5 тис.$/особу);

б) більшість показників якості довкілля, які покращуються з економічним зростанням, не потребують надто високих фінансових витрат на реалізацію відповідних заходів[2].

Вищенаведене дозволяє зробити ряд наведених нижче висновків, принципово-важливих з позицій ССЕЕЕЗ та "екологізації" як його органічної складової.

1) У п."б)" фактично говориться, що існує позитивна, ефективна "запорогова дія" зв’язку "Соціально-економічне зростання ? Екологізація (еколого-економічне зростання)", яка полягає в цілому у позитивному і зростаючому впливі "соціально-економічного зростання" на "екологізацію", однак лише починаючи з певної –"порогової" величини першого ("ВВП / особу населення" ? 4,5 тис.$/особу) та у переважно негативному впливі (контрекологізації) – до досягнення такого "порогу".

2) Зазначене означає, що у типової країни лише тільки після досягнення її НТП та економікою продуктивності праці "ВВП / особу населення" ? 4,5 (тис.$/особу) починає вистачати насамперед фінансових ресурсів для запуску поступального розвитку економіки і країни в цілому в бік "екологізації" та ССЕЕЕЗ – забезпечується мінімально необхідне чи більше фінансування різних важливих для "екологізації" та ССЕЕЕЗ напрямів розвитку. Тому "точку економічного розвитку" – "ВВП / особу населення" ? 4,5 (тис.$/особу) – можна точніше вважати – "точкою біфуркації ССЕЕЕЗ", в якій траєкторія розвитку економіки і країни в цілому може спрямуватися як у бік ССЕЕЕЗ, так і у зворотному напрямі, оскільки вказаний "біфуркаційний (для ССЕЕЕЗ) рівень "ВВП / особу"" є приблизним середньостатистичним і не є гарантовано надійним для початку розвитку в бік ССЕЕЕЗ для всіх 100% країн.

3) Саме через зазначене, вказаний критично мінімальний (гранично-біфуркаційний) рівень "ВВП / особу населення" ? 4,5 (тис.$/особу) є дуже важливим вузловим показником саме з позицій "екологізації" та ССЕЕЕЗ, оскільки дозволяє визначити типові критично мінімальні (гранично-біфуркаційні) абсолютні значення цілого букетного комплексу принципово важливих для ефективного ССЕЕЕЗ та "екологізації" показників, достатньооптимальні значення яких відомі (з прикладу достатньо успішних у розбудові ССЕЕЕЗ країн), але лише у відносному (у відсотках до ВВП) вимірі. Йдеться, зокрема і насамперед, про зазначені нижче ключові для ефективного ССЕЕЕЗ показники та їхні критично мінімальні (гранично-біфуркаційні для ССЕЕЕЗ) значення, обраховані за базовим для них показником – "ВВП / особу населення" ? 4,5 (тис.$ / особу), економічною сутністю (з позицій ССЕЕЕЗ) якого та сполучених з ним ін. нижчезазначених показників є таке: в загальному випадку для початку розгортання ефективної екологізації (зниження еколого-економічного збитку економіці) – зрушення зростання в бік "(еко-)сталого", в середній країні є бути досягнута продуктивність праці – не менше 4,5 (тис.$ доданої вартості / особу населення), а також дотримання типової (у відсотках ВВП) величини ряду ключових для ССЕЕЕЗ видатків-витрат економіки при одночасних їхніх абсолютних значеннях, не менших за наступні критично мінімальні:

а) на сферу НДДКР – 2-3%ВВП (90-130 $/особу населення); б) на виробничі капвкладення – близько 20%ВВП (900-1000 $/особу); в) на боротьбу із забрудненням довкілля – близько 2%ВВП (90-100 $/особу); г) на охорону здоров’я – мінімум 5-6%ВВП (225-270 $/особу); д) на освіту – близько 6%ВВП (270 $/особу) та ін.

4) Чим більшими (насамперед в абсолютному вимірі на особу населення) за щойно зазначені мінімально необхідні є відповідні показники в певній країні, тим кращим і більш сталим є її соціально-економічний та еколого-економічний розвиток, навіть якщо тимчасово немає зростання. Сьогодні і тим більше в майбутньому, для типової індустріальної країни (економіка якої не базується, наприклад, на великих запасах високоліквідної сировини) єдиним засобом забезпечення стійкого власного "соціально-економічного розвитку" вище середньосвітового ("ВВП / особу населення" >

4,5 тис.$/особу) є НТП відповідного (вище середньосвітового) рівня, цьому відповідатиме пропорційно ефективніший, стійкіший та кращий "розвиток еколого-економічний".

Врахувавши все сказане вище в пп."1-4", перейдемо до детальнішого аналізу зазначеної на початку даної роботи світової закономірності "екологізації" економічних механізмів окремих країн (більшої – для багатших, незначної чи контрекологізації – для бідніших країн) та розбудови ССЕЕЕЗ, до аналізу в контексті: природи, рушійних сил, механізмів, системи основних чинників, особливостей зазначеного.

^ А) НТП та виробнича інноваційність як єдині ефективні засоби екологізації економічного народногосподарського механізму та розбудови сталого розвитку-зростання.

На 2005р. приблизний середній по провідних капіталістичних країнах (ПКК, – G7, ЄС-15 тощо) "ВВП / особу населення" ? 30 (тис.$/особу). Звідси відповідно до зазначених в п."3" нормативів, яких дотримуються в усіх розвинених країнах, найважливіші "показники фінансування розвитку" для ПКК становлять (усереднено):

• "Наукоємність ВВП" ("сукупні витрати країни на НДДКР / ВВП"): 2-3%ВВП, 600-1000 ($/особу населення); "критична наукоємність ВВП": ? 2%ВВП; ? 90-100($/особу).

• "Капвкладення в розвиток економіки": 15-18%ВВП; 4,5-5,5 (тис.$/особу населення); при "критичних капвкладеннях": 15-20%ВВП; ? 0,7-1,0 (тис.$/особу).

• "Капвкладення в боротьбу з забрудненням довкілля": 1-3%ВВП;

? 0,3-1,0 (тис.$/особу населення); "критичні екокапвкладення": ? 2%ВВП;

? 90-100 ($/особу).

Аналогічні, особливо – абсолютні питомі (на особу населення) показники в слабо-розвинених країнах (з "ВВП / особу населення" < 4,5 тис.$/особу) набагато і майже пропорційно гірші за ПКК, навіть при дотриманні першими близьких до оптимальних відповідних відносних значень, які, втім, в слаборозвинених країнах (СРК) також часто гірші за необхідні. Характерною особливістю СРК є, зокрема: значне недофінансування (фінансування за залишковим принципом) комерційно неї чи мало-продуктивних еко­орієнтованих (особливо – суто екологічно-захисних) заходів, а також часто – суттєво гірше (порівняно з) фінансування власної сфери НДДКР.

• "Наукоємність ВВП": 1-2%ВВП, < 45-90 ($/особу населення); при "критичній наукоємності ВВП": ? 2%ВВП; ? 90-100 ($/особу).

• "Капвкладення в розвиток економіки": 15-18%ВВП; < 0,7-0,9 (тис.$/особу населення); "критичні капвкладення розвитку": 15-20%ВВП; ? 0,7-1,0 (тис.$/особу).

• "Капвкладення в боротьбу із забрудненням довкілля": 1-1,5%ВВП; < 45-70 ($/особу населення); при "критичних еко-захисних капвкладеннях": 2%ВВП; ? 90-100 ($/особу).

Досить значне фінансування комерційно "непродуктивних" екоорієнтованих (особливо суто екозахисних) заходів в розвинених багатих та раціональних ПКК і навпаки – набагато гірше фінансування таких заходів в СРК зумовлюється: набагато вищою економічною вмотивованістю держінститутів та бізнесу в ПКК в активній реалізації заходів з мінімізації еко-зумовлених збитків, оскільки робоча сила та ін. ресурси в цих країнах високопродуктивні і дорогі на відміну від СРК. Найважливіші "показники фінансування розвитку" країни показують ступінь вмотивованості (політичної та економічної) та ступінь реальних зусиль її держінститутів та бізнесу у справі розбудови "сталого розвитку-зростання" та "екологізації" економіки та країни. Відповідно, в ПКК вказані вмотивованість та ступінь зусиль їхніх держінститутів та бізнесу – великі, в СРК, навпаки, замалі чи надто малі.

Значною мірою як результат зазначених – високих (значно більших за критично мінімальні) значень "показників фінансування розвитку", досягнутих в ПКК, в них досягаються такі самі (високі, значно більші за критично мінімальні) значення "показників (виробничої) інноваційності та НТП". В СРК все навпаки. Значення "показників інноваційності та НТП" відображають ступінь зусиль економіки та країни в цілому в справі досягнення кращих результатів у своєму соціально-економічному та еколого-економічному розвиткові єдино можливим шляхом – шляхом (виробничої) інноваційності та НТП, тому відповідні показники – ключові з позицій сталого розвитку-зростання та екологізації. Відповідно кращим значенням "показників (виробничої) інноваційності та НТП" відповідають майже пропорційно кращі показники "екологізації" та "сталого розвитку". Покажемо все це на наведених нижче деяких найважливіших "показниках виробничої інноваційності та НТП" (оцінки значною мірою усереднено узагальнені).

• "Частка (%) інноваційно-активних підприємств" є одночасно і результатом, і причиною наведених вище "показників фінансування розвитку" у країні, характеризує як масовість, так і міру активності (напруження) в досягненні економікою (держінститутами та бізнесом) кращих результатів у справі сталого розвитку-зростання, в т.ч. в "екологізації" економічного механізму. У провідних розвинених країнах близько 60% підприємств щорічно є інноваційно-активними (впроваджують продукцію та ін. новації, що містять нові знання і технологічні рішення)[5,с.3]. У промисловості найбільш провідних країн – "G5" (США, Японія, ФРН, Франція, Англія) – частка інноваційно-активних підприємств близько 70-80%[6,с.18]. В СРК аналогічні показники набагато гірші, наприклад, у промисловості України (в якій реалізується близько 80% всіх НТП-інновацій) "частка інноваційно-активних підприємств" за 12 останніх років жодного разу не перевищила рівень 30% і значно впавши з початку 90-х рр. стабілізувалася в останні роки на дуже низькому (у порівнянні з G5) рівні – 10-13%: 26% (1994р.); 23% (1995р.); 15-13% (1999-2003рр.);[7,с.43] 11% (2004р.); 10% (2005р.)[5,с.3]; – у 2000 рр. показники у 7-8 разів гірші порівняно з G5. Це означає, що в СРК діапазон типових значень "частки інноваційноактивних підприємств" 10-30%, що в 2-8 разів гірше, ніж в ПКК (G5, ЄС-15). "Вага інноваційноактивних підприємств" визначає всі ін. зазначені нижче "показники виробничої інноваційності та НТП", що визначаються саме інноваційно-інвестиційною активністю підприємств, відповідно "показники виробничої інноваційності та НТП" в ПКК (G5, ЄС-15) не можуть не бути в декілька разів кращими за аналогічні показники в СРК, те саме має відбуватися і з показниками "екологізації" та "сталого розвитку-зростання".

• "Середній (типовий) вік активних основних фондів економіки (років)". За даними компанії Merrill Lynch на 2003р. середній по економіці вік АОФ – в США – 7,5, в Японії – 11 років[8] (після майже 10-літньої загальноекономічної депресії в Японії у 90-х рр. її АОФ суттєво постаріли). В європейських країнах G5 та ЄС-15 дещо більше (ніж США та Японія) орієнтованих на традиційні галузі і продукцію промисловості, середній по економіці вік АОФ на 2006р. є близьким до віку дещо постарілих АОФ в Японії, тобто близько 10-12 років. Отже, середній по G5 вік АОФ їхніх економік – близько 10-11 років, і це свідчить про повну синхронізацію періоду заміни більшості АОФ економіки в ПКК з періодом появи (розробки-освоєння) принципово-нової техніки та технологій (що також становить близько 10-12 років). А все вказане свідчить про те, що в ПКК майже одразу з появою на ринку принципово нової прогресивної техніки переважна більшість економічних суб’єктів замінює на неї свої основні засоби, прогресивно максимізуючи тим самим свої конкурентні та всі ін. характеристики, пов’язані з основним капіталом, в т.ч. ефективність та раціональність свого природокористування та екологічність свого локального економічного механізму.

Тобто даний показник характеризує активність економіки у сфері розроблення та введення в дію нових та принципово нових технологій (матеріалізованих в АОФ) та продукції, як правило більш конкурентних і доходних, природоресурсораціональніших та екочистіших – маловідходніших, глибшевідходопереробних, енерго-ефективніших, енергоекочистіших (альтернативно-енергетичних) і т.ін. Менший середній вік АОК економіки – ознака вищої активності економіки у справі розбудови "сталого розвитку-зростання", в т.ч. у справі "екологізації" економічного народногосподарського механізму. В ПКК зазначена найбільш висока "активність".

У СРК аналогічні до ПКК показники набагато гірші. Наприклад, "середній (типовий) вік активних основних фондів" в промисловості України, так само як і в усіх ін. країнах СНД, є не молодшим за 15-20 років (оскільки більшість їх вводилася в дію ще в 70-80-х рр. ХХст.), а середня фізична зношеність основних фондів у промисловості в усіх країнах СНД (включно з Україною) сягає 70-80%, в ін. – менш прибуткових та інвестиційно-інноваційно-активних галузях сфери матеріального виробництва (агросектор, ЖКГ) – ситуація ще гірша. Тому, з використанням таких АОФ якщо і випускається більш-менш конкурентна за ціною продукція (причому переважно на внутрішньому ринку та на ринках приблизно таких самих країн – слаборозвинутих та "третього світу"), то це в основному вже морально застаріла продукція, а її цінова конкурентність забезпечується уже низькою (проти необхідної) зарплатою працівникам підприємств, що її випускають. Це означає, що прибутковість та дохідність приблизно зіставної продукції у випадку СРК значно нижча порівняно з ПКК.

Експлуатація у слаборозвинених країнах АОФ переважно ще з 70-80-х рр., а пасивних основних фондів – ще старших та в гіршому стані, в принципі, унеможливлює (на відміну від ПКК) екозаощадливі властивості та якості (природоресурсо-раціональність, маловідходність, енергоефективність тощо) відповідних виробництв та економік. Так, узагальнення відповідної інформації за широким колом джерел показує, що різноманітні "природоресурсоємності" (енерго-, водо-, земле-, матеріало-) – виробничі та всієї економіки для, наприклад, України (наразі типової слаборозвиненої індустріальної країни) – найчастіше у 2-4 рази вищі проти ПКК (G5, ЄС-15), відповідними мають бути породжені зазначеним рівні забруднення довкілля для СРК – щонайменше у 2-4 рази вищі порівняно з ПКК.

Отже, зазначені відмінності у стані і у сфері основних фондів для ПКК сприяють розбудові в них "сталого зростання" та "екологізації", для СРК – навпаки – значно ускладнюють (якщо не унеможливлюють) на невизначений час розбудову цього ж.

• "Вага, %, машинобудування у пром.виробнитцві; ВВП". "Машинобудування" – найважливіша галузь економіки будь-якої країни, оскільки виконує для неї найстратегічніше завдання – забезпечити якомога більшу кількість галузей та підприємств економіки, населення якомога ширшим і всезростаючим спектром конкурентних та прогресивних (з позицій сталого розвитку та екологізації) засобів виробництва та побуту, вирішально визначаючи тим самим рівень та характер НТП та всі ін. характеристики економіки та країни в цілому. Тому рівень розвитку "машинобудування" країни – ключовий фактор її "сталого розвитку" та "екологізації", ключовою ж характеристикою-індикатором рівня розвитку "Машинобудування" та НТП країни є "Вага, %, машинобудування у пром.виробництві та ВВП". Більша "Вага машинобудування у ВВП і особливо в сукупному пром.виробництві" означає вищий та кращий НТП всієї економіки, а збільшення вказаної "ваги машинобудування" означає різнобічне підвищення-покращання НТП економіки та країни в цілому. Все це переконливо доводить відповідна галузева структура промисловості та економіки, а також характер їхньої динаміки в G5 періоду бурхливого НТП (див. табл. 1), під час якого в G5 саме засобами НТП (створеними міжгалузевим інвестиційним комплексом – наука, машинобудування, хімія та ін.) оперативно та ефективно долалися гострі наслідки складного поєднання численних криз у ПКК – енерго-сировинної, екологічної, економічної, валютно-фінансової тощо. В середньому по G5 динаміка "Ваги, %, машинобудування у пром.виробництві та ВВП" склала: близько 28% та 11-12% (1953р.); близько 36-40% та 12-13% (1982р.); близько 45-50% та 13-14% (2000-ірр.). За зазначений період G5, активно розвиваючи інвестиційний комплекс та НТП, в декілька разів покращили соціально-економічне становище (ВВП/особу, рівень життя населення тощо), ефективно подолали наслідки трьох гострих енергосировинних криз (70-х, 80-х, 90-х рр. ХХст.), породили та майже подолали наслідки гострої екологічної кризи. Те саме ще переконливіше доводить досвід Японії. Набагато кардинальніша, ніж в G4 НТП-зумовлена, прогресивна зміна ("важка індустріальність ? майже постіндустріальність") галузевих структур промисловості та всієї економіки (ВВП) Японії за 1953-1982рр., під час якої "Вага, %, машинобудування" Японії зросла: у пром.виробництві – в 3,4 разу; у ВВП – в 4,4 разу (див. табл. 1); зумовили таке ж кардинальне (у 4,4 разу) збільшення "ВВПреал. / 1 зайнятого" в Японії за зазначений період – з близько 18% до майже 80% аналогічного показника в США (оцінки за [1,с.43]). Незважаючи на одну з найвищих у світі щільностей населення на одиницю площі території, Японія – країна з достатньо якісним довкіллям, що підтверджує одна з найвищих у світі тривалостей життя японців.

Все вказане переконливо доводить, НТП і "машинобудування" як його "інноваційно-виробниче ядро" – головні і єдині засоби ефективної розбудови "сталого розвитку-зростання" та "екологізації" економіки.

В цей самий час особливістю та головною причиною слаборозвинених індустріальних країн є надто слабкі їхні НТП та розвиток інвестиційного комплексу, особливо "машинобудування", основним індикатором чого є дуже мала "Вага, %, машинобудування у пром.виробництві та ВВП" цих країн, зокрема: на 2000 рр. в Україні – близько 11-13% та 4-5% відповідно, майже те саме на кінець 1990 – початок 2000 рр. в Росії, в Японії 1953р. – 12% та 3% (див. табл. 1). Тобто для слаборозвинених країн з важкою промисловістю простежується закономірність дуже малої "Ваги ,%, машинобудування у пром.виробництві та ВВП" – близько 11-13% та 3-5% відповідно. При цьому "критично малою" (що загрожує економіці країни технологічно-технічною анемією) вважається "Вага, %, машинобудування в сукупному пром.виробництві" – 20%[6,с.15].


Таблиця 1 – Галузева структура виробництва ВВП та зрушення в ній у країнах "великої п’ятірки" (G5) за 1953-1982рр., у відсотках ВВП (розраховано за даними [1, с.18])


Галузь господарства

1953р.

1982р.

Темп зростання, %

G4

Японія

G4

Японія

G4

Японія

1

2

3

4

5

6

7

1. Сільське і лісове господарство, рибальство


9,5


21,0


2,8


3,4


29,3


16,2

2. Видобувна промисловість, енергетика, водопостачання


5,3


6,0


5,6


3,4


105,7


56,7

3. Обробна промисловість,

в тому числі:

35,5

20,0

26,7

30,1

75,2

150,5

3.1. металургія

4,0

2,0

1,8

2,7

45,0

135,0

3.2. машинобудування та металообробка


11,3


3,0


11,5


13,3


115,4


443,3

3.3. хімія

2,8

2,0

4,0

3,4

144,5

170,0

3.4. інші

17,4

13,0

9,4

10,6

54,0

81,5

4. Уся промисловість (п.2 + п.3)

40,8

26

32,3

33,5

79,2

128,8

5. Будівництво

6,0

5,0

5,4

8,5

90,0

170,0

6. Торгівля

7,5

9,0

12,8

12,2

170,7

135,6

7. Транспорт та зв'язок

12,8

16,0

6,9

6,9

53,9

43,1

8. Сфера послуг разом з державним апаратом


23,5


23,0


40,0


35,5


170,2


136,5

9. Сфера нематеріального виробництва (п.6 + п.7 + п.8)


43,8


48,0


59,7


54,6


136,3


113,8


Примітка. Дані у ст. 2 та 4 – середні по США, ФРН, Великобританії, Франції ("G4")


Врахувавши зазначене, а також типову для "важкоіндустріальної" економіки вагу, %, промисловості у ВВП (35-40%, частіше близько 37%), отримаємо типовий для слаборозвинених індустріальних країн діапазон "Ваги, %, машинобудування у пром.виробництві та ВВП" – 10-20%; 3-8%.

Видно, що ПКК (G5, ЄС-15) за даним показником ("вага, %, машинобудування") мають велике (2-3-разове) перевищення критично мінімального відповідного рівня, максимально використовуючи тим самим можливості власного НТП для власних – "сталого розвитку" та "екологізації", у СРК (Україна, Росія тощо) все навпаки: можливості власного НТП для "сталого розвитку" та "екологізації" багато років використовуються тільки приблизно на 60% від критично мінімального рівня.

• "Вага, %, інноваційної продукції у ВВП". У 2005р. для найрозвиненіших країн (США, Японії) Мінпромполітики України оцінювало "вагу, %, інноваційного продукту у ВВП" більше 50%ВВП[9,с.3]. Дійсно, за оцінками фахівців в США ще у кінці 90-х рр. близько 50% ВНП вироблялося з використанням принципів та ефектів "квантової механіки", зрозуміло, що такого роду продукція є переважно саме інноваційною. Для країн ЄС-15 частка інноваційної продукції дещо менша (близько 40%), оскільки в ЄС дещо меншу роль приділяють значному, кардинальному оновленню виробництва на базі нової техніки, віддаючи перевагу модернізації вже існуючих виробництв[10,с.314].

Враховуючи все вищевикладене, для СРК аналогічний показник повинен бути набагато меншим. Дійсно, на 10-11.2005р. Мінпромполітики України оцінювало "вагу інноваційного продукту у ВВП" України як дуже низьку – близько 5-6%ВВП [9,с.3], у 1999р. ситуація із вказаним в Україні була майже такою самою – менше 10% вітчизняної продукції можна було віднести до "інноваційної"[11,с.160], тобто в Україні "неінноваційність" (в т.ч. "неекологізація") продукції, виробництв, підприємств, економіки законсервувалася в роках і навіть поступово погіршується.

"Вага (%) інноваційної продукції у ВВП" – найважливіший з позицій ССЕЕЕЗ та "екологізації" показник, що інтегрально та всебічно характеризує принаймні річний підсумок ефективності роботи всієї економіки (бізнесу та держінститутів) фактично на справу "сталого розвитку-зростання" та "екологізації", оскільки "інноваційна продукція" – це, як правило, найконкурентніша, найліквідніша, найприбутковіша, екологічніша продукція, за виробництвом якої стоять такі самі за своїми характеристиками виробництва та потужності. З врахуванням цього та вищезазначеного можна казати, що в ПКК (G5, ЄС-15) щорічно більше 40-50% продукції, виробництв, підприємств покращують конкурентність, прибутковість, раціональність природокористування, екологічність (просуваються в бік "сталого зростання" та "екологічності"), все це на відміну від СРК, в котрих аналогічне у рази гірше порівняно з ПКК.

• "Вага (%) фактору "НТП (введення інновацій)" в 1% приросту ВВП" (відсоток роботи фактору НТП / 1% приросту ВВП). Динаміка цього показника склала: а) в розвинених ринкових країнах (з "ВВП / особу населення" ? 30 тис.$/особу) – 21% (1913р.), 38% (1950р.), 52% (1990р.)[12,с.73]; б) в країнах "третього світу" (СРК з "ВВП / особу населення" ? 4,5 тис.$/особу) – 3% (1913р.), 9% (1950р.), 17% (1990р.)[12,с.73]. Ще експертами АН СРСР була оцінена "частка фактору "НТП" в темпах приросту ВВП" США, яка ще за період 1950-1973рр. склала – 41-54% (за [1,с.110]) (середня 48%). Станом на 2005-2006рр. за даними директора технопарку "Інститут електрозварювання ім.Патона" А.Мазура зростання ВВП за рахунок введення нових технологій в розвинених країнах сягає 60%, а подекуди і 90%, в той час як в Україні лише тільки 0,7%[13, с.13].

Даний показник характеризує інтенсивну ефективність та раціональну повноту використання економікою основних виробничих ресурсів (в т.ч. природних) – джерел зростання. Тому вказані оцінки означають: 1) характер розвитку-зростання економіки в ПКК "виражено інтенсивний", оскільки всі виробничі ресурси (в т.ч. природні) використовуються "виражено інтенсивно" – на більш ніж 50-60% за рахунок "повноти і глибини" використання-переробки залучених в економічний оборот виробничих ресурсів (в т.ч. природних); 2) натомість в СРК економічне зростання відбувається переважно "екстенсивно-валовим" шляхом, при цьому повнота використання основних виробничих ресурсів є низькою (у 3 і більше разу менше проти ПКК); 3) розвиток економіки України (наразі типової СРК) – "виражено екстенсивно-валовий" – майже на всі 100% за рахунок самого тільки нарощення "валу" залучення виробничих ресурсів (в т.ч. природних) в економічний оборот, повнота ж використання залучених ресурсів (в т.ч. природних) дуже мала. Тобто в ПКК, в т.ч. природні ресурси, використовуються високоінтенсивно, маловідходно та екочисто (раціонально), в Україні, навпаки, – високоекстенсивно, дуже відходно та екобрудно (нераціонально).

Б) "Постіндустріалізація" технологічного устрою економіки як ефективний засіб максимізації екологізації економічного народногосподарського механізму та сталого розвитку-зростання.

Світовий досвід показує, що зазначена на початку даної роботи наростаюча із зростанням "ВВП / особу населення" екологізація економічного народногосподарського механізму зумовлюється також і прогресивною (в т.ч. "екодружнішою") зміною "сутнісної якості" економічного розвитку (процесу – значною мірою об’єктивно-еволюційного), змістом якої є поступальна трансформація технологічного устрою (технологічних джерел розвитку-зростання) всієї економіки від "важкоіндустріального" (економіка мало технологічно-розвинена, екоресурсомістка) до "постіндустріального" (економіка високотехнологічнорозвинена, малоекоресурсомістка).

"Важкоіндустріальний" технологічний устрій-уклад економіки в типовому випадку характеризується (див. табл. 1): значним впливом (більше 50%) у виробництві ВВП екоресурсоємної сфери матеріального виробництва (агросектор 10-20% та промисловість 30-40%), домінуванням у промисловості "сировинних і технічно нескладних (ресурсоматеріалоенергомістких)" галузей, а також – малою вагою, %, у виробництві ВВП малоекоресурсоємних сфер – послуг (20-30%), всього нематеріального виробництва (менше 50%).

"Постіндустріальний" технологічний устрій-уклад економіки в типовому випадку характеризується (див. табл. 1) досить невеликою вагою (менше 40%) у виробництві ВВП екоресурсоємної сфери матеріального виробництва (агросектор 2-4% та промисловість менше 30-40%), домінуванням у промисловості "найбільш наукоємно-інноваційних складних (мало-ресурсо-матеріало-енергомістких)" галузей, а також – великою вагою (%) у виробництві ВВП малоекоресурсоємних сфер – послуг (більше 35-40%), всього нематеріального виробництва (більше 55-60%).

Приклад, насамперед ПКК (G7, ЄС-15) показує принципововажливу (з позицій екологізації та сталого зростання) особливість-закономірність розвитку світової промисловості, з одного боку, головного забруднювача довкілля, з ін., – для більшості країн головного генератора їхнього ВВП, а також базового сектору сучасної економіки, що визначає всі її характеристики, зокрема, вказану "сутнісну якість" економічного розвитку-зростання. Такою загальною закономірністю і головним напрямом науково-технічного розвитку та вдосконалення структури промислового виробництва в сучасний період є поступовий, послідовний перехід від базових (як правило, капітало-, матеріа-ло-, енергоємних) галузей до галузей, розвиток яких базується на останніх досягненнях НТП і кваліфікованій робочій силі. У ході вказаної еволюції відбувається перехід спочатку від високої частки сировинних галузей і галузей з технічно нескладним виробництвом до високої частки капітало- і матеріалоємних галузей і, нарешті, до високої частки наукоємних галузей, що створюють сучасні засоби і предмети праці та товари споживання (з використанням [14, с.171]).

Найважливіші (з позицій сталого зростання та екологізації) характеристики двох видів економіки-суспільства – "індустріальних" та "постіндустріальних" – наведено, зокрема, в [15, с.186-187], з цих характеристик випливає, що індустріальні (особливо важкоіндустріальні) системи розвиваються переважно екоресурсомістким шляхом, системи постіндустріальні – переважно малоекоресурсомістким шляхом (в т.ч. значною мірою інформатизаційним). У фазі "постіндустріальності" для економіки та країни пріоритетними стають найбільш наукоємні (з найбільшою доданою вартістю взагалі та на одиницю спожитого у виробництві природного ресурсу зокрема) галузі: у Франції – інформатика, атомна промисловість, літакобудування; в Японії – всі наукомісткі галузі, виробництво новітніх товарів, ІКТ-сектор [16]; у США найпріоритетнішими є – ІКТ-сектор та п’ять галузей промисловості – космічна та літакобудування, електротехнічна, хімічна, машинобудування, приладобудування (на ці галузі промисловості припадають більше 75% витрат бізнесу та держвитрат на відповідну науку [17, с. 83]), взагалі ж для США пріоритетні – всі найважливіші напрями НТП, оскільки цією країною реалізується політика світового лідерства за всіма найважливішими напрямами НТП.

Об’єднавши все сказане, на рис. 1 можна показати (хоча і у спрощеному вигляді) характер та особливості "залежності рівня екологічності економічного зростання від досягнутого в країні рівня технологічно-індустріального розвитку та продуктивності праці". З рис. 1 видно, що саме "постіндустріалізація" економіки та суспільства – магістральний шлях "екологізації економічного народногосподарського механізму" та "сталого зростання" будь-якої країни.

Зазначене вище – вдосконалення структури промислового виробництва, що відображає характер та сутність загальної закономірності і головного напряму НТП не тільки промисловості та сфери матеріального виробництва, а і всього народного господарства – наведено в табл. 1. За вказаний у таблиці період часу промисловість та економіка ПКК (насамперед G5) у процесі бурхливого НТП пройшли шлях від "зеніту індустріальності" до "початкової постіндустріальності", особливості динаміки галузевих змін та структури джерел ВВП (наведені в табл. 1) відображають сутність трансформації відповідних технологічних укладів. Подальшому переходу ПКК (G5, ЄС-15) до стану вже "майже постіндустріальності" станом на 2000 рік. відповідало продовження (поглиблення) в їхніх промисловості та економіці вже зазначених галузевих змін. Так, на 2000 рр. в ПКК (G5, ЄС-15) ще більш провідним випуском промисловості став ще ширший спектр високо- чи найбільшнаукоємних технічно складних виробів їхніх інвестиційних комплексів (машинобудування і хімічна промисловість) зі ще більшою вагою в сукупному промисловому випуску та у ВВП – близько 60% та близько 16-17% відповідно, одним з найбільших за своєю вагою у виробництві ВВП (до 30-60% в різних ПКК[18,с.64]) став ІКТ-сектор (інформаційних та комп’ютерних технологій), все більш коопераційнозрощений з абсолютно всіма підрозділами економіки (в ПКК вже всі види економічної діяльності мають велику глибину інформатизованості), частка сфери послуг (разом зі зв’язком та транспортом) стала найбільшою у ВВП (до 70%), частки у ВВП матеріальних – промисловості та агросектору – дещо зменшилися – близько 28% ВВП 2-3%ВВП відповідно.




Усе вищезазначене означає поступально все наростаючий, особливо в останні
40-50-х років, в ПКК (і особливо в G5) процес дематеріалізації (в розрахунку на 1 гр.од. неінфляційної вартості): як середньозваженої продукції промисловості (одиниця фізичної ваги (1кг, 1т, …) складнішої технічно переважно машинобудівної та хімічної продукції коштує все дорожче), так і зваженої одиниці продукції всієї економіки (у ВВП неухильно і суттєво наростає вага складнішої (в т.ч. технічно) та дорожчої продукції галузей і сфери нематеріального виробництва). При цьому реальний ВВП в усіх ПКК неухильно зростає, зокрема, середній по G5 ВВП на приблизно 2-3% середньорічно. Щойно зазначену дематеріалізацію неінфляційної вартості сукупного випуску економіки (ВВП) в ПКК найкраще ілюструє приклад США: з початку ХХ ст. і по 2000 рр. фізична вага (маса у тоннах) ВВП США майже не змінилася, однак за цей самий час сукупний річний обсяг кінцевих товарів і послуг, що виробляються народним господарством США, зріс у 20 разів[18,с.64], тобто за майже століття одиниця кінцевої продукції, виробленої економікою США (ВВП), дематеріалізувалася приблизно у 20 разів.

Поступальне зростання в ПКК вказаної дематеріалізації їхніх ВВП еквівалентне поступовому зменшенню питомих (на 1 гр.од. вартості) – екоресурсо- та збитко-місткості ВВП цих країн (відбувається екологізація економіки), оскільки зменшення матеріальності (ресурсо-, матеріало-, енергомісткості) більшості продукції та в цілому ВВП конвертується в значне (нехай і переважно супутнє) зменшення екозабруднень від економіки. Крім того, випереджально зростаюча в ПКК сфера нематеріального виробництва та послуг напрацьовує своїм (маломатеріальним та малозбиткоємним) шляхом зростання абсолютного (гр.од.) значення показника – "капвкладення економіки в боротьбу із забрудненням довкілля" (близько 2%ВВП) – все малозбиткоємнішим шляхом економіка та суспільство напрацьовують більші фінансові можливості та видатки на охорону довкілля. Зрозуміло, що все вказане означає, зокрема, покращання "екологізації" економічного народногосподарського механізму в ПКК та краще (правіше) розміщення цих країн на графіку рис. 1.

Зростання ІКТ-сектору в структурі ВВП з наростанням "постіндустріальності" економіки та суспільства в ПКК означає не тільки зростання ВВП малоекозбитковим шляхом та відповідне автоматичне зниження екозбиткоємності 1 гр.од. ВВП, а також означає додаткове зниження екозбиткоємності 1 гр.од. ВВП за рахунок багатопланових – вдосконалення, оптимізації, покращання раціональності природокористування економіки та суспільства інформатизаційним шляхом. Крім того, додана вартість, створена в малоекоємному ІКТ-секторі може в декілька разів перевищувати додану вартість, створену в ін. галузях (залежно від мірі унікальності та ступеня монопольності технічного та програмного забезпечення), тому велика частка ІКТ-сектору у ВВП – позитив з позицій і економічного зростання, а також "екологізації".

Вказаний дещо вище приклад по США показує, що окрім великої дематеріалізації ВВП, НТП-зумовлений процес трансформації економік ПКК ("індустріальна ? постіндустріальна") також сприяє прискореному і великому зростанню "ВВПреал. / особу населення": за останнє століття населення США зросло у 3-4 рази, а реальний ВВП – у майже 20 разів[18,с.64], звідси в США за приблизно століття "ВВПреал. / особу населення" зріс у 5-6 разів. Те саме показує і відповідний досвід Японії: різка (набагато кардинальніша за G4) НТП-зумовлена прогресивна зміна ("індустріальність ? постіндустріальність") галузевих структур промисловості та всієї економіки (ВВП) Японії за 1953-1982рр. (див. табл. 1) зумовили кардинальне збільшення "ВВПреал. / 1 зайнятого" в Японії за цей період близько 18% до майже 80% аналогічного показника в США (за [1,с.43]).

Однією з основних особливостей, що вирізняють слаборозвинені "важкоіндустріальні" країни від країн "постіндустріальних" (окрім вже наведеного на початку даного п."Б)") є надто мала частка ІКТ-секторів в їхніх ВВП, так, наприклад, в Україні на кінець 2006р. частка ІКТ-сектору – лише тільки 2-4%ВВП[19,с.4], навіть в Китаї у 2006р. вага ІКТ-сфери у ВВП була значно більшою (7,2%ВВП – у 2-2,5 разу більше ніж в Україні) і продовжує активно зростати[20,с.11].

Нарешті останнє в контексті вищесказаного "постіндустріальну економіку" ще називають "економікою знань", це означає, що більша частка (до 50% і більше) зайнятих в усіх сферах економіки це висококваліфіковані, конкурентні, продуктивні і тому високооплачувані та забезпечені матеріально працівники, що складають "ядро" великого (60-70%) в ПКК "середнього класу". Саме він (кваліфікований, досвідчений, конкурентний великий "середній клас" в усіх сферах економіки) є першоджерелом та головним генератором високих в "постіндустріальних" ПКК: "ВВП / 1 зайнятого в економіці", "ВВП / особу населення", НТП та виробничо-секторальної інноваційності, "екологізації", "сталого розвитку-зростання".

Все зазначене вище доводить таке: а) трансформація економіки та всього суспільства ("індустріальність ? постіндустріальність") багатобічно та багатопланово сприяє та забезпечує інноваційні (на базі передового НТП), одночасні, значні, ефективні – екологізацію та економічне зростання; б) маючи майже відсутність "постіндустріальності" в своєму технологічному устрої, слаборозвинені "важкоіндустріальні" економіки-країни не отримують всього того багатопланового важливого та вагомого з позицій "екологізації" та "сталого зростання", що отримують вже майже "постіндустріальні" економіки-країни, втім, це об’єктивно закономірно, враховуючи наведене нижче.

Усе викладене вище доводить, що "постіндустріальність" (і зумовлені цим прискорені та всебічні, однак, локальні (в обмеженому колі країн) "екологізація" та "стале зростання") – це стан таких економіки та суспільства, котрі вже в цілому виконали основне своє завдання – вже забезпечили переважну більшість власного переважно заможного населення всім необхідним матеріальним і перебувають у стані зростання, але вже переважно за принципово іншим його напрямом – в основному за рахунок високоінноваційного всебічного вдосконалення (а не нарощування обсягів) всіх сфер буття суспільства (не тільки економічної сфери), що власне зумовлює прискорену "екологізацію" таких – економіки та суспільства. Індикатор "постіндустріальності" – "ВВП / особу населення" – набагато більший за "середньосвітовий". Такі ("постіндустріальні") економіки-країни розміщуються у відкритій (необмеженій праворуч) "Зоні-3" економічного розвитку-зростання на рис. 1, просування якого далі вправо – це просування шляхом все більш екочистого стійкого економічного зростання.

"Виражена індустріальність" (і зумовлені цим достатньо динамічне соціально-економічне зростання, яке, однак, "конфліктує" з "екологізацією" та "сталим зростанням") – це стан таких економіки та суспільства, які перебувають в епіцентрі виконання основного свого завдання – нарощують забезпечення власного, переважно середньозабезпеченого населення всім необхідним, в основному матеріальним (нарощуючи обсяги виробництва цього матеріального – екоресурсомісткого, екозбиткового), і внаслідок цього перебувають ще неблизько від стану "постіндустріальності" та всебічної і прискореної "екологізації" економічного механізму та суспільства (суспільного виробництва). Індикатор "вираженої індустріальності" – "ВВП / особу населення" – близький до "середньосвітового". Такі ("вираженоіндустріальні") економіки-країни розміщуються у максимально екобрудній та екозбитковій "Зоні-2" економічного розвитку-зростання на рис. 1, втім, подальше просування по "Зоні-2" дозволить економіці-країні в доволі недалекому майбутньому увійти в необмеженовідкриту "Зону-3" все більш екочистого стійкого економічного розвитку-зростання.

"Важка індустріальність" (і зумовлене цим може і досить динамічне соціально-економічне зростання, яке, однак, повністю "конфліктує" з "екологізацією" та "сталим зростанням") – це стан таких економіки та суспільства, які перебувають в початковій фазі виконання основного свого завдання – повніше забезпечити власне в основному ще бідне чи малозабезпечене населення переважно необхідним матеріальним (нарощуючи виробництво в основному саме матеріального екоресурсомісткого, екозбиткового), і внаслідок цього такі країни перебувають дуже далеко від стану "постіндустріальності" та активної "екологізації" економічного механізму та суспільного виробництва. Індикатор "важкої індустріальності" – "ВВП / особу населення" – суттєво нижчий від "середньосвітового" ("ВВП / особу населення" ? 4,5 тис.$/особу). У 2005р. в Україні – "ВВП / особу населення" ? 1,7 (тис.$/особу) – типова "важкоіндустріальна", далека від активної "екологізації" економіка та країна. Такі ("важкоіндустріальні") економіки-країни розміщуються у високоекобрудній та екозбитковій "Зоні-1" на рис. 1, просування по якій – це шлях все більш екобрудного та екозбиткового економічного зростання, просування яким, однак, – об’єктивно-необхідне для уможливлення входження економіки-країни в досить неблизькому майбутньому в необмежено-відкриту "Зону-3" все більш екочистого стійкого економічного зростання, втім, лише після проходження максимально екобрудної та екозбиткової "Зони-2" економічного розвитку-зростання та накопичення за весь вказаний шлях необхідного для початку розгортання ефективної "екологізації" відповідного багатопланового досвіду.

Все викладене вище уможливлює такі висновки.

1) НТП та насамперед виробнича інноваційність – єдині ефективні засоби екологізації економічного народногосподарського механізму та розбудови сталого розвитку-зростання, оскільки тільки їхні достатні та поступальні – рівень та розвиток в умовах достатнього за величиною та стійкістю соціально-економічного зростання (що також є результатом ефективного НТП) – уможливлюють ефективні та достатньо необхідні – "екологізацію" та в цілому "сталий розвиток-зростання".

2) "Постіндустріалізація" технологічного устрою економіки-країни є високо-ефективним і практично необмеженим, нескінченним у часі ("відкритим") засобом все ефективнішої максимізації екологізації економіки та сталого соціально-економічного розвитку-зростання. Основною укрупненою сутністю "постіндустріалізації" є все більш дохідніший, екочистіший та малоекозбитковіший (соціально-) економічний розвиток-зростання економіки-країни все раціональноінтенсивнішим шляхом, переважно і за рахунок все більш інноваційнішого, маломатеріальнішого, багатобічнішого та глибшого самовдосконалення економічної системи та всіх ін. сфер буття країни. Втім, для входження у стан "постіндустріальності" економіка-країна об’єктивно має еволюційно послідовно пройти через екобрудні та екозбиткові фази розвитку – "важкоіндустріальну" та "вираженоіндустріальну".

3) "Точкою початку входження" типовою (середньостатистичною) економікою-країною в стан ефективного екологічностійкого економічносталого розвитку зі вже відчутним елементом "постіндустріалізації" є "ВВП / особу населення"
? 4,5 (тис.$/особу) за умови дотримання в такій економіці-країні типових величин (у % ВВП) "видатків-витрат на фінансування розвитку" (на сферу НДДКР, на виробничі капвкладення, на боротьбу із забрудненням довкілля, на освіту, на охорону здоров’я тощо) з подальшим зростанням "ВВП / особу населення" екологічна стійкість та економічна сталість розвитку в загальному випадку зміцнюватимуться.



  1. Никитин С.М., Осадчая И.М., Рехтциглер Э. Научно-технический прогресс и капиталистическое воспроизводство. – М.: Мысль, 1987. –207с.

  2. Мельник Л., Маслова С. Существует ли взаимосвязь между доходами в обществе и загрязнением среды? // Экономика Украины. – 1999. – № 8. – С. 62-64.

  3. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А.Ф. Экономика и качество окружающей природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 190с.

  4. Лисицький В. Складові економічного піднесення в Україні // Вісник НБУ. – 1997. – № 9. – С. 18-20.

  5. Кобаль Г. Кина не будет: инновации в промышленности, которых хочет Виктор Ющенко, пока не реальны // Экономические известия. – 2005. – № 182 (280). – С. 3.

  6. Сухоруков А.І. Програмно-цільовий підхід до забезпечення економічної безпеки України // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип. 2-3. – С. 14-21.

  7. Калугин В., Ильичев Р., Бакун А., Газизулин И. Нереальная модель // Бизнес. –2004. –№ 17. –С. 42-45.

  8. Лямец С. Япония замешкалась среди догоняющих // Киевские ведомости. – 2006. – № 67 (3735). – С. 12.

  9. Зайцева Н. Речь идет о миллиардах долларов // Экономические известия. – 2005. – № 167 (265). – С. 3.

  10. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. – К.: Знання-Прес, 2003. –406с.

  11. Новікова І.В., Тільний Є.О. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип. 2-3. – С.159-173.

  12. Динкевич А. Закономерности экономического развития (проблемы методологии) // Экономист. – 2001. – № 11. – С. 71-80.

  13. Рожен А. Смутно мерцающий свет технопарков // Зеркало недели. – 2006. – № 27 (606). – С. 13.

  14. Современные Соединенные Штаты Америки: Энциклопедический справочник / Под ред. Г.А. Арбатова, К.Н. Брутенца, Э.А. Иваняна и др. – М.: Политиздат, 1988. – 542 с.

  15. Євдокімова Д.М. Економічний розвиток України крізь призму технократичного підходу // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип. 2-3. – С. 185-189.

  16. Оболенський А. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Вісник НБУ. – 1997. –№ 9. – С. 37-39.

  17. Нейкова Л.І. Значення інноваційної стратегії держави для піднесення національної економіки та скорочення дефіциту державного бюджету // Фінанси України. – 1996. – №3-4. – С. 79-87.

  18. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник НБУ. – 2003. – Липень. – С.64-67.

  19. Бондаренко Д. Дефицит высококлассных кадров // Экономические известия. – 2006. –№ 194 (499). – С. 4.

  20. Кукса В. Китайский синдром // Зеркало недели. – 2006. – № 49 (628). – С. 11.


Отримано 16.02.2007 р.


В.Н. Боронос, А.П. Иваненко

НТП и постиндустриализация как основные средства экологизации экономики и строительства устойчивого развития-роста: анализ мирового и отечественного опыта

В данной статье в процессе анализа мирового и отечественного опыта и в контексте природы, движущих сил, механизмов, системы основных факторов доказаны основная роль и эффективность НТП и постиндустриализации в сфере экологизации экономики и строительства устойчивого развития-роста.

1Боронос Володимир Миколайович, кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Сумського державного університету; Іваненко Анатолій Павлович, старший викладач кафедри фінансів Сумського державного університету.


© В.М. Боронос, А.П. Іваненко, 2007



Механізм регулювання економіки, 2007, № 1

Схожі:

Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Розкрито специфічні риси аналізу попиту на ринку нових товарів. Запропоновано рекомендації щодо підвищення ступеня обґрунтованості...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Характеристика впливу інформаційно-телекомунікаційних технологій на розвиток страхового ринку
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Нтп та постіндустріалізація як основні засоби екологізації економіки та розбудови сталого розвитку-зростання
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
У статті також представлені існуючі моделі кооперації між державним та приватним сектором в сфері міжнародної торгівлі в країнах...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Виконана систематизація показників оцінки інтелектуального капіталу за елементами його складових, відповідно: людського, організаційного...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Авторы данной статьи предлагают к рассмотрению различные варианты и способы модификации организационной структуры предприятия как...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
У статті аналізується необхідність управління вибором стратегії просування нової продукції, а також розглядається приклад вибору...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
В статье рассматриваются программно-целевые методы управления нтп, составляющие основу экономического механизма программирования...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
Предложена классификация рисков инноваций, вызванных влиянием факторов макросреды (макрорисков), уточнен состав этих факторов, рассмотрены...
Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці iconРозділ 2 Інноваційні процеси в економіці
У статті розкрита роль фінансового стимулювання інноваційної діяльності. Рекомендовані напрями залучення підприємствами додаткових...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи