Тематичний напрямок icon

Тематичний напрямок




Скачати 82.82 Kb.
НазваТематичний напрямок
Дата21.06.2012
Розмір82.82 Kb.
ТипДокументи

Доповідь

учасників круглого столу

«СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МЕДІАСФЕРИ В УКРАЇНІ»

Бойчук Олени і Стрельчук Олесі,

студенток магістеріуму спеціальності

«Документознавство та інформаційна діяльність»

Національного університету «Острозька академія»

Тематичний напрямок:

Законодавче регулювання інформаційних процесів в Україні

Тема доповіді:

Проблеми законодавчого забезпечення реагування органів місцевого самоврядування на критику в ЗМІ (на прикладі міст Острог і Рівне)

В сучасних умовах демократизації системи державного управління постійно зростає вплив громадської думки на процеси формування та реалізації політики органів державної і місцевої влади в Україні. Вона може мати різну спрямованість – населення обирає, підтримувати, чи не підтримувати дії влади. В останньому випадку виникає критика, яка свідчить про рівень демократичності в державі – чим менше вона прихована, чим частіше на неї звертають увагу, чим більше нею керуються при прийнятті рішень, тим більш демократичною вважається держава.

Тому особливо актуальним сьогодні є дослідження необхідності законодавчої підтримки механізму реагування на критику в ЗМІ. Для емпіричного дослідження були обрані органи влади міст Острог і Рівне, до яких за законом «Про місцеве самоврядування в Україні» належать: міські ради цих міст; міські голови; виконавчі комітети міських рад [6].

^ В процесі дослідження були використані наступні методи:

  1. аналіз законодавчої бази з питань взаємодії ЗМІ з органами влади;

  2. моніторинг ЗМІ міст Острог і Рівне (часовий період – впродовж 2009 року);

  3. експертне опитування працівників органів місцевого самоврядування міст Острог і Рівне;

  4. експертне опитування журналістів ЗМІ міст Острог та Рівне.

Отримані результати:

1. Поняття критики існує в законодавстві України і згадується в Законі «Про інформацію», зокрема у ст. 47-1: «Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості» [5].

Поняття критики в законодавстві не визначається прямо, а лише опосередковано згадується, тому, спираючись на вищезазначене, ми лиш можемо виділити ознаки критики: судження, що містить оцінку і не містить фактичних даних.

В демократичному українському суспільстві право на інформацію гарантується Конституцією України (ст. 34) [11] і Законом «Про інформацію» (ст. 10). Зокрема це право першочергово забезпечується «обов’язком органів державної влади, а також органів місцевого і регіонального самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення» [55].

Держава декларує право на критику та захист цього права. Проте, ні в законодавстві, ні в правозастосовній практиці судів України не визначене поняття оціночного судження та відмінності оцінки факту від самого факту. Відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу (ЦК) «не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати» [8].

Схожу норму знаходимо і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1  (п. 19): «критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження... не можуть бути підставою для відшкодування моральної (немайнової) шкоди» [9].

Законодавство України встановлює певні гарантії для захисту прав журналіста за критику. Відповідно до ст. 45-1 Закону «Про інформацію» «забороняються втручання в професійну діяльність журналістів з метою заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб» [55].

Також законодавство забороняє будь-які форми контролю за інформацією чи цензури. Забороняється контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників ЗМІ, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема, «з метою поширення чи нерозповсюдження певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, заборони на показ чи згадування інформації про окремих осіб, заборона критикувати органи державної влади й органи самоврядування»[3].

Згадується поняття критики і в міжнародних законодавчих документах. Так, наприклад, у статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у ЗМІ, а також в рекомендаціях, що містяться у Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції [9]Error: Reference source not found.

Хоча в українському суспільстві критика влади не лише не забороняється, а й навпаки право особи на критику оберігається законом, виникає інша проблема – влада в свою чергу виробила своєрідний захисний механізм – ігнорувати критичні зауваження на свою адресу, знаючи про критику, але не звертаючи на неї уваги. Це обумовлено тим, що за українським законодавством нормально, тобто конструктивно, реагувати на критику влада не зобов’язана, хіба що в разі повідомлення в ЗМІ про кримінальну справу (Ст. 94 КПК України) [22].

Так як критика вважається оціночним судженням, вона не може бути спростована5. Але, якщо посадовець вважає, що оціночні судження або думки, поширені в ЗМІ, принижують його гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, він вправі скористатися наданим йому частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні» [43], стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» [77]) у тому ж ЗМІ з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов’язок відшкодувати моральну шкодуError: Reference source not found. Також існують такі норми, як заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) та позов до суду з заявою про спростування (стаття 277 ЦК) [8].

Перелічені вище засоби вживаються як заходи з реагування на необ’єктивну чи засновану на недостовірній інформації критику. Проте, як реагувати на нормальну, об’єктивну критику, законодавець не зазначає. Хоча в багатьох країнах, зокрема Росії, Білорусії, Таджикістані, США існують спеціальні правові акти, які зобов’язують чиновників, і то в короткі строки, реагувати на критичні статті в ЗМІ щодо їхньої діяльності.

2. За результатами моніторингу ЗМІ було виявлено присутність критики на сторінках некомунальних газет Острога і Рівного. В Острозькій газеті «Життя і слово» було знайдено 5 критичних статей, що стосувалися місцевої влади, на 4 з яких було здійснене реагування. В газеті «Рівне вечірнє» присутня велика кількість критичних матеріалів (43 статті за рік). З них лише на 17 статей було дане хоча б примітивне реагування чи коментар влади. І лише один лист був написаний представником влади як реакція на гостру критичну публікацію, де він докладніше пояснив свою позицію.

Щодо комунальних газет, суттєво відзначити, що критики в Острозькі газеті «Замкова гора» набагато менше (1 матеріал). В Рівненській газеті «Сім днів» взагалі не було виявлено жодної критичної статті, що стосувалася б місцевої влади. Це пояснюється тим, що комунальним ЗМІ не доводиться критикувати владу, адже це їхній роботодавець. Саме з цієї причини журналісти не прагнуть до конфліктів та не критикують владу.

3. За словами керівника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Острозького міськвиконкому, явної критики їхньої діяльності практично немає (хоча моніторинг ЗМІ та опитування журналістів свідчать про інше). Тому заходів з реагування на неї не вживається. Це наштовхує на думку, що влада обрала тактику «заплющення очей» на дану проблему. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що за законодавством вони і справді не зобов’язані реагувати.

За словами працівника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Рівненського міськвиконкому, критика міської влади в ЗМІ зустрічається часто і на неї реагують (хоча зарезультатами моніторингу ми зробили висновок, що реагується лише на третину матеріалів). В Рівному інформаційний відділ аналізує матеріали ЗМІ, які містять критику з різних питань і надсилає цю інформацію у відділ, до компетенції якого входить вирішення даного питання. Що ж стосується критики з приводу діяльності чи бездіяльності окремих представників влади, тобто критики, яка стосується репутації та іміджу, то реагування не проводиться.

4. За результатами опитування журналістів, місцеву владу критикують не всі журналісти, а тільки ті, що працюють не в комунальних газетах. Це ж стосується і всієї газети – якщо її засновником є місцева влада, то критика там майже не зустрічається.

Як приклад негативного реагування, з погрозами зверталися лише до одного журналіста з опитаних. Але практично всі знають про такі випадки щодо їхніх колег.

На питання, як реагує влада на критику, були дані більше позитивні приклади реагування. Хоча мали місце і негативні: такі як позови до суду, проблеми з акредитацією, і навіть переслідування журналістів.

Лише один журналіст з чотирьох опитаних (Рівненська комунальна газета «Сім днів») відповів, що критика органів влади не потрібна, тому що реагування на неї заважатиме посадовцям виконувати свої прямі обов’язки. А решта журналістів відповіли, що потрібна, тому що вона стимулює до вирішення проблем, показує для влади негативи в її роботі, допомагає контролювати виконання владою своїх функцій.

Отже, емпіричне дослідження показало, що як у великому, так і в маленькому місті виникають проблеми, і ефективний інструмент їх вирішення – це акцентування на них увагу громадськості за допомогою критики в ЗМІ. Тож механізм реагування на критику і справді потрібен, адже за словами одного з опитаних журналістів: «Критика влади у ЗМІ – це один із інструментів громадського контролю за виконанням владою своїх функцій».

За результатами дослідження робимо висновок, що критика влади в ЗМІ – це вагомий інструмент демократичного суспільства. Проте механізм критики через ЗМІ має бути законодавчо закріплений, а саме: потрібно дати чітке визначення поняттю «критика»; задати критерії відмежування критики як оцінки факту від самого факту; зобов’язати органи місцевої і державної влади реагувати на неї.

Тож подальшими напрямками досліджень даної теми має бути залучення науковців-юристів для розробки правового регулювання механізму реагування влади на критику.

Список використаних джерел та літератури:

  1. Конституція України [Текст]: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Кримінально-процесуальний кодекс України [Текст]: Закон України вiд 28 грудня 1960 р. № 1001-05 / Верховна Рада УРСР // Відомості Верховної Ради. – К., 1961. – № 2. – Ст. 15.

  3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення безперешкодної реалізації права людини на свободу слова [Текст]: Закон України від 3 квітня 2003 р. № 676-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 2003. – № 28. – Ст. 214.

  4. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні [Текст]: Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1993. – № 1. – Ст. 1.

  5. Про інформацію [Текст]: закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1992. – № 48. – Ст. 650.

  6. Про місцеве самоврядування в Україні [Текст]: Закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради.. – К., 1997. – № 24. – Ст. 170.

  7. Про телебачення і радіомовлення [Текст]: Закон України від 21 грудня 1993 р. № 3759-XII (із змінами) / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1994. – № 10. – Ст. 43.

  8. Цивільний кодекс України [Текст]: Закон України вiд 16 січня 2003 р. № 435-IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  9. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи [Текст]: Постанова пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 № 1 / Верховний суд України // Вісник Верховного суду України. – К., 2009. – № 3. – С. 7-10.


Схожі:

Тематичний напрямок iconНомінація Тематичний напрямок
Реєстраційну картку та інформацію про реалізацію благодійного проекту просимо надіслати до 15 лютого 2013 року
Тематичний напрямок iconНауковий напрямок

Тематичний напрямок iconП/п Напрямок підвищення кваліфікації

Тематичний напрямок iconМіжнародне співробітництво стратегічний напрямок діяльності Херсонського державного університету

Тематичний напрямок iconКонкурс інноваційних технологій
Пріоритетний напрямок інноваційної діяльності (згідно з оголошенням)
Тематичний напрямок iconПояснювальна записка
Така побудова освіти відображає гуманістичний напрямок у філософії, психології І педагогіці
Тематичний напрямок iconЗразок П.І. Б. Іванов Іван Іванович
Обраний напрямок маркетинг: теорія І практика Науковий керівник Петров П. П., доцент
Тематичний напрямок iconСписок наявності навчальної літератури напрямок 0305
Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємства: Навч посібник
Тематичний напрямок iconЯк дістатися до місця проведення конференції
На мапі позначений напрямок руху пішки до корпусу унфем (B) від залізничного вокзалу (A). 
Тематичний напрямок iconЯк дістатися до місця проведення конференції
На мапі позначений напрямок руху пішки до корпусу унфем (B) від залізничного вокзалу (A). 
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи