Програма вступних випробувань з культурології icon

Програма вступних випробувань з культурології




Скачати 211.33 Kb.
НазваПрограма вступних випробувань з культурології
Дата15.07.2012
Розмір211.33 Kb.
ТипДокументи


Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка


З А Т В Е Р Д Ж У Ю

Голова приймальної комісії

М.І. Степаненко

23 лютого 2012 р.


ПРОГРАМА ВСТУПНИХ ВИПРОБУВАНЬ

з культурології


Спеціальність – 7.020101 Культурологія

Освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст


Полтава - 2012

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


У процесі вступних випробувань ураховуються основні вимоги базових складових підготовки бакалаврів-культурологів: «Культурологія», «Історія української та зарубіжної культури», «Методика викладання культурологічних дисциплін» у системі професійної освіти майбутніх культурологів, учителів художньої культури, організатрів культурно-дозвіллєвої діяльності, які передбачають знання абітурієнтами методологічних, теоретичних і технологічних основ культуротворчості людини, специфіки розвитку зарубіжної та української культури на різних етапах, наявність умінь аналізувати характерні тенденції становлення матеріальної і духовної культури, конкретні твори мистецтва.

^ Мета компонентів підготовки «Культурологія», «Історія української та зарубіжної культури», «Методика викладання культурологічних дисциплін» — освоєння теоретичного апарату культурології, методолого-теоретичних основ, специфіки і закономірностей розвитку зарубіжної та української культури, методичних засад викладання культурологічних дисциплін у ЗНЗ.

Основні завдання підготовки спеціаліста:

  • опанування й осмислення поняттєвого апарату культурологічної науки;

  • формування уявлень про особливості розвитку зарубіжної та української культури на різних етапах її становлення;

  • аналіз характерних тенденцій творчості письменників, учених, музикантів, архітекторів, художників, у роботах яких найбільш повно і яскраво розкриваються риси тієї чи іншої епохи;

  • аналіз конкретних творів мистецтва, дослідження на їх основі стилістичної своєрідності відображення дійсності та найважливіших теоретичних питань культурологічних епох, художніх течій і напрямів;

  • формування компетенцій викладання навчальних курсів з художньої культури в середньому загальноосвітньому навчальному закладі.


^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Частина І.“Культурологія”


  1. Вступ. Поняття культурології. Сутність культури. Мова культури.

Специфіка соціогуманітарних знань. Теоретичний фундамент культурології. Культурологія як інтегративне знання, методологічна основа комплексу наук про культуру. Предмет і завдання культурології. Етимологія слова “культура”. Багатоманітність підходів до визначення феномена культури. Зміст поняття “культура”. Функції культури. Поняття мови культури і класифікація мов культури.

  1. Феноменологія культури.

Культурні регулятиви: звичаї, стандарти і стереотипи, норми. Мораль і моральність. Право як система соціокультурних норм і стосунків. Політика і політична культура. Релігія як форма культури, феномен віри. Наука і світогляд, критерії науковості. Економіка і економічна культура. Техніка, поняття “техносфери”, соціокультурні аспекти сучасного етапу НТР. Мистецтво і художня культура, їх місце у соціокультурній системі. Теорії виникнення мистецтва, концепції динаміки мистецтва. Критерій художності. Освіта і її функції у культурі.

  1. Культура і цивілізація.

Концепції інтерпретації поняття цивілізації. Співвіднесення понять цивілізації і культури. Цивілізація і особистість.

  1. Типологія культур.

Різноманітність культурних форм і складна будова культури. Поняття систематизації і класифікації культур, таксономії і типології. Структура культури (сфери культури, елементи та типи зв'язків між ними, поняття культурної цінності, “ядра” культури, елітарної і масової культури, “базової” культури і субкультури, контркультури і маргінальної культури, культура організацій і організаційна культура). Різноманітні концепції виділення типів культури.

  1. Моделі соціокультурної динаміки.

Культура як процес. Традиції і новації. Фактори впливу на соціокультурні зміни, характер цих змін. Моделі динаміки і теорії розвитку культури. Синергетичні ідеї у культурі.

  1. Історичний процес як зміна культурних типів. Короткий огляд європейської культури у різні історичні періоди. Зміна світоглядних настанов суспільства, основні новації у суспільному устрої, науці і мистецтві.

  2. Людина у контексті культури.

Людина з позицій культурології. Моделі соціокультурної природи людини. Проблема смислу людського буття. Сучасні підходи до визначення духовності. Ціннісний компонент і мотивації особистості. Творчість як культурний потенціал особистості. Загальна і професійна культура особистості.

8. Поняття культури у сучасній культурологічній думці. Уявлення про багатомірність феномена культури. Навички порівняльного аналізу культурологічної інформації. Шляхом зіставлення визначень культури, даних у працях Л. Уайта, П. Мьордока, Д. Бідні, А. Кафаньї та інш. сформулювати власне розуміння сутності поняття культура. Грунтовно ознайомитися з ігровою концепцією культури (Й. Хьойзінга).

9. Провідні Концепції типологізації культур. Уявлення про складність структурної побудови культури. Сформувати впевненість у можливості і доцільності використання різноманітних підходів до аналізу цього феномена. Ознайомлення із різноманітними способами типологізації культур: за характером владарювання (М. Вебер), за культурно-історичною динамікою (М.Я. Данилевський, О. Шпенглер, М.О. Бердяєв, К. Ясперс), за родовою ознакою (Й. Бахофен, Л. Фробеніус), за міфологічними сутнісними началами (Ф. Ніцше), за світоглядною системою і характером пізнання (П. Сорокін, Ф. Нортроп).

10. Моделі соціокультурної динаміки. Уявлення про динамічний характер культури, про складність та багатонаправленість культурно-творчих процесів. На тлі еволюційної моделі соціокультурної динаміки (Е. Тайлор, П. Тейяр де Шарден), теорії культурних кругів (А. Тойнбі), теорії культурних циклів (О. Шпенглер), хвильових моделей (М.Д. Кондратьєв, П. Сорокін) розглянути можливості і перспективи використання синергетичних ідей для пояснення динаміки соціокультурних процесів (І.Р. Пригожин, Г. Хакен).

11 Головні особливості культурних змін періоду від античності до Відродження. Прилучення до культурної скарбниці людства. Поглиблення знань про закономірності і характер історичних змін у європейській культурі. Розвиток умінь виділяти характерні ознаки культурно-творчого процесу, виявляти акцентні події і явища у цьому процесі, визначати їх загальнолюдське значення та вплив на наступний розвиток культури, формулювати узагальнюючі висновки тощо.

12. особливості культурних змін періоду від Просвітництва до сучасності. Знання про закономірності і характер історичних змін у європейській культурі, про процес поступового становлення української культури, про характер суттєвих концептуальних змін у сучасній світовій і вітчизняній культурі. Розвиток умінь виділяти характерні ознаки культурно-творчого процесу, виявляти акцентні події і явища у цьому процесі, визначати їх загальнолюдське значення та вплив на наступний розвиток культури, формулювати узагальнюючі висновки тощо. Формування національної та державотворчої свідомості майбутніх учителів.

^ ПідПУНКТИ програми 8-12 мають творчий практичний характер та можуть слугувати основою для вибору творчих завдань для вступних випробувань.

ЧАСТИНА ІІ. «Історія української та зарубіжної культури»

ЗАРУБІЖНА КУЛЬТУРА.Поняття культури, його історико-філософський зміст. Розуміння культури у різні епохи й у різних культурних традиціях. Сучасне розуміння культури. Світова та національна культура, історична та регіональна типологія культури. Специфіка історії культури як науки. Методологічні підходи до вивчення історії культури. Природа і суспільство. Людина як “продукт” біологічної та культурної еволюції. Вирішальне значення культури у становленні людини. Сутність та основні етапи антропогенезу. Культура раннього і середнього палеоліту. Практично-духовний характер життєдіяльності первісної людини. Своєрідність “пралогічного” мислення: синкретизм реального і містичного, конкретного і метафоричного. Виникнення мистецтва. Мистецтво епохи палеоліту: оріньяксько-солютрейський період (печери Санта-Ізабель в Іспанії і Фон де Гом у Франції, “Палеолітичні Венери”); мадленський період (розписи печер Санта-Ізабель й Альтаміра в Іспанії, Труа Фрер, Ляско, Руфіньяк, Лімейль у Франції, Капової у Росії; дрібна пластика з каменю й кісті зі стоянок Мезині в Україні і Костенки й Авдієво у Росії). Особливості світосприймання первісної людини. Ранні форми релігії: фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, антропоморфізм. Поняття Античності. Особливості античного суспільства та його культури. Егейська цивілізація, її місце і роль у формуванні й розвитку культури Стародавньої Греції. Мінойська культура. Критські міста, їх суспільний устрій і господарство; “талассократія”. Релігія критян. Архітектоніка палаців. Різноманітність тематики настінних розписів, їх стилістичні особливості. Кераміка стилю “камарес”. Кікладська культура (розкопки в Акротірі; розписи культових споруд;). Ахейська культура. Розквіт міст на материковій Греції. Ахейці і сусідні народи. Будівництво фортець, їх конструктивні риси, мегарон як центр архітектонічної композиції. Чіткість й суворість композиції настінних розписів. Ужиткове мистецтво. Кераміка. Культура етрусків. Культура раннього Риму (VІІІ-ІV ст. до н.е.). Культура Римської республіки ІІІ-ІІ ст. до н.е. Культура ранньої римської імперії (І ст.). Культура зрілої Римської імперії (ІІ ст. н.е.). Розквіт імперії. Правління “хороших” імператорів з роду Антонінів і “золотий вік” імперії. Зміцнення матеріальних основ імператорської влади. Зміна складу політичної еліти Риму. Пожвавлення суспільного життя у провінціях, їх економічне і культурне піднесення. Формування єдиної елліністично-римської культури. Поширення східних культів (Ізиди, Кібели, Мітри, Маа /Беллони/, Атаргати /Деа Сирії/, поява чудодіїв, містиків, пророків, розповсюдження магії, астрології, забобонів). Виникнення християнства. Боротьба влади з першими християнами.

Європейська культура періоду Середньовіччя.

Основні процеси й напрями суспільно-політичного, наукового й релігійного життя Західної Європи XVІІ ст. Релігійні рухи. Піднесення науки у XVІ-XVІІ ст. та зміни у світогляді епохи (Копернік, Кеплер, Галілей, Ньютон, Паскаль). Формування механістичної космології та її вплив на філософські дослідження XVІІ ст. (Бекон, Гоббс, Декарт, Спіноза, Лейбніц). Бароко і класицизм – головні мистецькі стилі XVІІ ст. Культура Італії XVII ст. Поневолення країни і процеси “рефеодалізації”. Посилення ідеологічного впливу Контрреформації. Природничо-наукові дослідження (Г. Галілей, Е. Торічеллі). Мистецтво: Франческо Борроміні, Лоренцо Берніні, Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Література. Комедія дель арте. Культура Іспанії ХVІІ ст. Послаблення держави, домінування церкви і феодальних структур, фінансовий і управлінський безлад. Розквіт культури. Поезія, проза, драматургія. Мистецтво: Хосе Рібера, Дієго Веласкес.

Культура Франції XVII ст. Встановлення суспільної згоди і формування основ сильної центральної влади. Перемога монархії і встановлення системи абсолютизму. Політична і культурна гегемонія Франції на континенті. Культурна політика абсолютизму. Філософія і теологія (Рене Декарт, Блез Паскаль, Венсан де Поль). Становлення класицизму, його історико-культурний зміст та естетичні принципи. Драматургія класицизму (Корнель, Расін, Мольєр). Рококо і класицизм у літературі Франції XVІІ ст.: Жан де Лафонтен, Ніколя Буало, Марі де Лафайєт, Франсуа де Ларошфуко. Мистецтво Франції XVІІ ст. Луї Лево, Жорж де Латур, Ніколя Пуссен, Клод Лоррен.

Основні процеси й напрями суспільно-політичного, наукового й релігійного життя Західної Європи у XVІІІ ст. Історико-культурний зміст Просвітництва. Культура Просвітництва у Англії. Розвиток філософських, соціально-політичних і культурологічних досліджень. Джонатан Свіфт. Просвітницький роман (Даніель Дефо). Філософія. Сентименталізм у літературі. Культура Просвітництва у Франції, історико-філософські та соціокультурні дослідження. Дені Дідро. Жан-Жак Руссо. Сентименталізм у літературі. Культура пізнього Просвітництва у Німеччині. Гердер, Іммануїл Кант. Рух “Буря й натиск”. Йоганн Вольфганг Гете, Фрідріх Шіллер. Стиль бароко і рококо у архітектурі.

Основні процеси й напрями суспільно-політичного, наукового й релігійного життя Західної Європи і США у XІX ст. Розвиток філософії. Загальні риси художньої культури XІX ст.; класицизм, романтизм, реалізм, натуралізм, символізм. Франція XIX ст. Правління Наполеона та його наслідки. Соціально-політичні рухи і кризи. Паризька комуна і поразка у війні з Прусією. Економічний поступ. Розвиток науки і техніки. Філософія, соціологія, культурологія, історіографія. Романтизм. Віктор Гюго, Жорж Санд. Реалізм: Фредерік Стендаль, Оноре де Бальзак, Проспер Меріме. Класицизм, романтизм, реалізм в архітектурі й мистецтві (Давід, Жерар, Енгр, Жеріко, Делакруа, Руссо). Література 1870-1880-х рр.: натуралізм і символізм (Еміль Золя, Гі де Мопассан, Артюр Рембо, Поль Верлен,). Імпресіонізм й символізм в мистецтві другої половини XIX ст.: Едуард Мане, Едгар Дега, Клод Моне, Каміль Піссарро, Огюст Ренуар, Огюст Роден. Постімпресіонізм у мистецтві останньої третини XIX ст. (Вінсент Ван Гог, Поль Гоген). Культура Франції кінця XІX - початку XX ст. Філософські науки. Література (Анатоль Франс, Ромен Ролан). Мистецтво: фовізм, кубізм, Паризька школа.

Культура XX ст.: історичні умови та основні тенденції розвитку. Науково-технічна та інформаційна революція, її відображення у філософській та культурологічній думці. Постмодернізм у літературі. Техногенний розвиток людства і криза сучасної цивілізації. Постмодерністська критика раціоналізму й “релігійний ренесанс” кінця XX - початку XXІ ст. New Age в культурі Постмодернізму. Становлення концепції Постмодернізму у працях Ролана Барта, Мішеля Фуко, Жана Бодрійара, Жана-Франсуа Ліотара, Жака Дерріда. Критика основ західної цивілізації у рамках “альтернативної культури” другої половини XX ст. (молодіжні “контркультури” 1950-1970-х років, екологічні й етнічні рухи кінця XX ст.). Масове суспільство і масова культура. Мистецтво кінематографу (загальний огляд).Масове і популярне мистецтво. Популярна музика 1950-1980-х років: від рок-н-ролу до “нової хвилі”.

Українська культура. Роль мистецтва у житті первісної людини. Особливості Кам'яної Могили. Українське Трипілля. Знакова система трипільців. Особливості мистецтва скіфів, сарматів і антів.

Характеристика мистецтва княжої України - Руси. Церковне будівництво. Мозаїка, фрески та ікономалювання. Книжкова мініатюра.

Українське мистецтво XVII - XVIII ст. Розкриття особливостей Українського Відродження. Українське мистецтво XVII - XVIII ст. Розквіт українського бароко. Архітектура. Малярство. Особливості образу «Козака - Мамая». Українська гравюра доби Гетьманщини. Скульптура в Україні XVII - XVIII ст. творчість майстра Пінзеля. Творчість Д. Левицького та В. Боровиковського.

Особливості творчості Т. Шевченка (малярство, графіка). Українське народне мистецтво. Українські мистці ІІ пол. XIX - поч. XX ст. (К. Трутовський, С. Васильківський, О. Сластьон).

Основні засади мистецтва доби Української Народної Республіки. Характеристика творчості В. Кричевського, Г. Нарбута, О. Мурашка, М. Бойчука.

Основні риси соціалістичного реалізму в Україні (Творчість О. Шовкуненка, Т. Яблонської, С. Григор’єва). Мистецтво шестидесятників (А. Горської, В. Зарецького, В.-І. Задорожного). Характеристика творчості Г. Собачко, К. Білокур, М. Приймаченко. Особливості творчості українських художників діаспори (О. Архипенка, Я. Гніздовського, Аки Перейми).

Особливості сучасного українського образотворчого мистецтва (Творчість А. Антонюка, М. Білика, Є. Лещенка, М. Теліженка та ін.). Мистецьке життя Полтави. Творчість полтавських художників (П. Волика, С. Гноєвого, М. Рожнятовської та ін.).


^ ЧАСТИНА ІІІ.«Методика викладання культурологічних дисциплін»

Методика викладання культурологічних дисциплін як складова педагогіки. Педагогіка як галузь науки про виховання, навчання й освіту молоді та дорослих. Педагогічна система освіти як об'єкт дослідження педагогіки. Предмет педагогіки: навчально-виховний процес. Мета педагогіки: дослідження закономірностей розвитку, виховання і навчання учнів, розробка на цій основі шляхів удосконалення навчально-виховного процесу. Завдання педагогіки: аналіз соціально-історичних характеристик системи; аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання учнів у загальноосвітніх закладах; аналіз методів контролю й оцінки успішності студентів на основі системного підходу; розробка нових технологій навчання і виховання у загальноосвітніх закладах. Функції педагогіки: аналітична, прогностична, проективно-конструктивна. Теоретичний і прикладний аспекти педагогічних наук. Методологічні категорії педагогіки: педагогічна теорія, педагогічна концепція, педагогічна ідея, педагогічна закономірність, педагогічний принцип. Процесуальні категорії: виховання, навчання, освіта, розвиток, самоосвіта, формування особистості; навчально-виховний процес. Основні ідеї, концепції, теорії педагогіки. Концепція гнучких технологій.

Феномен культурологічного знання: суспільний та методичний аспекти. Сутність і типологія знання. Феномен культурологічного знання. Цивілізаційний підхід до становлення знань про культуру. Міфогенна концепція походження культурних знань. Проблема зв'язку містичного знання з гносеологічним. Моральна концепція змісту культурологічних знань. Відповідність етично-кланового знання релігійно-філософському світогляду. Історія світової культури та цивілізаційні культурні здобутки. Культурологічне знання в епоху Ренесансу. Новий час і прагматизація культурологічних знань. Проблема трансформації і інтерпретації культурологічних знань у ХХ столітті. Навчальні предмети як інтеріоризація окремих напрямків культурологічного знання. Проблема дефінітивнооті культурології та співвідношення з іншими видами наукових дисциплін (соціальна антропологія, етнографія, етнологія).

Система методичного забезпечення навчального процесу. Культура як джерело формування змісту освіти. Передача молодшому поколінню соціального змісту культури як глобальна функція навчання. Основні елементи змісту освіти: інформація, яка підлягає засвоєнню (тобто перетворенню на знання). Знання як цілісна система пізнання і застосування відомостей (даних), накопичених людством. Способи діяльності, досвід їх здійснення. Уміння як свідоме оволодіння сукупністю певних навчальних операцій (способів здійснення дій). Навички: усталені способи діяльності, автоматизовані вміння. Уміння і навички як способи діяльності на основі набутих знань. Досвід творчої діяльності, у результаті якої створюється об'єктивно чи суб'єктивно нове завдяки специфічним процедурам. Досвід емоційно-ціннісного ставлення. Зміст освіти як педагогічно адаптований соціальний досвід, система знань, спосіб діяльності інтелектуального і практичного характеру.

Процес навчання як головна категорія методики викладання культурологічних дисциплін. Поняття про навчання як цілеспрямований, соціально обумовлений педагогічно організований процес розвитку («створення») особистості. Учіння як специфічна діяльність, яка передбачає конкретні цілі, зміст, принципи, методи, організаційні форми, навчальні дії, що забезпечують оволодіння студентами змістом освіти, їх розвиток і виховання. Структурні компоненти навчання: цільовий, мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, емоційно-вольовий, контрольно-регулюючий та оцінно-результативний. Сторони процесу навчання: діяльність учителя (навчання) та діяльність учня (учіння). Етапи процесу навчання: дидактичне проектування навчання студентів; формування потреб в оволодінні змістом освіти, мотивів навчальної діяльності; організація навчально-пізнавальної діяльності; контроль й оцінювання результатів навчальної діяльності. Діяльність учнів: усвідомлення ними навчально-пізнавальної діяльності, мети й завдань, сприйняття навчального матеріалу; самоконтроль, корекція в діяльності; самооцінка результатів. Мотивація навчальної діяльності. Соціальні та пізнавальні мотиви. Функції навчання: освітня, розвивальна, виховна.

Основні методи викладання культурологічних дисциплін. Поняття про методи навчання і підходи до їх класифікації. Співвідношення понять «метод» і «прийом». Засоби навчання. Характеристика методів за джерелами набуття знань: наочні, словесні, практичні. Методи залежно від характеру пізнавальної діяльності тих, хто навчається: пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідний. Бінарні методи навчання: методи викладання і методи учіння. Логічний аспект класифікації методів: усного викладення знань й активізації пізнавальної діяльності студентів; самостійної роботи студентів; навчальної роботи з використання знань на практиці; перевірки й оцінки знань. Класифікація методів за категоріями теорії пізнання: дедуктивний та індуктивний, чуттєвий і абстрактний, теоретичний і практичний. Класифікація методів за видом розумових операцій: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, абстракція. Класифікація за дидактичними функціями: репродуктивні та продуктивні методи навчання (О.Рудницька); методи організації і здійснення навчання (словесні, наочні, практичні); стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; органі­зації і здійснення навчання; контролю і самоконтролю у навчанні (Ю.Бабанський, С.Максимюк). Вибір методів навчання. Бесіда як діалогічний метод навчання. Види бесід залежно від дидактичної мети: вступна бесіда, інформативна, бесіда-повторення, контрольна. Форми проведення бесід: фронтальні, індивідуальні, групові. Дискусія і диспут як діалогічні методи навчання. Наочні методи: спостереження, ілюстрація, демонстрація. Практичні методи навчання. Семінар як форма організації навчання. Екскурсії та їх різновиди: супроводжуючі, комплексні, вступні, заключні, підсумкові. Консультація як одна з форм навчального процесу. Конференція як форма активізації наукової діяльності. Самостійна робота студентів як важлива форма навчання у загальноосвітній школі.

Основні форми організації навчального процесу у загальноосвітній школі та методика їх проведення з дисциплін культурологічного циклу

Лекція як базова форма навчання. Розвиток лекційної форми навчання. Роль та функції лекції в навчально-виховному процесі. Види навчально-програмних лекцій: вступна, заключна, установча, традиційна. Етапи підготовки до лекції. Структура лекції. Нетрадиційні види лекцій. Лекція-бесіда як засіб максимального включення учнів у навчальний процес. Прийоми активізації пізнавальної діяльності.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю. Сутність контролю, його компоненти: перевірка (виявлення знань, умінь і навичок), оцінювання (визначення рівня засвоєння), облік (фіксація результатів оцінювання. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів: характеристика відповіді, якість знань, ступінь сформованості загальнонавчальних і предметних умінь і навичок; досвід творчої діяльності, самостійність оцінних суджень. Чотири рівні навчальних досягнень: низький, середній, достатній, високий. Методи і форми контролю як способи, за допомогою яких за безпечується зворотній зв'язок між студентом і викладачем у навчань ному процесі. Спостереження за навчальною роботою. Усне опитування. Письмовий контроль. Комбіноване опитування (ущільнене). Тестовий контроль. Заліки та екзамени як форми здійснення підсумкового оцінювання навчальних досягнень. Модульно-рейтинговий контроль.

Новітні педагогічні технології та їх застосування у процесі викладання культурологічних дисциплін

Інноваційність як ознака сучасності. Гуманістичне спрямування освітніх інноваційних процесів. Сутність і структура педагогічної інноватики. Класифікація педагогічних нововведень. Інноваційні про цеси у системі освіти. Системні інноваційні технології. „Йєна-план-школа" П.Петерсена. Антропософські школи Р.Штейнера. „Школа діалогу культур" В.Біблера. Технології розвивального навчання Л.Занкова та Ельконіна-Давидова. Модульні й локаційні інноваційні педагогічні технології. Технологія розвитку творчої особистості Г.Альтшуллера. Педагогічна майстерність. Педагогічна техніка. Мовлення педагога як засіб педагогічної праці. Майстерність педагогічного спілкування.


На вступних випробуваннях абітурієнти мають:

  • знати: основні поняття культурології; історію розвитку зарубіжної та української мистецтва, стилістичні особливості зарубіжного та українського мистецтва різних часів, визначні мистецькі твори, методи, форми і засоби культурологічних дисциплін;

вміти: аналізувати характерні тенденції розвитку явищ і процесів культури творчості зарубіжних та українських майстрів, проводити заняття з курсу «Художня культура» в ЗНЗ; оцінювати значущість українського мистецтва в розвитку національної культури; аргументувати судження щодо значення української культури; використовувати спеціальну термінологію; вести дискусію з питань української художньої культури, самостійно знаходити джерела для збагачення знань; аналізувати особливості розвитку культури в різні історичні періоди на прикладі конкретних мистецьких явищ; описувати діяльність представників класичної української культури, митців української діаспори; пояснювати тенденції розвитку української художньої культури минулого і сучасності; порівнювати зразки творів різних видів мистецтва, факти та явища української і світової культури; класифікувати види і жанри мистецтва; аналізувати й інтерпретувати стиль, зміст та художньо-мовні особливості творів мистецтва; показувати на карті центри українських народних ремесел, міста, які стали центрами української культури в діаспорі; виконувати українські народні пісні та авторські твори, брати участь у народних обрядах, вести дискусію з питань національних пріоритетів у галузі культури, самостійно знаходити джерела та застосовувати культурологічну інформацію для самоосвіти; пропагувати національну культурно-мистецьку спадщину; відстоювати національно-культурні пріоритети у суспільному житті.

  • виконувати: практичні роботи творчого характеру, добирати навчальне забезпечення для шкільних культурологічних дисциплін.


Форма проведення іспиту – усний.

^ Критерії оцінювання знань


  • 5 — абітурієнт у повному обсязі засвоїв навчальний матеріал, виявив активність у процесі опанування теоретичного змісту дисциплін, продемонстрував упевнене володіння здобутими знаннями під час виконання тестових та практичних завдань, виявив високий рівень компетентності з незначними недоліками, які не мають принципового значення;

  • 4 — абітурієнт у цілому засвоїв навчальний матеріал, продемонстрував володіння теоретичною інформацією, однак допустив певну кількість помилок, має достатній рівень компетентності з деякими недоліками;

  • 3 — абітурієнт виявив фрагментарність знань, невпевненість у викладенні матеріалу, має посередній рівень компетентності, допустимий для професійної діяльності;

2, 1 — поставлені завдання не вирішені повністю, наявні окремі елементи правильної відповіді, має низький рівень компетентності, недопустимий для професійної діяльності.


^ Шкала оцінювання. Контроль знань, умінь та навичок здійснюється за п’ятибальною шкалою.

Підсумковий бал (ПБ) за відповідь на екзамені є сумою балів, одержаних за кожне окреме питання чи виконане завдання (Б 1, Б 2, Б 3).

Методика підрахунку підсумкового балу (ПБ) за відповідь абітурієнта на вступному екзамені: екзаменаційний білет містить 3 питання (завдання):

+1 – з культурології,

2 – з історії української та зарубіжної культури,

3 – з методики викладання культурологічних дисциплін.

Отже, ПБ (підсумковий бал) = Б 1+Б 2+Б 3


Програму складено з урахуванням Державних стандартів професійної підготовки фахівців у галузі культури та педагогіки і методики середньої освіти. Дана програма базується на роробленій у 2009 році кафедрою культурології ПНПУ імені В.Г. Короленка програмі Комплексний кваліфікаційний екзамен з культурології. Програма державного екзамену, напрям підготовки 6.020101 – Культурологія, галузь знань – 0201 Культура / Укладачі Л.М. Кравченко, Т.Я. Руденко, А.І. Литвиненко, Г.М. Полянська. – Полтава, 2010. – 26 с.‘‘
^

Використано зміст і окремі ідеї рекомендованих відповідно компонентів змісту програми джерел:

Культурологія’’


  1. Антология исследований культуры. Т.1. Интерпретация культуры. Санкт-Петербург. – Университетская книга, 1997. – 728 c.

  2. Бобахо В.А., Левикова С.И. Культурология: Программа базового курса, хрестоматия, словарь терминов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. – 400 c.

  3. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебник для студентов высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 591 с.

  4. Культурология: Учеб. для студ. техн. вузов / Колл. авт.; Под ред. Н.Г. Багдасарьян. – М.: Высш. шк., 1999. – 511 c.

  5. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / Кол. авт.; Під ред. Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О. – Львів: Світ, 1994. – 496 с.

  6. Ничкало С.А. Мистецтвознавство: Короткий тлумачний словник. – К.: Либідь, 1999. – 208 с.

  7. Хоруженко К.М. Культурология. Энциклопедический словарь. – Ростов - на - Дону: «Феникс, 1997. – 640 c.

  8. Шимунек Е. Эстетика и всеобщая теория искусств. М.: Прогресс, 1980. – 248 c.


Історія української та зарубіжної культури’’

1. Білокінь С. Біля яблуні // Україна. —1989. -№ 15. — С. 23-24.

2. Бугаєнко І. Століття Катерини Білокур // Образотворче мистецтво.—2000. -№ 3 -4.—С. 3-4.

3. Буткевич Л.М. История орнамента: Учебное пособие для вузов. М., 2003.

4. Васіна З.О. Вбрання племен трипільської культури // Від трипільської культури до сучасності.—С. 56-60.

5. Відейко М.Ю. Трипільська цивілізація.—Київ, Академперіодика, 2003.—184 с.

6. Вовк Хведір, професор студії з української етнографії та антропології.—К., 1995.—С. 95-121.

7. Гапкина Э.З. Детская книга вчера и сегодня.—М., 1988 г.

8. Голубець О. Українське мистецтво 1990 років і «нова кон'юнктура» // Образотворче мистецтво.—2001. —№ 3.—С. 46-49.

9. Губенко А. Софійні символи буття: дослідження в просторі національного // Образотворче мистецтво. —2002.—№ 2.—С. 82-83.

10. Давня історія України: У двох книгах.-К., 1994.—Кн. 1.—С. 217-235.

11. Жолтовський П.М. Український живопис ХVІІ- ХVІІІ ст.—К., 1987.

12. Запаско П.Я. Мистецтво книги на Україні в ХVІІ- ХVІІІ ст.—Львів: вид-во Львівський університет, 1971.—310 с.

13. Історія української культури / За ред.. Івана Крип'якевича.—К., 1994.—С. 431-435.

14. Історія Українського мистецтва: В шести томах.—К., 1996.—Т. 1.—С. 41-50, 72-76.

15. Клочко Л.С. Середня Наддніпрянщина у скіфський час // Від трипільської культури до сучасності.—С. 64-67.

16. Логвин Г.Н. З глибини. Гравюри українських стародруків ХVІ- ХVІІІ ст.—К.: Дніпро, 1998.—407.

17. Магомедов Б.В. Черняхівська культура на середній Наддніпрянщині // Від Трипільської культури до сучасності.—С. 68-76.

18. Марченко Т.М. Козаки—Мамаї.—К., опішне, 1991.

19.Мистецтво української діаспори: Повернуті імена.—К., 1998.—Вип.1.

20. Нельговський Ю.П., Степовик Д.В., Членова Л.Г. Українське мистецтво: Від найдавніших часів до початку ХХ ст.. — К., 1976.—С. 69-75.


„Методика викладання культурологічних дисциплін’’

  1. Алексюк A.M. Педагогіка вищої освіти України: Історія, теорія: Підручник для студ., аспір. та молодих викладачів навч.закладів.-К.:Либідь, 1998.-560 с

  2. Алексюк AM. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: Модульне навчання: Навч. посібник. -К., ІСДО, 1993. - 220 с.

  3. ВасяновичГ.П. Педагогіка вищої школи: Навч.-метод. пос. - Львів: Ліга-Прес,2000.-100с.

  4. Вихрущ В.О. Тести до курсу дидактики: Для студ. пед. навч.закл. -Тернопіль: ТДПУ,2001.-74с.

  5. Вища освіта України і Болонський процес: Навч. пос. / М.Ф.Степко, Я.Я.Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В.Грубінко, І.І. Бабин; За ред. В.Кременя. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 384 с.

  6. Журба І.Є. Методика викладання у вищій школі. - Хмельницький: ХНУ, 2005.-98 с

  7. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання -Прес, 2003.-418 с

  8. Мешко Г.М., Мешко О.І. Історія педагогіки: Тестові завдання: Навч.-метод. посібник для студ. вузів. - Тернопіль: ТДПУ, 2001. – 144 с.

  9. Основы педагогики и психологии высшей школы / Под ред. А.В. Петровского.-М., 1986.-304 с.

  10. Педагогика и психология высшей школы: Учеб. пособ. для студ. и аспирантов вузов /Под ред. С И. Самыгина. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. - 544 с.

  11. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад. АЛ. Кузьмінський, В Л. Омеляненко. - К., 2003. - 700 с.

  12. П'ятакова Г.И., Глотов О.М. Інтерактивні методики та специф іка їх застосування у вищій школі: Навч.-метод. посібник. - Тернопіль, 2002. - 20 с

  13. Сергеева В.П. Теоретическая педагогика в тестах и тренинговых заданиях: Учеб. пособие для студ. пед. колледжей, пед. вузов, преподават. - 2-е изд., доп. и перераб. -М.: ЮН, 2002. - 74 с.

  14. Чайка В.М. Основи дидактики: Тексти лекцій і завдання для самоконтролю:Навч. посібник. - Тернопіль: Астон, 2002. - 244 с. *

  15. Чайка В.М. Педагогіка (тестові завдання): Навч. посібник для студ. вищих пед.закл. освіти. - 2-е вид., перероб. - Тернопіль: ТДПУ, 2002. - 168 с

  16. Чайка В.М. Педагогіка в кросвордах, чайнвордах і тестових завданнях: Навч. посібник. - Тернопіль: ТДПУ, 1998. - 124 с

  17. Янкович О. І. Історія педагогіки в контрольних, тестових, практичних та самостійних завданнях: Навч.-метод. посіб. для студ. вищих пед. закладів освіти. -Тернопіль: ТДПУ, 2002. - 59 с.

Схожі:

Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з культурології для вступників у Львівський національний університет (підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр", "спеціаліст")
Предмет культурології. Ізоляціоністський та інтеграційний підходи до визначення предметного поля культурології
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з Культурології на окр «магістра» та «спеціаліста». Програма
Програма фахових вступних випробувань з Культурології на окр «магістра» та «спеціаліста»
Програма вступних випробувань з культурології iconПротокол №19 Програма фахових вступних випробувань з Культурології на окр «балавра». Програма
move to 0-16915216
Програма вступних випробувань з культурології iconПротокол №19 Програма фахових вступних випробувань з Культурології на окр «магістра» та «спеціаліста». Програма
move to 0-16915217
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з Культурології на окр «балавра». Програма
Етапи національного та культурного «відродження» української культури в ХІХ ст
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з культурології для вступників у Львівський національний університет (підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр")
Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з культурології для вступників у Львівський національний університет (підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр")
Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з культурології для вступників у Львівський національний університет (підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр")
Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма фахових вступних випробувань з культурології для вступників у Львівський національний університет (підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр", "спеціаліст")
Людина як творчий суб’єкт культури. Моделювання світу як процес культуротворення
Програма вступних випробувань з культурології iconПрограма вступних випробувань з конституційного права україни для ІІ- vі курсів пояснювальна записка
Програма вступних випробувань з Конституційного права України розроблена на основі чинних програм з Конституційного права України,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи