Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Скачати 2.28 Mb.
|
|
^ ПІДПРИЄМСТВАХ Питання 1 Сутність та основні етапи фінансового планування. Питання 2 Перспективне фінансове планування. Питання 3 Поточне фінансове планування. Питання 4 Оперативне фінансове планування. Питання 5 Основні підходи до бізнес-планування на підприємстві. ^ Дуже важливий елемент підприємницької діяльності – планування, у тому числі фінансове. Ефективне управління фінансами підприємства можливе тільки за умови планування всіх фінансових потоків, процесів і відносин підприємства. Обґрунтування показників фінансових операцій, як і результативність багатьох господарських рішень, досягається в процесі фінансового планування і прогнозування. Ці два дуже близьких поняття в економічній літературі та на практиці часто ототожнюються. Фактично фінансове прогнозування може передувати плануванню й оцінювати численні варіанти (відповідно визначати можливості управління рухом фінансових ресурсів на макро- і мікрорівнях). За допомогою фінансового планування конкретизуються прогнози, визначаються конкретні шляхи, показники, взаємопов’язані завдання, послідовність їх реалізації, а також методи, які сприяють досягненню обраної мети. ^ – це науковий процес обґрунтування на певний період руху фінансових ресурсів підприємства і відповідних фінансових відносин. При цьому об’єктом планування виступає діяльність підприємства. Для формування і використання різноманітних фондів коштів визначається рух ресурсів, фінансові відносини та нові вартісні пропорції. Основні завдання фінансового планування діяльності підприємства в умовах ринку такі:
Фінансове планування на підприємстві являє собою складний процес і вміщує такі етапи (рис. 7.1). На першому етапі аналізують фінансові показники діяльності підприємства за попередній період. Використовують дані фінансової документації: бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, прибуток. Проведений аналіз дозволяє оцінити фінансові результати діяльності підприємства і визначити проблеми, які постають перед ним.
Рисунок 7.1 – Основні етапи фінансового планування на підприємстві На другому етапі здійснюють розроблення фінансової стратегії та фінансової політики з основних напрямків фінансової діяльності підприємства, складають основні прогнозні документи, які стосуються перспективних фінансових планів. На третьому етапі уточнюють і конкретизують основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів. ^ передбачає узгодження показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними та іншими планами і програмами, які розробляються підприємством. На п’ятому етапі здійснюють оперативне фінансове планування, що визначає розроблення поточної, виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства і впливає на кінцеві фінансові результати його діяльності загалом. Процес фінансового планування на підприємстві завершується аналізом і контролем за виконанням фінансових планів. Тобто, шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, порівнянні їх із запланованими показниками, виявленні причин відхилень від планових показників, у розробленні заходів щодо усунення негативних явищ. Фінансове планування містить такі елементи (рис. 7.2).  Рисунок 7.2 – Елементи фінансового планування На підприємстві фінансове планування проводиться за трьома основними напрямами: перспективне фінансове планування; поточне фінансове планування; оперативне фінансове планування. Будь-якій із цих трьох підсистем властиві певні форми фінансових планів, що розробляються (табл. 7.1). Таблиця 7.1 – Характеристика підсистем фінансового планування
Усі підсистеми фінансового планування взаємозалежні та взаємообумовлені, планування здійснюється в певній послідовності. Найважливішим етапом планування є прогнозування основних напрямків фінансової діяльності підприємства, що здійснюється у процесі перспективного планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного фінансового планування. У свою чергу, базою для розроблення оперативних фінансових планів є саме поточне фінансове планування. ^ Багатоаспектність планування відображає різноманітність проблем, які вирішуються у процесі керування економічним і соціальним розвитком суспільства. Будучи провідним елементом системи керування, планування виконує роль інструмента реалізації політики держави, її окремих суб’єктів, а також власників підприємств. У зв’язку з наростанням динаміки економічних і соціальних процесів, які відбуваються в суспільстві, швидкою зміною кон’юнктури на внутрішньому і зовнішньому ринках, необхідністю забезпечення стабільного розвитку суспільства в довгостроковій перспективі на макро- і мікрорівнях соціально–економічної системи все більше зростає роль перспективного планування. За часом і характером вирішуваних проблем прогнози поділяються на: стратегічні та тактичні, оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові. Мета стратегічних прогнозів – передбачити найважливіші параметри формування об’єктів управління у середньостроковій і більш віддаленій перспективі. Оперативні прогнози призначені для виявлення можливостей вирішення конкретних проблем стратегічних прогнозів у поточній діяльності та короткостроковій перспективі. Оперативний прогноз має період до 1 місяця; короткостроковий – від 1 місяця до 1 року; середньостроковий – від 1 до 5 років; довгостроковий – більше 5 років. За функціональною ознакою (напрямками прогнозування) прогнози поділяються на два види: пошукові та нормативні. Пошуковий прогноз базується на умовному продовженні в майбутньому тенденції розвитку досліджуваного об’єкта колись і тепер та відокремлюється від умов (факторів), здатних змінити тенденції розвитку. Нормативний прогноз розробляється на базі заздалегідь поставлених цілей. Його завдання полягає у визначенні шляхів і термінів досягнення можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих за цілі. Пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об’єкта прогнозування відштовхується від його минулого і сьогодення. Нормативний прогноз розробляється у зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій і змін у напрямку поставленої мети. Важливим моментом при здійсненні прогнозування є визнання факту стабільності зміни показників діяльності підприємства. ^ Система поточного планування фінансової діяльності підприємства ґрунтується на розробленій фінансовій стратегії та фінансовій політиці за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей вид фінансового планування характеризується розробленням конкретних видів фінансових планів. Вони дають можливість підприємству визначити на поточний період усі джерела фінансування його розвитку, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, а також визначити структуру активів і капіталу фірми на кінець планованого періоду. За результатами поточного фінансового планування розробляються три основні документи:
Головною метою розроблення цих документів є оцінка фінансового плану підприємства на кінець планованого періоду. Відповідно до законодавчих вимог до звітності з періодизації становлять поточний фінансовий план на рік з розбиванням за кварталами. Дані, вміщені в поточних фінансових планах, характеризують такі параметри:
У процесі здійснення поточного фінансового планування для складання фінансових документів важливо правильно визначити обсяг реалізованої продукції. Це необхідно для організації виробничого процесу, ефективного розподілу коштів. Як правило, прогнози обсягів реалізації складають на три роки. Річний прогноз розбивається на квартали і місяці, причому чим коротший період прогнозу, тим точніше і конкретніша інформація, що містяться, в ньому. Прогноз обсягу реалізації допомагає визначити вплив обсягу виробництва, ціни реалізованої продукції на фінансові потоки фірми. У табл. 7.2 наводиться приклад прогнозу обсягу реалізації конкретного виду продукції. Використовуючи прогнозні дані щодо обсягу реалізації продукції, розраховують необхідну кількість матеріальних і трудових ресурсів, визначають складові витрат на виробництво. На підставі отриманих даних розробляють плановий звіт про фінансові результати, за допомогою якого визначається величина одержуваного прибутку в планованому періоді. Таблиця 7.2 – Прогноз обсягів реалізації на 2011 р.
Складаючи план звіту про фінансові результати, особливу увагу приділяють визначенню виручки від реалізації продукції. За основу, як правило, береться значення виручки від реалізації за попередній рік. Потім ця величина обчислюється для цього року з урахуванням змін собівартості порівнюваної продукції, цін на реалізовану підприємством продукцію, цін на закуплені матеріали і комплектуючі, оцінки основних коштів та капіталовкладень, оплати роботи працівників. Форма «Плану звіту про фінансові результати» наведена в табл. 7.3. ^ розробляють із урахуванням їх притоку (надходження і платежі), відтоку і розрахунку чистого грошового потоку (надлишок або дефіцит). Фактично він відображає рух грошових потоків при поточній, інвестиційній і фінансовій діяльності. У процесі фінансової діяльності підприємства розмежування напрямків діяльності під час розроблення плану руху грошових коштів дозволяє підвищити результативність управління грошовими потоками. План руху грошових коштів складають на рік з розбиванням за кварталами і вносять до нього надходження та витрати. У розділі надходжень відображають виторг від реалізації продукції, від реалізації основних засобів і нематеріальних активів, доходи від позареалізаційних операцій та інші доходи, які підприємство може одержати упродовж року. У видатковій частині відображаються витрати на виробництво реалізованої продукції, суми податкових платежів, погашення довгострокових позичок, сплата відсотків за користування банківським кредитом. Орієнтовна форма плану руху грошових коштів підприєм-ства подана в табл. 7.4. Таблиця 7.3 – План звіту про фінансові результати
Таблиця 7.4 – План руху грошових коштів на 2008 р.
Продовження таблиці 7.4
Така форма плану дозволяє перевірити реальність джерел надходження коштів і обґрунтованість витрат, синхронність їх виникнення, вчасно визначити можливу величину потреби в позикових коштах. За такої побудови плану руху грошових коштів планування охоплює весь обіг коштів. У випадку виникнення дефіциту коштів це дає можливість проводити аналіз і оцінку надходжень та витрат коштів і приймати оперативні рішення про можливі способи фінансування. До того ж план вважається остаточно складеним, якщо в ньому передбачене джерело покриття можливого дефіциту коштів. ^ на кінець планового періоду є остаточним документом поточного фінансового плану. У ньому відображаються всі зміни в активах і пасивах у результаті запланованих заходів, стан майна і фінансів підприємства. Мета розроблення балансового плану – визначення необхідного приросту окремих видів активів із забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури капіталу, що гарантувала б достатню фінансову стабільність підприємства в майбутньому. Поточні фінансові плани розробляються на основі перспективних шляхом їх конкретизації та деталізації. Робиться зіставлення кожного виду вкладень із джерелами фінансування. Для цього звичайно використовуються кошториси утворення і витрати фондів коштів. Ці документи необхідні для контролю за ходом фінансування найважливіших заходів щодо вибору оптимальних джерел поповнення фондів і структури вкладення власних ресурсів. ^ Для здійснення оперативного планування фінансової діяльності розробляються комплекси короткострокових планових завдань щодо фінансового забезпечення основних напрямків господарської діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування передбачає складання і використання платіжного календаря, касового плану і розрахунку потреби в короткостроковому кредиті (табл. 7.5). Платіжний календар складають на квартал з розбиванням за місяцями і більш короткими періодами. Таблиця 7.5 – Приблизна форма платіжного календаря на I квартал
У платіжному календарі можуть бути збалансовані надходження і витрати коштів. Правильно складений платіжний календар дозволяє виявити фінансові помилки і таким чином уникнути фінансових труднощів. Для складання платіжного календаря необхідно мати таку інформаційну базу:
Ознакою погіршення фінансового стану підприємства є перевищення планованих витрат над очікуваними надходженнями, що означає недостатність власних можливостей для покриття. У цих випадках необхідно вирішити такі завдання:
Надлишок коштів певною мірою свідчить про фінансову стабільність і платоспроможність підприємства. Разом із платіжним календарем необхідно скласти податковий календар, у якому зазначається, які податки відповідно до законодавства має сплачувати підприємство, як уникнути прострочень і санкцій. Для деталізації картини можна розробляти платіжні календарі з окремих видів руху грошових коштів. Наприклад, платіжний календар щодо розрахунків з постачальниками, платіжний календар щодо обслуговування боргу і т.п. Касовий план, або план руху наявних коштів, відображає надходження і виплату готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженням і витратою наявних коштів (див. табл. 7.6). Таблиця 7.6 – Приблизна форма касового плану на II квартал
Продовження таблиці 7.6
IV КАЛЕНДАР ВИДАЧІ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ РОБІТНИКАМ ТА СЛУЖБОВЦЯМ за ВСТАНОВЛЕНИми СТРОКАми ^
Під час складання касового плану використовуються такі вихідні дані:
За 45 діб до початку планованого кварталу всі підприємства повинні подавати касовий план до банку, з яким підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Він необхідний підприємству для того, щоб за якомога точніше розрахувати розмір зобов’язань перед працівниками підприємства щодо заробітної плати і розмірів інших виплат. Банк складає зведений касовий план на обслуговування своїх клієнтів у встановлений термін з урахуванням касових планів підприємств і організацій. Використання розглянутих систем і методів фінансового планування дозволяє забезпечити цілеспрямованість фінансової діяльності підприємства і підвищити її ефективність. При вивченні даної теми особливу увагу необхідно звернути на відмінності в сутності різних видів фінансового планування (перспективного, оперативного, тактичного і т.д.), а також на структуру використовуваних при плануванні документів (платіжний календар, касовий план). ^ Бізнес–планування є однією з найважливіших складових системи фінансового планування на підприємствах, які функціонують в умовах конкурентного середовища, оскільки воно не тільки забезпечує внутрішні потреби підприємства в обґрунтованих кількісних оцінках майбутніх капіталовкладень, а й сприяє залученню надійних інвесторів для їх фінансування. Бізнес-план – це всебічно обґрунтована послідовність управлінських рішень, спрямованих на вирішення завдань, передбачених стратегією розвитку підприємства і оформлених у вигляді відповідного планового документа. Бізнес-план може бути складовою як поточного, так і стратегічного фінансового плану залежно від завдань, які при цьому вирішуються. Розрізняють бізнес-план підприємства та бізнес-план інвестиційного проекту. Перший складають при створенні нового підприєм-ства. Він розкриває всі напрями його майбутньої діяльності. Другий обґрунтовує доцільність реалізації вже існуючим підприємством окремого інвестиційного проекту. Розкриємо зміст та основні структурні елементи бізнес-плану інвестиційного проекту. У бізнес–плані інвестиційного проекту обґрунтовують доцільність реалізації певного інвестиційного проекту, формулюють цілі, яких треба досягти в процесі його реалізації, розкривають плани дій за всіма видами діяльності (виробничою, інвестиційною, фінансовою), оцінюють ефективність проекту та ризики, які його супроводжують. У процесі розробки бізнес-плану проводять маркетингові дослідження відповідного сегмента ринку, з урахуванням їх результатів формулюють цілі проекту та завдання за окремими видами діяльності, розробляють розділи бізнес–плану, оцінюють ефективність отриманих унаслідок планування результатів. Оскільки реалізація інвестиційного проекту, як правило, передбачає залучення зовнішніх джерел фінансування, відповідний плановий документ має чітко визначену структуру і зміст, націлені на те, щоб потенційні інвестори зацікавились бізнес-планом, виявили бажання докладно ознайомитися з наданою в ньому інформацією, а в процесі ознайомлення переконались у доцільності вкладення коштів у запропонований проект. Структура бізнес-плану містить такі розділи:
1 Інформація про виконавця проекту містить його назву, юридичну адресу, досвід виконання подібних робіт та інші відомості. ^ наводять короткий опис бізнес-плану. Його зміст має викликати зацікавленість потенційних інвесторів, бажання уважно вивчити і проаналізувати всі наступні розділи плану. Як правило, резюме містить не більш як 2–3 сторінки і складається в останню чергу, після написання всіх інших розділів. ^ аналізується ринкова кон’юнктура і розкривається механізм просування продукції на ринок, зокрема:
4 Виробничий план містить опис виробничого процесу із зазначенням «вузьких» з технологічного погляду місць та шляхів їх подолання. У плані визначають:
На основі виробничого плану визначають обсяг необхідних інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції. ^ наводять оптимальну організаційну структуру виробництва, розраховують чисельність працюючих та фонд заробітної плати. Цей розділ висвітлює:
^ на відміну від виробничого, в якому надається інформація про кількісні та якісні показники виробничого процесу, відображують витрати, які необхідно здійснити для організації процесу виробництва. Основними документами інвестиційного плану є:
У кошторисі витрат відображують загальні витрати за проектом, а саме:
До передінвестиційних витрат відносять витрати, пов’язані з підготовкою проекту, а саме: маркетингові та організаційні витрати, які здійснюються на попередній і підготовчій стадіях проекту; витрати на розроблення техніко-економічного обґрунтування, програмних продуктів, бізнес-плану; витрати на проведення науково-дослідних робіт, розробку проектної, конструкторської, технологічної документації тощо. Інвестиційні витрати пов’язані з формуванням виробничих фондів, які будуть використані в процесі виробництва і підлягатимуть амортизації. Вони складаються з витрат на придбання або зведення будівель та споруд, проведення будівельно-монтажних робіт, придбання устаткування та введення його в експлуатацію. ^ включають податок на додану вартість, нарахований на вартість закупленого устаткування, мито, нараховане на вартість устаткування, що перетнуло митний кордон України, інші платежі і збори, що мають сплачуватись у зв’язку із закупівлею устаткування, будівельними, монтажними та пусковими роботами за проектом. До початкових витрат на виробництво відносять витрати, які здійснюються на початку реалізації проекту і не можуть бути покриті за рахунок доходів від виробничої діяльності в цьому періоді. Такі витрати можуть охоплювати купівлю ліцензій і патентів, оплату праці, витрати на матеріали, електроенергію тощо на початковому етапі виробництва. Визначення обсягу початкових витрат на виробництво дає змогу об’єктивно оцінити потребу в додатковому фінансуванні та запобігти виникненню дефіциту грошових коштів на початку реалізації проекту. ^ проекту містить назви внутрішніх і зовнішніх джерел, які будуть використані для фінансування проекту, їх обсягів та умови залучення. Обсяги джерел фінансування мають відповідати обсягам витрат, передбачених кошторисом витрат за проектом. ^ виконання робіт за проектом визначають і узгоджують у часі види та обсяги робіт, пов’язані з придбанням і введенням в експлуатацію необхідного для реалізації проекту обладнання та устаткування. 7 Фінансовий план узагальнює результати попередніх розділів і є заключним розділом бізнес-плану. У фінансовому плані на основі припущень щодо фінансових розрахунків та аналізу поточного фінансового стану підприємства прогнозують основні фінансові показники його діяльності, визначають достатність чистих грошових надходжень для обслуговування боргу, а також оцінюють ефективність проекту загалом. Фінансовий план передбачає:
Аналіз поточного фінансового стану підприємства здійснюється на основі фінансової звітності за останні 1–3 роки. У ньому наводять дані про ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість підприємства, а також про рівні рентабельності, дебіторської та кредиторської заборгованості за останні роки. ^ містять таку інформацію:
^ підприємства на плановий період здійснюється на основі інформації, наведеної в таких планах:
Залишок на рахунку формується як різниця між надходженням та витратами грошових коштів підприємства. Всі надходження і витрати коштів відображують у плані в періоді, що відповідає фактичній даті здійснення платежів із урахуванням затримки оплати (дебіторської та кредиторської заборгованості). Для коригування чистого грошового потоку в результаті операційної діяльності здійснюють розрахунок руху робочого (чистого оборотного) капіталу за даними про обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець кожного періоду, виходячи з їх рівня, встановленого в припущеннях. Залишок грошових коштів на початок кожного періоду встановлюють на рівні залишку коштів на кінець попереднього періоду. Залишок коштів на початок першого періоду дорівнює нулю. У результаті складання плану руху грошових коштів виявляють дефіцит або надлишок коштів на рахунку підприємства, який може утворитись у процесі реалізації проекту. Як правило, надлишок коштів обумовлюється прибутковістю діяльності за проектом, використанням коштів амортизаційного фонду, надходженням коштів унаслідок повернення ПДВ чи зниженням рівня дебіторської заборгованості. Дефіцит коштів виникає під впливом таких чинників, як збиткова діяльність за проектом, погашення значних сум кредитів (позик), суттєве зростання дебіторської, зниження кредиторської заборгованості тощо. Дефіцит коштів на рахунку вказує на необхідність додаткового фінансування, яке можна здійснити за рахунок власних коштів підприємства або за рахунок залучення додаткових кредитів (позик). Фінансування здійснюється у період, на кінець якого відзначається утворення дефіциту. На суму дефіциту збільшується також обсяг коштів, укладених у проект. ^ здійснюють за допомогою методів інвестиційного аналізу, а також коефіцієнтів ефективності, рентабельності та покриття. Для розрахунків беруть дані, подані в прогнозній фінансовій звітності, планах і таблицях, сформованих у попередніх розділах бізнес-плану. Зокрема, для розрахунку початкового грошового потоку використовують інформацію про джерела фінансових ресурсів, подану у відповідному переліку, та обсяг дефіциту грошових коштів, отриманий у результаті складання плану руху грошових коштів. Чисті надходження коштів за періодами визначають на основі плану амортизаційних відрахувань та даних плану про доходи і витрати підприємства у плановому періоді. Для оцінки ефективності здійснюють розрахунок рентабельності виробничої діяльності та рентабельності інвестицій в кожному з періодів упродовж строку реалізації проекту. Для розрахунку фінансових коефіцієнтів використовують формули, наведені у відповідних методичних вказівках. Рентабельність виробничої діяльності оцінюють за допомогою про-центного співвідношення валового чи чистого прибутку і витрат (чи інших коефіцієнтів рентабельності). Рентабельність інвестицій розраховують як співвідношення чистого прибутку і вкладених у проект коштів. Для розрахунку коефіцієнтів покриття використовують дані планів амортизаційних відрахувань, здійснення платежів за банківськими кредитами та іншими позиками, а також плану доходів і витрат. Результати оцінки ефективності проекту мають бути позитивними, оскільки бізнес-план призначений для обґрунтування доцільності реалізації проекту. тема 8 Управління фінансовими ризиками | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
 | Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с | | Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» заочної форми навчання Фінансова санація та банкрутство підприємства: Конспект лекцій / Укладачі: В. М. Боронос, І. В. Мамчук. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007.... |
| Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" всіх форм навчання та слухачів цпо Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с | | Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с |
| Конспект лекцій у двох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина... | | Конспект лекцій у двох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина... |
| Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119 | | Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119 |
| Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " Фінансова санація І банкрутство підприємств " для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 "фінанси" Для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 – "фінанси" | | Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси" Фінанси підприємств: Конспект лекцій / Укладачі: В. Г. Боронос, О. О. Захаркін, К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 196с |