Авторське коментування пейзажних образів (на матеріалі поетичного дискурсу корелюючих мов) Ірина Карпівна Кобякова, Владислава Куліш (м. Суми, Україна)

Мовчання асоціюється з явищами, або предметами, які у мові перекладу представлені специфічно. Перекладач осмислює заново віршований твір, читає між строк і вносить свої власні асоціації. Пор.: 30 Сонет Шекспіра, який був перекладений декількома російськими поетами-перекладачами.

When to the sessions of sweet silent thought
I summon up remembrance of things past,
I sigh the lack of many a thing I sought,
And with old woes new wail my dear time's waste: [11: 102].

В перекладі Н. Гербеля це звучить так: Когда в мечты свои душою погруженнный, / Я вспоминаю путь, когда-то мной пройденный, / Мне много вспоминать приходится потерь / И сгибшее давно оплакивать теперь [11: 103].

В перекладі М. Чайковського цей самий сонет виглядає дещо по іншому: Когда в тиши, средь думы молчаливой, / Я вызываю память дней былых, / Оплакиваю смерть поры счастливой, / По-прежнему скорбя о тенях дорогих…[11: 104].

А такі майстри поетичного слова як С. Степанов та А. Фінкель, пропонують свій варіант перекладу: Когда зову в немых раздумий суд / Из памяти свидетелей былого, / Они печалей череду несут — И в прежних бедах мучаюсь я снова.[11: 105]. Когда на суд безмолвных дум своих / Воспоминанья прошлого влеку я, / Скорбя опять о горестях былых, / О дорогих утратах вновь тоскуя…[11: 106].

Вираз sweet silent thought, у перекладах російських поетів – представлений низькою вербалізаторів: Когда на суд безмолвных дум своих, Когда в тиши, средь думы молчаливой, Когда зову в немых раздумий суд.

У поетичному перекладі має місце значна лексична девіація, що обумовлюється суб'єктивним баченням та творчими здібностями поетів-перекладачів.

Слово не лише лягає на папір, а й прагне бути озвученим. Тиша – природній стану беззвучності та відсутності розмови. Ми не можемо сказати «тиша про що – небудь» або «бути тихим про що – небудь» - тиша не має теми і не має автора, вона, на відміну від мовчання, не дія, яка виконується суб'єктом по відношенню до об'єкта. Про це ж свідчить лінгвістичний аналіз Н.Д. Арутюнової « …дієслово мовчати… припускає можливість виконання дії». Ми не можемо сказати про іноземця, який не володіє даною мовою, або німого, що вони «мовчать», це слово відноситься лише до людини, яка має змогу розмовляти. .

Мовчання теж може бути мовою, художньою літературою, текстом. “Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог”, – написав 1 квітня 1932 року Богдан-Ігор Антонич у своєму однорядковому вірші “Тиша”.Тиша більше відноситься до природи, тоді як мовчання притаманне лише живим істотам. Персоніфікації підлягає власне феномен тиші, предмети фауни та флори у вербальному просторі гетерогенних дискурсів. Напр.: Уільям Блейк

NIGHT The sun descending in the West, The evening star does shine The birds are silent in their nests, And I must seek for mine. The moon like a flower In heaven’s high bower, With silent delight, Sits and smiles on the night. Farewell, green fields and happy groves, Where flocks have took delight. Where lambs have nibbled, silent moves The feet of angels bright; Unseen they pour blessing, And joy without ceasing, On each bud and blossom, And each sleeping bosom [13:52].

НОЧЬ Солнце спускается к западу, Пернатые прячутся прочь. А в беседке небес Золотая луна Как цветок улыбается в ночь. ^ Прощайте, зеленые рощи, Луга, где протоптан путь! Льют Ангелы тихое благословенье На каждую спящую грудь. В пещерах, и в гнездах, и в норах Они утешают детей. А если ты плачешь, Рыдаешь и скачешь - Присядут у койки твоей [13:52]. Переклад С. Маршака

Як бачимо, поет – перекладач звертає увагу на зміст вірша, при цьому порушуючи його форму. Він випускає декілька поетичних образів мовчання, таких як The birds are silent in their nests, With silent delight, Where lambs have nibbled, silent moves, замість них він вводить свій образ мовчання Льют Ангелы тихое благословенье. Подібні модифікації не впливають на зміст вірша, тому що насамперед настрій та головна ідея збереженні у корелюю чому тексті трансляторі.

Образ тиші і мовчання є постійною темою багатьох українських майстрів таких як Леся Українка, Дмитро Павличко, Ліна Костенко та багато інших. Напр.: Леся Українка

La (Nocturno) Там променням грають, Там любо так сяють, Лагідні веснянії очі. Там яснії зорі і тихії квіти, Єднаються в дивній розмові, Там стиха шепочуть зеленії віти, Там гімни лунають любові [12(1:117)].

Нічка тиха і темна була… Нічка тиха і темна була, Я стояла, мій друже, з тобою, Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була… Вітер сумно зітхав у саду, Ти співав, я мовчазна сиділа, Пісня в серці у мене бриніла, Вітер сумно зітхав у саду… [12(1:117)].

Пейзажні образи тиші в поезії перекладачів підлягають персоніфікації та метафоризації, ці образи асоціюють з nature silence: тихії квіти, нічка тиха, стиха шепочуть зеленії віти.

У віршах Лесі Українки людське мовчання тісно пов'язане з природнім – природа мовчить, і «я мовчазна сиділа». Мовчання трактується як психологічний стан людини у роздумі.

Пейзажні образи мовчання і тиші є стабільним лейтмотивом поетів різних країн. Вічним двигуном є метафоризація - інструмент художньої думки та логіки [4: 101], а лексичні засоби є «інтенсіаналом з недопустимою стабілізацією».

Персоніфікація перетворює природні феномени в співбесідників, які мовчать. Тиша на поетичних просторах - трансцендентальна, вічна, нелюдська.


БІБЛІОГРАФІЯ


1. Анохіна Т.О. Інтеграція невербальних та вербальних маркерів силенціального ефекту (на матеріалі англомовного художнього дискурсу) // Філологічні трактати. - 2009 Том 1, №2.- С. 43 – 50.

2. Анохіна Т. О. Пауза як силенціальний знак комунікації // Вісник СумДу. – 2003 №4(50). – С. 6 – 8.

3. Анохіна Т.О. Семантизація категорії мовчання в англомовному художньому дискурсі (монографія). – В.: Нова книга. – 160с.

4. Арутюнова Н.Д. Дискурс // ЛЭС. – М. – 1990. – С. 136 – 137.

5. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. С фр. – М.: Прогрес, 1974. – 447с.

6. Звегинцева В. А. Мысли о лингвистике. М.: Изд – во Моск. гос. ун-та, 1980. – 336с.

7. Ишмуратов А.Т. Логико-когнитивный анализ онтологии дискурса // Раціональність та семіотика дискурсу. – К.: Наукова думка. – 1994. – С. 171 – 182.

8. Коптілов В.В. Першотвір і переклад. (Роздуми і спостереження). – К., 1972. – 215с.

9. Крет О. Д. Невербальні концепти та невербальна комунікація (до проблеми визначення термінів) // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2005. -№6(78).-С.16–23.

10. Солощук Л. В. Невербальне комуникативные компоненты в системе межкультурной комуникации // Вісник Сумського державного університету. Філологічні науки. - Суми: СумДУ, 2004. - №4 (63). - С.170 - 176.


^ ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ


11. Зорин А. Сонеты Шекспира в русских переводах // Шекспир У. Сонеты. На англ. яз. с параллельным русским текстом. – М.: Радуга, 1984. – 365с.

12. Леся Українка Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова Думка, 1975. – т. 1, 235с.

13. Уильям Блейк в переводах С. Маршака. Избранное. – Олма-Прес, 2000. – 176с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Кобякова Ірина Карпівна - канд. філол. наук, доцент кафедри германської філології Сумського державного університету.

Наукові інтереси: функції мови та мовлення, атипові тексти.

Куліш Владислава Сергіївна – здобувач кафедри теорії та практики перекладу Сумського державного університету.

Наукові інтереси: невербальні засоби комунікації.