Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" icon

Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"




НазваКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Сторінка3/10
Дата28.07.2012
Розмір2.28 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


^ Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на зворотній основі грошові кошти або інші майнові цінності. Всі форми позикового капіталу являють собою фінансові зобов’язання, що підлягають погашенню в певний термін.

Позиковий капітал характеризується такими позитивними особливостями:

  • достатньо широкими можливостями залучення;

  • більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового захисту» (вилучення витрат на його обслуговування з оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток);

  • здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності власного капіталу;

Водночас, використання позикового капіталу має і недоліки:

  • використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства;

  • активи, сформовані за рахунок позикового капіталу, генерують меншу (за інших рівних умов) норму прибутку, яка знижується на суму виплачуваного позикового відсотка;

  • висока залежність вартості позикового капіталу від коливань кон’юнктури фінансового ринку;

  • складність процедури залучення (особливо у великих розмірах).

Використання підприємством залучених коштів дає можливість отримати приріст чистої рентабельності власних коштів за рахунок використання кредиту, незважаючи на платність останнього. Такий приріст називається ефектом фінансового важеля (ЕФВ) і може розраховуватися за формулою


, (3.2)


де – ставка оподаткування прибутку (на сьогодні для більшості підприємств - 25%);

ЕР – економічна рентабельність балансу, % :


ЕР = , (3.3)


де Про, Прф, Прн – відповідно прибуток від операційної і фінансової діяльності підприємства та надзвичайний прибуток (або збиток) до оподаткування, грн (відповідно рядок 100 + (рядок 110 + 120 + 130 – 140 – 150 – 160) + рядок 200 Звіту про фінансові результати);

^ ВК, ЗК – власні та залучені кошти за пасивом балансу підприємства, грн (відповідно розділ І і сума розділів (ІІ+ІІІ+ІV) пасиву Балансу);

iсер – середня розрахункова ставка процента за кредит, % (визначається як середньоарифметична чи середньозважена величина від ділення усіх фактичних фінансових витрат за усіма кредитами за аналізований період на загальну суму залучених коштів або лише суму кредитів).

^ Розглянемо окремі частини формули розрахунку ефекту фінансового важеля:

(1 – t) – ефект фінансового важеля зменшується на частку, що відповідає оподаткуванню прибутку. Хоча, згідно із чинним законодавством, витрати з виплати відсотків за кредит долучаються до собівартості продукції, але повернення основної суми кредитів, здійснюється за рахунок прибутку підприємства;

(ЕР – iсер) –диференціал. Чим він вищий, тим ефективніше використання кредитів на підприємстві. Від’ємність показника свідчить про неефективну діяльність і нераціональне використання кредиту;

ЗК/ВК – плече фінансового важеля. Для більшості виробничих підприємств величина цього показника не повинна перевищувати 1, тобто небажано, щоб залучені кошти перевищували власні.

Існує зв’язок між диференціалом та плечем фінансового важеля. При збільшенні залучених коштів фінансові витрати з обслуговування боргу, як правило, зростають за рахунок збільшення ставки процента за кредит і це (за даного рівня економічної рентабельності) призводить до зниження диференціала.

Таким чином, ефект фінансового важеля є позитивним, тобто відбиває інтереси власників компанії, якщо рентабельність власного капіталу вище рентабельності активів.


^ 3.3 Оцінка вартості капіталу. Середньозважена вартість капіталу


Вартість капіталу – це загальна сума коштів, яку підприємство сплачує за користування визначеним обсягом фінансових ресурсів. Вартість капіталу виражається у вигляді річної процентної ставки (k), яку варто сплатити інвесторові за використання його капіталу. Інвестором може бути кредитор, акціонер підприємства або саме підприємство. В останньому випадку підприємство інвестує власний капітал, що утворився за період, що передує новим вкладенням капіталу. У будь-якому разі за використання капіталу треба платити, і мірою цього платежу виступає вартість капіталу.

Звичайно структура капіталу підприємства охоплює:

1 Власний капітал у вигляді:

  • нерозподіленого прибутку;

  • звичайних акцій;

  • суми коштів, залучених за рахунок продажу привілейованих акцій.

2 Позиковий капітал у вигляді:

  • довгострокового банківського кредиту;

  • випуску облігацій.

Для того, щоб визначити загальну вартість капіталу, необхідно спочатку оцінити величину кожного його компонента. Розглянемо найбільш розповсюджені моделі визначення вартості власного та позикового капіталу підприємства.

Моделі визначення вартості власного капіталу ()

Вартість власного капіталу – це плата підприємства (як правило, у грошовому вигляді) за залучення коштів або втрати від їх альтернативного невикористання. Вартість власного капіталу є функцією від рівня прибутковості вкладення капіталу в будь-яке інше підприємство і ризику, властивого звичайним акціям даного підприємства.

^ 1) Модель постійних дивідендів

Вартість акціонерного капіталу з урахуванням витрат на розміщення акцій при їх емісії розраховується за формулою

, (3.4)


де – ринкова ціна акції (або ціна розміщення у випадку емісії акцій);

– очікувані дивіденди;

– витрати на емісію акцій (у відсотках до обсягу емісії).

Дана модель також використовується для визначення вартості власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій, розмір дивідендів за якими є постійною величиною.


^ 2) Модель прогнозованого зростання дивідендів (модель Гордона)

За цією моделлю вартість власного капіталу з урахуванням витрат на розміщення акцій за їх емісії визначається за формулою


, (3.5)


де – очікувані дивіденди в перший рік;

g – прогнозоване щорічне зростання дивідендів.




3) Модель оцінки капітальних активів (МОКА)

Вартість власного капіталу визначається за формулою


, (3.6)


де – прибутковість безризикових активів;

– середня ринкова прибутковість;

– коефіцієнт «бета».

Для визначення вартості акціонерного капіталу на основі МОКА необхідно оцінити безризикову ставку доходу , середньоринковий рівень доходу та спрогнозувати значення коефіцієнта для конкретного підприємства.

Безризикову процентну ставку визначають на основі процентних ставок за державними борговими зобов’язаннями, які в країнах з розвиненою ринковою економікою є практично безризиковими інвестиціями. Частіше основою для розрахунку такої ставки є процентні ставки за довгостроковими державними цінними паперами. Процентні ставки за довгостроковими державними борговими зобов’язаннями є більш стійкими, на відміну від короткострокових цінних паперів, процентна ставка за якими відображає поточні коливання на ринку, оскільки рівні інфляції за тривалий період є постійнішими. Крім того, акції, для оцінки яких використовують дані процентні ставки, є також довгостроковими інвестиціями.

Для оцінки очікуваної середньоринкової дохідності використовують дані щодо дохідності ринкового портфеля за минулі роки з подальшою оцінкою очікуваної в майбутньому середньоринкової дохідності. Ринковим портфелем виступає сукупність акцій, що входять до бази того чи іншого фондового індексу. При виборі індексу для оцінки середньоринкової дохідності частіше використовують індекси, які мають значну базу, тобто розраховуються на основі акцій багатьох корпорацій, оскільки чим більшу кількість акцій використано для розрахунку, тим об’єктивнішою та повнішою буде вихідна інформація.

Коефіцієнт , що відображає рівень ризику певного підприємства відносно середньоринкового, оцінюють на основі даних за минулі роки. При цьому беруть до уваги, що оцінці підлягає майбутній ризик підприємства, який може значно відрізнятися від ризику в минулому.

Ця модель була розроблена для пояснення динаміки курсів на цінні папери і забезпечення механізму, за допомогою якого інвестори можуть оцінювати вплив інвестицій у передбачувані цінні папери на ризик і прибутковість їхнього портфеля.

^ 4) Модель “дохідність облігації + премія за ризик”

Очікувану дохідність акції за цією моделлю визначають як дохідність облігацій цього самого підприємства плюс премія за ризик, пов’язаний з інвестуванням коштів у акції цього підприємства. Премія за ризик показує, наскільки ризиковішими є вкладення в акції цього підприємства порівняно із вкладеннями в його облігації. Розмір премії залежить від ситуації на ринку та від ринкових процентних ставок. Результати досліджень свідчать, що премія за ризик залишається більш-менш стабільною, якщо стабільними є ринкові процентні ставки. У періоди з низькими процентними ставками премії за ризик зростають, при високих процентних ставках – зменшуються.

На ринках розвинених країн інституційні інвестори, які є основними покупцями корпоративних цінних паперів, готові придбати акції замість облігацій тієї самої корпорації, якщо останні забезпечать їм рівень доходу на 3–6% вищий, ніж облігації.

^ Вартістю нерозподіленого прибутку можна вважати дохідність за альтернативними можливостями використання даних коштів, наприклад, ставка відсотків за банківським депозитом, дохідність цінних паперів, в які може вкласти кошти підприємство тощо.

Моделі визначення вартості позикового капіталу

Вартість банківського кредиту визначається процентною ставкою rкр за наданим кредитом. Оскільки процентні виплати за банківськими та іншими позиками не включають до бази оподаткування, а відносять до валових витрат підприємства, реальна вартість позикового капіталу (kпк), залученого за рахунок банківського кредиту, визначається за такою формулою:


, (3.7)


де – ставка податку на прибуток (на сьогодні для більшості підприємств - 25%);

Звичайно, коригування на податки є доцільним лише у випадку, коли підприємство отримує прибуток, сплачує податок на прибуток, і при цьому процентні виплати за позикою входять не до бази оподаткування, а до валових витрат підприємства. Якщо діяльність підприємства упродовж певного періоду є збитковою, моменти виплати процентів та зменшення оподатковуваного прибутку не збігаються в часі, і процентні виплати за боргом за один часовий період мають враховуватися при обчисленні оподатковуваного прибутку за інший часовий період.

^ Вартість позикового капіталу за рахунок емісії облігацій визначається очікуваною дохідністю облігацій або ставкою доходу, на яку може розраховувати інвестор, який придбав облігації цього підприємства.

Очікувана дохідність безпроцентної облігації rо визначається за формулою


, (3.8)


де – сума, яку підприємство сплатить власникам облігацій при погашенні (як правило, дорівнює номінальній вартості облігації);

– витрати, пов’язані з емісією та реалізацією облігацій (у грошовому вимірі);

– поточна ринкова ціна облігації;

– кількість років до погашення облігації.

Очікувана дохідність процентної облігації визначається з рівняння (3.9) відносно (очікуваної дохідності процентної (купонної) облігації):


, (3.9)


де –купонні виплати за облігаціями за i–й період:


, (3.10)


де – ставка купона.

Як правило, рівняння (3.9) не має аналітичного розв’язку, тому для його розв’язку використовують чисельні методи, якщо відома ринкова ціна облігації.

Розв’язуючи рівняння (3.9) за різних значень , можна виявити, що:

1) при розміщенні облігацій за номінальною вартістю вартість позикового капіталу буде дорівнювати купонному проценту, а сума залучених ресурсів – сумарній номінальній вартості облігацій:

;

2) при розміщенні облігацій з дисконтом – вартість ресурсів перевищуватиме купонний процент, а обсяг залучених ресурсів буде меншим від запланованого:

;

3) розміщення облігацій за ціною, вищою від номіналу, приведе до зменшення вартості позикового капіталу нижче від рівня купонного процента і залучення додаткових фінансових ресурсів

.

У разі, якщо немає можливості отримати чисельний розв’язок рівняння (3.9), та за умови рівномірної сплати підприємством фіксованого купона, очікувану дохідність можна визначити наближено за формулою


. (3.11)


Також у разі, якщо немає можливості отримати чисельний розв’язок рівняння (3.9), очікувану дохідність можна визначити за допомогою фінансової функції "ВСД" ("ВНДОХ") табличного редактора Excel.

Більш точне значення вартості позики () можна отримати, врахувавши витрати підприємства на випуск та розміщення облігацій на ринку (у вигляді десяткового дробу):


. (3.12)


Аналогічно до банківського кредиту вартість капіталу від облігаційної позики має коригуватися на ставку податку на прибуток:


, або . (3.13)


Середньозважена вартість капіталу

Середньозважена вартість капіталу (WACC) визначає середньозважену ціну кожної грошової одиниці капіталу, а також середньозважену ціну кожної нової грошової одиниці приросту капіталу в разі, якщо капітал підприємства збільшується.

Середньозважена вартість капіталу (WACC) розраховується за формулою


, (3.14)


де – питома вага і–го джерела капіталу в загальному його обсязі (виражена десятковим дробом);

– вартість і–го джерела капіталу (виражена десятковим дробом).

Наприклад, якщо підприємство використовує як власний капітал кошти, отримані за рахунок емісії простих акцій, а як позиковий капітал довгостроковий банківський кредит, то формула для розрахунку середньозваженої вартості капіталу матиме вигляд

. (3.15)


Проблема при визначенні середньозваженої вартості капіталу полягає в тому, яким чином розраховувати ваги, а точніше – на якій базі їх визначати: виходячи з ринкової чи бухгалтерської вартості кожного елемента капіталу? Теорія інвестиційного аналізу однозначно рекомендує користуватися ринковою оцінкою.

тема 4

ОЦІНКА ВАРТОСТІ бізнесу


Питання 1 Необхідність, завдання і принципи оцінки вартості підприємства.

Питання 2 Методичні підходи до оцінки вартості підприємства.

Питання 3 Практична робота з оцінки вартості підприємства.


^ 4.1 Необхідність, завдання і принципи оцінки вартості підприємства


Вартість бізнесу це вартість діючого підприємства або вартість 100% корпоративних прав у діловому підприємстві. Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

  • під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

  • у ході реорганізації підприємства (мета оцінки – визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

  • у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка прово­диться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

  • у разі продажу підприємства як цілісного майнового ком­плексу (мета оцінки – визначення реальної ціни продажу майна);

  • у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки – визначити реальну вартість креди­тного забезпечення);

  • у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою роз­рахунку ефективності санації);

  • під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

Оцінка вартості підприємства, його майна належить до най­складніших питань фінансів підприємств. Особливо відзнача­ються оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарю­вання, якщо дані права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути ство­рена в результаті функціонування бізнесу. Оцінка підприємст­ва здійснюється, як правило, на базі ринкової вартості – ймо­вірної суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

Організаційне, методичне та практичне забезпечення прове­дення оцінки вартості підприємств здійснюють особи, що займа­ються професійною оцінною діяльністю, – оцінювачі та суб'єк­ти оцінної діяльності.

З метою вироблення уніфікованих підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981 р. був створений Міжна­родний комітет зі стандартів оцінки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів оцінювання:

  • МСО 1 «Ринкова вартість як база оцінки»;

  • МСО 2 «Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості»;

  • МСО 3 «Оцінка з метою фінансової звітності та суміжної документації»;

  • МСО 4 «Оцінка забезпечення позики, застави і боргових зо­бов'язань»;

  • Правило № 1 «Концепція оцінки діючого підприємства»;

  • Правило № 2 «Врахування шкідливих і токсичних речовин під час оцінки»;

  • Правило № 3 «Оцінка основних виробничих засобів, машин та устаткування»;

  • Правило № 4 «Оцінка бізнесу».

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та підприємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оці­ночну діяльність в Україні», методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандарта­ми) експертної оцінки, нормативними актами Фонду держав­ного майна.

У літературних джерелах, нормативних актах наводяться чис­ленні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести такі:

  • принцип заміщення – полягає в тому, що покупець не за­платить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

  • принцип корисності – зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного влас­ника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигід);

  • принцип очікування – інвестор, плануючи вкладати кошти в об'єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об'єкта в майбутньому;

  • принцип зміни вартості – говорить про те, що вартість об'єкта оцінки постійно змінюється в результаті зміни внутріш­нього стану та дії зовнішніх факторів;

  • принцип ефективного використання – полягає в тому, що з усіх можливих варіантів експлуатації об'єкта обирається той, що забезпечує найефективніше використання його функціональ­них характеристик, а отже, приносить найбільшу вартість;

  • принцип розумної обережності оцінок – зводиться до то­го, що під час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому відо­мою від адміністрації об'єкта оцінки, і, по можливості, перевіря­ти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

  • принцип альтернативності оцінок – полягає у необхідності використання різних методів оцінки та порівняння показників вар­тості, отриманих у результаті застосування альтернативних методів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» заочної форми навчання
Фінансова санація та банкрутство підприємства: Конспект лекцій / Укладачі: В. М. Боронос, І. В. Мамчук. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007....
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" всіх форм навчання та слухачів цпо
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо
Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " Фінансова санація І банкрутство підприємств " для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 "фінанси"
Для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 – "фінанси"
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси"
Фінанси підприємств: Конспект лекцій / Укладачі: В. Г. Боронос, О. О. Захаркін, К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 196с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи