Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" icon

Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"




НазваКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Сторінка8/10
Дата28.07.2012
Розмір2.28 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
^

Питання 1 Сутність фінансових ризиків підприємства та їх класифікація.


Питання 2 Методи оцінки фінансових ризиків.

Питання 3 Політика управління фінансовими ризиками.

Питання 4 Механізм нейтралізації фінансових ризиків.

^

8.1 Сутність фінансових ризиків підприємства та їх класифікація



Поняття «ризик» має досить тривалу історію, однак найбільш активно почали вивчати різні аспекти ризику наприкінці XIX – на початку XX століття.

На сьогодні немає однозначного розуміння сутності ризику. Це обумовлює можливість існування декількох визначень понять ризику з різних точок зору:

  • ризик – потенційна, чисельно вимірна можливість втрати. Поняттям ризику характеризується невизначеність, пов’язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуацій і наслідків;

  • ризик – імовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку;

  • ризик – це невизначеність результатів у майбутньому;

  • ризик - це ступінь невизначеності одержання майбутніх чистих доходів;

  • ризик – це вартісне вираження ймовірнісної події, що призводить до втрат;

  • ризик – шанс несприятливого результату, небезпека, загроза втрат і ушкоджень;

  • ризик – імовірність утрати цінностей (фінансових, матеріальних товарних ресурсів) у результаті діяльності, якщо умови та ведення діяльності будуть змінюватися в напрямку, відмінному від передбаченого планами і розрахунками.

Таким чином, чітко помітний тісний зв’язок ризику, ймовірності та невизначеності.

Ймовірність є фундаментальним визначенням теорії ймовірностей і дозволяє кількісно порівнювати події за ступенем їх можливості. Ймовірність – це можливість одержання визначеного результату. Насамперед поняття ймовірності пов’язане з поняттям частоти події. Як одиницю виміру беруть ймовірність достовірної події. Прикладом такої події може служити факт одержання доходу від реалізації продукції, оскільки неможлива така ситуація, коли підприємство продавало б продукцію, не маючи на неї ціни (зрештою, ціна може бути нульовою, у такому разі і дохід буде нульовим).

Невизначеність припускає наявність факторів, за яких результати дій не є детермінованими, а ступінь можливого впливу цих факторів на результати невідомий; наприклад, це неповнота або неточність інформації.

Умови невизначеності, що мають місце за будь–яких видів підприємницької діяльності, є предметом дослідження та об’єктом постійного спостереження економістів різних профілів, а також фахівців інших галузей (юристів, соціологів, політологів, психологів тощо). Такий комплексний підхід до вивчення даного явища (явища невизначеності в бізнесі) пов’язаний з тим, що господарські суб’єкти в процесі свого функціонування випробовують залежність від цілої низки факторів.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що в основу ризику покладена ймовірна природа ринкової діяльності і невизначеність ситуації при її здійсненні.

Також варто враховувати, що ризик супроводжує всі процеси, які відбуваються у компанії, незалежно від того, активні вони чи пасивні.

Таким чином, тут відкривається третя сторона ризику – його приналежність до якоїсь діяльності. Інакше кажучи, якщо підприємство реалізує проект – воно піддане інвестиційним, ринковим ризикам; якщо ж компанія не здійснює ніяких дій, вона знову-таки зазнає ризиків – ризиків неодержаного прибутку, ті самі ринкові ризики та інші. Це закладено вже в самому визначенні поняття «підприємство».

Отже, можна охарактеризувати ризик як імовірність недоодержання планованих доходів за умов невизначеності, що супроводжує діяльність підприємства.

Дуже тісно з поняттям ризику пов’язане поняття «ризикової діяльності». З огляду на подібний підхід до ризику можна виділити такі поняття, як «суб’єкт ризику» та «об’єкт ризику».

Під суб’єктом ризику слід розуміти керівництво компанії, тобто конкретних осіб або колектив, що приймають рішення про вибір тієї або іншої альтернативи, пов’язаної з діяльністю компанії. Відповідно під об’єктом ризику розуміють ресурс, зміна якого можлива у разі виникнення ризикової ситуації. Зважаючи на те, що суб’єкт господарювання розглядається в умовах прагнення до максимізації прибутку, подібним ресурсом є чисті доходи компанії. Функціонування будь-якого підприємства в ринковому середовищі пов’язане з небезпекою втрат, що становлять комерційні ризики, тобто невизначеність досягнення можливого результату господарської діяльності. Ймовірність втрат або недоодержання очікуваних коштів означає фінансовий ризик.

Підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Як правило, найбільший прибуток приносять операції з підвищеним рівнем ризику. Але, водночас, зі збільшенням рівня ризику зро­стає загроза втрати фінансової стійкості й банкрутства підприєм­ства.

Як економічна категорія ризик означає імовірність виникнен­ня непередбачуваних втрат (зменшення або повна втрата при­бутку, недоотримання запланованих доходів, виникнення непе­редбачуваних витрат, втрата частини доходів або всього власно­го капіталу) в ситуації невизначеності умов фінансово-госпо­дарської діяльності. Глибше зрозуміти економічну сутність ри­зику можна за допомогою його класифікації за певними ознака­ми (рис. 8.1).

Виділяють чисті ризики, що припускають можливість одержання тільки збитку, і спекулятивні ризики, що допускають одержання або позитивного, або негативного результату.

^ Фінансові ризики – це спекулятивні ризики, що не виключають втрати від проведення окремих операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах.

Невизначеність досягнення того чи іншого результату господарської діяльності підприємства визначена впливом екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) факторів.

До екзогенних факторів невизначеності належать: політична нестабільність, соціально-економічна напруженість, національні, міжетнічні сутички; регіональні та галузеві особливості розвитку; нестійкість фінансового ринку та національної валюти, інфляція; потреба в інвестиціях, споживчий попит. Перелічені фактори ризику формують макросередовище функціонування підприємства.




Рисунок 8.1 – Класифікація фінансових ризиків


Ендогенні фактори невизначеності безпосередньо залежать від діяльності підприємства та обумовлені неможливістю точного прогнозування її основних параметрів. До ендогенних факторів належать зміни:

  • технології та структури основних виробничих фондів, їх функціонального та економічного зношення;

  • місткості ринку збуту, обсягів виробництва, конкурентоспроможності підприємства;

  • постійних і змінних витрат, рентабельності виробництва, прибутковості інвестованого та власного капіталу;

  • джерел фінансування діяльності підприємства, вартості позикового, залученого і розміщеного капіталу.

Ендогенні фактори невизначеності на підприємстві породжують низку ризиків у сфері фінансування виробничо–господарської діяльності підприємства.


Залежно від рівня прийняття рішень можна виділити два види ризиків: глобальні та локальні.

^ Глобальні ризики – це ризики на рівні народного господар­ства, викликані зміною політичної ситуації в країні та макроекономічних параметрів її розвитку. До таких ризиків слід віднести політичні ризики, а також ризики, пов'язані зі зміною законо­давства (податкового, валютного, інвестиційного і та ін.), розвит­ком внутрішніх і зовнішніх ринків, фінансового ринку та ін.

^ Локальні ризики – це ризики, що виникають на рівні підпри­ємства. Вони можуть бути пов'язані як з вирішенням питань у повсякденній фінансово-господарській діяльності (розроблення так­тики управління), так і з рішеннями в галузі довгострокового економічного розвитку (розроблення стратегії та окремих фінансо­вих політик).

До ризиків поточної діяльності відносять:

ризик помилкових дій з боку фінансових менеджерів (ризик упущеної вигоди, збільшення поточних витрат, зменшення пла­тоспроможності та ін.);.

ризик впливу стихійних сил (виникнення форс-мажорних обставин).

З довгостроковим (стратегічним) розвитком підприємства по­в'язані ті види ризиків, які впливають на формування фінансової політики з окремих аспектів фінансово-господарської діяльності. До таких ризиків можна віднести інфляційний ризик, інвести­ційний, емісійний, процентний, податковий, ризик втрати фінан­сової стійкості і т. ін.

Залежно від тривалості впливу негативних факторів на фінан­сові результати підприємства всі ризики можна класифікува­ти на:

довгострокові ризики (пов'язані зі стійкими негативними тенденціями економічного розвитку);

короткострокові ризики (пов'язані зі зміною ринкової ко­н'юнктури).

Залежно від причини виникнення ризики бувають систематич­ними і несистематичними.

^ Систематичні ризики – це ризики, які не залежать від фінан­сово-господарської діяльності підприємства, а існують об'єктив­но на загальнодержавному рівні (інфляційний ризик, процент­ний, валютний, податковий, інвестиційний ризик при зміні макроекономічних умов інвестування). Для того щоб зменшити за­гальний розмір втрат від систематичних ризиків, підприємству потрібно вчасно реагувати на зміни макроекономічних параметрів і розробляти ефективний адаптаційний механізм.

^ Несистематичні (специфічні) ризики безпосередньо залежать від фінансово-господарської діяльності підприємства і виникають, як правило, при допущенні помилок суб'єктами управління. На відміну від систематичних ризиків, які не піддаються регулю­ванню на мікрорівні, несистематичні ризики можна попередити шляхом розроблення на підприємстві спеціального механізму їх ней­тралізації.

За видами підприємницької діяльності розрізняють виробни­чий, комерційний та фінансовий ризики.

^ Виробничий ризик виникає в процесі виробничої діяльності у разі виникнення перебоїв і зменшення обсягів виробництва, збільшення матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

^ Комерційний ризик пов'язаний з реалізацією продукції (по­слуг), закупівлею сировини, матеріалів тощо і може мати місце у разі зменшення планових обсягів реалізації, підвищення за­купівельних цін, зростання витрат обігу, втрат продукції в процесі обігу. Рівень комерційного ризику залежить від та­ких чинників:

– стабільність попиту (чим стабільніший попит, тим менше варіюють реалізаційний дохід, операційний та чистий прибу­ток);

– стабільність цін на готову продукцію (чим нестабільніші ціни, тим імовірніше відхилення реалізаційного доходу і чистого прибутку);

– стабільність цін на сировину і матеріали;

– еластичність попиту (можливість згладжувати коливання чистого прибутку, що викликане змінами цін на сировину, шляхом підвищення ціни на продукцію);

– співвідношення постійних і змінних витрат (рівень опера­ційного лівериджу).

^ Фінансовий ризик виникає у разі, коли підприємства всту­пають у відносини з різними фінансовими інститутами (банками, інвестиційними, страховими, факторинговими, лізинговими ком­паніями, біржами та ін.). Причинами такого ризику є інфляційні фактори, збільшення середнього рівня банківського та депозит­ного процентів, зменшення вартості цінних паперів тощо. Масштаби фінансового ризику в тих підприємств, які є професійними учасниками фінансового ринку, як правило, значно більші.

Більш детально розглянемо сутність і причини виникнення найбільш поширених на сьогодні фінансових ризиків підприємств.

^ Ризик зменшення фінансової стійкості зумовлений нера­ціональною структурою капіталу підприємства, завищеною част­кою позикових коштів, що в умовах зменшення попиту на продукцію і зниження рентабельності діяльності може призвести до фінансо­вої кризи і навіть банкрутства. Цей ризик є найнебезпечнішим з погляду можливих руйнівних наслідків для власників капіталу.

^ Ризик неплатоспроможності – це ймовірність того, що підприємство через недостатній обсяг ліквідних активів не змо­же розрахуватися в строк зі своїми кредиторами. Цей ризик не менш небезпечний, оскільки у разі, коли технічна неплато­спроможність є не епізодичною, а постійною, підприємство може швидко втратити свою фінансову стійкість.

Інфляційний ризик – це ризик зменшення реальної вар­тості капіталу у формі грошових активів, а також знецінення доходів і прибутків у зв'язку зі зростанням рівня інфляції.

^ Процентний ризик – це імовірність втрат через зміни про­центної ставки (кредитної та депозитної) на фінансовому ринку. До негативних наслідків цього ризику можна віднести:

– збільшення витрат зі сплати процентів за кредит у разі підвищення кредитної ставки;

– зменшення доходів за депозитними вкладами у разі зменшення депозитної ставки;

– необхідність підвищення ставки річного купону за обліга­ціями з метою задоволення очікувань інвесторів;

– необхідність збільшення дивідендних виплат з метою під­тримки стабільного складу акціонерів та ін.

Процентний ризик виникає через коливання процентних ставок із позикового капіталу, що призводить до зміни витрат на виплату відсотків від доходів на інвестиції, а отже і до зміни величини прибутку й навіть до збитків порівняно з очікуваними результатами. Виробничі підприємства стикаються із цим видом ризику при використанні позикового капіталу для інвестицій у реальні активи або фінансові активи (депозити на грошових ринках, державні цінні папери, цінні папери інших підприємств). Процентний ризик виникає через несприятливі коливання процентної ставки, які призводять до підвищення витрат на виплату відсотків або зниження доходу від вкладень. Процентні ставки змінюються під впливом темпів зростання інфляції, попиту та пропозиції на фінансових ринках, інтервенцій центрального банку (операцій на відкритому ринку), циклів ділової активності.

Інвестиційний ризик – це імовірність збільшення витрат, зменшення доходів і прибутків від інвестиційної діяльності, а також можливість втрати всього інвестованого капіталу. Залеж­но від форм інвестування розрізняють ризики реального і фінан­сового інвестування.

^ Ризики реального інвестування пов'язані з: невдалим вибором місця інвестиційного об'єкта; перебоями у процесі доставки бу­дівельних матеріалів, обладнання, сировини; значним підвищен­ням цін на будівельно-монтажні роботи, будівельні матеріали, обладнання, сировину; невдалим вибором підрядчика та ін.

^ Ризики фінансового інвестування пов'язані з: невдалим вибо­ром фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутством емітентів; змінами умов інвес­тування; прямим обманом інвесторів та ін.

Сутність інвестиційного ризику виражається в ризику втрати інвестованого капіталу або очікуваного доходу.

Розрізняють такі види інвестиційного ризику:

  • капітальний – ризик вкладень у цінні папери порівняно з іншими активами (наприклад у нерухомість);

  • селективний – ризик вкладень у конкретні акції, облігації;

  • тимчасовий, пов’язаний з вибором часу купівлі цінних паперів;

  • законодавчих змін (наприклад, правил приватизації, податкового законодавства та ін.);

  • процентний, який виникає зі зміною відсотка за банківськими вкладах, що впливає на поточну вартість цінних паперів;

  • ліквідності – від втрат капіталу через труднощі або неможливість реалізації акцій;

  • кредитний – загроза невиплати відсотків за цінними паперами, або втрати, викликані змінами ціни акцій.

^ Депозитний ризик є однією з різновидностей ризику фінан­сового інвестування і є імовірністю неповернення депозитних вкладів при невдалому виборі комерційного банку для здійснен­ня депозитних операцій.

^ Кредитний ризик виникає у підприємства у разі надан­ня покупцям комерційного (товарного) кредиту та існування за­грози його повного або часткового неповернення.

Кредитний ризик для підприємства полягає в можливій відмові комерційного банку надати або продовжити кредит. Це ризик нездатності виплачувати відсоток за позикою та погасити основну суму заборгованості. За умов надання позики рівень кредитного ризику зростає зі збільшенням суми позики та терміну її надання. Фактори, що визначають кредитний ризик: строк позики, процентна ставка, порядок погашення, двосторонній або синдикований (груповий) кредит, забезпечення кредиту та гарантії, умови кредитної угоди, валюта наданого кредиту, надійність комерційного банку.

Бізнес-ризик виражається в нездатності підприємства підтримувати рівень доходу на вкладений капітал. В акціонерному товаристві – це неможливість підтримувати дивіденди на певному рівні, що не знижується. Бізнес-ризик виникає в результаті прорахунків у внутрішньому плануванні на підприємстві, організації виробництва, маркетинговій стратегії та збуті продукції. Основне завдання для підприємства – звести бізнес-ризик до мінімуму за рахунок забезпечення ефективного функціонування виробництва, вивчення ринку та гнучкого реагування на зміни, що відбуваються на ньому.

^ Валютний ризик – ризик, викликаний короткостроковими або довгостроковими коливаннями курсу валют на фінансовому ринку. Цьому видові ризику піддаються:

  • промислові підприємства, що купують і продають товари за кордоном за іноземну валюту;

  • підприємства, що мають філії за кордоном;

  • фінансові організації, що здійснюють валютні операції.

Валютний ризик характерний для зовнішньоекономічної діяльності підприємств і має дві основні форми: ризик вибору валюти і зміни її курсу.

^ Ризик вибору валюти виникає у разі, коли починає змен­шуватися реальна вартість обраної для розрахунків твердої валю­ти у зв'язку з інфляцією в країні її обігу.

^ Ризик коливання курсу валюти зумовлений постійною зміною кон'юнктури валютного ринку й означає імовірність виникнення фінансових втрат у експортерів при зменшенні курсу ВКВ і, нав­паки, імовірність фінансових втрат у імпортерів – при його підви­щенні.

Непрямим чином валютному ризику піддається будь-яке промислове підприємство, що стикається з іноземною конкуренцією на внутрішньому ринку. Виділяють три види валютного ризику:

1 ^ Операційний валютний ризик в основному пов’язаний з торговельними операціями та грошовими угодами з фінансового інвестування та дивідендних (процентних) платежів. Операційному ризику піддаються рух грошових коштів та рівень прибутку.

2 ^ Трансляційний ризик пов’язаний з інвестиціями за кордоном та іноземними позиками. Він впливає на статті балансу та звіти про прибутки та збитки при їхньому перерахуванні в національну валюту.

3 ^ Економічний ризик відносять до майбутніх контрактних угод. Він має довгостроковий характер, пов’язаний з перспективним розвитком підприємства і легко прогнозується. Цей вид ризику може мати негативні наслідки для стратегії розвитку підприємства – зменшення прибутку з майбутніх операцій (прямий економічний ризик) і втрата певної частини цінової конкурентоспроможності порівняно з іноземними виробниками (непрямий економічний ризик).

Незалежно від виду здійснюваних підприємством фінансово-господарських операцій може спостерігатися ризик втраченої виго­ди. Цей ризик пов'язаний з можливим виникненням непрямих збитків або недоотриманням прибутку в результаті нездійснення певних заходів або несвоєчасного прийняття управлінських за­ходів.


^ 8.2 Методи оцінки фінансових ризиків


Методичною основою ризик-менеджменту є сукупність методів якісного і кількісного аналізу фінансових ризиків (рис. 8.2).

^ Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ризиків.



Рисунок 8.2 - Сукупність методів аналізу фінансових ризиків


Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов'язаних з кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділи­ти ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризи­ки, які визначаються макроекономічною діяльністю.

^ Виявлення факторів ризику доцільно здійснювати за зовніш­німи і внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні фінансові ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринко­вими факторами.

До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін.

Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, спад ринкового попиту, збільшен­ня пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і ва­лютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

^ Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу вироб­ничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основні з яких систематизовано у табл. 8.1.

^ Встановлення потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють чотири основні зони фінансового ризику (рис. 8.3):

безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку;

зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінан­сові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;

зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінан­сові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, мож­ливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.


Таблиця 8.1 – Фактори, що визначають внутрішні ризики підпри­ємства

Група факторів

Фактори ризику

Виробничокомерційні

фактори

• Низька ефективність використання основних виробничих засобів.

• Невдало вибрана або недостатньо диверсифікована асортиментна структура продукції.

• Високий рівень матеріаломісткості та трудомісткості продукції.

• Висока частка постійних витрат.

* Надмірний обсяг страхових і сезонних запасів.

• Неефективна цінова політика.

• Неефективні виробничий менеджмент і маркетинг у цілому

Інвестиційні

фактори

• Збільшення строків будівництва інвестиційних об'єктів.

• Суттєві перевитрати інвестиційних ресурсів.

• Невихід на заплановані обсяги прибутку від інвестиційних проектів.

• Тривалий строк окупності початкових інвестицій.

• Невдало сформований фондовий портфель.

• Неефективний інвестиційний менеджмент у цілому

Фінансові

фактори

• Неефективна структура капіталу, надмірне залучення позикових коштів.

• Висока середньозважена ціна капіталу.

• Недостатність довгострокових джерел фінансування активів.

• Низька оборотність оборотних активів.

• Недостатня ліквідність активів.

• Завищений обсяг дебіторської заборгованості.

• Агресивна дивідендна політика.

• Неефективний фінансовий менеджмент у цілому


На відміну від якісного аналізу кількісний аналіз полягає у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих видів фінансових ризиків. Для цього можна використовувати економіко-статистичні методи, розрахунково-аналітичні, експерт­ні, аналогові. Більш детально розглянемо зміст цих методів.




Рисунок 8.3 – Зони фінансового ризику


Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного стати­стичного матеріалу визначають величину і частоту отримання ви­годи та виникнення фінансових втрат. При цьому активно викори­стовують такі інструменти статистичного методу, як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації.

Дисперсія – це середньозважена величина з квадрата відхи­лень дійсних фінансових результатів від середніх, визначається за формулою

(8.1)


де σ2 – дисперсія;

xі – значення можливого фінансового результату;

– середнє значення можливого фінансового результату;

Рі – імовірність виникнення можливого фінансового резуль­тату.


^ Середньоквадратичне (стандартне) відхилення (σ) визначаєть­ся за формулою

(8.2)


Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погля­ду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можли­вого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.

Чим більша величина дисперсії і середньоквадратично­го відхилення, тим ризикованіше управлінське рішення.


Приклад

Враховуючи вплив ринкових факторів, підприємство за існу­ючої структури капіталу може мати різний очікуваний рівень рентабельності власного капіталу (Рвк):


^ 1-й варіант – Рвк=18% (імовірність - 0,25);

2-й варіант – Рвк =15 % (імовірність – 0,5);

3-й варіант – Рвк =9 % (імовірність - 0,25).

Знайти дисперсію і стандартне відхилення фінансового резуль­тату.


Очікуваний рівень рентабельності власного капіталу:

18 · 0,25 + 15 · 0,5 + 9 · 0,25 = 14,25 %.

Це і є середнє значення можливого фінансового результату.

Розрахунок дисперсії і середньоквадратичного від­хилення

Можливий рівень рента­бельності влас­ного капіталу, %

Відхилення від очікуваної (серед­ньої) рентабельно­сті власного капі­талу

Квадрат відхи­лення

Імовір­ність

Дисперсія

18

15

9

18 - 14,25 = 3,75

15 - 14,25 = 0,75

9 - 14,25 = –5,25

14,06

0,56

25,56

0,25

0,5

0,25

14,06 · 0,25 = 3,52 0,56 · 0,5 = 0,28 25,56 · 0,25 = 6,39

Разом

X

X

1,00

10,19


Середньоквадратичне відхилення:

^ Тобто з урахуванням імовірності розвитку всіх варіантів подій рівень рентабельності може відхилитися від 14,25 % на 3,19 пункти.


Коефіцієнт варіації (V) – це відносна величина і розраховуєть­ся як відношення середньоквадратичного відхилення до середньо­го фінансового результату (математичного очікування):

(8.3)


Оскільки коефіцієнт варіації є відносною величиною, з його допомогою можна порівнювати рівень коливань окремих пара­метрів, виражених різними одиницями вимірювання. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100 %. У нашому прикладі він дорівнює 22,4% (3,19 : 14,25).

^ Чим менше значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозної ситуації і, відповідно, менший ступінь ризику.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства.

Так, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії, ризик неплатоспроможності – шляхом порівняння фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нор­мативними значеннями.

У світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту ши­рокого поширення набув такий показник ступеня ризику, як бета-коефіцієнт β (або коефіцієнт чутливості). Він використо­вується для оцінки систематичного (недиверсифікованого) ри­зику, пов'язаного зі зміною ринкових цін і рівня дохідності цінних паперів. При застосуванні цього показника можливі варіанти:

якщо β = 0, то ризику немає;

якщо 0 < β < 1, то ризик менший від середньоринкового;

якщо β = 1, то ризик перебуває на рівні середньоринкового для такого виду вкладень;

якщо β > 1, то ризик вищий за середній.

Як правило, у високорозвинених країнах з ринковою еконо­мікою існують спеціалізовані компанії, що займаються розрахун­ками дохідності β-коефіцієнта акцій провідних компаній, а та­кож середньоринкової дохідності за окремими фінансовими інструментами. Така інформація регулярно друкується у засобах масової інформації і є базою для прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику.


^ Приклад

В інвестиційний портфель підприємства включено акції X, Y, Z.

βx = 1,8; βУ = 0,2; βz = 0,9.

Як зміниться дохідність цих фінансових інструментів, якщо середній рівень дохідності акцій зросте на 10%?

^ Визначимо очікувану зміну дохідності в розрізі окремих цінних паперів:

акція X: 1,8 · 10 = 18 % – дохідність зростатиме більши­ми темпами, ніж у середньому на ринку (в 1,8 раза);

акція Y: 0,2 · 10 = 2 % – темпи дохідності в 5 разів менші, ніж у середньому на ринку;

акція Z: 0,9 ·10 = 9 % – темпи зміни дохідності майже на середньоринковому рівні.

β-коефіцієнт має велике практичне значення. Його можна за­стосовувати, щоб визначити, який рівень очікуваної дохідності окремих інвестиційних об'єктів повністю компенсує ризикова­ність цих вкладень. Для обґрунтування рівня очікуваної дохід­ності цінних паперів з урахуванням ризику може використовува­тися така формула:


(8.4)


де k – очікувана ставка дохідності з урахуванням ризику;

kRF – рівень доходу за безризиковими інвестиціями (як прави­ло, за стабільного фондового ринку береться ставка доходу за об­лігаціями державної позики);

kM – середній рівень доходу на інвестиційному ринку;

β – бета-коефіцієнт.


Друга частина цієї формули характеризує величину премії за ризик. Чим вищий рівень ризику і більше значення коефіцієнта чутливості β, тим більшим має бути величина премії за ризик для компенсації можливих фінансових втрат. Графічно таку залежність відображено на рис. 8.4.



Рисунок 8.4 – Залежність між величиною очікуваної дохідності й зна­ченням β-коефіцієнта


У нашому прикладі, якщо рівень дохідності за безризиковими інвестиціями kRF = 8 %, а середній рівень дохідності на ринку цінних паперів – 14 %, то для компенсації ризику за акцією X потрібно вимагати премію за ризик величиною: (14 - 8) · 1,8 = 10,8%.

Експертні методи оцінки ризику базуються на суб'єктивній оцінці розмірів можливих фінансових результатів окремими екс­пертами (консультантами, спеціалістами з окремих питань). За­стосовується цей метод у разі, коли отримати необхідний ма­сив статистичної інформації з якихось причин неможливо або якщо аналогів такого розвитку подій ще не було. Особливістю методу експертних оцінок ризику є відсутність математичного підтвердження оптимальності рішень.

У процесі традиційних експертних процедур вирішується таке коло завдань:

  • прогнозування можливого розвитку подій;

  • виявлення причин і джерел ризику, оцінювання ймовірності настання ризикової події;

  • аналіз результатів досліджень інших експертів;

  • розроблення сценаріїв дій з нейтралізації ризику.

Останнім часом у практиці ризик-менеджменту ши­роко застосовуються групові методи експертизи: конси­ліуми, наради, закриті обговорення, бізнес-тренінги, "мозкові атаки". Дослідження показують, що методи ко­лективної генерації ідей дають на 70 % більше ідей, ніж їх можна отримати від тих самих експертів у процесі індивідуальної експертизи.

Незалежно від форми проведення експертних процедур, всі експертні методи базуються на бальній оцінці окремих факторів ризику і визначенні їх частки. У практиці ризик-менеджменту найчастіше для оцінювання доцільності ризикових вкладень за­стосовуються методика експертних оцінок Швейцарської банків­ської корпорації і методика німецької фірми BERI, оціночні кри­терії якої наведено у табл. 8.2.


Таблиця 8.2 – Оціночні критерії індексу BERI

Оціночні критерії

Максимальна частка, %

Політична стабільність

12

Ставлення до іноземних інвестицій

6

Ступінь націоналізації

6

Імовірність і ступінь девальвації внутрішньої валюти

6

Стан платіжного балансу

6

Ступінь розвитку бюрократизму

4

Темпи економічного розвитку

10

Конвертованість валюти

10

Якість виконання договорів

6

Рівень витрат на заробітну плату і продуктивність праці

8

Можливість користуватися послугами зовнішніх і внутрішніх експертів

2

Ефективність організації комунікацій

4

Взаємовідносини між суб'єктами господарювання і державою, зв'язок із громадськістю

4

Умови отримання короткострокових кредитів

8

Умови отримання довгострокових кредитів

8


Незважаючи на велику популярність серед експертів, згадані вище методики мають серйозний недолік. Вони мають глобаль­ний характер і не враховують внутрішніх фінансових ризиків. Тому ці типові методики можна використовувати для оцінюван­ня ризику зовнішньоекономічної діяльності, а для оцінювання ступеня ризику за конкретними напрямками діяльності підпри­ємства слід розробляти спеціальні методики експертних оцінок.

^ Аналогові методи оцінки ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минуло­му. Для цього можуть використовуватися звітні документи під­приємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприєм­ства є дуже динамічною. Це означає, що користуватися методом аналогій можна із значними застереженнями. Використовувати цей метод доцільно для виявлення ризику інноваційної діяльності, коли немає реальної бази для порівняння, і краще знати минулий досвід (у тому числі й інших учасників підприємницької діяль­ності), ніж взагалі не мати ніякої інформації.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 «Фінанси» заочної форми навчання
Фінансова санація та банкрутство підприємства: Конспект лекцій / Укладачі: В. М. Боронос, І. В. Мамчук. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007....
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" всіх форм навчання та слухачів цпо
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 2 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій у двох частинах Частина 1 для студентів спеціальності 050104 «Фінанси»
Податковий менеджмент: Конспект лекцій. У двох частинах / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. Частина...
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси" усіх форм навчання та слухачів цпо
Модель МсКіnsеу, або матриця «привабливість ринку (галузі) – конкурентоспроможність компанії» 119
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни " Фінансова санація І банкрутство підприємств " для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 "фінанси"
Для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності 050104 – "фінанси"
Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 \"Фінанси\" iconКонспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси"
Фінанси підприємств: Конспект лекцій / Укладачі: В. Г. Боронос, О. О. Захаркін, К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2010. 196с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи