Міністерство освіти І науки україни

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

1. 
   порівняльна психологія;
   
2. 
   соціальна психологія;
   
3. 
   парапсихологія;
   
4. 
   психологія споживача;
   
5. 
   медична психологія;
   
6. 
   геронтопсихологія;
   
7. 
   спеціальна психологія;
   
8. 
   психологія особистості;
   
9. 
   педагогічна психологія;
   
10. 
    екологічна психологія;
    
11. 
    психологія мистецтва.
    

1. 
   ^ У народженої дитини мозок:
   

2. 
   Інтелект особистості:
   

1. 
   екстероцептивні;
   
2. 
   інтероцептивні;
   
3. 
   пропріоцептивні;
   
4. 
   больові;
   
5. 
   температурні;
   
6. 
   тактильні.
   

1. 
   Що таке педагогіка?
   

2. 
   Предметом педагогіки є:
   

1. 
   виховна діяльність, яка здійснюється у навчально-виховних закладах;
   
2. 
   підготовка підростаючого покоління до життя;
   
3. 
   розкриття закономірностей і механізмів оволодіння знаннями, навичками, вміннями; засвоєння людино. Соціально-культурного досвіду;
   
4. 
   процес цілеспрямованого розвитку і формування людської особистості в умовах її навчання, виховання й освіти.
   

3. 
   Завданням педагогічної науки є:
   

1. 
   вивчення проблем виховання, навчання, освіти людей;
   
2. 
   дослідження механізмів, закономірностей засвоєння людиною суспільного досвіду;
   
3. 
   пізнання закономірностей і законів педагогічного процесу;
   
4. 
   розробка порад, правил і рекомендацій щодо реалізації навчального процесу;
   
5. 
   розробка теорії, перетворення її в практиці технології.
   

4. 
   Які категорії є ключовими для педагогіки:
   

1. 
   профілактика;
   
2. 
   розвиток;
   
3. 
   соціальна адаптація;
   
4. 
   самовиховання;
   
5. 
   виховання;
   
6. 
   навчання;
   
7. 
   управління;
   
8. 
   освіта;
   
9. 
   формування;
   
10. 
    самоосвіта.
    

5. 
   Особистість – це:
   

1. 
   соціальна характеристика людини;
   
2. 
   людина як носій свідомості;
   
3. 
   доросла людина;
   
4. 
   розумна, відповідальна і вільна людина;
   
5. 
   індивід, який свідомо управляє власною поведінкою і діяльністю.
   

6. 
   Розвиток особистості – це:
   

1. 
   становлення людини як соціальної істоти, яке відбувається у процесі життєдіяльності;
   
2. 
   цілеспрямований процес формування в індивіда заданих якостей;
   
3. 
   кількісні та якісні зміни в організмі, які відбуваються в часі під впливом різних факторів;
   
4. 
   процес цілеспрямованого формування людської особистості в умовах її навчання, виховання й освіти.
   

7. 
   Формування особистості – це:
   

1. 
   цілеспрямований процес формування у вихованців необхідних якостей і переконань;
   
2. 
   становлення людини як соціальної істоти, яке відбувається у процесі розвитку, виховання і навчання;
   
3. 
   кількісні зміни в організмі;
   
4. 
   кількісні та якісні зміни в організмі, які відбуваються в процесі всього життя людини як соціальної істоти.
   

8. 
   Основними функціями педагогічного процесу є:
   

1. 
   освітня, розвиткова, виховна і психологічна підготовки;
   
2. 
   освітня, розвиткова, виховна;
   
3. 
   правильної відповіді немає.
   

1. 
   філософія, соціологія, шкільна гігієна, педагогіка, психологія, анатомія і фізіологія людини;
   
2. 
   основи педагогіки, дидактика, теорія виховання, школознавство;
   
3. 
   педагогічна психологія, педагогічна соціологія, театральна педагогіка, виправно-трудова педагогіка, військова педагогіка;
   
4. 
   загальна педагогіка, вікова педагогіка, спеціальна педагогіка, методика викладання окремих дисциплін, історія педагогіки, порівняльна педагогіка;
   
5. 
   педагогіка профтехосвіти, педагогіка шкіл продовженого дня, педагогіка шкіл-інтернатів, педагогіка вищої школи.
   

1. 
   це теорія навчання та освіти;
   
2. 
   це теорія навчання і виховання;
   
3. 
   це теорія навчання;
   
4. 
   це галузь педагогічної науки, що досліджує питання методики викладання окремих навчальних дисциплін.
   

1. 
   освітня, розвиткова, виховна і функція психологічної підготовки;
   
2. 
   освітня, розвиткова, виховна;
   
3. 
   правильної відповіді немає.
   

1. 
   процес і результат, що фіксує засвоєння встановленого обсягу наукових і спеціальних знань, навичок і вмінь, ціннісно орієнтованої, комунікативної та творчої діяльності;
   
2. 
   передавання теоретичних знань, практичних навичок і вмінь;
   
3. 
   спеціально організована діяльність людей щодо опанування певного обсягу наукових знань, практичних навичок і вмінь;
   
4. 
   викладання;
   
5. 
   правильної відповіді немає.
   

1. 
   спосіб реалізації навчального процесу;
   
2. 
   прийоми та способи роботи вчителя, за допомогою яких учні засвоюють програмний матеріал;
   
3. 
   основний прийом взаємозв’язаної діяльності учителя й учнів, що спрямована на досягнення цілей навчального процесу;
   
4. 
   способи та прийоми спільної діяльності учителя й учнів, які спрямовані на оволодіння знаннями, навичками та вміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей останніх, формування у них рис, необхідних для повноцінної життєдіяльності та майбутньої професійної діяльності;
   
5. 
   прийом співробітництва вчителя з учнями.
   

1. 
   загальні та професійні цілі освіти, виховання і розвитку підростаючого покоління;
   
2. 
   провідні методологічні положення і настанови сучасної загальної дидактики;
   
3. 
   вік учнів;
   
4. 
   особливості змісту, методів, форм роботи конкретних освітньо-виховних систем;
   
5. 
   рівень мотивації до навчально-пізнавальної діяльності учнів;
   
6. 
   особливості змісту професіограми конкретного спеціаліста;
   
7. 
   працездатність учнів;
   
8. 
   особливості змісту і методики викладання конкретної навчальної дисципліни та визначені її специфікою вимоги до добору загально дидактичних методів;
   
9. 
   цілі, завдання, зміст матеріалу та дидактичний задум конкретного заняття;
   
10. 
    тип і структура заняття;
    
11. 
    наявність часу на вивчення даної теми, розділу, рівня розумової та фізичної підготовленості учнів;
    
12. 
    рівень оснащення навчально-матеріальної бази;
    
13. 
    взаємини між учнями та вчителями;
    
14. 
    закономірності навчання;
    
15. 
    педагогічна майстерність учителів;
    
16. 
    методичний задум конкретного заняття;
    
17. 
    кількість учнів у класі.
    

1. 
   графічні роботи, демонстрування, самостійне спостереження;
   
2. 
   демонстрування, самостійне спостереження, ілюстрування;
   
3. 
   графічні роботи, вправи, лабораторні роботи;
   
4. 
   вправи, самостійне спостереження, демонстрування;
   
5. 
   лабораторні роботи, вправи, демонстрування.
   

1. 
   демонстрування, самостійні спостереження;
   
2. 
   вправи, лабораторні, практичні та дослідні роботи;
   
3. 
   робота з книгою, бесіда, графічні роботи;
   
4. 
   правильної відповіді немає.
   

1. 
   бесіда, робота з книгою, лекція;
   
2. 
   розповідь, пояснення, бесіда, лекція, дискусія, диспут;
   
3. 
   робота з книгою, лабораторні роботи, ілюстрування;
   
4. 
   правильної відповіді немає.
   

1. 
   способи реалізації навчального процесу в ігровій формі;
   
2. 
   прийоми та способи роботи вчителя, за допомогою яких учні засвоюють програмний матеріал у нетрадиційній формі;
   
3. 
   сукупність прийомів і способів психолого-педагогічного впливу на учнів, які спрямовані на розвиток у них творчого самостійного мислення, активізацію навчально-пізнавальної діяльності, формування творчих навичок та вмінь нестандартного розв’язання певних професійних проблем і вдосконалення навичок професійного спілкування;
   
4. 
   способи та прийоми спільної діяльності учителя й учнів, які спрямовані на оволодіння знаннями, навичками та вміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей, формування якостей, необхідних для повноцінної життєдіяльності та майбутньої професійної діяльності;
   
5. 
   активні методи навчання.
   

1. 
   це шляхи досягнення поставленої мети;
   
2. 
   це сукупність прийомів та способів роботи вихователя, за допомогою яких він впливає на вихованців;
   
3. 
   це способи впливу на свідомість, підсвідомість, емоції, почуття, волю і поведінку вихованців з метою формування у них запланованих якостей;
   
4. 
   це способи та прийоми спільної взаємозв’язаної діяльності вихователів і вихованців, яка спрямована на оволодіння духовними знаннями, навичками та вміннями, нормами та правилами вихованої поведінки, різнобічний і гармонійний розвиток особистості вихованця, формування у нього загальнолюдських, національних і професійних якостей, що визначені цілями виховання та необхідні для повноцінної життєдіяльності;
   
5. 
   це інструмент, за допомогою якого можна “доторкнутися” до особистості.
   

1. 
   зміст;
   
2. 
   мета, завдання та ідеал;
   
3. 
   прийоми, методи;
   
4. 
   результат, коригування;
   
5. 
   способи та форми.
   

1. 
   бесіда;
   
2. 
   самопереконання;
   
3. 
   самопідбадьорювання;
   
4. 
   самонавчання;
   
5. 
   самохарактеристика;
   
6. 
   самообов’язок;
   
7. 
   переконання;
   
8. 
   приклад;
   
9. 
   самоаналіз;
   
10. 
    самокритика;
    
11. 
    розповідь;
    
12. 
    самозаохочення.
    

1. 
   Л.С.Выготский. Воображение и его развитие в детском воздасте. – Собр. соч., т.2. М., Педагогика, 2000.
   
2. 
   Л.С.Выготский. Мышление и речь. Собр. соч., т.2. М., Педагогика, 2000.
   
3. 
   А.А.Леонтьев. Язик. Речь. Речевая деятельность. М.: Просвещение, 1998.
   
4. 
   А.А.Леонтьев.Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1997.
   
5. 
   П.А.М’ясоїд. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1998.
   
6. 
   Основи психології / за ред. О.В.Киричука / - К.: Либідь, 1997.
   
7. 
   А.А.Реан, Н.В.Бордовская, С.И.Розум. Психология и педагогика. – ООО “Питер Принт”, Санкт-Петербург, 2002.
   
8. 
   С.Л.Рубинштейн. Основы общей психологии. – Санкт-Петербург, 2000.
   

Навчальне видання