Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" icon

Конспект лекцій з курсу "економіка та організація інноваційної діяльності"




НазваКонспект лекцій з курсу "економіка та організація інноваційної діяльності"
Сторінка1/3
Дата07.06.2012
Розмір0.56 Mb.
ТипКонспект
  1   2   3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З КУРСУ “ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

(для студентів заочної форми навчання ФПО та ЗО

спец. 7.050106 “Облік та аудит і

7.050107 “Економіка підприємства”)


Харків - ХНАМГ - 2005


Конспект лекцій з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності “ (для студентів заочної форми навчання ФПО і ЗО спец. 7.050106 “Облік і аудит” і 7.050107 “Економіка підприємства”)Укл.: Жемеренко О.В. - 52 с.


Укладач : Жемеренко О.В.


Рецензент: д-р єконом. наук, професор Харківського національного університету ім В.Н. Каразина Л.І. Яковлєв


Рекомендовано кафедрою ЄУБ та МГ, протокол № 2 від 14 вересня 2004р.

ЗМІСТ


Стор

ВСТУП........................................................................................……………………..4

1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ...................6

2. КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.............................................……………………………………….………..10

2.1. Цілі інноваційної діяльності..................................................…………………10

2.2. Принципи діяльності .............................................................…………………11

2.3. Завдання діяльності................................................................…………………13

^ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ СТАНОВЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ....................................................…………………………………….14

3.1. Програма “Техноімпорт”......................................................………………….15

3.2. Програма” Експорт”…………………………………………………………...20

3.3 Програма “Інформація”.........................................................…………………..22

3.4. Програма “Венчурне підприємництво”.............................…………………...25

3.5. Програма ”Інвестор”.............................................................………………….36

3.6. Програма “Освіта-наука”...................................................……………………39

3.7. Структура управління регіональною інноваційною діяльністю....................42

ВИСНОВКИ..................................................................................………………….47

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..........................................................…………………….49


ВСТУП

З різних причин Україна, яка була периферією колишнього Союзу, тепер знаходиться осторонь процесів інтеграції та інтернаціоналізації у світовій економіці, що сильно стримує розвиток України як суб`єкта господарського механізму світу.

У даний час, час переходу до ринкових відносин, необхідно переглянути теоретичні основи і практику функціонування економіки України, і на цій основі шукати шляхи входження молодої держави у світове співтовариство не як сировинного придатка і ринку для третьосортних товарів, а як повноправного учасника, на якого треба зважати як у політичних, так і в економічних перипетіях сучасного життя.

Сьогодні Україна переживає важкі часи. Головними диспропорціями в економіці України є дефіцит бюджету, спад національного доходу, порушення платіжного й торговельного балансів, істотне перевищення імпорту над експортом [24,c.15], що в сукупності визначає фінансові можливості держави, якій необхідно вирішувати багато складних питань і виконувати національні й регіональні програми, що потребують інтелектуальних та матеріальних витрат.

Перехід України до відкритої економіки може виявитися неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних високорозвиненим країнам.

Нашій державі необхідно реалізувати комплекс заходів з розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміни зовнішньоторгової системи, що повинно прискорити процес інтегрування у міжнародний ринок.

Виходячи із ситуації, що склалася, слід визначити основні пріоритети сучасної української економічної політики. Це реанімація та стимулювання виробництва, створення сприятливого інвестиційного клімату, приведення якості продукції до рівня, при якому реальним стане вихід на світовий ринок.

Провідне місце (близько 70%) в експорті найбільш розвинених країн (в тому числі США, Німеччини, Японії) посідають саме наукомісткі, високотехнологічні товари [24,c.130]. Їх конкурентоспроможність забезпечується великими витратами, в тому числі з боку держави, на науково-дослідні й конструкторські розробки. Економіка цих країн і країн, що здійснили потужний ривок у світові лідери, сьогодні будується в першу чергу на реалізації наукових досягнень.

У різних країнах проблема реалізації нововведень вирішується по-різному, хоч і можна простежити певні моменти, спільні для більшості сучасних лідерів науково-технічного прогресу .Але не підлягає сумніву те, що наука стала реальною виробничою силою на даному етапі і буде залишатися нею в майбутньому.

Завдання України - в найкоротший час вивчити досвід вирішення цих проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики з урахуванням реальних умов.

Перший крок у цьому напрямі вже зроблено, ним стало Розпорядження Президента України від 23.01.1996 р. № 17/96 “Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів”, де створення та функціонування інноваційних структур визначається як “один з пріоритетних напрямів підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу для розв`язання завдань технологічного оновлення виробництва” [8].

Однак багато аспектів становлення цілісної системи управління інноваційною діяльністю в умовах сучасної України та її подальшого функціонування не знайшли глибокого висвітлення у науковій літературі.

Разом з тим ряд важливих питань, пов`язаних з новими підходами до їх вирішення, насамперед організаційно-управлінських питань формування цілісних регіональних інноваційних структур в умовах економічної кризи, потребують подальшої розробки. Метою є подолання суперечностей ,що склалися в умовах, коли реструктуризована командно-адміністративна система фактично втратила здатність впливати на процеси, що відбуваються в сучасній українській економіці.


^ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ

ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

Щоб прискорити процес інтегрування у міжнародний ринок, нашій країни необхідно реалізувати комплекс заходів з розвитку підприємництва, децентралізації зовнішньоекономічної діяльності, зміни зовнішньоторгової системи.

Зовнішньоекономічна діяльність посідає одне з найважливіших місць і є вагомою складовою економічної системи будь-якої незалежної держави.

Структура українського експорту вкрай незадовільна. Головну роль в ній відіграють сировина, напівфабрикати, сільськогосподарська продукція [24,c.7].

Реальну небезпеку становить те, що непродуманий експорт ресурсів може призвести до серйозних, навіть непоправних наслідків, оскільки сировинні ресурси обмежені й вичерпані. Крім того, надмірне захоплення експортом може стати, до певної міри, стимулом для видобувних галузей, і в той же час призводити до подальшого занепаду інших, до відставання в області, наприклад, машинобудування, особливо в його найсучасніших галузях - мікроелектроніці, лазерній, електронно-обчислювальній техніці та інших напрямах.

Разом з тим статистичні дані, опубліковані Світовою торговою організацією в 1994 р., свідчать, що на перше місце серед експортних товарів з часткою близько 11% від їх загального обсягу, вийшла комп`ютерна техніка та програмне забезпечення [24]. Це говорить про те, що ринок машин і обладнання насичується найбільш наукомісткою продукцією. Теж саме можна сказати і про інші ринки.

Неухильне зростання об`ємів продажу наукомісткої продукції свідчить про все більшу увагу, яку держави - світові лідери приділяють проблемам якнайшвидшої реалізації нововведень. У таких країнах, як США, Японія та інших, програми державної підтримки інноваційної діяльності включено до пріоритетних напрямів внутрішньої політики у ХХІ ст.[25].

Інноваційна політика - складний, не позбавлений ризику процес, здійснення якого визначається багатьма передумовами: технічними, фінансовими, економічними, соціальними [11]. Інноваційна політика об`єднує науку, техніку, підприємництво, економіку і управління. Вона стосується всього соціально-економічного середовища , включаючи виробництво, банки, науково-технічні кадри, рівень науково-технічної грамотності населення, і є, в принципі, сукупністю заходів, пов'язаних з просуванням нової, або покращеної продукції на ринок збуту.

Умовно можна виділити чотири варіанти інноваційної політики [11] :

  1. Політика “технологічного поштовху” ґрунтується на тому, що пріоритетні напрямки розвитку науки й техніки визначаються державою, яка володіє необхідними матеріальними ресурсами, експертизою та інформаційним забезпеченням. Такий варіант інноваційної політики виходить з наявності науково-технічних та соціально-економічних проблем і передбачає для їх вирішення розробку різних державних програм, великих капіталовкладень, інших прямих форм державної участі у регулюванні інноваційних процесів. Характерним прикладом такої політики є політика уряду США у 40-50-х роках, коли створювались принципово нові напрями в галузі електроніки, ЕОМ, зв`язку, авіабудування.

  2. Політика “ринкової орієнтації” передбачає провідну роль ринкового механізму в розподілі ресурсів й визначенні напрямів розвитку науки і техніки. Така політика орієнтована на обмеження ролі держави в стимулюванні фундаментальних досліджень, створенні економічного клімату та інформаційного середовища для нововведень у фірмах, скорочення прямої участі в НДЕКР та дослідженнях ринків, а також на зменшення прямих форм регулювання, які заважають стимулюванню ринкової ініціативи та ефективній перебудові ринку. Ця форма політики була пріоритетною в 70-х роках у США, Німеччині, Японії, на початку 80-х років поворот до неї здійснила більшість розвинених країн.

3. У 60-70-х роках в США мала місце політика “соціальної орієнтації”, яка передбачала регулювання соціальних наслідків НТП, а прийняття рішень базувалось на широкому соціально-політичному консенсусі із залученням широкої громадськості. Цей час характерний великою кількістю розробок у військовій сфері, які було направлено в цивільну промисловість для виробництва товарів народного споживання.

4. Зусилля, які направляються на зміну економічної структури господарського механізму. Вона передбачає великий вплив передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, на зміни галузевої структури, на взаємодію суб`єктів господарювання, на рівень життя і т.д. У даний час тільки Японія послідовно дотримується такої політики, здійснюючи її паралельно з ринковою.

Але майже 30-річний потік технологій, який дозволив Японії зайняти позицію серед світових лідерів, з подання Пентагону, був суттєво перекритий адміністрацією Рейгана. Тому японський уряд, спільно з найвпливовішими корпораціями, висунув нову концепцію: односторонній потік технологій замінити на спільні дослідження на основі взаємності, чим забезпечити постійне надходження до країни нових перспективних розробок [25]. Цей підхід забезпечив здійснення нового витка економічного розвитку країни, але небезпека з боку “молодих тигрів” Південно-Східної Азії примусила шукати нові шляхи стимулювання науково-технічного прогресу. У результаті було висунуто шестицільову програму досягнення абсолютного технічного лідерства на основі використання минулого досвіду й потужності промислового потенціалу [25]. Програма включає наступні стратегічні напрями :

  1. Паралельна реалізація науково-технічних програм.

  2. Стратегічні міжнародні союзи.

  3. Проект “Технополіс”.

  4. Створення телекомунікаційних мереж.

  5. Підтримка венчурного капіталу і венчурних фірм.

  6. Селективне заохочування імпорту.

На відміну від практики минулих років, ці напрями пов'язані не з величезними бюджетними витратами, а, скоріше, ґрунтуються на максимальному використанні переваг, які випливають з основних змін у японському суспільстві.

Гаслом цієї програми могла б стати фраза, надрукована в журналі “Джапан індастрел джорнел” у 1985 р., під час роботи ЕКСПО-85: “Зворотний відлік почався. Залишилось лише 15 років до ХХІ сторіччя. Ви готові? Ми - так !”[26].

Ситуація в нашій економіці мало відрізняється від повоєнної Японії чи Німеччини. То чи варто шукати свій власний шлях на початку виходу з кризи, чи не оптимальніше адаптувати чужий досвід до умов сучасної України?

Указаним обласним, Київській та Севастопольській держадміністраціям доручено сприяти створенню інноваційних структур, що мають за мету розв`язання першочергових проблем економічного розвитку регіону на базі нових технологій та виробництва конкурентоспроможної продукції [8].Але за простотою формулювання проблеми прихована велика й розтягнута в часі робота, яка не може бути виконана простим створенням нової адміністративної структури. Таке розуміння інноваційного процесу є дуже спрощеним і може серйозно зашкодити в майбутньому. Вирішення цього завдання потребує комплексного підходу і є довгостроковим.

По-перше, необхідно визначитись із стратегічними й тактичними аспектами організації інноваційної діяльності. Стратегічний напрям передбачає забезпечення корінної структурної перебудови економіки. Його реалізація включає матеріально-технічне забезпечення довгострокових програм розвитку науково-технічної інфраструктури (лабораторій, наукових центрів), створення механізмів фінансування нововведень з підвищеним ризиком, здійснення великомасштабних науково-технічних програм, які потребують міжгалузевої кооперації або спільного, науки з промисловістю, задоволення соціальних потреб.

Заходи тактичного порядку спрямовуються в першу чергу на зміцнення інноваційного потенціалу компаній, підвищення якості продукції та ефективності виробництва.

Кожна область повинна мати свою програму, свої пріоритетні напрями відповідно до стану власної науково-промислової бази, виходячи із потенційних виробничих можливостей регіону, орієнтуючись на наявні ресурси й ринкові потреби. Але є безперечним те, що без науково-технічного прогресу, використовуючи екстенсивні й жорсткі командні методи, вивести країну із стану соціально-економічного колапсу на межі ХХІ ст. неможливо.


^ 2. КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ

ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

2.1. Цілі інноваційної діяльності

Основною метою інноваційної діяльності є створення системи взаємодії всіх учасників циклу, що забезпечують науково-технічний прогрес : наукового, технічного та виробничого потенціалів.

Організаційно-управлінські цілі

Довгострокові організаційно-управлінські цілі:

  1. побудова саморегульованої цілісної регіональної інноваційної системи;

  2. вироблення системи управління інноваційними процесами, яка максимально пристосована до конкретних умов та завдань;

  3. формування принципово нової системи управління економікою регіону;

  4. створення якісно нової територіальної організації виробництва.

Середньо й короткотермінові організаційно-управлінські цілі:

  1. створення єдиного інформаційного середовища;

  2. вироблення системи оцінки ефективності діяльності інноваційної системи та її структурних підсистем;

  3. розробка системи контролю та зворотного зв`язку;

  4. розробка механізмів модифікації структури діяльності;

  5. розробка ринкових механізмів взаємодії суб`єктів діяльності між собою та із зовнішніми системами;

  6. якісна перебудова зв`язків у ланцюгу освіта-наука-виробництво.

Соціально-економічні цілі

Довгострокові соціально-економічні цілі:

  1. завоювання стабільних позицій у відповідних сегментах світової ринкової системи;

  2. корінне оновлення основних фондів;

  3. переорієнтація економіки на виробництво наукомісткої високотехнологічної продукції;

  4. вирівнювання балансу “імпорт-експорт”;

  5. накопичення критичного технологічно-фінансового та інформаційного потенціалу для здійснення “технологічного прориву”.

Середньо- й короткотермінові соціально-економічні цілі

  1. формування позитивного соціально-економічного іміджу регіону;

  2. створення привабливого інвестиційного клімату;

  3. оптимізація ресурсоспоживання;

  4. формування здорового конкурентного середовища у сфері НДЕКР.

Соціальні й культурні цілі

Довгострокові соціальні й культурні цілі:

  1. підвищення життєвого рівня населення;

  2. побудова “відкритого суспільства”;

  3. переорієнтація суспільства на загальнолюдські цінності;

  4. корінна перебудова системи освіти на всіх рівнях;

  5. закріплення демократичних засад у всіх сферах життя;

  6. інтеграція в європейське співтовариство.

Середньо- й короткотермінові соціальні й культурні цілі

  1. підвищення кваліфікаційного рівня трудових ресурсів;

  2. підвищення ринкової грамотності населення;

  3. підняття рівня ділової активності в регіоні;

  4. скорочення безробіття.


^ 2.2. Принципи діяльності

Організаційно-управлінські принципи:

1)  модульна структура діяльності (принцип макро- та мінірівнів);

2)  забезпечення постійних безперервних інформаційних потоків;

3)  управління за цілями;

4)  інтеграція в існуючу схему управління регіоном;

5)  максимально можливе залучення існуючих органів державного управління та існуючої інфраструктури;

6)  демократизація та децентралізація управління, розвиток самоуправління у сфері науки й техніки;

7)  першочергова державна підтримка науково-дослідних розробок світового рівня, а також розробок, що забезпечують вирішення найважливіших проблем країни, шляхом вибору науково-технічних пріоритетів та концентрації на їх виконанні;

8)  збалансований розвиток фудаментальних, прикладних досліджень і розробок за рахунок прямої державної підтримки, економічного стимулювання інноваційної діяльності підприємств;

9)  підтримка конкуренції та підприємництва в науково-технічній сфері, здійснення антимонопольних заходів;

10)сприяння розвитку ринку науково-технічної продукції, збалансованому розвитку наукового, освітнього й промислового потенціалів;

11)різноманітність та рівноправність всіх форм організації науково-технічної діяльності, об`єднання колективної та індивідуальної науково- технічної творчості; максимальне використання можливостей світової науки й техніки для забезпечення науково-технічного прогресу.

Фінансово-економічні принципи

1)  економічний характер взаємодії всіх суб`єктів інноваційної діяльності;

2)  прийняття запитів ринку та ринкової кон`юнктури як першочергових критеріїв при оцінюванні стратегічних і тактичних заходів;

3)  функціонування в межах наявних ресурсів;

Етичні принципи

1)  повна самореалізація людської особистості;

2)  рівність можливостей;

3)  домінування загальнолюдських цінностей.

Принципи контролю

1)  стратегічний характер;

2)  контроль тільки основних критеріїв діяльності;

3)  своєчасність;

4)  гнучкість;

5)  реальність вимог і стандартів;

6)  вільний доступ до результатів.


^ 2.3. Завдання діяльності

Організаційно-управлінські завдання:

1)  координація управлінських концепцій всіх учасників інноваційної діяльності;

2)  створення та удосконалення механізмів реалізації державної інноваційної політики;

3)  встановлення, коригування і координація цілей державної інноваційної політики;

4)  забезпечення необхідною та достовірною інформацією всіх учасників інноваційної діяльності;

5)  забезпечення контролю за проходженням інноваційних процесів;

6)  стратегічне прогнозування.

Завдання, пов`язані з формуванням нової системи цінностей:

1)  навчально-демонстраційна діяльність;

2)  просвітницька діяльність;

3)  рекламно-пропагандистська діяльність;

4)  координація внутрішньої культури регіону та його іміджу.


^ 3. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ СТАНОВЛЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

У світовій практиці існують два підходи до створення інноваційних структур і пов`язаного з ним розвитку інноваційної діяльності [26]:

     євроамериканський, що базується на формуванні окремих (локальних) інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків, наукових парків, технополісів тощо;

     японський, заснований на включенні до проекту цілого регіону.

У японському варіанті регіон виступає як єдиний технологічний простір із своїми ресурсами і кількома базовими точковими інноваційними структурами, об`єднаними між собою єдиною комплексною інноваційно-спрямованою інфраструктурою.

Для реалізації запропонованої концепції пропонується використати обидва підходи до формування інноваційної діяльності.

Виконання завдань та досягнення встановлених цілей регіональної інноваційної діяльності може бути забезпечене тільки за умови іх тісного взаємозв`язку і послідовного втілення у життя. Формування регіональної інноваційної системи умовно розбито на два періоди:

1.   становлення регіональних центрів інноваційної діяльності - ядер майбутньої мегаструктури, тобто євроамериканський варіант.;

2.   створення власне регіонального інноваційного мегакомплексу як цілісного науково-промислового організму.

Для чіткої узгодженості й координації зусиль з реалізації стратегічних та тактичних завдань концепції сформовано сім довгострокових напрямів-програм:

1.   “Техноімпорт”- забезпечує як найшвидше оновлення основних фондів існуючих підприємств за рахунок закупки й впровадження новітніх іноземних технологій.

2.   “Експорт” - здійснення зовнішньоекономічної діяльності, макромаркетингу.

3.   “Інформація” - створення потужних баз даних та інформаційних мереж, які б зв`язали всіх учасників інноваційних процесів між собою та із світовим інформаційним простором, виставочно-демонстраційна діяльність тощо.

4.   “Інвестор” - забезпечення найпривабливішого інвестиційного клімату в регіоні для залучення достатнього притоку зовнішнього й внутрішнього, державного й недержавного капіталу для реалізації інноваційних проектів.

5.   ”Освіта-наук ” - переорієнтація академічної науки та освіти на практичну направленість з метою виявлення найбільш талановитих розробників проектів, менеджерів, здатних їх реалізувати, “ретрансляторів” знань - педагогів тощо, тобто трьох найважливіших з точки зору технологічних інновацій, талантів.

6.   “^ Венчурне підприємництво” - державна й корпоративна підтримка малих форм бізнесу у сфері розробки ти виробництва високотехнологічної продукції, створення бізнес-інноваційних структур різних типів.

7.   Створення багатофункціональної структури регіонального рівня для забезпечення діяльності всієї інноваційної системи, паралельної реалізації всіх стратегічних напрямів.

  1   2   3

Схожі:

Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconГ. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Конспект лекцій з вивчення курсу «Економіка й організація інноваційної діяльності»
Економіка й організація інноваційної діяльності: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання спеціальності...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconГ. Ф. Скала, М. П. Пан, В. М. Тимошенко, І. А. Ачкасов Конспект лекцій з вивчення курсу «Економіка й організація інноваційної діяльності»
Економіка й організація інноваційної діяльності в будівництві: конспект лекцій для студентів 4 курсу денної І заочної форм навчання...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconН. М. Богдан економіка І організація інноваційної діяльності конспект
Н. М. Економіка І організація інноваційної діяльності: Конспект лекцій (для слухачів другої вищої освіти, напряму підготовки 0501...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconКонспект лекцій з курсу «економіка й організація діяльності об’єднань підприємств»
Конспект лекцій з курсу «Економіка й організація діяльності об’єднань підприємств» для студентів заочної форми навчання за напрямком...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconМіністерство освіти І науки україни
Конспект лекцій з дисципліни «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу спеціальності 050100 "Економіка...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconН. М. «Економіка І організація інноваційної діяльності»
Навчальний посібник з дисципліни «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу заочної форми навчання...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconДо виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 5 курсу...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconДо самостійного виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconМетодичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «економіка І організація інноваційної діяльності»
Методичні вказівки до самостійного вивчення з курсу «Економіка І організація інноваційної діяльності» (для студентів 4 курсу заочної...
Конспект лекцій з курсу \"економіка та організація інноваційної діяльності\" iconЕкономіка та організація інноваційної діяльності” для студентів заочної форми навчання фпо І зо
Методичні вказівки до виконання практичних занять з курсу “Економіка та організація інноваційної діяльності” (для студентів заочної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи