Міністерство освіти І науки україни icon

Міністерство освіти І науки україни




Скачати 353.45 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки україни
Дата07.06.2012
Розмір353.45 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ


РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та контрольні завдання

до вивчення дисципліни "Гідрологія"

для студентів спеціальності 6.070801

Екологія та охорона навколишнього середовища

заочної форми навчання


Дніпропетровськ, НМетАУ 2009

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ


РОБОЧА ПРОГРАМА,

методичні вказівки та контрольні завдання

до вивчення дисципліни "Гідрологія"

для студентів спеціальності 6.070801

Екологія та охорона навколишнього середовища

заочної форми навчання


Затверджено

на засіданні Вченої ради академії

Протокол № ___ від ____________


Дніпропетровськ, НМетАУ 2009

УДК


Робоча програма, методичні вказівки та контрольні завдання до вивчення дисципліни "Гідрологія" для студентів спеціальності 6.070801 Екологія та охорона навколишнього середовища заочної форми навчання /Укл.: C.Є. Суліменко - Дніпропетровськ: НМетАУ, 2009. - 2Л с.


Наведені робоча програма, методичні вказівки до самостійного вивчення тем, передбачених програмою дисципліни "Гідрологія", завдання до контрольної роботи та методичні вказівки до її виконання.


Призначена для студентів спеціальності 6.0801 - ^ Екологія та охорона навколишнього середовища заочної форми навчання.


Друкується за авторською редакцією


Укладачі: C.Є. Суліменко, асистент.

Відповідальний за випуск В.П. Бобилєв, канд. техн. наук, проф.

Рецензент Л.В. Камкіна, док. техн. наук, проф. (НМетАУ)


Підписано до друку . Формат 60x84 1/16. Папір друк. Друк плоский. Облік.-вид. арк. 1,41. Умов. друк. арк. 1,39. Тираж 100 пр. Замовлення №


Національна металургійна академія України

49600, м. Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна, 4

Редакційно-видавничий відділ НметАУ

ВСТУП


Дані методичні вказівки призначені для студентів спеціальності ^ 6.070801 – "Екологія та охорона навколишнього середовища" заочної форми навчання.

Цей навчально-методичний матеріал стане у нагоді студентам, які вивчають дисципліну "Гідрологія" та виконують контрольну роботу з цієї дисципліни. Уважне вивчення вказівок дозволить студентам самостійно опанувати матеріал, який не було викладено під час аудиторних занять, а також виконати контрольну роботу.

Вивчення дисципліни "Гідрологія " і виконання контрольної роботи з неї є важливим елементом освіти майбутніх спеціалістів-екологів.


^ РОБОЧА ПРОГРАМА

З дисципліни "Гідрологія" для студентів заочної форми навчання


Назва теми

Кількість годин

всього

у тому числі

лекції

Лабора-торні

практи­чні

сам. роб.

1. Поняття про гідрологію. Гідросфера. Властивості води і їх значення для біосфери. Склад природних вод. Параметри якості води.

25

2

-

2

20

2. Підземні води. Рух підземних вод, закони їх руху. Споруди для огорожі підземної води.

24

2

2

-

26

3. Гідрологія суходолу.

26

2

-

2

24

4. Світовий океан.

24

2

2

-

28

Виконання контрольної роботи

30

-

-

-

30

Всього

144

8

4

4

128




  1. ^ ЗМІСТ ПРОГРАМИ ТА МЕТОДІЧНІ ВКАЗІВКИ ЗА ТЕМАМИ ДИСЦИПЛИНИ "ГІДРОЛОГІЯ"


Тема 1. Поняття про гідрологію. Гідросфера. Властивості води і їх значення для біосфери. Склад природних вод. Параметри якості води.

Поняття про природну воду


    1. Гідрологія та її складові частини і задачі.

    2. Загальна характеристика гідросфери.

    3. Класифікація водних об'єктів.

    4. Кругообіг води в природі.

    5. Періоди водообміну природних вод.

    6. Склад природних вод.

    7. Органолептичні показники якості води (температура, прозорість, колір, запах і ін.).

    8. Хімічні показники якості води.

    9. Гідробіонти і їх види.

    10. Біологічні і бактеріологічні показники якості води (колі-титр, колі-індекс).


Методичні вказівки


При вивчені цієї теми насамперед необхідно визначитися з поняттям гідрологія, гідрометрія, гідросфера, колообіг та водообмін.

Гідрологія - комплекс наук, що вивчають властивості води, процеси, що протікають у водних об'єктах (річках, озерах, водосховищах, морях, підземних джерелах), залежність характеристик водних об'єктів від фізико-географічних чинників.

Гідрометрія – наука про засоби і методи вивчення величин, характеризуючи рух і стан вод, і режим водних об'єктів.

Переривиста|переривчаста| водна оболонка Землі|грунту| називається гідросферою. Гідросфера включає води Світового океану і води суші в рідкому і твердому стані|достатку|. Верхня межа|кордон| гідросфери – умовно проходить|минає| по поверхні розділу з|із| тропосферою. Нижню межу|кордон| прослідкувати|прослідити| неможливо із-за глибокого проникнення гідросфери в товщу Земної кори.

Океан це частина Світового океану, обмежена з різних сторін не зв'язаними між собою материками.

Море – більш менш відособлені і достатньо великі райони океану, що володіють власним гідрологічним режимом, що створюється під впливом місцевих умов і утрудненого водообміну з прилеглими районами океану.

Водообмін – це процес зміни вод тих, що поступають, що спочатку накопичилися, знов.

Природна вода – це складна система, що складається з безлічі складових частин.

Також студенти повинні розуміти що гідросфера Землі складається з вод різноманітного складу. Вони повинні розуміти які основні складові частини гідросфери Землі доступні для використання людством. Склад поверхневих|поверхових| вод відповідає| кліматичними, геоморфологічними| чинниками|факторами| і грунтово-геологічними умовами. Склад підземних вод залежить від умов їх формування.

Студенті повинні визначити які основні складові частини природних вод – органолептичні, хімічні, біологічні та бактеріологічні. Які основні забруднювачі вод та їх нормативний показник.


Література: [1, 5, 7, 9]


Тема 2. Підземні води. Рух підземних вод, закони їх руху. Споруди для огорожі підземної води.


2.1. Типи і види води в ґрунтах. Властивості води в ґрунтах.

2.2.Властивості ґрунтових порід по відношенню до води. Теорії походження підземних вод.

2.3. Класифікація підземних вод за умов залягання та їх гідрологічна характеристика.

2.4. Поняття про потік фільтрації. Напірні, безнапірні і напірно-безнапірні потоки. Потоки, що сходяться і розходяться. Ламінарний і турбулентний рух потоків фільтрації.

2.5. Закон Дарсі. Межі його застосовності.

2.6. Витрати напірних і безнапірних потоків в різних водоносних пластах.

2.7. Критерії вибору водозабору. Види водозаборів підземних вод та їх конструкції.


Методичні вказівки


Необхідно вивчити яки типа води можуть бути в ґрунтах та де вони розташовуються і їх характеристика. Фізично зв'язана вода – розташовується на поверхні зерен мінералів. Гігроскопічна. Капілярна (капілярно-піднята та капілярно-підвішена. Пароподібна|паротворна| вода. Вільна вода – це пароподібна|паротворна| і гравітаційна вода.

Для поняття де та при яких умовах розтасовується вода в ґрунтах студент повинен визначити основні зони - зону аерації та нижню - зону насичення, а також теорії походження підземних вод і чинники|фактори|, що впливають на хімічний склад.

Вологоємкість – здатність|здібність| ґрунтів вміщати і утримувати певну кількість води.

Водовіддача – здатність|здібність| водо насичених порід віддавати гравітаційну воду у вигляді вільного стоку.

Природна вологість|вогкість| ґрунтів – кількість води у всіх її видах, що міститься|утримується| в ґрунті в умовах його природного залягання.

Водопроникність – здатність|здібність| ґрунтів пропускати через себе воду під дією натиску|напору|.

Студент повинен вивчити яки існують теорії походження води в ґрунтах при цьому необхідно з'ясувати яким чином вода в ґрунті затримується, переміщуються та утворюються підземні води. Яки сіли сприяють переміщенню води в ґрунтах.

Яки фізико-географічних характеристик впливають на формування хімічного складу підземних вод та як він змінюється в залежності від зони розміщення підземних вод.

Студент повинен розглянути класифікацію підземних вод за умовами залягання, вивчити гідрологічні характеристики основних типів підземних вод розташування, умови формування та розвантаження, хімічний склад вод та їх інші характеристики.

Верховодка – це тимчасове скупчення підземних вод в зоні аерації.

Ґрунтові води - це води першого від поверхні постійного водоносного горизонту, витриманого за площею і розташованого|схильного| на першому водотривкому шарі.

При розгляданні ґрунтових вод студент повинен розуміти що ґрунтові води можуть мати різну форму залягання. Тому студент повинен визначити форми залягання ґрунтових вод та вміти їх представляти в графічному вигляді.

Артезіанські басейни – це геологічні структури синклінального типу, що містять один або декілька напірних водоносних горизонтів і займаючи значні площі (до декількох сотень тисяч км).

П'єзометричний рівень – це рівень, який встановлюється в свердловинах при розтині напірних вод (виражається в абсолютних відмітках).

Води тріщин - це води, циркулюючі в тріщинуватих гірських породах.

Карстові води – це води, циркулюючі по тріщинах і порожнечах карстового походження.

Підземні води районів багаторічної мерзлоти. Ці води відрізняються від інших тим, що вони містяться в товщі порід з постійною промерзлістю. У районах багаторічної мерзлоти підземних вод менше, ніж в районах з помірним кліматом. Ці води ділять на: над мерзлотні, мерзлотні між мерзлотні, під мерзлотні.

Студенти повинні знати що хімічний склад підземних вод залежить від зональності. Вивчення законів руху підземних вод необхідне для розрахунків водозаборів, дренажних систем, визначення запасів підземних вод і так далі. Підземні води можуть пересуватися в гірських|гірничих| породах шляхом інфільтрації і фільтрації. При інфільтрації пересування води відбувається|походить| при частковому заповненні пір повітрям або водяними парами (зазвичай|звично| в зоні аерації). При фільтрації рух води відбувається|походить| при повному|цілковитому| заповненні пір водою.

^ Маса рухомої води – фільтраційний потік.

Студент повинен вивчити який може бути рух підземних вод по характеру і в плані. Студент повинен вивчити закон Дарсі, та умови його застосування, коефіцієнти (п'езопровідності, рівнепровідності, фільтрації, коефіцієнт водопровідності). Крім цього студент повинен знати як розраховується витрати плоского потоку при водоупорі горизонтальний і похилом, витрати напірного потоку в однорідних пластах при постійній та змінної потужності водонапірного пласта.

|вдачі| Які джерела водопостачання використовуються підзем­ні (напірні і безнапірні пласти, під руслові, шахтні і інші води) і поверхневі (річки, озера, водосховища, ставки, канали, морить) води. Для виробничого водопостачання промислових підприємств можуть використовуватися очи­щені стічні води. Необхідно визначити які споруди застосовують для захвату тих чи інших типів підземних вод. Депресійна воронка що утворюється під час відбору води з джерела.


Література: [1, 5,7, 9]


Тема 3. Гідрологія суходолу.

3.1. Морфометричні характеристики річок.

3.2. Розхід води в річках. Стік. Коливання стоку.

3.3. Живлення та режим річок. Тепловий режим річок.

3.4. Гідрологія озер.

3.5. Живлення та режим озер. Життя в озерах.

3.6. Гідрологія водосховищ.

3.7. Гідрологія боліт.

3.8. Гідрологія льодовиків.


Методичні вказівки


Гідрографічні характеристики річок і річкових басейнів. Класифікація річок. Водний режим річок. Паводок, межень. Джерела живлення річок. Гідрологічні характеристики річок. Формування річних наносів.

Озера. Озерні улоговини за походженням. Головні морфометричні характеристики озера. Водний баланс озер. Головні частини на дні озера. Класифікація озер.

Болота. Фізико-географічні фактори що визначають процес утворення та поширення боліт. Основні типи боліт, які зустрічаються на Земній кулі. Термічні властивості боліт та їх впливи на мікроклімат. Вплив боліт на режим річок. Як проявляється закон зональності на поширення та які їх властивості.

Льодовики фактори які впливають на формування льодовиків. Снігова лінія. Основні типи материкових та гірських льодовиків та їх поширення. Морени і їх походження. Зони формування льодовиків. Основні закономірності розподілу сучасного зледеніння на Земній кулі. Географічне та екологічне значення льодовиків.

Література: [1-9]


Тема 4. Світовий океан.


4.1. Структура та складові частини Світового океану.

4.2. Фізичні основи рухів води в океані. Хвилі течії.

4.3. Тепловий режим в океанах.

4.4. Рельєф дна Світового океану.

4.5. Фізичні та хімічні властивості океанічної води.

4.6. Гіпотези походження Світового океану.

4.7. Припливи та відпливи в океані.

4.8. Типи водних мас Світового океану. Ресурси Світового океану.


Методичні вказівки


Студент повинен з'ясувати структуру та складові частини Світового океану та їх основні характеристики. Моря та їх класифікація. Фізичні основи рухів води в океані. Хвилі класифікація. Розподіл опадів в Світовому океані. Течії Світового океану. Тепловий режим в океанах та розподіл тепла в океані. Рельєф дна Світового океану та його особливості. Донні відкладення. Фізичні та хімічні властивості океанічної води. Солоність, класифікація вод по солоності, розподіл солоності по поверхні та по глибині. Походження морської солоності. Гіпотези походження Світового океану. Припливи та відпливи в океані. Середній рівень, нуль глибин.


Література: [1-9]



  1. ^ Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт.


Задачею лабораторних занять є набуття студентами навичок та закріплення теоретичних знань з найбільш важливих положень гідрології, ознайомлення з гідрологічною інформацією, методами її отримання і опрацювання.

Методичні вказівки вміщують рекомендації до виконання лабораторних робіт – мету роботи, вихідні дані, методику виконання роботи, перелік задач, які необхідно вирішити студентам і перелік звітних матеріалів.


^ Лабораторна робота № 1

Тема: "Визначення сухого и прожареного залишку природних вод"


Мета роботи: вивчити способи визначення сухого и прожареного остатку природних водах.


^ Теоретична частина.


Сухим залишком називається висушений при 105оС залишок вийшов при випаровуванні насухо профільтрованої досліджуваної води. Сухий залишок характеризує зміст мінеральних і частково органічних домішок, а саме тих, температура кипіння яких помітно перевищує 105оС, що нелетких з водяною парою і не розкладаються при вказаній температурі.

Маса органічних речовин в сухому залишку 10-15%. Тому сухий залишок дає уявлення і мінералізації води. У сухий залишок входять в основному:: Ca2+, Mg2+, Na+, HCO3-, Cl-, SO42- і невелика кількість K+, PO43-, Fe2+, Fe3+, I-, Cu2+, Mo2+ та ін.

Прісна вода зазвичай містить сухий залишок до 1000мг/л. Якщо зверху 1000мг/л – те вода вважається за мінералізовану. Якщо вода містить велику кількість солей, то вона може бути непридатна для пиття із-за гірко-солоного смаку або через те, що її вживання приводить до різних фізіологічних відхилень в організмі. Проте слабомінерализована вода з сухим залишком менш 50-100мг/л також неприємна на смак і теж приводить до фізіологічних змін в організмі людини (зменшується вміст Cl- в тканинах, фтору і інших мікроелементів).

Прісна вода з|із| сухим залишком|остачею|:

20-100 мг|міліграм-еквівалент|/л слабо мінералізована|;

100-300 міліграм|міліграм-еквівалент|/л задовільно мінералізована;

300-500 міліграм|міліграм-еквівалент|/л підвищено мінералізована вода.


^ Хід визначення сухого залишку|остачі|.


У прожарену, охолоджену і зважену фарфорову чашку поміщають 50-250мл аналізованої води, заздалегідь профільтровану. Воду випаровують на водяній лазні насухо. Потім переносять чашку із залишком в сушильну шафу і висушують в нім при температурі 105оС до постійної маси.


Розрахунок.


Вміст сухого залишку|остачі| (х) в міліграмі|міліграм-еквіваленті|/л обчислюють за формулою:

(3.1)

де а – маса чашки з|із| сухим залишком|остачею|, міліграмом|міліграм-еквівалентом|; b – маса порожньої|пустої| чашки, міліграм|міліграм-еквівалент|; V – об'єм|обсяг| аналізованої води, мл.


^ Хід визначення прожареного залишку|остачі|.


Для визначення прожареного залишку чашку з сухим залишком обережно прожарюють приблизно при температурі 600оС протягом 10 -15 хвилин, потім охолоджують в ексикаторі і зважують. Прожарення повторюють до постійної маси.


Розрахунок.


Вміст прожареного залишку|остачі| (х) в мг|міліграм-еквіваленті|/л обчислюють за формулою:

(3.2)

де а – маса чашки з|із| прожареним залишком|остачею|, міліграмом|міліграм-еквівалентом|; b – маса порожньої|пустої| чашки, міліграм|міліграм-еквівалент|; V – об'єм|обсяг| аналізованої води, мл.

Результати визначень заносять в таблицю і роблять|чинять| виводи|висновки| про склад досліджуваної води.


^ Лабораторна робота № 2

Тема: "Визначення грубо дисперсних домішок в природних и стічних водах"


Мета роботи: вивчити способи визначення грубо дисперсних домішок в природних застосовуючи метод фільтрування.


^ Теоретична частина|частка|.


Природні і стічні води містять|утримують| зазвичай|звично| окрім|крім| істинно розчинних речовин колоїдні частинки|частки|, що суспензують. Визначення грубо дисперсних домішок|нечистот| проводиться|виробляє| якісно і кількісно.

Якісне визначення проводиться органолептичним|органолптичним| шляхом|колією|, тобто за допомогою органів чуття (візуально). Результати якісного визначення заносяться в протокол таким чином: "вода каламутна|мутна|", "вода опалесцирує|", "вода містить|утримує| грубу суспензію".

Опалесцирующая вода – це вода прозора в світлі, що проходить, але каламутна у відбитому світлі.

Каламутна вода – це вода непрозора і у відбитому і в світлі, що проходить, в якій окремі частинки невиразні неозброєним оком. При відстоюванні протягом 5-6 годин частинки з розчину не виділяються.

Вода, що містить грубу суспензію, – це вода, в якої частинки помітні неозброєним оком і виділяються з розчину при його відстоюванні протягом 5-6 годин.

Для уточнення якісного визначення використовуються додавання|добавляти| "слабка|слаба|", "значна" і так далі У протоколі наголошується колір|цвіт| частинок|часток| або осаду, присутність плівки на поверхні води і тому подібне

Кількісне визначення рекомендується проводити відразу після|потім| відбору проби. У виняткових випадках застосовують консервацію проби хлороформом (2мл| на 1л| води). Визначають домішки|нечистоти| фільтруванням через різні пористі матеріали.

Використовувані матеріали, що фільтрують:

1. Паперові фільтри;

2. Мембранні фільтри;

Скляні фільтри.

Розміри пір в матеріалах різні, тому визначення грубо дисперсних домішок|нечистот| в одній і тій же воді, але|та| із застосуванням різних фільтрів отримують|призводить| різні результати. Тому в протоколі рекомендується указувати|вказувати| - який матеріал використовували для фільтрування.

Розміри пір фільтрів, мкм|:

Розміри пір скляних пластинок|платівок|, що фільтрують, мкм|:

1 – 100-110;

2 – 40-50;

3 – 20-30;

4 – 5-10.

Розміри пір паперових фільтрів, мкм|:

- Середній щільності (біла стрічка) – 10-20;

- Щільна (синя стрічка) – 3-5;

- Особливо щільна – 1,5.

Розміри пір мембранних фільтрів, мкм|:

- № 1 .№ 5 – "бактеріологічні фільтри – 0,35-1,2;

- № 6 – "попередні" - 1,3-1,4.

Як найповніше визначають зважені речовини за допомогою мембранних фільтрів. Але|та| мембранні фільтри рекомендують застосовувати при визначенні невеликих кількостей грубо дисперсних домішок|нечистот|.


^ Хід визначення.


Паперові фільтри (біла стрічка) поміщають заздалегідь в бюкси (кожен фільтр окремо) і висушують з відкритими кришками протягом 2 годин при температурі 105оС. Потім бюкси охолоджують в ексикаторі і, закривши кришками, зважують на аналітичних вагах.

Через фільтр пропускають 100 - 1000 мл| аналізованої стічної води залежно від вмісту в ній грубо дисперсних домішок|нечистот|.

Колби осідань, що залишилися на стінках, змивають невеликою порцією фільтрату у воронку. Фільтр поміщають в той же бюкс, в якому його зважували до фільтрування, висушують протягом 2 годин при температурі 105оС, охолоджують в ексикаторі і, закривши бюкс кришкою, зважують. Висушування, зважування і охолоджування повторюють до постійної маси.

Розрахунок.


Зміст|вміст| грубо дисперсних домішок|нечистот| визначають по формулі:

(3.3)

де а – маса фільтру з|із| осадом, міліграмом|міліграм-еквівалентом|; b – маса фільтру без осаду, міліграма|міліграм-еквівалента|; V – об'єм|обсяг| профільтрованої води, мл.



  1. Методичні вказівки до виконання практичних робіт.



Практична робота № 1 "^ ВИМІРЮВАННЯ РІВНІВ"


Висотне положення|становище| поверхні води в даній точці відносно| умовною горизонтальною незмінною по висоті плоскості| відліку називається рівнем води. Спостереження над рівнем зазвичай|звично| ведуть тривалий час, тому умовну плоскість|площину| поміщають на 0,5 ... 1,0 м|м-кодів| нижче за найменш| можливе положення|становище| рівня (у водосховищах — з урахуванням|з врахуванням| скиду|, в морях — з урахуванням|з врахуванням| підливно-відливних| і наганянь зганяння коливань), з|із| тим, щоб|аби| відлік рівня були завжди позитивними. Ця плос­кість| береться за нуль|нуль-індикатор| відлік і називається нулем|нуль-індикатором| графіка водомірного поста|посту|. Основні визначення положення|становища| рівня в звичайних| умовах знімаються двічі в добу — в 8 і 20 ч на річках|ріках| і чотири рази на морях — в 3, 9, 15 і 21 ч. У екстремальних умовах інтервали часу між термінами спостереження скорочуються|; наприклад, в період повені і паводків на річках|ріках| призначаються| додаткові терміни через 2, 4 і 6 ч; під час наганянь зганяння змін рівня в морях інтервали спостережень скорочуються, іноді|інколи| до 1 ч. Дані, отримані|одержувати| в терміни спостережень|, називаються терміновими|строковими|; терміновий|строковий| максимальний рівень може відрізнятися від миттєвого максимального рівня, кот­рий| може бути між термінами спостереження.

Місце, обладнане для спостереження за рівнем, називають водомірним постом. Водомірні пости залежно від терміну їх дії можуть бути постійними і тимчасовими. По своїй конструкції водомірні пости можуть бути простими (рейкові, свайні і свайно-рейкові) і передавальними. Останні, у свою чергу, діляться на пости з неавтоматичними і автоматичними відмітчиками рівня води, з безперервною реєстрацією положення рівня, тобто з використанням самописців, що отримали назву лімніграфів і мареографів, відповідно при вимірюваннях на річках і на морях; з дистанційними пристроями, що дозволяє вести реєстрацію рівня на значній відстані від водного об'єкту і здійснити роботу водомірного поста в автоматичному режимі.

Висотне положення вимірювальних пристроїв водомірного поста вимагає систематичного контролю, тому водомірний пост обладнали основними і контрольними реперами. Репери встановлюють в безпосередній близькості від водомірного поста поза зоною затоплення.

Рейковий пост є рейкою, укріпленою на спорудах (мостах, гідротехнічних спорудах і т. п.) у вертикальному положенні, з ціною ділення 2,0 см, що дозволяє вимірювати рівень з точністю 1,0 див. Застосовують рейки дерев'яні, металеві емальовані і чавунні з емальованими вкладишами ділень шкали. Останні два типи застосовують для устаткування постійних постів.

На пологих берегах і за відсутності гідротехнічних споруд­жень| влаштовують|владнують| паля пости у вигляді ряду|лави| паль, забитих в одному створі перпендикулярно|перпендикуляр| перебігу річки|ріки| або урізанню води в морі (мал. 3.1). Палі можуть бути дерев'яними, металевими і залізобетонними. В даний час|нині| пости обладнали стан­дартними| металевими гвинтовими палями. Майданчик самої верхньої палі має бути на 0,25...0,5м вище за найвищий історичний рівень, а майданчик нижньої палі — на 0,5 м|м-коди| нижче за найменший| рівень.



Мал. 3.1. Схема відміток і звітів на пальному водомір­ному| посту|пості|.

Відстань по вертикалі між майданчиками суміжних паль не має бути більше 0,8 м|м-коду|; горизонтальні відстані| між палями приймають, виходячи з місцевих умов і зручності спостережень, але|та| не більше 50 м. Палі нумерують зверху вниз.

Оскільки|тому що| нуль|нуль-індикатор| рейки неможливо сумістити|поєднувати| з|із| нулем|нуль-індикатором| поста|посту|, то після|потім| її установки шляхом нівеляції визначають перевищення нуля|нуль-індикатора| рейки над нулем|нуль-індикатором| графіка поста|посту|, так зване приведення (мал. 3.1).

Для підвищення точності відліку при малій амплітуді коливань| рівня в умовах гірських|гірничих| річок|рік|, де набігання води на рейку може спотворити відлік по рейці, при спостереженнях на водосховищах і морях для захисту від хвилювання рейку слід встановлювати в спеціально відритому котловані, сполученому|з'єднаному| каналом з|із| річкою|рікою| або водоймищем. Для отримання|здобуття| безперервної інформації про зміну рівня на річках|ріках| і водоймищах застосовують самописці рівня води різної конструкції. Найбільші розповсюдження| отримали|одержували| самописці, в яких зміна рівня відстежується за допомогою поплавця, що піднімається|підіймає| і опускається| разом з рівнем води. Рух поплавця передається за допомогою поплавцевого колеса і шестерень барабану, який обертається на горизонтальній осі. На барабані закріплюється розграфлений папір, на якому перо|пір'їна|, що переміщається уздовж|вздовж| барабана за допомогою годинникового механізму, малює| хід рівня. На гідрологічній мережі|сіті| найбільше застосування| отримав|одержував| самописець "Валдай" (мал. 3.2).

У морських умовах застосовують самописець рівня моря СУМ, що має аналогічний пристрій|устрій| з|із| самописцем "Валдай", тільки|лише| в цьому випадку обертання барабана, розташованого|схильного| вертикально, і рух пера|пір'їни| здійснюються безпосередньо від зсуву|зміщення| поплавця і противаги.

Самописці встановлюють в спеціальних приміщеннях|помешканнях| на березі, гідротехнічних спорудах|спорудженнях| або спеціальній підставі|основі|, наприклад пальний; поплавець розміщується в колодязі, шахті або трубці|труба-конденсаторі|, що сполучаються з морем за допомогою пристроїв|устроїв| (труби|труба-конденсатори|, отвори), що виключають дію на поплавець коротко періодних (хвилевих) коливань рівня.




Мал. 3.2. Схема пристрою|устрою| самописця рівня «Валдай»:

1 - барабан; 2 - гиря; 3 - каретка з|із| пером|пір'їною|; 4 - заводна головка|голівка|; 5 - годинниковий механізм, 6 – поплавцеве колесо; 7 - трубка|люлька|; 8 - основна приладу; 9 - допоміжна вісь приладу; 10 - шестерня; 11 - затиск; 12 - грузнула противага; 13 - трос; 14 - грузнув; 15 - затиск; 16 - поплавець.


Для визначення ухилу|уклону| вільної поверхні води в річці|ріці| влаштовують|владнують| вище і нижче за основний водомірний пост|піст| так званні| ухильні|уклон| пости, відстань між якими L в залежності| від точності вимірювань|вимірів| міняється від 100 до 8000 м|м-коду| і відлічується по лінії найбільших глибин. Ухил|уклон| обчислюють|обчисляють| із|із| співвідношення:


I = (H2 - H1) /L (3.1)


де Н1 і H2— відповідно рівні у верхньому і нижньому створах.

При обробці даних спостережень за ходом рівня на звичайних| постах приводять|призводять| зміряні|виміряти| рівні до нуля|нуль-індикатора| графіка поста|посту|, обчислюють|обчисляють| середні добові значення рівнів, складають таб­лиці| щоденних рівнів і будують графіки зміни цих рів­нів| в часі по роках.

Середні добові рівні на простих постах визначають як середні арифметичні з|із| відліком рівня в 8 і 20 ч. При на­явності| додаткових вимірювань|вимірів| середній добовий рівень знаходять| як середнє арифметичне зі|із| всіх відлікове протягом доби.

У всіх випадках середній добовий рівень при записі змі­нення| рівня на стрічці самописця визначають |площу|майдани|, обмеженою лінією запису, і діленням|поділом| її на довжину запису. Далі можна побудувати|спорудити| криву розподілу (повторюваності) і інтегральну криву розподілу (забезпеченості|) і визначити характерні|вдача| рівні: модальний рівень, що повторюється з|із| найбільшою частотою (відповідає максимуму кривої повторюваності), медіанний рівень із|із| забезпеченістю 50% і середній рівень, рівний середньому арифметичному ряду|лави| спостережень. Крім того, указують|вказують| рівні 25%-ной| і 75%-ной| забезпеченості, відзначають вищий і нижчий річні рівні, дати їх настання|наступу|, рівні льодоставу і розтину|розкриття| льодового покриву|покривала| і дати їх настання|наступу|.


Практична робота № 2

Тема: " ВИМІРЮВАННЯ|вимір| ШВИДКОСТІ ПЕРЕБІГУ ВОДИ "


Швидкості течії в річках|ріках|, озерах, водосховищах і береговій зоні моря можуть вимірюватися різними способами за допомогою приладів різного типу|типа| і конструкції.

Способи вимірювання|виміру| течій можуть бути розділені на дві групи: способи поплавцеві, при яких для визначення течії| спостерігають за рухом плаваючих предметів, природних| або штучних (поплавців), і способи вертушки|крутілки|, при яких швидкість течії визначають у фіксованій крапці|точці| за допомогою нерухомих встановлених|установлених| приладів по вимірюванню|виміру| тиску|тиснення| потоку води на лопатеві гвинти цих приладів.

Поплавцеві способи дозволяють отримати|одержувати| просторову картину течій у вигляді ліній струму|току| - траєкторій руху поплавців|. Спосіб вертушки|крутілки| дозволяє визначити значення швидкості| течії в даній крапці|точці| в умовах моря і напрям|направлення| вектора швидкості.

У даних умовах (річки|ріки| і берегова зона морить) широкого поширення набули вільно плаваючі поплавці|. Ці поплавці підрозділяють на поверхневих|поверхових| і глибинних. Поверхневими|поверховими| поплавцями є прості прилади у вигляді відпиляних від колоди кружків|гуртків| заввишки 5...7 см, хрестовини з|із| поставлених на ребро дощок і тому подібне Для кращої видимості на поплавцях закріплюють яскраві прапорці і для підвищення стійкості| і зниження впливу вітру знизу кріплять|зміцнюють| на тросі (або шнурі) відповідний вантаж|тягар|. Глибинні поплавці застосовують для вимірювання|виміру| швидкості і визначення течії на заданій глибині|. Глибинні поплавці складаються з двох поплавців, зв'язаних між собою; з|із| них верхній знаходиться|перебуває| на поверхні води, а ніжній| - на заданій глибині. Верхній поплавець повинен мати деяку надмірну|надлишкову| плавучість, його роблять|чинять| зазвичай|звично| з|із| пробки|корка| або пінопласту, щоб|аби| підтримати нижній поплавець в заданому положенні|становищі|, який володіє невеликою негативною|заперечною| плаву­чістю|.

Щоб зміряти поплавцями швидкість течії на річці, заздалегідь розбивають магістраль на березі і чотири створи, розташовані по нормалі до течії (мал. 3.3) і закріплені стулковими знаками. Створи прив'язують до магістралі і вимірюють відстань L між створами. Поплавці випускають по черзі (15...20 шт.). При проходженні поплавця через створ визначають його відстань від магістралі b методом зарубок кутомірними інструментами. Знаючи час проходження Tt поплавця від створу 2 до створу 4, знаходять Vmax = L/T і, знаючи b, будують епюру поверхневої швидкості по ширині річки. Виконавши аналогічну операцію на інших створах, можна побудувати траєкторію руху поплавців.

Дані спостережень наносять|завдають| на план­шет|, визначають швидкості і напрями|направлення| перебігу за вибрані інтервали часу, середню швидкість і загальний|спільний| напрям|направлення| те­чії| на ділянці спостережень (між ство­рами|).




Мал. 3.3 - Схема вимірювання швидкостей перебігу води поверхневими поплавцями: 1- пусковий створ; 2 - верхній створ; 3 – головний створ; 4 - нижній створ; 5 – магістраль.


Швидкість течій на під поверхневих|поверхових| горизонтах визначають за допомогою глибинних поплавців в тому ж порядку|ладі| і тими ж способами, що і при вивченні поверхневих|поверхових| течій.

Середню швидкість на вертикалі u? можна розрахувати за допомогою поплавця-інтегратора, що має щільність менше щільності води, що визначає швидкість спливання поплавця ?' (цю швидкість знаходять випробуванням поплавця в спокійній воді).

Оскільки ?' = h/t, то u' = l/t; отже, щоб обчислити u? треба зміряти величину горизонтального зносу поплавця l і глибину потоку h або час спливання t.

Для вимірювання|виміру| течій на річках|ріках| і морях широко використовують так званих гідрометричних вертушок|крутілки|, які конструк­тивно| складаються з робочого колеса з|із| вертикальною або горизон­тальною| віссю обертання, корпусу, рахунково-контактного механізму, хвостового оперення і в морській вертушці|крутілці| - покажчика напрямку| течії. Датчиком швидкості гідрометричної вертушки|крутілки| є|з'являється| робоче колесо, частота обертання якого залежить від швидкості перебігу n = n (u) або u = u (n). Знаючи число оборотів|зворотів| ро­бочого| колеса N за Т секунд, можна знайти n = N / T і по таріровочної| кривій визначити u.

Найбільше розповсюдження|поширення| в практиці вимірювання|виміру| швидкостей течії в річках|ріках| отримали|одержували| вертушок|крутілки| з|із| горизонтальною віссю обертання| ГР-55 Н. Е. Жуковського (мал. 3.4). Конструкція вертуш­ки| детально описана в спеціальній літературі.



Мал. 3.4. Пристрій|устрій| гідрометричної вертушки|крутілки| ГР-55:

1 - вісь з|із| контактним механізмом; 2 - черв'ячна шестерня з|із| двадцятьма зубцями і штифтом; 3 - стопорний гвинт; 4 - виведення маси; 5-| ізольований вивід|висновок| (-); 6 - затискні гвинти; 7 - корпус; 8 - штепсельне гніздо|кубло|; 9 - струмопровідний стрижень|стержень|, ізольований від маси; 10 - затискна муфта; 11 - радіальні шарикопідшипники; 12 - наполеглива втулка; 13 - осьова гайка; 14 - лопатевий гвинт; 15 - стабілізатор на­прямку.

Вертушки|крутілки| типу|типа| ГР закріплюють на штанзі при глибині до 3 м|м-коду| або на тросі при більшій глибині. У останньому випадку до вертушки|крутілки| підвішують вантаж|тягар|, щоб|аби| зменшити знос вертушки|крутілки| течією.

Вимірювання|виміри| швидкості течії вертушками|крутілками| можна проводити|виробляти| точковим|крапковим| або інтеграційним способом. При точковому|крапковому| способі швидкість вимірюють|виміряють| в строго|суворий| фіксованій точці потоку. При інтеграційному способі вимірюють|виміряють| усереднену швидкість по будь-я­кому| напряму|направленню|. Наприклад, якщо гідрометричну вер­тушку| переміщати в потоці по вертикалі, то можна відразу визначити| середню швидкість на вертикалі. Частіше застосовують точковий|крапковий| метод, який дозволяє набути значень швидкості потоку в різних крапках|точках| на вертикалі і побудувати|спорудити| епюру швидкостей.

Найчастіше вимірюють|виміряють| швидкість в п'яти крапках|точках|: у|біля| поверх­ні|, на 0,2; 0,6; 0,8 глибин і у|біля| дна. За наявності крижаного|льодяного| покриву|покривала| або рослинності додають шосту крапку|точку| на глибині 0,4d.|

При вимірюванні|вимірі| швидкості в п'яти крапках|точках| на вертикалі середню швидкість обчислюють за формулою:


 (3.2)


де us, ub - відповідно зміряні швидкості у поверхні і у дна.

За наявності крижаного покриву або розвиненої водної рослинності в дужках додають член 2u0,4 і коефіцієнти при u0,2 і u0,6 приймають рівними двом.

Час вимірювання місцевих швидкостей на вертикалях за стандартом СНД прийнятий не менше Т0 = 100 c при середніх значеннях величини турбулентної пульсації. На гірських річках і у дна час вимірювання швидкостей збільшується і може досягати 10 хвилин.

Для вимірювання|виміру| швидкості перебігу річки|ріки| з метою визначення витрати вибирають гідрометричний створ-поперечник перпенди­кулярно| середньому напряму|направленню| перебігу річки|ріки| в цьому перетині.

У безпосередній близькості від гідрометричного створу мають бути обладнані водомірний пост|піст| і ухильні|уклон| водомірні| пости. Мають бути передбачені засоби|кошти| для про­ведення| вимірювань|вимірів| на створі (гідрометричні містки, плавзасіб| і т. п.). На гідрометричному створі намічають поло­ження| швидкісних вертикалей, відстань між якими за­лежить| від ширини річки|ріки| і профілю дна і складає 2... 10 м|м-кодів| для річки|ріки| шириною менше 200 м|м-коду| і 20 ...50 м|м-кодів| при ширині річки|ріки| більше 200 м. Швидкісні вертикалі закріплюють на місцевості|місцевий| різними| способами залежно від ширини річки|ріки|. На швидкісних вертикалях вимірюють|виміряють| глибини, будують профіль дна річки|ріки| і розраховують| площу|майдан| живого|жвавого| перетину річки|ріки|. По вимірюваннях|вимірах| на ухильних| водомірних постах обчислюють|обчисляють| ухил|уклон| поверхні води. Швидкість вимірюють|виміряють| зазвичай|звично| однією гідрометричною вертушкою|крутілкою|, послідовно| переміщуваної в різні крапки|точки| вертикалі. Заздалегідь на швидкісній вертикалі визначають рівні води на початку і в кінці|у кінці| роботи на вертикалі, глибини на вертикалі (взимку - від нижньої поверхні льоду|криги|), далі обчислюють|обчисляють| робочу глибину і глибину занурення вертушки|крутілки| (див. вищий).

За даними вимірювань|вимірів| швидкостей на кожній вертикалі будують епюру швидкостей, для чого в точках вимірювання|виміру| відкладають в певному масштабі значення швидкості і кінці векторів сполучають| плавної кривої (мал. 3.5,б.).

Розподіл швидкостей по живому|жвавому| перетину наочно|наглядний| представляється| лініями рівних швидкостей - ізотахами. Для їх побудови| на викресленому поперечному перетині річки|ріки| наносять|завдають| швидкісні| вертикалі, в точках вимірювання|виміру| швидкостей виписують їх значення. Методом інтерполяції проводять ізотахи через рівні| значення швидкості, які приймають 0,05... 0,5 м/с в залежності| від швидкості течії (мал. 3.5, а). Відстані між ізо­тахами| зменшуються від поверхні до дна у зв'язку з збільшенням| градієнта швидкості в цьому напрямі|направленні| (мал. 3.5, б.).

Отримані|одержувати| гідрологічні і гідравлічні характеристики потоку (річки|ріки|) дозволяють перейти до визначення витрати, яку ми розглянемо|розглядуватимемо| на наступному|такому| занятті.



Мал. 3.5. Розподіл швидкостей і витрат в живому|жвавому| перетині безнапірного| потоку: а - ізотахи, розподіл швидкостей і витрат; би - епюра швидкостей.


У морських умовах швидкості течій вимірюють|виміряють| гідрометричними| вертушками|крутілками| і самописцями. Найбільше розповсюдження|поширення| при роботах в береговій зоні отримала|одержувала| вертушка|крутілка| морська модернізована (ВММ), яка є|з'являється| кінцевий вертушкою| одноразової дії - після|потім| кожного вимірювання|виміру| її піднімають| для зняття відліков і перезарядки (мал. 3.5). На відміну від ГР-55 вертушка|крутілка| ВММ, закріплена завжди на тросі, вільно обертається на осі. Знизу до вертушки|крутілки| підвішують важкий|тяжкий| (ме­талевий|) піддон. Оскільки|тому що| морські течії характеризуються сильною мінливістю по напряму|направленню| на відміну від течії в річках|ріках|, то в морській вертушці|крутілці| передбачені пусковий механізм і пристосування для визначення напряму|направлення| течій. Частота обертання гвинта фіксується спеціальним лічильником, який запускається| від удару посильного|посильний| вантажу|тягаря| по втулці, передавальною зуси­лля| на спусковий стрижень|стержень|. Вертушка|крутілка| на заданому горизонті витримується достатній для усереднювання свідчень|показників| час, але|та| не більше 15 мін, після чого посилається другий вантаж|тягар|, який вимикає|виключає| лічильник оборотів|зворотів|. Час між посилками|посиланнями| вантажів|тягарів| фіксується|, що дозволяє обчислити|обчисляти| частоту обертання гвинта в одиницю часу і по тарировочний| кривій визначити швидкість течії. Напрям|направлення| течії визначають по компасній коробці, яка розділена високими перегородками на 36 відсіків. Магнітна стрілка, що обертається на голці, має в центрі верхньої частини|частки| поглиблення і жолобок на її північному кінці. Через визначене| число оборотів|зворотів| за допомогою спеціального механізму по магнітній стрілці скачується|скочує| латунна кулька діаметром 3 мм і потрапляє|попадає| у відповідний сектор. Характер|вдача| розсіювання шарів по секторах дозволяє судити про середній напрям|направлення| век­тора| швидкості течії.

Подальша|дальша| обробка даних по вимірюванню|виміру| морських течій залежить від поставленого завдання|задачі|, що детально висловлюється|викладає| в спеціальної| літературі.


  1. ^ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛИНИ "ГІДРОЛОГІЯ"


Виконання контрольної роботи передбачає роботу студента з літературою як зазначеною у переліку літератури так і додаткової. Виконання контрольної роботи здійснюється на аркушах формату А4. Об’єм виконаної роботи повинен складати 15-25 аркушів друкарського тексту шрифту Times New Roman розміром 14 між строковий інтервал 1,5.


^ ВАРІАНТ № 1

1. Розповсюдження|поширення| води на земній кулі

2. Коливання рівня океанів і морів.

3. Теорія і гіпотези походження підземних вод


^ ВАРІАНТ № 2

1. Класифікація підземних вод за умовами їх походження|.

2. Основні хімічні властивості води.

3. Вода як речовина, її молекулярна структура і ізотопний склад.


^ ВАРІАНТ № 3

1. Хімічний склад природних вод і умови його формування|.

2. Водно-фізичні властивості гірських|гірничих| порід і ґрунтів.

3. Рівняння руху водного потоку.


^ ВАРІАНТ № 4

1. Взаємовідношення вод атмосфери, суші і Світового океану.

2. Основні уявлення про походження підземних вод.

3. Походження льодовиків і їх розповсюдження|поширення| на земній кулі.


^ ВАРІАНТ № 5

1. Будова|споруда| води, її аномалії і найважливіші фізичні властивості.

2. Види води в порах гірських|гірничих| порід і ґрунтів.|

3. Морфологія і морфометрія| річки|ріки| і її басейну.


^ ВАРІАНТ № 6

1. Хімічний склад природних вод і умови його формування.|

2. Умови залягання підземних вод в земній корі.

3. Живлення|харчування| річок.|рік|


^ ВАРІАНТ № 7

1. Світовий водний баланс.

2. Вода в ґрунті. Ґрунтові води.

3. Водний режим річок.|рік|


ВАРІАНТ № 8

1. Розподіл суші і води по земній кулі. Прісні води.

2. Межпластові безнапірні води..

3. Рух води в річках.|ріках|


^ ВАРІАНТ № 9

1. Під­розділи Світового океану на окремі частини.|частки|

2. Напірні во­да|.

3. Рух річкових наносів.


ВАРІАНТ № 10

1. Будова|споруда| земної кори в області океанів.

2. Просочування води в ґрунт і її пересування у водоносних шарах з|із| вільною поверхнею.

3. Термічний і льодовий режим річок|рік|.


^ ВАРІАНТ № 11

1. Коротка характеристика особливостей рельєфу дна мо­ря|.

2. Закон Дарсі.

3. Основні риси|межі| гідрохімічного| і гідробіологічного режиму річок|рік|.


^ ВАРІАНТ № 12

1. Склад морських відкладень і їх походження.

2. Визначення напряму|направлення| і швидкості руху води у водоносному шарі.

3. Гирла річок.|рік|


^ ВАРІАНТ № 13

1. Класифікація морських відкладень.

2. Живлення|харчування| і режим ґрунтових і ґрунтових вод.

3. Вплив на річковий стік антропогенної дії.


^ ВАРІАНТ № 14

1. Морить і їх класифікації.

2. Джерела живлення|харчування|. Режим ґрунтової вологи. Режим ґрунтових вод. Залежність коливань рівня від клімату|.

3. Озера і їх розповсюдження|поширення| на земній кулі.


^ ВАРІАНТ № 15

1. Розподіл опадів| в Світовому океані.

2. Взаємозв'язок річкових і підземних вод.

3. Типи озер і їх морфологія.


ВАРІАНТ № 16

1. Склад морської води. Методи визначення солоності.|

2. вивчення режиму ґрунтових вод.

3. Рівняння водного балансу озера.


^ ВАРІАНТ № 17

1. Водний і сольовий баланс. Походження морської води і її солоності.

2. Зональність ґрунтових вод.

3. Коливання рівня води в озерах.


^ ВАРІАНТ № 18

1. Розподіл солоності на поверхні Світового океану.

2. Розподіл ґрунтових вод на території СНД.

3. Тепловий баланс, термічна класифікація і термічний режим озер в умовах помірного клімату.


^ ВАРІАНТ № 19

1. Зміни і розподіл солоності по глибині в морях. Гази в морській воді.

2. Поняття про мінеральні води. Розповсюдження|поширення| мінеральних вод на території СНД.

3. Основні особливості гідрохімічних| і гідробіологічних умов і донні відкладення озер.


^ ВАРІАНТ № 20

1. Процеси нагрівання і охолоджування|охолодження| морської води. Тепловий баланс морів.

2. Суфозія.

3. Вплив озер на річковий стік.


^ ВАРІАНТ № 21

1. Розподіл, добовий і річний хід температури води на поверхні і |по вертикалі Світового океану і морів.

2. Обвали.|оповзні|

3. Призначення, типи водосховищ і їх розміщення на земній кулі.


^ ВАРІАНТ № 22

1. Щільність морської води. Розподіл щільності на поверхні і по глибинах в Світовому океані.

2. Карстові яв­ища.|

3. Водний режим водосховищ.


^ ВАРІАНТ № 23

1. Оптичні і акустичні властивості морської води.

2. Походження, будова|споруда| і рельєф дна Світового океану.

3. Гідрохімічний і гідробіологічний режим водосховищ.


^ ВАРІАНТ № 24

1. Утворення льоду|криги| в морі його розвиток і руйнування, структура і властивості. Класифікація льодів|криги|.

2. Водний баланс озера і його структура.

3. Вплив водосховищ на річковий стік і навколишнє природне середовище.


^ ВАРІАНТ № 25

1. Прозорість, колір|цвіт|, свічення і цвітіння морить.

2. Антропогенна зміна стоку річок.|рік|

3. Походження боліт і їх розповсюдження|поширення| на земній кулі.


^ ВАРІАНТ № 26

1. Основні фізичні властивості води.

2. Гідрохімічний режим річок.|рік|

3. Типи, будова|споруда|, морфологія і гідрографія торф'яних боліт.


^ ВАРІАНТ № 27

1. Класифікація хвиль. Елементи хвиль і основи теорії хвиль.

2. Гідробіологічні особливості річок.|рік|

3. Торф'яне болото.


^ ВАРІАНТ № 28

1. Приливи|припливи|, приливостворюючи| сили і основи статичної теорії приливів|припливів|.

2. Тепловий баланс ділянки річки|ріки| і термічний режим річок.|рік|

3. Світовий океан і його частини|частки|. Класифікація морів.


^ ВАРІАНТ № 29

1. Походження морських течій і їх класифікація. Течії, що виникають за участю сил терті.

2. Мікроформи, мезоформи і макроформи річкового русла і їх зміни.

3. Водний баланс Світового океану.


^ ВАРІАНТ № 30

1. Поняття про водні маси. Водні маси океанів і морів.

2. Фізичні властивості води.

3. Походження льодовиків і їх розповсюдження|поширення| на земній кулі.


Перелік літератури:

  1. Давидов Л. К., Дмитриева А. П., Конкина Н. Г. Общая гидрология: Учебник, Л.: Гидрометеоиздат, 1973. – 462с.

  2. Овчаров Е. Е., Захаровская Н. Н. Гидрология и гидрометрия: Учебник, Л.: Гидрометеоиздат, 1986. - 312с.

  3. Смирнов Г. Н. Океанография: учебник. М.: Высшая школа, 1978. – 407с.

  4. Кац Н. Я. “Болота земного шара”, 1971. – с.141 – 151.

  5. Михайлов В. Н., Добровольский А. Д. “Общая гидрология” М., “Высшая школа”. – 1991.

  6. Важков А.Н. Гідрологія річок: Підручник М.: Видавництво Моск. Ун-та, 1976.

  7. Чеботарїв А.И. Загальна гідрологія. Л: Гидрометеоиздат, 2001р.

  8. Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. Загальна гідрологія. - К.:Фітосоціоцентр, 2000.-264с.

  9. Литовченко О.Ф., Сорокін В.Г. Гідрологія і гідрометрія. - К.: Вища школа. Головне видавництво, 1985. - 242 с.

  10. Наставление гидрометеорологическим станциям и постам. Гидрологические наблюдения и работы на больших и средних реках. - Л.: Гидрометеоиздат, 1978. - Вып.6, ч. 1. - 384 с.

  11. Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. - К.: Урожай, 1987. - 267 с.

Схожі:

Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни 01135, м. Київ, проспект Перемоги
Міністерства освіти і науки України від 17. 04. 2009 року №341 «Про затвердження Плану дій щодо вдосконалення викладання дисципліни...
Міністерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської і Севастопольської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Міністерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки україни пр. Перемоги
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління (департаменти) освіти і науки обласних, Київської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи