Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) icon

Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм)




НазваСоціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм)
Сторінка1/11
Дата16.07.2012
Розмір1.76 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Бандура Х.

Наук. керівник: асистент Бік О.Я.

Національний університет «Львівська політехніка»


СОЦІАЛЬНЕ СУПРОВОДЖЕННЯ ЯК ОДИН З ВИДІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПРИЙОМНИМИ СІМ’ЯМИ (НА ПРИКЛАДІ ЛМЦСССДМ)

Система державної опіки в Україні створювалася за умов старої політичної системи. В її основу були закладені ідеї колективного виховання дітей. Відповідно, Україна успадкува­ла систему великих інтернатних закладів, де діти позбавлені індивідуальної опіки. Водно­час прийомні сім'ї як форма державного виховання має глибокі історичні корені в Украї­ні, які частково були загублені у період повної інституціалізації. Сьогодні настав час повернутися до істо­ричних витоків, трансформувати існуючу систему опіки і піклування від колективних форм виховання до сімейних.

За дослідженнями і тривалими спостереженнями можна сказати, що динамічний розвиток прийомних сімей в Україні - складний, поступовий процес, який потребує відповідного науково-методичного забезпечення. З одного боку, необхідне подальше вдосконалення технології створення прийомних сімей. З другого боку, прийомним батькам часто потрібна допомога у їхній роботі. Це вимагає організації соціального супроводження при­йомних сімей соціальними службами на засадах міжвідомчої взаємодій місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування [2,с.5].

В українському законодавстві немає чіткого розмежування термінів «соціальний супровід прийомної сім’ї» і «соціальне супроводження прийомної сім’ї». Оскільки, у практиці, в ЛМЦСССДМ, на базі якого ми проводили наше дослідження, використовують термін «соціальне супроводження», то саме його ми застосовуємо у нашій роботі.

Стосовно об'єкту «прийомна сім'я» у Законі України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.01р. термін «соціальний супровід» конкретизується як «діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу»[3].

У «Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу» використовується термін «соціальне супроводження» і визначається як «робота, що передбачає надання фахівцем (або групою фахівців) центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді у співпраці з фахівцями інших підприємств, установ, організацій комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформаційних послуг, спрямованих на забезпечення належних умов функціонування прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу»[4].

Соціальне супроводження прийомних сімей здійснюється спеціалістами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді відповідно до плану соціально­го супроводження, який складає соціальний працівник окремо для кожної сім’ї, яка перебуває під його супроводженням. Структура цього плану визначена досить схематично стосовно основних проблемних питань: адаптації дитини до умов сімейного життя; контакту з біологічними батьками, родичами; освіти та навчання; особливостей характеру; соціальних проблем; фізичного розвитку; юридичних питань.

Зміст, завдання та основні напрями соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу досліджували О.О.Яременко, Н.М.Комарова, Г.М.Бевз, Л.С.Волинець, Г.М.Лактіонова, Ж.В.Петрочко, І.М.Трубавіна[1]. Однак поза увагою спеціалістів залишилось дослідження відповідності законодавства до реальних умов здійснення соціального супроводження та окреслення основних проблем, на боротьбу з якими спрямоване соціальне супроводження прийомної сім’ї.

Наше дослідження, яке стосувалось виявлення проблем, з якими стикаються прийомні сім’ї під час свого функціонування і відповідності законодавства до реальних умов здійснення соціального супроводження, проводилось протягом грудня 2010 - січня 2011 року серед працівників ЛМЦСССДМ і служби у справах дітей, до службових обов'язків яких входить здійснення соціального супроводження прийомних сімей.

З метою виявлення основних напрямів та особливостей здійснення соціального супроводження було проведено опитування вищезазначених працівників, а також контент-аналіз цих опитувань. Це дозволило з’ясувати загальну спрямованість соціального супроводження прийомних сімей, основні категорії проблем, які необхідно подолати, а також рівень відповідності законодавства в окресленій сфері до реальних умов здійснення соціальної роботи з прийомними сім’ями .

Дослідження показало, що, загалом, соціальне супроводження спрямоване на подолання проблем, які виникають під час функціонування прийомних сімей. Незважаючи на велику кількість проблем, з якими стикаються прийомні сім’ї, ми переконались, що основними є проблеми психологічного характеру (ризик повернення дитини в інтернат, конфлікти між чоловіком і дружиною, конфлікти між дітьми: прийомними і рідними, психологічна адаптація дітей і батьків). Якщо поділити усі категорії проблем за рівнем висвітлення, то у відсотковому співвідношенні 48% припадає на категорію «проблеми психологічного характеру» . На другому місці – проблеми, пов’язані зі станом здоров’я дітей (незадовільний стан здоров’я, наявність різноманітних захворювань, спадкових хвороб) -12%. Третє і четверте місце поділили проблеми юридичного (в основному, питання щодо житла дітей) і матеріального (затримки виплат на прийомні сім’ї, пов’язані з побутом і житлом) характерів - по 8% кожний. На категорію «інші» припало 24%.

Позитивним моментом є те, що, незважаючи на часткові невідповідності законодавства, порядок здійснення соціального супроводження затверджений законодавством не суперечить порядку здійснення соціального супроводження, який впроваджується на практиці. Припускають, що це зумовлено достатньою свободою вибору соціального працівника, адже в законодавстві прописані лише загальні засади цього процесу, а на практиці соціальний працівник сам визначає обсяг і особливості надання допомоги прийомній сім’ї, виходячи з особливостей кожної сім’ї. У експертів далі залишаються побажання щодо покращення закону, але, загалом, ці побажання стосуються порядку і процедури створення прийомних сімей.

В результаті дослідження було виявлено, що спеціалісти, які на практиці займаються соціальним супроводженням прийомних сімей, здебільшого акцентують увагу на практичній частині їх роботи (послуги, проблеми). При цьому вони майже не висвітлювали аспектів, які стосувались формальної частини роботи, наприклад, ведення документації. Тобто, загалом, соціальне супроводження прийомної сім’ї спрямоване на роботу з клієнтами. Звісно, в цьому процесі є багато формальних сторін, але спеціалісти не акцентують на них увагу, цим самим визнаючи, що людські стосунки є важливішими.

Виявлення проблем, з якими працює соціальний працівник в рамках соціального супроводження дозволить кожному із спеціалістів логічно, обґрунтовано побудувати план супроводження прийомної сім’ї, включити ці питання до переліку тем, що будуть розглядатись під час навчання соціальних працівників та прийомних батьків.

Компетентність та відповідальність соціальних працівників під час соціального супроводження прийомних сімей, їхня діяльність, спрямована на допомогу прийомним батькам і дітям, є запорукою того, що створені сім'ї використають свій виховний потенціал на задоволення потреб розвитку дитини. Також передбачається, що будуть налагоджені позитивні взаємостосунки, відбудеться процес успішної адаптації та соціального становлення прийомної дитини. Приклади функціонування соціально благополучних та успішних прийомних сімей є основою популяризації та позитивного ставлення суспільства до нового соціального інституту.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Архипова С.П., Ченбай І.П. Створення і соціальний супровід прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу(на прикладі Черкаської області). [Електронний ресурс] /Архипова С.П., Ченбай І.П.– Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vc hu/N122/N122p011-017.pdf

  2. Бевз Г. М., Кузьмінський В. О., Нескучаєва О. І. та ін. Прийомна сім'я: методика створення і соціального супроводу. Науково-мето­дичний посібник - К.: Центр страте­гічної підтримки, 2005.

  3. Нормативно-правове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для молоді. - Ч.І. - К.: ДЦССМ, 2003.

  4. Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу .-К.: Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, 2006.



Батіна Ю.В.

Наук. керівник: канд. філософських наук, доцент Климанська Л.Д.

Національний університет «Львівська політехніка»


^ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЗАСОБАМИ ВІЗУАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

В умовах ґрунтовних змін в теорії і методології соціології, коли об’єкт досліджень зміщується з макроявищ та соціальних інтеракцій на, здавалося б, тривіальні побутові явища людського існування, використання еклектичного поєднання теоретичних парадигм, значної ваги набувають якісні методи соціологічних досліджень. Застосування таких методів, як експеримент і спостереження, відомі всім як матеріалоємні та непрактичні у використанні, виходять на перший план завдяки своїй гнучкості, що й забезпечує дослідника різноманітними і непередбачуваними даними, так би мовити, з глибини соціального явища. Використання при цьому новітніх засобів цифрової техніки дозволяє не тільки миттєву фіксацію реальності, але й накопичення побічних фотоданих, які в подальшому можна піддавати семіотичному, інтерпретаційному чи дискусійному аналізу.

В спеціальних навчальних посібниках до візуальних джерел соціальної інформації зазвичай відносять фотографії, фільми і відеофільми [3; 112–114]. Звертаючись до найпопулярнішого візуального соціологічного засобу – фотографії, варто зазначити, що можливим є використання, як власних, виконаних дослідником, так і авторських1, чи журналістських світлин. Зазвичай фотографію використовують виключно як метод фіксації етапів проведення дослідження, проте вона може виступати і як основний чи, принаймні, домінуючий метод.

Фотографії, як зазначає П.Штомпка, можна піддавати соціологічній інтерпретації, з метою відкриття прихованих структур чотирьох типів: структур інтеракцій (шляхом дослідження характерних образів, моделей міжособистісних контактів, контурів груп, натовпу і т.д.), нормативних структур (спостереженням стандартних повторюваних форм поведінки), ідеальних структур (фіксуючи прояви віри і ідеології, наприклад, на плакатах під час політичних демонстрацій чи бунтів), і, нарешті, випадкових структур, чи розподілу нерівності (найбільш помітні прояви бідності чи багатства, влади і безвладдя, слави і маргіналізації, статусу знаменитостей і невдах) [4].

Не зважаючи на пізнавальний потенціал візуальних методів в соціології, який забезпечується їх коректним використанням і поєднанням з іншими якісними методами, до них у вітчизняній соціологічній практиці досі ставляться скептично. Це, зрештою, можна пояснити рядом недоліків, які є помітні з першого ж погляду і особливо знайомі, власне, досліднику: це і не контрольованість на науковому рівні, і неможливість застосування на кількісному рівні, і неминучі викривлення соціальної реальності, пов’язані з кадруванням, суб’єктивним вибором дослідником того, що саме потрапляє в об’єктив камери та інтерпретації зображення, і так далі. Проте використання цих методів, послуговуючись західним зразком, відкривають можливості урізноманітнення української дослідницької бази.

При дослідженні соціальних проблем фотографія відкриває необмежені ілюстративні можливості (так при дослідженні побуту людей з особливими потребами можуть використовуватись сімейні та портретні фото, а при вивченні забрудненості міст – фотознімки туристів тощо), а також можливості фіксації змінюваних та плинних явищ (наприклад, прояви колективної діяльності соціально незахищених верств населення). Цікавим в цьому розрізі, на наш погляд, може стати вивчення буденного бачення власного життя об’єктом дослідження, шляхом передачі камери останньому.

Д
ля ілюстрації вищезгаданого потенціалу візуальних соціологічних засобів при вивченні соціальних проблем використаємо наступні дві світлини2.

Фіксація особливостей життя безпритульних, які помітні з першого ж погляду, при інтерпретації даних фотографій, слугуватимуть швидше підтвердженням накопиченого за минулі десятиліття теоретичного матеріалу, аніж відкриттям нових закономірностей. Так, перш за все, варто відмітити: місце «дислокації» (провулок в промисловому районі міста; не облаштований підвал панельного багатоповерхового житлового будинку), дешевий, занедбаний одяг; ці люди страждають від голоду, холоду та самотності; є яскраві прояви проблем зі здоров’ям та пияцтва тощо. Здавалося б нічого такого, щоб не було відомим, навіть, пересічним громадянам про «життя на вулиці», проте помітними є не тільки вищеперераховані наслідки, але й причини. Так, місцеперебування сфотографованих безпритульних обґрунтовується захистом від несприятливих погодних умов, занедбаність одягу відсутністю матеріального забезпечення та елементарних гігієнічних норм, вживання алкоголю може розглядатись як прийом знеболюючого після сильної травми, непростих умов життя та елементарним бажанням зігрітись і т.д.

Звичайно, наведений приклад не може претендувати на істинно вірність висвітлення проблемної ситуації, проте стає зрозумілим, що навіть невелика кількість ілюстративного матеріалу дає можливість наголосити на основних проблемах даної маргінальної соціальної групи, зробити їх більш виразними, розставити необхідні досліднику акценти.

Фото «заморожує» швидкоплинні і складні соціальні ситуації, дозволяючи нам детальніше їх аналізувати. Тим самим воно підвищує якість соціологічного опису, діагнозу та допомагає пояснити повторюваність певних практик чи, навіть, «соціальні закони» (останнє відноситься швидше до ряду фотографій, а не поодиноких фотовідбитків). Знімаючи одну й ту ж соціальну ситуацію, соціальне середовище в різні моменти часу, ми можемо відкрити темпоральні тенденції, а роблячи фотографії одного й того ж типу поведінки людей (сімейне життя, релігійність, робота, відпочинок і т.д.) в компаративних дослідженнях різних культур, можна відкрити загальну культурно задану специфіку.


ЛІТЕРАТУРА:

  1. Захарова Н.Ю. Визуальная социология: фотография как обьект социологического анализа // Журнал социологии и социальной антропологии. Том XI. № 1. М.: 2008.– С. 146-161;

  2. Семина М.В., Ганжа А.О.. Визуальная социология и развитие социологического воображения // Журнал социологии и социальной антропологии. Том XI. № 2. М.: 2008. – С. 153-167;

  3. Семенова В.В. Качественные методы: введение в гуманистическую социологию. М.: Добросвет, 1998. – 240 с.;

  4. Штомпка П. В фокусе внимания повседневная жизнь. Новый поворот в социологии. Режим доступу: www.isras.ru/files/File/Socis/2009-08/Shtompka.pdf;

  5. Штомпка П. Визуальная социология. Фотография как метод исследования: ученик / пер. с польск. Н.В.Морозовой, авт. вступ. ст. Н.Е. Покровский. — М.: Логос, 2007. — 168 с. + 32 с. цв.ил.



Безпалко А.І.

Наук. керівник: асистент Гурій Б.Б.

Національний університет «Львівська політехніка»


^ ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ: ФАКТОРИ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Виконання будь-якої професійної діяльності може призводити до утворення деформацій особистості, що супроводжується зниженням продуктивності здійснення трудових функцій в організації.

Професійне здоров’я працівників особливо піддається постійній загрозі під впливом великої кількості стресогенних факторів, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.

Джерелом професійних стресів виступають організації соціальної сфери, до яких ми відносимо соціальні служби, медичні заклади, освітні і юридичні установи, оскільки вони характеризуються складністю професійних взаємовідносин в системі «керівник-працівники-клієнти», що сприяє в свою чергу розвитку професійної деформації працівників в робочих умовах.

Професійна деформація - це деструкції, які виникають в процесі виконання професійної діяльності і негативно впливають на її продуктивність. Вони породжують професійно небажані якості і змінюють професійну поведінку людини.

Розвиток професійних деформацій з боку організації визначається багатьма чинниками, серед яких можна зазначити: перевантаження на роботі, невизначеність ролей в організації, конфліктність чи напруженість у колективі, зміст виконуваної діяльності, умови праці, можливість кар’єрного росту, невідповідність установок та очікувань працівників корпоративній культурі організації, організаційні зміни та ін.

Усі ситуації робочого спілкування, обтяжені високою відповідальністю за людей (клієнтів, пацієнтів, учнів, інших суб’єктів професійної діяльності), супроводжувані високою емоційною та інтелектуальною напруженістю, стають факторами ризику вигорання працівників.

Кінцевим результатом стресогенності професійного середовища, в якому людина працює є розвиток професійної деформації як вияву “професійного вигорання ”.

На основі ключових ознак феномену «професійного вигорання» можна встановити закономірності прояву професійних деформацій у працівників. Виділяють три ключові ознаки синдрому «професійного вигорання» (згідно моделі К. Маслач та С.Джексон):

1. емоційне виснаження;

2. деперсоналізацію (цинізм);

3. редукцію професійних досягнень.

Між цими ознаками та природою професійної деформації існують причинно-наслідкові зв’язки. Вони дозволяють через різні поведінкові реакції індивідів на робочому місці пояснити особливості здійснення ними професійної діяльності в організації та ставлення до виконуваної роботи.

^ Емоційне виснаження проявляється у відчутті емоційного перенапруження і в почутті спустошеності, вичерпаності власних емоційних ресурсів. На цьому етапі виникає відчуття «приглушеності», «притупленості» емоцій, а в особливо тяжких проявах можливі емоційні взриви.

Деперсоналізація представляє собою деформацію стосунків з іншими людьми, що характеризуються або підвищенням негативних настроїв у ставленні до реципієнтів, або підвищенням залежності від інших. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п’ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких негативних симптомів самопочуття.

Третій компонент "вигорання" - редукція професійних обов’язків проявляється як зниження відчуття компетентності у своїй роботі, незадоволення собою, применшення цінності власної діяльності, негативне сприйняття себе в професійному плані. Редукція передбачає приписування негативізму службовим досягненням і можливостям, або ж обмеження своїх можливостей, обов’язків по відношенню до інших.

Отже, ефекти прояву професійної деформації працівників можна розглядати в контексті професійної поведінки, яка обумовлена «професійним вигоранням» персоналу в організації.

Тому актуальною на сьогодні у професійній сфері залишається профілактика постійно діючих стресових факторів, що чинять деструктивний вплив на працівників.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconНаказ №244 м. Чернігів Про організацію роботи з дітьми, сім’ї яких опинилися у складних життєвих обставинах
«Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах» та з метою...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconСпецифіка соціальної роботи з неповними сім'ями: стан та перспективи в україні
Батько для дитини є джерелом безпеки, захисту, підтримки, регулятором поведінки. Мати формує емоційний фон психосоціального розвитку...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconМіністерство освіти І науки України Херсонський державний університет Кафедра соціальної роботи І соціальної педагогіки Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту Херсонський обласний центр соціальних служб для сім'ї,
Головне управління праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) icon2. Соціальне страхування як інститут права І законодавства Передумови виникнення соціального страхування. Історія розвитку інституту соціального страхування в Україні
Соціальне страхування як основний напрям соціальної політики сучасних держав. Вплив типу соціальної політики на види І роль соціального...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconСистема роботи з батьками в Хотинському нвк «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня»
Найважли­вішою формою роботи педагогів з сім'ями учнів є батьківські збори, які забезпечують особисту зу­стріч з батьками їх вихованців,...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconНаціональний університет „Львівська політехніка” кафедра соціології та соціальної роботи
Теоретична соціологія”,„Теорії та методи соціальної роботи”, „Вступ до практичної соціальної роботи”, „Соціальна політика в Україні”,...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconМетодичні рекомендації з написання курсових проектів для спеціальності
Укладачі: Оленrівська Л. П. – старший викладач кафедри соціальної роботи І соціальної педагогіки, Копилова С. В. кандидат педагогічних...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconМ. П. Драгоманова інститут соціальної роботи та управління Рекомендовано На засіданні Приймальної комісії Вченою радою Інституту нпу ім. М. П. Драгоманова Протокол
Теорія соціальної роботи, Технології соціальної роботи, Соціальна робота з різними групами клієнтів
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconПерелік дисциплін, які виносяться для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень магістра зі спеціальності «Соціальна робота»
Визначення соціальної роботи. Природа та функції соціальної роботи. Суміжні науки І суміжні професії. Визначальні характеристики...
Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм) iconПерелік дисциплін, які виносяться для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень магістра зі спеціальності «Соціальна робота»
Визначення соціальної роботи. Природа та функції соціальної роботи. Суміжні науки І суміжні професії. Визначальні характеристики...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи