Чернівецькийнаціональнийуніверсите т іменіЮріяФедькович а icon

Чернівецькийнаціональнийуніверсите т іменіЮріяФедькович а




Скачати 381.69 Kb.
НазваЧернівецькийнаціональнийуніверсите т іменіЮріяФедькович а
Сторінка1/3
Дата07.06.2012
Розмір381.69 Kb.
ТипДокументи
  1   2   3

Ч е р н і в е ц ь к и й н а ц і о н а л ь н и й у н і в е р с и т е т

і м е н і Ю р і я Ф е д ь к о в и ч а




Юридичний факультет


“ ЗАТВЕРДЖУЮ ”


Декан юридичного факультету

_________________ (Пацурківський П. С.)

30 серпня 2009 року


Робоча ПРограма з курсу

« воля як категорія права »

освітньо-кваліфікаційного рівня магістр


для спеціальності 8.06.01.01 ” Правознавство ”

Спеціалізації філософія права

Факультет: юридичний

Кафедра теорії та історії держави і права





^ Форма навчання

Курс

Семестр

Загальний обсяг годин

Кількість кредитів

^ У тому числі (год.):

Самостійна робота (год.)

Контрольні (модульні) роботи (шт.)

Розрахунково-графічні роботи (шт.)

^ Курсові проекти (роботи) (шт.)

Залік (сем.)

Екзамен (сем.)

Лекції

Лабораторні

Семінарські

Денна

5

10

72

2

16

-

8

48

-

-

-

-

10

Заочна

5

10

72

2

6

-

2

64

-

-

-

-

10



Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06.01 “Право” спеціальності 8.06.01.01 “Правознавство”.


Робоча програма складена к.ю.н.,доцентом Савчуком С.В. .


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії держави і права. Протокол № 1 від 28 серпня 2009 року.


^ Завідувач кафедри

теорії та історії держави і права ______________ / Никифорак М.В /


Схвалено методичною радою юридичного факультету Чернівецького національного універсиетут ім. Ю. федьковича 29 серпня 2009 року.

Голова методичної ради

юридичного факультету ________________ /Cавчук С.В. /


^ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА


Психологічна наука вступила у такий період свого розвитку, коли старі теоретичні підходи майже повністю вичерпали себе, а накопичені емпіричні та експериментальні дані, не знаходячи адекватного пояснення, потребують від дослідників переосмислення існуючих теорій і пошуку нових підходів до розуміння психіки. Це цілком відноситься і до проблеми волі, основна складність якої полягає насамперед у такому: всі переконані, що воля є, але ніхто не знає, що це таке.

Саме зараз очевидна необхідність вибору у напрямку досліджень волі, зокрема її субстанціалізації в структурі правовідносин. Або ми будемо і надалі пробувати здогадуватися, що таке воля, або ж спробуємо відшукати реальні механізми (психічні і фізіологічні), які забезпечують вольову поведінку суб’єктів правових відносин. На першому шляху пошук відповіді ніколи не закінчиться, адже можливості прирівняти волю до інших процесів далеко не вичерпані.

Сутність права характеризується всіма тими ознаками, які властиві волі: процесом переходу потреб, інтересів, установок, цілей в об’єктивність шляхом активної, цілеспрямованої, практичної діяльності з реалізації певної правової свідомості, правової політики, правових принципів і норм у реальну дійсність, фактичний правопорядок. При цьому всі ускладнення у вольової теорії права випливають передусім із неоднозначності поняття “воля” та невизначеності з конкретним механізмом взведення її у закон.

Юристи, надаючи певної уваги проблемі волі, фактично не вдаються у суть цього поняття, не розкривають його зміст. Але це аж ніяк не означає, що зазначена проблема менш актуальніша в праві, ніж у філософії чи психології. Навряд чи будь-яка категорія має стільки не визначених положень і смислової плутанини, як воля. Разом із тим недопустимо протипоставлення психологічного, філософського, етичного, правового тощо розуміння волі.

Відмінність в аспектах волі безумовна. Всі аспекти волі пов’язані між собою. Право має враховувати психологічний процес утворення волі, інакше воно буде відірваним від дійсності й неможливо буде зрозуміти об’єктивний вираз волі.

Нажаль психологічна наука не в змозі задовольнити потреби юриспруденції. Та і в правознавстві можна назвати зовсім небагато юридичних праць, в яких би спеціально досліджувались проблеми волі. Більше за все таких праць у кримінальному праві, хоча проблема волі, волевиявлення важливе значення має й для цивільного права. Знання природи й характеру вольової діяльності особи є необхідною умовою визначення підстав, меж, об’єму відповідальності, з’ясування цілей і завдань покарання тощо, а також вирішення інших ключових питань абсолютної більшості галузей права.

Даний курс не претендує на висвітлення всіх аспектів волі. Його метою є лише спроба зробити свій внесок у пізнання однієї з самих концептуальних проблем не лише філософії, психології, але й права, зокрема: проаналізувати гносеологічно-правову природу волі, а саме розкрити раціональну та ірраціональну природу правової волі, її структуру з урахуванням філософського розуміння цієї категорії і новітніх розробок психологічної науки; розкрити співвідношення таких фундаментальних категорій, як воля, мотив і мотивація; не-право, свавілля і безправ’я; визначити місце і роль волі і вини в структурі правопорушення (одне з центральних місць відвести питанням відповідальності, характеристики вольового елемента вини); з урахуванням регулятивного розуміння волі розкрити розуміння вини та її форм, що дасть можливість покращити практику застосування відповідальності, удосконалити чинне законодавство; дослідити актуальну проблему свободи волі, проаналізувати вольові засади політико-правових відносин, висвітлити вольову природу закону, питання кореляції автономії волі і правомірної поведінки, народного волевиявлення тощо.

Курс “Воля як конструктивний елемент правоутворення і правореалізації” зорієнтований на досягнення таких завдань: по-перше, розвивати уявлення про гносеологічно-правову природу волі; по-друге, дати знання, необхідні для наукового психолого-правового аналізу волереалізаційної природи права; по-третє, сформувати базові навики з підготовки і проведення дослі­джень волі у структурі правомірної і протиправної поведінки.


Програма спецкурсу створена на основі опублікованих джерел, монографічних досліджень, підручників і навчальних посібників.

Правознавство. Освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр. 06.01 Право 8.06.0101.

  1. Кількість кредитів:


Курс складається з 2 кредитів, 2 модулів, 7 навчальних елементів. 100 балів у десятому семестрі.

  1. Загальна кількість годин:


72 години

  1. Кількість годин на тиждень:


2 години

  1. Обов’язкова дисципліна чи за вибором:


Фахова дисципліна.

  1. Семестр, в якому читається:


Десятий семестр.

  1. Кількість годин відведених на лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття та самостійну роботу студентів:


Лекції – 16 годин, семінарські заняття – 8 годин, самостійна робота студентів – 48 годин.

  1. Вид підсумкового контролю:


Видом підсумкового контролю по навчальній дисципліні “Воля як катюгорія права ” є екзамен у десятому семестрі.


Форми оцінювання:


Основними формами контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентами навчального матеріалу є:

  • усні опитування;

  • фронтальні опитування;

  • контрольні роботи;

  • тестові завдання;

  • колоквіуми;

  • реферативні доповіді;

  • підсумкові контрольні роботи;

  • семестровий екзамен.



Студент вважається допущеним до семестрового контролю, якщо він виконав всі види робіт, передбачені навчальним планом, немає невідпрацьованих занять із пропущених тем.

^ ЗМІСТОВО-ДІЯЛЬНІСНА СТРУКТУРА МОДУЛІВ НАВЧАЛЬІІОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№НЕ



Назва модуля (М) або навчального елементу (НЕ)



Зміст навчального елементу

Вид заняття

Види діяльності та поточного контролю



Кількість балів за вид роботи

Індз

(за вибором)



Кількість балів за ІНДЗ

Всього балів за НЕ



Л

С

Пр

Лаб

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Модуль 1.

НЕ 1..1


^ Основні концептуальні підходи до розуміння сутності волі

Воля як волюнтаризм (Епікур, Блаженний Августин, А.Шопенгауер, Е.Гартман, Б.Спіноза, І.Кант, Ф.Гегель, Л.Фейербах ). Воля як “вільний вибір” (Дж.Локк, В.Віндельбанд, У.Джемс, В.Франкл, Л.Виготський, В.Аллахвєрдов, П.Сімонов). Воля як довільна мотивація (Аристотель, Гален, Р.Декарт, Т.Гоббс, Д.Гартлі, Е.Мейман, І.Сєчєнов, Г.Челпанов, С.Рубінштейн). Воля як належне (Д.Узнадзе, Ш.Чхартишвілі). Воля як особлива форма психічної регуляції (І.Сєчєнов, М.Басов, Л.Виготський, В.Сєліванов, Л.Веккер, Р.Мей, В.Калін). Воля як механізм подолання зовнішніх і внутрішніх перепон і труднощів (К.Корнілов, Б.Смірнов, П.Рудик, П.Сімонов).

2

2







Усне опитування;


реферативні доповіді.



5


10







15

НЕ 1.2

^ Структура волі

Основні концептуальні погляди на розуміння потреби. Потреби – нестаток. Потреби – вимоги організму. Потреби –відношення. Об’єктивна концепція інтересу. Суб’єктивна концепція інтересу. Кореляція потреби, інтересу і мотиву.

Поняття мотиву і мотивації. Динамічна характеристика і внутрішній зміст мотивації. Спонукальний вплив мотивації на вольовий процес. Мотив як вербалізація мети. Основні функції мотивації: спонукально-регуляційна і функція відбиття. “Боротьба мотивів”.


2

























НЕ 1.3.

^ Вольові якості особистості

Поняття вольових якостей особистості. Склад вольових якостей особистості (цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, завзятість, витримка, самостійність, сміливість, стійкість, самовладання, ініціативність, критичність, упевненість). Горизонтальна структура вольових якостей особистості. Вертикальна структура вольових якостей особистості. Природні задатки (здібності). Вольові зусилля. Мотиваційна сфера. Широта, сила і сталість вольових якостей особистості.

Детермінанти рівня прояву вольової якості особистості. Константні чинники (здатність до вольової напруги, типологічні особливості якостей нервової системи, сталі якості особистості). Ситуативні чинники (інтенсивність потреби, сила емоцій). Методи виявлення рівня розвитку волі і вольових якостей. Класифікація вольових якостей особистості.

2

























НЕ 1.4.

^ Свобода волі

Теологічна концепція свободи волі (Августин, Ф.Аквінський). Волюнтаристські теорії А.Шопенгауера, І.Фіхте, Ф.Ніцше. Трансцендентальна свобода І.Канта, Ф.Шеллінга. Натуралізація поняття свободи Т.Гоббсом. Фаталізм абсолютної необхідності французьких матеріалістів (П.Гольбах). Діалектика свободи і волі у вченні Ф.Гегеля. Свобода волі Л.Фейєрбаха. Екзистенціоналістські погляди на свободу (Ж.Сартр, М.Хайдеггер, Р.Ланге). Феноменологічне трактування свободи волі (П.Рікьор, М.Планк, Г.Маркузе). Марксистське розуміння свободи волі (К.Маркс, Ф.Енгельс, Д.Керімов).

Вольовий характер майнових відносин. Вольові відносини і правовідносини. Вольові акти як предмет правового регулювання. Не вольові юридичні факти. Узгодженість воль учасників майнових відносин. Теорії договору (вольова теорія; теорія виявлення; теорія довіри; теорія обігу; теорія соціальної солідарності; теорія одностороннього обов’язку; теорія розуму; теорія мети). Формалізм та інтелектуалізм виразу волі. Принцип автономії волі. Судове тлумачення договорів. Воля і волевиявлення. Воля у представництві. Побіжність виявлення волі. Конклюдентна форма укладення договору. Договір на користь третьої особи. Презумпція узгодженості волі.

Кореляція свободи волі і свободи вибору. Свобода вибору і свобода дії: зв’язок вибору з психофізичним процесом дії. Детермінованість вибору мотивами. Ситуація вибору. Свобода можливості вибору і бажання. Почуття свободи. Самообмеження. Свобода дії, вибір і бажання. Зв’язок свободи з досягненням мети. Психологічна характеристика свободи волі. Запобігання злочину. Детермінованість та індетермінованість вольової поведінки правопорушника. Необхідність, випадковість і невизначеність. Ситуація злочину. Компетентність злочинця. Можливість вибору як засновок відповідальності. Свобода вибору, свобода рішення і свобода дії. Вибір як елемент волі. Відносність свободної волі. Свобода і відповідальність. Відповідальність як міра свободи.

Становлення принципу автономії волі як основи розв’язання колізій (Ш.Дюмулен, Ф.Савіньї). Гіпотетична воля сторін. Критерії визначення ймовірного вибору права. Автономія волі і колізійна прив’язка. Колізійно-правова природа принципу автономії волі. Співвідношення автономії волі і свободи договору. Визначення межі автономії волі. Теорії абсолютності та обмеженості свободи вибору. Публічний порядок. Проблема обходу закону при виборі права третьої країни. Значення принципу автономії волі для розвитку та удосконалення міжнародних відносин

2

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;

тестування;

складання тематичних схем.


4


4

4

3







15




Всього за модулем 1

30

Модуль 2.

НЕ 2.1

^ Воля в структурі правомірної поведінки

Регулятивна сутність права. Державна воля як результат регулятивного цілеспрямованого процесу. Концепція волі Л.Петражицького. Воління, наказ, заборона. Воля, інтерес, влада. Загальнообов’язковість соціальних феноменів як об’єктивізація волі, реалізована мета. Лобіювання. Теорія солідаризму Л.Дюгі. Індивідуальна, народна і державна воля. Загальна і державна воля. Воля законодавця. Воля громадської організації. Правоутворення. Реалізація права. Норма як буття волі.

Воля нормотворчого регулювання і воля реалізаційного регулювання. Зв’язок правовідносин із індивідуальною волею. Індивідуальна воля і державна воля. Суб’єктивне право як можливість реалізувати свою волю. Воля як психічний процес та юридична воля. Сполучення волі та узгодження волі. Виконання - центральний момент правовідношення як вольового відношення.

Інтелектуальний і вольовий моменти дієздатності. Вольова теорія правосуб’єктності. Суб’єктивне право як прояв вольової сили. Поняття та ознаки неосудності. Психологічні критерії (інтелектуальний і вольовий) неосудності. Юридичні і медичні критерії неосудності. Колізія між волездатністю і волею. Стан патологічного афекту. Афективний стан. Психічний примус. Делікто – і правочиноздатність. Відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки. Категорії осудність і неосудність у цивільному праві. Часткова і повна дієздатність. Вікова межа дієздатності. Зрілість волі.

Поняття і структура правової свідомості. Інтелектуальний і вольовий аспекти правової свідомості. Соціальне і психологічне в механізмі правового регулювання суспільних відносин. Взаємодія правової свідомості з елементами механізму правового регулювання суспільних відносин.

Невизначеність – ризик – вибір альтернативи. Розум, почуття та інтуїція. Нерішучість. Ситуація дискретного вибору. Процес прийняття рішення: мета (завдання), неоднозначність результатів і способів досягнення мети. Процес вибору: ризик, конфлікт і невизначеність. Імовірнісне трактування ризику. Рівень ризику. Інтелектуальна функція ризику. Ризик і конфлікт як інформаційні компоненти прийняття рішення. Вибір, ризик і відповідальність. Об’єктивна і суб’єктивна концепції ризику. Пасивний ризик. Співвідношення винної і вольової поведінки. Ризик і вина.


3

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;

тестування.


5


5

5








15

НЕ 2..2

^ Воля в структурі протиправної поведінки

Проблема визначення вини. Вина як суб’єктивна категорія. Об’єктивізація категорії вини. Оцінка умислу як ознака вини. Широке і вузьке розуміння вини. Психологічна теорія вини. Нормативна теорія вини. Компромісне визначення вини як соціально-психологічного поняття. Психологічне розуміння інтелектуальних і вольових елементів юридичної категорії вини. Мотив і мета як складові вольового елементу вини. Свідомість і вина. Зміст і форма вини. Зв’язок інтелектуального і вольового елементів вини.

Вольові характеристики умисних дій: обдуманість, цілеспрямованість, детермінованість потребами, бажаннями. Зв’язок вольового елементу з свідомістю. Побічні результати. Змішана вина. Воля, бажання і прагнення. Евентуальний умисел. Винний ризик.

Кореляція самовпевненості і непрямого умислу. Небажання і байдужість – аспекти вольового елементу. Ступінь пасивності свідомості і волі як кількісна характеристика необережної форми вини. Усвідомлення протиправності поведінки. Впевненість у ненастанні негативних наслідків. Легковажність.

Вплив форм вини на диференціацію кримінальної відповідальності. Встановлення різних мір покарання за споєння умисних і необережних злочинів. Закріплення в особливій частині ККУ статей, які передбачають відповідальність тільки за умисні злочини, лише за необережні злочини чи за злочини, які можуть бути скоєні як умисно, так і необережно. Віднесення злочинів до різних категорій залежно від форм вини. Встановлення особливої відповідальності за злочини зі змішаною формою вини. Диференціація кримінальної відповідальності і кваліфікація злочинів із двома формами вини. Суб’єктивні обставини, що впливають на ступінь вини: форми і види вини, психічний стан особи в момент вчинення нею злочину, мотиви поведінки.


3

2







Усне опитування;

реферативні доповіді;

тестування.


5


5

5







15

НЕ 2.3

^ Порок волі і волевиявлення

Презумпція правильності волевиявлення. Волевиявлення як засіб для розпізнання волі (вольова теорія Савіньї, Віндшейда). Теорія виявлення Ієринга, Годеме. Теорія довіри Дернбурга. Воля у правочині. Порок наміру (волі) і порок рішення (волевиявлення). Принципи відповідності рішення наміру. Визнання угоди недійсною. Дефекти виразу волі. Невідповідність між волею і волевиявленням. Відсутність волі третіх осіб. Нікчемна та удавана угода. Помилка (в природі самої угоди і тотожності об’єктів, в сутності та особі, в мотиві, ) та омана. Порок волі і визнання угоди недійною. Порок волевиявлення і відшкодування збитків. Насилля.


2




























Всього за модулем 2

30




^ Модуль контроль (підсумковий)

40




Всього балів

100


^ ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


СЕМІНАР 1: Основні концептуальні під­ходи

до розуміння сутності волі



  1. Воля як волюнтаризм (Епікур, Блаженний Августин, А.Шопенгауер, Е.Гартман, Б.Спіноза, І.Кант, Ф.Гегель, Л.Фейербах ).

  2. Воля як “вільний вибір” (Дж.Локк, В.Віндельбанд, У.Джемс, В.Франкл, Л.Виготський, В.Аллахвєрдов, П.Сімонов).

  3. Воля як довільна мотивація (Аристотель, Гален, Р.Декарт, Т.Гоббс, Д.Гартлі, Е.Мейман, І.Сєчєнов, Г.Челпанов, С.Рубінштейн).

  4. Воля як належне (Д.Узнадзе, Ш.Чхартишвілі).

  5. Воля як особлива форма психічної регуляції (І.Сєчєнов, М.Басов, Л.Виготський, В.Сєліванов, Л.Веккер, Р.Мей, В.Калін).

  6. Воля як механізм подолання зовнішніх і внутрішніх перепон і труднощів (К.Корнілов, Б.Смірнов, П.Рудик, П.Сімонов).



  1   2   3

Схожі:

Чернівецькийнаціональнийуніверсите т іменіЮріяФедькович а iconЧернівецькийнаціональнийуніверсите т іменіЮріяФедькович а
Робоча програма складена на основі освітньо-професійної програми напряму 06. 01 “Право” спеціальності 06. 01. 01 “Правознавство”
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи