Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) icon

Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону)




Скачати 476.53 Kb.
НазваОснови формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону)
Дата22.06.2012
Розмір476.53 Kb.
ТипДокументи



ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


БЕЗУГЛА ВІКТОРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА


УДК 332.122:339.137.2


ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

(на прикладі Полтавського регіону)


Спеціальність 08.10.01 – РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ І РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Харків – 2006

Дисертацією є рукопис


Робота виконана в Кременчуцькому державному політехнічному університеті


^ Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Семко Тетяна Вікторівна,

Кременчуцький державний політехнічний університет,

завідувач кафедри економічної теорії

^ Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Шевченко Людмила Степанівна,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого (м. Харків),

завідувач кафедри економічної теорії


кандидат економічних наук, доцент

^ Волкова Олена Валеріївна,

Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України (м. Київ),

докторант


Провідна установа - Полтавський національний технічний

університет ім. Ю. Кондратюка

Міністерства освіти і науки України, кафедра

економічної теорії та регіональної економіки (м. Полтава).


Захист дисертації відбудеться “____ ” _____________ 2006 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.089.01 в Харківській національній академії міського господарства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Революції , 12, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської національної академії міського господарства за адресою: 61002, м. Харків, вул. Революції, 12.


Автореферат розісланий “_____” ____________ 2006 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. В. Момот


^ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У контексті набуття Україною статусу країни з ринковою економікою та прагнення в найближчому майбутньому вступити до СОТ одним з головних пріоритетів економічної політики є формування її конкурентоспроможності. При цьому слід враховувати, що в умовах поглиблення територіального поділу праці конкурентоспроможність країни визначають її регіони.

Конкурентні переваги в ринковому просторі мають регіони тих країн, уряд яких проводить ефективну регіональну політику, що базується на принципах територіального самоврядування, самозабезпечення, і водночас зберігає цілісність та єдність усіх ланок господарського комплексу країни. В основі формування ефективної регіональної політики, що супроводжується удосконаленням відповідної інфраструктури і правових засад, конкуренція є чинником стимулювання ефективного розміщення і регіонального розвитку продуктивних сил, удосконалення економічних структур регіону, розширення асортименту й поліпшення якості продукції та послуг відповідно до сучасних вимог вітчизняного і світового ринків.

Питання соціально-економічного розвитку регіонів і формування їх конкурентоспроможності завжди були одними з найважливіших у стратегічному управлінні, їх дослідження знайшло відображення в роботах класиків: А. Сміта, М. Портера, А. Маршалла; нобелевських лауреатів: Дж. Стіглера, М. Туган-Барановського, С. Кузнєца, Й. Шумпетера; сучасних учених: Л. Шутенка, Л. Яковенко, Г. Балабанова, З. Борисенко, Л. Шевченко, А. Голикова, О. Тридіда, Г. Онищука, Г. Ковалевського, В. Пономаренка, П. Бубенка, Г. Волинського, М. Кизима, А. Ачкасова, В. Онищенка, В. Дубіщева, О. Тищенка, В. Торкатюка, С. Гермашевського, Л. Шеховцевої, Г. Пастернак-Таранушенка, Н. Гомольської, О. Волкової. Разом з тим багато теоретичних і прикладних питань з формування конкурентоспроможності регіонів, через їх багатогранність і складність, залишаються маловивченими й невирішеними, тому потребують подальшого дослідження і науково-методичного обґрунтування.

Актуальність проблематики щодо вивчення особливостей формування конкурентоспроможності регіонів України в ринкових умовах господарювання, її теоретичне та практичне значення обумовили необхідність вибору напряму дослідження, визначили тему дисертаційної роботи, її мету та задачі.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана у дисертаційній роботі тема досліджень відповідає пріоритетним напрямам, визначеним в Указі Президента України “Про Концепцію державної регіональної політики” від 25 травня 2001 року № 341/2001 і Посланні Президента України до Верховної Ради України “Про концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”; “Програмі сприяння підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції у Полтавській області на 2002-2004 роки”, яка була розроблена Головним управлінням економіки Полтавської обласної державної адміністрації; “Програмі соціального розвитку Кременчуцького регіону”, яка розробляється міськвиконкомом м. Кременчука; науковому напряму і тематиці досліджень кафедри економічної теорії Кременчуцького державного політехнічного університету в межах науково-дослідної теми “Аналіз складних економічних систем” (номер державної реєстрації № 012U002627), в якій автором виконана та впроваджена науково-дослідна робота “Концепція формування конкурентоспроможності регіону”, госпдоговірної науково-дослідної роботи, яка укладена із ЗАТ “Паритет” на тему “Оцінка конкурентоспроможності ЗАТ “Паритет” як суб’єкта регіональних економічних відносин” (договір № 69/05 – ЕТ).

^ Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науково-методичному обґрунтуванні основ формування конкурентоспроможності регіонів України шляхом застосування системного дослідження кількісних показників оцінки конкурентоспроможності на регіональному рівні й розробки структури та алгоритму програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону в контексті завдань державної регіональної політики.

Відповідно до зазначеної мети в дисертаційній роботі поставлено і вирішено наступні задачі:

  • провести теоретичне обґрунтування сутності економічної категорії “конкурентоспроможність регіону”;

  • вивчити вітчизняний і світовий досвід щодо принципів, напрямів та інструментів формування конкурентоспроможності регіону;

  • дослідити конкурентоспроможність регіону в системі взаємодії регіональної економічної політики і конкурентного законодавства;

  • проаналізувати існуючі методики оцінки конкурентоспроможності на мікро-, мезо- і макрорівнях й на їх основі розробити методику комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону, що базується на визначенні конкурентних переваг певної території;

  • дослідити вплив циклічних коливань економіки країни на конкурентоспроможність регіонів;

  • розглянути екологічний аспект формування конкурентоспроможності регіону;

  • дослідити механізм відносин у системі “держава - регіон” і форми взаємодії суб’єктів господарювання певної території у процесі формування конкурентоспроможних регіонів;

- розробити структуру та алгоритм програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону;

- визначити основні напрями формування конкурентоспроможності певної території та розробити структуру управління конкурентоспроможністю регіону.

^ Об’єктом дослідження є процес формування конкурентоспроможності на регіональному рівні.

Предмет дослідження: особливості формування конкурентоспроможності регіонів України.

^ Методи дослідження. Методичною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні положення сучасної економічної науки, регіональної економіки, закони діалектичного пізнання дійсності, розробки науково-дослідних інститутів Національної академії наук України, наукові дослідження провідних вітчизняних і закордонних учених-економістів, присвячені проблемам формування конкурентоспроможності регіону. Інформаційну базу дисертаційної роботи склала звітність Держкомстату України, Головного управління статистики в Полтавській області.

Положення і висновки дисертації спираються на Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України з питань конкуренції та регіональної політики, а також аналітичні огляди, науково-методичні публікації в періодичній пресі, дані, отримані з Internet.

З метою досягнення поставленої в роботі мети та розв’язання окремих задач застосовувалися загальнонаукові й спеціальні методи, а саме: метод логіко-теоретичного узагальнення і порівняння – у процесі визначення тенденцій розвитку регіонів і точного виділення базових положень наукового дослідження; метод комплексного і системного аналізу - при вивченні сутності економічної категорії “конкурентоспроможність регіону”; прийоми порівняльного аналізу – з метою співставлення та оцінки досвіду формування конкурентоспроможності регіонів розвинутих країн світу; історичний метод – при визначенні етапів становлення конкурентного законодавства в Україні; дедуктивний метод – з метою деталізації і систематизації факторів, що впливають на рівень конкурентоспроможності регіону; статистичний аналіз – для вивчення, порівняння, оцінки й інтерпретації фактичних даних щодо конкурентоспроможності регіонів України, для оцінки конкурентоспроможності Полтавського регіону; метод таксономії – для інтегральної оцінки конкурентоспроможності регіонів України; метод експертних оцінок – для проведення та обробки результатів експертного опитування на тему “Формування конкурентоспроможності м. Кременчука”; системний підхід – для характеристики системи потенціалів Полтавського регіону; графічний – для наочного відображення динаміки й структури окремих показників.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні теоретико-методичних основ формування конкурентоспроможності регіонів України, зокрема:

вперше:

розроблено методику комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону, яка на відміну від існуючих дозволяє визначити пріоритетні галузі економіки регіону, враховує вплив виробничого, торговельного, людського, інвестиційного, інноваційного капіталу та створює науково-методичні основи для побудови структури й алгоритму програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону за визначеними і теоретично обґрунтованими автором напрямами: галузевий потенціал регіону, економічний цикл, соціальна сфера, зовнішньоекономічна діяльність, екологічна безпека;

удосконалено:

визначення економічної категорії “конкурентоспроможність регіону” як здатності кожної регіональної системи оперувати своїми конкурентними перевагами, на умовах самостійності й самофінансування і в межах існуючого законодавства;

структуру управління конкурентоспроможністю регіону в ринкових умовах шляхом розробки трирівневого інституційного механізму: на державному рівні – агенція регіонального конкурентного розвитку (АРКР); на регіональному рівні - регіональні комітети конкуренції (РКК); на місцевому рівні – центри конкуренції (ЦК), який дозволяє автоматизувати управління розміщенням вітчизняного й іноземного капіталу на території регіонів, що забезпечить розвиток міжрегіональної конкуренції, підвищить ефективність процесу залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку регіону й позитивно вплине на формування конкурентного середовища;

дістали подальший розвиток:

обґрунтування та узгодження механізму реалізації регіональної економічної політики і конкурентного законодавства з метою формування конкурентоспроможності регіонів;

дослідження особливостей формування кластерних об’єднань на території регіону, що дало змогу розробити структуру машинобудівного кластера в Полтавському регіоні й визначити етапи формування кластерів у межах певної території.

^ Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення, які захищаються в дисертації, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій і рекомендацій, створюють об'єктивну основу для подальшого розвитку теоретичних і прикладних проблем формування конкурентоспроможності регіону.

Результати дослідження використані в процесі реалізації регіональної політики і конкурентного законодавства на рівні окремого регіону з метою підвищення ефективності використання регіоном власних конкурентних переваг; удосконалення виробничої, інвестиційної та інноваційної діяльності підприємств (акти впровадження від Кременчуцької філії ВАТ “Полтаваобленерго” (лист № 14/ХІІ–21 від 23.12.04), Дніпровського металургійного комбінату (лист № 05/1-19 від 28.01.05), ЗАТ “Українсько-бельгійського спільного підприємства “Фобос” (лист № 73 від 14.03.05), ДП Кременчуцького заводу металоконструкцій ЗАТ «Промтехмонтаж-1» (лист № 21 від 8.02.06), ХК “АвтоКрАЗ” (лист № 114/2 від 21.06.06)). Алгоритм поданої в дисертаційній роботі “Програми управління процесом формування конкурентоспроможності Полтавського регіону” використано Головним управлінням економіки Полтавської обласної державної адміністрації при складанні “Програми сприяння підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції у Полтавській області на 2002-2004 роки” (лист № 6 – 7 / 779 від 15.04.05), міськвиконкомом м. Кременчука при розробці “Програми соціального розвитку Кременчуцького регіону”, “Довгострокової програми залучення інвестицій у розвиток економіки міста до 2007 року”, “Стратегічного плану розвитку територіальної громади м. Кременчука на період 2004 – 2010 роки” (лист №01-12/594 від 10.08.06). Пропозиції щодо формування конкурентоспроможності Полтавського регіону за рахунок створення на його території машинобудівного кластера використані фінансово-економічним відділом Крюківського вагонобудівного заводу при формуванні стратегії підвищення конкурентоспроможності підприємства (лист № 2 від 31.05.06) і фінансово-економічним управлінням АТ «Укртатнафта» (лист № 57/4 від 12.04.06).

Результати дослідження впроваджено у навчальний процес, застосовано в наукових дослідженнях кафедри економічної теорії Кременчуцького державного політехнічного університету, що підтверджується внутрішніми актами впровадження.

^ Особистий внесок здобувача. Положення, що викладені в дисертації і виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються. Всі результати наукового дослідження мають цілком самостійний характер.

^ Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень доповідалися і були схвалені на науково-практичних конференціях “Управління організацією: регіональні аспекти” (м. Київ, 2002 р.), “Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи” (м. Львів, 2003 р.), “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Управління розвитком соціально-економічних систем: стан, проблеми, перспективи” (м. Полтава, 2004 р.), “Облік контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 2004 р.), “Наука і освіта - 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Проблеми планування інноваційної діяльності та реалізації інноваційної стратегії в сучасних умовах” (м. Кременчук, 2004 р.), “Инвестиционная поддержка инновационной деятельности предприятия (м. Сімферополь, 2004 р.), регіональна науково-технічна конференція молодих вчених і спеціалістів (м. Кременчук, 2004 р.), “Організаційно-економічні та фінансові механізми мобілізації резервів промислових підприємств при трансформації економіки” (м. Кременчук, 2005 р.), “Інвестиційна привабливість промислових підприємств регіону в умовах інтеграції до СОТ” (м. Кременчук, 2006 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 15 наукових статей у фахових виданнях загальним обсягом 6,6 умовн.-друк. аркуша, з яких автору належить 5,6 умовн.-друк. аркуша і 9 тез доповідей на науково-практичних конференціях.

^ Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний текст роботи займає 149 сторінок друкованого тексту, 33 рисунки, 24 таблиці. Список використаних джерел має 284 найменування.

^ ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, методи дослідження, наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення.

^ У першому розділі - “Науково-теоретичні аспекти формування конкурентоспроможності регіону” – розглянуто сутність економічних категорій “конкуренція”, “регіон”, “конкурентоспроможність”, “конкурентоспроможність регіону”, “конкурентне середовище”, “конкурентні відносини”, світовий досвід формування конкурентоспроможності регіону.

У процесі дослідження встановлено, що в сучасних умовах конкуренція і конкурентні відносини є фундаментальними елементами ринкової економічної системи, ефективно діючими інструментами для досягнення оптимального розміщення та формування високої продуктивності наявних на певній території ресурсів, що забезпечує стабільне функціонування економіки регіону.

Конкурентне середовище в ринковому просторі країни формують усі регіони - суб’єкти господарства країни, що перебувають у тісній взаємозалежності один від одного, тому реалізувати ідею територіального економічного розвитку країни неможливо без формування сильних конкурентоспроможних регіонів.

На підставі узагальнення дослідженого матеріалу в галузі конкуренції та врахування підходів сучасних течій західної економічної думки щодо причин і джерел підвищення (зниження) конкурентоспроможності вдосконалено сутність економічної категорії “конкурентоспроможність регіону” як здатності регіональної системи до визначення та ефективного використання своїх конкурентних переваг, на умовах самостійності й самофінансування і в межах існуючого законодавства, з метою забезпечення сталого зростання показників економічної діяльності в розрахунку на душу населення та раціонального розміщення продуктивних сил.

Обґрунтовано, що поки існують регіональні відмінності в потенційних можливостях розвитку виробництва та ступенях впливу природнокліматичних і ресурсних чинників на економічну структуру регіональних систем, конкурентні переваги й відносини регіону в ринковому просторі будуть визначати перш за все регіональна політика і конкурентне законодавство. Тому з метою виділення основних механізмів формування сильних конкурентоспроможних регіонів у дисертації розглянуто сутнісні особливості становлення та розвитку регіональної політики в розвинутих країнах світу, країнах Центральної та Східної Європи. У роботі також виконано оцінку й встановлено хронологію світових тенденцій розвитку конкурентного законодавства.

Систематизація зазначеного матеріалу створює наукову базу, необхідну для подальшого дослідження та обґрунтування основ формування конкурентоспроможності регіонів України.

^ У другому розділі – “Комплексна оцінка конкурентоспроможності регіонів України в умовах ринкової економіки” – виділено етапи розвитку конкурентного законодавства України, досліджено конкурентоспроможність регіону в системі взаємодії регіональної економічної політики та діючого конкурентного законодавства, здійснено аналіз існуючих методик оцінки конкурентоспроможності на макро-, мезо- і мікрорівнях, запропоновано методику комплексної оцінки конкурентоспроможності регіонів України, розглянуто вплив циклічних коливань та екологічних умов на конкурентоспроможність регіону.

У результаті дослідження практичного досвіду реалізації в Україні регіональної економічної політики і конкурентного законодавства, з метою формування конкурентоспроможних регіонів виділено дві форми вияву існуючої між ними протилежності, а саме взаємодоповнюваність і взаємовиключеність. Історично пріоритети регіональної економічної політики і конкурентного законодавства в процесі формування конкурентоспроможності регіону залежали від рівня економічного розвитку країни. Розвинуті країни з високою конкурентоспроможністю надавали перевагу конкурентній політиці. Навпаки, країни, які тільки ставали на шлях ринкових перетворень, установлювали пріоритет регіональної економічної політики. Тому запропоновано в кожному окремому регіоні встановлювати пріоритети регіональної економічної політики і конкурентного законодавства відповідно до рівня його конкурентоспроможності.

Пов’язуючи поняття конкурентоспроможності й конкуренції, зазначено, що конкурентоспроможність - це здатність отримувати прибуток більший, ніж у конкурентів. Прибуток на рівні регіону вимірюється не кількістю природних ресурсів і підприємств, розміщених на його території, які є тільки чинниками створення прибутку, а показником валової доданої вартості (ВДВ) у розрахунку на душу населення. Виходячи з цього, запропоновано узагальнюючий показник оцінки конкурентоспроможності регіону - індекс конкурентоспроможності (Ік), що розраховується як відношення суми ВДВ за видами економічної діяльності в розрахунку на одну особу по окремому регіону до суми ВДВ за видами економічної діяльності в розрахунку на одну особу по країні:

(1)

де ; - ВДВ регіону і ВДВ країни за видами економічної діяльності;

- види економічної діяльності.

До видів економічної діяльності належать: сільське господарство; добувна промисловість; обробна промисловість; виробництво та розподіл електроенергії, газу, води; будівництво; торгівля; готелі та ресторани; транспорт, зв’язок; фінансова діяльність; операції з нерухомістю; державне управління; освіта; охорона здоров’я; послуги.

На підставі цього показника здійснено кількісну оцінку рівня конкурентоспроможності регіонів України за період 1998-2004 років (рис. 1).

Граничні значення індексу конкурентоспроможності регіону визначені на основі методу статистичного групування (табл. 1).


Таблиця 1

Граничні значення індексу конкурентоспроможності регіону

Значення Ік

Оцінка рівня конкурентоспроможності регіону

Ік ? 1

конкурентоспроможний

1 Ік ? 0,8

має потенціал досягти конкурентоспроможного рівня

0,8 > Ік ? 0,6

має низьку конкурентоспроможність

Ік < 0,6

неконкурентоспроможний

Згідно з проведеним дослідженням встановлено, що на сучасному етапі конкурентоспроможними регіонами в Україні є Дніпропетровський, Донецький, Запорізький, Київський, Одеський, Полтавський, Харківський, м. Київ.

Аналіз зміни Ік конкурентоспроможних регіонів України і регіонів, які не досягли базового значення конкурентоспроможності свідчить про негативну динаміку їх розвитку, оскільки протягом дослідженого періоду конкурентоспроможність більшості з них мала тенденцію до зниження. Співставлення середнього значення Ік конкурентоспроможних регіонів України і регіонів, які не досягли базового значення конкурентоспроможності, з динамікою ВДВ у розрахунку на душу населення в Україні по кожному з досліджених років засвідчило, що зниження середніх значень Ік регіонів, які не досягли базового значення конкурентоспроможності, відбувалося в умовах зростання ВДВ у розрахунку на душу населення по Україні взагалі. Це свідчить, що зростання ВДВ на душу населення в Україні переважно забезпечили вісім указаних конкурентоспроможних регіонів.

З метою повноти вивчення сучасних пріоритетних галузей економіки, які визначають конкурентні переваги країни і регіонів, у дисертації здійснено аналіз територіально-галузевої структури ВДВ України та її регіонів, що складається з трьох етапів:

  1. Поділ ВДВ в Україні та її регіонах на складові частини, що визначають ВДВ, за галузями економіки. Правомірно зазначити, що конкурентні переваги – це не стільки статистичний, скільки динамічний феномен, тому дуже важливим є визначення пріоритетних галузей економіки в динаміці. У даному разі оцінка здійснена за період 2001-2004 років.

  2. Встановлення питомої ваги кожної галузі економіки в загальній ВДВ у регіонах і Україні.

  3. Виділення пріоритетних галузей економіки в кожному з регіонів, допускаючи, що галузь вважається пріоритетною, якщо питома вага ВДВ, створеної в ній, дорівнює або перевищує питому вагу ВДВ в цій галузі по Україні.

Отримані результати свідчать про наявність на території України регіонів трьох типів (табл.2).

Таблиця 2

Типізація регіонів України залежно від пропорцій між галузями, що виробляють товари, і галузями, що надають послуги, в загальній ВДВ регіону за період 2001-2004 років (% до підсумку)

Типи

Регіони

Галузі, що виробляють товари

Галузі, що надають послуги

2001

2002

2003

2004

2001

2002

2003

2004

1

Вінницька

74,3

72,7

69,5

68,8

26,7

27,3

30,5

31,2

Дніпропетровська

79,5

78,2

75,4

60,4

20,6

21,8

24,6

39,6

Донецька

76

76,2

75,1

74,1

24,4

23,8

24,9

25,9

Волинська

64

63,5

64

77,2

37,6

36,5

36

22,8

Житомирська

69,7

67,5

66,8

64,6

32,5

32,5

33,2

35,4

Закарпатська

63,4

61,5

61,7

61,7

37,6

38,5

38,3

38,3

Запорізька

79,7

77,9

77,5

78,1

21,1

22,1

22,5

21,9

Івано-Франківська

72,6

73,7

71,9

70,8

27,6

26,3

28,1

29,2

Київська

73,6

71,4

69,1

67,6

27,4

28,6

30,9

32,4

Кіровоградська

66,3

64,1

63,8

66,3

33,9

35,9

36,2

33,7

Луганська

80,7

79,3

78,1

79,4

20

20,7

21,9

20,6

Львівська

63,1

61,5

59,1

59,5

37,5

38,5

40,9

40,5

Миколаївська

70

67,9

66,3

67,9

30,9

32,1

33,7

32,1

Полтавська

82

83,6

81,5

80,2

17,4

16,4

18,5

19,8

Рівненська

72,3

69,9

67,7

67,2

29

30,1

32,3

32,8

Сумська

77,8

75,3

76,3

75,7

23,7

24,7

23,7

24,3

Тернопільська

70,7

67,7

63,9

62,2

31,3

32,3

36,1

37,8

Харківська

67

64,4

58,4

57,2

34,4

35,6

41,6

42,8

Херсонська

73,3

70,8

66,7

66,5

28,2

29,2

33,3

33,5

Хмельницька

76,1

72,7

67,4

68,4

25,8

27,3

32,6

31,6

Черкаська

74,1

73,2

72,6

73

26,9

26,8

27,4

27

Чернівецька

65,4

61,5

58,9

57,7

36,5

38,5

41,1

42,3

Чернігівська

76,3

74,4

72,6

71,1

24,9

25,6

27,4

28,9

2

м. Київ

30,5

29,4

31,8

28,4

72,2

70,6

68,2

71,6

м. Севастополь

35,5

37,7

38,7

36,8

64,5

62,3

61,3

63,2

3

АР Крим

57,1

51,9

50,4

52,2

45,7

48,1

49,6

47,8

Одеська

55,1

51,8

49,9

50,1

46,2

48,2

50,1

49,9

*1 – спеціалізуються на виробництві товарів; 2 – спеціалізуються на наданні послуг; 3 – галузі виробництва товарів і надання послуг збалансовані.

Характер пріоритетних галузей економіки всіх регіонів України за період з 2001 по 2004 роки практично не змінювався, тобто цей пріоритет є сталим і в разі підтримки, може суттєво вплинути на конкурентоспроможність регіону в майбутньому.

З метою підтвердження результатів, отриманих у процесі розрахунку Ік, виконано інтегральну оцінку конкурентоспроможності регіонів України з використанням таксономічного показника конкурентоспроможності, в основу якого покладено врахування економічного змісту капіталу, що функціонує на території регіону. За своїм сутнісним змістом і формами вияву капітал розділено на виробничий, торговельний, трудовий, інвестиційний, інноваційний.

Інформаційною базою оцінки були дані, що містяться в офіційних виданнях Державного комітету статистики України, тому з великої кількості показників, що можуть впливати на конкурентоспроможність, були використані наступні: випуск продукції сільського господарства; випуск продукції промисловості; введення в дію основних виробничих фондів; підвищення кваліфікації кадрів за регіонами; вартість експорту товарів; інвестиції в основний капітал на одну особу; прямі інвестиції в регіон; кількість наукових організацій за регіонами; обсяг науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій (підприємств), за регіонами.

Інтегральна оцінка конкурентоспроможності регіону на основі вищенаведених показників припускає визначення еталона конкурентоспроможності. Відстань між точками Сі0, що характеризують досліджувані елементи, й еталонною точкою Р0 визначається за формулою

, (2)

де - стандартизоване значення показника k (k=1,2,…,n) для регіону i (i=1,2,…,m);

- координати еталона розвитку.

Отримані відстані слугують вихідними величинами для розрахунку показника конкурентоспроможності:

, (3)

причому ; (4)

; (5)

, (6)

де - ефективність використання відповідного складового елемента конкурентоспроможності. Отримані результати наведені на рис. 2.

Перевагами методу таксономії є: можливість урахування ряду факторів впливу на конкурентоспроможність, що мають різну розмірність і способи опису; формування інтегрального показника в межах інтервалу від 0 до 1. До недоліків слід віднести те, що отримані результати не дають інформації про конкурентні переваги кожної окремої території.

Порівняння отриманих результатів з Ік свідчить, що конкурентоспроможність більшості регіонів за період 2001 –2004 рр. практично не змінювалася. Тому правомірною є постановка питання про доцільність поєднання цих методів з метою комплексної оцінки конкурентоспроможності й конкурентних переваг кожного окремого регіону.


У дисертації досліджено циклічний характер економічних процесів на рівні країни й регіону.

Визначено, що в Україні переважає промисловий цикл економічного розвитку і спостерігається значний відрив в економічних циклах розвитку промислово-аграрних і аграрно-промислових регіонів. У контексті цього доведено необхідність врахування не тільки закономірностей циклічного розвитку країни, а й природу економічних циклів окремих регіонів.

У роботі розглянуто екологічний аспект формування конкурентоспроможності регіону. Для цього проведено порівняльний аналіз і визначено рейтинг регіонів України за основними напрямами забруднення навколишнього середовища. Встановлено, що найбільшими забруднювачами є конкурентоспроможні регіони країни (Дніпропетровський, Донецький, Запорізький). У довгостроковій перспективі це може призвести до втрати конкурентних переваг і зниження їх конкурентоспроможності, тому великого значення набуває їх екологічна реабілітація, що закладено в “Керівних принципах сталого просторового розвитку Європейського континенту”, сформованих Європейською конференцією Міністрів регіонального планування в Ганновері.

^ У третьому розділі – “Управління процесом формування конкурентоспроможності регіону” – проведено аналіз нормативно-правових актів у системі відносин “центр – регіони”, розглянуто умови взаємодії між малими, середніми та великими підприємствами регіону в процесі формування конкурентоспроможних регіонів, розроблено структуру й алгоритм програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону; визначено основні напрями формування конкурентоспроможності регіону на підставі результатів експертного опитування.

Виконано комплексний аналіз існуючих нормативно-правових актів у системі відносин “центр - регіони”, який свідчить про їх незавершеність і недосконалість щодо забезпечення формування конкурентоспроможності регіону. Причинами такої недосконалості є невідповідність на регіональному й місцевому рівнях управління головних складових влади: повноважень, завдань, відповідальності та ресурсів і відсутність в існуючих нормативно-правових актах чітко закріплених повноважень органів регіонального управління й органів місцевого самоврядування щодо питань, пов’язаних з формуванням конкурентоспроможності певної території. Для розв’язання цієї проблеми пропонується визначити й законодавчо закріпити першочергові завдання та повноваження органів влади всіх рівнів відповідно до проведеного в другому розділі групування регіонів України, залежно від розрахункового значення індексу конкурентоспроможності. Доведено, що формування конкурентоспроможності певної території не в змозі забезпечити окремий товар чи галузь, це можливо лише за умови створення ефективного механізму взаємодії між малими, середніми й великими підприємствами регіону. Однією з найбільш ефективних форм такої взаємодії є створення міжгалузевого комплексу – кластера, орієнтованого на максимально можливе використання конкурентних переваг сумісного економічного потенціалу підприємств і організацій, що кооперуються з метою взаємної підтримки і координації, тому що дана форма взаємодії включає в себе співпрацю як на рівні виробництва, збуту й фінансової діяльності, так і на рівні інноваційної діяльності. Розроблено структуру кластера машинобудівної промисловості в Полтавському регіоні (рис. 3) й визначено етапи формування кластерів на території регіону.


Рис. 3. Структура кластера машинобудівної промисловості в Полтавському регіоні

З метою управління процесом формування конкурентоспроможності регіону запропоновано впровадження комплексної програми, що являє собою систему шести взаємозв’язаних блоків: інформаційного, аналітичного, законодавчого, прогнозного, стратегічного, фінансового і включає дванадцять напрямів дослідження: “Пріоритетна галузь економіки”, “Взаємоузгодження економічних циклів”, “Агропромисловий комплекс”, “Освоєння мінерально-сировинних ресурсів”, “Промисловість”, “Підприємницький потенціал”, “Трудовий потенціал”, “Транспортна інфраструктура”, “Екологічна безпека”, “Рекреаційна індустрія”, “Соціальна сфера”, “Зовнішньоекономічна діяльність”. Особливістю даної програми є те, що вона базується на показниках, які характеризують конкурентні переваги певної території, та визначає напрями їх використання й розвитку в межах кожного окремого регіону. В дисертації програму розроблено на прикладі Полтавського регіону.

У процесі розробки “Програми управління процесом формування конкурентоспроможності Полтавського регіону” було проведено експертне опитування представників великих (40%) і середніх (60%) підприємств м. Кременчука (промислового центра Полтавського регіону) на тему “Формування конкурентоспроможності м. Кременчука”. Метою його було визначення основних чинників, що чинять позитивний і негативний вплив на процес формування конкурентоспроможності певної території, та обґрунтування дієвих заходів розв’язання цієї проблеми. У роботі також досліджено систему органів державної виконавчої влади центрального й місцевого рівнів, діяльність яких пов’язана з формуванням конкурентоспроможності регіону. Дане дослідження свідчить, що в їх структурі на сьогодні відсутній орган, який би безпосередньо займався питаннями формування конкурентоспроможності регіону. Тому, виходячи з ситуації, що склалася, і враховуючи думки експертів щодо першочергових заходів формування конкурентоспроможності певної території, правомірною є постановка питання про доцільність створення нового інституційного механізму з метою управління конкурентоспроможністю регіону. Авторська структура такого інституційного механізму подана на рис. 4.

^ АГЕНЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО КОНКУРЕНТНОГО РОЗВИТКУ (АРКР)


РЕГІОНАЛЬНІ КОМІТЕТИ КОНКУРЕНЦІЇ (РКК)

(27 територіально-адміністративних одиниць – регіонів України)


^ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДДІЛЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО КОМІТЕТУ


ЦЕНТРИ КОНКУРЕНЦІЇ (ЦК) (у межах певного регіону)


Представники органів місцевого самоврядування, торговельно-комерційних палат, науковці, представники великих, середніх, малих підприємств, об’єднань підприємств, підприємці


Рис. 4. Структура інституційного механізму управління конкурентоспроможністю регіону

З урахуванням наведеної вище управлінської структури запропоновано алгоритм розробки програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону (рис. 5).


Рис. 5. Алгоритм розробки програми управління конкурентоспроможністю регіону

З метою підвищення ефективності управління процесом формування конкурентоспроможності регіону та забезпечення однакових конкурентних умов для всіх регіонів у роботі створено систему автоматизації управління розміщенням вітчизняного й іноземного капіталу на території регіонів, що сприятиме залученню інвестицій в пріоритетні галузі економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації виконано теоретичні узагальнення і розроблено заходи щодо розв’язання наукового завдання формування конкурентоспроможності регіонів України. Це відображено в поглибленні понятійного апарату, розробці методики комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону, визначенні напрямів удосконалення механізму застосування регіональної економічної політики і конкурентного законодавства та механізму взаємодії суб’єктів господарювання певної території у процесі формування конкурентоспроможних регіонів, розробці основних положень програми управління конкурентоспроможністю регіону.

Основні наукові й практичні результати виконаних досліджень зводяться до наступного:

  1. Конкурентоспроможність регіону - це здатність регіональної системи до визначення та ефективного використання своїх конкурентних переваг, на умовах самостійності й самофінансування і в межах існуючого законодавства, з метою забезпечення сталого зростання показників економічної діяльності в розрахунку на душу населення та раціонального розміщення продуктивних сил.

  2. Вивчення світового досвіду щодо принципів і напрямів формування конкурентоспроможності регіонів дозволило встановити, що доки існують регіональні відмінності в потенційних можливостях розвитку виробництва та ступенях впливу природних, географічних, кліматичних, екологічних умов, конкурентні переваги й відносини регіону в ринковому просторі будуть визначати регіональна політика і конкурентне законодавство.

Регіональна політика – це система намірів і дій з боку держави, спрямована на забезпечення умов для збалансованого соціально-економічного розвитку регіону на підставі ефективності використання його потенціалу, підвищення добробуту населення, поглиблення процесів ринкової трансформації.

Конкурентне законодавство – це складна й розгалужена мережа законів, постанов, судових рішень, правових норм, що спрямовані на підтримку і регулювання конкуренції на ринку.

Аналізуючи історію формування конкурентоспроможності регіонів України крізь призму правового аспекту, виділено п’ять етапів становлення і розвитку конкурентного законодавства в Україні та її регіонах. Зазначено, що проблемою на сучасному етапі є незначний рівень уваги до регіонального аспекту розвитку конкуренції.

  1. У процесі формування конкурентоспроможності регіону існує дві форми взаємодії регіональної економічної політики і конкурентного законодавства: взаємодоповнюваність і взаємовиключеність. З метою забезпечення ефективної взаємодії основних положень цих інструментів впливу органів державної влади на конкурентоспроможність певної території запропоновано в кожному окремому регіоні встановлювати пріоритети регіональної економічної політики і конкурентного законодавства відповідно до рівня його конкурентоспроможності.

  2. Досліджено існуючі методики оцінки конкурентоспроможності на макро-, мезо- і мікрорівнях й на їх основі розроблено методику комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону, що базується на використанні двох показників (індексу конкурентоспроможності, який розраховується як співвідношення суми валової доданої вартості за видами економічної діяльності в розрахунку на одну особу по окремому регіону до суми валової доданої вартості за видами економічної діяльності в розрахунку на одну особу по країні та інтегрального показника конкурентоспроможності регіону, розрахованого з використанням методів таксономічного аналізу) і дозволить:

  • на регіональному рівні: виділити пріоритетні галузі економіки, розглянути вплив виробничого, торговельного, людського, інвестиційного, інноваційного капіталу на рівень розвитку території; обґрунтовано розробити напрями структурної перебудови господарського комплексу, шляхи соціальних перетворень, що забезпечить міжгалузеву й територіальну збалансованість регіону;

- на державному рівні: ранжувати й типізувати регіони за рівнем конкурентоспроможності, визначати місце кожного регіону в загальнодержавному просторі, ефективно впроваджувати середньо - й довгострокові стратегічні програми соціально-економічного розвитку регіонів.

Результати комплексної оцінки конкурентоспроможності регіонів України свідчать, що на сучасному етапі конкурентоспроможними регіонами є Дніпропетровський, Донецький, Запорізький, Київський, Одеський, Полтавський, Харківський, м. Київ. Конкурентоспроможність інших регіонів має перехідний характер, що пояснюється неефективним використанням наявних конкурентних переваг.

  1. На підставі співставлення циклічного характеру економічних процесів на рівні країни і окремих регіонів обґрунтовано необхідність врахування не тільки закономірностей циклічного розвитку країни взагалі, а і природу економічних циклів окремих її регіонів.

  2. Забезпечення конкурентоспроможності регіону можливо за умов:

  • ефективного використання наявних ресурсів;

  • перетворення регіону в стійку економічну систему, здатну до довгострокового розвитку;

  • збереження екологічної рівноваги.

У контексті цього розглянуто екологічний аспект формування конкурентоспроможності регіону й визначено рейтинг регіонів України за основними напрямами забруднення навколишнього середовища. Встановлено, що найбільшими забруднювачами є конкурентоспроможні регіони країни (Дніпропетровський, Донецький, Запорізький), тому відсутність належної уваги до вирішення екологічної проблеми в довгостроковій перспективі може призвести до втрати їх конкурентних переваг і зниження конкурентоспроможності.

  1. Комплексний аналіз існуючих нормативно-правових актів у системі відносин “центр – регіони” свідчить про їх незавершеність і недосконалість щодо забезпечення процесу формування конкурентоспроможності регіону. Обґрунтовано доцільність врахування рівня конкурентоспроможності при визначенні завдань і повноважень органів регіональної влади з наданням більшої самостійності управлінським структурам конкурентоспроможних регіонів.

Встановлено, що формування конкурентоспроможності певної території не в змозі забезпечити окремий товар чи галузь, це можливо лише за умови створення ефективного механізму взаємодії між малими, середніми й великими підприємствами регіону. Найбільш ефективною формою взаємодії щодо формування конкурентоспроможності регіону є створення міжгалузевого комплексу – кластера, орієнтованого на максимально можливе використання конкурентних переваг сумісного економічного потенціалу підприємств і організацій, що кооперуються з метою взаємної підтримки і координації. Розроблено структуру машинобудівного кластера в Полтавському регіоні (ядро кластера - Крюківський вагонобудівний завод).

  1. Необхідною умовою формування конкурентоспроможності регіону є розробка економічно обґрунтованої регіональної програми управління процесом формування конкурентоспроможності регіону, яка б враховувала особливості розвитку певного регіону й дозволила раціонально розподіляти обмежені ресурси, а також забезпечила б цільове і контрольоване розміщення продуктивних сил на основі спеціалізації та кооперації. Таку програму запропоновано формувати з шести взаємозв’язаних блоків: інформаційного, аналітичного, законодавчого, прогнозного, стратегічного, фінансового і представити через систему дванадцяти напрямів дослідження: “Пріоритетна галузь економіки”, “Взаємоузгодження економічних циклів”, “Агропромисловий комплекс”, “Освоєння мінерально-сировинних ресурсів”, “Промисловість”, “Підприємницький потенціал”, “Трудовий потенціал”, “Транспортна інфраструктура”, “Екологічна безпека”, “Рекреаційна індустрія”, “Соціальна сфера”, “Зовнішньоекономічна діяльність”. Побудовано алгоритм розробки програми управління конкурентоспроможністю регіону. Розроблено авторську “Програму управління процесом формування конкурентоспроможності Полтавського регіону”.

  2. Встановлено, що в системі органів державної виконавчої влади центрального й місцевого рівнів на сьогодні відсутній орган, який би безпосередньо займався питаннями формування конкурентоспроможності регіону. Проведено експертне опитування представників великих і середніх підприємств м. Кременчука, за результатами якого основним напрямом формування конкурентоспроможності є створення на місцевому рівні єдиного центру з питань накопичення та аналізу інформації відносно кількісних і якісних характеристик конкурентних переваг міста, інформаційного забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності щодо основних положень конкурентного законодавства. З метою управління конкурентоспроможністю регіону запропоновано створити новий інституційний механізм - фахові органи, позбавлені політичного й державного тиску:

- на державному рівні – агенція регіонального конкурентного розвитку (АРКР);

- на регіональному рівні - регіональні комітети конкуренції (РКК);

- на місцевому рівні – центри конкуренції (ЦК),

який дозволяє автоматизувати управління розміщенням вітчизняного й іноземного капіталу на території регіонів, що забезпечить розвиток міжрегіональної конкуренції, прискорення обігу капіталу, поглиблення процесів розподілу праці та вдосконалення соціально-економічних відносин на рівні “інвестори-регіони” й позитивно вплине на формування конкурентного середовища. Визначено основні функції, завдання і принципи діяльності кожного структурного підрозділу вищенаведеного інституційного механізму.
^
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Безугла В.О. Аналіз конкурентоспроможності регіонів України // Регіональна економіка. – 2004. - № 4 . - С. 64 - 68.

  2. Безугла В.О. Підвищення конкурентоспроможності підприємств регіону – засіб забезпечення сталого регіонального розвитку (на прикладі Кременчуцького регіону) // Регіональні перспективи. - 2003. - № 7 - 8(32-33). - С. 32 - 35.

  3. Безугла В.О. Термінологічна впорядкованість категорій регіональної економіки // Регіональні перспективи. - 2003. - № 11 - 12 (36-37). - С. 7 - 9.

  4. Безугла В.О. Фактори формування конкурентного середовища в регіонах України // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Вип. 10. - Черкаси: ЧДТУ, 2004. - С. 91 - 96.

  5. Семко Т.В., Безугла В.О. Світовий досвід формування конкурентоспроможних регіонів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 192: В 4 т. Том 2. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 403 - 412.

Особистий внесок: досліджено світовий досвід формування конкурентоспроможності регіонів. Висвітлено принципи, методи й основні напрями регіональної політики та конкурентного законодавства в країнах з розвинутою ринковою економікою. На підставі викладеного матеріалу визначено позитивний і негативний досвід для України.

  1. Безугла В.О. Основні напрями вдосконалення нормативно-правового забезпечення управління конкурентоспроможністю регіонів в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 197: В 5 т. Том 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 32 - 37.

  2. Безугла В.О. Нормативно-правове забезпечення формування конкурентного середовища на регіональному рівні в Україні // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - Луганськ: СНУ, 2004 - №10 (80). Частина І. - С. 30 - 34.

  3. Семко Т.В., Безугла В.О. Класифікація показників оцінки конкурентоспроможності регіону // Економіка і регіон. - 2004. - № 1(2). - С. 30 - 34.

Особистий внесок: виділено рівні суб’єктів управління конкурентоспроможністю регіону. Дана характеристика видів регіональної конкуренції. Наведена класифікація показників оцінки конкурентоспроможності регіону.

  1. Семко Т.В., Безугла В.О. Конкурентоспроможність регіону в системі циклічного характеру економічного розвитку // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. - К.: Техніка, 2005. - № 61. - С. 111 - 119.

Особистий внесок: Досліджено вплив економічних циклів на формування конкурентоспроможності регіонів. Доведено необхідність врахування закономірностей циклічного розвитку не тільки країни взагалі, а й природи економічних циклів окремих її регіонів, звертаючи увагу на можливість незбігу характеру цих циклів. Обґрунтовано необхідність державного регулювання, спрямованого на пом’якшення циклічних розбіжностей між країною і регіонами

  1. Безугла В.О. Програма управління конкурентоспроможністю регіону // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2004. - № 4. - С. 3 - 9.

  2. Безугла В.О. Інформаційне забезпечення процесу управління конкурентоспроможністю регіонів // Економіка і регіон. - 2005. - № 2 (5). - С. 75 - 78.

  3. Безугла В.О. Інтегральна оцінка конкурентоспроможності регіонів України // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. - К.: Техніка, 2006. - № 70. - С. 53 - 60.

  4. Семко Т.В., Безугла В.О. Економічна оцінка конкурентоспроможності регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Вип. 214: В 4 т. Том 4. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 863 – 871.

Особистий внесок: Проведено аналіз територіально-галузевої структури валової доданої вартості України та її регіонів з метою визначення пріоритетних галузей економіки, що формують конкурентні переваги регіонів і країни.

  1. Безугла В.О. Кластеризація економіки як фактор підвищення конкурентоспроможності регіону // Коммунальное хозяйство городов: Науч.-техн. сб. - К.: Техніка, 2006. - № 73. - С. 267-271.

АНОТАЦІЯ

Безугла Вікторія Олександрівна. Основи формування конкурентоспроможності регіонів України (на прикладі Полтавського регіону). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Харківська національна академія міського господарства, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування конкурентоспроможності регіонів. Уточнено поняття «конкурентоспроможність регіону». Розроблено методику комплексної оцінки конкурентоспроможності регіону. Доведено необхідність врахування закономірностей циклічного розвитку не тільки країни, а й природи економічних циклів окремих регіонів. Досліджено особливості формування кластерів, визначено їх вплив на ефективність використання виробничого, торговельного, людського, інноваційного, інвестиційного капіталу, розроблено структуру машинобудівного кластера в Полтавському регіоні. Вдосконалено структуру управління конкурентоспроможністю регіону, яка дозволить автоматизувати процес залучення капіталу на територію регіону. Побудовано алгоритм програми управління конкурентоспроможністю регіону, який використано при розробці авторської “Програми управління процесом формування конкурентоспроможності Полтавського регіону”.

^ Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність регіону, конкурентне середовище, фактори формування конкурентоспроможності регіону, індекс конкурентоспроможності регіону, капітал, таксономічний показник конкурентоспроможності регіону, економічні цикли, кластери, програма управління процесом формування конкурентоспроможності регіону, експертне опитування.

АННОТАЦИЯ

Безуглая Виктория Александровна. Основы формирования конкурентоспособности регионов Украины (на примере Полтавского региона). Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - размещение производительных сил и региональная экономика.- Харьковская национальная академия городского хозяйства, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена обоснованию научных положений и разработке практических рекомендаций относительно формирования конкурентоспособности региона. Анализируется экономическая сущность понятий «конкуренция», «конкурентные отношения», «конкурентоспособность» на региональном уровне.

Рассмотрены этапы развития конкурентного законодательства в Украине. Исследована конкурентоспособность региона в системе взаимодействия региональной экономической политики и действующего конкурентного законодательства. Разработана методика комплексной оценки конкурентоспособности региона, которая базируется на использовании двух показателей (индекса конкурентоспособности и таксономического показателя конкурентоспособности). На её основе проведена оценка конкурентоспособности регионов Украины и установлено, что конкурентоспособными регионами являются: Днепропетровский, Донецкий, Киевский, Запорожский, Полтавский, Одесский, Харьковский, г. Киев.

Обоснована необходимость исследования закономерностей циклического развития не только страны в целом, но и природы экономических циклов отдельных регионов, учитывая возможность несовпадения этих циклов.

Осуществлен системный анализ нормативно-правовой базы относительно распределения задач, компетенции, ответственности между центром и регионами. Предложены пути усовершенствования существующей законодательной базы с целью повышения эффективности управления конкурентоспособностью регионов Украины. Учитывая то, что эффективное управление является одним из основных условий формирования конкурентоспособных регионов, в исследовании обоснована необходимость создания нового институционального механизма:

- на государственном уровне – агентство регионального развития (АРР);

  • на региональном уровне - региональные комитеты конкуренции (РКК);

  • на местном уровне – центры конкуренции (ЦК).

С целью повышения эффективности управления процессом формирования конкурентоспособности региона и обеспечения равных условий для всех регионов представлено систему автоматизации управления размещением отечественного и иностранного капитала на территории регионов. Установлено, что наиболее эффективной формой взаимодействия крупных, средних и мелких предприятий региона является создание кластера. Разработано структуру машиностроительного кластера в Полтавском регионе. Построен алгоритм составления программы управления конкурентоспособностью региона и на его основе разработана авторская «Программа управления формированием конкурентоспособности Полтавского региона», в которой определены пути организационно-экономического развития региона.

^ Ключевые слова: конкуренция, конкурентоспособность региона, конкурентная среда, факторы формирования конкурентоспособности региона, индекс конкурентоспособности региона, таксономический показатель конкурентоспособности, экономические циклы, кластеры, программа управления процессом формирования конкурентоспособности региона, экспертный опрос.

Annotation


Bezuglaya Victoria Аleksandrovna. Bases of formation of competitiveness of regions of Ukraine (on an example of the Poltava region). Manuscript.

Dissertation for getting the scientific degree of Candidate of economical science in speciality 08.10.01 –«Placing of productive forces and regional economy». – Kharkiv National Academy of Municipal Economy, Kharkiv, 2006.

The dissertation is devoted to the questions of scientific thesis’s and development of the practical recommendations concerning formation of competitiveness of region. In work the rating of competitiveness of regions of Ukraine with the help of the index, offered during research is carried out. On the basis of the system approach the features of influence of cyclic fluctuations of economy on the mechanism of formation of competitiveness of region are investigated. The necessity of research of laws of cyclic development not only countries as a whole, but also nature of business cycles of separate regions is proved, taking into account an opportunity not concurrences of these cycles. The conclusions are made and the reasons of support of agroindustrial regions are proved. Are allocated and the factors are characterized which influence formation of competitiveness of region in conditions of transformation of economy of Ukraine. With the purpose of increase of efficiency of process of management of formation of competitiveness of region and maintenance of identical conditions for all regions is submitted system of automation of management of accommodation of the domestic and foreign capital in territory of regions. The Program of management of formation of competitiveness of the Poltava region is developed.

Keywords: competitiveness of region, competitive environment, program of management of formation of competitiveness of region, factors of formation of competitiveness, system approach, business cycles, index of competitiveness of region.


^ БЕЗУГЛА ВІКТОРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА


ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

(на прикладі Полтавського регіону)


Спеціальність 08.10.01. – РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ І РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук


Підписано до друку «____»__________2006 р. Формат 60х84 1/16. Папір офсетний. Гарнітура Times. Надруковано на різографі. Умов. друк. арк. 1. Тираж 100 прим. Замов. № _________


РВВ КДПУ, м. Кременчук,

вул. Першотравнева, 20, тел. (05366) 3-61-09

Схожі:

Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconІнформації про регіон з метою просування регіону, підвищення його конкурентоспроможності
...
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconЕкологізація виробництва як фактор сталого розвитку регіону
Перехід до сталого розвитку держави можливий лише при забезпеченні сталого розвитку усіх її регіонів, що передбачає формування ефективної...
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconНауковий вісник чну зб наук праць Вип. 527 Географыя Чернывцы, чну 2010 Ст. 34-39 удк 502. 15(477. 8)[502. 15+502. 171](477. 8) Еколого-географічні наслідки сучасного природокористування (на прикладі території карпато-подільського регіону україни)
Еколого-географічні наслідки сучасного природокористування (на прикладі території карпато-подільського регіону україни)
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconМіжнародні стратегії економічного розвитку
Підвищення міжнародної конкурентоспроможності регіонів України на основі кластерної організації бізнесу
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconН. О. Могильна, В. А. Омельяненко, В. О. Садовий
Стаття присвячена формуванню іміджу регіону як фактора залучення іноземних І внутрішніх інвестицій. Розглянуто основні етапи формування...
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconТема  фінансова основа економічного розвитку регіону
Об’єкти накопичення фінансових ресурсів регіону наведені на рис. Фінансові ресурси регіону створюють основу для економічного розвитку...
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconІмені вадима гетьмана олешко анна анатоліївна
Прогнозування та державне регулювання промислового розвитку регіону (на прикладі київської області)
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconНовак анатолій анатолійович старший викладач, кандидат сільськогосподарських наук
Стан, продуктивність І відновлення дубових деревостанів в умовах аеротехногенного забруднення довкілля (на прикладі рівнинної частини...
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconІнтернет-технології як засіб формування ціннісних орієнтацій студентства на шляху до інформаційного суспільства (на прикладі нтуу “кпі”)
...
Основи формування конкурентоспроможності регіонів україни (на прикладі Полтавського регіону) iconОцінювання рівня конкурентоспроможності товарів
Для підтримки на високому рівні конкурентоспроможності продукції необхідно проводити її кількісну оцінку. У науковій літературі пропонуються...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи