Вісник львів. Ун-ту icon

Вісник львів. Ун-ту




Скачати 209.5 Kb.
НазваВісник львів. Ун-ту
Дата15.07.2012
Розмір209.5 Kb.
ТипДокументи

ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУ


Серія філол. 2003. Вип. 31. С. 292-312

VISNYK LVIV UNIV.

Ser. Philologi. 2003. № 31. P. 292-312




УДК 398 (477.41/.42)


Із оказіонально-обрядового фольклору
західного полісся.
Лікувально-профілактична сфера

ігор гунчик


Львівський національний університет імені Івана Франка,
кафедра української фольклористики імені академіка Філарета Колесси,
вул. Університетська, 1/345, 79602 Львів, Україна,
тел.: (00380 322) 96 47 20, e-mail: folklore@franko.lviv.ua



^ 1. Від враза (дни, золотника, матіци)

№ 1.1

Як пудорветесь і болить в жилудку.


– Вразе, вразе, золотий князе.

Пуд серце не пудпівай,

бокув не розпинай,

в чиресла не впадай.

Стань собі пуд пупом,

як коринь пуд дубом.

Сядь собі на крислечко,

на золоте місцечко.

Там тобі буде пітєніє, їдєніє

і легкіє спочиваніє.

Навськая дочка, золотий ключ,

на місце становиса.

^ Село Яполоть Костопільського р-ну Рівненської обл., зап. І. Гунчик.


№ 1.2

– Вразе, вразе, ясен місяцю.

Зийди, ясни місяцю,

в золотеє крислечко,

там тибі буде

питіннячко, їдіннячко,

там тибе буду ждати,

зулутею ложичкою

причастє давати.

Там ти встановиса,

чирвонию кров’ю обмийса.

Як святая земля спит,

© Гунчик І., 2003

на місци стоїт,

так ти встанувиса, вкривлиса,

чирвонию кров’ю облийса.

Ти пу живуту ни худи,

ти білий кусті ни луми,

круві ни тірай,

личка ни марнуй.

О, всьо. То цьо враз.

^ Село Комарово Маневицького р-ну Волинської обл.,
архів Полісько-Волинського народознавчого центру (ПВНЦ).



№ 1.3

Єслі жолудок вже крепко булеть, биреш пудтягуїш, пудтягуїш і замувлєїш.


– Вразичку, вразичку,

сядь собі на місцичку.

Там тобі буде питіння, їдіння,

хороше сидіннічко.

Вступиса:

‘д білиї кусті,

‘д чирвоний крові,

‘д грішного тіла.

Присвята Мати Марія,

стань у помоч.

Заступніца, угодніца,

заступи своєю благодаттю.

По живуту ни ходи,

кості ни ломе,

личка (ім’я) ни марнуй.

^ Село Липно Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 1.4

– Вразочку, вразочку,

стань собі на місцичку,

Божий Матері на крісличку,

коло пупа твоє місцичко.

Там тобі пітєннє,

там тобі їдєннє,

там тобі гулять,

тебе дожидать.

Вейди, вразойку:

із гулове, із гучей,

із пличей, із грудей,

із всякіх суставей.

Встань собі, вразе, на місце.

^ Село Липно Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.

№ 1.5

Враз лікувале, пудбирале, буле такі бабе... Бо як вже тобі утако в пуп упре пальця і там ни бухкає, то вже знає, шо він подорваний, шо він десь з боку вже. І бире його підганяє у пуп. То то кілька разів подбирає і гуворить молетву:


– Вразойку-братойку,

стань на своє місцичко,

у золоте крісличко.

Там тебе Божа Мати породела,

там тобі місце встановела.

Днице-сестрице,

Ни ходи по кущах,

ни ходи по лозах.

Ходи по наших нозях,

і постав враза на місце.


Ну, молелися, насампиред, "Отче наш", а тоді приказували ці слова.

^ Село Тоболи Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 1.6

Лікують молитвою. Кладуть три пальци на пупови:


– Вразику-братику,

стань на місцичку,

золотому крісличку.

Буде тобі їдіннячко, питіннячко,

легке воздиханнячко.

Вже ж ти находився,

червониї крові напився.

Хватить з тебе сторчати, борчати,

солодкого серця смоктати.

^ Село Розничі Маневицького р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 1.7

Ну, як живота пудбирати, я вмию. Якшо жилудок ни на місци, то я пудбирати вмию. Я вам розкажу, як пудбираєцця, як пудбирают жилудка й говорат примовку:


За першим разом,

за Божим приказом.

Йшла Божа Мати

до Мані живота пудбирати

Божими словами,

золотими руками.

– Князіку-вразіку,

сядь собі на містечко,

буде тобі золоте крісличко,

буде тобі питєннічко і їдєннічко,

таке твоє вгощеннічко.

^ Село Заріччя Маневицького р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 1.8

– Пресвята Дівонько, Божа Мати,

допоможи мені,

рабі Божій (ім’я),

живота вмовляти,

здоров’я давати.

Ішов Петро і Павло

з трьома анголами,

з трьома апостолами,

золотим кийочком опирався,

вразичка-братичка питався:

– Вразичку-братичку,

чого ти спротивився:

чи із їття, чи їз пиття,

чи із важкеї праці?

Треба тобі, вразичку-братичку,

на місцичку стати.

Там тебе мати породила,

на шовкову постіль постелила.

Там тобі буде пиво, вино

і легке оддиханіє.

^ Село Стобихва Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., зап. Г. Макарчук.


№ 1.9

До Ксені хрищениї, молітвениї

приступаю з свуїми словами,

з Гусподніми мулітвами.

– Дванацить ангєлув,

дванацить апостулів,

дванацить мучиників.

Годи тубі худети,

годи тубі гуляти,

час тубі на місце стати.

Пу живуті ни худеть,

чирвоний круві ни кулутеть,

жовтих жил ни сушеть,

у чирева ни вбивацца,

на місце пустановляцца.

Вразучку-братучку,

стань субі на містичко,

на зулутому крісличку.

Там тобі буде пітіннячко,

і їдіннячко, і легкє спочиваннячко.

Марина Ксеню вродела,

на місце враз пустановела

і зурою впаразала,

на місце враз пустановела.

Ни я пумагаю,

і сам Господь пумагає,

і Божая Мати:

– Прийди мині в помуч стати,

на місце враз пустановляти.

На Божий гурі,

на Всіянській гурі

там сад, в саду яблуня,

пуд яблуньою зулута чаша.

Як туда яблучко впаде,

то на місце враз пуйде.


За каждим разом тре’ "Отче наш" молицца.

^ Село Холоневичі Ківерцівського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 1.10

Кажицца "Отче наш".


Просим Господа Бога й Матір Божу,

шоб Матір Божая заступела,

помогла да й замовляла.

– Вразику кустяней,

по кусті ни ходе,

тіла ни суше,

круві чирвоней,

ни личка ни марнуй,

тіла ни тірай,

в лист ни впадай,

пуд груди ни пудпирай.

В боки ни впирайса,

в спину ни впивайса.

Вразичку, на місцичку сядь собі

в Божий Матира крісличку.

Там тобі пітіннячко,

там тобі їдіннічко,

пшеничне тісто

і золоте крісло,

і дріб солі –

нагуляїш собі волі.


Отака молітва. Так заговораїца враз.

^ Село Липно Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 1.11

Коли шлунок опускається або піднімається вгору.

– Вразику, вразику,

зулутейкі ж ти князику.

Прусю ж я тибе,

мулю ж я тибе:

– Стань же ти пуд пупом,

як пуд зиленим дубом.

Буде тубі питіннічко,

буде тубі їдіннічко,

хурошиє сидіннічко.

Йшла Божая Мати

вразик замувляти:

– В грудь ти ни впивайса,

в спину ни в’їдай,

вниз ти ни впадай,

бокі ни рузпирай.

Стань же ти на місци,

на свуйому місци.

Стань же ти на міри,

на Божий ухвіри.

Пу живуту ни худи,

жовтей кусті ни луми,

білого тіла ни суши,

чирвоней круві ни гуни.

Хай Бог стане в помучи.


Під час молитви треба руками пудбирати живота.

^ Село Холоневичі Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. Г. Стрільчук.


№ 1.12

Ішов святей Кузьма мостом,

живим покостом.

Стрітила його Божая Мати:

– Куда те йдеш, святей Кузьма?

– Іду я на крутую гуру.

На крутеї гурі

є там такє місцичко,

там стуїть зулуте крісличко.

Там я буду Господа Бога вмувляти,

Матюнку Божу прухати,

рабі Божиї (ім’я)

днецю встанувляти.

– Днеце-систреце,

днеце-систреце.

Чуго ж те спрутевилась:

чи з тускє, чи з журбе,

чи з тяжкої праци?

Іде те на місце,

де тибе пусадев батько і мати.

^ Село Озерно Ковельського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 1.13

Од дна, то тєгнуть. З-пуд грудей дунезу, отако. Є одтягаю живота. В мене мати говорела, нибожчиця, то навчела. Стань одтєгати і тоже таково:


Ни є до (ім’я) приступаю,

сам Господь Бог,

Ісус Христос і сен Божий,

і Матір Божа приступає,

і всіх святех, і всіх ангелив

до помочи взиває,

помуч стає.


І тако стань одтєгати і вже:


До (ім’я) приступаю,

од дну одтягаю.


І тако одтягаю:


– Дниця-сестриця,

чого ж те стала?

Чи з питіння, чи з їдіння...


(От як нап’єцця воде чи наїсця...)


чи з походу, чи з помислу,

чи з прекросте,

чи з буйносте,

чи з вітру.

Шоб те більш ни ходела,

білих костей ни ломела,

чирвониї криві ни трудела,

серце ни сушела.

Іде до братика пупа.


Треба, шоб вона каля пупа стоєла, тая дна, пудорва, як пудорвиця людена, о. То вже тако, як пальци впреш, от вона б’є, як кажуть, каля пупа, то вже на місци. А ше пока тут пуд грудьме б’є, то вона ше ни на місци, її тре’ оттєгати, оттєгати.

^ Село Мельники-Річицькі Ратнівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 1.14

– Днице-сестрице.

Прошу я тибе:

– Борони мене,

перестань ходити,

жовтую кість ломити,

червоную кров пити.

Іди на своє містечко,

на золотеє крислечко.

^ Село Піцир’я Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 1.15

– Золотнице Уляночко,

чого те спротевилась:

чи з очей, чи з праци?

Пиристань гуляти,

білої кості ломати,

чирвони крові смоктати.

Стань собі на мість,

на золоту кість.

Там тобі буде

наїдзення і напування,

легкоє спочивання.

Святая святице,

божая помошниця,

станьте до помочі

раби Божій Ганні.

^ Село Старі Кошари Ковельського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 1.16

Ну то живота... То найкраще я лікую травами пустирника...


– Золотник-золотниче,

сам Господь тибе

на своє місце кличе.


О, такі слова говорили. Але то найбільш помогають молітви, шо перш я говорела ("Отче наш","Вєрую").

^ Село Межисить Ратнівського р-ну Волинської обл.


№ 1.17

Від дна тра’ зводювати.


– Матіца-сестриця,

стань собі на пори,

як ясний місяць на зори.

Стань собі на містичку,

в золотому крісличку.

Де тибе Біг уродев,

хай тибе там Біг остановев.


І руками тра’ одводювати, ага.

^ Село Невір Любешівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.

№ 1.18

Як живіт болеть, то:


Іде Йосип дорогою

із золотою паличкою.

Іде Божа Мати

сена стричати:

– Куде ж те ідеш?

– (Ім’я) животика вимовляти.


Отак девить разочок поговорить, і животик пиристає.

Село Оленіно Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


^ 2. Від ляку (переляку, переполоху)


№ 2.19

Лєк спалювали... Їїчко викачують, як лєк. Типер того лєку нимає. Колесь на бутильках горілка була запичатувана і лєком тим була заклєїна. Пудкурували тем, шо закручане було. І на жєр кєдали, воно деміть, і дитену треба було тримати...

Злєкана дитена, то у кожного є стил. Попуд ніжкою попірисажували, попуд стовпцем напротів балька... Отакє робели...

^ Село Ревушки Турійського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.20

В нас ни було мирця в хати, як поставилася... І гет всі по селі до нас носили діти до схід сонця... І чириз стил їх пирисажували до схід сонця. І так приходили тре досвітки. Як маленьке, то помагають, а як більшинькє, то пирилазило. То до нас носили кожен день. Бо у нас дитей ни було, а колесь дуже діти мирле...

Ну, молітву "Отче наш" говорети, бо то сама главна молітва. А тогде:


Їхав Власій,

гнав сто волив:

штериста ниг,

двисти риг,

сто язиків,

сто хвостів.

Ногами стопчу,

рогами сковираю,

язиками злижу,

а хвостами

од раба Божого (ім’я)

оджину.


І "Да воскресне Бог" пириговорити молітву, і все.

^ Село Смідин Старовижівського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.

№ 2.21

Сам Господь приступає,

Христос приступає,

Божа Мати приступає,

до Івана ляк качає.

Ляк може з стуку,

ляк може з гуку,

ляк може з крику.

Може собачи, кутячи,

курачи, гусячи,

турецьки, нимецьки,

циганськи, панськи,

хранцузьки, мазурськи,

румунськи, дидивськи,

бабивськи, домовськи,

отцовськи, матирецьки,

дивчетськи,

хлопчатськи,

юнацьки.


Разив три хоч пириговорети.

^ Село Липно Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.22

Помолицца Богу да й казати:


Ни я приступаю,

приступає Божая Мати,

до хрищеного й молитвеного

Івана ляку качати.

Качаю я ляки всяки:

дитячи, котячи,

собачи, звирачи,

і дєдови, і батькови,

і бабини, і материни,

і сестрини, і братови,

од гуку, од стуку...


Ну, од всього людина може злякатися, і от все переговорить. Той хліб треба оддать собаци. То я сама своїм дітям качала той хлібчик. То як дали собаци хліб, то собака цілу ноч гавкав. І з’їсть той хліб... А ще ляк качали яйцем...

^ Село Комарівка Костопільського р-ну Рівненської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.23

От єк вітьор-буран на вас навіє, і ве боліїте. Дев’ять раз треба говорети.


Зговоруваю лєкі:

собачи, курєчи,

павучи, литучи,

пожарнеї, огньовеї.

Всєки лєки:

шо й на порози,

шо й на дорози,

шо й з гужив,

шо й з гадинят,

шо й з усєкого плюгавства.


Ото лєки. Я лєки говору так: приходить людена, я поводела тако по грудьох рукою.

^ Село Сенчиці Зарічнянського р-ну Рівненської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.24

Просажували дитену від ляку попід столом і приказували:


– Відпусте!

– Не відпущу!

– Відпусте!

– Не відпущу!

– Відпусте!

– Як відпустиш ляки-полохи,

відпущу.

– Відпущу.


Тре рази просажували, і дитени помагало.

^ Село Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.25

Взєти хліба і покачєти лєкі.


– Всєкі лєкі: собачи, людєчі,

тхорєчі, свинєчі.

Усєкиї лєкі:

усякого звіра,

усякого скота.

Як соничко сходить, заходить,

шоб так геть усі лєки виходювали.


І людени качєти по голові, по пличах, по грудьох, скризь.

^ Село Невір Любешівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.26

– Ляк вітряней, стуковей,

чоловічий, жиночий.

Ляк собачи, котячи.

Згєнь, пропаде,

де взявся, туда йде.

Іди на бистриє води,

на лиса і на трапези.


Тоже говорети три рази і льон спалювати тре’, як сказав.

^ Село Старі Кошари Ковельського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.27

Переляк може получетися людени, як злякається сильно. А удвисте, чи вевисти ляк, то треба вимувляти:


– Чого ти злякався?

Чи ти тварини,

чи ти пташини,

чи ти звірини,

чи ти людини,

чи ти живого,

чи ти мертвого,

чи ти якого.

Пора тобі ни боятися,

ни лякатися,

ни жахатися

й ни страхатися.

Шоб тіло ни тримтіло,

кров ни вулнувала...

^ Село Сокіл Рожищенського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2. 28

Кажуть "Отче наш" і біруть яйце в ліву руку, і качають по голові, на праве пличе, і з рук, і з ниг. І приказують:


З животика, з серця, з ниг,

з-пуд пальчику,

з-пуд ньогтику,

з біли кості,

з чірвони крові.

Як ни знаю,

як ляк-ляковіще найшло,

шоб так і одийшло

рабу Божому Степанові,

на містичко все найшло

і на яїчко стало.

^ Село Клітицьк Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.29

Ляк викачують їйцем з чорниї куркі, але тоже примовляють. Ну, кажуть пу живуті три рази, і примувляли.

Те, Катерино,

те, Соловено,

те, Василено,

те, Петре-рідний брате,

поможи мині з (ім’я)

переполохі зганяти.


І качаїш пу живуті. І тоді кєдаїш субаци чорному, шоб він зїв. Та й пройде. Їйце треба ни з любеї курки, а з чорниї.

^ Село Оленіно Камінь-Каширсього р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.30

Переляк може стати, як собака вкусить... Треба з теї собакі вервати навхрест шерсті, мона ножицями верізати навхрест, і ту шерсть спалети, єю обвисте ту дитенку, шо злякалась, по облеччі, і спалети в вогньови. То помагає. Казали:


Собака вкусела,

і хай собака забире зляк.

^ Село Новосілки Турійського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.31

В нас ше колесь брали дитену, а стіл в хаті такєй стояв на чотирох ніжках, тре рази під ніжкою водели, і все казали:


– Ляки, ляки,

ідіть на собаки.

^ Село Завітне Ківерцівського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.32

Ляк? А хто йо’ знає. От бач: Маруся їхала на базар, колисо лопнуло і пирилякалася. І спати ни може, і їсти ни може. То вже вуна ду мине ходит ляк вигувурати.... Цьо вже така довга мулітва.


Ішла Божа Мати золотим мусточком,

пудпираласа срібним кійочком.

– Куди ти йдеш, Божа Мати?

– Йду ду Марусі ляк вигувурати.

Чи ти, ляк, вудяней,

чи вітраней,

чи ти задумани,

чи ти наслани,

чи ти парубоцьки,

чи ти дивоцьки,

чи ти кутячи,

чи ти субачи,

чи ти угняни,

чи ти вудяни.

Я тибе згувураю:

із гулуви, із пличей,

із грудей, із ніг, із рук,

із усяких суставей.

Шоб пу Маньци, ляк, ни худив,

білиї кості ни лумив,

личка ни марнував.


Ото так три рази пиримолицца. І туді вже яйцем виливаїш той ляк. Перш мулітву говорат, де й яйцем над головою. "Дай Боже", – виллєш яйце, рузуб’єш теє яйце. Да й ллєш: " Господи Боже, дупумужи". Ну, да й всьо.

^ Село Комарово Маневицького р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.33

Ішла Божа Мати золотим мостичком,

опиралась срібним кійочком.

– Куди ідеш, Божая Мати?

– До раба (ім’я) ляку говорити.

А чого ти, ляку, спротивився:

чи од мужського голосу,

чи од бабського,

чи од курачого,

чи од собачого,

чи од пташого,

од усякого звіру.

Іди ти, ляку, на високі гори,

де люди ни ходять,

де пташки не літають.

Хай там твоя кість пропадає.

^ Місто Камінь-Каширський Волинської обл., зап І. Гунчик.


№ 2.34

"Вєрую" молицца.

Йшла Божа Мати

ляк зговорати.

На гори церковка стояла,

пуд тею церковкою

Божа Мати стояла

і ляк зговорала:

– Ляк найдений,

ляк вітраний,

ляк наповітраний.

Божая Мати, пречисть,

ляки очисть.


І качаю їйцем. Яка болєзнь єсть, я скажу. А хлібом, то вже ни скажу. На їйце покаже.

^ Село Яполоть Костопільського р-ну Рівненської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.35

Шла Божа Мати

до Мані ляк виговорати.

– Ляк чоловічий,

ляк жиноцкий,

ляк дивоцкий,

ляк парубоцкий,

ляк собачий,

ляк котячий,

ляк товарачий,

ляк конячий.

Ляк виговораю,

під попутну лавку виливаю.

Де мирец лижав,

шоб Манін ляк пропав.


Девить раз. Кажду хворобу девить раз.

^ Село Заріччя Маневицького р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.36

Ляки викачують свіжим яїчком. Ну, є й слова:


Йшов святей Спас дурогою,

золотем поясом опоясався,

золотею лязучкою пудпирався,

на помуч прибирався.

Уд білої кусті,

уд чирвоної круві,

уд живута, уд вулосся,

уд грудей, уд рук,

уд ніг, уд учей.

Чириз куго (ім’я) злякалася,

нихай тому буде те саме.

– І на лози, і на пущу ідіте, ляки.

^ Село Озерно Ковельського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.37

Я гувуру, як мине гучили. Як зараз пуймиш, то буде пумагати, а як нє – ни буде.


Я до тибе приступаю,

і, Господи Боже, тибе викликаю.

– Господи Боже, приступай,

Господи Боже, помагай

і сьом дитяти (ім’я) спокусу дай.

І Божая Мати з нибес ступає,

у зулуту каляску сядає.

У зулуте крислечко сіла спочивати.

– Куди ти йдеш, Божая Мати?

– Іду до (ім’я) ляк вигувурати.

Ляк вигувураю,

вітьор вигувураю

і пудвій вигувураю,

і сквузняк вигувураю,

і болєзнь чорну вигувураю,

і болєзнь дану, наслану,

пурушану, потривожану,

і злую, пустую,

вудяную, вітраную,

денишну, вичиришну.

Пудвияло, пудкаснулосо,

злеє, пусте вигувураю.

Вигувураю:

ляк перши, ляк другі,

ляк треті, ляк читверти,

ляк п’яти, ляк шости,

сьоми, восьми,

й див’яти, й дисяти,

і удинадцати, і дванадцати.

Є їх дванадцить,

я їх усі вигувураю,

і на ліс посилаю,

і на води бигущи,

і на лози трипущи,

на чорнеє море,

на високі гори,

де дід Муравец,

йо’ син Максимец.

А хто ція булєзні накідає,

хай на йо’ нападає.

– Ниси ция болєзні

чириз п’яти межи на грушу.

А тая груша ни буде родити,

а цьой (ім’я) здорови

буде ходити і робити.

– Господи Божийко,

стань мині в помочи.

А ни я в помоч,

Дух Святи в помоч,

Божая Мати в помоч,

Божая Мати-приступніца,

Божа Мати й помочніца.

Божа Мати, приступай,

Божа Мати, помагай,

і всі ангели, всі архангели ,

і сорок зор, і сорок янголив,

і сорок мученикив,

і дванадцить апостолив.

А те ж, лукави, приде, приде,

сю бідочку забире.

Зкуль вуна пришла,

так хутейко нихай же вуна йде,

пу білому тіличку ни ходить,

чирвоний круві ни кулотить,

жовтиї кусті ни ламає

і білого личка ни стирає.

То тоже три рази.

^ Село Холоневичі Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап І. Гунчик.


№ 2.38

Стою я пуд Божию рукою,

пуд яснию зурою,

пуд сьватеми янголами-апостолами.

– Всі сьватия, моліте, просіте

за (ім’я) хрещеного,

приступіте йому ляк виговорати:

і вітрани, й костяни,

й вудяни, і стрічани,

пудвіяни з кручи.

Приступи, Божая Мати,

цьой ляк, цю болєзнь

з (ім’я) вимовляти:

із пичинок, із легка,

із серца, й з жулудка.

По (ім’я) ни худи,

жовтей кусти ни луми,

білого тіла ни суши,

чирвоней круві ни гуни.

Хай Божая Мати дупумагає

цюю болєзнь

рудімую, припадную,

і вітьор, і сквузняк...

Сьвати Миколає,

моли Бога за (ім’я).

Зжини цюю болєзнь

на бистриї води,

на сухія лози,

на темни лиса,

де ни ходять голоса.

Хай там пташичкі

рузбируть, рузклюють,

і цюю болєзнь з (ім’я) ізжинуть.


На початку і в кінці треба три рази перехреститися, а під час молитви "викачувати" яйцем або свяченим воском по всьому тілу: по голові, потім – по руках, по ногах.

^ Село Холоневичі Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. Г. Стрільчук.


№ 2.39

Ну, може злякатися, шось нидобре побачити. Особєнно з ляку починається переляк. Є молітва.


Відговораю ляки всякі:

людські, панськи,

жидивські, циганські.

Зговораю ляки всякі:

батька, матері,

дідови і бабині,

тварячи, конячи,

овечі, свинячі,

гусячи, курячи,

індичи, качині,

жаб’ячи, риб’ячи,

котячи, собачи,

витраниє,

заспаниї,

насланиї.

Нихай лякі всякі не сходять,

нихай голоду мають,

гнилу колоду качають,

з раби Божої (ім’я) виступають.


І тоді молітва "Отче наш". І так дев’ять раз.

^ Село Розничі Маневицького р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.40

Переляки вимовляю

і Господа найвищого визиваю.

– Господи найвищий,

ставайте і допоможіте,

і переляк заберіте.

Ставайте до помочи

і своїм духом натхніте.

І злила, і змовила:

і з рук, і з ніг,

і з очей, і з пличей,

і з білий кості,

і од чирвоний крові,

од живого серця, од (ім’я).

– Звідки прийшов, туда йде,

де взялося, туда подінься.

Три рази зплюнути, хукнути.

^ Село Туропин Турійського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.41

Як ляк качать, перемолить "Отче наш".


Я до Наташи приступаю,

сам Господь приступає,

Причиста Богородиця,

Божа Мати ляк качати.

– Ти, животворче,

стань у помочи,

як удень, так уночи.

Годи худети,

годи кости лумети.

Йде суби у ложи,

де ни свитає,

де сонце ни сяє,

де місяц ни сходить.


Качать по голові і скризь... Воно там показує, як злякане. Яйце викидати.

^ Село Липно Ківерцівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.42

Ляк мона векачати яйцем. Тамика тоже є...


За Божим разом,

за Божим приказом.

Де Божа Мати ходела,

Ісуса Христа за руку водела.

– Святей Питро, святей Павло,

возьміть христа в рукі,

вратуйте Миколу з ляку.

Прошу тибе, Божа Мати:

стань в помочи,

Миколі ляки одвирне:

дівоцькі, парубоцькі,

чоловіцькі, бабські,

вітряне, вустяне,

кустяне, водяне.

Всякі лякі удвирне,

в чисте поле однисе,

на чорний ліс пусте,

свею селию закріпе.

^ Село Завітне Ківерцівського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


№ 2.43

Треба яїчко, і качати скризь по голові, скризь по ногах. І тоді те яїчко розбети, і в месочку, і в воду. І зразу стане ведно, чого злякалася дитена. От в нас одна аварія була, мутуциклом їхав чоловік із жинкою... То зразу дві колиси зробилося.


– Богородиця Христовая

Божая Мати,

прошу тибе приступати

до раба Божого Михаїла

ляк виганяти.

Ляки людєчи, скотєчи,

коров’ячи, собачи,

криклевиї, звуковеї,

вітрянеї, раниї,

повденниї і вечоровиї,

лєкі всєкі.

Прошу вас,

дванацить ангєлув,

приступіте

до раба Божого (ім’я) і поможіте.

Всі дванацить приступаїмо,

всі помагаїмо.

Чи віте в білому тіли,

чи в жовтий кості,

чи чирвоний крові.

Ни будите в раба Божия Михаїла

чирвониї крові пети,

білого тіла сушети,

жовтиї кості ломети.

Ме вас одкідаїмо

і туда посилаїмо,

де соничко ни сходить

і місяць ни сяє,

де тупуром ни рубають.

Шоб віте пропали

до кунця вєку вєков.

Амінь.

^ Село Невір Любешівського р-ну Волинської обл., зап. І. Гунчик.


№ 2.44

– Лєкє людєчє, скотєчє,

кінськє, гусєчє,

качене, курєчє.

Одступіте од раба Божого,

од ймення Ніна:

од білиї кості,

од чирвониї криві,

од ймення Господнього.

Посилаю вас, лєкє,

на пустеї болота,

на густеї лози,

де сонце ни гріє,

місяць ни світить.

Там вам буде пити-їсти,

золоте крісло сісти,

Нінини лєкє з’їсти.

^ Хутір Окачово Ратнівського р-ну Волинської обл., зап. О. Середюк.


№ 2.45

– Пириполох-пириполохище.

Чі те жиночий,

чі те парубоцький,

чі те кошачий,

чі те свінячий,

чі те гусячий.

Тут тобі ни стояти

й раба Божого Івана

білої кості ни сушети,

чірвони крові ни пети...

Пока те ни стояла,

пока я тибе ни визивала.

Я тибе визиваю,

я тибе ізсилаю.

– Зийде, ляк-ляковіще,

на чирита, на болота,

на великі лози.

Там тобі є шо їсти, пети,

білиї кості ни сушети.

Хватить тобі раба Божого Івана

мучити й мордовати.

Село Клітицьк Камінь-Каширського р-ну Волинської обл., архів ПВНЦ.


FROM OCCASIONAL-RITE FOLKLORE OF WESTERN POLISSYA.

MEDICAL-PROPHILACTIC SPHERE


Ihor HUNCHYK


The Ivan Franko National University in Lviv,

Filaret Kolessa Ukrainian Folkloristics Department,

Universytetska st., 1/345, 79602 Lviv, Ukraine,

tel.: (00380 322) 96 47 20, e-mail: folklore@franko.lviv.ua


The collection of occasional-rite folklore of Western Polissya.


Стаття надійшла до редколегії 11.03.2001

Прийнята до друку 15.11.2001


Схожі:

Вісник львів. Ун-ту iconЛипень Виконавці: Пасинкова Г. І
В1 в 53 Вісник Національного університету "Львівська політехніка" [Текст] : [зб наук праць] / м-во освіти І науки України, Нац ун-т...
Вісник львів. Ун-ту iconВісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ. Серія прикл матем. інформ. Ser. Appl. Math. Inform. 2009. Вип. 15. C.2 2009. Is. 15. P.2
Прізвище[, І. Прізвище…] Львівський національний університет імені Івана Франка вул. Університетська, 1, м. Львів, 79000, e-mail:...
Вісник львів. Ун-ту iconВісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ серія географічна. 2004. Вип. 31. С. 56-65 Ser. Geogr. 2004.№31. Р. 56-65

Вісник львів. Ун-ту iconТеоретичні питання ландшафтознавчих досліджень
Вісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ серія географічна. 2004. Вип. 31. С. 43-55 Ser. Geogr. 2004. №31. Р. 43-55
Вісник львів. Ун-ту iconВісник Львів. Нац. Ун-ту, Серія юридична №38. с. 362-369
Визначені ознаки, за якими джерела права соціального забезпечення відрізняються від джерел інших галузей права
Вісник львів. Ун-ту iconІнформаційний бюлетень нових надходжень Жовтень 2010 року
В1 В53 Вісник Національного університету "Львівська політехніка" : [зб наук праць]. Фізико-математичні науки. №660. Львів, 2009....
Вісник львів. Ун-ту iconІнформаційний бюлетень нових надходжень Жовтень 2010 року
В1 В53 Вісник Національного університету "Львівська політехніка" : [зб наук праць]. Фізико-математичні науки. №660. Львів, 2009....
Вісник львів. Ун-ту iconВісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ серія географічна. 2004. Вип. 31. С. 79-88 Ser. Geogr. 2004. №31. Р. 79-88
Ніша ландшафтознавства в полі культури та місце львівської ландшафтознавчої школи в ній
Вісник львів. Ун-ту iconВісник львів. Ун-ту серія філологічна. 1999. Вип. 27. С. 275-276
Ухар – йехал на йармарку ухар’-куп’ец (з середини 20-х років – до кінця 30-х років)
Вісник львів. Ун-ту iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України
В. Петрук (Україна, Вінниця), Є. Пістун (Україна, Львів), Х. Радев (Болгарія, Софія), І. Руженцев (Україна, Харків), Б. Стадник (Україна,...
Вісник львів. Ун-ту iconВісник львів. Ун-ту visnyk LVIV univ серія прикладна математика та інфор- ser. Applied Mathematiсs and Computer матика Вип C.1 Science. No. P.1
Ряди типу Фур’є в комплексній формі на “одиничних” криволінійних замкнутих лініях у площинах
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи