\" затверджено \" icon

" затверджено "




Скачати 269.17 Kb.
Назва" затверджено "
Дата15.07.2012
Розмір269.17 Kb.
ТипДокументи



" ЗАТВЕРДЖЕНО "


на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та

медичної психології ім. С.М. Савенка


“______” _______________ 200__ р.


Протокол № ______


Зав. кафедри нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології


професор В. М. Пашковський



Методична розробка


^ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 29


ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ЛИЦЕВІ СИМПАТАЛГІЇ. НАБРЯК КВІНКЕ. ГЛОССАЛГІЯ. ГЕМІКРАНІЯ. ВЕСТИБУЛО-ВЕГЕТАТИВНІ СИНДРОМИ. ГІПОТАЛАМІЧНИЙ СИНДРОМ. СИНДРОМ ВЕГЕТОДИСТОНІЇ. ВЕГЕТО-СУДИННІ ПАРОКСИЗМИ: СИМПАТО-АДРЕНАЛОВИЙ, ВАГО-ІНСУЛЯРНИЙ ТА ЗМІШАНІ. ГОЛОВНИЙ БІЛЬ (МІГРЕНЬ, ПСИХОГЕННИЙ, КЛАСТЕР НИЙ БІЛЬ ТА ІН.)

^ Навчальний предмет – нервові хвороби

Медичний факультет

Спеціальність „педіатрія” ІV курс,

Зав. кафедри професор В.М. Пашковський


Методичну розробку підготувала

доцент Кривецька І.І.


Чернівці – 200__

^ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ

Вивчення функції та патології вегетативної нервові системи має значний інтерес для підготовки лікаря загального профілю, так як вона приймає участь в іннервації всіх внутрішніх органів та тканин, регулює всі види обміну речовин. Порушення функції вегетативної нервові системи проявляється ендокринними та трофічними порушеннями, розладами вегетативно-вісцеральних та емоційних реакцій. Рання діагностика та корекція цих порушень забезпечить більш повноцінний розвиток дитячого організму та відстрочить розвиток важких ускладнень.




^ 2. НАВЧАЛЬНА МЕТА


2. 1. Студент повинен знати:

  • етіологію і патогенез захворювань вегетативної нервової системи;

  • методику дослідження вегетативної нервової системи;

  • діагностику основних захворювань вегетативної нервової системи;

  • діагностику набряку Квінке та надання при ньому невідкладної допомоги;

  • принципи сучасної патогенетичної терапії даних захворювань.


^ 2. 2. Студент повинен оволодіти навичками:

  • збору скарг та анамнезу при захворюваннях вегетативної нервової системи;

  • виявлення симптомів захворювань вегетативної нервової системи;

  • дослідження окосерцевого, солярного, піломоторного рефлексів;

  • проведення орто- та кліностатичної проб;

  • дослідження місцевого та рефлекторного дермографізму;

  • проведення фармакологічних проб, які застосовуються при дослідженні вегета­тивної нервової системи (атропінова, гістамінова, адреналінова, пілокарпінова);

  • трактування параклінічних методів дослідження при даній патології.


^ 2. 3. На основі вищеперерахованих знань та навичок студент повинен вміти:

  • діагностувати захворювання вегетативної нервової системи;

  • оцінювати результати додаткових обстежень;

  • проводити диференційну діагностику захворювань вегетативної нервової системи;

  • надавати невідкладну допомогу при набряку Квіке;

  • надавати невідкладну допомогу при симпато-адреналовому кризі;

  • надавати невідкладну допомогу при ваго-інсулярному кризі;

  • надавати невідкладну допомогу при мігренозному приступі;

  • скласти схему лікування цих захворювань.



^ 3. ВИХОВНА МЕТА

Розкрити перед студентами необхідність знань захворювань вегетавної нервової системи, своєчасної їх діагностики та лікування.

Показати студентам перевагу вітчизняних науковців в розвитку вчення про захворювання вегетативної нервової системи та алергічні захворювання (Г. І. Маркелов, М. С. Четверіков, А. М. Грінштейн та ін.).


^ 4. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ТА ВНУТРІШНЬОПРЕДМЕТНА ІНТЕГРАЦІЯ


Дисципліни

Знати

Вміти

попередні







Нормальна анатомія

анатомія вегетативної нервової системи




Нормальна

фізіологія

Фізіологія вегетативної нервової системи




Клінічна фармакологія

препарати для лікування захворювань вегетативної нервової системи




Патологічна фізіологія

патологія вегетативної невової системи




Тема

"Довгастий мо-зок, синдроми ураження кау-дальної групи ЧМН (IX, X пар)"

синдроми ураження IX, X пар черепних нервів

досліджувати функцію та виявляти симптоми ураження IX, X пар черепних нервів

Тема

"Вегетативна нервова система. Методика дослід-ження…"

синдроми ураження вегета­тивної нервової системи

досліджувати функцію та виявляти синдроми ураження вегетативної нервової системи

наступні







Госпітальна терапія

нейро-циркуляторна дистонія

Методики неврологічного обстеження при НЦД


^ 5. ДОБІР ТА ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ


Серед уражень центрального відділу ВНС найчастіше в клінічній практиці зустрічається синдром вегетативної дистонії (ВД). Вважається, що він є однією із найбільш частих патологій, яка зустрічається в популяції. Починаючи з пубертатного періоду, ВД зустрічається у 50% людей.

Він проявляється симпатичними, парасимпатичними и змішаними симптомокомплексами, які носять генералізований, переважно системний характер.

Пароксизмальні вегетативні кризи поділяють:

  • симпатико-адреналові кризи: проявляються посиленням головного болю, серцебиттям, онімінням і похолоданням кінцівок, підвищенням АТ, тахікардією, ознобом, збудженням, деколи тривожністю – підвищенням температури тіла;

  • ваго-інсулярні кризи: супроводжуються відчуттям жару в голові і лиці, задухи, важкістю в голові, нудотою, загальною слабкістю, пітливістю, запамороченням, зниженням пульсу, зниженням АТ, підсиленням перистальтики кишки;

  • змішані кризи: зустрічаються найчастіше, характеризуються поєднанням симптомів, типових для симпатико-адреналових та ваго-інсулярних кризів або почерговими їх проявами. У зарубіжній літературі ці прояви частіше називають «панічні атаки». Клінічна картина цих приступів характеризується поєднанням наступних проявів: задишка, серцебиття, неприємні відчуття або біль за грудиною, відчуття утрудненого дихання, запаморочення, відчуття припливів жару або холоду, гіпергідроз, страх смерті.

Гіпервентиляційний синдром. Класичною ознакою його є тріада симптомів - посилене дихання, парестезії і тетанія, а найбільш типовим проявом – гіпервентиляційний криз, який характеризується тривогою, відчуттям недостатку повітря, здавлення грудної клітки, відчуттям “кому в горлі”.

Вегетативна дисфункція може виникати при самих різноманітних захворюваннях і станах. Наприклад:

Синдром вегетативної дистонії конституціональної природи – звичайно проявляється із раннього дитинства і має сімейно-спадковий характер. Він характеризується нестійкістю, лабільністю вегетативних параметрів: коливанням частоти пульсу і АТ, пітливістю, головним болем, непритомністю, метеотропністю. З віком може наступати певна компенсація, але такі люди все життя залишаються вегетативно стигматизованими.

Синдром вегетативної дистонії на фоні ендокринної перебудови організму – проявляється в періоди пубертату і клімаксу.

В пубертатному віці виникають нові ендокринно-вегетативні взаємодії і часто акселерація у прибавці росту, що призводить до коливання АТ, ортостатичних синдромів, емоційної лабільності, порушень терморегуляції.

В період клімаксу вегетативна дистонія обумовлена віковою інволюційною перебудовою статевої та інших систем організму.

Синдром вегетативної дистонії при первинному ураженні вісцеральних органів – при жовчнокам’яній хворобі, хронічному панкреатиті, сечокам’яній хворобі та ін. Розвивається внаслідок подразнення вегетативних рецепторів у цих органах. Спочатку можуть виникати рефлекторні локальні, а потім і генералізовані вегетативні порушення.

Синдром вегетативної дистонії при первинному ураженні периферичних ендокринних залоз (щитовидної, наднирників, яєчників) – зниження або посилення секреції вказаних залоз приводить до порушення ендокринно-вегетативної рівноваги.

Синдром вегетативної дистонії при патології сегментарної вегетативної системи – виникає при ураженні сегментарних вегетативних апаратів частіше у складі нервових сплетень периферичних нервів і судин. Наприклад:

  • ускладнення шийного остеохондрозу у вигляді вегетативно-судинних кризів, які пов’язана із утягуванням в процес вегетативних сплетень хребтової артерії (задній шийний симпатичний синдром);

  • виражені вегетативно-судинно-трофічні розлади при діабетичній поліневропатії, при сирингомієлії.

Синдром вегетативної дистонії при органічному ураженні головного мозку – виникають практично при любій церебральній патології, однак вони найбільш виражені при ураженні глибинних систем мозку (мозкового стовбура, гіпоталамуса і ріненцефалона), які є важливими структурними ланками лімбіко-ретикулярного комплексу.

Гіпоталамічна недостатність. критерії цих синдромів:

  1. нейроендокринні синдроми при виключенні первинного ураження периферичних залоз внутрішньої секреції;

  2. мотиваційні порушення (голод, спрага, зміна лібідо);

  3. нейрогенні порушення терморегуляції;

  4. деякі форми патологічної сонливості.

Синдром вегетативної дистонії при неврозах – є облігатним (обов’язковим) компонентом захворювання і характеризується у більшості випадків полісистемними проявами в кардіоваскулярній, респіраторній, інтестинальній і системі терморегуляції. Досить часто спостерігаються “панічні атаки”, кардіалгічний і гіпервентиляційний синдром.

Лікування:

а) терапія основного захворювання;

б) відповідно до характеру вегетативних кризів:

  • засоби, що знижують тонус симпатичної системи: резерпін, аміназин, гангліоблокатори (ганглерон, пентамін), бета-адреноблокатори (анаприлін), теплі вуглекислі ванни, морський клімат, обмеження вживання білків та жирів;

  • препарати, що підвищують парасимпатичний тонус: калімін, оксазил;

  • препарати, що знижують парасимпатичний тонус: атропін, циклодол, сірководневі ванни низької температури;

  • не втратили свого значення комплексні препарати, які впливають на тонус обох відділів – беллоїд, белласпон, беллатамінал.

  • заспокійливі засоби, транквілізатори (валеріана, реланіум), антидепресанти (амітриптілін, флуоксетин);

  • дегідратуючи засоби;

^ Нейрогенна непритомність (синкопальні стани,). Від грец. "sуnсоре" – пауза. Це різновид вегетативно-судинного кризу, що є результатом гострого малокров'я мозку у вигляді приступу короткочасної втрати свідомості, розладами судинної і дихальної діяльності з наступним повним відновленням свідомості. Необхідно диференціювати синкоп з колапсом, при якому втрата свідомості необов'язкова. На відміну від простої непритомності, зумовленої психовегетативним ураженням, існує судомна (конвульсивна) непритомність. Крім нейрогенної існує і соматогенна непритомність, викликана патологією внутрішніх органів.

Простий нейрогенний синкоп виникає частіше поступово. Спостерігається передсинкопальний стан – від кількох секунд до 1-2 хв. – з відчуттям дискомфорту, холодним потом, "туманом" перед очима, запамороченням, шумом у вухах, нудотою. Втрата свідомості триває 6-60 сек, супроводжується блідістю, зниженням м'язового тонусу, мідріазом, слабким пульсом, зниженням АТ. Постсинкопальний період триває кілька секунд, хворий швидко приходить до свідомості.

Виділяють такі варіанти синкопальних станів

а) вазодепресорний синкоп (вазомоторний) – виникає в результаті емоційних стресів, болю, зустрічається найчастіше;

б) ортостатичний синкоп (постуральний синкоп) – трапляється при переході з горизонтального у вертикальне положення;

в) кашльовий синкоп (беттолепсія) – на висоті приступу кашлю розвивається почервоніння та ціаноз лиця і шиї, виникає втрата свідомості, хворий падає. Виникає в результаті підвищення внутрішньогрудного і внутрішньочеревного тиску;

г) синокаротидний синкоп пов’язаний з подразненням каротитдного синусу при рухах головою, масажу, тугих комірціх і краватках.

Спеціального лікування немає. Рекомендовано: фізичні вправи, вітаміни, препарати кальцію, кофеїн.

^ Мігрень (гемікранія). Мігрень – захворювання, що обумовлене спадково детермінованою дисфункцією вазомоторної регуляції, що виявляється переважно у виді періодично повторюваних приступів головного болю, нерідко в одній половині голови.

Частота мігрені в популяції складає, за даними різних авторів, від 1,7 до 6,3% і більше. Захворювання спостерігається переважно в жінок.

Патогенез захворювання складний і поки остаточно нез'ясований. Головний біль під час приступу мігрені обумовлений розширенням судин твердої мозкової оболонки, збільшенням амплітуди пульсових коливань судинної стінки. Доведено фазність у розвитку і перебігу приступу мігрені.

Під час першої фази відбувається спазм судин, при цьому відзначається також зменшення кровопостачання самих судинних стінок і вони стають особливо чутливими до розтягу. В другій фазі – дилатації – наступає розширення артерій, артеріол, вен і венул, збільшується амплітуда пульсових коливань стінок судини. Найбільш чітко перша фаза виражена в інтрацеребральних судинах і судинах сітківки, а друга – у гілках зовнішньої сонної артерії. У наступній, третій, фазі розвивається набряк судинних стінок і періартеріальних тканин, що веде до ригідності стінок судин. У четвертій фазі відбувається зворотний розвиток зазначених змін. Власне больові відчуття складаються головним чином із другої (пульсуючий біль) і третьої (тупий біль) фази приступу. Це порушення кровообігу головного мозку, що характеризується пароксизмами болю переважно в одній половині голови, супроводжується нудотою та іншими симптомами.

^ Форми мігрені:

а) звичайна (проста, атипова) – в 85% випадків – як і всі форми мігрені протікає в 3 стадії: перша (продрома) проявляється ейфорією або депресією, апатією, сонливістю; друга – сильним головним болем, нудотою, блюванням; третя стадія – це зниження головного болю, супроводжується загальною слабістю, в'ялістю, може закінчуватися сном.

б) класична мігрень в 10% випадків – в першій, продромальній стадії проходить у вигляді зорової аури (фотопсії, часткове випадіння полів зору), а потім спостерігається виражений головний біль.

в) асоційована мігрень – в 5% випадків – проявляється на висоті головного болю транзиторними ішемічними атаками, які в більшості випадків зникають до кінця приступу. Серед варіантів асоційованої мігрені виділяється базилярна мігрень, приступ якої починається з запаморочення, диплопії, явищ двобічної сліпоти, геміпарезу.

Діагноз мігрені повинен грунтуватися на наявності більшості з наступних ознак: одностороння локалізація головного болю пульсуючого характеру, помірна або важка інтенсивність болю, посилення його під впливом звичайної психічної активності, нудота і (або) блювання, фото- або фонофобії, відсутність органічних захворювань мозку за даними клінічного і параклінічного методів досліджень. До цього варто додати початок захворювання в препубертатному, пубертатному або юнацькому віці, гарне самопочуття в паузах між приступами, можливий сімейно-спадковий характер захворювання. Перебіг мігрені в більшості випадків стабільний.

^ Лікування приступу мігрені. Використовують препарати 4 основних класів: анальгетики, седативні і транквілізатори, протиблювотні, похідні ерготаміна й інші вазоконстриктори.

Анальгетики. Більшість анальгетиків мають у своєму складі ацетилсаліцилову кислоту, парацетамол або ібупрофен.

Протиблювотні. Нудота і блювання супроводжується різким погіршенням всмоктувальної спроможності слизової шлунка, що блокує дію прийнятих усередину лік. Метоклопрамід (церукал) відноситься до ефективних протиблювотних засобів.

Вазоконстриктори. Ерготамін використовують для лікування головного болю майже протягом століття. По дії на гладкі м'язи артерій – це вазоконстриктор, також він має антисеротонінову дію. Знеболюючий ефект ерготаміна настільки специфічний, що препарат можна використовувати в діагностиці мігрені ex juvantibus. Ерготамін варто приймати на самому початку приступу. Середня початкова доза для дорослого складає 1-2 мг.

Седативні препарати. Звичайно використовується реланіум усередину або внутрішньовенно.

Високоефективними протимігренозними засобами виявилися суматриптан, золмитриптан, прийом яких знімає приступ мігрені в більшості хворих протягом 10-15 хв.

Мігренозний статус. Подібних хворих необхідно госпіталізувати з підтримкою сну протягом декількох годин або навіть днів.

^ Профілактика мігрені. Необхідно пояснити пацієнту, при яких ситуаціях провокується або підсилюється головний біль. Використовуються бета-адреноблокатори, амітриптилін, блокатори кальцієвих каналів, метисергід.


^ ЗАХВОРЮВАННЯ ПЕРИФЕРИЧНОГО ВІДДІЛУ ВЕГЕТАТИВНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

1) Гангліоніт носо-війчастого вузла (лицева симпаталгія, синдром Шарлена). Характеризується приступами гострого болю в ділянці ока з іррадіацією у ділянку носа (при ураженні одного лише війчастого вузла – патологія локалізується тільки в ділянці ока). Приступи тривають від 20-30 хв. до кількох годин, виникають переважно вночі. Біль супроводжується герпетичними висипаннями на шкірі лоба і носа, явищами кератиту, іридоцикліту.

Лікування: для зняття болю застосовується суміш із дикаїну та адреналіну, новокаїнова (лідокаїнова) блокада вузла, ганглерон. Необхідно диференціювати з невралгією трійчастого нерва, при якій біль триває кілька секунд і не супроводжується вегетативними розладами; з мігренню, пучковими головними болями.

^ 2) Гангліоніт крилопіднебінного вузла (синдром Слудера). Проявляється приступами різкого болю у верхній щелепі, під оком, з іррадіацією в м'яке піднебіння, язик, вухо, ділянку сосковидного паростка, шию. Тривалість приступів – від кількох хвилин до кількох годин і навіть діб, виникають частіше вночі, болі посилюються в спокої, під час приступу інтенсивність їх поступово наростає. Супроводжуються почервонінням слизової носа, лиця, кон'юнктиви, набряком лиця і слизової носа. Причиною найчастіше бувають синуіти.

Диференційний діагноз проводиться з тими ж захворюваннями, як і при синдромі Шарлена.

Лікування: змазування 5% кокаїном, новокаїнові блокади, ганглерон, бензогексоній, тегретол, фінлепсин, саліцилати, анальгетики.

^ 3) Синдром "крокодилячих сліз". Проявляється підвищеною сльозотечею під час їди, чим гостріша їжа, тим більша сльозотеча (епіфора). Деколи проявляється у здорових людей у легкій мірі (очі стають "масними" під час їди). Розвивається внаслідок запального або травматичного ураження лицевого нерва вище колінчастого вузла, проявляється при неповному відновленні після невриту лицевого нерва. Механізм виникнення точно не вияснений.

^ 4) Синдром колінчастого ганглія (синдром Ханта). Є результатом ураження вузла Ханта (вузол колінця), який належить до чутливих волокон лицевого (проміжного) нерва. Причиною найчастіше є вірус вітряної віспи.

При ураженні – приступоподібний або постійний біль у вусі, який ірадіює у верхню щелепу, висок, потилицю, шию; супроводжується герпетичними висипаннями в ділянці зовнішнього слухового проходу, вушної раковини. Деколи спостерігається неврит лицевого нерва.

^ 5) Синдром глоссодинії (синдром глоссалгії, синдром Оппенгейма). Дехто вважає глоссодинію і глоссалгію окремими захворюваннями.

Клінічно проявляється гострим приступоподібним болем в ділянці передніх 2/3 язика, з парестезіями, які починаються з кінчика язика, поширюються на всю ділянку язика. Причина – невідома. Локалізується патологічний процес у вегетативних волокнах IX пари, крилопіднебінному вузлі, шийному відділі симпатичного стовбура.

Лікування: антидепресанти, транквілізатори, корекція шлунково-кишкової дисфункції.

^ 6) Синдром Ейді (пупіллотонія). Однобічний мідріаз (помірне розширення зіниці) з відсутністю прямої і співдружньої реакції на світло, збереження реакції на акомодацію (з повільним звуженням і наступним розширенням ураженої зіниці). Диференційна діагностика проводиться з нейросифілісом (симптом Аргайла-Робертсона).

^ 7) Гангліоніт верхнього шийного симпатичного вузла (синдром Горнера-Клода Бернара). Причиною уражень може бути патологія шийних ребер, стравоходу, щитовидної залози, інфекції, інтоксикації, хронічний тонзиліт.

Клінічно – спостерігаються приступи болю в шиї, потилиці, надпліччі, лиці. Приступи болю можуть тривати від кількох хвилин до кількох днів. Виявляється птоз, міоз (в результаті парезу м'язів ока), енофтальм (слабо виражений), підвищена реакція на світло звуженої зіниці.

^ 8) Синдром Пті (зворотній синдром Горнера). Виникає при подразнені верхнього шийного симпатичного вузла і його волокон.

Клінічно – мідріаз, екзофтальм, лагофтальм (розширення очної щілини), підвищення внутрішньоочного тиску, гіпергідроз, блідість лиця, вушної раковини.

^ 9) Солярит (солярний плексит). Сонячне сплетіння (черевне сплетіння) це найбільше симпатичне сплетіння організму.

Клінічні ознаки – приступи інтенсивного болю у животі свердлячого, колючого характеру, з іррадіацією в хребет, поперекову зону. Об'єктивно – болючі точки сонячного сплетіння.

Причиною є патологічний процес в органах, які іннервуються від сонячного сплетіння; а також дисфункція вищих вегетативних центрів.


^ ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


6. 1. Тривалість заняття – 2 години

6. 2.Місце проведення заняття – навчальна кімната, палати, маніпуляційний кабі­нет, біохімічна лабораторія.

^ 6. 3. Матеріальне забезпечення заняття:

6. 3. 1. Наочні приладдя:

  • Слайди:

  • Захворювання вегетативної нервової системи.

  • Таблиці:

  • Симпатична нервова система;

  • Парасимпатична нервова система;

  • Гіпоталамічна область;

  • Гіпоталамічний синдром;

  • Функція тазових органів.

  • Інструменти, прилади:

  • Шкірний термометр;

  • Капіляроскоп;

  • Реоенцефалограф;

  • Кафедральні відеофільми по захворюваннях вегетативної нервової системи.


^ 6. 3. 2. Демонстрація хворих з діагнозами:

  • Вегетативно-судинна дистонія (по гіпертензивному, гіпотензивному, змішаному типах);

  • Ангіотрофоневрози;

  • Набряк Квінке;

  • Хвороба Рейно;

  • Синдром Рейно;

  • Синдром Мен'єра;

  • Гіпоталамічний синдром (вегетативно-судинна форма, нейроендокринна, нейротрофічна, нервово-м'язова, розлад терморегуляції, діенцефальна епілепсія);

  • Гемікранія (мігрень);

  • Гангліоніт, гангліорадикулоневрит, солярит;

  • Геміатрофія лиця


^ 6. 4. План та організаційна структура заняття




п/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засво­єння

^ Методи контролю та навчання

Матеріали методичного забезпечення

Час

1

2

3

4

5

6

1

Підготовчий етап

Організація заняття. Постановка навчальних цілей та мотивація за­сво­єння теми.

Конт­­роль вихідного рівня знань

1. Етіологія і патогенез захворювань вегетатив­ної нервової системи;

2. Діагностика основних захворювань вегетатив­ної нервової системи;

3. Діагностика набряку Квінке та надання невідкладної допомоги при ньому;

4. Принципи сучасної патогенетичної терапії даних захворювань.



L 2



Усне опитування, тести 2-го рівня, теоретичні задачі 2-го рівня



Карточки з тестовими питаннями та задачами 2-го рівня



1-3 хв.


18 хв.

2

^ Основний етап -

формування профе­сійних вмінь та на­вичок:

а) курація хворих

б) обговорення та оцін­ка результатів ку­ра­ції

в) дослідження окосер­це­во­го, солярного, піло­мо­торного рефлексів;

г) проведення орто- та кліностатичної проб;

д) дослідження місцево­го та рефлекторного дер­мо­графізму;

е) проведення фармако­логічні проби, які засто­совуються при дослід­женні вегета­тивної нервової системи

ж) вирішення ситуацій­них клінічних задач



L 3



Практичний тренінг



Хворі із за­хворюваннями веге­тативної нервової системи





50 хв.

3

Заключний етап


Контроль та корекція рівня проф. вмінь та навичок


Підведення підсумків заняття


Домашнє завдання



L 3




Індивідаульний контроль практич­них навичок. Вирішення нетипо­вих професійних задач



Клін. зада­чі 3-го рівня


18 хв.


2-3 хв.


1-3 хв.


^ 7. МАТЕРІАЛИ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ


7. 1. Матеріали для контролю вихідного рівня знань студентів

(2-ий рівень засвоєння)

  1. Диференціальна діагностика набряку Квінке.

  2. Диференціальна діагностика синдрому Слудера?

  3. Диференціальна діагностика синдрому Шарлена

  4. Діагностика мігрені та її лікування.

  5. Особливості лікування гангліорадикулоневритів.

  6. Назвіть симптомокомплекс ваго-інсулрного кризу?

  7. Назвіть симптомокомплекс симпато-адреналового кризу?

  8. Назвіть симптомокомплекс змішаноговегетативного кризу?

  9. Які діагностичні ознаки гіпоталамічного синдрому?


^ 7. 2. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття

(3-ій рівень засвоєння)


Алгоритм дослідження хворого із синдромом вегетативно-судинної дистонії


  • Збір скарг та анамнеза




головний біль




загальна слабкість




потемніння перед очима при зміні положення тіла




колаптоїдні стани




порушення формули сну




підвищена подразливість




тривалість захворювання




  • Клінічні дані




астено-невротичні стани




дані тонометрії (пароксизмальність змін АТ)




підвищена пітливість




порушення терморегуляції




аналіз даних дослідження окосер­це­во­го, солярного, піло­мо­торного рефлексів




зміни при орто- та кліностатичній пробах




зміни дермографізму




  • Параклінічні дані




реоенцефалографія




термографія




електроенцефалограма




фармакологічні проби (атропінова, гістамінова, адреналінова, пілокарпінова)


^ 7. 3. Матеріали контролю заключного етапу заняття

  1. Задачі 3 рівня (зі збірника: Чернецький В. К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб.– Чернівці, 1998.– 120 с.).

  2. Пропонуються "німі" схеми з окремим вогнищем ураження вегетативної нервової системи. Студенти повинні описати виниклу неврологічну симптоматику.

  3. Пропонується симптомокомплекс розладів вегетативної функції. Студенти повинні визначити вогнище ураження та вказати його на схемі вегетативної нервової системи.

  4. Пропонується провести диференційну діагностику між різними формами вегето-судинної дистонії. Студенти повинні проаналізувати результати додаткових методів досліджень.

  5. Мікрокурація – установити клінічний діагноз.


^ 7. 4. Матеріали методичного забезпечення домашньої самопідготовки студентів


  1. Пропонуються задачі для розв'язання в домашніх умовах зі збірників:

  • Неймарк Е. З., Багрий Е. А., Стяжкина Л. В. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы.– К.: Вища школа, 1986.– 56 с.

  • Кореневская А. А., Пригун П. П. Задачи по курсу нервных болезней.– Минск: Высшая школа.– 1981.– 118 с.

  • Чернецький В. К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб.– Чернівці, 1998.– 120 с.

  1. Письмове оформлення протоколу огляду хворого з обгрунтуванням топічного і клінічного діагнозів (мікрокурація).



Завдання для УДРС

  • На основі описування хворих визначити спадкову схильність алергічних захво­рювань та захворювань вегетативної нервової системи.

  • Визначити частоту переходу вегетативно-судинноі дистонії в гіпертонічну хворобу.

  • Скласти схеми лікування курованих хворих із врахуваням клінічного перебігу і форми захворювання.


Література:


Основна:


  1. Бадалян Л.О. Детская неврология. – М.: ООО „МЕДпресс”,1998. – 576 с.

  2. Булахова Л.А. и соавт. Детская психоневрология. – К.: Здоров’я, 2001.– 496 с.

  3. Нервові хвороби. Підручник / За ред. О. Я. Яроша..– К.: “Вища школа”, 1993.– С. 414- 421.

  4. Михеев В. В., Мельничук Н. П. Нервные болезни. М.: “Медицина”, 1985.– С. 446-474.

  5. Скоромец А. А., Скоромец Т.А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы: Руководство для врачей / 2-е издание.– СПб.: "Политехника", 1996.– 320 с.


Додаткова:


  1. Вейн А. М., Соловьев А. Д., Колосова О. А. Вегето-сосудистая дистония.– М.: "Медицина", 1981. – 234 с.

  2. Болезни нервной системы / Под ред. Н. Н. Яхно, Д. Р. Штульмана, П. В. Мельничу­ка. – М.: "Медицина", 1995.– Том 2.– С. 426 -455.

  3. Виленский Б. С. Неотложные состояния в невропатологии. – Л., 1986.– С.198-203.

  4. Дифдиагностика нервных болезней: Руководство для врачей / Под ред. Акимова Г. А. – СПб.: "Гиппократ", 1997.– 608 с.

  5. Дуус П. Топический диагноз в неврологии. Анатомия, физиология, клиника.– М.: "Вазар-Ферро", 1996.– 400 с.

  6. Карлов В. А. Неврология: Руководство для врачей.– М.: ООО "Медицинское информационное агенство", 1999. – 624 с.

Схожі:

\" затверджено \" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\" затверджено \" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\" затверджено \" icon"затверджено" "затверджено"
Ректор Національного університету на спільному засіданні профкому та адміністрації
\" затверджено \" iconПоложення про організацію методичної роботи у Луцькому національному технічному університеті Луцьк-2010 Затверджено Затверджено
Порядок підготовки та поліграфічного виготовлення методичних видань у редакційно-видавничому відділі лнту
\" затверджено \" icon«Затверджено» Начальник управління освіти І науки, молоді та спорту Запорізької обласної ради О. Г. Вєрозубов „ ” 2011р. «Затверджено»
Програма допрофільної та профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів на засадах інформаційно-комунікаційних...
\" затверджено \" iconМіністерство охорони здоров'я україни національний медичний університет імені о. О. Богомольца кафедра ортопедичної стоматології затверджено затверджено
Одна бригада екзаменаторів працює на одній з кафедр І приймає іспит у 6-ти студентів протягом 1 екзаменаційного дня
\" затверджено \" iconМ. П. Драгоманова інститут соціології, психології та управління Кафедра (назва кафедри) затверджено затверджено на засіданні кафедри на засіданні Вченої ради протокол
move to 0-15181910
\" затверджено \" iconПоложення про академічні відпустки та повторне навчання в вищих навчальних закладах освіти (Затверджено наказом Міністерства освіти України І Міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153.) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України І міністерства охорони здоров'я від 06. 06. 96 №191/153
\" затверджено \" iconПоложення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173) Затверджено
Затверджено наказом Міністерства освіти України від 06. 93 №161. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23. 11. 93 за №173
\" затверджено \" iconЗатверджено на засіданні кафедри Інженерної механіки Протокол №6 від 26. 12. 2004 Затверджено на учбово-видавничій раді Дон нту протокол №1 від 14. 03. 2005р
Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання., Типова програма. Методичні вказівки та контрольні завдання для студентів...
\" затверджено \" iconЗатверджено затверджено голова профспілкового Ректор комітету студентів та двнз «кнеу імені Вадима аспірантів двнз «кнеу гетьмана»
Підготовка проекту Угоди між адміністрацією та університету та профкомом студентів та аспірантів та внесення змін до Правил внутрішнього...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи