Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст icon

Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст




Скачати 123.17 Kb.
НазваТериторіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст
Дата31.05.2012
Розмір123.17 Kb.
ТипДокументи

Тетяна Сидорук (Острог)

Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст.


Основна маса населення в період пізнього середньовіччя проживала на селі. Як зазначав відомий французький дослідник Ф. Бродель, навіть у ХV – ХVІІІ ст. світ являв собою все ще велику селянську країну, де від 80 до 90 % людей існували за рахунок обробки землі 1. Повною мірою це стосується території Східної Європи в цілому і України, зокрема. Тому дослідження українського селянства періоду пізнього середньовіччя та раннього нового часу залишається актуальним завданням історичної науки, в тому числі вимагають переосмислення на основі залучення нових джерел та використання досконаліших сучасних підходів та методів й традиційні для вчених-аграріїв теми, такі як землеволодіння, господарство, соціальна структура, повинності, демографія тощо, незважаючи на помітний крен у цей бік і значні здобутки марксиської історіографії.

Дослідження специфіки окремих регіонів, а в нашому випадку, окремої адміністративно-господарської одиниці – Ратненського староства, дає змогу конкретніше уявити соціальну та економічну картину в українському селі зазначеного періоду. І хоч такий підхід дещо програє в можливості робити широкі узагальнення – тією чи іншою мірою вони стосуватимуться переважно території Волинського Полісся, одночасно він дає більше можливостей уникнути оцінок, не завжди адекватних реальній дійсності, коли на основі окремих джерел робляться висновки на значні за розмірами території і регіони.

Територія Ратненського староства, займаючи площу близько 1740 кмІ 2, включала дві волості – Ратненську та Ветельську. До складу першої на початку ХVІ ст. крім міста Ратна входило 9 сіл – Застав’є, Датинь, Синів, Замшани, Дубечно, Велунча, Заліси, Глухи та Самаровичі 3. З часом на її території було засновано кілька нових населених пунктів – у люстраціях 1565 та 1570 рр. вже фігурують села Мелехи та Видриниче 4, в люстрації 1628 р. – Поступля 5, в люстраційному акті за 1661 р. – Заброддя 6 та в інвентарі 1674 р. – Заболоття 7. Ветельська волость протягом всього досліджуваного періоду незмінно існувала у складі чотирьох сіл – Ветли, Щедрогость, Радостов та Повіче 8. На одне село у старостві в першій половині ХVІ ст. припадало 91,8 кмІ, в другій половині ХVІІ ст. – 72,6 кмІ. Адміністративним центром староства служив Ратненський замок, де містився замковий уряд, очолюваний старостою.

В першій половині ХVІ ст. на Ратненщині ще помітними були залишки давньої волосної організації. Волості спільно несли певні обов'язки перед замковим урядом і зберігали деякі елементи самоуправління. Селяни Ратненської волості повинні були працювати на фільварку 9, а Ветельської – збирати сіно із замкових сіножатей, організовувати “повіз” і ремонтувати замкові будівлі 10. Розподіл обов'язків між селами та окремими господарствами регулювався у межах самих волостей, замкова адміністрація в цей процей не втручалася 11. Щоправда, джерела не містять відомостей ні про те, яким чином це здійснювалось, ні про представників волосного самоуправління. Очевидно, останнє вже переживало період занепаду.

Волості різнилися також способами оподаткування, мірами ваги та об'єму, деякими звичаями. Для прикладу, маца (корець) у Ветельській волості була меншою, ніж у Ратненській, медова данина в першій вимірювалась липечною, в другій – відром; у Ветельській був податок “похлібне” з кожного окремого господарства на дворищі, крім обов'язкових оплат з цілого, чого не було в Ратненській і т.ін. 12.

Ще одним пережитком волосної організації на Ратненщині, який зберігався до середини ХVІ ст., були громадські суди – селянські віча – аналог так званих “копних” судів. Їм відводилася роль вирішення спірних питань або розгляду різних судових справ, колективного ведення слідства і винесення вироку. Право участі у вічах мали тільки голови родинних господарств. Селянські віча найчастіше розглядали справи про крадіжки, підпал, завдання тілесних ушкоджень чи вбивство, розподіл майна тощо. Громадське судочинство базувалося на давніх традиціях звичаєвого права 13. Дрібні справи розглядались на зібранні общини, значніші – на вічі двох, а найважливіші – кількох сіл або цілої волості. Вироки віч були остаточними, апеляції не передбачалось. Підстароста був присутнім на такому суді, він записував вирок і доносив його до відома старости. Сума штрафів становила від 30 до 40 злотих щороку; ті, хто вирішував суперечку без суду, платили “змирчизну”; хто хотів знайти злодія і вкрадену річ, давав “поємщизну”; хто виграв справу, платив “помічне”, один грош для уряду, один – для судді, посередника 14. Селянські суди на вічі у старостві були заборонені за часів Сигізмунда Августа в 50-х рр. ХVІ ст. 15.

Тоді ж староста Ян Секлюцький вжив заходів, які остаточно ліквідували залишки давнього устрою. У Ратненській волості була запроваджена фільварково-панщинна система, яка на південному заході Холмщини переживала в той час уже пік розвитку 16. Було значно розширено ареал замкового фільварку, що до того часу працював лише на задоволення потреб адміністрації та челяді, і заснувано ще один – в селі Дубечно 17. З цього часу вже всі селянські повинності регулювались замковою та фільварковою адміністраціями.

Одночасно з впровадженням фільварково-панщинного господарства у Ратненській волості, чотири села Ветельської були переведені на “волоське” право 18, причини чого викликають ряд запитань. Осади на цьому праві були особливим типом скотарського господарства, який на українських землях, що входили до складу Польської Корони, отримав поширення починаючи з кінця ХІV-початку ХV ст. Його головними теренами були Прикарпаття і гірські райони, малопридатні для землеробства, а, натомість, багаті гарними пасовищами для худоби (переважно овець). Але в запалі до цього типу господарства власники і державці маєтностей поширюють його і далі на північ, навіть на лісисті території Холмської і Белзької землі, закладаючи нові села або переводячи на це право раніше існуючі 19. Можливо, у їх ряді була і Ветельська волость Ратненського староства. Однак, імовірніше, це право було надане місцевим селянам як пільга, запорука збереження колишніх порядків. Опосередковано про це свідчить ряд фактів. У 1542 р. селяни цієї волості, “коли почули, що король є в Любліні, пішли зі скаргами на уряд і дістали запевнення залишити їх при давніх звичаях” 20. В люстрації 1570 р. вказано, що села Ветельської волості, “здавна на волоському праві сидять” 21, однак ні вона, ні інші люстрації та інвентарі другої половини ХVІ – ХVІІ ст. не фіксують ні специфічних для сіл волоського права повинностей, ні відповідних особливостей устрою сільської громади.

Т. Любомирський пояснює це тим, що тамтешні луки були болотистими, а, відтак, малопридатними для випасання овець, через “робацтво, що жило в травах” 22, і тому цей захід не приніс бажаних результатів. Друга причина, на його думку, крилася в самому характері селян. Для волоської гміни обов'язковою була наявність князя, а дворищний устрій руського права, вказує дослідник, не сприяв виділенню серед селян сильних характерів, як було в Стрийському, Сяніцькому, Самбірському староствах. “Життя, що проходило в межах дворища, відділене від інших подібних спілок кронами сосен і дубів, спричинилось до того, що ще і в ХVІ ст. тут жили такі самі слов'яни, які колись прийняли варягів” 23.

Однак, скоріше всього, впровадження скотарського типу господарювання і не було основною метою цього заходу, а нею були мотивація селян, заохочення. Адже “волоське” право несло певні правові гарантії для цих сіл. Завдяки йому земля в них вважалася “закупною” і селяни могли проводити з нею деякі операції, наприклад, здавати в оренду 24. Крім того, додамо що, ще й в 60-х рр. ХVІІ ст. повинності з них здіймались не за фільварково-панщинною системою, а “згідно з давнім звичаєм” 25. Однак, вже в інвентарі 1674 р. при всіх 4-х селах фіксується трьохденна панщина з осілої волоки 26. Коли інтереси виробництва збіжжя виступають на перший план, села з “волоським правом” підтягаються під загальні шаблони – з панщиною, з фільварковим господарством і втрачають свої характерні риси 27. Варто також зазначити, що джерела другої половини ХVІІ ст. уже не фіксують Ратненської та Ветельської волостей як дрібніших територіальних одиниць у складі староства.

Окрім волосних громад, які поступово втратили свої характерні риси і функції, існували й менші сільські громади, які обмежувались територією одного села і були групами менших спілок – дворищ. Середнє село на Ратненщині нараховувало у ХVІ ст. від 9 до 20 дворищ (вісім сіл). Три села з кількістю від 3 до 8 дворищ можна віднести до малих, у великих (п'яти) було від 25 до 40 дворищних одиниць оподаткування і найбільше село (Самаровичі) нараховувало аж 66 дворів 28. У Ратненській волості великими селами були Кортеліси (38 дворищ), Тур (39 дворищ) та вже згадувані Самаровичі, у Ветельській – Щедрогость (25 дворищ) та Ветли (39 дворищ).

Ознаки сільської громади виявлялися насамперед у спільному володінні і загальному користуванні пасовищами, ділянками лісу, луками, сіножатями. Крім того, громада спільно платила деякі данини, на свій розсуд розподіляючи їх між господарствами. Так, з села Замшани в 1565 р. громада разом складала дві липечни меду, 2 злотих полюддя, 10 грошів “за яструба” та 24 гроші за “великодні яйця” 29. Крім того, кожного третього року громада цього села давала “яловицю стаційну” та кабана 30. Подібні обов'язки фігурують майже при всіх селах, великі корову та свиню давали до замку щороку 31, зустрічається й таке, що 2-3 менших робили це спільно 32.

Джерела ХVІ ст. не зафіксували жодних свідчень про представників сільського самоврядування, які в різних регіонах називались старцями, десятниками, соцькими, тивунами тощо. Поборові реєстри, інвентарі та люстрації не містять згадок про них, можливо, з тієї причини, що за своїм майновим становищем вони не відрізнятися від решти сільських жителів, користувалися однаковими з іншими наділами землі і нарівні з ними відбували повинності. Натомість у джерелах ХVІІ ст. при кількох селах з'являються війти (Кортеліси, Тур, Застав'я та Заліси 33). Це пов'язано з тим, що в кінці ХVІ ст. у Ратненській волості була проведена аграрна реформа типу відомої волочної поміри Сигізмунда Августа, одночасно з якою і був запроваджений інститут війтівства.

З метою заохочення до добросовісного виконання своїх обов'язків сільських війтів звільняли від сплати всіх податків. Це було своєрідною формою оплати праці керівників сільських громад і водночас робило їх залежними від місцевих урядів. “Устава на волоки” 1557 р. передбачала, що “на селах войтове мають мети по одной волоце вольной” 34. Подібна практика виконувалась і в Ратненському старостві. Так, у Кортелісах в 1661 р. “на війта волока одна, вільна” 35, в Турі “під війтом волока вільна” 36, а в Застав'ї “на війта півволоки, який від панщини і інших повинностей вільний” 37. Загалом, війти володіли таким наділом, який їм надавався привілеєм на війтівство. При бажанні вони могли взяти й більше землі, але вже за умови здійснення всіх оплат і відбуття повинностей нарівні з іншими членами громади 38.

У землях, де пройшла волочна поміра, війтівства фактично утворили нові територіально-адміністративні осередки. На одне війтівство рахувалось понад 100 селянських волок і припадало пересічно 2-3, а іноді й більше сіл 39. На Ратненщині в 1661 р. на 512 селянських волок було 4 війтівства, тобто в середньому на одного війта припадало 128 волок. Призначав війта за згодою із сільською громадою старостинський уряд. До його обов'язків входило відправляти селян на панщину та інші замкові роботи, організовувати здачу ними чиншів і данин, пильнувати межі селянських грунтів та ін. Судової компетенції війти не мали, за винятком вирішення суперечностей з приводу поземельних конфліктів між селянами, а лише повинні були доносити уряду про ті чи інші правопорушення 40.

М. С. Грушевський зазначав, що “з виїмком хіба тих граничних спорів, війт юрисдикції не має, не має й самостійності адміністраційної; він тільки помічний агент, поліційний і господарсько-фіскальний замкового уряду, у всіх справах має до нього доносити і його розпорядження виконувати 41. Щоправда, зняти з посади війта старостинський уряд міг тільки з ревізором, довівши його провину 42. У цілому ж функції та повноваження уряду війта в українських селах, де була проведена волочна поміра, являли собою синтез реального становища сільської старшини на середину ХVІ ст. і прагнень державної влади до повного підпорядкування собі внутрішнього життя громад 43.

Єдиною інстанцією, куди могли скаржитися селяни королівщин на своїх старост і державців (піддані приватних маєтностей не мали й такого права), був до часів Сигізмунда ІІІ так званий асесорський суд, а від Сигізмунда ІІІ – референдарський суд 44. Найдавніший з відомих вироків референдарського суду датується 1582 р. 45. Дослідники діяльності референдарських судів вважали їх інститутом малоефективним, нездатним забезпечити права і свободи королівських селян 46. Т. Любомирський писав, що “praktyka sądуw referendarskich była ciemna, sprzeczna, zawikłana i wahająca się ...” (“практика референдарських судів була темною, суперечливою, заплутаною і нечіткою”) 47. М.С. Грушевський зазначав, що “суд цей – одинокий на цілу державу, при тім обсаджений слабо, з процедурою незвичайно тяжкою й повільною, далеко не відповідав потребам селянства, і дальші провінції Корони майже або й зовсім таки з нього не користали” 48. Він вказує, що з Подільського, Брацлавського і Київського воєводств і з південних повітів Руського та Волинського в актах референдарського суду немає жодної справи, що свідчило, на його думку, про те, що королівські селяни цих територій не мали реальної можливості скаржитися на своїх державців, подібно як і піддані приватних маєтностей 49.

Однак, Ратненське староство є до певної міри унікальним порівняно з іншими українськими землями щодо наявності референдарських документів, зокрема найраніших. В найдавнішій книзі референдарських судів, яка містить вироки з 1582-1602 рр., опублікованій свого часу польським істориком І. Т. Барановським 50, з 35 справ, що стосуються староств Руського воєводства, 10 – по Ратненському. До того ж це єдиний випадок з такою великою кількістю справ по одному староству для всієї книги – найчастіше фігурують 1-2 справи по окремих, і далеко не всіх, королівщинах. Референдарські декрети по Ратненському староству стосуються скарг селян на впровадження нових порядків після волочної поміри їхніх земель. Усі вони були відхилені.

Отже, територіальна структура Ратненщини протягом досліджуваного періоду зазнала деяких змін. При тому, що площа староства суттєво не змінилася, густота населених пунктів зросла (кількість сіл збільшилась з 18 до 23), хоч загалом вона відзначалась низькими показниками. В першій половині ХVІ ст. тут ще зберігались деякі елементи волосного устрою, як от розподіл волосними громадами між селами обов'язкових замкових робіт, селянські віча тощо. Однак в вже в середині ХVІ ст. ці пережитки давнішого устрою були ліквідовані і впроваджена фільварково-панщинна система, яка й визначала подальші суспільно-економічні відносини на селі. Окрім волосних громад, які вже на середину ХVІ ст. втратили свої характерні риси і функції, існували сільські громади в межах кожного села, ознаки чого виявлялись у спільному володінні селянами сільськогосподарськими угіддями, сплаті цілим селом певних данин, існуванні громадського самоврядування у формі війтівст тощо.

1. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV – ХVІІІ вв. / Пер. с фр. Л. Е. Куббеля. – М., 1986 – 1992. – Т. 1: Структуры повседневности: возможное и невозможное. – С. 50.

2. Pisma Aleksandra Jabłonowskiego. – Warszawa, 1911. – T. IV. – S. 474.

3. Описі Ратненського староства з 1500 – 1512 рр. // Михайло Грушевський Твори у 50 томах: Серія історичні студії та розвідки (1895-1900). – Львів, 2004. – Т. 6. – С. 259-287.

4. Люстрація Ратненського староства 1565 р. // Денисюк В. Т., Денисюк І. О. Ратнівська земля. – Луцьк, 2003. – С. 428; Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1903. – Т. 7. – С. 57-58.

5. Źrуdła dziejowe. – Warszawa. – 1877. – T.V. – S. 162.

6. Lustracja wojewуdstwa Ruskiego 1661-1665. – Wrocław, 1976. – Cz.III. – S. 241.

7. Центральний державний історичний архів України в м. Києві. (далі – ЦДІАУК) – Ф. 28 “Актові книги Володимирського гродського суду”. – Оп. 1. – Од. Збер. 117: Інвентар Ратненського староства за 1674 р. – Арк. 739-777.

8. Описі Ратненського староства // Михайло Грушевський Твори... – С. 287-291.

9. Там само. – С. 284.

10. Там само. – С. 287.

11. Там само. – С. 284-288.

12. Там само. – С. 287.

13. Lubomirski J. T. Starostwo Rateńskie. Wyjątek z historyi osad włoskich w Polsce // Biblioteka Warszawska. – 1885. – Т. ІІ. – S. 216.

14. Ibid.

15. Ibid.

16. Козій А. М. Фільварок і його місце у феодальному господарстві Холмщини в другій половині ХVІ – ХVІІ ст. // Проблеми слов’янознавства, 1979. – № 20. – С. 103-107.

17. Archiwum Głуwne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). – Archiwum Skarbu Koronnego (далі – ASK). –Oddz. LVI. – № R.5.: Inwentarz starostwa Ratnenskiego 1556. – F. 4 v.

18. Lubomirski J. T. Starostwo Rateńskie... – S. 222.

19. Грушевський М. С. Історія України-Руси. – К., 1994. – Т. 5. – С. 373-380.

20. Lubomirski J. T. Starostwo Rateńskie... – S. 222.

21. Жерела до історії України-Руси... – С. 47.

22. Lubomirski J. T. Starostwo Rateńskie... – S. 222-224.

23. Ibid.

24. Ibid.

25. Lustracja wojewуdstwa Ruskiego... – S. 232-233.

26. ЦДІАУК... – Арк. 744.

27. Грушевський М. С. Історія України-Руси... – С. 380.

28. Жерела до історії України-Руси... – С. 44-58.

29. Люстрація Ратненського староства 1565 р. // Денисюк В. Т., Денисюк І. О. Ратнівська земля... – С. 430.

30. Там само.

31. Там само. – С. 432, 434.

32. Там само. – С. 434.

33. Lustracja wojewуdstwa Ruskiego... – S. 234-235, 240.

34. Цит. за: Гурбик А. О. Аграрна реформа в Україні ХVІ ст. – К., 1997. – С. 45.

35. Lustracja wojewуdstwa Ruskiego... – S. 234.

36. Ibid. – S. 235.

37. Ibid. – S. 240.

38. Гурбик А. О. Аграрна реформа... – С. 46.

39. Там само. – С. 47.

40. Грушевський М. С. Історія України-Руси... – С. 381-383.

41. Там само.

42. Там само.

43. Гурбик А. О. Аграрна реформа... – С. 48.

44. Księgi referendarskie // Wydał I. T. Baranowski. – Warszawa, 1910. – T. 1.– S. V.

45. Ibid. – S. VІ.

46. Lubomirski J. T. Ludność rolnicza w Polsce od ХVІ do ХVІІI wieku. – Warszawa, 1862. – S. 4-8; Історія українського селянства. Нариси в 2-х томах. – К., 2006. – Т. 1. – С. 139.

47. Lubomirski J. T. Ludność rolnicza... – S. 4-8.

48. Грушевський М. С. Історія України-Руси... – Т. 5. – С. 152.

49. Там само.

50. Księgi referendarskie... – ХV + 173 s.

Схожі:

Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconТетяна Сидорук
Описи Ратненського староства ХVІ-ХVІІІ ст як джерело до вивчення історії селянства
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconТематичний план курсу
Нова історія України. Українські землі у складі Речі Посполитої (др п. ХVІ – п п. ХVІІ ст.)
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconНаселення міста Ратне в другій половині ХVІ – ХVІІ ст
Ключові слова: населення, ремісники, торговці, духовенство, соціальна диференціація, національний склад, унійні процеси
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconСтруктура залікового кредиту з дисципліни “історія грошей І банківництва”
Змістовий модуль Особливості розвитку грошей І банківництва на українських землях в епоху античності до ХVІІ ст
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconГ. В. Стадник історія мистецтва, архітектури та містобудування ХVІІ – XIX ст
Хvіі XIX ст. (Франція, Росія, Україна). (Лекції І матеріали для самостійного вивчення для студентів 3 курсу денної форми навчання...
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconЛьвівський національний університет імені Івана Франка Кафедра фізичної георафії
Територіальна організація рекреаційних систем. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconТетяна Радецька (Переяслав-Хмельницький) оптимізація сімейного виховання дітей засобами соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської громади
Оптимізація сімейного виховання дітей засобами соціально-педагогічної діяльності в умовах сільської громади
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст icon10 клас ХVІ варіант Завдання закритої форми
Б весна гомоніла навколо них, вода гоготіла, гурчала струмками по ярках І пагорбах
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconІіі етап українська мова 10 клас ХVІ варіант Завдання закритої форми
Яку зі стилістичних фігур використано в поданому складному синтаксичному цілому (ссц)?
Територіальна структура сільської округи Ратненського староства в ХVІ – ХVІІ ст iconПідсумковий протокол змагань з плавання серед професорсько-викладацького складу І співробітників нуфвсу за програмою ХVІІ спартакіади «Здоров’я»

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи