Міжнародна економіка icon

Міжнародна економіка




НазваМіжнародна економіка
Сторінка1/5
Дата02.06.2012
Розмір1.05 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


Є.П.Данильченко,

І.А. Островський,
О.А. Шекшуєв




МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА


ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

(для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання

спец. 6.050100 “Облік і аудит”, “Економіка підприємства”)




ХАРКІВ – ХНАМГ – 2005

УДК 339.9

Міжнародна економіка: Тексти лекцій (для студентів 3 курсу денної і заочної форм навчання спец. 6.0501.00 "Облік і аудит", "Економіка підприємства"). Авт. Данильченко Є.П., Островський І.А., Шекшуєв О.А. – Харків: ХНАМГ, 2005. – 71 с.




Автори: Є.П. Данильченко,

І.А. Островський,

О.А. Шекшуєв


Рецензент: канд. екон. наук О.А. Цимбалюк


Рекомендовано кафедрою економічної теорії,

протокол № 4 від 23.12.2004 р.



Харківська національна академія

міського господарства

Данильченко Є.П., Островський І.А.,

Шекшуєв О.А., 2005

ВСТУП

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об’єктивно вимагають узгодження національної економічної політики зі світогосподарськими закономірностями. Це стосується структури економіки, стандартів продуктивності та якості, рівня життя людей, конкурентоспроможності товарів і послуг, інфраструктурного та інституціонального забезпечення ринкових реформ. Таким чином, успіх внутрішнього реформування є передумовою і одночасно наслідком подальшої інтеграції в світове господарство.

Ознакою початку ХХІ ст. є розвиток економічної глобалізації на підставі сучасних інформаційних технологій, тому фактично неможливо ігнорувати вплив зовнішньоекономічного фактора як на практику господарювання, так і на теорію, зокрема, викладання економічних дисциплін.

Курс “Міжнародна економіка” спирається на знання, які отримали студенти з попередніх фундаментальних економічних дисциплін: політичної економії, макро- і мікроекономіки, економічної історії, історії економічних учень. Одночасно слід підкреслити специфіку вивчення курсу, з точки зору економічної географії, міжнародного права, іноземних мов.

Теми й питання лекцій відповідають робочій навчальній програмі дисципліни “Міжнародна економіка”.

Обмеженість аудиторного часу вимагає зростання якісного рівня самостійної роботи студентів. Тому тексти лекцій мають тісний зв’язок з методичними вказівками до організації самостійної роботи студентів [19], які містять питання лекцій та семінарських занять, контрольні запитання, ключові категорії, теми реферативних повідомлень, список основних літературних джерел.

Ознайомлення з текстами лекцій може допомогти студентам заочної форми навчання при підготовці контрольних робіт, тематика яких пропонується

( с. 107-109).


ТЕМА 1. Предмет, значення і завдання курсу

"Міжнародна економіка"


Питання лекції

  1. Сутність загального поняття "Міжнародна економіка".

  2. Предмет міжнародної економіки та завдання курсу "Міжнародна економіка".

  3. Структура міжнародної економіки.

  4. Значення вивчення курсу "Міжнародна економіка" у підготовці економістів.


1.1. Існують різні погляди на категорію “міжнародна економіка” і на її співвідношення з близькими за змістом термінами, зокрема, “світова економіка”, “світове господарство”, “міжнародний поділ праці”, “світовий ринок”, “міжнародні економічні відносини” .

На нашу думку, треба підкреслити наступне:

    • міжнародна економіка, світова економіка і світове господарство – синоніми, тобто концентрують загальний зміст окремих категорій;

    • міжнародний поділ чинників виробництва, насамперед, праці – передумова формування міжнародної економіки;

    • світовий ринок – середовище існування міжнародної економіки, тобто сукупність зовнішніх умов функціонування;

    • міжнародні економічні відносини – форма існування міжнародної економіки, функціональна підсистема останньої.

Міжнародна економіка складається із загальних і специфічних економічних категорій.

До загальних належать:

- сім’я та її домашнє господарство;

- держава та її економічна політика;

- товарно-грошові відносини;

- власність;

  • виробництво у широкому значенні.

Специфічними є інтернаціоналізація, інтеграція, транснаціоналізація, глобалізація та інші категорії, які ми розглядатимемо пізніше.

Транснаціоналізація – процес подолання національних кордонів економічними суб’єктами зі створенням транснаціональних і багатонаціональних компаній та банків (відповідно ТНК, МНК, ТНБ і МНБ) з великою кількістю іноземних філій.

Глобалізація – це сучасний процес бурхливого поєднання усіх сторін суспільного життя, насамперед, економічного з домінуванням загальносвітових закономірностей над національними.

Інтернаціоналізація – постійний процес підвищення ролі світогосподарських показників розвитку порівняно з національними.

^ Міжнародна економічна інтеграція – це процес тісного зближення господарських механізмів країн упритул до створення міждержавних об’єднань з наднаціональними органами.

Розвиток світогосподарських відносин веде до удосконалення світової інфраструктури, яка складається з двох груп:

  1. виробнича (транспорт, телекомунікації, фінансово-кредитне обслуговування, енергопостачання);

  2. невиробнича (наука, медицина, готельне обслуговування та ін.).

Міжнародна економіка має вузьке і широке тлумачення.

Міжнародна економіка у вузькому розумінні є частиною теорії ринкової економіки. Вона вивчає закономірності взаємодії економіки різних держав.

Міжнародна економіка у широкому розумінні – це теорія, яка вивчає економіку сучасного взаємозалежного світу.

Міжнародна економіка має власну теоретичну базу.

Передусім це:

  • політична економія;

  • макроекономіка;

  • мікроекономіка;

  • економічна історія;

  • історія економічних учень.

Міжнародна економіка тісно пов`язана з наступними прикладними дисциплінами:

  • міжнародний маркетинг;

  • міжнародні фінанси;

  • міжнародний облік та ін.

Міжнародна економіка виділилися у самостійну науку в другій половині ХХ ст. Це пов’язано з вступом світового господарства в якісно новий етап розвитку.

Підкреслимо основні ознаки цього етапу:

  • відкритість економіки;

  • суттєва роль міжнародних, тобто наддержавних економічних організацій, які забезпечують стабільний та збалансований розвиток світової економіки (МВФ, СБ, СОТ, Паризький та Лондонський клуби);

  • важлива роль інтеграційних угруповань країн, наприклад, ЄС, НАФТА, АСЕАН та ін.;

  • провідна роль транснаціональних корпорацій (ТНК) у визначенні міжнародної промислової, інвестиційної та торговельної політики;

  • досягли виняткового розвитку сфери міжнародної торгівлі, міграції робочої сили, руху капіталів і технологій;

  • міжнародна фінансова сфера набула цілісної самостійності.




    1. Предметом теорії міжнародної економіки є:

  • закономірності розвитку та функціонування у світовому масштабі ринкової системи господарського життя;

  • закономірності формування сукупного попиту і сукупної пропозиції на товари й чинники виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

  • інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки;

  • тенденції розвитку міжнародних відносин;

  • інституційна структура регулювання .

Визначимо ключові категорії навчального курсу:

  • світове господарство;

  • міжнародний поділ праці (МПП);

  • міжнародні спеціалізація і кооперування;

  • міжнародні попит і пропозиція, відповідно міжнародні ціни;

  • міжнародні мікро- і макроекономіка;

  • транснаціоналізація;

  • глобалізація та ін.

Міжнародна економіка має такі ознаки:

  • розвинута сфера міжнародного обміну товарами;

  • розвинута сфера міжнародного руху чинників виробництва;

  • міжнародні форми виробництва на підприємствах, які розміщені в різних країнах, тобто діяльність ТНК і МНК;

  • відносно самостійна міжнародна фінансова сфера;

  • єдність ринкового саморегулювання і системи національних, міждержавних, недержавних і наднаціональних механізмів регулювання;

  • економічна політика держав, які керуються принципами відкритої економіки.

Таким чином, міжнародна економіка вивчає закономірності взаємодії господарських суб’єктів різних держав у міжнародному обміні товарів, русі чинників виробництва, фінансування і формування міжнародної економічної політики.

1.3. Передумовою існування міжнародної економіки є міжнародний поділ чинників виробництва, насамперед, праці, тобто стійка, економічно доцільна диференціація країн, регіонів, окремих юридичних і фізичних осіб, що обумовлює необхідність міжнародного обміну (кооперування) чинниками й підсумками економічної діяльності.

Визначимо основні фактори розвитку міжнародного поділу чинників виробництва:

    1. внутрішньо- і зовнішньополітичні (законодавчо-нормативний режим, соціально-політична стабільність, режим найбільшого благо сприяння та ін;

    2. економіко технологічні (рівні й типи соціально-економічного і науково-технічного розвитку, роль держави в економіці та ін;

    3. культурно-історичні;

    4. природні (географічне положення, природно-кліматичні умови, природні ресурси);

    5. демографічні (чисельність, структура, щільність населення).

Міжнародний поділ чинників виробництва виявляється, насамперед, у різних формах спеціалізації та кооперування, які вивчаються в курсі політичної економії.

Міжнародна економіка є складною системою з трьома головними підсистемами:

  • соціально-економічною;

  • організаційно-економічною (інституціональною);

  • функціональною.

Соціально-економічна підсистема являє собою співіснування наступних груп країн:

  • з розвинутою ринковою економікою;

  • що розвиваються;

  • перехідних до ринкової економіки.

Критеріями визначення елементів указаної підсистеми є:

  • розвиток продуктивних сил і ринкових форм;

  • особливості єдності різних укладів;

  • специфіка державного регулювання економіки.

Організаційно-економічна (інституціональна) підсистема включає:

- головні міжнародні й регіональні інтеграційні угруповання, зокрема,

Європейський Союз (ЄС) , Європейська Асоціація Вільної Торгівлі (ЄАСТ), Північноамериканська Асоціація Вільної Торгівлі (НАФТА) організація азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) та ін.;

  • галузеві, спеціалізовані та інші організації, зокрема, Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна організація праці (МОТ), Організація країн експортерів нафти (ОПЕК), Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), група Світового банку (СБ) та ін.;

  • організації системи ООН, зокрема, Програма розвитку ООН – ПРООН, Статистична комісія при ООН та ін.

Функціональна підсистема має вираз у функціонуванні міжнародних економічних відносин (далі МЕВ).

З точки зору масштабів міжнародна економіка підрозділяється на дві частини:

  • міжнародна мікроекономіка, яка вивчає міждержавний рух конкретних товарів і чинників виробництва, а також поведінку окремих учасників світогосподарських відносин;

  • міжнародна макроекономіка, яка вивчає закономірності функціонування відкритої національної економіки й світового господарства взагалі.

З курсів макроекономіки й історії економічних учень необхідно згадати про наявність значної кількості теорій, що коментують вплив зовнішньоекономічного фактору на стан національного господарства.


1.4. Дисципліна “Міжнародна економіка” є нормативною. ЇЇ вивчення орієнтує студентів на знання системи міжнародної економічної діяльності.

У курсі досліджуються об’єктивні закономірності розвитку світового господарства, отримуються знання щодо умов, форм і методів регулювання зовнішньоекономічних процесів.

Кінцевою метою є набуття умінь і навичок аналізу стану міжнародної економіки, зокрема, перспектив прискорення інтеграції України в світове господарство.


ТЕМА 2. Міжнародні економічні відносини (МЕВ)

у міжнародній економіці


Питання лекції

  1. Короткий огляд історії міжнародних економічних відносин.

  2. Особливості сучасних міжнародних відносин.

  3. Світовий ринок та світове господарство.


2.1. Перші зв’язки між народами здійснювалися на підставі натурального обміну між особами, сім’ями й племенами. Людська історія нараховує 2 млн. років, про що свідчать письмові джерела.

На території України колись мешкали племена, які підтримували зв’язки з населенням Кавказу і Західної Європи. Спілкування було епізодичним і короткотривалим.

З розвитком продуктивних сил привласнююче господарство змінюється економікою, що відтворюється. Поглиблюється поділ праці, нарощуються масштаби й асортимент виробництва, з’являються надлишки виробів і знарядь праці. Таким чином, виявляються ознаки певної спеціалізації окремих громад. Наприклад, племена трипільської культури почали першими користуватися виробами, зокрема, знаряддями праці з міді. Відомостей про наявність мідних родовищ в Україні не було, тому вироби із вказаного металу надходили з Карпатського регіону. Йдеться про рибальські знаряддя, прикраси та ін.

У трипільських племен було розвинуте гончарне виробництво, вироби якого користувалися широким попитом. Трипільські племена мешкали в Придніпров’ї й басейні р. Дністра.

В епоху рабовласницького ладу виникла міждержавна торгівля. Вона ґрунтувалася на природній спеціалізації регіонів або держав. Торговельні відносини мали два основні типи:

  • експортно-імпортні;

  • транзитні, наприклад, Фінікія (територія сучасного Лівану).

Стародавні держави поєднували міжнародну торгівлю з активною загарбницькою діяльністю.

Наприклад, Стародавній Єгипет мав колонії, мешканці яких сплачували наступні натуральні форми данини: Ефіопія – золото і слонову кістку, Палестина – срібло, свинець, тканини, фарби та ін.

На початку 2 ст. до н.е. римська срібна монета сестерцій витісняє з регіону Середземного моря усі інші гроші й стає головною валютою. У цей час для міждержавної торгівлі пропонувалися, насамперед, предмети розкоші, сировина, раби.

Саме у цей час ремесло відокремлюється від сільського господарства. Самостійними сферами діяльності стають торговельно-посередницька діяльність і лихварство.

Типовою формою торгівлі, зокрема міждержавної, у середні віки був ярмарок. Слід нагадати про торговельні союзи міст-держав, насамперед, Ганзейський союз.

Найважливішою подією стали великі географічні відкриття, що суттєво розширили обсяги міжнародних контактів.

Формування світового господарства пройшло три стадії, які співпадають з розвитком загальноекономічного трудового поділу:

    1. підприємницька проста кооперація (поч. XIV - XV ст. до середини XVI ст.);

    2. мануфактурне виробництво (ХVІ – XVIII ст.);

    3. велике машинне виробництво (XVIII – XIX ст.).

Велике машинне виробництво завершує формування світового господарства під час промислового перевороту і до останньої третини XIXст. (електротехнічна революція).

Власне світове господарство пройшло у розвитку три основні етапи:

- з кінця ХІХ до початку 20-х років ХХ ст., коли завершився територіальний поділ світу на метрополії, колонії та інші держави, а також почалося формування двох світових соціально-економічних систем – ринкової та командно-адміністративної;

- з початку 20-х до початку 90-х років ХХ ст., коли змагання двох світових систем закінчилося поразкою командно-адміністративної системи, а також була зруйнована колоніальна система, зросла ринкова цілісність країн і одночасно поширилася прірва між багатими й бідними державами;

- з початку 90-х років ХХ ст. до нашого часу, коли провідну роль грають транснаціоналізація і глобалізація на підставі нового етапу НТР, подальший розвиток інтернаціоналізації та економічної інтеграції.


    1. МЕВ – сукупність виробничих відносин на міжнародному рівні, яка формується трьома головними чинниками:

  • розвиток продуктивних сил і світової інфраструктури;

  • національні виробничі відносини кожної країни;

  • неекономічні особливості, насамперед, політичні моменти.

Визначають чотири рівні прояву МЕВ:

  • мікрорівень, пов’язаний зі зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) окремих економічних суб’єктів, насамперед, ТНК;

  • метарівень як сукупність міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків;

  • мезорівень, тобто комплекс відносин об’єднань різних суб’єктів за різними ознаками (історичними, релігійними, мовними та ін.);

  • макрорівень як система міждержавних відносин.

Відрізняють два аспекти аналізу МЕВ:

  • кількісний, що описується системою статистичних показників;

  • якісний, що має вираз у специфіці існування кожного суб’єкта.

Розвиток МЕВ спирається на розв’язання суперечностей, зокрема, таких головних:

  • між національними й міжнародними інтересами;

  • між інтеграцією країн і нерівномірністю їх розвитку, наприклад, курс України на вступ до ЄС обмежений суттєвою невідповідністю так званим Копенгагенським критеріям, тоді як Польща з 1 травня 2004 р. стала повним членом організації ;

  • між зростанням потреб і забезпеченістю країн власними виробничими ресурсами, наприклад, висока залежність української промисловості від імпорту енергоносіїв з Росії;

  • між позитивними й негативними чинниками світового ринку, наприклад, світові ціни, з одного боку, є орієнтиром для національних, з іншого боку, коливання світових цін можуть дестабілізувати стан рівноваги в країні;

  • між посиленням різноманіття відносин і поглибленням прірви в соціально-економічному розвитку країн “Півночі” та “Півдня”.

Відзначимо основні типи МЕВ:

  • традиційні, пов’язані з міжнародною торгівлею кінцевими товарами;

  • перехідні до стратегічних як обмін чинниками виробництва, зокрема, міграція робочої сили та капіталу, науково-технічне співробітництво;

  • стратегічні як комплекс постійних спеціалізованих і коопераційних заходів у внурішньофірмових відносинах ТНК;

  • синтезовані як особливості регіональної інтеграції країн;

  • специфічні, які поєднують економічні й неекономічні моменти, наприклад, міжнародний туризм, спортивні, культурні та рекреаційні контакти.

Підкреслимо головні форми МЕВ:

  • торгівля кінцевими товарами, зокрема, послугами;

  • рух чинників виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, інформації, технологій);

  • спільна виробнича, торговельна, науково-технічна та інша діяльність;

  • валютно-фінансові й кредитні відносини;

  • міжнародна економічна інтеграція;

  • членство в міжнародних організаціях;

  • спільні зусилля з розв’язання глобальних проблем людства.

Зазначені форми взаємопов’язані й взаємозалежні. На сучасному етапі вони характеризуються наступним:

  • суттєві зрушення в структурі торгівлі з випереджаючим розвитком торгівлі послугами, насамперед, інформаційними;

  • інтенсифікація міграції капіталів;

  • зростання масштабів міграції робочої сили;

  • прискорення і розширення інтеграції країн і регіонів;

  • розширення ролі міжнародних організацій, зокрема, недержавних.


2.3. Світовий ринок як середовище існування світового господарства у своєму розвитку пройшов чотири основні періоди:

1. Створення місцевих ринків.
  1. ^

    Створення загальнонаціональних ринків.

3. Створення міжнародних (міждержавних, регіональних) ринків.

4. Поява і розвиток власне світового ринку.


Формування світового ринку почалося наприкінці ХІХ ст.

Визначимо головні функції світового ринку:

  • оптимізує використання чинників виробництва;

  • виконує оздоровчу (санаційну) роль;

  • використовує систему загальносвітових цінностей;

  • суперечливо поєднує внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори.

На світовому ринку поєднуються складові сукупного попиту і сукупної пропозиції, які формують рівні світових цін як головних індикаторів стану економіки.

Функціонування світового ринку поєднує механізми його саморегулювання з методами та інструментами штучного впливу суб’єктів господарювання, держави й міжнародних організацій.


ТЕМА 3. Міжнародна торгівля товарами


Питання лекції

  1. Суть, види та показники світової торгівлі.

  2. Типи зовнішньоторговельної політики держав.

  3. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі товарами.

  4. Теорії міжнародної торгівлі.

  5. Особливості сучасної зовнішньої торгівлі України.


3.1. Суть світової торгівлі товарами полягає в переміщенні товарів за межі митного кордону країни.

Визначимо ключові терміни, які описують зовнішньоторговельні потоки:

Експорт - це вивіз товарів за митний кордон держави.

Імпорт - це ввіз товарів за межі митного кордону .

Реекспорт - це вивіз за митний кордон товарів, раніше імпортованих і не перероблених в країні.

Реімпорт дозволяє придбати за кордоном раніше експортовані і не перероблені там товари, зокрема, повернення бракованої продукції.

Зовнішньоторговельний оборот – це сума зазначених чотирьох складових.

Зовнішньоторговельне сальдо – це різниця між сумою експорту і реекспорту, з одного боку, та сумою імпорту і реімпорту, з другого боку.

Міжнародна торговельна палата (МТП) розробила базисні умови торгівлі ІНКОТЕРМС, згідно з якими оцінюються особливості постачання товарів на зовнішніх ринках з розподілом обов’язків між продавцем і покупцем.

Остання редакція ІНКОТЕРМС –2000 виділяє 4 групи , які об’єднують 13 базисних умов згідно із зростанням відповідальності експортера за постачання .

Мінімальні обов’язки та мінімальна ціна характеризують групу E з умовами постачання EXW (“франко-завод”), коли відповідальність постачальника закінчується на власному складі при відвантаженні товару представнику покупця.

Група F об’єднує три базисні умови, які підкреслюють закінчення обов’язків продавця в порту або станції відвантаження власної країни. Найпопулярнішими є умови FOB (інколи пишуть кирилицею – ФОБ), тобто “франко-вздовж борту судна”, коли відповідальність продавця закінчується перед судном у порту країни експортера. Саме на умовах FOB оцінюється національний експорт.

Група C об’єднує чотири базисні умови, які підкреслюють закінчення обов’язків продавця в порту або на станції призначення в країні імпортера без перетину державного і митного кордонів. Найбільш відомими у зазначеній групі є умови CIF (інколи пишуть кирилицею - СІФ), тобто “вартість, страхування і фрахт”. Саме на умовах CIF оцінюється національний імпорт.

Група D об’єднує 5 умов, які описують поширення обов’язків продавця до перетину кордонів країни імпортера впритул до 13-их, останніх умов DDP (постачання здійснено, мито сплачено) з максимальною відповідальністю експортера і максимальною ціною.

Показники, що характеризують стан зовнішньої торгівлі, об’єднують:

  • обсяг торгівлі у вартісних одиницях і одиницях фізичного обсягу;

  • динаміку експортно-імпортних операцій;

  • структуру торгівлі, зокрема:

    1. географічну з аналізом розподілу потоків по країнах, регіонах, континентах і т.д.;

    2. товарну з аналізом постачань по галузях, сферах, якісних характеристиках, співвідношенню сировини й кінцевої продукції і т.д.

Експортна квота Ке, або коефіцієнт експортної участі у міжнародній торгівлі, розраховується за формулою:

Ке = Е : ВВП,

де Е – обсяг національного експорту;

ВВП – валовий внутрішній продукт країни.

Імпортна квота Кі, або коефіцієнт імпортної участі в торгівлі, розраховується за формулою:

Кі = І : ВВП,

де І – обсяг національного імпорту.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Міжнародна економіка iconМіжнародна економіка Курс 3
Напрям підготовки (спеціальність)економіка та підприємництво,«Міжнародна економіка»
Міжнародна економіка iconХарківська державна академія міського господарства міжнародна економіка
Тема Предмет, значення І завдання курсу “Міжнародна економіка”
Міжнародна економіка iconД исциплін а “Міжнародна економіка”
Курс "Міжнародна економіка" передбачає послідовний цільовий виклад основних питань міжнародних економічних відносин
Міжнародна економіка iconПрограма співбесіди на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» спеціальності 03050301 "Міжнародна економіка"
Рекомендовано методичною комісією за напрямом підготовки 030503 „Міжнародна економіка”
Міжнародна економіка iconЗ навчальної дисципліни “міжнародна економіка”
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни “Міжнародна економіка” для студентів денної та заочної форм навчання...
Міжнародна економіка iconПояснювальна записка програма фахового вступного випробування з спеціальності 03050301 «Міжнародна економіка» розроблена
Програма фахового вступного випробування з спеціальності 03050301 «Міжнародна економіка» розроблена відповідно до освітньо-професійної...
Міжнародна економіка iconПояснювальна записка програма фахового вступного випробування з спеціальності 03050301 «Міжнародна економіка» розроблена
Програма фахового вступного випробування з спеціальності 03050301 «Міжнародна економіка» розроблена відповідно до освітньо-професійної...
Міжнародна економіка iconФорма № н 03 донецький національний університет (повне найменування вищого навчального закладу) Інститут, факультет, відділення економічний факультет, заочне відділення Напрям підготовки (спеціальність) економіка та підприємництво, Міжнародна економіка
Напрям підготовки (спеціальність) економіка та підприємництво, «Міжнародна економіка»
Міжнародна економіка iconФорма № н 03 донецький національний університет (повне найменування вищого навчального закладу) Інститут, факультет, відділення економічний факультет, заочне відділення Напрям підготовки (спеціальність)економіка та підприємницто, Міжнародна економіка
Напрям підготовки (спеціальність)економіка та підприємницто, «Міжнародна економіка»
Міжнародна економіка iconФорма № н 03 донецький національний університет (повне найменування вищого навчального закладу) Інститут, факультет, відділення економічний факультет, заочне відділення Напрям підготовки (спеціальність) економіка та підприємництво, Міжнародна економіка
Напрям підготовки (спеціальність) економіка та підприємництво, «Міжнародна економіка»
Міжнародна економіка iconПрограма співбесіди для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» на основі освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» спеціальність 030503 "Міжнародна економіка"
Рекомендовано методичною комісією за напрямом підготовки 030503 „Міжнародна економіка”
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи