Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" icon

Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"




НазваКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Сторінка4/10
Дата28.07.2012
Розмір2.28 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

^ 4.2 Методичні підходи до оцінки вартості підприємства


У літературі, присвяченій питанням оцінки вартості підприємств, згадується значна кількість методів і способів такої оцін­ки. Окремі методи мають ряд модифікацій і різновидів, що ство­рює додаткові складності при їх ідентифікації та використанні. Звідси – необхідність чіткої класифікації методів оцінки вартос­ті майна підприємств.

У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінки вартості майна
найбільшого поширення дістали три методичні підходи до оцінки
вартості підприємства:

  • заснований на оцінці потенційних доходів підприємства;

  • майновий (витратний);

  • ринковий.

У рамках цих підходів розрізняють окремі методи оцінки. Причому жоден з підходів чи методів не має принципових пере­ваг перед іншими. Досить часто в практичній роботі з оцінки ва­ртості підприємства оцінювач застосовує кілька методичних під­ходів, що найповніше відповідають конкретним умовам, об'єктам та меті оцінки, наявності й достовірності інформаційних джерел для її проведення.

^ 4.2.1 Дохідний підхід в оцінці вартості підприємства


Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного під­ходу ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигід (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства. В основу підходу покладена теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства переду­сім є отримання стабільних доходів. У рамках цього підходу ви­окремлюють два основні методи:

  • дисконтування грошових потоків;

  • визначення капіталізованої вартості доходів.

При оцінці вартості підприємства цими методами дані про ва­ртість, склад і структуру активів безпосередньо не впливають на оцінку, а використовується лише інформація про здатність акти­вів генерувати доходи. Такий методологічний підхід за своєю природою є однотипним з методологією оцінки доцільності інве­стицій на базі концепції зміни вартості грошей у часі.


^ Метод дисконтування грошових потоків (Discounted Cash-flow = DCF)

Цей метод побудований на концепції теперішньої вартості майбутнього Cash-flow оцінюваного підприємства в розрізі окре­мих періодів. За своїм економічним змістом він схожий з мето­дикою дисконтування Cash-flow у рамках оцінки доцільності ін­вестицій.

Згідно з методом дисконтування грошових потоків вартість об'єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартос­ті майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивіден­дів, які можна отримати в результаті володіння підприємст­вом, зменшеної на величину зобов'язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.

Надлишкові активи – це активи підприємства, що в даний час не використовуються ним для отримання фінансового результату та застосування яких на даному підприємстві у зазначений спосіб і належним чином є фізично неможливим або економічно неефе­ктивним. Такого роду активи оцінюються, виходячи з найкращо­го альтернативного варіанта їх використання.

Дискусійним є питання врахування при визначенні вартості під­приємства його зобов'язань. При цьому виокремлюють два підходи: Entity (брутто-вартість на базі сукупного капіталу) та Equity (нетто-вартість на базі власного капіталу). Здебільшого, якщо структура капіталу підприємства є задовільною і воно не переван­тажене боргами, використовують брутто-підхід. Якщо ж баланс під­приємства переобтяжено боргами, то об'єктивність оцінки забезпе­чується використанням Equity-підходу. Отже, застосувавши ставку дисконтування до прогнозної суми чистого грошового потоку (чи дивідендів) за окремі періоди, отримаємо вартість підприємства (брутто). Різниця між цією вартістю та сумою позичкового капіталу відповідає чистій вартості підприємства (нетто) або загальній сумі власного капіталу за ринковою вартістю. Ринкова ж вартість влас­ного капіталу дорівнює ринковій ціні корпоративних прав оцінюва­ного підприємства, тобто ціні, за яку його можна продати.

Порядок визначення вартості підприємства методом DCF на­ведено в табл. 4.1. Для здійснення розрахунків цим методом слід визначитися з чотирма базовими величинами:

  1. Часовий горизонт, на який поширюватимуться розрахунки (прогнозний період).

  2. Обсяг очікуваного Cash-flow (або дивідендів) у розрізі окремих прогнозних періодів.

  3. Ставка дисконтування, яку слід використовувати для при­ведення майбутніх грошових потоків до теперішньої вартості.

  4. Залишкова вартість підприємства.

Алгоритм розрахунку вартості підприємства (нетто) методом DCF можна подати в такому вигляді:


(4.1)


де ВПн – чиста (нетто) вартість підприємства на дату оцінки;

^ FCFt – сумарна величина операційного та інвестиційного Cash­flow в періоді t;

ЗВП – залишкова вартість підприємства в пері­оді п;

НА – надлишкові активи;

r – коефіцієнт, який характери­зує ставку дисконтування.

Вибір прогнозного горизонту, який враховується при оцінці вартості підприємства, значною мірою залежить від цілей оцінки. З теоретичного погляду цей період може бути безкінечним, однак на практиці виходять з періоду корисної експлуатації об'єкта. Якщо оцінка здійснюється в рамках прийняття рішення про тим­часове вкладення капіталу в підприємство (довгострокові позич­ки чи інвестування коштів у корпоративні права), то прогнозний період збігатиметься зі строками, на які кошти планується вклас­ти у підприємство. Якщо ж строк інвестування є невизначеним, то прогнозний горизонт поширюватиметься до моменту повної стабілізації діяльності та доходів підприємства.

Для оцінки вартості підприємства на базі ^ DCF найдоцільнішим є використання показника Free Cash-flow, який характеризує су­марну величину чистих грошових потоків підприємства в резуль­таті операційної та інвестиційної діяльності. Зрозу­міло, що прогнозні показники FCF повинні ґрунтуватися на прог­нозних звітах про фінансові результати та прогнозних показни­ках балансу (табл. 4.1). Очікувані доходи слід обчислювати з урахуванням особливостей діяльності підприємства, перспектив його розвитку, галузевої специфіки та ряду інших економічних факторів.


Таблиця 4.1 - Оцінка вартості підприємства за методом дисконтування cash-flow

Показник

Прогнозний період (роки)

Факт

1

2

3

4

5

5+

^ Планування фінансових результатів, тис. грн

Чистий дохід (виручка від реалізації)

1053

1253

1553

1653

1553

1553

1553

Умовно-змінні витрати

550

730

855

930

950

835

835

Сума покриття

503

523

698

723

603

718

718

Умовно-постійні витрати

400

400

550

500

500

500

500

Фінансові результати від операційної діяльності

103

123

148

223

103

218

218

Витрати на сплату процентів за кредит

5

20

15

15

15

15

15

Податок на прибуток

24,5

25,75

33,25

52

22

50,75

50,75

Чистий операційний прибуток

73,5

77,25

99,75

156

66

152,25

152,25

Фінансові доходи (+) / витрати (-)

10

30

10

10

10

10

10

Чистий прибуток

83,5

107,25

109,75

166

76

162,25

162,25

^ Планування показників балансу, тис. грн

Необоротні активи

550

635

555

535

455

455

455

Дезінвестиції

 

50

 

 

 

 

 

Амортизація необоротних активів

40

60

90

80

70

50

50

Продовження таблиці 4.1

Показник

Прогнозний період (роки)

Факт

1

2

3

4

5

5+

Зростання необоротних активів у результаті інвестицій

 

245

20

20

20

20

20

Оборотні активи

530

750

730

754

634

659

639

Збільшення (зменшення) операційних оборотних активів (крім грошових коштів, їх еквівалентів)

10

70

5

-10

-15

-5

-5

Власний капітал

630

850

735

854

639

679

639

Позиковий капітал

450

535

550

435

450

435

455

Збільшення (зменшення) поточних зобов'язань (крім статей, не пов'язаних із операційною діяльністю)

 

5

-10

-40

-5

10

10

Збільшення (зменшення) забезпечень

 

10

5

5

-10

5

5

Валюта балансу

1080

1385

1285

1289

1089

1114

1094

^ Планування Cash-flow, тис. грн

Операційний Cash-flow

103,5

82,25

179,75

211

136

222,25

222,25

Інвестиційний Cash-flow

10

-165

-10

-10

-10

-10

-10

^ Free Cash-flow

113,5

-82,75

169,75

201

126

212,25

212,25

Залишкова вартість підприємства

1000

Ставка дисконтування, %

15

15

15

15

15

15

Коефіцієнт дисконтування*

0,87

0,75

0,66

0,57

0,49

0,49

Теперішня вартість FCF (1–5 років) та залишкової вартості підприємства

-71,99

127,31

132,66

71,82

104,00

594,00

Сумарна теперішня вартість грошових потоків(Entity)

957,81

(+) Надлишкові активи

20

(-) Сума зобов'язань на дату оцінки

470

Оцінна ринкова вартість підприємства за методом DCF (Equity)

507,81

* Дисконтні множники для розрахунків теперішньої вартості грошових потоків міс­тяться у спеціальних таблицях для фінансових розрахунків

Окремими вітчизняними методиками рекомендується помилко­вий, на нашу думку, підхід, згідно з яким за базу для дисконтуван­ня пропонується брати чистий Cash-flow по підприємству від усіх видів діяльності – операційної, інвестиційної та фінансової. Саме останній показник зумовлює хибність розрахунків, оскільки фі­нансовий Cash-flow визначається з урахуванням виплати дивіден­дів, повернення внесків інвесторів тощо. Для дисконтування потрібно брати саме величину грошового потоку, на яку можуть пре­тендувати капіталодавці, що й характеризується показником FCF.

Необхідно враховувати, що чим ширшим є горизонт планування, тим вищим є рівень ризику неправильної оцінки майбутнього грошового потоку. Для спрощення розрахунків фактор ризику, як правило, відображається не в прогнозних показниках FCF, а в ставці дисконтування.

Ставка дисконту характеризує норму прибутку, за якою
майбутні грошові надходження приводяться до теперішньої ва­ртості на момент оцінки. Вона враховує премію за ризик інвестування коштів в оцінюване підприємство: чим більшим є ризик,
тим ставка дисконтування буде вищою.
Ставку дисконтування
для цілей оцінки вартості підприємства рекомендується розрахо­вувати на основі використання відповідних моделей, наприклад моделі середньозваженої варто­сті капіталу (WACC).

Для об'єктивного прогнозування всіх майбутніх грошових до­ходів, які можна одержати, вкладаючи кошти в підприємство, слід визначити його залишкову вартість у постпрогнозний пе­ріод (вартість реверсії). Йдеться про розрахунок величини чисто­го грошового потоку, який можна отримати в результаті ліквідації підприємства чи продажу його корпоративних прав. Зрозу­міло, що цей грошовий потік суттєво впливає на теперішню вар­тість підприємства. До найвідоміших способів розрахунку зали­шкової вартості належать:

  • на основі визначення ліквідаційної вартості підприємства (вірогідної ціни, за яку може бути проданий на ринку цілісний майновий комплекс підприємства або сукупність його майнових активів, включених у ліквідаційну масу);

  • шляхом визначення чистих активів на кінець останнього прогнозного періоду, який береться до розрахунків;

  • за логікою моделі Гордона, згідно з якою залишкова вартість підприємства (загальна ринкова вартість його корпоративних прав ^ КА) може бути розрахована як відношення чистого FCFp у пост-прогнозний період (квартал, рік) до різниці між ставкою дисконту r і темпами приросту FCF(g):


(4.2)


  • з використанням триступінчастої моделі розрахунку, за якою період ділової активності підприємства умовно поділяється на три фази: протягом першої (наприклад, від 1 до 5 років) рен­табельність інвестицій у підприємство (ROI) набагато перевищує став­ку дисконту r; протягом другої (6–10 років) спред між r та ROI зменшується; починаючи з 10–20 року темпи приросту під­приємства є мінімальними і ставка дисконту наближена до рен­табельності активів. Відповідно до цього підходу, який на сього­дні є найпоширенішим в європейській практиці оцінки вартості підприємств, прогнозна залишкова вартість підприємства може розраховуватися як відношення FCF у постпрогнозний період (у табл. 4.1 – період 5+) до ставки дисконту.


^ Метод капіталізації доходів

Цей метод досить часто застосовується з метою перевірки достовірності оцінки, проведеної за методом DCF. Капіталіза­ція передбачає трансформацію доходів у вартість. Для визна­чення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації. Метод доцільно викорис­товувати для оцінки вартості підприємств зі стабільними дохо­дами чи стабільними темпами їх зміни. У разі стабільних до­ходів для оцінки рекомендується використовувати формулу так званої довічної ренти:


(4.3)


де ВПК - вартість підприємства методом капіталізації доходу;

^ П - очікувані доходи підприємства, які підлягають капіталізації;

kвк - ставка капіталізації (дорівнює ставці вартості власного капіталу).

У контексті капіталізації доходів під поняттям «доходи» розумі­ють грошові доходи, які можуть отримати власники, що планують інвестувати кошти в підприємство. Залежно від цілей оцінки за до­ходи для розрахунків можуть братися такі показники: прибуток до оподаткування, чистий прибуток (після оподаткування) або FCF.

^ Ставка капіталізації – дільник (як правило, у формі процен­та), який використовується для переведення доходу у вартість. Природа і методика визначення ставки капіталізації в цілому є тією самою, що й ставки дисконтування. Однак для цілей капіталіза­ції, як правило, береться ставка дисконту в частині вартості залу­чення власного капіталу: очікувана інвесторами ставка дохід­ності за вкладеннями у корпоративні права підприємства. Таким чином, для одного й того самого підприємства ставки капіталізації та дисконтування можуть бути різними.

Аналогічно до ^ DCF методом капіталізації доходів передбаче­но використання брутто- та нетто-підходів. За нетто-підходу ва­ртість підприємства визначається як відношення чистого прибут­ку до ставки капіталізації (формула 4.3). За брутто-підходу вартість підприємства встановлюється як різниця частки від ді­лення прибутку до сплати процентів на середньозважену вартість капіталу та суми позичкового капіталу.

Приклад 4.1

Визначимо вартість підприємства методом капіталізації його дохо­дів, якщо:

  • власний капітал – 300 тис. грн;

  • позичковий капітал – 700 тис. грн;

  • стабільний прогнозований обсяг чистого прибутку – 57 тис. грн;

  • плата за користування позичковим капіталом – 15% річних = 105 тис. грн;

  • інвестор готовий вкладати кошти в корпоративні права підприєм­ства за мінімальної ставки дохідності в 19 %.

Якщо абстрагуватися від впливу податкового фактора, то середньо­зважена вартість капіталу підприємства (WACC) знаходиться на рівні 16,2 % (за формулою 3.15).

Вартість підприємства за методом розрахунку капіталізованого до­ходу становитиме близько 300 тис. грн (57 000 /0,19).

Таким чином, у цьому прикладі вартість підприємства відповідає величині його власного капіталу.

За використання методу DCF прогнозне зростання вартості знаходить своє вираження у зростанні майбутніх грошових потоків. На відміну від цього в методі капіталізації доходів очікуване зрос­тання доходів відображається в поправці до ставки капіталізації. У разі якщо передбачаються стабільні темпи приросту (g) дохо­дів підприємства, то суму капіталізації рекомендується розрахо­вувати за такою формулою:


(4.4)


У разі використання методу капіталізації доходів залишкова (ліквідаційна) вартість підприємства не враховується. Вважаєть­ся, що в нескінченому періоді чи через значну кількість років ця вартість повністю списується і фактично дорівнює нулю.

При застосуванні методів DCF та капіталізації доходів у звіті про експертну оцінку вартості підприємства, окрім стандартних характеристик підприємства, слід відобразити такі позиції:

  • короткий опис застосовуваної методики;

  • обґрунтування прогнозного періоду;

  • обґрунтування величини залишкової вартості підприємства;

  • прогнозні розрахунки майбутніх доходів (відповідно FCF);

  • обґрунтування коефіцієнта дисконтування (ставки капіта­лізації).

Оцінювач при складанні будь-яких прогнозів прибутку, чис­тих грошових потоків тощо, а також у процесі інтерпретації (уз­годження) результатів повинен дотримуватися принципу розум­ної обережності оцінок.


^ 4.2.2 Майновий (витратний) підхід в оцінці вартості підприємства


Згідно з майновим підходом вартість підприємства розрахову­ється як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов'язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.

Оцінка вартості підприємства на базі активів базується на так званому принципі субституції, згідно з яким вартість активу не повинна перевищувати ціни заміщення всіх його складових. У рамках цього підходу розрізняють такі основні методи:

  • оцінка за відновною вартістю активів;

  • метод розрахунку чистих активів;

  • розрахунок ліквідаційної вартості.

Зупинимося детальніше на характеристиці витратного підхо­ду. В його основу покладено принципи корисності і заміщення. Він ґрунтується на тезі, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт більшу ціну, ніж його можливі сукупні витрати на віднов­лення об'єкта в поточному стані та в діючих цінах, що забезпечу­ватиме його власникові подібну корисність. У рамках витратного підходу основним методом оцінки вважається метод відтворення (оцінка за відновною вартістю активів). Відновна вартість роз­раховується з використанням інформації про вартість відтворен­ня майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцін­ки. Метод базується на показниках первісної вартості активів, величини їх зносу та індексації.

^ Первісна вартість активів – це вартість окремих об'єктів активів, за якою вони були зараховані на баланс підприємства; включає суму витрат, пов'язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, мо­дернізацією та іншим поліпшенням активів.

^ Відновна вартість – це вартість відтворення об'єкта оцінки на дату оцінки. Вона визначається шляхом множення первісної вартості активів на коефіцієнт індексації. Враховуючи те, що з часом активи поступово втрачають споживчу вартість, на їх оці­нку суттєво впливає рівень фізичного та морального зносу. У разі індексації первісної вартості активів відбувається також індекса­ція величини зносу. Реальна вартість матеріальних і нематеріаль­них активів характеризується їх залишковою вартістю, що визна­чається як різниця між їх відновною (первісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу. Вартість підприємства дорівнює різниці між реальною вартістю його активів та ринковою ціною зобов'язань.

Метод оцінки за відновною вартістю досить часто використо­вується в ході оцінки майна під час приватизації державних під­приємств. Підкреслимо, що використання цього методу є випра­вданим, якщо балансова та ринкова вартість активів істотно не відрізняються між собою.

До основних недоліків методу слід віднести те, що на практиці
балансова вартість активів майже ніколи не відповідає їх ринковій
вартості. Достовірність оцінки підвищується, якщо отриману вартість скоригувати на приховані прибутки чи збитки підприємства. Цю вартість потрібно скоригувати на вартість гудвілу. Гудвіл – вартість фірми, її діло­вої репутації, нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо.

З метою врахування вартості гудвілу в процесі оцінки вартості підприємства на практиці рекомендується застосовувати комбіна­цію методу оцінки активів та методу капіталізації доходів (так зва­ний швейцарський метод середньої оцінки). Згідно з даним підхо­дом для оцінки вартості підприємства пропонується такий алгоритм:


(4.5)


де ^ ВПс – вартість підприємства, розрахована за методом середньої оцінки;

ВПА – вартість підприємства, розрахована на базі оцінки активів.

Необхідно зауважити, що, на думку багатьох фахівців, використання методу середньої оцінки для оцінки вартості підприємства його по­купцями є недоцільним. Особливо це стосується випадків, коли ва­ртість підприємства, розрахована методом капіталізації доходів, суттєво відрізняється від показника вартості, розрахованого на ос­нові майнового підходу. Досить часто саме в розбіжностях між оцін­ними значеннями вартості підприємства за цими методами приховуються причини ризиковості вкладень в об'єкт оцінки.


^ 4.2.3 Оцінка вартості підприємства на основі ринкового підходу


Ринковий підхід передбачає розрахунок вартості підприємства на основі результатів його зіставлення з іншими бізнес-аналогами. Головним тут є наявність прийнятної бази для порівняння та підприємств-аналогів. Подібний бізнес повинен вестися в тій самій
галузі, що і об'єкт оцінки, або в галузі, що є чутливою до тих самих економічних чинників. Для з'ясування цього питання слід
провести порівняльний аналіз кількісних та якісних подібностей
та відмінностей між аналогічними підприємствами та об'єктом оцінки. В рамках ринкового підходу найуживанішими методами вважаються методи:

  • зіставлення мультиплікаторів;

  • порівняння продажів (транзакцій).

Основними джерелами інформації при застосуванні цього під­ходу є фондові біржі та позабіржові торговельні системи, на яких мають обіг права власності на подібний бізнес, дані фінансової звітності підприємств-аналогів, а також інформація про попере­дні транзакції з корпоративними правами на той бізнес, який оці­нюється.

Найкращим інструментом оцінки корпоративних прав, а отже, і вартості підприємства, є ефективний ринок капіталів, оскільки він у цілому володіє інформацією, яка відсутня в окремих учас­ників ринку. Саме тому в країнах з розвиненою ринковою еко­номікою під час оцінки вартості підприємств за ринковим підхо­дом як базу для порівняння досить часто використовують інфор­мацію про ринковий (біржовий) курс корпоративних прав.

^ Метод зіставлення мультиплікаторів дає змогу оцінити ва­ртість підприємств на основі зіставлення значень окремих показ­ників аналогічних підприємств. Метод ґрунтується на тезі про рі­вність окремих мультиплікаторів, розрахованих для підприємств-аналогів. Алгоритм розрахунку ринкової вартості підприємства за цим методом є таким:


(4.6)


де ^ ВПм – вартість підприємства, розрахована на основі зістав­лення мультиплікаторів;

По – значення показника, що порівню­ється (чиста виручка, прибуток, CF тощо), на оцінюваному під­приємстві;

М – мультиплікатор (розраховується з використан­ням даних підприємства-аналога).

Як мультиплікатори здебільшого використовують такі показ­ники:

  • відношення ціни (корпоративних прав чи підприємства) до
    чистої виручки від реалізації;

  • відношення ціни підприємства до операційного Cash-flow,

  • відношення ціни до чистого прибутку;

  • відношення ринкового курсу корпоративних прав до балан­сового.

Принциповим є використання повністю ідентичних методик розрахунку значень мультиплікаторів на оцінюваному підприєм­стві та об'єкті порівняння. При оцінці одного підприємства мо­жуть бути використані кілька мультиплікаторів. Вартість підпри­ємства при цьому обчислюється як середньоарифметична вар­тість, розрахована за кожним мультиплікатором.


Приклад 4.2

Перед фінансистом стоїть завдання оцінити ринкову вартість під­приємства, корпоративні права якого не мають обігу на ринку. На осно­ві проведеного аналізу статистичної та ринкової інформації вдалося з'ясувати, що на фондовій біржі здійснюється торгівля корпоративними правами підприємства, за основними якісними та кількісними характе­ристиками схожого на об'єкт оцінки. В результаті вивчення опубліко­ваної в ЗМІ звітності підприємства-аналога та інформації, одержаної за результатами біржових торгів, удалося підібрати такі показники для зі­ставлення об'єкта оцінки та порівнюваного підприємства:


Показник

Об'єкт оцінки

Порівнюване підприємство (аналог)

1. Ринковий курс акцій



120,% до номіналу

2. Статутний капітал, тис. грн

3000

5000

3. Власний капітал, тис. грн

4500

8000

4. Балансовий курс акцій, %

150

160

5. Коефіцієнт заборгованості

2,7

2,85

6. Чистий прибуток, тис. грн

1200

2000

7. Операційний Cash-flow, тис. грн

1400

2200

8. Чиста виручка від реалізації, тис. грн

15 000

28 000


Для оцінки вартості підприємства розрахуємо значення окремих му­льтиплікаторів по підприємству-аналогу:

  • відношення ринкового курсу до балансового = 0,75;

  • відношення ринкового курсу до операційного Cash-flow = 2,72;

  • відношення ринкового курсу до чистого прибутку = 3;

  • відношення ринкового курсу до чистої виручки від реалізації = 0,214.

Використовуючи дані оцінюваного підприємства, знайдемо загальну ринкову вартість його корпоративних прав (яка дорівнюватиме оціноч­ній вартості підприємства) в розрізі окремих мультиплікаторів;

  • мультиплікатор відношення ринкового курсу до балансового 112,5 % (0,75 × 150 %), або 3375 тис. грн (112,5 % від 3000 тис. грн);

  • мультиплікатор відношення ринкового курсу до операційного Cash-flow: 3808 тис. грн (2,72 × 1400);

  • мультиплікатор відношення ринкового курсу до чистого прибут­ку: 3600 тис. грн (3 × 1200);

  • мультиплікатор відношення ринкового курсу до чистої виручки від реалізації: 3210 тис. грн (0,214 × 15 000).

Кінцеву оціночну вартість можна знайти як середню арифметичну по окремих мультиплікаторах: (3375 + 3808 + 3600 + 3210) / 4 = = 3498 тис. грн.

^ Метод порівняння продажів (транзакцій) базується на оцін­ці вартості підприємства, виходячи з ціни продажу аналогічних об'єктів. Він передбачає, що суб'єкти ринку здійснюють опера­ції купівлі-продажу майна за цінами, які були встановлені при купівлі-продажу аналогічних об'єктів. Оскільки абсолютних аналогів практично не існує, ціни продажу порівнюваних під­приємств коригуються на спеціально обчислені поправочні кое­фіцієнти, які характеризують рівень відмінності об'єкта оцінки та його аналогу.


Приклад 4.3

Використовуючи дані попереднього прикладу в частині оцінювано­го підприємства, знайдемо його вартість методом порівняння продажів, якщо підприємство-аналог з обсягом чистої виручки від реалізації 20 000 тис. грн, чистим прибутком 1550 тис. грн та операційним Cash­flow 1850 тис. грн було реалізоване за 4500 тис. грн.

З метою оцінки вартості підприємства знайдемо поправочні коефі­цієнти:

  • чистої виручки від реалізації: 1,33 (20 000/15 000);

  • чистого прибутку: 1,29(1550/1200);

  • операційного Cash-flow: 1,32(1850/1400).

Середнє арифметичне значення поправочного коефіцієнта становить 1,31. Шукана ринкова вартість підприємства дорівнює 3435 тис. грн (4500/1,31).

З метою забезпечення об'єктивності оцінки знайдена в рамках ринкового підходу порівняльна вартість коригується на відповід­ні поправки, що характеризують ризиковість об'єкта оцінки, від­мінності в правах власності на нього, рівень мобільності корпо­ративних прав тощо.

До переваг методів порівняння та зіставлення мультиплікато­рів слід віднести те, що вони дають можливість одержати реальну ринкову вартість оцінюваного майна. Недоліки методів оцінки за ринковим підходом зумовлені тим, що вони не враховують ва­ртість потенційних прибутків, які можна отримати, експлуатую­чи об'єкт оцінки. Саме тому в деяких випадках результати оцінки підприємства за згаданими методами доцільно зіставляти з варті­стю підприємства, розрахованою за методом капіталізованої вар­тості чи дисконтування грошових потоків.

Проблематика використання методів оцінки в рамках ринко­вого підходу зумовлена тим, що в Україні реальні ціни купівлі-продажу підприємств в офіційній статистиці відображаються до­сить рідко, а фондовий ринок не досить розвинений.


^ 4.3 Практична робота з оцінки вартості підприємства


З метою правильної організації роботи щодо оцінки вартості майна необхідно дотримуватися певної послідовності дій та вибрати найоптимальнішу для конкретного об'єкта методику оцінки. В зага­льному вигляді оцінка вартості підприємства передбачає такі етапи:

1. ^ Укладання договору на проведення оцінки вартості під­приємства. Оцінка виконується на підставі договору між суб'єк­том оціночної діяльності (оцінювачем) і замовником оцінки або на підставі відповідної ухвали суду. Замовником оцінки вартості підприємства можуть бути його власники, керівництво, органи державної влади. Перед укладанням угоди (чи перед поданням заявки на тендер щодо участі в оцінці) оцінювач повинен іденти­фікувати об'єкт оцінки, мету, ознайомитись із загальною інфор­мацією про підприємство й, у разі необхідності, особисто огляну­ти об'єкт оцінки.

  1. ^ Збір вихідної інформації про об'єкт оцінки. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ оцінювача до об'єкта оцінки, отримання ним необхідної та достовірної інформації про підпри­ємство. Під час збору вихідних даних оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі суттєві відомості про об'єкт оцінки, зокре­ма дані про його правовий стан, техніко-економічні характерис­тики, інформацію про стан ринку об'єкта оцінки та продукції, яку реалізує підприємство.

  2. ^ Вибір та обґрунтування методології оцінки. Обираючи той чи інший методологічний підхід, оцінювач повинен виходити з наявної інформаційної бази, можливостей прогнозування майбутніх грошових потоків (доходів) та розрахунку ставки дисконтування (капіталізації), врахування фактора ризику, наявності банку даних здійснених транз-акцій з купівлі-продажу аналогічних підприємств тощо. У практиці оцінювання вартості підприємства найуживані­шим вважається метод дисконтування Cash-flow, найменше вико­ристовується оцінка на базі балансової вартості активів.


4. ^ Застосування методичних підходів, методів та оцінних процедур.

5. Проведення аудиторської перевірки та інвентаризації
майна
(якщо це передбачено законодавством чи обраним мето­дологічним підходом). За допомогою інвентаризації виявляється
фактична наявність основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, грошових засо­бів, інших активів у натурі та перевіряється їх відповідність даним
бухгалтерського обліку. Результати інвентаризації та аудиторсь­кої перевірки беруться оцінювачем до відома, однак вони не
обов'язкові при складанні остаточних висновків щодо вартості підприємства.

  1. ^ Узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуван­ням різних методичних підходів і методів оцінки. Узгодження відбувається на основі аналізу впливу інформаційних джерел та найістотніших процедур оцінки на достовірність отриманих ре­зультатів.

  2. ^ Складання звіту про оцінку підприємства та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки. Звіт про оцінку є документом, що містить висновки щодо його вартості та підтве­рджує виконані оцінювачем процедури з оцінки підприємства. Вимоги до змісту звіту, порядку його оформлення та рецензу­вання встановлюються положеннями (національними стандар­тами) оцінки майна.

Звіт про оцінку повинен містити такі основні позиції:

  • опис об'єкта оцінки;

  • відомості про мету оцінки та обґрунтування відповідної бази оцінки;

  • перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

  • викладення всіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

  • опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних під час виконання оцінки;

  • висновки щодо найефективнішого використання об'єкта оцінки;

  • викладення змісту використаних методичних підходів, ме­тодів та оцінних процедур;

  • розрахунки, на основі яких зроблено висновок про вартість об'єкта оцінки;

  • висновок про вартість об'єкта оцінки;

  • додатки, що включають копії всіх необхідних документів, а також інші інформаційні джерела, які роз'яснюють та підтвер­джують припущення і проведені розрахунки;

  • терміни дії звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки.

^ Висновок про вартість об'єкта оцінки повинен містити інфо­рмацію про замовника оцінки та виконання звіту про оцінку; на­зву об'єкта оцінки, його коротку характеристику; зазначення ме­ти та дати оцінки; вказівку про вид вартості та її величину; посилання на використані методичні підходи.

Звіт та висновок підписуються оцінювачами, які безпосеред­ньо проводили оцінку, і скріплюється печаткою та підписом ке­рівника суб'єкта оцінної діяльності.

  1. ^ Затвердження результатів оцінки. Звіт про експертну оцінки та висновки щодо вартості підприємства затверджують особи, які є замовниками оцінки.

  2. Рецензування звіту про оцінку. З метою контролю за якіс­тю оцінки вартості підприємства та на вимогу особи, яка викори­стовує оцінку та її результати для прийняття фінансово-госпо­дарських рішень, а також інших заінтересованих осіб, законодав­ством передбачена можливість рецензування звіту. Воно полягає в неупередженому та об'єктивному розгляді оцінки вартості під­приємства рецензентом, який не має особистої зацікавленості в результатах оцінки і здатен діяти об'єктивно і незалежно від будь-яких осіб, у т. ч. замовників та оцінювачів.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» заочної форми навчання
Фінансова санація та банкрутство підприємства: Конспект лекцій / Укладачі: В. М. Боронос, І. В. Мамчук. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007....
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" всіх форм навчання та слухачів цпо
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо
Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " Фінансова санація І банкрутство підприємств " для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 "фінанси"
Для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 – "фінанси"
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси"
Фінанси підприємств: Конспект лекцій / Укладачі: В. Г. Боронос, О. О. Захаркін, К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 196с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи