«Маркетинг» icon

«Маркетинг»




Назва«Маркетинг»
Сторінка1/9
Дата14.07.2012
Розмір1.99 Mb.
ТипКурс лекцій
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет




Логістика


Курс лекцій


для студентів

факультету економіки та менеджменту

спеціальності 6.030507 «Маркетинг»

денної форми навчання


Затверджено на засіданні кафедри маркетингу

як курс лекцій

з дисципліни «Логістика».

Протокол № 40 від 23.06.2009 р.


Суми

Видавництво СумДУ

2010

Логістика: курс лекцій / Укладачі: О.А. Біловодська, О.О. Суярова. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010. – 147 с.


Кафедра маркетингу


Робота виконувалася за рахунок бюджетних коштів МОН України, наданих як грант Президента України




ЗМІСТ

С.

Вступ……………………………………………………………………….

4

Тема 1 Логістика у ринковій економіці………………………………….

6

Тема 2 Характеристика основних елементів логістики………………...

16

Тема 3 Класифікація форм логістичних утворень………………………

26

Тема 4 Технологічні процеси та управління матеріальними потоками в логістиці ………………………………………………………………....


46

Тема 5 Фактори формування логістичних систем………………………

54

Тема 6 Управління матеріальними потоками в логістичних системах..

62

Тема 7 Заготівельна та внутрішньовиробнича логістика……………….

66

Тема 8 Логістика складування та транспортна логістика………………

79

Тема 9 Розподільча логістика та логістика посередництва…………….

109

Тема 10 Транспортно-експедиційні логістичні послуги………………..

120

Тема 11 Глобалізація процесів логістики та міжнародна логістика…...

132

Список літератури ..……………………………………………………….

144

ВСТУП


Метою викладання дисципліни "Логістика" є формування знань про головні завдання, напрямки та функції логістики в ринкових умовах.

Основним завданням дисципліни "Логістика" є вивчення форм логістичних утворень, методів управління матеріальними потоками.

       У результаті вивчення дисципліни студент повинен


ЗНАТИ:

  • теоретико-методичні основи управління матеріальними потоками;

  • структуру, мету та завдання логістичних систем;

  • види логістичних операцій;

  • поняття і функції закупівельної, складської, внутрішньовиробничої, розподільчої логістики;

  • види та функції складування;

  • поняття та види матеріальних запасів;

  • сутність та завдання транспортно-експедиційних послуг;

  • сутність глобалізації процесів логістики;

  • сутність форм логістичних утворень в Україні і за кордоном;

  • принципи взаємодії та інтеграції логістики та маркетингу;

  • основні методи вирішення наукових та практичних завдань у сфері логістики.


УМІТИ:

  • самостійно складати схему руху матеріального потоку;

  • аналізувати організаційні структури підприємства та відділи управління логістичними процесами;

  • розробляти стратегії у сфері логістики;

  • прогнозувати матеріальний потік та визначати основні показники функціональних сфер логістичної системи;

  • визначати ефективність використання ресурсів на підприємстві за допомогою нормативного методу;

  • виконувати прогнозні розрахунки потреби підприємства в основних видах ресурсів методом екстраполяції;

  • визначати кількість необхідного обладнання для зберігання сировини та матеріалів;

  • організовувати транспортно-складський матеріальний потік;

  • проводити розрахунки основних показників складу;

  • розробляти маршрути руху транспортних засобів;

  • уміти теоретично грамотно і послідовно виявляти проблему, ставити завдання, виділяти суттєві недоліки управління логістичними процесами на підприємстві, опрацьовувати основні пропозицію щодо поліпшення цієї діяльності;

  • вивчати та використовувати сучасні методи аналітичної та проектної роботи у сфері логістичних систем.

Тема 1 Логістика у ринковій економіці


1 Поняття та генезис розвитку логістики.

2 Концепція логістики.

3 Мета, завдання та функції логістики.

4 Значення логістики.


^ Поняття та генезис розвитку логістики.


Поняття “логістика” походить від грецького слова logistike, що означає мистецтво обрахунків, обмірковування.

Подробиці

Історія виникнення та розвитку практичної логістики походить з далекого минулого. Професор Гамбурзького університету Г. Павеллек зазначає, що ще в період Римської імперії існували слуги, які носили титул “логісти”, або “логістики”; вони займалися розподілом продуктів харчування. За свідченнями Архімеда, у IV ст. до н.е. – період найвищої могутності Афін, найбільшої демократизації суспільного ладу й розквіту культури – у Давній Греції налічувалося 10 логістів.

У Стародавньому Римі під логістикою розуміли розподіл продуктів. У Візантії логістика визначалася як мистецтво постачання армії та управління її пересуваннями з урахуванням кількості солдат, завдань їх розподілу та розміщення залежно від особливостей місцевості, озброєння та кількості солдат в армії ворога. У першому тисячолітті нашої ери у воєнному лексиконі деяких країн із логістикою пов’язували діяльність із забезпечення збройних сил матеріальними ресурсами та утримання запасів. Так, у часи візантійського царя Леона IV (865–912 p.p. н.е.) вважалося, що завданнями логістики є своєчасне і належне озброєння армії, постачання її військовим майном та повною мірою піклування про її потреби у кожному акті військового походу.

Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц (XVII–XVIII ст.) називав логістикою математичну логіку, формальну логіку. Цей термін за математичною логікою був офіційно закріплений у вересні 1904 р. на філософській конференції в Женеві (Економічна, 2001).

Згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала наукою завдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць з логістики вважають французького швейцарського барона, французького генерала (пізніше російський генерал-лейтенант), військового теоретика початку 19 ст. Антуана Анрі Жоміні (1779–1869). У своїй праці “Трактат про мистецтво воєн” (1837) він трактував логістику як практичне мистецтво управління, перевезення, планування, організації постачання військ і тилове забезпечення фронту, успіх якого обумовлений ступенем взаємодії різноманітних, причетних до руху підрозділів (Окландер, 1996). У наступних десятиліттях термін “логістика” вживався лише у військовій літературі в США (1882, 1917), Англії (1879, 1917), Італії (1898, 1903), Німеччині (1922) (Економічна, 2001).

У Росії в середині XIX століття за “Військовим енциклопедичним лексиконом”, виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 p., під логістикою розумілося мистецтво управління пересуванням військ як на далеку відстань від ворога, так і на близьку, організація їх тилового забезпечення.

У роки Другої світової війни американська армія широко застосовувала логістичні підходи при організації взаємодії між підприємствами військово-промислового комплексу, транспортом і постачанням армії. Зазначена взаємодія дозволила своєчасно та систематично забезпечувати американську армію поставками зброї, паливно-мастильних матеріалів і продуктами харчування в необхідній кількості.

Ось чому в багатьох західних країнах логістика використовувалася для забезпечення ефективного управління матеріальними потоками в економіці. Як і інші методи прикладної математики (дослідження операцій, математична оптимізація, моделі мережі та ін.), логістика поступово переходила з військової сфери у сферу господарської практики. Насамперед вона сформувалася як новий вид теорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

В Україні термін “логістика” вперше вжив видатний український економіст-математик Є. Слуцький у контексті розгляду праксеології в праці “Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки” (1926), підкреслюючи, що логістика стосується логіки такою мірою, як праксеологія формальної економіки (Економічна, 2001).

Отже, ідеї інтеграції постачальних, внутрішньовиробничих і розподільчих систем, у яких би поєдналися функції постачання матеріалами та сировиною, виробництва продукції, її зберігання та процес розподілу, що виникли в ринковій економіці ще на початку та в період економічної кризи 30-х pp. ХХ ст. (“дологістичний” період), трансформувалися в самостійний науковий напрям досліджень і форму господарської практики — логістику.

Саме із середини 50-х років ХХ ст. (період “класичної логістики”) поняття логістики ввійшло в економічну термінологію США як логістика підприємства. У 1951 році американський спеціаліст із системного аналізу професор О. Моргенштерн уперше вказав на можливість використання логістичного підходу у сфері економіки. Так, у своїй праці “Note of the Formula­tion of the Study of Logistics” він розглядає логістику як частину вчення про організацію та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну, внутрішньовиробничу та збутову логістику (Крикавський, 1996). Зокрема, він писав: “... існує абсолютна подібність між підходом до управління і методами забезпечення військ та проблемами з управління матеріалами, які вирішуються в промисловості” (Окландер, 1996).

Наприкінці 70-х років ХХ ст., у завершальний період “класичної логісти­ки”, відбулися концептуальні зміни в логістичній науці. Якщо раніше акцент робився на компромісах між функціями застосування логісти­ки в межах однієї фірми, то надалі він змістився в бік компромі­сів між фірмами.

На початку 80-х років ХХ ст. зміни в розвитку логістики викликали появу “неологістики”, або логістики другого поколін­ня, яка характеризувалася розширенням сфери дії і виходом за межі традиційних логістичних функцій. Необхідність такого процесу по­яснювалася тим, що жоден із структурних підрозділів фірми тради­ційно не мав достатніх можливостей та ресурсів для того, щоб самостійно належним чином реагувати на зміни зовнішніх умов та ефек­тивно працювати. Необхідна була спільна, злагоджена робота всієї фірми чи підприємства. Тому велика увага стала приділятися міжфункціональним компромісам.

Із середини 80-х pp. ХХ ст. у західних країнах спостерігається новий підхід до розвитку логістики, що отримав назву концепції “загальної відповідальності”, який можна охарактеризувати в цілому як логістичне та природне продовження вищезазначеного комплексного підходу. Його особливість – вихід логістичної системи за межі економічного середовища та врахування соціальних, екологічних і політичних аспектів; критерій – максимальне співвідношення вигод і витрат.

З початку 90-х рр. ХХ ст. логістику визначають як новий напрям у науці – теорію та практику управління матеріальним і відповідним інформаційним потоком, тобто в комплексі питань, пов’язаних із процесами обігу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, запасних частин, готової продукції, їх доставки від постачальника до заводу-виробника і від заводу-виробника до кінцевого споживача відповідно до його вимог та інтересів.

Примітка

Розвиток теорії логістики в США, Німеччині збагатив її такими категоріями, як фізичний розподіл, фізичне постачання, маркетинг-логістика, бізнес-логістика, промислова логістика, логістичний менеджмент, менеджмент матеріалів, управління ланцюгом поставок.

У сучасних європейських мовах слово “логістика” вживають у двох значеннях:

  1. математична логіка;

  2. техніка і технологія транспортно-складських робіт у військовій та цивільній сферах (в іспанській, італійській, англійській – лише в другому значенні) (Економічна, 2001).

У російському термінологічному словнику (1995) «логістика» подається як наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та ін. матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської обробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації.

Аналізуючи різноманітність трактувань про логістику, неважко помітити низку аспектів, через призму яких розглядається наука. Найбільшого поширення отримали управлінські, економічні, оперативно-фінансові аспекти.

Так, професор Г. Павеллек та його колеги з Національної ради США з управління матеріальним розподілом, визначаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському аспекті. Логістика — це планування, управління та контроль потоку матеріальної продукції, яка надходить на підприємство, відповідного йому інформаційного потоку, що обробляється там і залишає його.

Багато спеціалістів досліджуваної галузі, у тому числі французькі, надають перевагу економічній стороні логістики та трактують її так:

Логістика – це сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання з найменшими затратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба в даній продукції (Гаджинский, 1995).

У довіднику однієї з великих німецьких транспортно-експедиційних фірм, опублікованому компанією “Данзас”, логістика визначається як „деяка система, вироблена для кожного підприємства з метою оптимального з точки зору отримання прибутку прискорення руху матеріальних ресурсів і товарів усередині та за межами підприємства, починаючи із закупівлі сировини та матеріалів, їх проходження через виробництво та закінчуючи постачанням готових виробів споживачам, включаючи забезпечувальну та інформаційну системи”.

У деяких визначеннях логістики підкреслюється її оперативно-фінансовий аспект. Згідно з цим трактування логістики виходить від моменту розрахунку партнерів по справі, що пов’язана з рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів у господарському обороті, оплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за поставку кінцевої продукції споживачу.

Практичний потенціал логістики першими передбачили американські спеціалісти Пол Конверс і Пітер Друкер. Вони визначили її потенційні можливості як “останню межу економічних затрат” і “необізнаний материк економіки” (Гаджинский, 1996).

У подальшому їх точку зору поділяли багато теоретиків логістики. Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін., вважають, що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення і має велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми.

В інших визначеннях логістики знаходять відображення погляди спеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Так, із різних позицій логістика розглядається як дефініція, що (Економічна, 2001):

  1. орієнтує на переміщення (дії);

  2. передбачає орієнтацію на цикл споживання;

  3. орієнтує на послуги.

До першого підходу щодо визначення логістики можна віднести ряд визначень.

Логістика – це переміщення або дії, завдяки яким відбувається планування, управління, реалізація та контроль просторово-часової трансформації товарів і пов’язані з цим кількісно-асортиментно-якісні зміни, маніпуляційні зміни та зміни в логістичному сервісі.

Логістика – це процес планування, реалізації та контролю за ефективним, економним переміщенням і складуванням сировини, напівфабрикатів і готових виробів та пов’язаної з цим інформації з пункту надходження до пункту споживання відповідно до вимог клієнта1.

Логістика – поняття, що охоплює організацію, планування, контроль і реалізацію переміщення товарів від їх проходження (створення, придбання) через виробництво і дистрибуцію до кінцевого споживача з метою задоволення вимог ринку за мінімальних витрат і мінімальних капіталовкладень2.

^ Другий підхід подано таким визначенням.

Логістика – допоміжне управління плануванням, контролем і регулюванням, яке в період споживання продукції гарантує ефективне використання засобів і адекватне ефективності логістичних елементів під час усіх фаз періоду споживання (ініціювання, планування, реалізації, експлуатації та ліквідації)3.

^ Третій підхід визначає логістику як процес координації нематеріальних дій, до яких слід удатися для ефективного надання послуг щодо витрат і згідно з вимогами клієнта.

Існує також думка про те що, слід розріз­няти логістику як:

а) господарський процес;

б) функцію управлін­ня;

в) науку.

Таким чином, формування загального визначення логістики відбувалось у взаємозв’язку з теоретичними проблемами, що виникали, з часом інтегруючись у системоохоплюючий механізм, який можна трактувати як досягнення компромісу (узгодження) між виконанням зобов’язань і необхідними для цього витратами у сфері виробництва, транспортно-складського забезпечення, у процесі отримання необхідних товарів або послуг у потрібному місці, у потрібний час, у необхідній кількості з мінімальними загальними витратами та високою якістю обслуговування споживача.


^ Концепція логістики.


Багатогранність визначень логістики зумовлює розвиток і збагачення її концепції, складовими трансформації якої є мислення (Економічна, 2001):

  1. спрямоване на вартість і корисність логістики завдяки створенню нею нових потенціалів, додаткових корисностей і вартостей (вартості місця, вартості часу, вартості інформації про товар);

  2. системними категоріями, що базується на взаємозалежності засобів та процесів;

  3. категоріями загальних або повних витрат, що складаються з логістичних витрат (витрат на транспортування, складування, пакування, управління запасами і т.д.), витрат закупівлі і витрат обслуговування споживача. Тут слід зауважити, що структуризація повних витрат варіативна, оскільки зумовлена можливістю генерації конфліктів витрат конфліктами цілей (з одного боку, наприклад, витрати, пов’язані з пакуванням, можна віднести як до безпосередніх логістичних витрат, так і до витрат логістичного обслуговування споживачів; з іншого – існує взаємозалежність логістичних витрат, пов’язана з тим, що логістичні рішення та обсяг витрат, наприклад, щодо закупівлі, впливають на витрати на замовлення, транспортні витрати, витрати утримання запасів та виробничі витрати);

  4. категоріями обслуговування (цикл замовлення, надійність, якість та еластичність виконання замовлення);

  5. категоріями ефективності.

Такий структурований підхід до концепції логістики має низку наслідків і визначає її принципи:

  1. функціональні – становлення логістики як пронизуючої функції (поряд із персоналом, фінансами, інформацією), яка охоплює у формі матеріального потоку всі складові виробничо-збутового процесу, починаючи (у широкому значенні) від створення ідеї і закінчуючи виходом товару з ринку, у більш вузькому – від первинного джерела, тобто виробника сировини до кінцевого споживача;

  2. інституціональні – зміна організаційних структур управління з локалізацією суб’єктів логістичного управління. Тобто застосування організаційно-управлінських механізмів коор­динації, що дають можливість досягти ефекту завдяки чіткій узгодженості в діях спеціалістів різноманітних служб, які беруть участь в управлін­ні матеріальним потоком. Результат є наслідком того, наскільки успішно буде пов’язано в систему комплекс заходів, що стосуються раціоналізації тари, уніфікації вантажних одиниць, удоскона­лення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня запа­сів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення тощо;

  3. інструментальні – становлення теорії логістики як інструменту планування, управління та контролю за переміщенням товарів, інформації, фінансів, використанням техніки та технології логістичних процесів, яка потребує системного підходу.

Таким чином, сучасна концепція логістики ґрунтується на взаємозалежних, тісних зв’язках у сфері функціональних, інституціональних та інструментальних аспектів процесу фізичного обігу товарів (Економічна, 2001).

Концепція логістики передбачає такі напрями:

  • формування господарських зв’язків;

  • визначення потреби в обсягах і напрямах перевезень продукції;

  • визначення послідовності проходження продукції через пункти складування;

  • оперативне регулювання поставок та перевезень;

  • формування та управління запасами;

  • розвиток складського господарства;

  • надання комерційних та транспортно-експедиційних послуг.

Наведемо основні положення логістики:

  1. Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація матеріального потоку може здійснюватися як у межах усього під­приємства, так і його окремих підрозділів.

  2. Комплексність у досягненні поставлених цілей.

  3. Динамічність, тобто в цілому логістика, повинна бути рухливою, спрямованою на вдосконалення та як форма руху об’єднувати виробничі, закупівельні та збутові операції.

  4. Гнучкість та маневреність окремих елементів логістики з урахуванням змін завдань і функцій.

  5. Ритмічність і безперервність в організації логістичних процесів, тобто гармонізація всіх логістичних процесів та ефективне використання матеріальних ресурсів.

  6. Відмова від випуску універсального технологічного та підйомно-транспортного устаткування та використання обладнання, яке відповідало б конкретним завданням та умовам.

  7. Гуманізація технологічних процесів, створення належних умов праці.

  8. Підрахунок логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

  9. Розвиток сервісу на сучасному рівні. На сьогодні можливості різкого підвищення якості для більшості виробників продукції об’єктивно обмежені. Тому зростає кількість підприємств, які звертаються до логістичного сервісу як засобу підвищення своєї конкурентоспроможнос­ті. Коли на ринку є кілька постачальників ідентичного товару приблиз­но однакової якості, перевага буде надана тому з них, хто спроможний забезпечити більш високий рівень сервісу.

  10. Здатність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять крізь логістичні системи. У цих умовах спроможність логістичних систем до адаптації, викликаної змінами, що відбуваються в зов­нішньому середовищі, є важливим фактором стабільного положен­ня на ринку.

Таким чином, логістична концепція управління є найбільш комплексною та системною і спирається на реалії, продиктовані ринком, тобто основою та передумовою всіх (тактичних, операційних та стратегічних) дій, а також рішень у сфері логістики, враховуючи вимоги споживачів, діяльність основних конкурентів, постачальників.


^ Мета, завдання та функції логістики


Логістика зорієнтована на використання синергічних залежностей та ефектів, передбачає оптимізацію роботи системи, спрямована на мінімізацію сукупних витрат у процесі руху матеріальних та інформаційних ресурсів, починаючи з вибору постачальника і закінчуючи доставкою та післяпродажним обслуговуванням.

Відповідно до цього розрізняють загальні і підпорядковані їм локальні зав­дання логістики.

Головним загальним завданням є досягнення з найменшими ви­тратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку власної частки та одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забез­печували б високу якість постачання продукції.

Примітка

Із цим завданням ті­сно пов’язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контролювання матеріаль­ного потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стра­тегії і технології фізичного переміщення товарів та коригування стратегій розвитку підприємств на необхідність їх функціонування як ланок логістичних ланцюгів, розроблення способів управління рухом товарів, установлення форм стандартизації напів­фабрикатів та пакування, визначення обсягів виробництва, транс­портування і складування, уникнення розбіжностей між потребами та можливими закупівлями і виробництвом, підпорядкування дій, пов’язаних з логістичними процесами, вимогам забезпечення пропозиції споживачам оптимального рівня та якості обслуговування.

Прикладами локальних завдань логістики є: оптимізація вироб­ничих запасів та максимальне скорочення часу на зберігання та транспортування вантажів; своєчасне забезпечення підприємства сировиною, енергоносіями, допоміжними матеріалами; забезпечення цілеспрямованого та своєчасного просування товарів усередині та за межами підприємства з оптимальними витратами.

Відсутність тісного зв’язку логістики з активною рин­ковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупів­ля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для ви­пуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї, що в нинішній ринковій ситуації може спричинити банкрутство фірми.

Цілями сучасної логістики є:

  • своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асорти­менту всіх матеріалів до місця їх споживання;

  • зміна запасів матеріалів згідно з інформацією про наявну мож­ливість їх швидкого придбання;

  • узгодження політики продажу товарів із політикою їх виробни­цтва;

  • зниження оптимального розміру партії постачань та обробки;

  • виконання всіх замовлень з найвищою якістю та в стислі тер­міни.

Сукупність цих цілей є ідеалом, прагненням досягти стратегічної мети, яка отримала назву "Шість правил логістики", а саме:

1 Товар – за потребою.

2 Якість товару – висока.

3 Кількість – достатня.

4 Час доставки – найзручніший.

5 Місце доставки – куди потрібно.

6 Витрати – мінімальні.

Мета логістичної діяльності досягається тоді, коли додержують­ся ці шість правил, тобто коли потрібний товар високої якості, необ­хідної кількості, у найзручніший для замовника час буде доставлено у зазначене ним місце з мінімальними витратами.

У досягненні логістичних цілей провідну роль відіграє розроблення стратегії логістики в таких сферах, як проектування виробу, технологічних процесів, проектування управління виробництвом, організацією та інформаційною системою (Гончаров, 1997).

Основними функціями логістики є:

  1. інтеграційна, що передбачає створення інтегрованих організаційних та інформаційно-регуляційних систем, які гарантують і стимулюють реалізацію намічених цілей, згладжування поєднання логістичних дій з іншими функціями підприємства у внутрішніх сферах діяльності підприємства (у субсистемах постачання, виробництва, збуту), на рівні суміжних логістичних субсистем (постачання і виробництва, виробництва і збуту, збуту і постачання), у межах логістичних процесів і сфер на рівні підприємства, в ієрархічному виконанні (формування логістичного менеджменту), між підприємствами у формі інтегрованих систем постачальників і отримувачів (формування комерційних зв’язків підприємства з постачальниками та клієнтами), ланцюгів поставок на мета- і макроекономічному рівнях;

  2. координаційна, яка передбачає узгодження діяльності різних ланок виробничого і збутового процесів;

  3. регулююча, яка передбачає управління запасами, складськими процесами, оперативне управління виробництвом і т.д.;

  4. контролююча, пов’язана зі збиранням, обробкою, вивченням та оцінюванням інформації про дотримання вимог програм, планів, договорів, угод із постачальниками матеріальних ресурсів і потреб кінцевих споживачів;

  5. плануюча, яка спрямована на розроблення взаємопов’язаних планів обробки матеріальних потоків усередині підприємства та за його межами, визначення обсягів і напрямків матеріальних потоків, прогноз потреб у матеріальних ресурсах, перевезеннях і т.п.;

  6. обслуговуюча, яка передбачає визначення номенклатури послуг, їх обсягів, оцінку якості наданих послуг тощо.

Примітка. У дано­му випадку термін “ресурси” трактується в широкому розумінні цього слова, тобто це матеріали, готові вироби, енергія та робоча сила.


^ Значення логістики


Концепція логістики разом із концепцією маркетингу стає все більш вагомою для керівників підприємств як засіб забезпечення порівняно стійкого економічного становища та досягнення успіху в конкурентній боротьбі за ринок.

Приклад

За даними (Смехов, 1990), реалізація теоретичних положень логістики у середньому дає можливість скоротити витрати на транспортування і зберігання на 15–20%, зменшити рівень запасів на 50%, знизити тривалість виробничого циклу на 50–70%. Зокрема, на підприємствах “Форд” це дозволило зменшити рівень запасів на 40%. Такий самий відсоток скорочення “непрацюючих ресурсів” спостерігався в корпорації “Дженерал Моторс”, яка планувала в перспективі довести значення цього показника до 60%. Разом зі зменшенням витрат практичне використання логістичних підходів управління забезпечує 100% виконання договірних зобов’язань та високий рівень сервісу (Окландер, 1996).

Зокрема, значення логістики полягає в тому, що вона (Економічна, 2001):

  1. підтримує ринкову орієнтацію підприємства, спрямовує на пропозицію покупцям оптимального сервісу (рівня та якості обслуговування), сприяє збільшенню прозорості ринку, а також еластичності й здатності підприємств пристосовуватися до мінливих ситуацій на ринку;

  2. орієнтує на стимулювання продажу та сервісу за одночасної раціоналізації структури логістичних витрат загалом, тобто посилює усвідомлення значення співвідношення “витрати – корисність” в усіх сферах підприємства і фазах логістичного процесу;

  3. спрямовує на використання синергічних залежностей і ефектів;

  4. дає можливість вирішувати проблеми, які виникають на стиках (з’єднаннях) переміщень товарів та інформації з іншими сферами на підприємстві (маркетингом, виробництвом, фінансами, персоналом та ін.);

  5. породжує і стимулює тенденції до інтеграції та ієрархізації цілей на підприємстві й у зв’язках із його партнерами, підтримує заходи і компоненти управління, а також довготривалу маркетингову стратегію, детермінуючи їх результативність;

  6. орієнтує на раціоналізацію організаційної системи підприємств і змісту товарних переміщень загалом;

  7. стимулює зростання загальної ефективності господарювання.

Таким чином, логістику потрібно розглядати в контексті маркетингу, вона є частиною маркетингу, бо реалізує основний зміст сформульованої Ф. Котлером концепції маркетингу: “Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється” (Котлер, 1990).


Тема 2 Характеристика основних елементів логістики


1 Логістичний потік і запас.

2 Логістичні процеси, операції, функції, системи та ланцюги.

3 Логістичні витрати.

4 Логістичний сервіс.


До основних елементів логістики відносять потік і запас, крім того, не менш важливими є логістична операція, функція, система, ланка логістичної системи, логістичний ланцюг, логістичний процес, логістичні витрати, логістичний сервіс.


^ Логістичний потік і запас


Отже, базовими елементами логістики є потік і запас. Потік – це сукупність об'єктів, яка сприймається як єдине ціле, що існує як процес на деякому тимчасовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період часу. Параметри потоку – це параметри, що характеризують кількість об'єктів, які є в наявності в конкретний момент часу і вимірюється в абсолютних одиницях. Так, до основних параметрів, що характеризують потік, належать:

    • початковий і кінцевий пункти;

    • геометрія шляху (траєкторія);

    • довжина шляху;

    • швидкість руху;

    • проміжні пункти;

    • інтенсивність.

Усі економічні процеси можна умовно класифікувати на потокові та непотокові. Непотокові процеси – це будь-яка одномоментна дискретна зміна в часі. На відміну від непотокових процесів потокові мають часовий вимір, оскільки сам потік існує тільки в часі (Лопатников, 1990). З позицій логістики потікце послідовна зміна станів економічного потокового процесу в межах однієї форми потоку чи при переході з однієї форми потоку в іншу (більш детально див. п. 4).

Традиційний підхід до управління запасами в логістиці розглядає запас як кількість матеріальних цінностей, необхідну для забезпечення безперервності процесу виконання певних господарських операцій.

При логістичному підході до управління запасами інструментарій роботи з ними залишається тим самим, але принципово міняється погляд на сам запас, який як форма існування матеріального потоку не може розглядатися ізольовано в межах окремої ланки (більш детально див. п. 8). Запаси, так само, як і потоки, що взаємодіють з ними, у логістичних системах поділяються на матеріальні, інформаційні, фінансові та ін. Проте в практиці управління логістичним бізнес-процесом переважно має місце управління матеріальними запасами.



Рисунок 2.1 - Модель формування запасу в ланцюгу поставок (Дыбская, 2008)


Отже, підсумовуючи наведені характеристики даних елементів логістики, слід зазначити, що між статистичними величинами запасів і динамічними характеристиками потоків існує тісний взаємозв'язок: потік характеризує процес зміни запасу, тоді як запас відображає результат зміни і накопичення потоку.


^ Логістичні процеси, операції, функції, системи та ланцюги


Логістичний процес – це процес руху сукупності потоків ресурсів, що являє собою взаємообумовлений рух та трансформацію матеріальних і нематеріальних ресурсів у процесі задоволення платоспроможного попиту на готову продукцію.

Логістична операція – це самостійна частина логістичного процесу, що являє собою відособлену сукупність дій, спрямованих на генерування, перетворення або поглинання основного – матеріального та супутніх – інформаційного, фінансового, сервісного, кадрового потоків.


Таблиця 2.1 – Класифікація логістичних операцій


Ознака класифікації

Вид логістичної операції

Перехід права власності

Односторонні (без переходу), двосторонні (з переходом)

Природа потоку

Матеріальні, нематеріальні

Спрямованість логістичних функцій, що реалізуються

Зовнішні (постачання, дистрибуція), внутрішні (виробництво)

Вид логістичних функцій, що реалізуються

Базисні, ключові, підтримуючі

Зміна споживчих властивостей

З доданою вартість, без доданої вартості


До логістичних операцій з матеріальним потоком відносять розфасування, завантаження, транспортування, розвантаження, розпаковування, комплектацію, сортування, складування, пакування й ін. (Алесинская, 2005).

Логістичні операції з матеріальними потоками у сфері обігу є операціями вантаження, розвантаження, транспортування, комплектації, складування, розподілу, затарювання.

Логістичні операції з матеріальними потоками у сфері виробництва зводяться до розміщення замовлень, управління складуванням, вибору устаткування, продуцентів і постачальників, планування виробничого процесу, обліку й управління запасами.

Логістичні операції з інформаційними потоками передбачають створення інформаційних систем і здійснення в межах цих систем дій зі збирання, зберігання, обробки і передачі інформації, що є супутньою з матеріальними потоками, ініціює їх та керує ними.

Логістичні операції з фінансовими потоками охоплюють проведення вартісного аналізу на всіх етапах економічної діяльності, складання бюджетів для всієї програми і для її окремих операцій з матеріальними та інформаційними потоками, а також контроль витрат і запасів, виражених у грошовій формі.

Логістична функція – це сукупність логістичних операцій, спрямованих на досягнення цілей, поставлених перед логістичною системою або її елементами (ланками). Більшість учених і фахівців з логістики до основних (базисних) логістичних функцій відносять постачання, виробництво і збут (розподіл). Загальний перелік логістичних функцій досить широкий: управління замовленнями, управління запасами, транспортування, зберігання, вантажопереробка, пакетування, сервісне обслуговування тощо.

Логістична система – це сукупність елементів логістики, взаємопов’язаних між собою, що створюють певну цілісність, призначену для управління матеріальними і нематеріальними потоками (більш докладно див. у п.5).

Ланка логістичної системи – функціонально відособлений об'єкт, що не підлягає подальшій декомпозиції в межах побудови логістичної системи, виконує свою локальну мету, пов'язану з певними логістичними функціями й операціями.

Ланки логістичної системи можуть бути трьох основних типів:

1) ті, що генерують;

2) ті, що перетворюють;

3) ті, що поглинають матеріальні та супутні їм потоки.

Примітка. Часто мають місце змішані ланки логістичної системи, у яких перелічені три основні типи ланок комбінуються в різних поєднаннях. У ланках логістичної системи логістичні потоки можуть сходитися, розгалужуватися, дробитися, змінювати свій вміст, параметри, інтенсивність тощо.

Ланками логістичної системи можуть бути підприємства-постачальники матеріальних ресурсів, виробничі підприємства і їх підрозділи, збутові, торговельні, посередницькі організації різного рівня, транспортні й експедиційні підприємства, біржі, банки й інші фінансові установи, підприємства інформаційно-комп'ютерного сервісу та зв'язку і т.д.

Кожна ланка логістичної системи містить свої елементи, які разом утворюють матеріальну основу логістики. До них належать:

  • транспортні засоби і їх облаштування;

  • складське господарство;

  • засоби зв'язку;

  • засоби управління.

Логістична система охоплює і кадри, тобто тих працівників, які виконують всі послідовні операції і здійснюють керівництво системою в цілому.

Примітка. Формування логістичного ланцюга може здійснюватися цілеспрямовано шляхом юридичного злиття і поглинання фірм. Формування такого ланцюга може також відбуватися шляхом добровільної співпраці різних служб, підрозділів і фірм, що відповідним чином юридично і організаційно оформляється.

У логістичній системі виділяють такі основні компоненти:

1) зовнішню логістику (постачання, розподіл);

2) внутрішню (внутрішньовиробнича) логістику;

3) сервісне обслуговування споживачів або замовників.

Логістичний ланцюг є впорядкованою та взаємодіючою множиною фізичних і юридичних осіб, що здійснюють логістичні операції, спрямовані на доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача. Це також послідовність технологічних і логістичних операцій в будь-якому виробництві, що перебуває під єдиним контролем (більш детально дивись п.3).


^ Логістичні витрати


Логістичні витрати – це сукупність витрат на управління та реалізацію логістичних процесів у визначених межах переміщення матеріальних потоків (Крикавський, 2004).

Базова класифікація логістичних витрат наведена в табл. 2.2.


Таблиця 2.2 - Класифікація логістичних витрат

Ознака класифікації

Вид логістичних витрат

За ступенем створення доданої вартості


продуктивні – витрати на створення споживчої цінності;

витрати на підтримку логістичного бізнесу – самі по собі не створюють цінності, але є необхідними (на транспортування, оформлення замовлень, ведення обліку продукції);

збиткові – витрати на роботи, які не можуть дати результатів (на простій устаткування);

витрати на контроль – витрати на заходи для запобігання небажаним результатам обслуговування споживачів

За механізмом віднесення на носій

прямі – витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного носія (продукт, групу виробів, замовлення);

непрямі – витрати, які можуть бути віднесені до носія лише за допомогою виконання допоміжних розрахунків



^ Продовження табл.2.2


За зв'язком з обсягом виробництва


змінні – витрати, що залежать від обсягу виробництва (на переналагодження, розміщення замовлення, зберігання або складування запасів у часі);

постійні – витрати, що не залежать від зміни обсягу виконуваних замовлень внутрішніх і зовнішніх споживачів;

повні – віднесена на певний об'єкт (продукт, групу продуктів, замовлення, місце виникнення витрат, сферу виробництва) загальна сума витрат, що залежать або не залежать від обсягу виконуваних замовлень;

часткові – віднесені на певний об'єкт частини витрат, виділені за конкретною ознакою. Ці витрати, як правило, залежать від обсягу виконуваних замовлень;

фактичні – витрати, що дійсно віднесені на певний об'єкт, у даному періоді при фактичному обсязі виконуваних замовлень споживачів і дорівнюють обсягу спожитих ресурсів, помноженому на діючі ціни на ресурси;

нормальні – середні витрати, що віднесені на певний об'єкт у даному періоді при фактичному обсязі обслуговування. Ці витрати дорівнюють фактичному обсягу спожитих ресурсів, помноженому на їх середні ціни;

планові – витрати, розраховані для певного логістичного об'єкта і певного періоду за умови визначених програми обслуговування, обсягу замовлень споживачів і технології. Ці витрати дорівнюють запланованому обсягу використання ресурсів, помноженому на їх планові ціни;

витрати упущених можливостей – характеризують упущену вигоду. Вона пов'язана з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний лише певним чином, що виключає використання іншого можливого варіанта, що забезпечує отримання прибутку

За формами та місцем виникнення

витрати в постачанні;

витрати у виробництві;

витрати в дистрибуції

За логістичними функціями

витрати обслуговування замовлення;

витрати транспортування;

витрати складування;

витрати управління запасами;

витрати пакування;

витрати обслуговування споживачів

За сферами переміщення матеріального потоку

витрати фізичного потоку;

витрати запасів;

витрати інформаційних процесів

За джерелом переміщення

власні витрати;

витрати логістичного аутсорсингу


Методи розподілу логістичних витрат (Харрисон и др., 2007):

    • за продуктами (^ DPP – direct product profitability). Метою таких методів є надання більш повної інформації про базис витрат на логістичні операції; DPP дозволяє розподілити логістичні витрати за продуктами більш детально, ураховуючи, яким чином ці продукти використовують основні засоби;

    • за видами діяльності (^ ABC – activity-based costing). АВС дозволяє виявити фактори, що є драйверами витрат, і те, яким чином розподіляються витрати в логістичному процесі, що впливають на діяльність організації та ланцюга у цілому;

    • використовуючи портфоліо збалансованих критеріїв вимірювання, що поширюється і на логістичний ланцюг (^ SCOR – supply chain operations reference model).


Логістичний сервіс


Логістичний сервіс – це сукупність нематеріальних логістичних операцій, що забезпечують максимальне задоволення попиту споживачів у процесі управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками найбільш оптимальним, з точки зору витрат, способом (Логистика, 2002).

^ Головною метою логістичного сервісу є забезпечення необхідного рівня задоволення вимог клієнта за якнайнижчих сукупних витрат, що передбачає гарантоване отримання ним продукту відповідної якості, кількості та асортименту у визначеному місці, у визначений час та за визначеною ціною (Економічна, 2001).

Об’єктом логістичного сервісу, з одного боку, є сам товар у своїй фізичній формі, з іншого – різні споживачі матеріального потоку.

Залежно від етапу обслуговування виділяють такі види логістичних послуг (Економічна, 2001):

  • передпродажні (допродажні) логістичні послугипередбачають визначення та планування політики виробника товарів у сфері формування системи логістичного сервісу;

  • логістичні послуги під час продажу товарів – передбачають наявність товарних запасів на складі, виконання замовлень (у тому числі підбір асортименту, пакування, формування вантажних одиниць та інші операції), забезпечення надійності доставки, надання інформації про пересування вантажів;

  • післяпродажні логістичні послуги – охоплюють гарантійне обслуговування, зобов’язання розглянути претензії покупців, проведення ремонтних робіт, підготовку ремонтного персоналу, постачання запасних частин, інфраструктуру сервісу, утилізацію старої продукції.

^ За сферою використання виділяють також (Логистика, 2002):

  • сервіс споживчого попиту, який передбачає послуги, що надаються на всіх етапах і визначають термін поставки, комплектність, якість, обсяг, готовність і частоту поставки, вантаження і розвантаження, безвідмовність та своєчасність, спосіб замовлення;

  • виробничий сервіс, який передбачає надання послуг, спрямованих на ефективне використання продукції та виявлення її можливостей (доробка та модифікація, усунення помилок, випробування, монтаж і налагодження, організація експлуатації, навчання персоналу);

  • сервіс інформаційного обслуговування, який визначається обсягом і різноманітністю інформації, що надається потенційному споживачу, про продукцію фірми та її сервісне обслуговування (рекламна діяльність, каталоги та прейскуранти, технічна документація, правила гарантії, експлуатаційна документація);

  • фінансово-кредитний сервіс – надання покупцю різноманітних варіантів оплати товару (оплата за фактом, у розстрочку, варіантність системи знижок і пільг, можливість банківських, комерційних, товарних та інших форм кредиту).

Класифікація логістичних послуг здійснюється і за функціональними ознаками: транспортними, експедиційними, пакувальними та ін.

У загальному вигляді організація логістичного сервісу – це комплекс організаційно-економічних заходів, які забезпечують надання логістичних послуг. На Заході в цьому контексті використовують поняття логістика сервісного відгуку (service response logistic - SRL), що означає процес координації логістичних операцій, які необхідні для надання послуг найбільш ефективним способом з точки зору витрат та задоволення запитів споживачів. Основним елементом цього підходу є прийняття замовлень на послуги і моніторинг надання послуг. До SR-дій відносять (Логистика, 2002):

  • прогнозування обсягу послуг;

  • збирання інформації про запропоновані послуги;

  • вибір каналу просування послуг;

  • наймання персоналу служби сервісу і ротацію кадрів;

  • навчання персоналу служби сервісу;

  • розклад роботи персоналу та сервісного обладнання;

  • управління потужностями сервісного обладнання;

  • реєстрацію клієнтів та ведення електронних баз даних;

  • оцінку потреб клієнтів та взаємодію з ними;

  • моніторинг доведення послуг до споживача;

  • організацію виставок;

  • планування та контроль сервісної мережі;

  • контроль комунікацій;

  • передачу інформації про послуги і т.п.

Таким чином, зіставлення дій з управління матеріальними потоками в логістичному ланцюгу (^ SC-дій) та дій з управління сервісними потоками (SR-дій) дає підстави зробити висновок, що менеджерам з логістики в компаніях, які надають послуги, доречно використовувати принципи та методи управління матеріальними потоками, звертаючи увагу лише на комплексний характер процедур замовлень та моніторингу послуг.

Організація логістичного сервісу перш за все пов’язана з визначенням обсягу витрат на логістичний сервіс. Сучасний підхід до оцінки логістичних витрат ґрунтується на концепції загальних витрат логістики (Логистика, 2002), згідно з якою враховуються всі витрати, необхідні для забезпечення потреб логістики. Тому витрати на логістичне обслуговування – це витрати, пов’язані з наданням споживачу комплексу послуг, пов’язаних із допродажним та післяпродажним обслуговуванням, а також безпосередньо під час продажу продукції. До них належать витрати на доставку продукції, пакування, обробку замовлень, інформаційну систему і т.п.

^ Якість логістичного обслуговування визначається розміром розриву (розбіжності) між очікуваними та фактичними параметрами обслуговування. Так, якщо фактичні параметри логістичного обслуговування перевищують очікувані, то дана логістична система сприяє формуванню додаткових конкурентних переваг компанії, і, навпаки, якщо очікувані параметри перевищують фактичні, то виникає загроза втрати фактичних і потенційних споживачів, конкурентних позицій компанії, що насамкінець призведе до втрати частки ринку і прибутків.

^ Оцінка якості обслуговування в логістиці базується на достатньо широкому колі показників, які відображають як локальні, так і комплексні характеристики.

До показників, що локально характеризують систему логістичного обслуговування, можна віднести:

  • з огляду на задоволення споживацького попиту:

  • рівень надійності поставок, що визначається як частка своєчасно поставлених партій товарів;

  • кількість відмов з розрахунку на весь обсяг продаж та за кожним видом номенклатури через відсутність виробничих ресурсів і неефективність їх використання за конкретний період;

  • кількість відмов з боку споживачів через відхилення цін від середньоринкових;

  • імовірність безвідмовного виконання прийнятого замовлення за критерієм часу та якості;

    • з огляду на зіставлення послуг компанії з конкурентами або станом на ринку:

  • кількість послуг та можливі обсяги їх забезпечення порівняно з аналогічними показниками конкурентів;

  • якість логістичних послуг порівняно із середньоринковим рівнем якості;

  • час поставок відносно середньоринкового часу поставок за кожним видом продукції;

  • час надання послуг порівняно із середньоринковим;

  • ціна послуг порівняно із середньоринковою.

Важливим критерієм, який дозволяє комплексно оцінити якість обслуговування як з позицій постачальника, так і з позицій одержувача послуг, є рівень сервісу (або рівень логістичного обслуговування). Даний показник можна обчислювати шляхом зіставлення:

  1. фактичного та теоретично можливого обсягів логістичних послуг:

, (2.1)


де ^ РС – рівень сервісу, %;

V факт – кількісна оцінка фактично наданого обсягу логістичних послуг, грн;

V теор – кількісна оцінка теоретично можливого обсягу логістичних послуг, грн;

  1. часу, фактично витраченого у процесі надання логістичних послуг, і часу, який необхідно було б витратити в разі надання всього комплексу можливих логістичних послуг:

, (2.2)


де n – фактичний обсяг наданих послуг, найменувань;

N – обсяг послуг, які теоретично можуть бути надані, найменувань;

– сумарний час, фактично витрачений для надання послуг, год;

– сумарний час, що може бути теоретично витрачений для виконання всього комплексу послуг, год.

Для оцінки рівня логістичного сервісу вибирають найбільш впливові види послуг, тобто ті, надання яких вимагає значних витрат, а ненадання пов’язане з суттєвими втратами на ринку, бо неврахування вимог ринку призводить до збитків.

Фірма, у принципі, може досягти будь-якого рівня сервісу. Однак надзвичайно високий рівень сервісу вимагає значних витрат, тому менеджери з логістики повинні намагатися забезпечувати баланс між якістю обслуговування споживачів та витратами для цього.


Тема 3 Класифікація форм логістичних утворень


1 Поняття про логістичні ланцюги.

2 Товарорух: сутність, елементи та основні форми.


^ Поняття про логістичні ланцюги


В англо-американській економічній літературі умовними синонімами терміна "логістичний ланцюг" (logistical chain) вважаються поняття: "логістичний канал" (logistical channel), "канал розподілу" (distribution channel) та ін. У Німеччині дуже поширеним є поняття "логістичний ланцюжок" (die logistische Kette), що знайшло відображення в одному з національних стандартів.

Логістичний ланцюг – це складна система, що формується впорядкованою і взаємодіючою сукупністю фізичних чи юридичних осіб на ринку виробництва і постачання матеріальних ресурсів, виробництва та розподілу продукції, які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача.

Взаємовідносини в такому ланцюзі формуються на підставі замовлень і пропозицій на ринку виробництва сировини (зі своїми постачальниками, посередниками, споживачами), виробництва і споживання продукції відповідного асортименту і якості, виконання роботи, надання послуги (рис. 3.1).






Виробник сировини

Виробник продукції

Споживач продукції

Рисунок 3.1 - Структуризація логістичного ланцюга (Крикавський, 2004)


Логістичний ланцюг має такі характеристики: логістичний канал, логістичний цикл та логістичний центр.

Часто логістичний канал ототожнюють з каналом товароруху, каналом збуту, каналом розподілу. Але визначення всіх цих понять потребує певної субординації та уточнення. Так, логістичний канал є більш широким поняттям, ніж усі інші. Логістичний канал – це шлях, що формується частково впорядкованою сукупністю юридичних або фізичних осіб (постачальників, виробника і посередників), що об’єднані для досягнення спільної мети і забезпечують створення та доведення матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої та до кінцевого споживача. У маркетингу синонімічними поняттями можуть бути канал розподілу і дистрибуційний канал. Логістичний канал складається з каналу постачання та каналу товароруху.

Канал постачання – частково впорядкована сукупність юридичних або фізичних осіб – постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих тощо, які забезпечують початкове створення матеріального потоку.

Канал товароруху – це частково впорядкована сукупність посередників (роздрібних та оптових, транспортно-експедиційних компаній) для доведення товарів від конкретного виробника до його кінцевих споживачів. Іншими словами, це система, де продукція і відповідальність за неї або власність на неї передаються від рівня до рівня (від посередника до посередника), у результаті досягаючи споживача.

У маркетингу синонімом каналу товароруху може бути маркетинговий канал.

Тут має значення час з моменту оформлення замовлення на постачання продукції до її доставки кінцевому споживачу, який і визначає логістичний цикл.

Канал збуту – це шлях від виробника товару безпосередньо до кінцевого споживача без посередників.

Канали товароруху можна класифікувати за багатьма ознаками (рис. 3.2) (Маркетинг, 2007).





Рисунок 3.2 - Класифікація каналів товароруху


1 За кількістю учасників або рівнів.

Рівень маркетингового каналу – посередник, який виконує функцію доведення товару й права власності на нього до споживача. За цією ознакою виділяють такі їх види (рис. 3.3):

а) без участі посередників:

  • маркетинговий канал нульового рівня (або канал збуту, канал прямого маркетингу чи прямий канал), який складається з виробника, який реалізує товар безпосередньо споживачам, минаючи проміжні зупинки та зміни права власності. Наприклад, збутові філії, магазини, які належать виробнику;

б) за участю посередників (непрямий канал):

  • короткий – між виробником і кінцевими споживачами (по вертикалі) існує один або два посередники:

  • однорівневий канал, який містить одного посередника (на ринках споживчих товарів – роздрібний торговець, на ринках товарів промислового призначення – агент із збуту або брокер).

  • дворівневий канал, який передбачає наявність двох посередників, представлених на ринку споживчих товарів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, на ринку товарів виробничого призначення – промисловими дистриб’юторами та дилерами;

  • довгий – більше двох посередників, які купують товар один в одного:

  • трирівневий канал – охоплює трьох посередників;

  • багаторівневий канал, який характеризується наявністю великої кількості посередників.




Рисунок 3.3 – Класифікація маркетингових каналів за рівнями: а)для споживчих товарів; б) для товарів виробничого призначення

Таким чином, викладені підходи визначають довжину каналу. Крім того, на одному рівні маркетинговий канал може мати одного учасника (вузький канал) або декілька (широкий канал). Вузький та широкий канали для однорівневого каналу зображені на рис. 3.4.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

«Маркетинг» iconКо-маркетинг ко-маркетинг
Ко-маркетинг (від англ. Co-marketing) або спільний маркетинг це спільне управління створенням послуг І товарів, а також механізмами...
«Маркетинг» iconПрограма фахового вступного випробування на спеціальність 03050701 „Маркетинг” освітньо-кваліфікаційний рівень – „спеціаліст
Підготовка спеціалістів за фахом „Маркетинг” здійснюється на основі базової вищої освіти за напрямом „Маркетинг”
«Маркетинг» iconПрограма фахового вступного випробування на спеціальність 03050701 „Маркетинг” освітньо-кваліфікаційний рівень – „спеціаліст
Підготовка спеціалістів за фахом „Маркетинг” здійснюється на основі базової вищої освіти за напрямом „Маркетинг”
«Маркетинг» iconПрограма фахового вступного випробування на спеціальність 03050701 “Маркетинг” освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр
Підготовка спеціалістів за фахом „Маркетинг” здійснюється на основі базової вищої освіти за напрямом „Маркетинг”
«Маркетинг» iconПрограма фахового вступного випробування на спеціальність 03050701 “Маркетинг” освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр
Підготовка спеціалістів за фахом „Маркетинг” здійснюється на основі базової вищої освіти за напрямом „Маркетинг”
«Маркетинг» iconСтратегічний маркетинг
...
«Маркетинг» iconТемы рефератов по курсу «маркетинг» Маркетинг и его роль в экономическом развитии страны. Маркетинга и его эволюция. Маркетинг как система хозяйствования

«Маркетинг» iconДокументи
1. /Економ_ка СГ виробництва, маркетинг/Економ_ка СГ виробництва маркетинг лекц_х.doc
«Маркетинг» iconДокументи
1. /Маркетинг/Маг_стри/Батуг Артур Ришардович маг..doc
2. /Маркетинг/Маг_стри/Гребенюк...

«Маркетинг» iconАнотація дисципліни «маркетинг у банку» Викладач: к е. н., доцент Герасименко Раїса Андріївна вступ навчальна дисципліна «Маркетинг у банку»
«Маркетинг», «Банківський менеджмент», «Гроші та кредит», «Банківські операції», «Аналіз банківської діяльності», «Банківські операції»...
«Маркетинг» iconОфпд нухт маркетинг Дата 04. 07. 2013 р. Спеціальність: 03050701 Маркетинг

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи