Протокол № icon

Протокол №




Скачати 91.68 Kb.
НазваПротокол №
Дата15.07.2012
Розмір91.68 Kb.
ТипДокументи


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології ім. С. М. Савенка

“______” _______________ 200___ р.

Протокол № ______________



Зав. кафедри нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології

Професор В. М. Пашковський




Методична розробка




ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ



ТЕМА: № 22


Невідкладна допомога при епілептичному статусі


Навчальний предмет - нервові хвороби.

ІVкурс, медичний факультет, 2 години

спеціальність “Медична психологія”


Методичну розробку склала

доцент І.І.Кривецька


Чернівці – 200__

^ 1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Вивчення теми направлено на засвоєння діагностичних критеріїв епілепсії, епілептичного статусу та можливих його варіантів, а також провокуючих факторів, оскільки тільки встановлення правильного діагнозу та уміння надати невідкладну допомогу можуть відвернути летальні наслідки, які складають при епілептичному статусі, за даними різних авторів, 18 – 64 %.

^ 2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ

2.1. Знати:

  • класифікацію епілепсії;

  • етіологію епілепсії;

  • клінічні симптоми епілепсії;

  • діагностичні критерії епілепсії;

  • діагностичні критерії епілептичного статусу;

  • лікування епілептичного статусу.


2.2. Вміти:

  • діагностувати епілептичний припадок;

  • діагностувати епілептичний статус;

  • надавати невідкладну допомогу при епілептичному статусі.


^ 3. МАТЕРІАЛИ ДОАУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.

3.1.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)


Дисципліни

Знати

Вміти

Нормальна анатомія

Будова головного мозку та спинного мозку




Гістологія

Гістологічна структура півкуль головного мозку.




Нормальна фізіологія

Фізіологія біоелектричної активності головного мозку





^ 3.2. Зміст теми:

Епілепсія - це хронічне прогресуюче захворювання головного мозку різної етіології, яке характеризується повторними припадками, що виникають в результаті надмірних нейронних розрядів і проявляються пароксизмальним порушенням свідомості, приступами судорог, вегетативними порушеннями, а також наростаючими змінами в емоційно-вольовій сфері, які відмічаються в міжприступному періоді.

Необхідно чітко розмежовувати епілептичний припадок і епілепсію як хворобу. Випадкові епілептичні припадки, або епілептична реакція, виникаючи за певних умов, в подальшому не повторюється і не супроводжується розвитком епілептоїдних рис та деградацією особистості.

Етіологія. Для розвитку епілепсії необхідна наявність стійкого вогнища епілептичної активності, обумовленого органічним пошкодженням головного мозку. В той же час епілептизація нейронів, тобто особливий стан нейронів, що визначає “судорожну готовність” мозку у вогнищах його органічного пошкодження і ступінь епілептичного впливу цих вогнищ на мозкові структури, залежить від преморбітних особливостей організму і, зокрема, від епілептичної схильності генетичного (епілептична хвороба) або набутого характеру (симптоматична епілепсія, або епілептиформний судорожний синдром), який визначає більшу ймовірність виникнення у хворого епілептичного припадку при пошкодженні мозку.

Таким чином до числа факторів, що впливають на розвиток захворювання відносяться: генетичні, пренатальні і постнатальні порушення; інфекції (менінгіти, енцефаліт, абсцес і гранулема головного мозку); нейротоксикози і алергічні реакції; черепно-мозкова травма та після травматичні рубці мозкових оболонок; порушення мозкового кровообігу; первинні та метастатичні пухлини; спадкові та дегенеративні захворювання мозку.

Патогенез. В патогенезі епілепсії мають значення як зміни функціонального стану частини нейронів в ділянці епілептогенного пошкодження, сукупність яких складає епілептичне вогнище, так і особливості взаємодії популяції епілептичних нейронів. Електрична активність епілептичних нейронів характеризується виникненням пароксизмального деполяризаційного зсуву (ПДЗ) мембранного потенціалу, вслід за яким наступає фаза гіперполяризації.

Найважливішим патофізіологічним механізмом епілепсії є гіперсинхронізація діяльності нейронів, тобто одночасне охоплення збудженням великої кількості епілептичних і сусідніх з ними нейронів.

Нестійкість мембранного потенціалу епілептичних нейронів і його ритмічні коливання можуть бути обумовлені порушенням підтримки адекватного градієнту концентрації іонів К, Nа, Са, Мg по обидва боки мембрани нервової клітини, а також зміною перерозприділення іонів в середині клітини. Виявлені також порушення енергетичних механізмів: зниження активності цитохромоксидази, що призводить до зниження утворення АТФ та порушення циклу Кребса.

Встановлена роль біогенних амінів у виникненні епілепсії: знижений вміст дофаміну і норадреналіну в епілептогенних вогнищах, ослаблена реактивність системи ДОФА-дофамін-норадреналін, що може викликати недостатність системи протиепілептичного захисту. Крім того, у вогнищі виявлене зниження амінокислот - глутамінової та гама-аміномасляної, остання утворюється при участі піридоксинфосфата.

^ Клініка та діагностика. Основним симптомом захворювання є епілептичні припадки. В Міжнародній класифікації епілепсії виділяють генералізовані і парціальні (фокальні) епілептичні припадки. Генералізовані припадки ділять на великі (grand mal) і на малі (petit mal) .

Друга група епілептичних припадків – парціальні (фокальні), які є проявом вогнищевого пошкодження мозку. При парціальних припадках епілептичне вогнище завжди знаходиться в корі, в процес втягується лише частина мозку з підкірковими структурами, що і пояснює їх найбільшу частоту в неврології. В свою чергу, парціальні припадки ділять на: рухові, чутливі, психічні, вегето-вісцеральні, поліморфні.

Не дивлячись на різноманітність клінічних проявів різних форм епілепсії та епілептиформних синдромів, всі вони можуть ускладнюватися епілептичним статусом, тобто фіксованим епілептичним станом, який виникає внаслідок тривалого епілептичного припадку, або припадків, що повторюються з короткими часовими інтервалами, між якими хворий не приходить до свідомості.

Розрізняють наступні варіанти епілептичного статусу:

  • первинно-генералізований статус ( тоніко-клонічні, тонічні, міоклонічні, судороги), характерний для епілептичної хвороби;

  • вторинно-генералізований статус частіше починається з парціальних судорог, характерних для симптоматичної епілепсії;

  • статус фокальних пароксизмів (або джексонівських), як прояв вогнищевого пошкодження мозку;

  • “безсудорожна” форма малих епілептичних приступів (абсанс), яка виникає виключно при епілептичній хворобі;

  • гостро виникаючі психічні еквіваленти: присмерковий стан свідомості, амбулаторний автоматизм, дисфорії, епілептичний параноїд, особливий стан свідомості тощо.

Провокуючими факторами епілептичного статусу є: припинення вживання протисудорожних засобів, передозування снодійних, інтеркурентні інфекції, алкогольна інтоксикація та ін..

Діагностика епістатусу грунтується головним чином на даних анамнезу та змін ЕЕГ. Епіприпадки характеризуються появою на ЕЕГ патологічних змін у вигляді “гострих” хвиль,  - і  -хвиль, “пікових” потенціалів, які швидко перекриваються генералізованими порушеннями з міжпівкульною асиметрією біопотенціалів.

Ехоецефалографія при фокальних припадках, зумовлених об’ємним процесом, інформує про зміщення серединного М – ехо в здоровий бік.

Велике значення для діагностики фокального статусу набули такі методи дослідження як КТ і МРТ, які дозволяють візуалізувати мозкові структури на різних рівнях та патологічні зміни.

^ Невідкладна допомога. Невідкладна допомога при припадках надається рідко, так як в більшості випадків вони самостійно завершуються впродовж декількох хвилин. Термінове припинення припадку може бути необхідним лише при епілептичному статусі, який може призвести до зупинки серця та дихання.

При епілептичному статусі лікування носить невідкладний, етапний і комплексний характер, тобто починається на місці, продовжується в машині швидкої допомоги та в реанімаційно-анестезіологічному і неврологічному відділеннях. Воно направлене на припинення судорог, ліквідацію дихальних і серцево-судинних розладів, нормалізацію гомеостазу.

На місці необхідно попередити травматизацію голови, звільнити порожнину рота від сторонніх предметів, слизу, повернути голову набік, ввести повітряну трубку та серцеві засоби. Внутрішньовенно повільно вводять 20 мг-2 мл 0,5% седуксена (сібазон, реланіум), розведеного в 20 мл 40% глюкози.

При відсутності ефекту через 15-20 хвилин знову вводять седуксен – 10 мг (добова доза 100-120 мг). Застосовуються літичні суміші (на початку статусу): аміназин 2,5% - 2мл, піпольфен 2,5% - 1мл, анальгін 50% - 3 мл, новокаїн 0,5% - 2-3 мл і/в .

^ Кваліфікована та спеціалізована медична допомога При неефективності седуксена вводять тіопентал натрію, або гексенал з розрахунку 1 мл 10 % розчину на 10 кг маси тіла в/м, при пригніченні дихання та падінні АТ –ШВЛ і кардіотонічні препарати.

Якщо припадки продовжуються і особливо якщо виникає загроза асфіксії, то в спеціалізованій машині, а тим більше в стаціонарі, дають інгаляційний наркоз закисом азоту з киснем у співвідношенні 2:1. Судороги повністю припиняються при досягненні І або ІІ ступеня хірургічної стадії наркозу, який повинен тривати 1,5-2 години; потім наркоз продовжується в більш поверхневій стадії ще декілька годин під контролем ЕЕГ.

Якщо протипоказано введення гексеналу та тіопентал-натрію, використовують віадрил (0,5 г порошку на 0,5% розчині новокаїну інтравенозно, або діфенін (250 мг розводять в 50 мл 5% розчину натрію бікарбонату і/в).

При фокальному епістатусі вдаються до люмбальної пункції після масивної дегідратації, якщо статус не припиняється – нейрохірургічне видалення епілептичного вогнища, декомпресивна трепанація в області вогнища, або його локальне охолодження. Після виходу хворого з епілептичного статусу протиконвульсивні засоби призначаються в середину за звичайними схемами.

^ 3.3. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

  1. Дайте визначення епілепсії?

  2. Дайте визначення епілептичного статусу?

  3. Назвіть можливі варіанти епілептичного статусу?

  4. Перерахуйте діагностичні критерії епілептичного статусу?

  5. Назвіть провокуючі фактори епілептичного статусу?

  6. Охарактеризуйте неврологічну картину епілептичного статусу?

  7. Які заходи включає невідкладна допомога у найгострішому періоді епілептичного статусу?

  8. Які заходи включає невідкладна допомога у відновному періоді епілептичного статусу?

  9. Лікування епілепсії під час вагітності.

  10. Покази до нейрохірургічного лікування епілепсії та епілептичного статусу.

Б. Тести для самоконтролю:

Пропонуються тестові завдання 2 рівня зі збірника “Вінничук С.М.,

Ілляш T.I. Збірник тестових питань та задач з нервових хвороб для вищих медичних закладів.- Київ, 1994.- 137 с.”

В. Задачі для самоконтролю:

Пропонуються задачі зі збірників:

  • Неймарк Е.З., Багрий Е.А., Стяжкина Л.В. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы. – К.: Вища школа, 1986. – 56 с.

  • Кореневская А.А., Пригун П.П. Задачи по курсу нервных болезней. – Минск: Высшая школа. – 1981. – 118 с.

  • Чернецький В.К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб. - Чернівці, 1998.- 120 с.

Література:

Основна:

  1. Карлов В. А. Эпилепсия. – М.: Медицина, 1990. – 327 с.

  2. Карлов В. А. Неотложная помощь при судорожных состояниях. –М.:Медицина, 1982. – 142 с.

  3. Виленский Б.С. Неотложные состояния в неврологии. – Ленинград «Медицина», 1986. – С.163-174.

  4. Болезни нервной системы. Руководство для врачей в 2 Т. / Под редакцией Н.Н. Яхно. – М.: Медицина -1995 г. – С. 285-315. 5. Карлов В.А. Терапия нервных болезней. – М.: Медицина -1996 г. – С.437-502.

  5. Гусев Е.И., Гречко В.Е., Бурд Г.С. Нервные болезни. - М.:Медицина, 1988.- 638 с.

  6. Ярош 0.А. Нервові хвороби. - К.: Вища школа, 1993.- 487 с.

Додаткова:

  1. Дуус П. Топический диагноз в невропатологии: Пер. с нем.- М.: ИПЦ “ВАЗАР-ФУРРО”,1996. – 382 с.

  2. Практическая неврология /Под ред. И.С.Зозули.- К.: Здоров’я, 1997.- 216 с.

  3. Скоромец А.А., Скоромец Т.А. Топическая диагностика забо­леваний нервной системы. Р-во для врачей - 2-е издание.- С-Петербург, І996.- 320 с.

  4. Чернецький В.К. Методи дослідження в клініці нервових хвороб / посібник для студентів медвузів, лікарів-інтернів та невропато­логів/. - Чернівці., 1997.- 100 с.

  5. Чернецький В.К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб. - Чернівці, 1998.- 120 с.

  6. Чернецький В.К., Кричун І.Я., Паляниця В.М., Прасол Ю.Г. Анатомо-фізіологічні особливості, методи дослідження та діагнос­тика рівня пошкодження різних відділів нервової системи. / Метод. вказівка для студентів з загальної неврології /. - Чернівці, 1995.-87 с.





Схожі:

Протокол № iconПротокол Протокол
Протокол — один із найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід І результати проведення зборів, конференцій,...
Протокол № iconПротокол №
Схвалено на засіданні кафедри сімейної медицини “ ” 2007 р. (протокол № )
Протокол № iconПротокол №
Схвалено на засіданні кафедри сімейної медицини “ ” 2007 р. (протокол № )
Протокол № iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
Травня 2012 року, протокол № ), клінічної імунології, алергології та ендокринології ( травня 2012 року, протокол № ) та на засіданні...
Протокол № iconПротокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію
Цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків І платежів між Виконавцем І замовником
Протокол № iconПротокол угоди про договірну ціну на науково-технічну продукцію
Цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків І платежів між Виконавцем І замовником
Протокол № iconДержавний вищий навчальний заклад “донецький національний технічний університет”
Протокол № Протокол № від " " 20 р від " " 20 р
Протокол № iconПротокол медичної допомоги
Для кого призначений протокол (потенційні користувачі) – лікарі первинної та вторинної ланки медико-санітарної допомоги
Протокол № icon“Протокол лікування хворих. Сечові камені при шистосоматозі
Протокол підготовлений з метою забезпечення виконання доручення Президента України від 06. 03. 2003 №1-1/152 (абзац другий, стор....
Протокол № iconПротокол лікування хворих. Туберкульоз сечоводу (N 29. 1)" Область застосування „Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечоводу"
Протокол лікування хворих. Туберкульоз сечоводу” призначається на 2-му та 3-му рівні (районні тубдиспансери та туберкульозні лікарні,...
Протокол № iconПротокол № від 2010 р. Голова д е. н., проф. Черніченко Г. О
Робоча програма ухвалена на засіданні кафедри менеджменту, протокол № від 2010 р
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи