Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва icon

Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва




НазваОрганізація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва
Сторінка1/6
Дата07.06.2012
Розмір0.82 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Педагогічний коледж


ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ЯК НАПРЯМ МЕТОДИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА


(методична розробка)


Львів – 2010

Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва. Методична розробка / Укладач Р.Михайлишин. – Львів, 2010. - 85с.


Консультант: Нестер І.І. – заступник директора з навчальної роботи Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка


Рецензент: Вовк В.П., канд.. псих. наук, доцент, завідувач кафедри педагогіки і психології початкового навчання Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

^ Комп’ютерна верстка: Н.Баляс


Самостійна робота студента є основним шляхом оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових занять час. Проблема організації самостійності роботи студента набуває актуальності в умовах інтеграції освіти в європейський освітній простір, впровадження в практику роботи вищих навчальних закладів кредитно – модульної технології організації навчання.

Методична розробка призначена для користування викладачам і студентам.


ЗМІСТ

Вступ……………………………......................................

3


І. Організація самостійної пізнавальної діяльності студентів………………………………………………….


5

    1. Самостійна робота як складова навчального процесу........................................................................


5

1.2. Аналіз досліджень і публікацій……………………

11


1.3. Адаптація студентів до самостійної навчальної роботи………………………………………………….....


20

1.4.Мотивація як умова ефективної організації самостійної роботи студентів…………………………...


24


1.5. Самостійність – складова самостійної роботи……

25


1.6.Функції самостійної роботи…………………...........

28


1.7.Структура самостійної роботи……...........................

29


1.8. Умови забезпечення якості самостійної роботи….

31


1.9.Технології організації самостійної роботи………...

32


1.10. Класифікація самостійної роботи студентів……..

34


1.11. Рівні самостійної роботи……………………….....

37


1.12. Випереджувальні завдання у самостійній роботі.

39


ІІ. Наукові засади самостійної роботи студентів…….

40


2.1.Бібліографія – основа самостійної роботи студента…………………………………………………


42

2.2. Самостійна робота студента з книгою та іншими літературними джерелами: загальнонаукові основи….


44

2.3. Види читання……………………………………….

51


2.4. Способи читання…………………………………...

53


2.5. Уміння слухати і конспектувати лекції…………...

57


2.6. Підготовка до лабораторних, практичних, семінарських занять…………………………………….


61


2.7. Контроль за самостійною роботою студентів…….

63


ІІІ. Рекомендації…………………………………………

66


3.1. Рекомендації щодо організації ефективної самостійної роботи………………………………...…….


66


3.2. Організація і санітарно-гігієнічні вимоги до роботи з книгою…………………………………….…...


67


3.3. Рекомендації щодо роботи з книгою……………..

69

3.4. Рекомендації для оволодіння методом швидкісного читання……………………………..……..


70


3.5. Види записів при опрацюванні книг………………

72


3.6.Модель діяльності викладача при організації та проведенні самостійної підготовки під керівництвом викладача………………………………………………..



78



Висновки…………………………………………………


81

Література………………………………………………..

82



Вступ

В умовах ринкової економіки важливо забезпечити якісно новий рівень підготовки майбутніх фахівців. Для досягнення цілей сучасного суспільства необхідний спеціаліст, спроможний оперативно приймати нешаблонні рішення, діяти самостійно, творчо.

Нині відбувається заміна традиційного академічного навчання якісно новою навчально – виховною системою, в якій є пробудження і розвиток пізнавального інтересу студентів, здійснюється застосування активних методів і форм навчання із залученням проблемності, наукового пошуку і нових елементів педагогічного досвіду ( дискусій, поєднання навчання з дослідницькою діяльністю тощо), широко використовуються резерви автономності навчання та особистісної активності студентів. Одним із основних видів навчальної діяльності, за допомогою якого можна поліпшити якість підготовки фахівців, є самостійна навчально – пізнавальна діяльність студентів.

Методологія організації самостійної та індивідуальної роботи за кредитно – модульною технологією передбачає переорієнтацію із лекційно– інформаційної на індивідуально – диференційовану, особистісно – орієнтовано форму та на організацію самоосвіти студента. За таких умов викладач має стати каталізатором навчання, генератором ідей, забезпечити професійну самореалізацію особистості і формування її кваліфікаційного рівня. У сучасних умовах самостійність стає професійно необхідною якістю особистості будь–якого спеціаліста. Отже, і підготовка майбутніх спеціалістів у вищому навчальному закладі має орієнтуватися на формування у студентів цієї якості, а не лише на репродуктивну виконавську діяльність з оволодіння певною сумою знань і вмінь.

Уміння самостійно і творчо працювати - один з головних критеріїв, які характеризують готовність фахівця до професійної діяльності. Творчість починається там, де здійснюється самостійний пошук принципів, способів поведінки і дій. Творчість набуває розвитку на основі самостійності особистості і є вищим ступенем її розвитку.

Сучасні вимоги щодо рівня професійної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах на перший план висувають потреби формування творчої, активної, відповідальної і самостійної особистості майбутнього спеціаліста. Сучасний студент повинен відчувати відповідальність за якість свого навчання. Перед викладачами стоїть першочергове завдання: розвинути інтерес до набуття знань, сформувати професійно спрямовану мотивацію до процесу навчання.

Підготувати майбутнього вчителя до практичної діяльності повинні відповідна система організації навчального процесу та його забезпечення, склад викладачів, рівень відносин у системі викладач – студент, бажання й стимули студента в навчанні.


І.Організація самостійної пізнавальної діяльності студентів

    1. Самостійна робота як складова навчального процесу

Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, ре­гламентується робочим навчальним планом і повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 від загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається навчальною програмою з дисципліни, методичними ма­теріалами, завданнями та вказівками викладача. Навчальний матеріал з навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьо­вувався при проведенні навчальних занять.

У процесі самостійної роботи здійснюється самоосвіта студен­та, яка сприяє поглибленню, розширенню і більш міцному засвоєнню знань. Основним засобом самоосвіти є самостійне вивчення та опра­цювання наукової, науково-популярної, навчальної, політичної, ху­дожньої та іншої літератури. Джерелами самоосвіти слугують також газети і журнали (особливо фахові), радіо і телебачення, відвідування музеїв, театрів, виставок, спілкування з освіченими людьми, зі спе­ціалістами з різних галузей знань і практичної діяльності, зокрема з передовими педагогами.

Потреба у засвоєнні різнобічної інформації, піклування про роз­ширення власного кругозору та ерудиції вимагає від молодої людини певної цілеспрямованості, дисцип-лінованості, великих вольових зу­силь, уміння зосереджу-вати увагу на об'єктах вивчення, користувати­ся різними видами пам'яті та ін.

Важливою умовою ефективності самоосвіти є володіння студен­тами раціональними прийомами самостійної роботи у процесі під­готовки до лекції, семінарського заняття, практичної та лабораторної роботи, колоквіуму, заліку та екзамену, написання реферату, курсової, випускної роботи тощо.

Студенти мають певний обсяг знань, умінь та навичок самоосвіти, якими вони оволоділи за час навчання в загальноосвітній школі. Зрозуміло, що цього багажу недостатньо для продовження самоосвіти в нових умовах навчання, тому викладачі вищого закладу освіти під час на­вчальних занять повинні пропонувати студентам способи вирішення різних пізнавальних задач, з якими доводиться зустрічатися вчителю в його практичній діяльності, вчити їх добирати необхідну для роботи літературу, виділяти з прочитаних книжок найголовніше і найістотні­ше, вчити умінню робити необхідні виписки, складати тези і конспек­ти, користуватися енциклопедіями, довідниками, словниками та ін. Велику користь у справі самоосвіти студентів приносить заслуховування на семінарських заняттях підготовлених студентами повідомлень, допо­відей, рефератів на різні теми, робота з першоджерелами. Під час ла­бораторних і практичних занять з психолого-педагогічних дисциплін і методики викладання предмета за фахом, а також у процесі педагогічної практики студенти виробляють уміння спостерігати педагогічні факти і явища, узагальнювати їх.

Самостійна і творча праця студентів - складова частина сис­теми навчального процесу та його забезпечення (методичного, ма­теріально-технічного), активна пріоритетна форма навчання при обов'язковому педагогічному керівництві з боку викладачів. Це один з основних засобів оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових занять.

Мета самостійної роботи - це формування умінь оволодіння раціональними прийомами розумової діяльності, розвиток умінь співвідносити загальнотеоретичні положення з реальними подіями, явищами, процесами; формування та розвиток умінь визначати на­вчальну проблему та знаходити способи її розв'язання

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального ма­теріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, у системі Інтернет, домашніх умовах. Результати засвоєння сту­дентом матеріалу виносяться на підсумковий контроль паралельно з навчальним матеріалом, який опрацьовувався у ході проведення навчальних занять викладачем.

Самостійна робота базується на педагогічних і психологічних закономірностях, детермінується змістом, методами організації на­вчання, індивідуально-типоло-гічними відмінностями студентів, що забезпечує комплек-сний вплив на засвоєння кожним студентом на­укових знань, способів дій, практичних умінь і навичок.

Важливу роль в організації самостійної роботи відіграють групові та індивідуальні консультації, які студент може отримати у викладача.

^ Вимоги до організації самостійної роботи:

• здійснення планування з урахуванням фізичних затрат

часу на самостійну роботу з метою попередження пере-

вантаження сту­дентів;

• упровадження нових інформаційних технологій для науково- методичного забезпечення самостійної роботи студентів;

• створення рекомендацій щодо впровадження таких організа­ційних форм і методів, які б активізували самостійну роботу;

• визначення вимог та критеріїв оцінювання різних видів само­стійної роботи студентів;

• поступове нарощування складності завдань для самостійної роботи.


^ Дидактичні ресурси організації самостійної роботи:

• навчальна і допоміжна література, методичні рекомендації, пе­релік питань, завдань і проблем для самостійної роботи;

• методичні рекомендації, завдання на проведення лабораторних і практичних робіт, плани семінарських занять, навчальна і спеціальна література;

• завдання, методичні вказівки з наведеними, за необхідності, ал­горитмами вирішення типових задач, навчальна, довідкова і спеціаль­на література;

• завдання, довідкова література, технічні засоби навчання;

• методичні вказівки, структура роботи, алгоритм творчого пошу­ку рішень, творчі завдання, довідкова педагогічна та навчальна літе­ратура;

• методичні вказівки з проведення лабораторних робіт, плани про­ведення ділових ігор, творчі завдання;

• плани наукових досліджень, збірники науково-педагогічних до­сліджень, творчі завдання, наукова і спеціальна психолого-педагогічна література.

Самостійна робота починається з постановки мети, навчальних завдань, визначення контрольного обсягу матеріалу відповідно до навчальної програми і консультації викладача. Ефективність само­стійної роботи залежить і від контролю, який включає поетапний самоконтроль та підсумковий контроль викладачем результатів до­сягнутого.

^ Типи самостійної роботи студентів


Репродуктив-

ний тип

Евристич-ний тип

Пізнавально – практичний тип

Творчий тип

завдання на відтворення та актуалізацію засвоєних знань без їх видозміни

логічно-пошукові завдання, набуття нових знань, удосконален-ня і поглиб-лення раніше засвоєних

експеримента-льно-пошуко-ві завдання, отри­мання знань на осно-ві експери­менту

художньо-образні завда-ння, емоційно – образне відображення дійсності

тренувальні завдання, відтворення вивче­ного в процесі застосування на практиці

констатую­чі завдання, пізнання нових фактів і опис явищ дійсності за їх зовнішні­ми ознаками

теоретико-практичні завдання, самостійне складання і вирішення при­кладів і за­вдань

науково-творчі завдання,творчі роботи пошу­кового змісту, їх наукове оформлення

оглядові, завдан-ня на системати-зацію вивченого ма­теріалу




суспільно-практичні завдан­ня, пов'язані з педагогічною діяльністю






^ Самостійна навчальна діяльність студента здійснюється через:

1. Засвоєння певної інформації з підручників, навчальних по­сібників, довідкової літератури, конспектів лекцій, Інтернету.

2. Опрацювання рекомендованих та інших літературних джерел (коспектування, реферування, анотація).

3. Підготовка тез (для доповіді, виступу, повідомлення на семі­нарі).

4. Моделювання педагогічних ситуацій, окремих елементів уро­ків, розв'язування педагогічних завдань на практичних заняттях.

5. Ознайомлення з практичним досвідом роботи вчителів се­редніх загальноосвітніх навчальних закладів.

6. Спостереження та аналіз певних явищ, процесів педагогічної діяльності.

7. Добір, планування та участь в іграх (навчальних, розвиваю­чих, дидактичних тощо).

8. Самоконтроль та самотестування за допомогою комп'ютер­них навчальних та контрольних програм.

9. Виконання різних вправ, аналіз педагогічних ситуацій, тре­нінг.

10. Виконання завдань науково-дослідницької, пошукової та творчої самостійної роботи.


    1. Аналіз досліджень і публікацій


Аналіз розвитку проблем самостійної діяльності дозволяє виділити три напрями, в рамках яких проблема самостійної діяльності обговорюється впродовж багатьох віків розвитку школи.

Представниками першого напряму можна вважати давньогрецьких вчених (Сократ, Платон, Арістотель), які глибоко і всебічно обґрунтували значення активного і самостійного оволодіння учнями знань. В своїх судженнях вони виходили з того, що розвиток мислення людини успішно протікає тільки в процесі самостійної діяльності, а удосконалення особистості і розвиток її здібностей – шляхом пізнання (Сократ).

Другий напрям бере свій початок у працях Я.А Коменського, змістом якого є розробка організаційно – практичних питань учнів в самостійній діяльності. При цьому предметом теоретичного обґрунтування основних положень проблеми виступає діяльність вчителя без достатньо глибокого дослідження та аналізу природи діяльності самого учня. Я.А.Коменський зазначав: «... Альфою та омегою нашої дидактики нехай буде пошук і відкриття способу, за яким би учителі менше навчали, а учні більше б училися».

Третій напрям характеризується тим, що самостійна діяльність учнів не тільки декларується як педагогічний засіб або метод викладання, але і є предметом дослідження. Цей напрям бере свій початок у працях К.Д.Ушинського.

У педагогіці проблеми організації самостійної роботи сту­дентів досліджували багато провідних вчених (А.М.Алексюк, Г.Н.Алова, С.І.Архангельський, Ю.К.Ба-банський, В.П.Беспалько, В.К.Буряк, В.В.Давидов, М.А.Да-нилова, Б.П.Йосіпов, В.І.Загвязинський, В.А.Козаков, Г.В.Кудрявцева, Н.В.Кузьміна, І.Я.Лернер, А.М.Матюшкін, О.Г.Мороз, Н.Д.Нікандров, М.М.Скаткін, М.М.Солдатен-ко, П.І.Підкасистий, Н.Ф.Тализіна, Г.І.Щукіна та ін.).

Психологічні аспекти її висвітлено в працях Б.Г.Ананьєва, Д.І. Богоявленського, Л.С. Висотського, І.Я.Гальперіна, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, І.А.Менчеж-ської, С.Л.Рубінштейна, К.К.Платонова та інших, методистів (О.М.Біляєва, Л.М.Паламар, М.І.Пентилюк, К.М.Плиско). Ці автори розкривають сутність самостійної роботи, її види і форми, дидактичні й лінгводидактичні принципи, визначають роль, функції у загальній системі підготовки спеціалістів.

У сучасній вищій педагогічній школі досліджен­ня цієї проблеми здійснюється за такими аспектами:

  • педагогічні основи організації самостійної роботи студентів (Е.В. Гапон, Н.І. Гелашвілі, В.О.Кобзарьов, О.В.Рогова, Л.М.Клименко, Г.Є. Гнитецька);

  • контроль за самостійною роботою студентів (Н.П.Краєвська, Р.К.Мошанова, В.М.Єфімов, Л.М.Руса-кова, З.Н.Ямалдінова, Н.В.Черкезова;

  • керівництво аудиторною і позааудиторною самостійною діяльністю студентів (Н.П.Грекова, Л.І.Заякіна, Л.В.Клименко, Т.В.Степура, Д.Д.Тетеріна);

  • формування навичок самостійної навчальної діяльності (Н.О.Ликова, А.Г.Рамошкене, О.В.Рогова, Д.М.Ситди-кова);

  • організація самостійної роботи студентів педагогічних закладів різного рівня акредитації (І.П.Бобакова, С.О.Борисюк, Г.Л.Гаврилова, Н.І.Дідусь, С.І.Марченко, О.С.Маслов, М.І. Сичова, О.І.Яхно).

Що ж входить у поняття «самостійна робота студентів?» Деякі дослідники вважають самостійною тільки активну творчу роботу студента, в основі якої лежать його самостійність, потреба й уміння самостійно мислити, здатність орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, завдання і знаходити підхід до їх вирішення.

Таке розуміння наближує самостійну роботу до творчої і, на думку деяких дослідників, звужує це поняття. До самостійної роботи вони зараховують і виконавську діяльність студента, що охоплює не лише домашню самопідготовку з розширення і закріплення знань, а усю сукупність його занять, у тому числі вміння слухати лекцію, писати конспект тощо. У такому разі будь – яка діяльність студента, за якої відбувається засвоєння знань і вмінь, є самостійною роботою.

Пізнавальна активність становить основу самостійної діяльності, але, з іншого боку, вона може формуватися під час її виконання, що здійснюється завдяки і змісту самостійної роботи, і характеру процесу діяльності, і управління нею викладачем.

Досліджуючи проблеми формування пізнавальної активності студентів, потрібно відзначити таку особливість самостійної роботи, як її здатність збуджувати розумову діяльність, залучати до активного процесу пізнання. Цьому сприяє пізнавальне завдання, яке ставиться перед студентом, усвідомлюється, привласнюється ним і поступово перетворюється на внутрішнього збудника до дії, на мотив. Г.Щукіна в своєму визначенні розглядає пізнавальну активність як «…утворення особистості, яка виявляє інтелектуальний відгук на процес пізнання, живу участь, розумово – емоційну чуйність учня у пізнавальному процесі».

Найбільш цінні результати, на думку М.Данилова, досягаються саме тоді, коли поєднується пізнавальна активність з розвитком самостійності. В окремих працях М.Махмутов визначає активність як форму виявлення пізнавальної самостійності. Н.Половнікова переконана, що активність і самостійність як у розвитку, так і у виникненні неподільні.

У педагогічній літературі зустрічаються різноманітні визначення самостійної роботи. Так, Р.Мікельсон розуміє під нею виконання студентами завдань без жодної допомоги, але під спостереженням викладача. Є.Я.Голант, не даючи визначення поняття, підкреслює, що в теоретичному аналізі проблеми самостійної роботи, не слід ототожнювати самостійність студентів в роботі як межу особи з самостійною роботою, як умову виховання цієї межі. Заслугою Є.Я.Голанта є те, що він підкреслює внутрішню сторону самостійної роботи, відзначаючи, що вона виражається в самостійності думок і висновків. У своїх публікаціях він виділяє ознаки самостійної роботи:

  • наявність навчального завдання, що складається з декількох дій, виконання роботи;

  • виконання роботи без безпосереднього керівництва педагога;

  • негайної перевірки ним кожної дії.

Р.Б.Срода самостійною вважає таку діяльність, яку навчаючись виконують, проявляючи максимум активності, творчості, самостійність думки, ініціативи.

Досить повне визначення самостійної роботи дає в своїх дослідженнях Б.П.Єсипов: «Самостійна робота, що відбуається в процесі навчання – це така робота учнів, яка виконується без безпосередньої участі педагога, але з його завданням в спеціально наданий для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть досягти поставленої в завданні мети, докладаючи свої зусилля і виражаючи в тій або іншій формі результат розумових або фізичних ( або і тих і інших разом) дій». Він також відзначає, що при правильній постановці процесу навчання у всіх його ланках потрібна активність тих, хто навчається. Високий ступінь активності досягається в самостійній роботі, організованій з навчально – виховною метою.

У наведених висловах істотно важливою є позитивна оцінка самостійної роботи і керівна роль педагога.

М.Т.Дайрі, розглядаючи самостійну роботу, виділяє в ній наступні ознаки:

  • відсутність сторонньої прямої допомоги;

  • опора на власні знання, уміння, переконання, життєвий досвід, світогляд, використання їх при розробці питання і рішенні його по-своєму, вираз особистого відношення, вислів власного аргумен-тування, прояв ініціативи, творчого початку;

  • зміст роботи–освітнє, виховне, логічне – є важливим, повноцінним і тому збагачує того, хто навчається, викликає напругу мислення і його розвиток.

На думку П.І.Підкасистого, основною ознакою самостійної роботи є наявність в кожному виді самостійної навчальної праці студентів так званої генетичної клітинки, тоюто конкретного пізнавального завдання, що передбачає послідовне збільшення кількості знань і їх якісне ускладнення, оволодіння раціональними методиками і прийомами розумової праці, уміння систематично, ритмічно працювати, дотримувати режим занять, відкривати для себе нові способи навчальної діяльності. Він виділяє такі типи самостійної ро­боти:

  • самостійна робота за зразком (ро­бота виконується на основі зразка, інструкції, тому рівень пізнаваль­ної активності та самостійності не вихо­дить за межі репродуктивної діяльності);

  • реконструктивна самостійна ро­бота (інтелектуальні та практичні дії сту­дентів на реконструювання, перетво­рення навчальних текстів та наявного досвіду вирішення завдань, що пропо­нуються для самостійного виконання);

  • самостійна робота варіативного типу (пізнавальна діяльність та самостій­ність студентів виражається у виконанні узагальнень під час аналізу проблемної ситуації, у відмежуванні суттєвого від другорядного; під час виконання ро­боти такого типу відбувається накопи­чення нового досвіду діяльності);

  • творча самостійна робота (пізна­вальна активність та самостійність сту­дента досягає найвищого рівня, студент виробляє принципово нові для нього знання, цінності матеріальної та духов­ної культури).

Досліджуючи сутність самостійної роботи студентів, науковці, прагнучи до комплексного розв’язання проблеми, її організації і виділяючи різні аспекти, важливе місце відводять індивідуально–орієнтованому підходу до студентів. Найчастіше він розуміється як вичленення психолого–педагогічних ознак, індивідуальних особливо-стей особистості:

  1. мотивації та установки, процесуальних характеристик мислення, обсягу оперативної пам’яті ( Ю.М.Кулюткін, Г.С.Суховська);

  2. рівня сформованості індивідуального стилю діяльності ( Г.І.Щукіна);

  3. особливості нервової системи ( К.М.Туревич).

Крім того, ефективність самостійної роботи залежить від частоти і глибини контролю. Про частоту контролю говориться в роботах Н.Ф. Тализіної, яка довела, що він не може здійснюватися неперервно; контролю підлягають продукти, результати кожної операції.

Діяльність викладача з організації самостійної роботи студентів на основі індивідуально – орієнтованого підходу має включати такі напрями:

  1. розробка системи нових завдань з предмета різних рівнів складності;

  2. індивідуалізація навчальних завдань для виділення типологічних груп;

  3. зміна рівнів складності навчальних завдань для студентів різних типологічних груп для того, щоб ступінь самостійності у процесі їх виконання постійно зростав;

  4. створення позитивного емоційного фону заняття;

  5. співвіднесення оптимальних поєднань фронтальної, групової та індивідуальної форми роботи з урахуванням специфічних відмінностей кожної типологічної групи;

  6. надання викладачем консультативно дозованої допомоги залежно від типологічних особливостей студентів і рівня складності навчального завдання;

  7. регулювання частоти і глибини контролю за продуктивністю виконання самостійної роботи залежно від типологічних особливостей студентів.

Аналіз психолого – педагогічної літератури засвідчує, що сьогодні вивчення організації самостійної роботи проводиться за такими напрямами:

  1. Планування і фізичні затрати часу на самостійну роботу.

  2. Впровадження таких організаційних форм і методів, які активізують самостійну роботу.

  3. Організація самостійної роботи з окремих дисциплін.

  4. Організація самостійної роботи з метою виявлення закономірностей її здійснення.

  5. Організація самостійної роботи залежно від індивідуальних особливостей тих, хто навчається.

Учені єдині в погляді на те, що самостійна робота базується на педагогічних і психологічних закономірностях, детермінує змістом, методами, організації навчання, індивідуально – типологічними відмінностями студентів. Саме такий підхід до неї забезпечує комплексний вплив на засвоєння кожним студентом наукових понять, способів дій, на формування певних особистісних характеристик.

Розгортання самостійної роботи студентів починається з постановки навчальних завдань. Тут враховуються дидактичні вимоги до навчальних завдань, що здатні викликати адекватні дії студентів – ті дії, які відповідають їхнім типологічним особливостям.

Для студента саме пізнавальне завдання є зовнішньою причиною, що спонукає до дії. У процесі самостійної роботи він, спираючись на набуті знання, оволодіває новими знаннями, уміннями, навичками. Тільки на основі системи пізнавальних завдань, які детерміновані частково дидактичною метою, можлива організація самостійної роботи студентів без безпосередньої участі викладача, але під його контролем. Такий підхід дає змогу реалізувати опосередковане управління пізнавальною діяльністю, індивідуалізувати темп навчання, а за певної структури пізнавальних завдань – і шлях студента до дидактичної мети.

Одна з основних вимог до системи пізнавальних завдань – поступове нарощування їх складності.

При організації самостійної роботи студентів на основі постановки навчальних завдань можливе використання двох способів: перший – давати завдання однакової складності, подаючи різні види допомоги залежно від індивідуальних особливостей студентів; другий – завдання різних рівнів складності з урахуванням типологічних відмінностей. Розробляючи систему навчальних завдань різних рівнів складності, слід урахувати принцип професійної спрямованості вузівського навчання, який забезпечує професійну мотивацію навчальної діяльності.

На думку вчених – педагогів, продуктивність самостійної роботи студентів визначається позитивним емоційним ставленням до навчальної діяльності. Саме тому організація самостійної роботи в різних типологічних студентських групах передбачає індивідуально – орієнтований підхід. Для слабо встигаючих потрібно створювати спеціальні ситуації успіху шляхом добору таких завдань, які вони в даний момент зможуть виконати та активного заохочення. Сильним важливо забезпечити можливість отримувати радість від подолання особливих труднощів при розв’язанні завдань підвищеної складності. Тобто досягається відповідність рівня складності навчального завдання і можливостей тієї чи іншої типологічної групи.

Учені зазначають, що ефективність самостійної роботи студентів залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників: змісту та складності її завдань, керівництва з боку викладача, рівня знань та загального рівня розвитку сту­дента, його інтелектуальних умінь та на­вичок, мотивів, засобів та прийомів нав­чальної діяльності тощо.


  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconРозпорядження №292 від 26. 11. 2009 р. Про методичні поради щодо форм самостійної роботи студентів та їх методичного забезпечення
З метою надання консультативної допомоги кафедрам університету у створенні методичного забезпечення самостійної роботи студентів...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconОрганізація самостійної роботи з екстернами
Організаційна робота у цьому напрямі включає складання плану роботи, підготовку методичної документації з самостійної роботи, розробку...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconПлан роботи методичного відділу на 2009-2010 навчальний рік
Моніторинг організації кафедрами університету самостійної роботи студентів на сайті хду
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconЩодо самостійної роботи з навчальної дисципліни “мікроекономіка”
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни “Мікроекономіка” для студентів денної та заочної форм навчання...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconСамостійної роботи з навчальної дисципліни „ економіка й організація діяльності об’єднань підприємств
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Економіка й організація діяльності об’єднань підприємств» для...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconВ. М. Бабаєв методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «системна організація професійної діяльності»
Методичні вказівки до самостійної роботи з дисципліни «Системна організація професійної діяльності» для студентів денної І заочної...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Організація обліку"
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Організація обліку" (для студентів 5 курсу...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconОрганізація самостійної роботи студентів агроінженерних спеціальностей за кредитно-модульною системою постановка проблеми
Організація самостійної роботи студентів агроінженерних спеціальностей за кредитно-модульною системою
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Організація обліку"
Методичні вказівки до проведення практичних занять та самостійної роботи з дисципліни "Організація обліку" для студентів 5 курсу...
Організація самостійної роботи студентів як напрям методичного керівництва iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни „ економіка й організація діяльності об’єднань підприємств для студентів
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Економіка й організація діяльності об’єднань підприємств» для...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи