Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області icon

Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області




Скачати 126.67 Kb.
НазваДемченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області
Дата15.07.2012
Розмір126.67 Kb.
ТипДокументи

Демченко Олена Миколаївна,

к.п.н., начальник Управління державної служби Головдержслужби

в Сумській області

 

СТАН ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ З ОГЛЯДУ НА ГЕНДЕРНІ ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ (за матеріалами Управління державної служби Головдержслужби України в Сумській області)


У системі світового оновлення і реформування Україна прагне до створення громадянського суспільства на нових гуманітарних засадах, що є передумовою демократичного устрою. Важливою складовою демократії є гендерна демократія, яка стверджує основи громадянських, політичних і соціальних прав людини без дискримінації статі. Отже, необхідність утвердження статевої рівності прав пов'язана з потребами сучасного українського суспільства в гендерній демократії як складової суспільного й державного устрою, політичного режиму.

На сучасному етапі гендерні перетворення все більше набувають пріоритетного напряму та стають невід’ємною частиною державної політики, оскільки проблеми рівних можливостей та реалізації своїх прав чоловіками і жінками в Україні сьогодні є актуальними з точки зору реалізації прав людини, її участі в економічному, політичному, соціальному і культурному розвитку. Україна підписала міжнародні документи, в яких визначається гендерна дискримінація, і взяла зобов’язання щодо її подолання. Цим кроком було визнано об’єктивну необхідність у проведенні гендерних перетворень, інтеграції гендерної перспективи в усі програми розвитку Українського суспільства на принципах свободи, рівності та толерантності.

Найважливіші аспекти гендерної політики відображені в Конституції України (ст. 23, 24, 36, 38, 51) [1], яка виступає орієнтиром і визначає стратегію розвитку держави, та інших нормативно-правових документах, які регулюють гендерні суспільні відносини.

Але на сьогодні основною проблемою гендерної рівності в державі є її декларативний характер та формальність прав жінок.

З метою підвищення ефективності державної політики і узгодження співпраці органів виконавчої влади по забезпеченню рівних прав і можливостей жінок і чоловіків Указом Президента України „Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” визначено конкретний перелік функцій, які повинні здійснюватись цими органами з метою забезпечення гендерної рівності.


Політика гендерної рівності складається з таких компонентів:

- законодавство рівних можливостей і недискримінаційні закони;

- існування механізму розгляду скарг щодо нерівності або створення комісії рівності чи ради захисту від дискримінації;

- потужний апарат інституції, на яку покладене вирішення проблем у сфері рівності, наявність адекватних інструментів і ресурсів;

- пріоритетність політики рівності і застосування заходів, які визнають різні потреби жінок і чоловіків;

- існування організаційних одиниць, на які покладено питання забезпечення рівності, в кожному апараті державного органу;

- дослідження і тренінги з питань гендерної рівності;

- просвіта громадськості з питань гендерної рівності [3].

Загальновідомо, гендерні стереотипи є досить живучими і суттєво впливають на суспільство в цілому та на його окремі сфери. Негативні наслідки впливу таких стереотипів можна простежити через аналіз гендерних проблем професійних відносин. Йдеться про стереотипи, які пов’язані зі змістом праці. Існуюче в суспільстві явище професійної сегрегації є відображенням дії стереотипів про пріоритети професійної діяльності саме для чоловіків. Як результат – специфічне представництво жінок в професійній структурі суспільства, що призводить до нерівності в оплаті праці, дискримінації при наймі на роботу, нерівномірного розподілу чоловіків та жінок у різних галузях (горизонтальна сегрегація) та дискримінація щодо розподілу посад у рамках однієї професійної групи. І владні структури і державна служба не є винятком. Всупереч конституційним нормам стать є критерієм, який диференціює можливості та кар’єрного росту державного службовця [5].

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що воно є анти дискримінаційним щодо жінок, створює певні передумови для рівноправності, але нажаль, не забезпечує їх реалізацію.

Україна не дотримується принципів гендерної рівності у своєму політичному і бізнесовому житті. Очевидним є гендерний дисбаланс на рівні прийняття політичних і соціально-економічних рішень, а також в управлінні ресурсами. Керівні посади в усіх сферах управління обіймають переважно чоловіки. Станом на січень 2011 року кількість жінок у Верховній Раді становить 7,5%. Жіноча складова у нинішньому українському парламенті – 36 парламентаріїв, інші 414 – чоловіки. Становище майже таке як, наприклад, в Ірані та інших мусульманських країнах. Це один з найнижчих показників у Європі та світі. У той же час в демократичних країнах цей показник забезпечується на рівні 18,9%, у країнах Європи – 21,9%. Такі дані наведено у відповідній доповіді ООН. Це означає, що Україна не виконала поки-що взяте перед ЄС зобов’язання довести представництво жінок у Верховній раді як мінімум до 15% (Фінляндія – 39%, Норвегія – 35,8%, Швеція – 33,5%, Данія – 33,8%).

У сільських, селищних та районних радах представництво жінок наближається до 40%, в обласних радах залишається менше 10%. В органах виконавчої влади на національному та регіональному рівні представленість жінок залишається низькою. Україна є єдиною країною в Європі, де немає жодної жінки у складі Кабінету Міністрів.

Отже, просуваючись на шляху інтегрування в європейське співтовариство, Україна має орієнтуватися на досягнуті там стандарти, в тому числі і в питаннях політики рівності чоловіків та жінок. Саме система державного управління має найбільше можливостей для того, щоб забезпечити гендерні перетворення в українському суспільстві.

Одним з визначальних принципів гендерного підходу є визначення кола осіб, які розробляють та приймають управлінські рішення, тобто тих, хто значною мірою може визначити напрямки розвитку регіону, а також реалізувати результати розроблених програм та проектів. З цієї точки зору важливим чинником адекватного впливу на прийняття рішень стосовно всіх напрямків розвитку області та районів є забезпечення паритетного представництва жінок та чоловіків на керівних посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування. Проте, гедерний аналіз кадрового складу органів публічної влади, який протягом трьох років проводе наше Управління показує інше.

Управлінням державної служби Головдержслужби України в Сумській області протягом декілька років проводе аналіз представництва жінок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування Сумської області станом на 01 січня 2011 року. Аналіз виконано на основі статистичних даних органів державної влади та місцевого самоврядування.


Загальна кількість працюючих в даних установах складає:

державних службовців



7554 (100%)

посадових осіб місцевого самоврядування



3379 (100%)

10933, з них жінок:

державних службовців



5769 (76%)

посадових осіб місцевого самоврядування



2521 (75%)

з них чоловіків:

державних службовців



1785 (24%)

посадових осіб місцевого самоврядування



858 (25%)


Наведені числа показують значне переважання жінок як серед державних службовців, так і серед посадових осіб місцевого самоврядування.

Проте в ході подальшого аналізу виникло питання, чи дійсно існує гендерний баланс на всіх рівнях влади, і чи є у жінок реальні важелі впливу на процеси прийняття владних рішень? Як бачимо, абсолютні числа досить переконливо говорять про відсутність гендерного балансу, при цьому, начебто, на користь жінок. В той же час більш детальний аналіз ситуації показує зворотну картинку.


Керівники органів державної влади (станом на 01.01.2011):

Категорія посади

Кількість працюючих державних службовців

З них - чоловіки

З них - жінки

1

1

1 (100%)

0 (0%)

2

2

2 (100%)

0 (0%)

3

30

24 (80%)

6 (20%)

4

150

84 (56%)

66 (44%)

5

749

239 (32%)

510 (68%)

6

1254

420 (33%)

834 (67%)



Керівники органів місцевого самоврядування (станом на 01.01.2011):

Категорія посади

Чоловіки

Жінки

1

1 (100%)

0 (0%)

2

4 (100%)

0 (0%)

3

31 (97%)

1 (3%)

4

323 (69%)

147 (31%)

5

149 (19%)

652 (81%)

6

29 (29%)

70 (71%)



Спеціалісти органів державної влади (станом на 01.01.2011):

Категорія посади

Кількість працюючих державних службовців

З них - чоловіки

З них - жінки

5

423

134 (32%)

289 (68%)

6

2303

423 (18%)

1880 (82%)

7

2642

458 (17%)

2184 (83%)



Спеціалісти органів місцевого самоврядування (станом на 01.01.2011):

Категорія посади

Чоловіки

Жінки

5

6 (22%)

21 (78 %)

6

143 (16%)

743 (84%)

7

172 (16%)

887 (84%)

За віковими категоріями розподіл відбувся таким чином: серед керівників жінок органів виконавчої влади переважна більшість жінок у віці – 45 років та обіймають керівні посади 5 категорії; серед посадових осіб органів місцевого самоврядування на керівних посадах жінки віком від 35 до 45 років – 6 категорії. Щодо спеціалістів органів виконавчої влади – то жінки 35 років 6 категорії посад, а в органах місцевого самоврядування вік від 28-35 років 7 категорія посад. За освітою розподіл відбувся таким чином: 1-2 рівень акредитації (молодші спеціалісти, бакалаври): в органах виконавчої влади – 1008, з них жінок – 950 (94%), в органах місцевого самоврядування – 202, з них жінок – 173 (86%). Щодо 3-4 рівня акредитації (спеціалісти, магістри), то в органах виконавчої влади – 4842, з них жінок – 3396 (70%), в органах місцевого самоврядування – 1048, з них жінок – 751 (72%). Цифрові показники дають змогу чітко простежити переважання чоловіків на посадах вищого рівня.

Дискримінація жінок щодо керівних посад спричиняє і іншу проблему. Незважаючи на високу професійну та освітню підготовку (на 100 чоловіків з вищою освітою приходиться 140 жінок з вищою освітою), жінки обіймають посади менш престижні та менш оплачувані. Тому можна сказати, що в цілому жінки та чоловіки, які мають однакову професійну та освітню підготовку, мають і різну зарплатню, і зовсім не рівні можливості впливу на прийняття рішень.

Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області спільно з Сумським ресурсним гендерним центром за підтримки Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні провели соціологічне дослідження щодо оцінки державними службовцями та посадовими особами ситуації з забезпеченням гендерної рівності, а також власної поінформованості з цих питань.

Стосовно кар’єрного зростання жінок більше половини опитаних зазначили, що їм у цьому ніщо не заважає (54,44%), 27% вважають, що певні перешкоди є, а 18,55% не змогли дати оцінку.

Серед чинників, які все-таки заважають (з точки зору опитаних) кар’єрному просуванню жінок можна зазначити як найбільш значимі обов'язки по вихованню дітей (12,5%), зайнятість домашніми справами (12,1%) та високу конкуренцію з боку чоловіків (11,29%). При цьому оцінки опитаних чоловіків і жінок по всіх зазначених позиціях практично співпадають.

Результати аналізу відповідей респондентів на питання: «Які з перелічених галузей працюватимуть краще, якщо їх очолить жінка?» показують, що жінкам дістались культура (24,19%) та освіта (20,16%), фінанси (11,29%). Близькі показники мають також позиції «Інформація та ЗМІ» (8,47%), «Торгівля» (8,87%), «Економіка» (7,66%) та «Охорона здоров’я» (6,85%). При цьому чоловіки частіше готові визнати за жінками потенціальний успіх у керівництві промисловістю (6,67% проти 2,13% жінок), судочинстві та сільському господарстві (по 6,67% проти 1,6%), економіці (10% проти 6,91%), у галузі інформації та ЗМІ (10% проти 8,47% жінок). Самі ж жінки вдвічі частіше визнають, що були б кращими в галузі освіти (22,87% проти 11,67% чоловіків), фінансів (13,3% проти 5% чоловіків) та охорони здоров’я (7,45% проти 5% чоловіків) [5].

Реалізація конституційного принципу рівності прав і свобод обох статей залежить також від психологічної готовності влади, посадових осіб сприймати концепцію прав людини в аспекті гендерної рівності та враховувати ідеї гендерної справедливості в процесі реалізації своїх повноважень. Ми вважаємо, що подібна картина є характерною для всіх регіонів України. Результати проведеного моніторингу та аналізу представництва жінок в органах публічної влади області щодо забезпечення рівноцінного доступу жінок до важелів впливу на процеси прийняття рішень, дозволяють зробити наступні висновки:

В органах держаної влади та місцевого самоврядування гендерний дисбаланс представництва на керівному рівні є системним явищем, що зумовлює нерівноцінний доступ і далеко не рівні можливості впливу жінок і чоловіків на прийняття управлінських рішень стосовно всіх напрямків розвитку регіону.

Відповідні кадрові служби області при формуванні кадрового резерву не дотримуються принципу паритетного представництва жінок та чоловіків для заміщення вакантних посад державних службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування. В органах публічної влади жінки обіймають переважно найменш престижні та низькооплачувані посади. Така ситуація є не тільки проявом гендерного дисбалансу, але фактично створює і відображає існуючий стереотип відношення до жінки у суспільстві, тиражуючи його на всі сфери життя регіону.

Враховуючи неможливість на сучасному етапі впровадити принцип рівноправності між чоловіками і жінками за допомогою механізмів, які існують, держава повинна на деякий термін взяти на себе здійснення певного протекціонізму щодо забезпечення гендерної рівності тієї соціальної статі, яка перебуває у дискримінаційному становищі. За допомогою правового механізму це може стати реальним, через закріплення в законодавстві політичних гендерних квот (для жінок 30-відсоткова у партійних списках), тобто гарантованих законом норм представництва. Такий підхід забезпечить демократичне формування влади обома соціально-статевими групами суспільства.

Література:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.// http://www.rada.gov.ua

2. Закон України про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації. // http://www.rada.gov.ua

3. Указ Президента України № 1135/2005 „Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. // http://www.rada.gov.ua

4. Гендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення, Запоріжжя: Друк. Світ, 2011. – 192 с.

5. Жінка в публічній владі: звільнення від стереотипів : Матеріали міжнародної наук.-практ. конф./ За заг. Ред.. Н, Світайло. – Суми: Видавництво СумДУ, 2010. – 86 с.

6. Олійник А.С. Конституційне законодавство України: Гендерна експертиза. – К.: Логос, 2001. – 77с.

7. Організаційні та правові елементи інституційного механізму забезпечення гендерної рівності в Україні. Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. – 140 с.

Схожі:

Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconУправління державної служби Головдержслужби України в Дніпропетровській області
Києві та Севастополі утворені територіальні органи Головдержслужби. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. №842...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Тернопільський національний економічний університет
Управління державної служби Головдержслужби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconНових надходжень до бібліотеки березень
Доповідь про стан навколишнього середовища в Сумській області у 2009 році [Текст] / Міністерство охороно навколишнього природного...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconІнформація щодо біржової торгівлі області. Інформація подається в розрізі основних видів економічної діяльності підприємств, міст та районів області, по основних товарних групах. Матеріали наведені у табличному вигляді та графічному зображенні
Управління статистики торгівлі Головного управління статистики у Сумській області пропонує Вашій увазі чергове видання збірника “Оптова...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconЗвіт №6 про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника від 23. 04. 2014р. Замовник: Найменування: Національний університет державної податкової служби України
Шевченко Сергій Петрович, начальник телекомунікаційного відділу Національного університету державної податкової служби України, Київська...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconДинаміка прямих іноземних інвестицій в економіку області
Сектор статистики зед головного управління статистики у Сумській області пропонує Вашій увазі чергове видання збірника “Інвестиції...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconДовідка про результати роботи
Сумській області проводиться в 2013 році відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України, управління освіти і науки Сумської...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconДержавний комітет статистики україни головне управління статистики у сумській області
Директору кз сумської обласної універсальної наукової бібліотеки
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconДмух н. М. Теоретичні основи розвитку кадрових процесів в системі державної служби
Тези присвячені кадровим процесам в системі державного управління. Автор звертає увагу на кадрові відносини, тобто сукупність взаємодій...
Демченко Олена Миколаївна, к п. н., начальник Управління державної служби Головдержслужби в Сумській області iconДегтяренко Тетяна Миколаївна, Лобанова Олена Василівна, Дудченко Ірина Олександрівна. Основні характеристики, суть розробки: навчальний посібник
Автори: Дегтяренко Тетяна Миколаївна, Лобанова Олена Василівна, Дудченко Ірина Олександрівна
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи