Конспект лекцій icon

Конспект лекцій




НазваКонспект лекцій
Сторінка1/5
Дата21.06.2012
Розмір0.88 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


Конспект лекцій


з дисципліни «ІНФРАСТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВ

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА»


(для студентів 5-го курсу денної форми навчання спеціальності 8.050107

«Економіка підприємства»)




Харків - ХНАМГ-2006

Конспект лекцій з дисципліни “Інфраструктура підприємств житлово-комунального господарства” (для студентів 5-го курсу денної форми навчання спеціальності 8.050107 «Економіка підприємства»). Укл. Тітяєв В.І.– Харків: ХНАМГ, 2006 - 80 с.


Укладач: В.І. Тітяєв


Рецензент: О.В. Димченко


Рекомендовано кафедрою міської і регіональної економіки,

протокол № 1 від 7 лютого 2006 р.


© Тітяєв В.І., ХНАМГ, 2006

Вступ


Житлово-комунальне господарство виконує важливу соціально-економічну функцію, надаючи мешканцям побутові послуги, які в сукупності створюють комфортні умови для життя населення, забезпечуючи йому збереження здоров’я, працездатності, належний фізичний, культурний та інтелектуальний розвиток.

Передумовою ефективного функціонування житлово-комунального господарства є технічно грамотна експлуатація інфраструктури галузі – об’єктів водопостачання, водовідведення, міськелектротранспорту, теплопостачальних підприємств, житлових організацій, земельних ділянок несільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельних комплексів, споруд благоустрою населених пунктів, зеленого та шляхового господарств. З огляду на такі умови майбутні фахівці в галузі міського господарства мають бути добре обізнані з технічними, технологічними й організаційно-економічними особливостями виробничої діяльності підприємств житлово-комунального господарства.

Мета цього конспекту лекцій з курсу „Інфраструктура підприємств житлово–комунального господарства„ – висвітлити основні конструктивні схеми, параметри й техніко-економічну характеристику об’єктів інфраструктури житлово-комунальної сфери, ключові принципи виробничої діяльності її окремих підгалузей.

Конспект лекцій призначений для студентів, які навчаються за магістерською програмою із спеціальності 8.0501.07- „Економіка підприємств міського господарства”. Викладений у конспекті матеріал може бути також корисний студентам при опануванні суміжних дисциплін у сфері міського господарства, а також слухачам факультету підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістів житлово–комунального господарства.

^ Лекція 1. Предмет і завдання курсу. Сучасні тенденції розвитку інфраструктури галузі


У результаті індустріалізації і глобалізації світової економіки відбувається безперервна міграція величезних мас населення із сільських поселень у міста, що є однією з головних закономірностей розвитку продуктивних сил і суспільного поділу праці. Цей процес, що названий урбанізацією, став сьогодні визначальним у розселенні населення. Особливо швидко ростуть великі міста. Процес розвитку великих міст, що розпочався ще в другій половині Х1Х ст., протікає неослабними темпами. При цьому темпи росту населення великих міст випереджають темпи росту міського населення взагалі. Про характер цього процесу дають уявлення наступні показники. Якщо у ХХ ст. загальна кількість міст виросла більш як у 3,8 рази, то число міст із населенням понад 100 тис. збільшилося більш ніж у 7 разів, міст з числом жителів понад 500 тис. — у 16 разів. Високими темпами відбувалася і концентрація населення у великих містах. При загальному рості населення міст за той же період у 6 разів чисельність населення в містах, з числом жителів від 100 до 500 тис. зросла у 8 разів, а в містах з числом жителів понад 500 тис. — у 10,7 рази.

Нерівномірні темпи росту міст з різною чисельністю населення супроводжувалися нерівномірною зміною середнього числа жителів, які приходяться на одне місто в кожній групі міст. Міське населення збільшується не тільки за рахунок виникнення нових міст, але і за рахунок розростання існуючих, причому чим крупніше місто, тим вище темп розростання.

Зосередження великої кількості населення, промислових, торговельних підприємств, навчальних закладів, органів адміністративного і господарського управління невеликих за розмірами територіях міст і селищ викликає потребу в правильній організації території, оснащенні її елементами благоустрою, інженерними спорудами, необхідними для нормального життя населення міста, роботи розміщених у місті підприємств. Ця потреба обумовила виникнення і поступовий розвиток відповідної інфраструктури житлового і комунального господарства. Очевидно, що потреба в житлово-комунальному господарстві властива не тільки великим, але і невеликим населеним пунктам. Однак комунальні підприємства і споруди зовнішнього благоустрою як за своїми розмірами і потужністю, так і за умовами експлуатаційної діяльності залежать від величини і типу населеного пункту: чим крупніший населений пункт, чим щільніша його заселеність, тим важче завдання його комунального обслуговування.

Житлово-комунальне господарство — складна і багатогалузева інженерна система підприємств міського господарства, що охоплює більше 20 видів діяльності. Частка вартості основних фондів галузі досягає 25 % усієї вартості необоротних активів народного господарства України.

Житлово-комунальне господарство здійснює свою діяльність у рамках населених пунктів. При цьому підприємства галузі являють собою єдиний взаємофункціонуючий комплекс інфрастуктури міста. Інженерні споруди й виробничі потужності кожного підприємства житлово-комунального господарства залежать від розмірів і типу населених пунктів. Мережі водопостачання і каналізації, газо- і теплопостачання, маршрути міського транспорту звичайно відображають містобудівну схему планування міста.

Утримання, технічне обслуговування та експлуатацію споруд інфраструктури виконують підприємства галузі, особливостями виробничої діяльності яких є наступне:

  1. Значна частина виробленої і реалізованої підприємствами продукції не має матеріальної форми і носить характер послуг, вартість яких визначається експлуатаційними витратами.

  2. Виробництво і споживання продукції звичайно збігається в часі.

  3. Більшість підприємств виробляють однорідну продукцію або надають однорідні послуги.

  4. Обсяги виробничо-експлуатаційної діяльності тісно обумовлені даним населеним пунктом, визначаються його розмірами і чисельністю проживаючого в ньому населення.

  5. Продукція або послуги підприємств житлово-комунального господарства не можуть бути виготовлені про запас.


Інфраструктура кожної підгалузі за питомою вагою вартості основних фондів характеризується такими показниками:

  1. Житлове господарство — до складу якого, крім експлуатаційних організацій (житлово-експлуатаційні об'єднання, дільниці, домоуправління, житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоповерхових будинків), входять також ремонтно- будівельні організації з ремонту будинків. Підгалузь займає основну частину вартості основних фондів (70-75 %).

  2. Санітарно-технічні й санітарно-гігієнічні підприємства — водопровід, каналізація, лазні, пральні — 5-7 %;

  3. Енергетичні підприємства — електричні станції і міські електричні мережі, газове господарство, теплові мережі й квартальні котельні — 4-5 %;

  4. Міський транспорт — метрополітен, трамвай, тролейбус, автобус, таксі та інші види місцевого транспорту — 3-6 %;

  5. Зовнішній міський благоустрій —шляхове господарство, санітарне очищення вулиць, озеленення, вуличне освітлення — 11-14 %.

Крім перерахованих підгалузей до житлово-комунального господарства відносяться також міські землі несільськогосподарського призначення, але їхня вартість у дореформований період не визначалася. Це завдання вирішується в даний час і буде остаточно вирішено тільки при завершенні реформування ринку землі у всіх регіонах України.

Слід звернути увагу на те, що з початку переходу народного господарства України до ринкових умов законодавчо було визначене поняття “комунальна власність”. Це поняття включає крім житлово-комунальних підприємств і організацій також місцеве будівництво, заклади народної освіти, охорони здоров’я, культури, підприємства торгівлі і громадського харчування, видовищні організації і т.д., тобто організації соціальної сфери. Питання технічної експлуатації об'єктів цієї сфери є самостійною проблемою і в курсі „Інфраструктура підприємств житлово-комунального господарства” не розглядаються.

Як і всяка господарська галузь, житлово-комунальне господарство в цілому і кожне окреме підприємство розвиваються на основі галузевих, регіональних і місцевих стратегічних і поточних програм. Ефективність реалізації таких програм багато в чому обумовлена наявністю вичерпної інформації про технічний стан інфраструктури підприємств, а також в якій мірі цей стан позначається на здатності повного забезпечення населених пунктів житлово-комунальними послугами належної якості якими є витрати на утримання об'єктів галузі. З урахуванням цього важливо звернути увагу на наступне. Робота комунальних підприємств залежить від попиту споживачів, які обслуговуються, у першу чергу населення. Попит цей коливається за сезонами, місяцями, днями тижня, а іноді й за годинами доби. Відповідно до цього встановлюється ритм і розпорядок діяльності підприємств міського транспорту, водопроводу, лазень, мереж газопостачання і теплофікації.

Необхідність у кожний даний відрізок часу задовольняти попит на комунальні послуги при різкому його коливанні викликає потребу в резервних потужностях і в максимально можливому вирівнюванні навантаження комунальних підприємств. Нерівномірність у використанні потужностей підприємства негативно позначається на усіх показниках їхньої роботи, підвищує собівартість комунальних послуг.

Водопроводи, каналізація, підприємства електропостачання, газопостачання і теплофікації мають мережні споруди великої довжини, що складають основну частину підземного господарства міста. Експлуатація мереж помітно впливає як на економіку комунальних підприємств, так і на вартість ремонту і утримання вуличних дорожніх покритів і зелених насаджень, тому що ремонт підземних споруд неминуче пов'язаний з порушенням вуличного покриття, а іноді й зон зелених насаджень.

У процесі транспортування по мережах виробленої продукції частина електроенергії, газу, води і тепла втрачається і не доходить до споживача. Технічний стан мережного господарства має велике значення для економіки підприємств. Чим менші втрати в мережах, тим нижчі, за інших рівних умов, собівартість реалізованої продукції і відповідно тарифи для населення.

Основною узагальнюючою характеристикою послуг, вироблених комунальною інфраструктурою, є:

- приналежність до групи життєзабезпечення;

- соціальна значущість;

- низька замінюваність іншими послугами.

Внаслідок технологічних особливостей галузі й умов формування сучасних систем життєзабезпечення міських територій більшість підприємств житлово-комунального господарства, пов'язаних з мережним постачанням ресурсів, займають монопольне положення на обслуговуваній ними території (є природними локальними монополіями). При цьому географічні границі товарних ринків, як правило, визначаються адміністративними границями міст і районів.

Істотною особливістю комунальної інфраструктури є прояв негативних наслідків монопольного положення підприємств - постачальників і виробників послуг, не тільки в необґрунтованому завищенні цін і тарифів на них, але й у їхній незадовільній якості, надійності й екологічній безпеці при неможливості споживача відмовитися від даних видів послуг. У зв'язку з цим головними завданнями в галузі комунальної інфраструктури є підвищення надійності й ефективності діяльності комунальних підприємств, раціональне використання природних ресурсів і виробничого потенціалу. Для досягнення поставлених завдань необхідне здійснення комплексу заходів, спрямованих на:

  • удосконалення системи регулювання діяльності комунальних підприємств – природних монополістів;

  • демонополізацію видів діяльності, що не відносяться до сфер природних локальних монополій, і формування конкурентних ринків;

  • удосконалення системи договірних взаємин постачальників і споживачів комунальних послуг;

  • створення стимулів для енергоресурсозбережения як у виробника, так і в споживачів комунальних послуг.

Ефективна система регулювання повинна бути спрямована на:

  • досягнення балансу інтересів усіх зацікавлених сторін: виробників, споживачів, інвесторів, органів місцевої влади;

  • формування економічної зацікавленості комунального підприємства в підвищенні ефективності роботи

При регулюванні діяльності комунальних підприємств повинні дотримуватися наступні основні принципи:

  • послідовність і прогностичність зміни тарифів забезпечує передбачуваність діяльності комунальних підприємств, підвищує їхню інвестиційну привабливість і знижує вартість позикового капіталу;

  • прозорість тарифів дозволяє досягти довіри кожного споживача зокрема і суспільства в цілому;

  • цільовий характер регулювання забезпечує оптимізацію цілей, що відображають інтереси різних груп: самого підприємства, місцевих органів влади, населення, промислових підприємств, інвестора та ін. Точний перелік цілей і їхня відносна значущість індивідуальні для кожного регульованого підприємства. Побудова ієрархії цілей на основі балансу інтересів - ключове завдання розробки цільової системи регулювання.

Ефективна система регулювання стимулює комунальні підприємства до скорочення витрат на виробництво комунальних послуг, ощадливого використання фінансових і природних ресурсів. Чим більше період дії тарифу при визначенні зовнішніх умов, що приводять до його перегляду, тим більше зацікавленість у комунального підприємства в зниженні витрат і залученні інвестицій. Ця зацікавленість – головний економічний стимул у вирішенні проблеми ресурсозбереження. Зниження витрат у комунальній інфраструктурі – це насамперед усунення витоків, поліпшення теплоізоляції, зниження споживання ресурсів. Передбачуване тарифне регулювання і добре управління комунальними підприємствами роблять привабливими вкладення інвестицій у комунальну інфраструктуру, створюють реальні економічні, а не адміністративні механізми ресурсозбереження в комунальному секторі.

Крім цінового регулювання комунальних підприємств, необхідно сформувати організаційно-правову базу регулювання діяльності суб'єктів природних і природних локальних монополій на регіональному і місцевому рівні. Координація діяльності й розмежування компетенції між загальнодержавними, регіональними і муніципальними органами з регулювання комунальних підприємств дозволить проводити в галузі погоджену цінову і технологічну політику. Здійснення заходів, спрямованих на забезпечення відкритості природних і природних локальних монополій, дозволяє досягти довіри інвесторів і споживачів.

У компетенцію регулюючого органа входить не тільки визначення регульованих цін для робіт підприємств-монополістів по забезпеченню житлово-комунальними послугами, але і розробка тарифів на житлово-комунальні послуги, що можуть включати цілий ряд як регульованих, так і ринкових цін.

Необхідно забезпечити відкритість процесу тарифного регулювання для зацікавлених сторін, передбачивши можливість публічних слухань на засіданнях регулюючого органа, а також порядок залучення представників споживачів до процесу регулювання.

Система регулювання не повинна перетворитися в тотальний контроль діяльності комунальних підприємств. Тому одночасно зі створенням прозорої системи регулювання локальних природних монополій треба підвищувати організаційно-правову і фінансово-господарську самостійність комунальних підприємств, у тому числі шляхом:

  • укладання спрямованих на досягнення конкретних результатів договорів між комунальними підприємствами і власником об'єктів комунальної інфраструктури;

  • створення системи моніторингу за діяльністю комунального підприємства.

У потенційних – конкурентних галузях комунального господарства повинні бути продовжені процеси демонополізації, в тому числі шляхом:

  • виділення, виходячи з економічної доцільності і відповідно до діючих законів, самостійних підприємств із суб'єктів природних і природних локальних монополій;

  • створення умов для участі підприємств усіх форм власності в розвитку комунальної інфраструктури через реалізацію концесійних схем управління об'єктами комунальної інфраструктури.

Концесійні механізми дозволяють розвивати конкурентні відносини в сфері управління комунальною інфраструктурою, дають можливість у стислий термін залучити для її реконструкції і розвитку значні позабюджетні інвестиційні капітали, забезпечивши їхнє повернення і прибутковість діяльності концесіонера в тривалій перспективі через систему тарифного регулювання. Оформлення концесійної угоди між органами місцевого самоврядування як власником комунальної інфраструктури і концесіонером може здійснюватися шляхом укладання договору на управління комунальною інфраструктурою з інвестиційними зобов'язаннями концесіонера. З метою мінімізації ризику інвестування випливає як забезпечення зобов'язань розглядати майбутні платежі населення за відповідну комунальну послугу при створенні механізмів виключення нецільового використання цих платежів.

Розвиток договірних відносин між комунальними підприємствами і споживачами дозволяє захистити права споживачів, створює механізм забезпечення дотримання стандартів якості комунальних послуг.

Договори на постачання комунальних послуг дозволяють стимулювати споживачів до раціонального використання ресурсів, упорядкувати фінансові потоки в комунальному господарстві. Зацікавленість комунальних підприємств у розвитку договірних відносин полягає в підвищенні платіжної дисципліни споживачів. Важливе завдання – стимулювання через договірні відносини переходу на приладовий облік споживаних ресурсів, на можливість споживачем регулювати обсяг споживання (наприклад, теплоносія) і на оплату за фактичне споживання ресурсів. Вирішення цього завдання дозволить стимулювати споживача до раціонального споживання ресурсів, дасть економічний механізм ресурсозбереження.

Основним напрямком зміни системи фінансування галузі повинне стати поступове припинення дотування збитків діяльності комунальних підприємств за рахунок бюджету. Це дозволить скоротити навантаження на бюджет, підвищити економічні стимули для ресурсозбереження, посилити контроль за якістю наданих послуг з боку споживачів і регулювальних органів. При цьому адресний соціальний захист населення має здійснюватися на основі системи житлових субсидій (компенсацій). Одним з важливих елементів стратегії удосконалювання системи фінансування є зміцнення платіжної дисципліни, зокрема з боку державних організацій. Цьому повинна сприяти реструктуризація існуючої бюджетної заборгованості. Поетапне припинення практики перехресного субсидування різних груп споживачів дозволить знизити обсяг бартерних та інших операцій у «негрошовій» формі в галузі, підвищити ефективність роботи комунальних підприємств.

Лекція 2. Інфраструктура житлового господарства

2.1. Сучасний стан та проблеми розвитку


Інфраструктура житлового господарства забезпечує ефективне використання об’єктів нерухомості в житловій сфері і містить у собі:

  • цільове і раціональне використання житлового фонду для задоволення потреб його власника (власників) і громадян, які проживають у ньому на інших підставах;

  • забезпечення необхідної якості середовища проживання шляхом організації робіт з обслуговування, ремонту і реновації будинків та споруд, а також надання комунальних послуг;

  • фінансове забезпечення утримання об'єктів нерухомості через визначення джерел і розмірів фінансування, забезпечення збору коштів, а також шляхом планування і контролю використання фінансових ресурсів.

Інфраструктура житлового господарства повинна створювати привабливі й доступні умови проживання в ньому, повною мірою використовувати наявні житлові приміщення для задоволення потреб населення, максимізувати фінансову віддачу від використання житлового фонду, що забезпечить його якісний стан.

Інфраструктура житлового господарства містить у собі визначення цільового використання приміщень з урахуванням як соціально-економічної ситуації в суспільстві, так і стану та можливостей конкретного об'єкта нерухомості. Реалізація цих цілей передбачає удосконалення договірних відносин у сфері найму житла, в тому числі соціального найму.

Якщо приватний власник індивідуального будинку може виконати цю роботу самостійно, то для багатоквартирного житлового фонду, що переважає в містах України, ефективне управління житловим фондом можливе тільки у випадку розвитку професійного управління житловою нерухомістю, що діє на конкурентній основі. Ліквідація державної монополії на житловий фонд через приватизацію житла і створення об'єднань власників – ОСББ припускає рівні правові можливості для управління як муніципальним житловим фондом, так і житловим фондом, що знаходиться в іншій формі власності.

Оптимальна схема управління житловим фондом буде створена тоді, коли власник (у тому числі місцева влада), або їхнє об'єднання (об’єднання співвласників житла) вибиратиме ту організацію, яка у межах заданих їй фінансових ресурсів забезпечить найкраще утримання будинку і надання житлово-комунальних послуг. Вирішувати ці завдання така організація може через укладання договорів з іншими організаціями, а також власними силами. Реалізація такої схеми дозволяє мінімізувати вартість утримання житлової нерухомості і забезпечити необхідну якість послуг.

Нові експлуатаційні утворення повинні повною мірою взяти на себе питання збору платежів за житлово-комунальні послуги з проживаючих, включаючи створення стимулів для своєчасної оплати цих послуг, захист законних прав і інтересів проживаючих перед постачальниками комунальних послуг, вирішення спірних питань з приводу якості надання окремих послуг житловими і комунальними підрядними підприємствами, застосування тих чи інших санкцій стосовно боржників і злісних неплатників аж до подачі судових позовів про виселення проживаючих за договорами найму.

Реалізуючи основні цільові настанови власника за утримання житлового фонду, керуюча організація здійснює довгострокове планування використання житлового фонду, включаючи питання капітального ремонту і перепланування, зміни функціонального призначення житлових приміщень, включаючи питання переведення житлового фонду в нежилий і навпаки, питання використання житлових приміщень, які пустують, виведення житлового фонду з обороту.

Якщо в результаті реалізації довгострокової стратегії виникають питання, що виходять за межі компетенції керуючої організації, вона завчасно ставить ці питання перед власником і домагається прийняття необхідних рішень.

Інше важливе завдання полягає в поліпшенні механізмів фінансового планування процесу управління житловим фондом. Вирішення цього завдання полягає в розвитку ринкових механізмів організації робіт з надання житлово-комунальних послуг. Для цього професійний керуючий повинен володіти механізмами фінансового планування і управління, впроваджувати їх у рамках договірних відносин з власником житлового фонду, вміти організувати роботу й залучення погоджених з власником джерел фінансування для обслуговування житлового фонду, в першу чергу роботу з мешканцями щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Підвищення ефективності управління нерухомістю в житловій сфері передбачає:

  • підвищення привабливості створення ОСББ та інших об'єднань власників (наприклад, товариств власників молодіжних житлових комплексів);

  • розвиток конкуренції у сфері обслуговування житлового фонду;

  • формування реальних договірних відносин у житлово-комунальному господарстві.

Об'єднання власників житла в межах єдиного комплексу нерухомого майна (кондомініуму) є одним з найбільш прийнятних способів захисту прав індивідуальних власників на участь у питаннях управління комплексами нерухомості. Об’єднання власників житла найбільше зацікавлені в розвитку конкуренції в управлінні житловим фондом, у можливості вибору найбільш ефективної керуючої організації, що забезпечує найкраще утримання будинку при заданих умовах фінансування. Об’єднання власників житла – це структури, що формують конкуренцію в сфері управління житловим фондом. Для стимулювання створення ОСББ на рівні органів державної влади та органів місцевого самоврядування необхідно забезпечити вирішення наступних питань:

  • передача в загальну часткову власність домовласників у багатоквартирних житлових будинках місць загального використання і прилягаючої земельної ділянки;

  • юридичне формування кондомініуму як єдиного майнового комплексу нерухомості, включаючи земельну ділянку;

  • спрощення і здешевлення процедур створення ОСББ й передачі майнового комплексу кондомініуму в керування ОСББ;

  • надання в розпорядження ОСББ усіх бюджетних дотацій, спрямованих на фінансування утримання житлового фонду в межах дотувания комунального житлового фонду з диференціацією дотацій залежно від ступеня зносу житлового фонду;

  • формування необхідних умов для розвитку діяльності професійних керуючих організацій, яким ОСББ зможуть передавати частину функцій з управління кондомініумами.

Розвиток конкуренції у сфері обслуговування житлового фонду забезпечує спеціалізацію і підвищення ефективності виконання різних робіт, пов'язаних з обслуговуванням житла, сприяє розвитку малого бізнесу в цій сфері послуг і, в кінцевому рахунку, забезпечує можливість керуючої організації вибрати підрядчика для виконання тих або інших робіт з обслуговування житлового фонду з найкращим співвідношенням ціни і якості.

Ефективна система договірних відносин забезпечує, з одного боку, економічну зацікавленість в ефективному управлінні житловим фондом, а з іншого боку, створює умови для контролю за кількістю і якістю наданих послуг і виконаних робіт, а також дозволяє коригувати вартість робіт і послуг у залежності від якості їхнього надання.

Передбачається розробити основні показники якості послуг, наданих у процесі управління житловим фондом, тому що набір цих показників і їхній зміст може істотно впливати на вартість обслуговування і вимог до стану інфраструктури.

Формування професійного конкурентного управління багатоквартирним житловим фондом – один з ключових індикаторів перетворень у житловому секторі. Прототипом таких компаній з управління житловим фондом сьогодні є служби замовника, які, будучи балансоутримувачем комунального житлового фонду, відповідають перед власником і населенням за надання житлово-комунальних послуг. Для успішного становлення професійного управління нерухомістю в житловій сфері комунальні служби замовника:

  • повинні створюватися як господарчі суб'єкти;

  • виконувати роботи з управління муніципальним житловим фондом на підставі договорів з органами місцевого самоврядування, а з управління житловим фондом, що знаходиться в іншій формі власності, – на підставі договорів із власниками або уповноваженими ними представниками;

  • мати право на укладення договорів з іншими суб'єктами, які беруть участь у наданні житлово-комунальних послуг;

  • упроваджувати об’єктні принципи керування, включаючи питання планування обліку і формування договірних відносин;

  • фінансуватися з вартості житлово-комунальних послуг і мати матеріальні стимули до зниження вартості житлово-комунальних послуг і підвищенню їхньої якості.

Поряд із становленням комунальних керуючих організацій ринок послуг з управління житловою нерухомістю, у тому числі комунальної, повинен бути відкритий для приватного бізнесу. Причому розвиток конкуренції повинен супроводжуватися приватизацією муніципальних підприємств, які працюють у сфері управління й обслуговування житлового фонду.

Для підвищення привабливості робіт у сфері управління житловим фондом для приватного бізнесу необхідне вирішення наступних завдань:

  • Поділ відповідальності: власника житлового фонду за визначення цілей управління і джерел фінансування поставлених цілей; керуючої житлової організації – за планування та організацію робіт, що забезпечують реалізацію поставлених цілей; підрядних організацій – за якість виконання робіт, замовлених керуючою організацією.

  • Створення ефективної системи моніторингу управління житловим фондом, що дозволяє оцінювати ефективність виконання завдань, поставлених власником перед керуючою організацією.

  • Формування договірних відносин між власником житлового фонду (в тому числі органами місцевого самоврядування) і керуючою житловою організацією, що забезпечують економічну зацікавленість останньої в ефективному використанні житлового фонду.

  • Удосконалення договірних відносин між керуючою організацією і енергоресурсопостачальними підприємствами для того, щоб звільнити керуючу організацію від відповідальності за бюджетне дотування комунальних підприємств, забезпечити можливість ефективного контролю за кількістю і якістю наданих послуг і оплату за фактом їхнього постачання.

  • Формування договорів на поточне обслуговування житлового фонду, що враховують реальні умови фінансування житлової сфери на місцях і зміни умов, що передбачають можливість фінансування конкретного переліку робіт, які підлягають виконанню.

  • Прискорені темпи переходу житлового господарства в порівнянні з комунальними на бездотаційне функціонування для створення умов розвитку конкуренції.

  • Забезпечення реальної структури оплати житлових послуг населенням з обліком усіх складових витрат. Для цього платежі населення повинні включати нагромадження на капітальний ремонт, витрати по страхуванню житла, а для комунального житла – плату за найм.

  1   2   3   4   5

Схожі:

Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни "Внутрішній економічний механізм підприємства". / Авт. В. М. Тюріна. Харків: хнамг, 2004. 63 с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Харламова О. В. Міжнародні стандарти з фінансової звітності. Конспект лекцій Харків: хнамг, 2010 с. (для слухачів фпк І пк жкг)
Конспект лекцій iconКонспект лекцій
Затверджено на засіданні кафедри як конспект лекцій з дисципліни „Стратегічне управління”
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Міжнародний менеджмент: Конспект лекцій / Укладач К. В. Савченко. Суми: Вид-во СумДУ, 2009. 154с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
«Гермомеханіка»: конспект лекцій. Розділ “Автоматичні врівноважувальні пристрої як безконтактні ущільнення” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія І конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси"
Фінансовий менеджмент: конспект лекцій / укладачі: О. О. Захаркін, Л. С. Захаркіна. – Суми: Вид-во СумДУ, 2010.– 156с
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність»
Конспект лекцій з курсу «Гермомеханіка». Розділ “ Теорія і конструкції механічних торцевих ущільнень” / Укладачі
Конспект лекцій iconГ. В. Фесенко конспект лекцій
Конспект лекцій з дисципліни «Основи пожежної безпеки» (для студентів 3-го курсу денної форми навчання напряму підготовки 170202...
Конспект лекцій iconКонспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010 міністерство освіти І науки україНи
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни "Інформаційні системи і технології у фінансах"
Конспект лекцій iconКонспект лекцій для студентів економічних спеціальностей всіх форм навчання
Планування діяльності підприємства: Конспект лекцій / Укладач О. Ю. Древаль. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 146 с
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи