Методична розробка icon

Методична розробка




Скачати 118.07 Kb.
НазваМетодична розробка
Дата15.07.2012
Розмір118.07 Kb.
ТипДокументи


ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології

“______” _______________ 200__ р.

Протокол № _______

Зав. кафедри нервових хвороб, психіатрії

та медичної психології

д.мед.н., професор В. М. Пашковський


Методична розробка

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ позааудиторної РОБОТИ СТУДЕНТІВ




ТЕМА № 24


СТАН НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ОТРУЄННЯХ

Навчальний предмет - нервові хвороби.

ІV курс, медичний факультет, 2 години

спеціальність “Медична психологія”


Методичну розробку підготував

доцент І.І.Кричун


Чернівці – 200__

^ 1. АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

Багато речовин, що оточують людину в побуті та в її трудовій діяльності є токсичними і при нехтуванні правилами безпеки, або в наслідок нещасного випадку можуть призвести до виникнення отруєння. Майже всі отруйні речовин тією чи іншою мірою чинять нейротропну дію і можуть часом різко уражати нервову систему, приводячи до інвалідизації, а нерідко і до смерті хворого. Проте слід зауважити, що разом з ураженням нервової системи страждають і інші системи організму, зокрема, ендокринна, видільна, серцево-судинна і секреторна. Не підлягає сумніву, необхідність обізнаності лікарів будь-якої спеціальності в клініці різноманітних отруєнь та в принципах надання невідкладної допомоги при них.




^ 2. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ


2.1. Знати:

  • патогенез нейроінтоксикацій;

  • патоморфологію нейроінтоксикацій;

  • основні загальні клінічні синдроми при інтоксикаціях: психоневрологічні, дихальні, серцево-судинні, синдроми ураження шлунково-кишкового-тракту, синдроми порушення функції печінки та нирок;

  • принципи надання невідкладної допомоги при отруєннях;


2.3. Вміти:

  • діагностувати отруєння;

  • проводити диференційну діагностику екзогенних інтоксикацій;

  • надавати диференційовану медичну допомогу при інтоксикаціях.


^ 3. МАТЕРІАЛИ ДОАУДИТОРНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

3.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліни

Знати

Вміти

Реанімато-логія та анестезіологія

Види порушення свідомості

Діагностувати порушення свідомості, проводити диф. діагностику ком

різної етіології.

Курс профпатології

Хімічні речовини, які використовуються в різних виробничих циклах і можуть призвести до отруєння




Попередні теми курсу нервових хвороб

Методику обстеження неврологічного хворого, основи топічної діагностики захворювань нервової системи.

Досліджувати функції нервової системи



3.2. ЗМІСТ ТЕМИ
^

Тезиси змісту теми


Отруєння можуть бути гострими (при одноразовій дії на організм токсичної дози отрути), підгострими (при повторній дії отрути протягом короткого часу) і хронічними (при тривалій дії на організм малих доз токсичних речовин). Отруєння поділяються на професійні (які зумовлюються особливостями виробництва) і побутові (які виникають поза виробництвом і не залежать від особливостей професії).

Нейроінтоксикації можуть бути ендогенними та екзогенними. ^ Ендогенні інтоксикації виникають при захворюваннях печінки, нирок, підшлункової залози та інших органів внаслідок накопи­чення в організмі токсичних продуктів обміну. Екзогенні нейроінтоксикації — порушення функцій нервової системи, зумовлені впливом на організм токсинів, які проникають ззовні. Ендогенні інтоксикації розвиваються здебільшого хронічно, а екзогенні — в основному гостро.

Велике значення має ознайомлення з гострими екзогенними нейроінтоксикаціями, оскільки вони потребують проведення не­відкладної терапії.

Клініка отруєння залежить від виду і кількості речовин, що потрапили у організм. Вона може розвинутися бурхливо, швидко, з бурхливим прогресуванням функціональних розладів і може призвести до смерті, або ж повільно — з поступовою появою окремих симптомів і розвитком характерного симптомокомплексу для даної речовини протягом декількох годин або днів. У зв'язку з відносною або переважною вибірковістю токсичної дії багатьох хімічних агентів (психотропні, кардіотропні, гепатотропні та ін.) у клінічній картині можуть переважати симптоми ураження систем: нервової, серце­во-судинної, дихальної.

На ранніх стадіях нейроінтоксикації токсичні ураження нервової системи виявляються функціональними розладами з боку кори великого мозку і підкіркових вегетативних центрів. Крім того, досить чітко розвивається астеновегетативний синдром у вигляді порушень вегетативних функцій: бради- або тахікардії, лабільності артеріального тиску, гіпергідрозу, безсоння, дратівливості, підвищеної втомлюваності. Якщо контакт з такими речовинами не припиняється, то в нервовій тканині формуються морфологічні зміни, що зумовлює розвиток органічних порушень у центральній і периферійній нервовій системі. Клінічно при цьому визначається токсична енцефалопатія, розсіяна форма ураження у вигляді енцефаломієлополірадикулонейропатії або токсична полінейропатія. Для токсичної енцефалопатії характерний розвиток гіпоталамічного синдрому, паркінсонізму, епілептичного синдрому, пси­хічних розладів (марення, галюцинації, психомоторне збудження тощо).

При втягненні в патологічний процес спинного мозку до перелічених симптомів приєднуються сегментарні розлади чутливості, порушення функції тазових органів та ін. Токсична полінейропатія розвивається на фоні ознак загальної інтоксикації організму і характеризується порушенням чутливості, рухової і вегетативної функцій в дистальних відділах кінцівок, нерідко з переважанням тих чи інших змін залежно від характеру отрути.

Діагностика грунтується головним чином на професійному анамнезі, врахуванні санітарно-гігієнічних умов праці хворого при наявності токсичних речовин у зовнішньому середовищі, визначенні концентрації отрут у повітрі виробничих приміщень, що в деяких випадках є вирішальним для діагностики.

^

Отруєння сірководнем


Сірководень зустрічається у виробничих і природних умовах (в місцях природного виходу газів, джерел сірчистих мінераль­них вод, у глибоких колодязях та ямах, де є гниючі органічні речовини та ін.). Це нейротропна отрута, яка інактивує дихання.

Якщо вдихати повітря з високим вмістом сірководню, настає моментальна втрата свідомості, порушення дихання, діяльності серця, виникають набряк легень, судороги, настає смерть. Більш легке отруєння починається з подразнення слизових оболонок (сльозотеча, чхання, нежить, кашель). Після цього з'являються слабість, блювання, порушення діяльності серця. При сприятливо­му закінченні надовго залишаються вегетоастенічний синдром і ознаки органічного ураження нервової системи.

Лікування слід починати з негайного винесення потерпілого з зони ураження. Проводять реанімаційні заходи, обмінні перели­вання крові, гемодіаліз, гемодилюцію, застосовують діуретичні і симптоматичні засоби.
^

Отруєння оксидом вуглецю


Оксид вуглецю — газ без кольору і запаху — продукт неповного згоряння вуглецю або органічних сполук. До організму по­трапляє через верхні дихальні шляхи, зв'язується з гемо­глобіном крові, утворюючи карбоксигемоглобін, який втрачає здатність переносити кисень, внаслідок чого виникає тканинна гіпоксія.

Клінічно отруєння оксидом вуглецю виявляється головним бо­лем, загальною слабістю, зомлінням, гіперемією шкіри, серцебит­тям, підвищенням артеріального тиску. До цих симптомів дода­ються блювання, збудження, потім — сонливість, адинамія, втрата свідомості, кома, судороги, порушення дихання.

Лікування. Перша допомога — свіже повітря, рефлекторно діючі засоби (нашатирний спирт), серцеві глікозиди, вдихання кисню. При комі — діуретичні засоби, холод на ділянку голови, реанімаційні заходи. Широко застосовується оксибаротерапія — дихання киснем під тиском 202,6—303,9 кПа (2—3 атм) протягом 30—90 хв.
^

Отруєння пестицидами


Пестициди — речовини, які використовують для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур. Потрапляють в організм через верхні дихальні шляхи і травний канал. Токсична дія пестицидів зумовлена вмістом у них хлору, фосфору, миш'я­ку, ртуті. У випадку легкого отруєння пестицидами спостерігаються го­ловний біль, запаморочення, загальна слабість, нездужання, ознаки подразнення слизових оболонок (чхання, нежить, кашель, металевий смак у роті, біль у надчеревній ділянці). При отруєннях середнього ступеня і тяжких усі зазначені симп­томи виражені значно різкіше, відзначаються багаторазове блю­вання, порушення свідомості, кома, судороги, порушення діяль­ності серця й дихання. Ураження разом з нервовою системою легень і нирок може спричинити смерть. За сприятливого закін­чення розвивається картина енцефаломієлополірадикулоневриту з ознаками ураження центральної і периферичної нервової системи. Лікування при отруєннях пестицидами передбачає негайне промивання шлунка 2 % розчином натрію гідрокарбонату або зависом активованого вугілля (100—200 г на 1 л води), блювотні препарати (1 мл 1 % розчину апоморфіну підшкірно), сольо­ві проносні; при отруєнні пестицидами, які містять ртуть чи ми­ш'як—унітіол (по 10 мл 5 % розчину внутрішньом'язово), симп­томатичні засоби. При тяжких отруєннях проводять реанімаційні заходи.
^

Отруєння метиловим спиртом


Метиловий спирт (метанол) застосовують у промисловому виробництві. Отруєння можливе при вдиханні парів метилового спирту або при прийомі його всередину замість етилового спирту. Токсична дія метилового спирту на організм людини зумовлена продуктами його окислення — формальдегідом і мурашиною кис­лотою. Формальдегід вибірково ушкоджує клітини сітчастої обо­лонки ока, причому навіть невелика доза (5—10 мл метанолу) може призвести до сліпоти. Симптоми отруєння з'являються через кілька годин після прийому метилового спирту. При легкому отруєнні відзначаються швидка втомлюваність, головний біль, нудота. Для отруєння середнього ступеня тяжкості характерні сильний головний біль, запаморочення, затуманювання в очах, блювання, біль у кінцівках, жовтушність склер, підвищення температури тіла, лейкоцитоз у крові. При тяжкому отруєнні до зазначених симптомів приєднуються зниження або втрата зору, сильний біль у животі, психомоторне збудження, яке змінюється коматозним станом з мідріазом та іншими окоруховими порушеннями, судорогами. Смерть настає на фоні порушення дихання й діяльності серця. У разі сприятливого виходу з отруєння метиловим спиртом здебільшого залишається порушення зору.

Лікування передбачає негайне промивання шлунка водою або 2 % розчином натрію гідрокарбонату, сольові проносні. Антидотом є етиловий спирт, який застосовують усередину по 50 мл 30% роз­чину через 2 год. або внутрішньовенно (1 мл на 1 кг маси на добу). Рекомендується застосовувати гемодіаліз і перитонеальний діаліз. Внутрішньовенно вводять 400—800 мл 5 % розчину глюкози, 400—800 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, вітаміни групи В, аскорбінову кислоту по 3—5 мл 5 % розчину, преднізолон 30 мг або дексазон 20 мг.
^

Отруєння барбітуратами


Отруєння барбітуратами (барбітал, фенобарбітал, барба­міл, етамінал-натрій та ін.) виникає здебільшого при суїцидальних спробах, але може бути і наслідком медикаментозної ін­токсикації.

Клінічно отруєння барбітуратами характеризується спочатку сонливістю, атаксією, «грою зіниць» (зміною величини їх), ди­зартрією. Потім спостерігаються стале звуження зіниць, при­гнічення рефлексів, зниження тонусу м'язів, температури тіла, роз­вивається коматозний стан, який може спричинити смерть. При виході з коматозного стану спостерігається психомоторне збуд­ження, що змінюється різко вираженою астенією, депресією. Часто виникають порушення трофіки (випадіння волосся, дерматози тощо). Найтяжчим симптомом є розлади дихання, зумовлені ура­женням мозкового стовбура і легень. Порушуються також діяльність серця і функція нирок.

Лікування полягає в промиванні шлунка, застосуванні пронос­них засобів, високих сифонних клізм, в інтубації трахеї або трахеостомії, форсованому діурезі (реополіглюкін, маніт то­що), внутрішньовенному крапельному введенні 1,0—1,5 л 4 % роз­чину гідрокарбонату натрію, призначенні серцевих глікозидів. Для профілактики пневмонії застосовують антибіотики. У тяжких ви­падках рекомендується гемодіаліз; внутрішньовенне введення 10 мл 0,5 % розчину бемегриду (аналептичний засіб). Бемегрид є антагоністом снотворних препаратів, зменшує токсичність бар­бітуратів, знімає пригнічення дихання і кровообігу, справляє сти­мулюючий вплив на центральну нервову систему.
^

Отруєння пахікарпіном


Пахікарпін — гангліоблокуючий засіб, який застосовується жінка­ми для переривання вагітності у дозах, які значно перевищують терапевтичні.

Симптомами отруєння пахікарпіном є запаморочення, нудота, блювання, зниження зору, шум у вухах, серцебиття, мідріаз, гіпо­тонія м'язів, порушення дихання, колапс.

Лікування полягає у промиванні шлунка, застосуванні пронос­них засобів, очисних клізм, форсованого діурезу, гемодіалізу. Антидотом пахікарпіну є прозерин, який вводять підшкірно по 1 мл 0,05 % розчину до 30 разів на добу. Рекомендується також симп­томатичне лікування. У тяжких випадках проводять реанімаційні заходи.
^

Отруєння нейролептиками


До нейролептиків належать похідні фенотіазину, бутирофенону і тіоксантону. Частіше трапляється отруєння похідними фенотіази­ну (аміназин, пропазин, мажептил та ін.). Перевищення допусти­мих доз цих препаратів спричинює сонливість, запаморочення, ну­доту, гіпотонію, тахікардію. Неврологічними симптомами отруєння нейролептиками є атаксія, тремор, судороги. Тривале застосову­вання значних доз нейролептиків спричинює розвиток паркінсоніз­му. Лікування таке саме, як і при отруєнні барбітуратами.


^ 3.3. Матеріали для самоконтролю

А. Питання для самоконтролю:


  1. Якими клінічними формами можуть проявляються пошкодження нервової системи при отруєннях?

  2. Який патогенез розвитку отруєння?

  3. Які патоморфологічні зміни в нервовій системі виявляються при отруєннях?

  4. Які принципи надання невідкладної медичної допомоги при отруєннях?

  5. Отруєння якими речовинами найбільш часто зустрічаються?

  6. Яка клініка і яке лікування отруєння сірководнем?

  7. Яка клініка і яке лікування отруєння оксидом вуглецю?

  8. Яка клініка і яке лікування отруєння пестицидами?

  9. Яка клініка і яке лікування отруєння метиловим спиртом?

  10. Яка клініка і яке лікування отруєння барбітуратами?

  11. Яка клініка і яке лікування отруєння пахікарпіном?

  12. Яка клініка і яке лікування отруєння нейролептиками?


Б. Тести для самоконтролю:


Пропонуються тестові завдання зі збірника «Віничук С. М., Ілляш T.I. Збірник тестових питань та задач з нервових хвороб для вищих медичних закладів. - Київ, 1994.- 137 с.»


^ В. Задачі для самоконтролю:


Пропонуються задачі для розв'язання зі збірників:

  • Неймарк Е.З., Багрий Е.А., Стяжкина Л.В. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы. – К.: Вища школа, 1986. – 56 с.

  • Кореневская А.А., Пригун П.П. Задачи по курсу нервных болезней. – Минск: Высшая школа. – 1981. – 118 с.

  • Чернецький В.К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб. - Чернівці, 1998.- 120 с.
^




 Тематика НДРС


  • Диференційна діагностика нейроінтоксикацій.



3.4.  Рекомендована література:


Основна:

  1. Гусев Е.И., Гречко В.Е., Бурд Г.С. Нервные болезни. - М.:"Медицина", 1988. – 623 с.

  2. Мартынов Ю. С. Нервные болезни. - М.: "Медицина", 1988. – 495 с.

  3. Михеєв В. В., Мельничук П. В. Нервные болезни.– М.: "Медицина", 1989.– 544 с.

  4. Нервові хвороби / За ред. О. А. Яроша. – К.: " Вища школа", 1993. - 486 с.

  5. Скочій П.Г. Нервові хвороби (спеціальна частина). – Львів, 1995. – 606 с.

Додаткова:

  1. Болезни нервной системы / Под ред. Н. Н. Яхно, Д. Р. Штульмана, П. В. Мельничу­ка.– М.: "Медицина", 1995.– Том 2.– 654 с.

  2. Вейнер Г., Левитт Л. Неврология. – Москва:"ГЭОТАР МЕДИЦИНА", 1998. – 256 с.

  3. Дифдиагностика нервных болезней: Руководство для врачей / Под ред. Акимова Г. А.– СПб.: "Гиппократ", 1997.– 608 с.

  4. Карлов В. А. Неврология: Руководство для врачей.– М.: ООО "Медицинское информационное агенство", 1999.– 624 с.

  5. Карлов В.А. Терапия нервных болезней. – М., 1996. – 652 с.

  6. Самуельс М. Неврология. – М.,1997.- 640 с.

  7. Краткий справочник врача-невролога /Под ред. А.А.Скоромца. – Санкт-Петербург: СОТИС, 1999. – 351 с.

  8. Неотложная помощь в клинике нервных болезней /Под ред.П.В.Волошина. – Киев:”Здоров’я“, 1987. – 211 с.





Схожі:

Методична розробка iconДокументи
1. /Методична розробка.doc
Методична розробка iconМетодична розробка
Гіпоксія плоду І асфіксія новонародженого. Патологія періоду новонародженості. Сучасні
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет — акушерство IV курс, медичний факультет, тривалість заняття 4 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство IV курс, медичний факультет, тривалість заняття 2 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство 4 курс, медичні факультети тривалість заняття 2 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство IV курс, медичний факультет тривалість заняття 2 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство IV курс, медичний факультет тривалість заняття 4 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство IV курс, медичний факультет, тривалість заняття 2 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Демієлінізуючі захворювання нервової системи у дітей. Розсіяний склероз. Лейкоенцефаліти. Грем
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство IV курс, медичний факультет тривалість заняття 2 години
Методична розробка iconМетодична розробка
Навчальний предмет акушерство IV курс, медичний факультет тривалість заняття 2 години
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи