Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено icon

Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено




Скачати 86.78 Kb.
НазваМіністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено
Дата14.07.2012
Розмір86.78 Kb.
ТипДокументи


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

ім. С.М.Савенка





ЗАТВЕРДЖЕНО

на методичній нараді кафедри

„___”________ 200 р.,протокол №

Зав. кафедри (курсу)


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ

НА ТЕМУ: ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ, ЯКІ ПОЧИНАЮТЬСЯ В ДИТЯЧОМУ ТА ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ. ГІПЕРКІНЕТИЧНІ РОЗЛАДИ.


Навчальний предмет – психіатрія та

наркологія

Факультет – медичний

Спеціальність – медична психологія

Курс – 4 - 5

Тривалість заняття - 2 години


Методичну вказівку склав

к.мед.н., доцент Дищук І.П.


^ ТЕМА: ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ, ЯКІ ПОЧИНАЮТЬСЯ В ДИТЯЧОМУ ТА ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ. ГІПЕРКІНЕТИЧНІ РОЗЛАДИ.


Тривалість заняття – 2 академічні години.


І. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ:

Необхідність знань щодо розладів емоційної сфери та поведінки у дітей та підлітків обумовлена значною частотою їх у практиці лікарів-педіатрів, дитячих невропатологів. Ці розлади не є наслідком органічних уражень центральної нервової системи, а наслідком умов життя родини або соціальних умов.

ІІ. НАВЧАЛЬНА МЕТА:


2.1. Студент повинен знати:

  1. Класифікацію гіперкінетичних розладів.

  2. Клініку розладу уваги.

  3. Розлади поведінки у дітей та підлітків.

  4. Клінічні прояви розладів поведінки.

  5. Методи корекції поведінки у дітей та підлітків.

  6. Емоційні розлади, специфічні для дитячого віку.

  7. Клініку тривожно-фобічних розладів дитячого віку.


2.1. Студент повинен уміти:

  1. Діагностувати розлади поведінки та емоцій у дітей і підлітків.

  2. Діагностувати розлади уваги.

  3. Виявити розлади поведінки у дітей та підлітків.

  4. Діагностувати розлади емоційної сфери у дітей.

  5. Діагностувати тривожно-фобічні розлади.


2.1. Студент повинен опанувати такі практичні навички:

  1. Зібрати анамнестичні дані у дітей, підлітків та батьків.

  2. Провести психопатологічне дослідження дитини.

  3. Виявити специфічні симптоми.

  4. Провести експериментально-психологічне дослідження.

  5. Призначити відповідне комплексне лікування.

  6. Організувати психогігієнічні та психопрофілактичні заходи щодо попередження у дітей і підлітків розладів емоційно-вольової сфери.


ІІІ. ВИХОВНА МЕТА: На практичному занятті фіксується увага студентів на можливість виникнення розладів поведінки та емоцій у дітей і підлітків внаслідок хибного виховання в сім’ї, школі. Важливе значення має санітарно-просвітницька робота з батьками, вчителями, дотримання ними здорового способу життя та взаємовідносин з дітьми і підлітками.


^ ІV. ПОРАДИ СТУДЕНТУ.

Заняття починається з визначення мети і постановки завдань практичного заняття. Визначається початковий рівень знань, вмінь та практичних навичок. Звертається увага на клінічні прояви поведінкових та емоційних розладів, які починаються в дитячому та підлітковому віці, етіологію, патогенез, методи лікування та класифікацію за МКХ – 10. Розлади активності та уваги.

^ Гіперактивність з дефіцитом уваги. Увага утримується лише на короткий період часу. При цьому спостерігається імпульсивність, гіперактивність.

Неуважність:

        • Дитина не може виконати шкільне завдання без помилок, які викликані її неуважністю до деталей.

        • Дитина через нестійкість уваги не може закінчити вправу або гру.

        • Дитина часто не слухає, що їй говорять.

        • Дитина не дотримується вказівок і пояснень, які необхідні для виконання шкільних завдань.

        • Дитина не може правильно організувати свою роботу.

        • Дитина намагається уникати роботи, яка потребує наполегливості та старанності.

        • Дитина часто втрачає речі, які необхідні для виконання завдань.

        • Вона часто відволікається на зовнішні стимули.

        • Вона є забудькуватою у повсякденній діяльності.

Гіперактивність призводить до дезадаптація і є несумісною з етапом розвитку дитини. Такі діти:

        • часто розмахують руками та ногами, вертяться;

        • залишають своє місце у власній кімнаті або в інших ситуаціях;

        • бігають, втручаються будь-куди в недопустимих ситуаціях;

        • занадто галасливі у грі, неспроможні тихо поводитись;

        • стійкий нахил до зайвої рухової активності.

Імпульсивність. Для дітей з імпульсивністю характерним є те, що такі діти:

        • часто вискакують з відповіддю, не дослухавши питання;

        • часто не можуть дочекатись своєї черги в іграх або групових ситуаціях;

        • часто перебивають або заважають іншим;

        • часто надмірно багатослівні, не реагують на зауваження припинити базікання.


Загальні принципи лікування.

а) психотерапевтичні заходи – раціональна, групова, ігрова, сімейна психотерапія;

б) медикаментозне лікування:

        • нейролептики: ридазин, зипрекса, терален;

        • антидепресанти : сертралін (золофт), флуоксетин (прозак), ремерон;

        • транквілізатори

        • нормотиміки: фінлепсин, тимоніл;

        • ноотропи; вазоактивні речовини;

        • вітамінотерапія.


Усі препарати застосовуються у вікових дозах.


Розлади поведінки.

Суттєвою ознакою розладів поведінки є повторні стійкі її порушення, проявом яких є нехтування спокоєм і правом інших людей або суттєве порушення характерних для цього віку соціальних норм і правил. Порушення поведінки в цих випадках є серйознішими, ніж просто бешкетування дітей чи підлітків. Кожний розлад в цій групі характеризується специфічністю свого місця прояву та особливостями соціальних наслідків.

^ Загальні клінічні діагностичні критерії.

Поведінка характеризується повторенням дій, що порушують основні права інших людей або суттєві соціальні норми чи правила. В поведінці таких осіб є характерні риси:

        • демонструють занадто часті або виражені для його рівня розвитку

спалахи гніву;

        • часто суперечать дорослим;

        • часто заперечують вимогам дорослих або відкрито порушують правила;

        • часто демонстративно роблять вчинки, що є неприємні для інших людей;

        • систематично намагаються перекласти свою провину на інших;

        • легко ображаються або роздратовуються у відповідь на слова або дії оточуючих;

        • часто сердяться або обурюються;

        • часто проявляють злопам’ятність або мстивість;

        • часто брешуть;

        • часто б’ються;

        • в бійці застосовують знаряддя, що здатні заподіяти людині значну шкоду (цегла, ніж, вогнепальна зброя);

        • незважаючи на заборону батьків, часто залишаються на вулиці після того, як настала темрява;

        • проявляють жорстокість до інших людей;

        • жорстокі до тварин;

        • навмисно псують чужі речі;

        • навмисно запалюють вогонь з ризиком заподіяти шкоду оточуючим;

        • крадуть цінні речі з дому або інших місць (магазинів, складів);

        • часто прогулюють заняття в школі;

        • мають місце втечі з дому;

        • грабують, вихоплюють гаманці і таке інше;

        • примушують до статевих зносин;

        • переслідують інших осіб, завдають їм болю;

        • грабують помешкання, автомобілі.

Загальні принципи лікування.

а) основним засобом є психотерапевтичні методики психотерапевтична корекція особистості: родинна, групова, ігрова, індивідуальна;

б) медикаментозна терапія: усі ліки застосовуються у вікових дозах з урахуванням маси тіла хворих:

        • нейролептики: тіоридазин (ридазин), оланзипін( зипрекса), периціазин (неулептил) та ін.;

        • антидепресанти перш за все з седативною або збалансованою дією: амітриптилін, сертралін (золофт), флуоксетин (прозак), миртазапін (ремерон) та ін.;

        • транквілізатори та снодійні засоби: алпрозалам (ксанакс, кассадан), діазепам (сібазон), медазепам (рудотель), гідазепам та ін.

        • седативні засоби: препарати валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;

        • ноотропи та гамкергічні засоби: пірацетам (ноотропіл), фенібут, пан тогам, когітум, гамалон та ін.

в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення дитини відповідно до стандартів інших медичних спеціальностей;

г) фізіотерапевтичні процедури: електросон, хвойні, перлинні ванни, голкорефлексотерапія та ін.

Емоційні розлади, специфічні для дитячого віку.

Тривожний розлад у дітей у зв’язку зі страхом перед розлукою з близькими людьми. Він виникає у дитини в ситуаціях, коли вона залишається на самоті в умовах свого дому, в дитячому садку в ізольованості від осіб, що здійснюють опіку. Вони переживають тривогу аж до паніки, значно сильніше, ніж це можливо очікувати на даному рівні її психічного розвитку.

^ Клінічні діагностичні критерії:

а) постійне занепокоєння дитини, що особи до яких вона прив’язана

можуть залишити її і не повернутись, що вони можуть померти;

б) заклопотаність дитини, що будь-яка небажана подія може розлучити

її з близькими особами і вона загубиться, буде викрадена, поміщена

в лікарню або вбита;

в) постійне небажання ходити до школи через страх розлучення з

батьками і тому прагне залишитися вдома;

г) труднощі залишитись вночі наодинці (розлучення на ніч з близькою

особою), не хоче йти спати. Хоче спати тільки з мамою…;

д) постійний страх залишитись вдень вдома на самоті;

е) повторювані кошмари, зміст яких пов’язаний з розлукою;

є) часте виникнення фізичних симптомів (нудота, біль в животі,

головний біль, блювання) у випадках, пов’язаних з розлукою;

ж) розлучення з близькою людиною для дитини є важкий дистрес, що проявляється тривогою, плачем, гнівом, стурбованим виглядом, апатією, аутизацією.

^ Загальні принципи лікування:

а) провідним засобом лікування є психотерапія (ігрова, групова,

сімейна);

б) медикаментозна терапія - усі ліки застосовуються у вікових дозах з урахуванням маси тіла:

      1. нейролептики: тіоридазин (ридазин), еглоніл (сульпірід),оланзепін (зипрекса) та ін.;

      2. антидепресанти з седативною або збалансованою дією: амітриптилін, міансерін (леривон), ципраміл, сертралін (золофт), ремерон, мапротилен (людіоміл) та ін.;

      3. транквілізатори: діазепам, медазепам, зопіклон (імован);

      4. седативні засоби: препарат валеріани, собачої кропиви, бромід натрію;

      5. ноотропи: гамалон, гліцин, пантогам, пірацетам, піритинол, фенібут;

в) індивідуальна терапія, спрямована на соматичне оздоровлення

дитини відповідною до стандартів інших спеціальностей;

г) фізіотерапевтичні процедури: електросон, голкорефлексотерапія та

ін.


^ ІХ. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ОЦІНКИ КІНЦЕВОГО РІВНЯ

ЗНАНЬ ТА УМІНЬ:

  1. Назвіть поведінкові та емоційні розлади, що починаються в дитячому віці.

  2. Клінічні критерії розладів активності та уваги.

  3. Загальні принципи лікування хворих з розладами активності та уваги.

  4. Які Ви знаєте розлади поведінки, що починаються в дитячому віці?

  5. Загальні клінічні діагностичні критерії розладів поведінки у дітей.

  6. Загальні принципи лікування дітей з розладами поведінки.

  7. Назвати основні емоційні розлади, які специфічні для дитячого віку.

  8. Клінічні критерії діагностики емоційних розладів.

  9. Загальні принципи лікування дітей з розладами емоційної сфери.

^ Х. ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

  1. Ковалев В.В. Семиотика и диагностика психических заболеваний у детей и подростков. – М.: Медицина, 1985.

  2. Ковалев В.В. Психиатрия детского возраста: Руководство для врачей: Изд.2-е перераб. и доп. – М.: Медицина, 1995.

  3. Личко А.Е. Подростковая психиатрия. – Л.: Медицина, 1985.

  4. Критерії діагностики та принципи лікування розладів психіки і поведінки у дітей та підлітків: Клінічний посібник. – Харків, 2001.


Додаткова:

  1. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста. – СПб, 1999.

  2. Ушаков Г.К. Детская психиатрия. – М.:Медицина, 1973.

  3. Ясман Л.В., Данюков В.Н.Основы детской психопатологии. Учебно-методическгое поосбие. – М., 1999.

  4. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. – В 2-х томах, пер. с англ. – М.: Медицина, 1994.

  5. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – Изд. 2-е доп. и перераб. – Л. :Медицина, 1983.

  6. Сухарева Г.Е. Клинические лекции по психиатрии детского возраста. – Т. 1-3, М.: 1955-1965.



Методичну вказівку склав

к.мед.н., доцент І.П.Дищук


Схожі:

Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconМіністерство охорони здоров’я україни
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології    ім проф. С. М. Савенка
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconМіністерство охорони здоров’я україни
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології        ім проф. С. М. Савенка
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconМіністерство охорони здоров’я україни
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології         ім проф. С. М. Савенка
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconМіністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено
На тему: „короткочасна, довготривала психотерапія. Мета та завдання. Методики та напрямки роботи. Показання.”
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconМіністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка «затверджено»
На тему 1: “ історія розвитку медичної психології. Визначення акцентуації особистості. Типологія акцентуацій, класифікації акцентуацій...
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Міністерство охорони здоров’я україни кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка затверджено iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи