Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної icon

Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної




Скачати 273.01 Kb.
НазваПрактика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної
Дата15.07.2012
Розмір273.01 Kb.
ТипДокументи

Розділ 7




Розділ 7


ПРАКТИКА САМОМЕНЕДЖМЕНТУ


7.1. Психічне здоров`я як чинник ефективної

діяльності


Особливі умови праці менеджера вимагають високих стандартів до стану фізіологічних функцій та психічних характеристик суб’єкта. Під впливом комплексу чинників, пов’язаних з характером та умовами діяльності, в організмі можуть виникнути різноманітні зміни, що призводять до формування таких функціональних станів (нервово-емоційна напруженість, втома), що у свою чергу негативно впливають на ефективність їх діяльності. Все це вимагає розробки заходів щодо оптимізації функціонального стану суб’єктів менеджменту, підтримці та встановленню їх працездатності.

В рамках системного підходу людина розглядається як складна жива система, що самоорганізується та саморозвивається. Життєдіяльність її забезпечується на різних, але взаємопов’язаних між собою, рівнях функціонування - біологічному, психологічному, соціальному. На кожному з рівнів людина має особливості свого виявлення. Серед пріоритетних цінностей здоров`ю відводиться першочергове значення. Особливий смисл для менеджера має рекомендація не займатися професійними справами, якщо це шкодить здоров`ю (власному та інших).

З другої половини ХХ ст. психічне здоров’я визначається не за відсутністю певних ознак (не хвороба), а за наявністю характеристик, якими наділена психічно здорова особистість. До того ж еталоном є не середньостатистична особа, а найбільш яскраві постаті в історії культури, які проявили свою індивідуальність та гармонійно поєднували свої найкращі людські риси.

Психічне здоров’я передбачає також гармонійний розвиток особистості. Складовою здоров`я є духовність (пізнання, прагнення до істини), пріоритет гуманітарних цінностей (доброта, справедливість), орієнтація на саморозвиток. Цінності формують загальне переконання особистості стосовно того, що є добро, а що руйнує благополуччя. Так, доброзичливість – позитивне емоційне ставлення людини до інших людей, груп або соціальних явищ, яке виявляється у внутрішній прихильності, схильності до спілкування, прояві уваги, готовності до співробітництва.

Американський психолог Г.Олпорт поставив питання: чим відрізняється здорова особистість від будь якої аномалії? Серед названих ним ознак - зацікавленість навколишнім світом та активна життєва позиція, здатність бачити події такими, які вони є, без викривлення, гнучкість та об’єктивність мислення без комплексів та нав’язливих ідей. Суттєвими також є схильність до самопізнання, постійний розвиток та удосконалення своєї індивідуальності, усвідомлення мотивів поведінки. А також наявність власної життєвої філософії та переконань, схильність до встановлення теплих душевних контактів з людьми, почуття гумору, і, нарешті, любов до усього живого.




Детальний портрет психічно здорової особистості склав А.Маслоу, перерахувавши якості, якими наділені самоактуалізовані люди. Вони багато знають про свій внутрішній світ, не бояться його, впевнені і поважають себе та інших, позбавлені гордовитості, дружелюбні. Такі люди дозволяють собі „висовуватися” і не залежать від того, що про них думають інші. Їм не потрібна чиясь підтримка, їм достатньо самоповаги та внутрішньої впевненості у власній правоті. Їм не потрібні слава, популярність, влада, визнання – ці форми самоствердження тих, хто недостатньо впевнений у собі. Вони не намагаються скласти про себе враження, сподобатися – для них важливішим є залишатися власне собою.

Психічно здоровою вважається людина, яка емоційно врівноважена, здатна до самокерування, що забезпечується цілеспрямованістю, волею, енергійністю, адекватною самооцінкою. Нарешті, можна говорити про прояв таких властивостей, як оптимізм, зосередженість, урівноваженість, моральність, впевненість у собі, відповідальність, обов'язковість, незалежність, доброзичливість, самоповага й т. ін.





Очевидним є те, що критерієм психічного здоров’я менеджера є гнучка динамічна психіка – система специфічних здібностей, рис характеру, мотивацій розвиненої особистості та досконалої індивідуальності. Серед компонентів психічного здоров`я виділяють наступні: сенсорно-перцептивний, емоційно-чуттєвий, рефлексивний та життєво-вольовий. Вищий рівень розвитку пов’язується із гармонійною особистістю та творчою індивідуальністю.

До психологічних наслідків активної професійної діяльності спеціалісти відносять зростаючу нервово-психічну напруженість, що призводить до суттєвого зниження працездатності, погіршенню здоров’я, збільшенню вірогідності прийняття помилкових рішень, провокацією конфліктних ситуацій.

Особливо серйозною для менеджменту є проблема стресу. Серед професійно важливих якостей, з орієнтацією на які здійснюється психологічний добір менеджерів, є і ті, що передбачають здатність долати стресові навантаження, а саме :

  • прагнення збільшити коло своїх обов'язків за рахунок розширення масштабів діяльності чи в результаті переходу на роботу більш високого рівня;

  • уміння знаходити необхідні рішення в умовах великого ступеня ризику;

  • здатність приймати тверді, непопулярні, але виправдані в конкретній ситуації рішення.


Стрес – стан перевантаження систем психічної і фізіологічної регуляції людини, виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх факторів; комплекс фізіологічних і психічних реакцій у відповідь на стресогенну ситуацію.


Формула стресу: діяльність – перенапруга – негативні емоції. Виділяють три фази стресу:

  1. Мобілізація.

  2. Дезадаптація (помилки у роботі).

  3. Дезорганізація (втрата самоконтролю, апатія).


Серед причин стресу (так звані стресори) виділяють наступні:

  • Великий обсяг роботи та пов’язані із ним перенавантаження;

  • Складні умови праці (наприклад, для менеджера - необхідність приймати занадто багато рішень; працювати швидко, і до того ж дуже часто в умовах дефіциту часу, підвищена відповідальність за якість роботи підлеглих та результати діяльності організації у цілому);

  • Високі вимоги до надійності (без помилок) власної діяльності;

  • далекі від досконалих міжособистісні стосунки у робочому колективі;

  • конфлікт між роботою та іншими ролями (наприклад, родинними).

Слід враховувати, що помірне нервове напруження стимулює людей працювати краще. Але коли рівень напруги стає занадто високим, він негативно впливає на працездатність і навіть може зробити роботу неможливою. Надлишкова енергія стає некерованою і призводить до серйозних нервових потрясінь. Так, якщо особа трохи хвилюється через те, що закінчується термін виконання роботи, це може стимулювати її бути наполегливою і зробити швидше те, що необхідно. Однак занадто сильне хвилювання може утягувати в центр уваги негативні думки і, тим самим, блокувати творчі, продуктивні ідеї, здатні досягти мети.

Найбільш продуктивною є діяльність, що здійснюється за умови помірного рівня збудження. Якщо ж рівень емоційної напруги високий, то настає дезорганізація діяльності, що, у свою чергу, дозволяє говорити про стан стресу.

Таким чином, помірне психічне збудження забезпечує менеджеру довгостроковий успіх у діяльності. Якщо ж присутнє надмірне хвилювання (наприклад, стан афекту), то не слід чекати позитивних результатів у діяльності.

Психологи виділяють два типи особистості (А і Б), які порізному сприймають та реагують на стрес. Встановлено, що особистості типу А з більшою імовірністю піддаються серцево-судинним захворюванням через властиві їм особливості поведінки (відрізняється наполегливістю, стремлінням все зробити у прискореному темпі, постійним напруженням, високою працездатністю). Особистість типу Б – протилежна ососбистотсті типу А (більш відкриті і розкуті, менше думають про відсутність часу).

Міні-тест. До якого психотипу Ви належите?

(Танаев В.М., Карнаух И.И. Практическая психология управления. – М.,2003. – С.6.)

А

Б

Ви легко спілкуєтеся з новими людьми, прагнете розширювати коло знайомих. Ви досить говіркі і відкриті. Часто дієте необачно, буваєте нестримані. Любите бути в центрі подій.

Ви неквапливі, стримані у спілкуванні, з осторогою зустрічаєте нових людей. Контролюєте себе, не любите виставляти свої почуття напоказ. Намагаєтеся стримувати себе в суперечці, щоб не сказати зайвого.

Ви прагматик, який не любить фантазій. Усю роботу виконуєте ретельно. Багато речей умієте добре робити своїми руками, перевіряєте результати зробленого.

Ви добре передбачаєте майбутнє, часто згадуєте минуле, прагнете до новизни і змін. Ваші теоретичні (творчі) здатності вище практичних.

Ставите логіку вище за свої почуття, судите про людей незалежно від симпатій. Ви не любите з'ясовувати причини сварок і непорозумінь. Волієте не обговорювати теми особистого життя, як свого, так і інших.

Вас завжди цікавлять почуття і взаємини між людьми. Ви схильні йти назустріч іншим у справах заради гармонійних відносин; небайдужі до думок інших про Вас.

Ваша працездатність, зазвичай, однакова. Ви послідовні в діях, рішення приймаєте відразу і з важкістю їх змінюєте. Ви легко дотримуєтеся дисципліни, і Вам подобається в усьому порядок.

Ваша працездатність, як правило, хвилеподібна. Ви можете гнучко пристосовуватися до існуючих умов. Для досягнення результату Вам зазвичай не потрібні жорсткі графіки й інструкції



Проблема стресу стає особливо серйозною для здоров`я менеджера, якщо йому властивий тип особистості А (великий ризик захворювання серцевими, шлунковими захворюваннями).

Самоуправління психічним здоров'ям припускає не лише усвідомлення необхідності постійно за нього боротися, але і впевненість у своїх можливостях на цьому шляху, знання про себе. Останнє означає, що людина повинна вміти «розшифрувати» свій психічний стан і впливати на нього, якщо буде потрібно, знати свої найбільш сильні і слабкі особливості характеру (психосоціальні плюси та мінуси особистості), уміти неупереджено, адекватно оцінити справжній рівень своїх фізичних і психічних можливостей та знаходити чинники, що блокують реалізацію творчого потенціалу конкретного суб’єкта.


7.2. Проектування психічної структури

особистості


Удосконалення стилю керівництва. Готовність та здатність людини до цілеспрямованої психічної роботи у напрямку змін особистісних рис та характеристик поведінки характеризується її умінням розвивати та використовувати власні психічні ресурси, створювати сприятливу для діяльності ситуацію шляхом зміни свого внутрішнього стану, створювати вольову установку на досягнення значимих результатів.

Поліпшити параметри «емоційного інтелекту» можна лише за кілька місяців, а не днів, бо у цьому процесі бере участь не тільки кора головного мозку, але й емоційні центри. Кора, що відповідає за освоєння технічних навичок і пізнавальні функції, сприймає знання дуже швидко, а емоційні центри працюють повільно. Більш того, емоційні центри можуть засвоїти нову модель поводження тільки при частому повторенні. Іншими словами, удосконалення «емоційного інтелекту» те саме що викорінювання старих звичок. Чим частіше повторюється деяка поведінкова модель, тим сильніше вона закріплюється у відповідних відділах мозку.

Джек, директор з маркетингу одного з підрозділів глобальної промислової корпорації, — типовий «зразковий» керівник: енергія в ньому «б'є ключем», він увесь час придумує, як працювати по-новому, готовий замінити будь-якого працівника, що, на його думку, не встигає виконати роботу вчасно. Джек вичитує кожного, чиї результати не відповідають установленим їм стандартам, і гнівається, коли співробітники роблять що-небудь по-своєму, інакше, чим придумав він. Таке керівництво катастрофічно позначилося і на кліматі в компанії, і на бізнесі. Після двох років кризи начальник Джека запропонував йому знайти собі наставника..

Наставник — він був експертом з розвитку «емоційного інтелекту» — почав з повної «переоцінки» Джека. Бо навіть найуспішніші керівники звичайно переоцінюють свої здібності. Його прямі підлеглі дали йому найнижчі оцінки за володіння емоціями. Спочатку Джек не погоджувався з «діагнозом». Але коли наставник переконав його, що, не виправивши ці недоліки, він не зможе по-іншому керувати людьми, Джек зрозумів, що його службове зростання у компанії продовжиться, тільки якщо він поліпшить свої показники.

Разом з наставником Джек склав детальний план щоденної роботи над собою. Виявилося, що в спокійні часи він цілком міг співпереживати іншим людям, але як тільки з'являлася проблема, ця його здатність не спрацьовувала. Тому він не міг вислухувати співробітників саме в ті моменти, коли це було особливе важливо для справи. Тепер Джек аналізував свою поведінку в найскладніші моменти. Почуваючи напругу, він мусив стримувати себе, надавати слово співрозмовнику і лише потім задавати йому кілька уточнюючих питань. Зміст цієї вправи полягав у наступному: відмовитися від звички поводитися агресивно і судити про співрозмовника у важких ситуаціях.

Зрештою Джек навчився гасити вибухи гніву і вступати в діалог, а не розпікатися в жагучому монолозі. Він не завжди погоджувався з опонентами, але тепер дозволяв їм висловлювати свою точку зору. Крім того, Джек учився взаємодіяти з підлеглими, які, зокрема, могли тепер з перших рук довідатися про те, якими важливими є їх особисті зусилля для успіху загальної справи. І ще Джек заборонив собі контролювати усі деталі роботи підлеглих.

Раз у тиждень Джек зустрічався з особистим наставником і докладно розповідав про свої досягнення і прорахунки. Іноді він вже сам усвідомлював, що як і раніше перериває підлеглих, втручається в їхні справи, зривається на крик. І майже завжди шкодував про це. Тепер разом з наставником Джек детально розбирав кожен подібний епізод — потрібно було знайти причину рецидиву і тим самим запобігти його повторення в майбутньому. За перші півроку Джек домігся серйозних успіхів. Відповідно до його підрахунків, якщо на початку шляху вибухи гніву траплялись раз у день, то до кінця терміну — раз на місяць. Помітно оздоровився моральний клімат у підрозділі, і поступово його виробничі показники поповзли вгору.

^ Поняття самооцінки — цінність, значимість, якими індивід наділяє себе й окремі елементи своєї особистості, діяльності, поведінки. Самооцінка виступає і як відносно стійке утворення, компонент Я-концепції, самопізнання, і як процес самооцінювання. Основою самооцінки є система особистісних змістів індивіда, прийнята їм система цінностей. Самооцінка виконує регуляторну і захисну функції, впливаючи на поведінку, діяльність і розвиток особистості, її взаємозв’язки з іншими людьми.

Відображаючи ступінь чи задоволеності, чи незадоволеності собою, рівень самоповаги, самооцінка створює основу для сприйняття власного успіху і неуспіху, досягнення цілей визначеного рівня, тобто рівня домагань особистості. Захисна функція, забезпечуючи відносну стабільність і автономність особистості, може привести до перекручування даних досвіду і тим самим впливати на розвиток. Ця складна система характеризується наступними параметрами:

1) рівнем — висока, середня, низька;

2) співвідношенням з реальними успіхами — адекватна і неадекватна (завищена і занижена);

3) ставленням до конфліктів — конфліктна і безконфліктна.

Структура самооцінки включає: операції мислення (порівняння, аналіз, синтез), емоційний компонент (особистість при самооцінюванні виявляє певне ставлення до себе). Від співвідношення раціонального та емоційного компонентів залежить характер самооцінки. Чим більше в самооцінці якостей, можливостей, людина керується усвідомленими знаннями, логічними міркуваннями, доказовими аргументами, тим ближча самооцінка до реальності. Чим більше зростає елемент емоційного в структурі самооцінки, тим яскравіше й глибше протиріччя між оціночними судженнями людини про себе і тим, що вона собою являє.

Неадекватна завищена самооцінка стає основою переважно міжособистісних конфліктів, неадекватна занижена – внутрішньоособистісних. Адекватною поведінкою є та, що відповідає прийнятим в соціальній сфері нормам міжособистісних взаємовідносин.

Змістовний бік самооцінки: предметна діяльність, її результати, поведінка, моральні, інтелектуальні, фізичні якості, здібності, риси характеру, зовнішній вигляд, власні досягнення, місце в колективі, в системі взаємин різних соціальних груп тощо.

Самооцінка ефективності діяльності впливає на форми поведінки персоналу. Особи з високою самооцінкою (самоефективністю) додають більше зусиль для виконання складних справ, ніж особи, що схильні до серйозних сумнівів у своїх можливостях. Висока самооцінка пов'язується з очікуванням успіху і є передумовою позитивного результату, сприяє зростанню самоповаги. Напроти, низька самооцінка пов'язується з чеканням провалу, призводить до невдачі і знижує самоповагу. Працівники, що вважають себе нездатними подолати складні чи небезпечні ситуації, імовірно, будуть приділяти надмірну увагу своїм недолікам, у наслідок чого не зможуть виконати завдання.

Керівники, що володіють високою самоефективністю, подумки уявляють собі вдалий сценарій, тим самим забезпечують позитивні орієнтири для вибудовування поведінки й свідомо відпрацьовують успішні рішення потенційних проблем. Чинники, що впливають на високу самоефективність побудови поведінки, – позитивні орієнтири і відповідно на низьку ефективність – негативні орієнтири (особисті якості) керівника. Песимізм менеджера і його непевність у здатності домогтися успіху послабляють мотивацію працівників, заважають формувати успішну управлінську поведінку.

Психічне здоров`я залежить від адекватної реакції на виклики соціального середовища. Особистість може деградувати або змінюватися, якщо змінюється її ставлення до людей, праці або колективу. Протистояти впливу зовнішнього середовища, боротися з перешкодами і досягати поставлених цілей дозволяє внутрішня психічна усталеність.

Тільки стійкість і сталість активних зв`язків дозволяє особистості підтримувати власну надійність і протистояти впливам середовища, переборювати опір зовнішніх умов, боротися з перешкодами і досягати в кінцевому рахунку представлених цілей, здійснювати реалізацію своїх намірів.


Управління своїм психічним здоров'ям передбачає також тренування власної психіки, розкриття її резервів і розвиток, удосконалення психічних процесів (пам'яті, уваги, уяви), виховання в собі дисципліни розуму і почуттів. Варто навчитися бути людиною активною, свідомою своїх вчинків, з ясним розумінням її цілей і характеру впливу психічної саморегуляції, оволодінням її технікою і прийомами самовпливу як невід`ємного компоненту культури поводження.

Нові можливості для працівників з точки зору покращення психічного здоров’я мають спеціальні психологічні тренінги. У Японії навчання управлінню включає духовну складову (поширення духовних цінностей дзен-буддизму). Так, метод „дзен”, духовний початок у японській системі навчання управлінню, дозволяє активізувати резерви людської психіки. Методика йоги спрямована на гармонізацію фізичного, психічного та духовного початків у людині, систематичні тренування дисциплінують прояви емоційної сфери, роблять їх більш сталими, свідомо контролюємими.

Через саморегуляцію менеджер узгоджує темпоритміку своєї індивідуальної організації, швидкість здійснення завдань, часові цикли, події та інші структури діяльності. У саморегуляції ключове місце посідає особистісна організація часу, у якій виділяється три компоненти: свідомість, переживання, практична організація часу при виконанні управлінських функцій. Механізм рефлексії, у особистісно-смисловому розумінні, є переосмисленням різних компонентів проблемно-конфліктної ситуації у діапазоні від стихійного (випадкового) до організованого. Пошук смислового підґрунтя в управлінській діяльності здійснюється на основі власної об’єктивації і побудови шляхів реалізації віднайдених способів. Продуктивним самовизначенням слід вважати таке, у результаті якого управління виробляє, приймає та реалізує власне смислове підґрунтя.

Переживання менеджером міри значимості управлінської діяльності здійснюється у цілісній структурі, що включає такі компоненти, як життєва перспектива, життєва позиція та сенс життя.

Організація часу постає як цілераціональний та цілеспрямований (свідомий, особистісний) процес структурування, упорядкування керівником періодів та моментів життя, у гармонійній цілісності якого пріоритетне місце займає управлінська діяльність.

Самоменеджмент психічного здоров’я передбачає: установку на позитивне мислення, використання способів психічного захисту, володіння методами психокорекції, формування стійкості до стресів.

Особливо важливою є робота щодо подолання негативного ставлення до інших і до себе та посилення позитивного мислення. Базовою психічною установкою „Я” у ставленні до інших має бути „Я гарний, ти – гарний”. Негативне ставлення до інших породжує втрату інтересу до життя, веде до саморуйнування особистості.

Негативні психічні стани можна долати використовуючи способи психологічного захисту (за З.Фройдом):

  • Сублімації (переорієнтації сексуального потенціалу);

  • Проекції (приписування зовнішньому об’єкту негативних внутрішніх імпульсів і почуттів, які людина не може прийняти особисто, завдяки чому вони проникають у свідомість у зміненому вигляді);

  • Пригнічення (блокування небажаної інформації на стадії вивантаження з пам`яті – завантаження у свідомість і навпаки);

  • Раціоналізації (використання лише тієї частини інформації, у відповідності з якою власна поведінка не протирічить обставинам).


Особистісно-професійне зростання дозволяють реалізовувати акмеологічні технології, спрямовані на розвиток особистісного потенціалу, встановлюють взаємозв’язок між процесом становлення професійної майстерності та формування особистісної цілісності. Використання акмеологічних технологій дозволяє змінювати характеристики психічних станів, процесів та характеристик особистості. Вони дозволяють спеціальними техніками та прийомами самоактуалізувати власне особистісне та професійне „Я”. Під самоактуалізацією розуміється свідоме, програмно-цільове стремління людини до можливо повного виявлення, розвитку та реалізації всіх своїх природних дарувань та творчих можливостей у процесі професійної діяльності. Акмеологічним може бути будь який психологічний вплив, що здійснюється в інтересах особистості та має гуманістичну спрямованість.

Готовність та здатність людини до цілеспрямованої психічної роботи у напрямку змін особистісних рис та характеристик поведінки характеризує її уміння розвивати та використовувати власні психічні ресурси, створювати сприятливу для діяльності ситуацію шляхом зміни свого внутрішнього стану, створювати вольову установку на досягнення значимих результатів. Важливо також розуміти та усвідомлювати сильні та слабкі характеристики власної особистості.

Підвищити рівень адекватності психічних характеристик людини вимогам економічного та соціального середовища можна за рахунок використання методів психокорекції та психотерапії, внутрішньо саморозваючих методик (тілесна терапія; релаксуючі психотехніки свідомості, досягнення позитивної інтегрованої самосвідомості). Ці методи часто використовуються за участю фахівців використовують як з метою діагностування, так і з метою знизити вплив негативних чинників, або усунення, наприклад, шляхом зміни ставлення до цих чинників.

Основними методологічними підходами до психокорекції є наступні:

  • біхевіористський (формування у людини оптимальних поведінкових навичок за допомогою методів контробумовлення (відокремивши небажаний зв'язок між подразником і реакцією, заміна його на новий), оперативних методів (позитивне підкріплення бажаних дій) і соціобіхевіористських методів (навчання, у тому числі через спостереження, оптимальній поведінці));

  • діяльнісний (побудова нових внутрішніх систем контролю і керування внутрішньою і зовнішньою активністю шляхом організації спеціального навчання);

  • психоаналітичний (виявлення неусвідомлених причин переживань і хворобливих проявів, переведення їх у категорію усвідомлюваних);

  • екзистенційно-гуманістичний (зняття неузгодженості між самооцінкою й оцінкою оточуючих);

  • Гештальтпсихологічний (досягнення позитивної інтегрованої самосвідомості, відновлення гнучкої межі між реальним і психічним світом, яку здорова людина сприймає нормально, керуючись своїм перебуванням у середовищі і внутрішньому світі. Невротик не завершує цілісність своїх частин, не живе «тут і зараз», а йде в минуле, у фантазії, продовжує переживати ситуацію, подію, що нанесла йому психічну травму і визначає його теперішній стан і сприйняття життя. Потрібно привести людини знову в цю ситуацію, наприклад, у групі, методом «міркування вголос», допомогти пережити ситуацію, довести її до кінця, звільнитися від неї, тим самим відновити зв'язок з реальним світом);

  • тілесно-орієнтований (лікування душі через тіло включає вегетотерапію - звільнення затиснутої енергії через масаж, дихальні вправи, біоенергетичний метод, первинну терапію). Зокрема, первинна терапія ґрунтується на положенні, що в результаті незадоволення базових потреб у людини накопичується «первинний біль», що втілюється у фізичній і психічній напругах. У терапевтичному процесі людина повинна знову пережити події, що поклали початок «первинного болю», тим самим звільнившись від неї.


У результаті застосування перерахованих вище методів психокоррекції і психотерапії, особа має стати менш залежною від «Я-образу» (уявлень про себе) і більше розуміти «Я в ситуації», тобто стати більш адекватною ситуації і власному місцю в ній.

^ Уміння запобігати стресу є важливим практичним завданням, що не має однозначного рішення і вимагає враховувати наступні аспекти: фізичну підготовку, систему харчування, визнання досягнень з боку керівництва, повагу співробітників. Як свідчить практика, ефективно запобігати стресу можна шляхом оволодіння технікою розслаблення, що дозволяють дати відпочинок тілу і розуму від фізичних і психічних навантажень, і тим самим долати небажану напругу, створювати відповідний баланс між невеликою напругою, необхідною для стимуляції ефективної роботи, та необхідністю бути достатньо розслабленим, щоб відчувати себе впевнено, спокійно.

Ефективними техніками розслаблення є наступні: психофізіологічні техніки м’язової релаксації, техніки психоенергетичної регуляції, у тому числі, аутогенне тренування. Релаксаційні методики, що сприяють нормалізації кров'яного тиску, зниженню ймовірності серцевих приступів, що забезпечують захист від впливу стресу на здоров'я в цілому. Прийоми медитації, до можливостей якої сучасна медицина звернулася тільки на початку 70-х рр. ХХ ст.

Сучасні техніки психічної саморегуляції, що застосовуються для формування стресовитривалості менеджерів, так чи інакше беруть свій початок в індійській системі йоги, створеної зусиллями не одного покоління людей. До йоги можна віднести різні модифікації аутогенной тренування, метод біологічного зворотного зв'язку, техніки медитації, дихальні вправи і т.ін. Однією з основних цілей йоги є гармонізація фізичного, психічного і духовного у людині. Систематичні і правильно організовані тренування дисциплінують прояви емоційної сфери, роблять її більш сталою, що підлягає свідомому контролю і керуванню.

Як метод розслаблення широку популярність отримало аутогенне тренування (система прийомів психічного самовпливу, оволодіння, що робить можливим управління деякими вегетативними функціями і психічними процесами). В основі аутогенного тренування лежить застосування спеціальних формул самонавіювання, що дозволяють впливати на ряд процесів, що відбуваються в організмі, у тому числі не піддаються в звичайних умовах контролю з боку свідомості. Аутогенне тренування приховує у собі можливості удосконалення особистості в цілому, розвитку психічних процесів (наприклад, мислення, волі, уваги тощо) і оволодіння навичками самовладання, стресовитривалості.

Специфічним методом зняття стресу є футуристичний інтер’єр (на поч. ХХ ст. виник як мистецтво майбутнього, а сьогодні – знову популярний). Незвичайні форми (наприклад, свічник із двох велосипедних колеса, годинник з вінілової платівки і т.ін.) заспокоюють швидше, ніж звичайні прості лінії.

Крім того, протидія стресу стане набагато успішнішою, вважають фахівці, якщо менеджер буде дотримуватися в організації свого ділового й особистого життя наступних рекомендацій:

  • відокремлювати істотне від другорядного. Не намагатися одночасно вирішувати усі справи. Варто залишати час тільки на найважливішу справу з погляду кінцевих цілей;

  • підтримувати і розвивати контакти, найбільш важливі для основної роботи;

  • не забувати, що головна відповідальність за успішність професійної кар'єри лежить на самій людині;

  • не замикатися в собі і пам'ятати, що чимало корисного для своєї роботи можна одержати від активного спілкування з навколишнім середовищем (керівництвом, колегами, співробітниками, друзями);

  • уміти винагороджувати себе за гарні досягнення в роботі. Причому винагорода далеко не завжди має виражатися в грошовому заохоченні (можна відзначити свій успіх у дружньому колі, придбати якусь коштовну для себе книгу, відправитися в туристичний похід, подорож і т.ін.);

  • піклуватися про підтримку в собі щиросердечної бадьорості і позитивного ставлення до своєї роботи (не «застрявати» на помилках, невдачах);

  • активно розвивати і зміцнювати позитивні характеристики власної особистості, терпляче виправляючи недоліки;

  • не шкодувати сил на створення міцної родини. Міцна родина — одна з головних умов досягнення ділових успіхів;

  • підтримувати добрі стосунки з друзями.


Виходячи із вищевикладеного, можна стверджувати, що менеджер має навчитися:

  1. Створювати та підтримувати гармонійну соціальну мережу ділових та особистісних контактів як передумову психічного здоров’я та ділового успіху

  2. Здійснювати саморегуляцію (підтримувати та відтворювати працездатність, швидко відновлювати фізичні та духовні сили).

  3. Вести здоровий спосіб життя (дозувати навантаження, уникати систематичного перевантаження, зняття хронічної стомленості, розвивати власну стресовитривалість, підтримувати позитивний настрій).

  4. Зберігати трудову активність в екстремальних ситуаціях.

  5. Використовувати психотехнології у самопрограмуванні, самоствердженні. Запобігати стресу, використовувати соціально-припустимі способи його зняття.

  6. Займатися самоаналізом, використовувати методи адекватної самооцінки, самокритику, долати власні недоліки та шкідливі звички.

  7. Набувати навичок креативного, нестандартного вирішення завдань.


7.3. Тренінгова підготовка


Тренінг як форма навчання вперше з’явилася у 1920-ті рр. у США. У 60-х рр. ХХ ст. центром розвитку тренінгової діяльності стала Німеччина. Тренінг розглядається як практика психологічного впливу, що ґрунтується на активних методах роботи у групах. Сьогодні тренінг все більше використовується там, де успіх у діяльності у значній мірі залежить від уміння спілкуватися. Тренінг спрямований на оволодіння певними соціально-психологічними знаннями на розвиток комунікаційних здібностей персоналу, на розвиток здібностей аналізувати ситуацію, на умінні адекватно сприймати себе та інших.

Тренінгові підготовка дозволяє переносити результати на робоче місце, тобто зразу використовувати у роботі

Тренінги приводяться, як для спеціально підібраних груп працівників, так і з цілими трудовими колективами. Тренінг використовують для підвищення продуктивності управлінської компетентності керівників та для розробки найбільш ефективного стиля керівництва.

Основними завданнями тренінгу є :

  • відбір персоналу, розстановка кадрів. Створення ефективно працюючих команд;

  • здійснення та вирішення управлінських завдань. Підвищення лідерського впливу та створення ділового іміджу;

  • навчання працівників творчому вирішенню професійних завдань;

  • проведення соціально-психологічних досліджень у колективі

  • підвищення професійної компетентності працівників та планування кар’єри.


Для тренінгів характерним є ігровий метод. Ігрові методи можуть бути спрямовані на вирішення конфліктів, зняття психологічної напруги, розвиток внутрішніх психічних сил конкретної особистості, уміння ефективно взаємодіяти у ситуаціях ділового спілкування на розвиток особистісного вплив тощо.


^ ТРЕНІНГОВА ПІДГОТОВКА

(розроблена в рамках франко-українського проекту Харківської національної академії міського господарства та Національного центру перепідготовки державних службовців Франції, м.Лілль)


Самоменеджмент – ключ до особистісного зростання


  • .„Пастки” та „козирі” Вашої особистості. (Тестування та його аналіз).

  • Самооцінка своєї життєвої позиції. (Моделювання спілкування з використанням позитивних комунікаційних каналів).

  • Визначення життєвих пріоритетів (Теоретичний матеріал та складання списку завдань на життя).

  • Фактори мотивації до саморозвитку (Теоретичний матеріал та ідентифікація власних „важелів” мотивації).

  • Визначення показників саморозвитку (Теоретичний матеріал та колективна комунікація із використанням branestorminge).

  • Досягнення кожного дня (складання плану дій).

  • Самонавіювання, його роль та значення (Теоретичний матеріал та виконання індивідуального завдання).

  • Пошук багатокритеріального рішення (робота групи за методом Ішикава)

  • Ефективне управління часом (Діаграма Парето „80/ 20” та ін.)


Комунікативна психологія

(як покращити спілкування з іншими людьми)


  • Визначення механізму міжособистісної комунікації (feed-back)

  • 2 рівні комунікації (вербальний і невербальний)

  • Механізми сприйняття інформації

  • Активна побудова значення (сенсу) почутої інформації

  • Фільтри комунікації у людини

  • Завдання для групи: „Провідник”

  • Відносний характер гри слов

  • Закони комунікації

  • Графічне зображення втрати інформації

  • Використання активного вислуховування при комунікації

  • Використання переформулювання при комунікації


Як позитивно спілкуватися зі своєю командою

  • Визначення 3-х складових системи трансакційної взаємодії („Батько”-„Дорослий”- „Дитя”)

  • Визначення 4 підсистем „Батька” : Нормативний, Той, хто допомагає, Гонитель, Рятівник

  • Визначення 4 підсистем „Дитя”: Адаптивний, Вільний, Непокірний, Покірний

  • Демонстрація своєї стратегії (робота над стратегограмою)

  • Уміння спілкуватися: міжособистісні стосунки

  • Моделювання спілкування із використанням позитивних комунікаційних каналів

  • Розгляд 4-х життєвих позицій

  • Самооцінка своєї життєвої позиції



Як організовувати та ефективно проводити збори, пов’язані з вирішенням проблем


  • Констатація проблем, що можуть виникати під час зборів

  • Визначення причин основних проблем, з якими стикаються учасники зборів

  • Діаграма причин-наслідків (метод Ішикава)

  • Аналіз причин проблем, що виникають під час зборів

  • Складання порядку денного

  • Скликання учасників на збори

  • Організація матеріально-технічного забезпечення приміщення для зборів

  • Вибір засобів проведення зборів в залежності від питань порядку денного

  • Відкриття зборів: „соціалізація” групи учасників і оголошення порядку денного

  • „Фасилітація” та регулювання зборів з метою активізації учасників

  • Часткові узагальнення по кожному пункту порядку денного

  • Заключний висновок зборів

  • Складання протоколу зборів

  • Затвердження протоколу зборів

  • Використання протоколу зборів



Як мотивувати своїх співробітників


  • Чому менеджер повинен працювати над удосконалення системи мотивації своїх підлеглих? (визначення показників результативності);

  • Демонстрація існування психологічних факторів у мотивації до роботи (експеримент Елтона Майо на підприємстві «Gеnеral Electric»)

  • Класифікація факторів мотивації за Герцбергом

  • Ієрархія потреб у відповідності з пірамідою А. Маслоу

  • Чи знаєте Ви важелі своєї мотивації?

  • Як ефективно давати завдання своїм співробітникам

  • Як надавати сенс роботі

  • Мотивувати за допомогою роботи у складі групи (порівняння інформаційного зібрання та зібрання-дискусії)



Ефективно здійснювати менеджмент своєї команди співробітників


  • Визначення показників ефективності

  • Засоби покращення показників

  • Умови для успішної роботи в складі групи

  • Методика вирішення проблеми у складі групи

  • „Ідеальний” трудовий колектив (команда)

  • Тест „ Яким є ваш досвід менеджера?”

  • Визначення ролі менеджера у формуванні колективу

  • Тест „Козирі та пастки Вашої особистості”

  • Типологія стилів менеджменту

  • Чи вважаєте Ви себе партісіпативним менеджером ?

  • Особиста робота у напрямку досягнення прогресу



Клієнт у фокусі

(Розвиток навичок щодо покращення обслуговування клієнтів)


  • Сервіс в конкурентних умовах

  • Турбота про клієнта: сутність стратегії

  • У чому полягає відмінне обслуговування?

  • Ланцюжок послуги / прибуток

  • Управління стосунками з клієнтами

  • Утримання клієнтів

  • Як проводити та підтримувати політику обслуговування

  • Уміння слухати клієнтів

  • Як враховувати претензії та позитивні відгуки

  • Збереження цільової орієнтації на інтереси клієнта



Тестовий контроль

1. Успіх у діяльності залежить від рівня психологічної напруги. Виберіть науково обґрунтоване твердження:

а) діяльність є найбільш продуктивною під час помірного рівня емоційного збудження;

б) діяльність є найбільш продуктивною за умови низького рівня емоційного збудження;

в) діяльність є найбільш продуктивною за умови високого рівня емоційного збудження.


2. Визначить формулу стресу:

а) діяльність – перенавантаження позитивні емоції;

б) перенавантаження – негативні емоції – діяльність;

в) Діяльність – перенавантаження – негативні емоції.


3. Які психічні процеси є характерними для здорової особистості?

а) здатність концентрувати увагу на предметі;

б) мінімальне наближення суб’єктивних образів до відображувального об’єкту дійсності;

в) здатність розсіювати увагу на предметі;

г) здатність до логічної обробки інформації.


4. У психічному стані здорової особистості домінують:

а) самовладання;

б) неприродний прояв почуттів та емоцій;

в) зрілість почуттів відповідно віку.


5. Які критерії психічного здоров`я пов’язані із соціальним середовищем?

а) інтерес до власного внутрішнього світу;

б) орієнтація на суспільно корисну діяльність;

в) демократизм у поведінці.


6. Визначить спосіб психологічного захисту за наступною характеристикою: «Блокування небажаної інформації на стадії вивантаження з пам`яті – завантаження у свідомість і навпаки»

а) заперечення;

б) пригнічення;

в) проекція.


7. Реальне «Я» - це:

а) особистість така, якою є насправді;

б) те, що ми про себе думаємо;

в) враження, що виникають у інших про нас.


8. Профілактика стресу буде більш ефективною, якщо менеджер

дотримуватиметься таких рекомендацій:

а) звести до мінімуму спілкування з друзями;

б) турбуватися про підтримку в собі позитивного мислення;

в) не намагатися відділяти суттєве від другорядного.


  1. Які компоненти є обов’язковими у самосвідомості?

а) Розум – Почуття – Несвідоме;

б) Розум – Почуття – Воля;

в) Воля – Свідомість – Емоції.


  1. Самоменеджмент психічного здоров`я передбачає:

а) уміння „розшифровувати” свій психічний стан;

б) удосконалення психічних процесів (пам’яті, уваги);

в) релаксаційні методики;

г) ірраціоналізація діяльності.



Схожі:

Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconПредмет, завдання та методи дослідження психологічного стану людини. Поняття про психічне здоров’я
Предмет, завдання та методи дослідження психологічного стану людини. Поняття про психічне здоров’я”
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconІнновації як чинник суспільного розвитку: теорія І практика
Теоретичні та практичні аспекти інноваційних процесів у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconКуратор як чинник ефективної організації позааудиторної виховної роботи у вищих технічних навчальних закладах постановка проблеми
Олі. Основна увага акцентується не тільки на підвищенні професійних якостей студентської молоді, але й їх особистісному зростанні,...
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconМіністерство охорони здоров’я України Підготовка лікарів за спеціальністю «загальна практика- сімейна медицина»
Підготовка лікарів за спеціальністю «загальна практика- сімейна медицина» у відповідності до «наскрізної програми» затвердженої Міністерством...
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconВимоги до ефективної системи мотивації персоналу на підприємстві
На сучасному етапі економічного розвитку суспільства важливою сферою організації ефективної діяльності підприємства є не тільки економічна...
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconРішення навчально-методичної конференції Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова «Підготовка лікарів за спеціальністю «Загальна практика- сімейна медицина» у
«Підготовка лікарів за спеціальністю «Загальна практика- сімейна медицина» у відповідності до «Наскрізної програми» затвердженої...
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconКод модуля: п 8 3 12 3 Тип модуля: обов’язковий Семестр
Теоретичні основи психології особистості. Особистість у вимірах психологічної науки. Людська психіка і психічне
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconТеорія. Практика. Досвід гімназія №14 «Здоров’я»
Творчо-педагогічні інновації та їх упровадження в систему лінгвістичної освіти (презентації, майстер-класи)
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconМодуль навчальна ознайомча практика з фармацевтичного забезпечення населення
Організація роботи аптек як закладів охорони здоров'я. Рецептурний відпуск лікарських засобів
Практика самоменеджменту психічне здоров`я як чинник ефективної iconТеми лекцій для лікарів-інтернів спеціальності «Загальна практика-сімейна педицина»
Система організації охорони здоров’я дітей в Україні. Актуальні проблеми педіатрії
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи