Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії icon

Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії




Скачати 236.26 Kb.
НазваПротокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії
Дата15.07.2012
Розмір236.26 Kb.
ТипПротокол


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб та психіатрії

“______” _______________ 200__ р.


Протокол № _______


Зав. кафедри нервових хвороб та психіатрії

професор В. М. Пашковський


Методична розробка




ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 27


Поліомієліт. Поліємієлітоподібні захворювання. Клініка, диференційна діагностика, лікування, профілактика. Мієліти, менінгомієліти. Ураження нервової системи при колагенозах, брукцельозі, ботулізмі, правці. Нейросифіліс. НЕЙРОСНІД. ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ, профілактика.

^ Навчальний предмет - нервові хвороби

медичний факультет,

спеціальність “педіатрія”, ІУ курс

Зав. кафедри професор В.М. Пашковський


Методичну розробку підготувала

доцент О.Б. Яремчук


Чернівці – 200__


^ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ


Вивчення теми направлене на освоєння уявлень про етіопатогенез, клініку, діагностику та сучасні принципи лікування інфекційних захворювань спинного мозку та його оболонок, на вивчення складної та актуальної проблеми ще з часів Шарко різних форм нейросифілісу, на отримання уявлень про нейробруцельоз. Знання, набуті студентами при вивченні теми необхідні лікарю будь-якої спеціальності для своєчасної діагностики та лікування даних захворювань.


^ 2. НАВЧАЛЬНА МЕТА


2.1.Студент повинен знати:

  • етіопатогенез запальних захворювань спинного мозку та його оболонок нейросифілісу, нейробруцельозу;

  • етіологію і патогенез поліомієлітів, поліомієлітоподібних захворювань;

  • клініку та діагностику запальних захворювань спинного мозку та його оболонок, нейросифілісу, нейробруцельозу.

  • методику обстеження хворих з даними захворюваннями;

  • діагностику вторинних енцефалітів;

  • діагностику поліомієлітів та поліомієлітоподібних захворювань;

  • принципи сучасної патогенетичної терапії даних захворювань.


^ 2.2.Студент повинен оволодіти навичками:

  • збору скарг та епідеміологічного анамнезу при вторинних енцефалітах, поліомієлітах;

  • виявлення симптомів вторинного енцефаліту, поліомієліту;

  • дослідження хворого на поліомієліт, міеліт, нейросифіліс, нейробруцельоз;

  • аналізу даних цереброспинальної рідини;

  • розшифровки ЕЕГ, РЕГ, КТ, МРТ, краніограм;

  • складати схему лікування вторинних енцефалітів в гострий та хронічній стадії;

  • планувати профілактичні заходи по попередженню інфекційного ураження нервової системи.


^ 2.3. На основі вищеперерахованих знань та навичок студент повинен вміти:

  • діагностувати та проводити диференційну діагностику міеліту, нейросифілісу, нейробруцельозу, поліомієліту;

  • оцінювати результати додаткових обстежень;

  • проводити диференційну діагностику вторинних енцефалітів;

  • проводити диференційну діагностику між поліомієлітами та поліомієлітоподібними захворюваннями;

  • призначати диференційоване лікування різних форм міеліту, нейросифілісу, нейробруцельозу, поліомієліту.



^ 3. ВИХОВНА МЕТА


Сформувати у майбутнього лікаря відчуття відповідальності за долю хворого, виробити потребу в сумлінному ставленні до своїх професійних обов’язків.


^ 4. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ТА ВНУТРІШНЬОПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ


Дисципліни

Знати

Вміти

попередні







Нормальна анатомія

Будова спинного мозку та його оболонок




Гістологія

Гістологічна структура спинного мозку та його оболонок, нормальний склад ліквору




Патологічна анатомія

патологічні зміни головного та спинного мозку при енцефа­літах та поліомієліті




Мікробіологія

збудники інфекційних енцефалітів та поліомієліту, методи їх виявлення




Клінічна фармакологія

препарати для лікування інфекційних захворювань нервової системи




Тема № 3 "Симптомокомп­лекси рухових порушень в за­леж­ності від рівня ураження … "

синдроми ураження мотонейронів передніх рогів спинного мозку

виявити характерні ознаки периферичного паралічу

Тема № 6.

"Екстрапірамідна система… Клі­нічні синдроми ураження…"

синдроми ураження екстрапі­ра­мід­ної системи при запаль­них процесах

досліджувати симптоми порушення екстрапірамідної системи

Тема № 13.

"Вищі кіркові функ­ції. Клінічні синдроми ураження…"

синдроми ураження часток головного мозку

досліджувати симптоми ураження головного мозку

Тема № 14 «Цереброспі-нальна рідина. Менінгеальний симптомо-комплекс”

Мозкові оболонки, ліквородинаміка, дослідження ліквору, менінгеальний симптомокомплекс

1.Досліджувати менінгеальні симптоми.

2.Проводити поперековий прокол.

3.Аналізувати дані дослідження ліквору.

наступні







Інфекційні хвороби

Етіопатогенез бруцельозу, ботулізму, правцю

Діагностувати бруцельоз

Шкірні та венеричні хвороби

Етіопатогенез нейросифілісу;

Клінічні форми нефросифілісу.

Діагностувати різні форми нейросифілісу.

Внутрішні хвороби

енцефаліти ревматичної етіології

Методики неврологічного обстеження при інфекційних енцефалітах

Кафедра туберкульозу

енцефаліти та мієліти туберкульозної етіології

Методики неврологічного обстеження при інфекційних енцефалітах

Кафедра дерма­товенерології

енцефаліти сифілітичної етіології

Методики неврологічного обстеження при інфекційних енцефалітах



^ 5. ДОБІР ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Питання, які підлягають розбору та вивченню.


  1. Поліомієліт, поліомієлітоподібні захворювання. Епідеміологія, клінічні особливості менінгітної, стовбурової, полірадикулоневритичної форм. Диференційна діагностика, лікування, профілактика.

  2. Основні принципи сучасної терапії поліомієліту та поліомієлітоподібних захворювань.

  3. Етіологія та патогенез гострих мієлітів, спинальних арахноїдитів та епідуритів.

  4. Клініка гострих мієлітів, спинальних арахноїдитів та епідуритів.

  5. Основні принципи лікування гострих мієлітів, спинальних арахноїдитів та епідуритів.

  6. Ураження нервової системи при колагенозах, бруцельозі, ботулізмі, правці.

  7. Сифілітичне ураження нервової системи у дітей. Клініка, діагностика.

  8. Лікування нейросифілісу.

  9. Епідеміологія, патогенез та патоморфологія бруцельозу.

  10. Клініка та перебіг нейробруцельозу:

  • бруцельозного менінгіту;

  • бруцельозного енцефаліту; комбінованих пошкоджень нервової системи периферичної та вегетативної форм бруцельозу;

  1. Діагностика та лікування гострих, підгострих та хронічних форм нейробруцельозу.

  2. Ураження нервової системи при СНІДі.


^ Зміст теми.

Поліомієліт. Поліомієліт (хвороба Гейне-Медіна, дитячий спинальний параліч) – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, збудник котрого, попадаючи в нервову систему, селективно уражає передні роги спинного мозку і рухові ядра стовбура мозку, внаслідок чого виникають мляві паралічі і м'язові атрофії.

^ Епідеміологія і етіологія. Вірус поліомієліту відноситься до пікорнавірусів (група ентеровірусів). Вірус резистентний до низького рН, тому легко поширюється водним шляхом (у тому числі через ріки і каналізацію). За антигенними характеристиками виділяють три типи вірусу (типи 1, 2, 3 – Брунгільд, Лансинг, Леон). З трьох штамів найбільше вірулентним є тип 1.

Вірус поширений повсюдно. У останні 30 років у зв'язку із широким впровадженням профілактичних щеплень число випадків захворювання різко знизилося. Варто мати на увазі існування інших ентеровірусів, що здатні викликати поліомієлітоподібні синдроми у щепленого населення.

Патофізіологія і патоморфологія. У типових випадках зараження відбувається аліментарним шляхом. Спочатку у неімунізованих осіб розвивається ураження шлунково-кишкового тракту. Більш ніж у 95% захворювання припиняється на цьому етапі. Однак зрідка збудник унаслідок віремії потрапляє в ЦНС. Вірус має особливу тропність до рухових нейронів.

Клініка. Інкубаційний період складає в середньому 17 днів, після чого може розвиватися препаралітична стадія і стадія паралічів.

У препаралітичній стадії можна виділити дві фази. Початковими симптомами є лихоманка, нездужання, потім симптоматика нагадує вірусний менінгіт. При непаралітичних формах хворий видужує, перенісши в тій або іншій формі одну або обидві фази препаралітичної стадії.

^ Паралітична стадія. Спинальна форма. Розвиток паралічу часто починається м'язовими фасцикуляціями, спостерігається звичайно відразу після препаралітичної стадії і супроводжується вираженим болем у кінцівках. Параліч може бути поширеним або локалізованим і досягає свого максимуму через 24 г. При меншому об'ємі ураження на перший план виступає асиметричний “плямистий” характер паралічів. У вражених кінцівках сповільнюється ріст кісток; при рентгенографії визначаються ознаки остеопороза.

^ Стовбурова форма (поліоенцефаліт). Спостерігаються лицьові паралічі, паралічі язика, глотки, гортані. Велика небезпека існує при ураженні життєво важливих центрів.

Діагностика. Діагноз рідко вдається встановити при абортивному перебігу або в препаралітичній стадії, крім випадків епідемії. Поліомієліт повинен бути запідозрений, якщо млявий асиметричний парез поєднується з плеоцитозом у цереброспинальній рідині.

Лікування. При підозрі на поліомієліт, навіть при незначних проявах, необхідно забезпечити повний спокій, тому що фізична активність у препаралітичній стадії збільшує ризик розвитку важкого паралічу.

В підході до лікування паралітичної форми поліомієліту варто розрізняти три категорії хворих: 1) хворі без дихальних розладів і бульбарних порушень; 2) хворі з респіраторними порушеннями у сполученні з бульбарними або без них; 3) хворі з бульбарним паралічем.

В гострій стадії використовують анальгетики, седативні препарати, проводять профілактику контрактур.

Прогноз. Смертність при різних епідемічних спалахах варіює від 5% до 25%. Безпосередньою причиною смерті є дихальний параліч унаслідок прямого ураження дихального центру при бульбарній формі або залучення в процес міжреберних м'язів і діафрагми при висхідному паралічі; смертність значно знизилася з початком застосування ШВЛ.

Профілактика. Для профілактики поліомієліту застосовують живу вакцину, що містить аттенуірований штам вірусу (пероральна вакцина Себіна). Ефективний імунітет проти всіх трьох типів вірусу зберігається протягом усього життя.

^ Поліомієлітоподібні захворювання. На фоні практичної ліквідації поліомієліту зросла питома вага гострих інфекційних захворювань, що мають клінічну подібність до різних форм поліомієліту. У якості агентів, що можуть викликати поліомієлітоподібні синдроми, виступають віруси Коксаки, ECHO, ентеровіруси, вірус епідемічного паротиту.

Клінічна картина інфекції нагадує непаралітичну форму поліомієліту. Діти уражаються частіше, ніж дорослі. Основними симптомами є лихоманка, гострий риніт, фарингіт, блювання і діарея. Часто є краснухоподібне висипання. Залучення нервової системи характеризується виникненням головного болю, ригідності потиличних м'язів, розвитком сонливості, м'язової слабості. Захворювання протікає доброякісно, видужання наступає через 1-2 тиж.

ВІЛ-інфекція – важке захворювання, що характеризується повільним прогресуючим перебігом. Як правило, у патологічний процес утягуються практично усі життєво важливі органи і системи. Основною «мішенню» інфекційного процесу є імунна система, що обумовлює розвиток вираженого імунодефіциту.

Етіологія. Збудником ВІЛ-інфекції є вірус, що відноситься до сімейства ретровірусів і володіє унікальною здатністю ресинтезувати ДНК унаслідок наявності ферменту зворотної транскриптази. Захворювання спочатку виявлене в США в 1981 р. Потім було встановлено, що ця інфекція широко поширена в країнах Центральної Африки і з цього регіону, мабуть, була перенесена в Америку, Європу й Азію. Передача вірусу дитині здійснюється від інфікованої матері в анте- чи перинатальний період, при годуванні груддю, переливанні крові, ін’єкціях.

На 1997 р. у світі зареєстровано 22,6 млн хворих, число нових випадків – 3,1 млн на рік.

Патогенез. При потраплянні вірусу в організм страждає клітинна ланка імунітету, головним чином хелперна популяція Т-лімфоцитів. Крім того, ВІЛ уражає моноцити, макрофаги, клітини нейроглії. Це приводить до активізації ендогенної умовно-патогенної флори (вірус герпесу, дріжжоподібні гриби Candida) і підвищенню чутливості до екзогенних агентів (атипічні мікобактерії, криптококки, цитомегаловіруси, токсоплазми й ін.). Більш ніж у 1/3 хворих розвиваються своєрідні пухлинні ураження шкіри у вигляді лімфом і геморрагічної саркоми Капоші, що має злоякісний перебіг.

Клініка. ВІЛ-інфекція відрізняється великим поліморфізмом. Тривалість латентного періоду коливається від 2-3 тиж до багатьох років. Клінічні прояви можуть бути обумовлені як прямою дією вірусу, так і наслідком вторинних змін, що виникають у результаті зниження захисних властивостей організму, які супроводжуються розвитком опортуністичних інфекцій. Саме широкий спектр, частота і тяжкість перебігу цих захворювань дозволяють запідозрити СНІД. При цьому варто брати до уваги наявність тривалої лихоманки (більше 3 міс), загальне схуднення, збільшення лімфатичних вузлів, нічний піт, відчуття слабості і постійної втоми. Характерною ознакою як латентного, так і гострого періоду ВІЛ-інфекції є збільшення всіх класів Ig, зниження числа Т-лімфоцитів.

Неврологічні прояви відзначені приблизно в 1/3 випадків, у 10-20% хворих ці прояви можуть бути першими ознаками захворювання.

У відносно рідких випадках уже в період інфікування може розвиватися гострий вірусний менінгоенцефаліт. Його клінічні прояви дуже різноманітні. У найбільш важких випадках виникають епілептичні припадки і порушення свідомості аж до розвитку коматозного стану. У цереброспинальній рідині виявляється лімфоцитарний плеоцитоз. Як правило, гостра стадія менінгоенцефаліту має сприятливий перебіг і закінчується повним видужанням.

Значно частіше захворювання маніфестує загальноінфекційними симптомами – лихоманкою, ангіною, збільшенням лімфатичних вузлів, печінки, селезінки при відсутності певних змін у крові. У цілому перебіг захворювання нагадує мононуклеоз. Подібний стан триває 1-3 тиж і переходить у спонтанну ремісію.

Прихований перебіг захворювання може тягнутися тривалий час. Єдиною клінічною ознакою інфікування організму в цей період може бути збільшення лімфатичних вузлів у різних частинах тіла. Підозра на СНІД повинна виникати при збільшенні більш ніж двох лімфатичних вузлів, які належать до різних регіональних груп, що триває більше місяця. Надалі приблизно в 20-40% інфікованих до лімфаденопатії приєднується лихоманка (до 38-39 °С), підвищена пітливість, розлади функції тазових органів, у деяких хворих відзначається загальне схуднення, часто розвиваються гнійникові захворювання, кандидоз.

Ураження нервової системи частіше усього проявляється розвитком підгострого енцефаліту, що маніфестує так званим СНІД-деменція комплексом.

Цей комплекс проявляється субкортикальною деменцією, втратою інтересу до роботи, поганою пам’яттю, апатією, притупленням емоцій, неадекватною оцінкою свого стану, сповільненістю психомоторних реакцій, зниженням лібідо. З прогресуванням розвивається втрата орієнтації, сплутаність, епілептичні припадки, мутизм. Можливий розвиток рухових порушень – парезів, атаксії. Дослідження цереброспинальної рідини в цей період виявляє незначний плеоцитоз. На ЕЕГ виявляється тенденція уповільнення ритмів до 7-8 у 1 с. При КТ і МРТ виявляються атрофія кори головного мозку і розширення шлуночків.

Поряд із ураженням головного мозку спостерігається залучення в патологічний процес і периферичної нервової системи. На різних стадіях хвороби виникають хронічна сенсомоторна і вегетативна поліневропатія, множинні мононевропатії, ураження м'язів у вигляді поліміозита і міопатії.

Крім неврологічних ускладнень, обумовлених безпосередньо дією ВІЛ, клінічна картина захворювання може ускладнюватися цілою низкою супутніх захворювань, які виникають у результаті імунного дефіциту, що також уражають ЦНС.

Частим ускладненням СНІДу, що спостерігається в 10% випадків, є токсоплазмоз. Локалізація гранулематозних утворень визначає розвиток осередкових неврологічних синдромів: геміпарезів, афазій, геміатаксії, часто супроводжуваних епілептичними припадками, афективними порушеннями (апатія, ейфорія та ін.).

З онкологічних захворювань, що уражають ЦНС, частіше зустрічаються лімфоми. Клінічно вони протікають як і інші пухлини головного мозку, супроводжуються головним болем, блюванням й іншими загальномозковими симптомами, на фоні яких виявляються осередкові прояви у вигляді парезів, афазії, фокальних або генералізованих епілептичних припадків і ін. Ці пухлини чітко виявляються при КТ або МРТ. Об'ємний процес швидко прогресує і приводить до летального наслідку протягом декількох тижнів або місяців.

Діагностика. Діагностика СНІДу повинна опиратися на дані епідеміологічного аналізу: перебування в ендемічному регіоні, безладні статеві зв'язки, гомосексуалізм, наркоманія, гемофілія, клінічні дані – лімфоаденопатія, наростаюча субкортикальна деменція, часті пневмонії, септичні стани, атипічна саркома Капоші й інші ознаки зниження імунітету, дані серологічних проб, виявлення антитіл при імуноферментному аналізі.

Лікування. Ефективних методів лікування інфекції в даний час не існує. Застосовують зидовудин по 0,15 – 0,18 г на 1 м2 поверхні тіла дитини в 4 прийоми протягом 2-3 місяців. При недостатньому ефекті призначають в подальшому диданозин по 200 мг на 1 м2 тіла в 2 прийоми. Застосовують імуномодулятори (тімалін, інтерлейкіни, інтерферони) поряд з антибіотиками і симптоматичними засобами.


^ 6. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

6.1.  Тривалість заняття – 2 години.

6.2.Місце проведення заняття – навчальна кімната, палати.

^ 6.3. Матеріальне забезпечення заняття:


6.3.1. Наочні приладдя.

  • Муляжі:

  • Муляж головного мозку;

  • Муляж стовбуру мозку;

  • Муляж спинного мозку.




  • Таблиці:

  • Схеми будови великих півкуль (горизонтальний, фронтальний сагітальний зрізи);

  • Схема будови шлуночків мозку та лікворопровідних шляхів;

  • Схема будови спинного мозку;

  • Схема будови оболонок головного та спинного мозку;

  • Схема будови синусів твердої мозкової оболонки;

  • Схема будови периферичної нервової системи;

  • Поліомієліт;

  • Невідкладна допомога при нейроінфекціях;

  • Таблиці складу цереброспінальної рідини залежно від віку та при патології;

  • Невідкладна допомога при нейроінфекціях.




  • Кафедральні відеофільми




  • Інструменти, прилади:

  • Неврологічний молоток;

  • Набір інструментів для обстеження чутливості (голка, щіточка, пробірки з холодною та гарячою водою, циркуль Вебера);

  • Апарати ЕЕГ, ЕхоЕС, КТ, аналізи спинномозкової рідини (набір).


^ 6.3.2. Демонстрація хворих з діагнозами:

  • Гострий мієліт;

  • Епідуріт;

  • Поліомієліт;

  • Нейросифіліс;

  • Серозний менінгіт.



^ 6.4. План та організаційна структура заняття




п/п

Основні етапи заняття,

їх функції та зміст

^ Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю та навчання

Матеріали методичного забезпечення

Час

1

2

3

4

5

6

1

Підготовчий


Організація заняття. Постановка навчальних цілей та мотивація засвоєння теми.

Контроль вихідного рівня знань

а) класифікація;

б) етіопатогенез;

в) клініка та діагностика;
^

г) принципи лікування поліомієліту, міеліту, нейросифілісу, нейробруцельозу.







L2



Усне опитування, тести 2-го рівня, теоретичні задачі 2-го рівня комп’ютерний тестовий контроль



Картки з тестовими питаннями та задачами 2-го рівня, комп’ютер.



1-3 хв.


18 хв.

2
^

Основний формування професійних вмінь та навичок


1) Оволодіння навичками обстеження хворого на поліомієліт, міеліт, нейросифіліс, нейробруцельоз;


2) Оволодіння навичками постановки топічного та клінічного діагнозів при поліомієліті, мієліті, нейросифілісі, нейробруцельозі, сирінгомієлії та БАС;
^

3) Оволодіння навичками проведення диф. діагностики поліомієліту, міеліту, нейросифілісу, нейробруцельозу;


4) Оволодіння навичками диференційованого лікування цих захворювань.



L3


L3


L3


L3



Практичний тренінг


Практичний тренінг


Практичний тренінг


Практичний тренінг



Хворі на поліомієліт, міеліт, нейросифіліс, нейробру-цельоз;

Бланки лабораторних досліджень ліквору;

Таблиці диференційної діагностики.



50 хв.

3


Заключний



Контроль та корекція рівня проф.вмінь та навичок


Підведення підсумків заняття


Домашнє завдання




L3



Індивідуальний контроль практичних навичок. Вирішення нетипових професійних задач





Задачі 3 рівня





18 хв.


2-3 хв.


1-3 хв.


^ 7. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ

7.1. Матеріали для контролю вихідного рівня знань студентів

(2-ий рівень засвоєння)


  1. Що таке епідурит, і які причини його виникнення?

  2. Які Ви знаєте класифікації міелітів?

  3. Які клінічні форми нейросифілісу Ви знаєте?

  4. Які форми нейробруцельозу Ви знаєте?

  5. Вкажіть клінічні симптоми поліомієліту.

  6. З чого складається профілактика поліомієліту?

  7. Які поліомієлітоподібні захворювання ви знаєте?

  8. Які сучасні принципи лікування поліомієліту?

  9. Які симптоми ураження нервової системи при СНІДі Ви знаєте?


Пропонуються тестові завдання 2 рівня зі збірника «Віничук С. М., Ілляш T.I. Збірник тестових питань та задач з нервових хвороб для вищих медичних закладів. - Київ, 1994.- 137 с. »


7. 2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття

(3-ій рівень засвоєння)

^

Алгоритм дослідження хворого із вторинним енцефалітом





  • Збір скарг та анамнеза




    головний біль




    лихоманка




    наявність слабкості в м'язах




    порушення свідомості




    тривалість захворювання




    перебування в ендемічних зонах




    контакти з хворими на енцефаліт




    наявність супутніх захворювань




    можливість зв'язку початку захворювання із щепленнями

  • Клінічні дані




    порушення свідомості




    температурна реакція




    парези або паралічі




    підвищення рефлексів




    менінгеальні знаки




    гіперкінези




    акінетико-ригідний синдром




    летаргія




    судомний синдром

  • Параклінічні дані




магнітно-резонансна томографія




комп'ютерна томографія




електроенцефалограма




наявність помірного плеоцитозу в лікворі




RW, туберкулінові проби, ФГ ОГК


^ 7. 3. Матеріали контролю заключного етапу заняття.

(3-ій рівень засвоєння)


  1. Задачі 3 рівня (зі збірника: Чернецький В. К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб.– Чернівці, 1998.– 120 с.).

  2. Пропонуються симптомокомплекси ураження нервової системи при поліомієліті, мієліті, нейросифілісі, нейробруцельозі. Студенти повинні діагностувати захворювання, визначити вогнище пошкодження, скласти план додаткових методів дослідження та лікування.

  3. Пропонується провести диференційну діагностику між різними формами вторинних енцефалітів. Студенти повинні проаналізувати результати додаткових методів досліджень.

  4. Мікрокурація – установити клінічний діагноз.

7.4. Матеріали методичного забезпечення домашньої самопідготовки студентів


  1. Пропонуються задачі для розв'язання в домашніх умовах зі збірників:

  • Неймарк Е. З., Багрий Е. А., Стяжкина Л. В. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы.– К.: Вища школа, 1986.– 56 с.

  • Кореневская А. А., Пригун П. П. Задачи по курсу нервных болезней.– Минск: Высшая школа.– 1981.– 118 с.

  • Чернецький В. К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб.– Чернівці, 1998.– 120 с.

  1. Письмове оформлення протоколу огляду хворого з обгрунтуванням топічного і клінічного діагнозів (мікрокурація).


Тематика УДРС

  • Скласти схеми лікування курованих хворих із врахуваням клінічного перебігу і періоду захворювання.

  • Проаналізувати дані ЕЕГ, КТ, МРТ хворих, яких курірують.

  • Проаналізувати склад церебро-спинальної рідини.



Тематика НДРС

  • Порівняльна оцінка змін ліквору при пухлинах спинного мозку та при епідуритах;

  • Сучасні погляди на методи лікування нейроСНІДу.

  • Варіанти перебігу та диференційна діагностика вродженого нейросифілісу.


Література:


Основна:

  1. Бадалян Л.О. Детская неврология. - М., "Медицина", 1975. - 603 с.

  2. Гусев Е.И., Гречко В.Е., Бурд Г.С. Нервные болезни. - М.:"Медицина", 1988. – 623 с.

  3. Конспекти лекцій.

  4. Мартынов Ю. С. Нервные болезни. - М.: "Медицина", 1988. – 495 с.

  5. Михеєв В. В., Мельничук П. В. Нервные болезни.– М.: "Медицина", 1989.– 544 с.

  6. Нервові хвороби / За ред. О. А. Яроша. – К.: " Вища школа", 1993. - 473 с.

  7. Скоромец А. А., Скоромец Т.А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы: Руководство для врачей / 2-е издание. – СПб.: "Политехника", 1996.– 320с.


Додаткова:

  1. Болезни нервной системы / Под ред. Н. Н. Яхно, Д. Р. Штульмана, П. В. Мельничу­ка.– М.: "Медицина", 1995.– Том 2.– 654 с.

  2. Болезни нервной системы / Под ред. П. В. Мельничу­ка.– М.: "Медицина", 1982.– Том 2.– 365 с.

  3. Вейнер Г., Левитт Л. Неврология. – Москва:"ГЭОТАР МЕДИЦИНА", 1998. – 256 с.

  4. Дифдиагностика нервных болезней: Руководство для врачей / Под ред. Акимова Г. А.– СПб.: "Гиппократ", 1997.– 608 с.

  5. Карлов В. А. Неврология: Руководство для врачей.– М.: ООО "Медицинское информационное агенство", 1999.– 624 с.

  6. Карлов В.А. Терапия нервных болезней. – М., 1996. – 652 с.

  7. Леонович А.Л., Казакова О.В. Невропатология. – Минск: "Навука і тэхніка", 1996. – 300 с.

  8. Лудянский Э.А. Руководство по заболеваниям нервной системы. – Вологда, 1995. – 423 с.





Схожі:

Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconПротокол № Зав кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Професор Пашковський В. М
В задачу лікаря загального профілю входить побудова попереднього діагнозу, надання хворому невідкладної допомоги, а потім вирішення...
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconВ. М. Пашковський Схвалено на засіданні предметної методичної комісії з дисциплін терапевтичного профілю " " 2009 р. (протокол №)
Профільна кафедра – нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії)
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconЯ україни буковинський державний медичний університет кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (Курс психіатрії та медичної психології)
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconПлан підвищення професійно-педагогічної кваліфікації та удосконалення лікарської кваліфікації викладачів кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка (курс психіатрії та медичної психології)

Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconСпівробітники курсу психіатрії та медичної психології кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка
Зліва направо в доцент, к мед н. Дищук Іван Петрович, доцент, к мед н. Деркач Василь Григорович
Протокол № Зав кафедри нервових хвороб та психіатрії iconПлан підвищення професійно-педагогічної кваліфікації та удосконалення лікарської кваліфікації викладачів кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім С. М. Савенка (нервові хвороби)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи