Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича icon

Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича




Скачати 381.17 Kb.
НазваМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Сторінка1/2
Дата01.06.2012
Розмір381.17 Kb.
ТипДокументи
  1   2


Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича


ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор _____________ С.В.Мельничук

„____”______________ 2012 р.


ПРОГРАМА

ФАХОВОГО ІСПИТУ


для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень

Магістр"

(повна форма навчання)


спеціальність – 8.02030304 "Переклад (російсько-український)"


Схвалено Вченою радою філологічного факультету

Протокол № 7 від „02” лютого 2012 р.


Голова ради Бунчук Б.І.


Чернівці-2012

Пояснювальна записка


Загальне завдання курсу підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах полягає у формуванні у студентів професійних умінь і навичок як письмового, так і різних видів усного перекладу (за винятком синхронного перекладу). Щодо останнього, то необхідно передбачити лише знайомство з особливостями синхронного перекладу.

Організація підготовки перекладачів багато в чому визначається тим, що перекладачеві доводиться виконувати різноманітні види діяльності, забезпечуючи різні форми міжмовної комунікації.

Багатогранність перекладацької професії пов’язана не лише з різними видами перекладу. Переклад може виконуватись у різних умовах, у більш чи менш жорстких часових межах, з найрізноманітнішими цілями, для різних замовників. Текст перекладу може бути призначений для загального знайомства з оригіналом, для одержання певної інформації чи для публікації у якості повноцінної заміни оригіналу. У всіх випадках до перекладу висувають різні вимоги, і перекладач повинен бути підготовленим до роботи в найрізноманітніших умовах.

Специфіка міжмовної комунікації і різноманітні форми перекладацької діяльності сприяють створенню у перекладача специфічної перекладацької компетенції, якій властиві такі відмінні риси: мовна компетенція, комунікативна компетенція, особистісна характеристики (висока ерудиція, морально-етичний компонент, широта інтересів, всебічна освіченість тощо), технічна компетенція (вибір загального напрямку дій в процесі перекладу, принцип стратегії перекладача).

Вирішальну роль в професійній техніці перекладача відіграє володіння спеціальними вміннями, найбільш важливими із яких є:

  • уміння виконувати паралельні дії на обох мовах, „переключатися” з однієї мови на іншу;

  • уміння розуміти текст по-перекладацьки;

  • виконання паралельних дій на обох мовах у процесі перекладу, що передбачає вміння переходити у висловлюваннях на кожній із мов від поверхневої структури до глибинної і навпаки;

  • уміння аналізувати текст оригіналу, виявляти стандартні і нестандартні перекладацькі проблеми та вибирати способи їх вирішення.

Ці професійні якості майбутнього фахівця з перекладу успішно формуються у ході вивчення теоретичних перекладознавчих дисциплін та на практичних заняттях, де здійснюються різні типи письмового й усного перекладу, редагування текстів перекладу, перекладознавчий аналіз тексту тощо.

^ Метою курсу «Теорія і практика перекладу» є: ознайомити студентів із загальними проблемами та теоретичними засадами перекладознавства; розкрити суть основних моделей та закономірностей перекладу(з російської мови на українську та навпаки); систематизувати знання про способи аналізу та шляхи вирішення практичних перекладацьких проблем на різних етапах професійної діяльності.


Вимоги до знань, умінь та навичок

Студент повинен знати:

  • основи перекладознавства та його місце серед інших філологічних дисциплін;

  • основні положення лінгвістичної теорії перекладу та теорії закономірних відповідностей;

  • типи та види перекладу;

  • основні випадки розходжень між граматичними структурами російської та української мов;

  • засоби відтворення російською мовою семантики українських граматичних особливостей та навпаки;

  • способи перекладу: а) стійких сполучень слів; б) модальних слів і виразів, вигуків; в) безеквівалентної лексики та фразеології; г) різного типу реалій .

  • особливості перекладу мовних кліше, газетних заголовків.


Студент повинен уміти:

  • аналізувати паралельні тексти за заданим алгоритмом (тип та вид перекладу; типи трансформації; компенсаційні засоби відтворення змісту і форми);

  • перекладати письмово з російської мови на українську і навпаки політичні, соціально-економічні, публіцистичні, науково-популярні та інші матеріали з періодичних видань;

  • перекладати усно з листа з підготовкою і без підготовки з російської мови на українську і в зворотному напрямку тексти інформаційного та соціально-політичного змісту;

  • перекладати (на власний вибір) афоризми чи віршові строфи;

  • здійснювати доречний вибір мовних засобів та застосування останніх – з урахуванням структурних, лексико-семантичних, фразеологічних і стилістичних особливостей текстів на мові оригіналу й перекладу;

  • передавати власні імена та географічні назви; адекватно перекладати модальні слова і вигуки;

  • перекладати дієприслівникові та дієприкметникові звороти, поширене означення; різні типи односкладних речень;

  • використовувати при перекладі словники різних типів, нелінгвістичну довідкову літературу.


Студент повинен мати навички:

  • автоматичної передачі стандартних прислів’їв та приказок;

  • автоматичного відтворення засобами української (російської) мови найбільш поширених реалій; модальних слів і виразів; фразеологізмів; типових синонімічних рядів; омонімів тощо.


Підготовка фахівців-перекладачів здійснюється за кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «магістр».

Бакалавр з фаху "ПЕРЕКЛАД" повинен мати професійні знання та вміти застосовувати їх у своїй професійній діяльності. Професійні лінгвістичні знання формуються на базі всебічних та глибоких знань з історії мови, теоретичних основ мовознавства та перекладознавства, основних процесів розвитку мовленнєвих явищ, розуміння процесів, що формують мову як систему. Рівень професійно-філологічної культури повинен мати тенденцію до удосконалення.

Бакалавр з фаху "Переклад" повинен мати відповідний рівень філологічної, етичної та психологічної культури: мати чітко сформовані принципові засади світогляду як загального усвідомлення про навколишній світ і своє місце в ньому, про шлях реалізації в умовах реальної дійсності своїх життєвих програм. Бакалавр повинен сформувати філософське, економічне, політичне мислення; розумітися на проблемах ринкової економіки, соціальних, національних, історичних та демографічних процесах розвитку суспільства, засвоїти закономірності та особливості культурного розвитку людства; брати участь у громадському житті. Філолог-перекладач повинен мати належну мовну і перекладацьку компетенцію, широку ерудицію і високу культуру, бути обізнаним з національних особливостей народу, мова якого вивчається, використовувати набуті знання у своїй професійній діяльності.

Бакалавр з фаху "Переклад" повинен досконало володіти своїм фахом, постійно поповнювати свої знання, розширювати кругозір, вміти застосовувати свої знання на практиці, вільно володіти українською мовою.

^ Письмовий перекладач здійснює письмовий переклад суспільно-політичних, науково-технічних, ділових, інформаційних, а також художніх текстів з іноземної мови на рідну і навпаки.

^ Усний перекладач сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей фахівець повинен відрізнятися кмітливим розумом, гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення.

Підготовка до ступеня бакалавра включає також поглиблене вивчення базових дисциплін з фаху.

Освітній рівень бакалавра з фаху " Переклад " є базовим для продовження навчання за програмою підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра.

Студент має право продовжувати навчання за програмою підготовки фахівців за рівнем «магістр» за умови успішного складання вступного комплексного екзамену з перекладознавства.

Магістр з фаху "Переклад" (російсько-український) повинен мати фундаментальні знання в певній галузі, володіти російською мовою та використовувати її у різних сферах діяльності, пов’язаної з перекладом, перекладати усно та письмово тексти різних типів, реферувати російською та державною мовами різноманітні інформаційні матеріали.

Магістр-перекладач з фаху “Філологія” повинен володіти методикою перекладу текстів різних типів та жанрів з російської мови українською та з української відповідною мовою.

Магістр з письмового перекладу здійснює письмовий переклад науково-технічних, політичних, художніх, ділових текстів з однієї мови іншою, а також інформаційних матеріалів.

Перекладач художньої літератури пристосовується до способу мислення та стилю автора. Він змушений відтворювати соціальні, психологічні, естетичні конотації твору, який він перекладає. Це передбачає наявність безумовного знання рідної мови, справжній талант письменника і творчий підхід. Ці ж якості необхідні при перекладі поезії, художніх фільмів, а також в роботі над публіцистичними творами.

Усний перекладач сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей перекладач відрізняється кмітливим розумом та гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення.

У технічному плані існує два види перекладів – послідовний і синхронний.

Послідовний переклад характеризується тим, що перекладач виступає відразу чи після слів доповідача. Він працює в безпосередньому контакті з аудиторією і може користуватися своїми нотатками.

Під час синхронного перекладу відтворює текст одночасно з виступом доповідача. Він працює, як правило, в кабіні як з використанням попередньо розроблених письмових перекладів, так і без них.

В обох випадках йдеться про професійну майстерність, яка вимагає від перекладача необхідних психологічних та філологічних навичок.

Найважливіші якості – тонкий розум та яскрава індивідуальність.

У професійному плані розрізняють два види усного перекладу: переклад безпосереднього спілкування і переклад на конференціях.

Переклад безпосереднього спілкування визначається як переклад для третьої особи, що відбувається під час двостороннього контакту.

Переклад на конференціях (послідовний чи синхронний), навпаки, розгортається в контексті, точно встановленому сукупністю об’єктивних даних: характер форми – колоквіум, семінар, конгрес, міжнародна конференція, мовний режим (двомовне чи багатомовне спілкування) і професійна підготовка перекладача. Останнє вимагає навичок роботи з усного перекладу для великої аудиторії, включаючи роботу в кабіні.


^ ВСТУП ДО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА


Метою курсу є ознайомлення студентів з предметом перекладознавства та його основними розділами. Вивчаються основні аспекти науки про переклад, визначається місце названої дисципліни у колі суміжних гуманітарних курсів. Виділяються істотні риси перекладу як виду комунікативної діяльності у різних її формах. Формуються поняття про складові перекладознавства: теорію, критику та історію перекладу, подаються ключові поняття загальної та часткових теорій перекладу. Згідно з класифікацією текстів і в залежності від обраної методології, що застосовується до різних жанрово-стильових різновидів текстів оригіналів, обгрунтовуються основи виділення типів та видів перекладу.

Розглядаються історичні особливості перекладу на різних етапах його розвитку, вивчається еволюція принципів та прийомів перекладу, висвітлюється суть і можливості поєднання двох основних тенденцій перекладання: близького, буквального відтворення оригіналу та його вільної інтерпретації. У загальних рисах окреслюються завдання та способи перекладу, основні етапи перекладацького процесу, при здійсненні якого створюються логічні, граматичні та лексико-стилістичні передумови досконалого відтворення тексту оригіналу іншою мовою.

Здійснюється аналіз здобутків різних шкіл перекладу; вивчаються принципи та методи української школи перекладу в їх історичній динаміці. Вивчаються праці видатних вітчизняних та зарубіжних перекладознавців.

Курс носить універсальний характер; у ході його засвоєння формується уява про окремі елементи цілісної науки про переклад, яка поєднує теоретичні дисципліни (загальна теорія перекладу, спеціальні та стильові теорії перекладу), і дисципліни практичного циклу (практикологія та дидактика перекладу).


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • структуру предмету “Перекладознавство”;

  • істотні риси перекладу;

  • основи виділення типів та видів перекладу;

  • етапи розвитку даної науки;

  • завдання, способи та основні етапи перекладу.

Уміти:

  • оперувати ключовими поняттями загальної та часткових теорій перекладу;

  • спираючись на класифікацію текстів, визначити тип та вид будь-якого перекладу;

  • у загальних рисах змоделювати умовну програму перекладу тексту того чи іншого різновиду.


^ УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ І ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ


Цей курс тісно пов'язаний з державною програмою "Українознавство в системі науки, освіти і культури". В ньому вивчається ділова лексика, синтаксичні структури ділової мови, стійкі словосполучення, мова ділових паперів та зразки ділової документації українською мовою: заява-зобов’язання, доручення, відомість, довідка, наказ, договір, протокол, витяг з протоколу тощо.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • особливості ділового стилю сучасної української мови, його жанрову своєрідність;

  • реквізити ділових паперів і документів;

Уміти:

  • складати зразки ділової документації;

  • використовувати мовні штампи та кліше канцелярського стилю у ділових паперах.


^ ПОРІВНЯЛЬНА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ


Предмет порівняльної лексикології та її значення для теорії і практики. Лексикологія і лексикографія. Типи одномовних, двомовних та багатомовних словників. Лексика як система. Внесок українських вчених у розбудову лексикології іноземних мов. Шляхи збагачення словникового складу. Семантичний розвиток слова. Словотворення. Словоскладання. Конверсія. Телескопія. Апокопа і афереза. Скорочення. Фразотворення. Запозичення. Кальки. Семантична та стилістична диференціація інтернаціональних слів. Формально-семантична структура словника. Польова структура лексики різних мов. Спільне та відмінне у фразеологічних системах української та російської мов.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • особливості лексичних систем порівнюваних мов;

  • основні лексикографічні джерела – одномовні та перекладні;

  • методологію застосування різного типу словників у ході перекладу;

  • можливі види встановлення лексичних співвідношень у контактуючих при перекладі мовах;

  • типи лексичних перетворень у ході перекладу з української мови на російську і навпаки.

Уміти:

  • використовувати одержані знання на практиці, враховуючи, що зіставлення на лексико-семантичному рівні є основою порівняльного аналізу мов і охоплює всі рівні контактуючих у ході перекладу мовних систем.


^ ПОРІВНЯЛЬНА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ГРАМАТИКА


Граматичні значення в різних мовах. Збіг та розходження граматичних моделей російської та української мов. Відносність граматичних відповідників. Вибір граматичного відповідника. Граматичні трансформації при перекладі: перестановки, заміни членів речення та частин мови, додавання та опущення слів. Структурна обумовленість граматичних трансформацій. Відтворення модальності при перекладі. Взаємозалежність синтаксичних і лексико-семантичних перетворень при перекладі висловлювання. Конверсивні перетворення.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні лексико-граматичні відповідники співставлюваних мов;

  • методи перетворень у ході перекладу одиниць різних рівнів при відсутності потрібних відповідників у одній з мовних систем.

Уміти:

  • професійно користуватися знаннями з порівняльної граматики.


^ ПОРІВНЯЛЬНА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА СТИЛІСТИКА


Стилістична характеристика тексту як цілого та її відтворення при перекладі. Засоби передачі в російській та українській мовах стилістичного забарвлення слів (архаїзми, вульгаризми, канцеляризми, колоквіалізми тощо). Експресивна конкретизація при перекладі. Передача стилістичних засобів: повторів, паралелізмів, метафор, метонімій, гри слів тощо. Розкриття алюзій та прихованих цитат. Передача композиційних особливостей оригіналу.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні складові тексту; жанрові особливості тексту;

  • стилістичні функції мовних одиниць лексичного рівня;

  • основні вимоги до перекладного тексту.

Уміти:

  • використовувати засоби образності й виразності у тексті оригіналу та відтворення їх у перекладному тексті;

  • проводити стилістичній аналіз різножанрових одномовних та перекладних текстів.


^ ЕТИКА ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


У ході викладання дисципліни передбачається знайомство з предметом і структурою курсу загальної етики, встановлення місця етики перекладача в процесі його професійної діяльності. Основні проблеми етики як морально-філософської науки, що вивчає правила поведінки людини в суспільстві, розглядаються в прикладному напрямку, пристосованому до завдань майбутнього спеціаліста з налагодження міжмовної комунікації.

Вивчається історія розвитку етичних поглядів від античних часів до кінця ХХ століття, засвоюються рекомендації щодо можливості правильного вирішення основних морально-етичних проблем сучасності, формуються та затверджуються навички правильної професійної поведінки майбутніх спеціалістів з перекладу – в залежності від особливостей роботи, характеристики контактуючих груп людей, мети і можливих наслідків виконання посередницької мовної діяльності перекладача.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні проблеми етики та можливості їх вирішення у здійсненні процесу міжмовної комунікації;

  • історію еволюції етичних поглядів з давніх часів до початку XXI століття;

  • вимоги до професійної поведінки перекладачів різного профілю.

Уміти:

  • професійно здійснювати посередницьку мовну діяльність перекладача, дотримуючись правил етики поведінки у ході налагодження міжмовної комунікації.


^ ПРАКТИЧНИЙ КУРС УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ


Курс є основним навчальним предметом в системі завершення підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями й навичками в галузі письмового і усного перекладу з російської мови на українську і з української на російську в обсязі, який забезпечить не тільки здійснення перекладу будь-якого жанру і стилю з російської мови на українську і навпаки, а дозволить редагувати переклади, здійснені раніше, іншими перекладачами, в тому числі і переклади текстів підвищеної складності. В ході занять студенти навчаться перекладати офіційні документи міжнародного дипломатичного характеру, науково-технічну і художню літературу, оволодіють технікою ведення вільної бесіди з кількома різномовними її учасниками, вдосконалюватимуть уміння швидко і точно перекладати двосторонню бесіду на будь-яку тему.

Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основи усного та письмового перекладу усіх типів;

  • основи редагування перекладу;

  • основи вироблення стратегії перекладацької діяльності в залежності від характеру прагматичної установки перекладу.

Уміти:

  • здійснювати всі функції професійного перекладача у будь-якій ситуації;

  • перекладати письмово текст з російської мови на українську і навпаки зі швидкістю 800-850 друкованих знаків на академічну годину;

  • перекладати текст письмово з російської мови на українську і навпаки зі швидкістю 1000 друкованих знаків на академічну годину.


^ ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ


Одним із завдань курсу є встановлення зв’язку між лінгвістикою тексту і теорією перекладу. В ході цього вивчаються важливі для перекладу універсальні ознаки текстів: способи маркування початку і кінця тексту, переходів між внутрішніми підрозділами зв’язаного тексту, темпоральні і просторові зв’язки, логічні відношення (причина та наслідок тощо); ідентифікація учасників дискурсу, прийоми фокусування уваги на актуальних елементах тексту.

Використання різних функціонально-типологічних моделей текстів (“текстів-прототипів”) дає можливість розробити техніку перекладу текстів різних типів і жанрів – як стилістично маркованих, так і стилістично немаркованих. Лінгвостилістичний аналіз тексту визначає вибір інваріанту, який належить зберегти при перекладі.

Кожен текст має певну стилістичну характеристику, точному встановленню якої сприяє робота з тлумачними або паралельними словниками.

У процесі засвоєння курсу вивчаються правила добору таких чинників відтворення стилістичної забарвленості тексту, як експресивно-стилістичне узгодження, прийоми художньої виразності, частотність їх застосування, порядок слів у реченні.

Практична частина курсу передбачає закріплення одержаних теоретичних знань.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • прийоми лінгвостилістичного аналізу тексту;

  • типи текстів, що встановлюються за універсальними ознаками текстів;

  • засоби збереження художньої виразності тексту, що перекладається.

Уміти:

  • використовувати у практиці критики та перекладу текстів одержані теоретичні знання;

  • моделювати процес відтворення експресивно-стилістичної забарвленості тексту оригіналу засобами мови перекладу.


^ КРИТИКА І РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДУ РІЗНИХ ТИПІВ ТА ЖАНРІВ


Основне завдання курсу – виробити поняття про суму критеріїв оцінки точності та якості вже здійсненого перекладу, що дасть змогу обгрунтувати висновки про результати тієї чи іншої перекладацької діяльності, а при необхідності виправити допущені у процесі перекладу помилки. На це спрямована структура курсу, основні проблеми якого перераховані нижче.

Адекватність та еквівалентність перекладу. Рівні та типи еквівалентності (логіко-семантичний, формально-граматичний, прагматичний тощо). Виділення конструкцій, що потребують диференціації, конкретизації, генералізації, антонімічного перекладу. Встановлення доцільності застосування вжитих у перекладі прийомів збереження та відтворення інформації. Оцінка вибору та якості прийомів перекладацької компенсації. Метод накладання структури, перекладу на структуру оригіналу. Вибір правильного співвідношення літературознавчих і лінгвістичних критеріїв при встановленні змістової та ідейно-естетичної вартісності художнього перекладу. Критерії оцінки перекладу інформаційного типу тексту. Відповідники фразеологізмів, одиниць з ідіоматичним змістом. Нормативність, адекватність результатів перекладу з погляду прагматичної установки, актуальної цінності тексту перекладу.

Типи і принципи редагування перекладу. Одностороннє редагування та редагування з перекладачем. Авторське редагування. Проблема редакторської етики та редакторського права. Редагування текстів, що потребують компенсаційного перекладу. Зміна структури тексту при перекладі та редагуванні. Методи виправлення помилок різного типу. Переклад і редагування зразків ділового мовлення: ділових листів, факсів, юридичних документів: контрактів, договорів тощо.


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні критерії оцінювання точності та якості перекладу;

  • способи редагування недостатньо кваліфіковано виконаного перекладу.

Уміти:

  • визначити доцільність критики та редагування тексту конкретного перекладу;

  • обрати правильну методологію аналізу здійсненого перекладу;

  • вірно оцінити рівень перекладу;

  • виправити допущені помилки у ході редагування тексту перекладу або (при необхідності) запропонувати свій варіант перекладу.


^ ОСНОВИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ


Основна мета курсу – ознайомлення студентів з проблематикою і структурою названої дисципліни. Формується поняття про предмет і місце художнього перекладознавства в структурі загальної науки про переклад, про основні етапи розвитку художнього перекладу. Напрямки і провідні школи перекладознавства. Досягнення радянської перекладацької школи, українського перекладознавства. Етапи перекладацької діяльності та методи їх здійснення. Основні вимоги до художнього перекладу. Поняття про адекватність та еквівалентність у відношенні до художнього перекладу. Основи теорії закономірних співвідношень. Стильоутворюючі складові художнього тексту і засоби їх відображення у перекладі. Мовне і позамовне у структурі художнього твору. Поняття про реалії та їх передачу засобами іншої мови. Особливості перекладу прози, поезії, драматургії.


Вимоги до знань та умінь

Знати:

  • принципи аналізу художніх текстів, встановлення їх жанрово-стильової приналежності;

  • особливості мовленнєвої реалізації основних завдань перекладу;

  • способи логіко-семантичних перетворень мікро- та макротексту;

  • можливості та шляхи перенесення мовно-літературних характеристик першотвору в структуру тексту перекладу;

  • типи трансформацій при відтворенні змісту та реалій оригіналу в перекладі.

Уміти:

  • аналізувати текст, що підлягає перекладу;

  • правильно оцінити культурно-історичну обстановку, в якій створювався текст, і співвіднести її з тією, у якій виникає переклад;

  • розглянути можливості та доцільність збереження певних рис оригінального твору і шляхи перетворення у тексті перекладу того, що не може бути відображеним точно;

  • досягти прагматичної мети, для чого обрати потрібну модель перекладацького процесу;

  • основою своїх дій зробити творчий підхід до праці.


^ КОМП’ЮТЕРНИЙ ПЕРЕКЛАД І РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ


Комп'ютер у перекладацькій діяльності. Комп'ютерні програми перекладу, електронні одномовні та перекладні словники, електронні довідники, мультимедіа-енциклопедії загального і спеціального призначення. Інтернет та електронна пошта. Використання комп'ютера на різних стадіях перекладу. Види програм перекладу та їхні особливості. Редагування комп'ютерних перекладів.


^ НАУКОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ І ТЕХНІКА РЕФЕРУВАННЯ


Основні лексичні ресурси іноземної мови. Окремі розряди лексики. Суспільно-політична, науково-технічна термінологія. Термінологізація найменувань. Експресивне вживання термінів. Власні імена, географічні назви. Назви установ, організацій, періодичних видань тощо. Інтернаціональна і псевдоінтернаціональна лексика. Наукова термінологія. Використання словників: галузевих, тлумачних, двомовних, багатомовних, синонімічних, фразеологічних, словників скорочень, енциклопедій, довідників. Роль словників у процесі перекладу. Ведення перекладацької картотеки.

Сучасні проблеми української та іншомовної термінології. Природа терміну та термінології. Термінологія та номенклатура. Слово і контекст. Семантичні неологізми науково-термінологічної лексики. Подача і пояснення термінів у термінологічних словниках. Уніфікація та диференціація термінології. Технічна термінологія. Наукова термінологія. Стандарт терміну. Особливості функціонування спеціальної лексики в неспеціальній літературі. Особливості науково-технічного перекладу. Зразки текстів природничого, технічного, гуманітарного фаху.

Навчально-методична література як різновид наукової; особливості її лексичного складу та граматичної структури. Подача і пояснення термінів. Особливості передачі інформації, включеної до ілюстративної частини текстів. Врахування прагматичної установки процесу перекладу. Переклад зразків текстів природничого, технічного, гуманітарного фаху. Адаптований переклад. Комплексний підхід до роботи з текстом. Врахування особливостей рецептора у ході моделювання перекладацького процесу.

Характеристика текстів ділового та суспільно-правового напрямку. Змістовність, логічність, точність і об’єктивність, ясність і лаконізм текстів аналізованого типу та способи відтворення цих рис при перекладі. Основні лексичні групи у різновидах ділової та юридичної документації, термінологія, “готові формули” та їх відповідники у мові перекладу; кліше. Структурно-граматичні особливості текстів. Адекватність та еквівалентність перекладу. Принципи редагування текстів, що потребують компенсаційного перекладу. Переклад зразків правових та ділових текстів: ділових листів, факсів, контрактів, актів, протоколів, договорів тощо.


^ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА ГРАМАТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ


Першорядним завданням курсу є встановлення зв'язку між лексико-стилістичним аналізом тексту оригіналу і проблемами співставлення лексико-семантичних систем двох контактуючих мов. Вивчаються прийоми роботи з двомовними словниками: тлумачними, фразеологічними, синонімів, омонімів. Визнання факту широкого словникового значення слова як мікроодиниці перекладу (порівняно із значенням його в контексті) ускладнює пошуки лексичного або фразеологічного еквіваленту слова. Відсутність відповідності у наборі конотативних відтінків при повній співвідносності у номінативних значеннях, призводить до трансформацій при перекладі. Розглядаються різновиди лексичних трансформацій – диференціація та конкретизація значень, генералізація значень та смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення та різні типи компенсації втрат у процесі перекладу. Щодо граматичних розбіжностей при перекладі, то в кожному конкретному випадку вирішується питання про повну або часткову трансформацію і в зв'язку з цим – про заміну моделі речення або його морфолого-синтаксичну перебудову.


^ ОСНОВИ УСНОГО СИНХРОННОГО ПЕРЕКЛАДУ


Нефіксована форма тексту і завдання, що постають перед перекладачем у зв’язку з цим: виділення опорних пунктів змісту, сегментація тексту, оперативність у виборі варіанту перекладу, мовленнєва компресія (синонімічні заміни, виключення поєднуючих елементів, спрощення синтаксичної структури). Перебудова структури тексту, поява додаткових елементів – окремих означень, уточнень, роз’яснень тощо. Виправлення помилок. Швидкість перебудови артикуляції. Врахування різновидів перекладацької діяльності в залежності від характеру тексту оригіналу та форми сприйняття інформації рецептором. Обмеження за ступенем складності та обсягом текстів, що перекладаються, пов’язані з протиріччям між фізичними можливостями людини та жорсткими темпоральними рамками усного перекладу. Практика перекладу на швидкість. Систематичний розвиток перцептивних якостей, уваги, пам'яті, мислення. Перебудова мовних та перекладацьких навичок та умінь з метою формування здатності виконання перекладацьких операцій та дії у високому темпі і в специфічному поєднанні, виходячи з вимог до синхронного перекладу (сегментація вихідного тексту на одиниці орієнтування: визначення синтаксичної структури, контекстуаульного значення слів та словосполучень).


^ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ


  1. Перекладознавство як наука. Зв’язок перекладознавства з іншими філологічними науками.

  2. Переклад. Загальне визначення поняття „переклад”, межі перекладу.

  3. Переклад як центральна ланка двомовної комунікації.

  4. Переклад як текст. Вимоги до тексту перекладу.

  5. Завдання та розділи перекладознавства.

  6. Ситуація лінгвоетнічного бар’єру. Засоби подолання лінгвоетнічного бар’єру.

  7. Об’єктивне та суб’єктивне в перекладі.

  8. Діалектика національного та інтернаціонального в перекладі.

  9. Історичне та сучасне в перекладі. Дистанція часу та переклад.

  10. Поліфункціональний характер і основні соціальні функції перекладу.

  11. Лінгвосеміотичні засади перекладознавства.

  12. Переклад і теорія міжмовних комунікацій.

  13. Формування спеціальної перекладознавчої компетенції.

  14. Професійна компетенція перекладача.

  15. Основні розділи перекладознавства та аспекти їх дослідження.

  16. Культурологічний аспект перекладознавства.

  17. Соціологічний аспект перекладознавства.

  18. Текстологічні основи перекладознавства.

  19. Тексти для перекладу та їх класифікація.

  20. Проблема еквівалентності і тип тексту перекладу.

  21. Прагматичні аспекти перекладу. Типи прагматичної адаптації.

  22. Фактор мовного оформлення тексту перекладу.

  23. Проблеми відтворення змісту в перекладному тексті.

  24. Зміст і форма в процесі перекладу та в перекладному тексті.

  25. Зміст процесу перекладу.

  26. Основні методи процесу перекладу.

  27. Основні форми перекладу.

  28. Моделі процесу перекладу. Загальна характеристика.

  29. Сприйняття і відтворення тексту як етапи перекладацької діяльності.

  30. Фонові знання та імпліцитна інформація. Типи фонової інформації.

  31. Типи перекладацьких (міжмовних) трансформацій. Загальна характеристика.

  32. Лексичні та лексико-граматичні перекладацькі трансформації.

  33. Характеристика граматичних перекладацьких трансформацій.

  34. Використання словників у процесі перекладу.

  35. Характеристика і дефініція слова в теорії перекладу.

  36. Інформативний об’єм слова: екстралінгвістична та лінгвістична інформації та їх види.

  37. Константна та оказіональна інформація в перекладі.

  38. Закономірність лексичних відповідників у перекладі та міжмовні співвідносні категорії.

  39. Види міжмовних лексичних еквівалентів у перекладі.

  40. Лексика, що відтворює фонову інформацію. Її особливості та різновиди.

  41. Екзотизми та оказіональні слова в текстах оригіналу та перекладу.

  42. Архаїзми в оригіналі й перекладі.

  43. Власні назви в оригіналі та перекладі.

  44. Гра слів в оригінальному та перекладному текстах.

  45. Засоби перекладу слів-реалій.

  46. Неологізми й оказіональні слова в текстах оригіналу і перекладу.

  47. Фразеологічні одиниці в оригінальному та перекладному текстах.

  48. Види перекладу. Загальна характеристика видів перекладу.

  49. Письмовий переклад. Його специфіка.

  50. Типи усного перекладу. Вміння та навички, необхідні для усного перекладу.

  51. Двосторонній переклад.

  52. Послідовний переклад.

  53. Синхронний переклад.

  54. Засоби вираження форм звертання в російській та українській мовах.

  55. Переклад українською російських конструкцій з прийменником по.

  56. Власні назви в оригіналі та перекладі. Особливості перекладу російських прізвищ українською мовою.

  57. Переклад українською мовою російських словосполук з прийменником при.

  58. Переклад українською мовою російських конструкцій з прийменником для.

  59. Типи словників та робота перекладача зі словниками.

  60. Проблеми перекладу двовидових дієслів.

  61. Оманливі друзі” перекладача.

  62. Особливості перекладу фразеологізмів та термінів.

  63. Переклад українською російських словосполук з дієприкметниками та похідними від них прикметниками.

  64. Переклад російських пасивних дієприкметників теперішнього часу та похідних від них прикметників на -м(ый), пасивних дієприкметників минулого часу та похідних від них прикметників на -нн(ый) та -т(ый).

  65. Переклад російських активних дієприкметників теперішнього часу на -щ(ий), -щийся.

  66. Переклад російських активних дієприкметників минулого часу та похідних від них прикметників на -вш(ий) та -ш(ий), -вшийся та -шийся.

  67. Переклад українською російських віддієслівних іменників на -ние, -тие, -ка та віддієслівних прикметників на -очный.

  68. Перевага активних конструкцій над пасивними в українській мові та правильне вживання безособових конструкцій на -но, -то.

  69. Правильне вживання прийменників у/в, до та з/із/зі (рос. – с/из) в російській та українській мовах.

  70. Характеристика і дефініція слова в практиці перекладу.

  71. Лексика, яка передає фонову інформацію. Її особливості та різновиди.

  72. Екзотизми та оказіональні запозичення в перекладі.

  73. Способи перекладу слів-реалій.

  74. Архаїзми в оригіналі та перекладі.

  75. Проблеми перекладу двовидових дієслів.

  76. Тексти для перекладу та їх класифікація.

  77. „Оманливі друзі” перекладача.

  78. Особливості перекладу термінів.

  79. Багатоаспектність перекладу як виду діяльності.

  80. Проблема одиниці перекладу.

  81. Поняття „транслатема”. Проблема мовного наповнення транслатеми.

  82. Транслатема і процес перекладу.

  83. Верифікація транслатеми.

  84. Лінгвістичне опрацювання транслатем.

  85. Перекладацька еквівалентність та адекватність.

  86. Поняття „репрезентативність перекладу”.

  87. Критерії репрезентативності перекладу.

  88. Репрезентативність перекладу на мікрорівні.

  89. Репрезентативність на фонетичному рівні.

  90. Репрезентативність на рівні словотвірних моделей.

  91. Репрезентативність на граматичному рівні.

  92. Репрезентативність на лексичному рівні.

  93. Репрезентативність на синтаксичному рівні.

  94. Структурно-типологічні аспекти перекладного тексту.

  95. Особливості перекладу науково-технічних текстів.

  96. Особливості перекладу текстів офіційно-ділового стилю.

  97. Особливості перекладу публіцистичних текстів.

  98. Особливості перекладу текстів розмовно-побутового стилю.

  99. Особливості перекладу художніх текстів.

  100. Проблема типології перекладу.

  101. Динаміка історичного розвитку перекладу.

  102. Допоміжні засоби в роботі перекладача.

  103. Істинність як властивість еквівалентності.

  104. Еквівалентність і смисл. Денотативне й сигніфікативне значення.

  105. Поняття і концепт. Денотат і референт.

  106. Об’єктивне і суб’єктивне в перекладі.

  107. Еквівалентність і адекватність. Правильність і точність.

  108. Багаторівневі теорії теорії еквівалентності.

  109. Еквівалентність перекладу як нормативна категорія.

  110. Адекватність, еквівалентність й оцінка перекладу.

  111. Еквівалентність і закономірні відповідності.

  112. Переклад як процес міжмовної трансформації.

  113. Трансформація і деформація.

  114. Трансформації і міжмовна асиметрія.

  115. Типології трансформаційних операцій.

  116. Семіотичний підхід до перекладацьких трансформацій.

  117. Прагматичні перетворення.

  118. Семантичні перетворення. Компоненти смислу. Семантична модель перекладу.

  119. Семантичні перетворення. Адаптація. Еквіваленція.

  120. Логічні категорія і семантичні перетворення.

  121. Об’єм і зміст понять.

  122. Рід і видова відмінність. Перекладацька парафраза.

  123. Трансформаційна операція генералізації.

  124. Трансформаційна операція конкретизації.

  125. Займенникові заміни. Антонімічні перетворення.

  126. Метафорична диференціація. Метонімічна диференціація.

  127. Синтакичні трансформації.

  128. Деформація я перекладацька стратегія. Додавання й опущення.

  129. Основні критерії оцінки художнього перекладу.

  130. Мінімальна та максимальна одиниці художнього перекладу.

  131. Лінгвістичний та літературознавчий підходи до художнього перекладу.

  132. Сутність професійної етики перекладача.

  133. Моральні принципи та норми професійної поведінки перекладача.

  134. Наукова критика перекладу як розділ перекладознавства в стадії становлення.

  135. Основні можливості передачі слова як лексичної одиниці. Поняття лексичного варіанту в перекладі.

  136. Безеквівалентна лексика та хибні еквіваленти. Можливості роботи з фразеологічними одиницями в практиці українсько-російського перекладу.

  137. Основні випадки граматичних розходжень між мовою оригіналу та мовою перекладу в практиці українсько-російського перекладу. Вибір граматичного варіанту.

  138. Основні функціонально-стильові характеристики інформаційних, науково-технічних текстів. Загальні відомості про складові перекладацької компетенції при роботі з науково-технічною літературою.

  139. Складові професійної компетенції перекладача науково-технічних текстів різних галузей. Поняття про жанрово-функціональні різновиди науково-технічного перекладу.

  140. Загальна специфіка передачі змісту лексичних одиниць при науково-технічному перекладі. Основні прийоми передачі денотативного змісту термінів.

  141. Машинний переклад, його функції та значення у перекладацькій практиці. Сучасний стан теорії та практики комп’ютерного перекладу. Українсько-російський переклад.

  142. Специфіка синхронного перекладу; психолінгвістичні особливості діяльності перекладача.

  143. Специфіка послідовного перекладу. Варіанти здійснення названого типу перекладацької діяльності, можливості використання в цьому процесі техзасобів.

  144. Двосторонній переклад: умови здійснення, професійні вимоги, особливості роботи. Можливі обмеження в плані еквівалентності, питання про варіанти подачі інформації


^ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ

НА ІСПИТАХ З ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА


Екзаменаційний білет складається з трьох питань: два питання охоплюють теоретичний матеріал, третє питання – практичного змісту. Кожне питання оцінюється за чотирьохбальною системою оцінок "5", "4", "3" і "2".

Знання студентів оцінюється за такими критеріями:

"Відмінно" – студент глибоко і всебічно знає зміст курсу, рекомендовану літературу, наукові першоджерела, логічно мислить і будує відповідь, вільно використовує набуті теоретичні знання при аналізі практичного матеріалу, висловлює своє ставлення до тих чи інших лінгвістичних проблем, пов'язує програмовий матеріал із профілем, демонструє високий рівень засвоєння практичних навичок.

"Добре" – студент твердо знає курс і рекомендовану літературу. Добре засвоїв практичні навички, аргументовано викладає матеріал, висловлює свої міркування з приводу тих чи інших граматичних проблем, але припускається певних неточностей і похибок у логіці викладу теоретичного матеріалу або при аналізі практичного.

"Задовільно" – студент в основному знає курс, рекомендовану літературу, але непереконливо відповідає (відсутні приклади), плутає поняття, додаткові питання викликають невпевненість або відсутність стабільних знань; виконуючи практичні завдання, виявляє неточності у знаннях, не вміє оцінювати факти та явища, пов'язувати їх із майбутнім фахом.

"Незадовільно" – студент не опанував зміст курсу, вкрай слабо знає загальну літературу курсу, не знає наукових фактів, визначень, граматичних категорій, правил. Відсутнє загально-гуманітарне та наукове мислення, практичними навичками не володіє.

При визначенні остаточної оцінки відповідей на питання екзаменаційних білетів підсумовується загальна кількість отриманих балів і ділиться на число завдань. При цьому відмінна оцінка виставляється, якщо середній бал більший або дорівнює 4,5. Оцінка "добре" виставляється, якщо середній бал знаходиться в межах 3,5 – 4,4. Оцінка "задовільно" виставляється при середньому балі в межах 2,5 – 3,4.

  1   2

Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича «Затверджую»

Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-202017
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-6326307
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича «затверджую»
move to 0-202016
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Географічний факультет
Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористуванння
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Для вступників з обмеженими фізичними можливостями на освітньо-кваліфікаційний рівень
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича „затверджую”
Методи поліпшення завадостійкості радіоелектронних пристроїв на інтегральних мікросхемах
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Проаналізуйте процес конституційної реформи в Україні та перспективи його розвитку
Міністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича iconМіністерство освіти І науки, молоді І спорту України Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича „затверджую”
Методи поліпшення завадостійкості радіоелектронних пристроїв на інтегральних мікросхемах
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи