Тема економіка капітального будівництва icon

Тема економіка капітального будівництва




НазваТема економіка капітального будівництва
Сторінка1/5
Дата07.06.2012
Розмір0.55 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5


ТЕМА 4. ЕКОНОМІКА КАПІТАЛЬНОГО

БУДІВНИЦТВА






Питання для теоретичної підготовки

1. Капітальне будівництво – галузь матеріального

виробництва

2. будівельне проектування

3. СИСТЕМА ЦІНОУТВОРЕННЯ В БУДІВНИЦТВІ

4. кошторисна ВАРТІСТЬ БУДІВНИЦТВА

5. ІНВЕСТОРСЬКА Кошторисна документація

6. Ефективність капітальних вкладень

7. Ефективність реальних інвестицій
^

Ключові терміни і поняття


  • капітальне будівництво

  • етапи будівництва

  • інвестиції

  • інвестор

  • замовник

  • забудовник

  • підрядчик

  • проектувальник

  • тендер

  • оферта

  • спосіб будівництва

  • ескізний проект

  • проект, робочий проект

  • ТЕО

  • робоча документація

  • ДБН, РЕКН

  • кошторисна вартість

  • прямі витрати

  • загальновиробничі витрати

кошторисний прибуток

  • питомі капіталовкладення

  • кошториси: локальні, об’єктні, зведені,

  • договірна ціна

  • ціна тендерної пропозиції

  • ефективність капіталовкладень: загальна і порівняльна

  • звичайний строк окупності

  • рентабельність капіталовкладень

  • інтегральний ефект

  • ефективність інвестицій:

статична та динамічна

системи оцінки

  • грошові потоки

  • ставка дисконту

  • дисконтований дохід

  • чиста поточна вартість

  • індекс доходності

  • період окупності

внутрішня норма доходності
^

Теоретичні положення теми





    1. Капітальне будівництво – галузь

матеріального виробництва

Капітальне будівництво – це галузь матеріального виробництва в якій створюються нові й відновлюються діючі основні фонди народного господарства як виробничого, так і невиробничого призначення у вигляді готової товарної будівельної продукції.


^ Товарною будівельною продукцією є закінчені й підготовлені до введення в експлуатацію побудовані або реконструйовані підприємства, виробничі потужності, очисні споруди, мережі тощо.

Галузь об'єднує будівельну індустрію, діяльність замовників, підрядчиків, проектні, науково-дослідні інститути та організації. У ній беруть участь різні галузі національної економіки, що забезпечують будівництво металоконструкціями, цементом, лісоматеріалами, машинами, транспортом, пальним, енергетичними ресурсами.

Будівельне виробництво охоплює комплекс будівельних та монтажних робіт, що виконуються в три етапи:

1. ^ Підготовка будівництва — техніко-економічні дослідження доцільності будівництва; проектування і інженерно-технічна підготовка до будівництва.

2. Безпосереднє виконання будівництва — сполучення всіх технологічних елементів будівельного процесу з метою створення будівельної продукції.

3. ^ Реалізація товарної будівельної продукції — введення закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію і передача їх замовнику як основних виробничих і невиробничих фондів.

Економічна суть будівельного процесу полягає в одночасних і поточних витратах на його здійснення. До одночасних витрат відносять витрати на основні фонди будівельних організацій, матеріальні запаси в обігових коштах, незакінчене будівництво. Поточні витрати безпосередньо пов'язані з будівництвом об’єкта: основна й додаткова заробітна плата робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, вартість матеріалів, виробів, конструкцій тощо. Вони складають собівартість будівельно-монтажних робіт.

Специфічність системи розрахунків за будівельну продукцію суттєво відбивається на організації управління, фінансування та кредитування будівництва. Взаємовідносини учасників інвестиційного процесу регламентуються системою договорів та законодавчими актами. Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як вкладення капіталу (майнових та інтелектуальних цінностей) в об'єкти підприємницького та іншого видів діяльності з метою його подальшого збільшення, отримання соціального ефекту та ін.

Реальні інвестиціїце вкладання коштів (майна) у реальні активи — матеріальні й нематеріальні. Вкладання коштів у різні фінансові активи (інструменти фінансового ринку) розглядають як фінансові інвестиції, серед яких превалюють цінні папери. Інвестиції, пов’язані з науково-технічним прогресом, відносять до інновацій. Вкладання у відтворення основних фондів (будинків, споруд, мереж тощо) називають капітальними вкладеннями.

Головним мотивом інвестування будівництва є одержуваний прибуток (дохід) інвестора. Інвестор може виступати в ролі замовника, кредитора, покупця, забудовника. Замовник - це учасник контракту, який визначає умови складання контракту, приймає закінчені роботи і здійснює розрахунки за них з підрядчиком. На відміну від замовника забудовник є власником земельної ділянки під забудівлю. Підрядчик - учасник будівництва, який бере зобов’язання на свій ризик і за обумовлену ціну виконати передбачені контрактом роботи і передати їх замовнику у встановлені строки. Учасником підрядного контракту можуть бути і субподрядчики, які виконують спеціальні й окремі види робіт за домовленістю з генеральним підрядчиком. Окремі види проектних та будівельно-монтажних робіт, інженерних вишукувань для будівництва потребують відповідної атестації виконавця і здійснюються за ліцензією. Головними умовами контракту є термін будівництва об'єкта (виконання робіт, послуг) і ціна робіт (послуг), виконання яких здійснює підрядчик.

Організаційні форми будівництва: господарський та підрядний спосіб, будівництво об'єктів "під ключ", тендерні торги (конкурси).

За господарським способом будівництва всі будівельно-монтажні роботи виконує будівельна ділянка, ремонтно-будівельний цех або інший структурний підрозділ підприємства, для якого будується об'єкт. Основним способом будівництва є підрядний — ведення робіт постійно діючими підрядними будівельними організаціями за договіром підряду із замовником. Замовник надає підрядчику будівельний майданчик, затверджену проектно-кошторисну документацію, забезпечує своєчасне фінансування будівництва та постачання технологічного устаткування.

При будівництві об’єктів "під ключ" генеральна підрядна будівельна організація виконує функції замовника і бере на себе всю відповідальність за будівництво об'єкта.

Вибір проектувальників, підрядчиків, постачальників виконується на конкурсній основі шляхом проведення конкурсів (тендерів), що сприяє розвитку ринкової конкуренції і дозволяє замовнику вибрати найбільш вигідні пропозиції. Для участі в тендері претенденти (підрядчики) подають конкурсні пропозиції (оферти). Оферта — це поданий претендентом тендерному комітету комплект документів, що містять пропозиції та умови, за якими він погоджується виконати замовлення. При проведенні тендерних торгів або шляхом прямої домовленності сторін залежно від складу витрат визначається договірна ціна контракту.


^ 4.2 будівельне проектування

Норми проектування визначені у державних будівельних нормах "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004" (чинні від 01.07.2004р.). Ці норми встановлено на нове будівництво, реконструкцію та технічне переоснащення об'єктів виробничого і цивільного призначення. Вимоги цих норм є обов'язковими для застосування суб'єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.


види проектної документації

Рис. 4.1 - Види проектної документації


Ескізний проект розробляють, керуючись Положенням про ескізний архітектурний проект (наказ Держбуду України від 23.10.91 N 51-839/1). У ньому відворюють принципові рішення містобудівних, архітектурних, функціональних, екологічних завдань, розрахунок вартості будівництва та оцінку ефективності інвестицій.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) розробляєть для об'єктів виробничого призначення, що потребують детального обґрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва.

Техніко-економічний розрахунок (ТЕР) застосовують для технічно нескладних об'єктів виробничого призначення. Він обґрунтовує потужність виробництва, забезпечення сировиною, матеріалами, паливом, водою тощо. Обов'язковою спеціальною частиною ТЕО є оцінка впливів діяльності на навколишнє середовище (ОВНС).

Проект (П) розробляють для визначення містобудівних, архітектурних, екологічних, технологічних, інженерних рішень об'єкта, кошторисної вартості будівництва і ТЕП на підставі завдання, вихідних даних та схваленої попередньої стадії проектування.

Робочий проект (РП) розробляють для технічно нескладних об'єктів. РП складають з двох частин - затверджувальної та робочих креслень. До його складу має входити розділ ОВНС (ДБН А.2.2-1-2003).

Робоча документація (Р) розробляється для виконання БМР і складає:

робочі креслення згідно з вимогами нормативних документів - А.2.4 "Система проектної документації для будівництва" (СПДБ); паспорт опоряджувальних робіт; кошторисну документацію; специфікацію обладнання, виробів і матеріалів за ДСТУ Б А.2.4-10 та ін.

Вартість проектних робіт і послуг визначається за "Правилами визначення вартості проектно-пошукових робіт для будівництва, що здійснюється на території України" ДБН Д.1.1-7.

За наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи ЕП, ТЕР, П, РП підлягають затвердженню.

Особливості проектування систем водопостачання та водовідведення обумовлені вимогами щодо якості і напору води в мережі, коливанням попиту споживачів та їх чисельністю тощо. Основним вимірником кількості води для об'єкта водопостачання є середньодобова витрата води.

^ Середньодобова витрата води на господарсько-питні потреби населеного пункту

Qср = qнас Nжит ,

де qнас середня норма витрат води на одного жителя за добу (питома норма водоспоживання);

Nжит — розрахункове число жителів, що повинно прийматися відповідно до проекту планування міста .


Питома норма водоспоживання населення складається з витрат води на всілякі потреби і залежить від характеру санітарно-технічного устаткування будинків, рівня благоустрою житла, життєвого цикла сім’ї, забезпеченості абонентів приладами обліку води. Динаміка цих факторів викликає необхідність періодично переглядати норми водоспоживання.

Таблиця 4.1- Норми водоспоживання, літрів/ 1 люд. на добу.

внутрішні водопровід, каналізація і центральне гаряче

водопостачання 275-400

те ж, і ванни з газовими водонагрівачами 180-230

те ж, і ванни, що працюють на твердому паливі 150-180

те ж, без ванн, але при газифікації 130-160

те ж, без ванн 125-150

будинки, не обладнані водопроводом і каналізацією,

з використанням води з водорозбірних колонок 30-50


«Максимальна добова витрата» визначає проектну виробничу потужність водопроводу за умов задовольнення загальної потреби міста в годину максимального водоспоживання.


^ Добова витрата води в дні найбільшого водоспоживання

Qмакс = q макс N жит,

Q макс визначають за формулою

Qмакс = k макс Q,

де k макс — коефіцієнт добової нерівномірності, дорівнює відношенню найбільшї за рік добової витрати до середньої.

^ Найменша добова витрата

Q хв = k хв Q ,

де k хв — коефіцієнт добової нерівномірності, дорівнює відношенню найменшої за рік добової витрати до середньої.


До максимальної добової витрати додають витрати на господарсько-питні потреби робітників під час їхнього перебування на виробництві; виробничі потреби підприємств; поливання площ, вулиць, зелених насаджень; підтримку тиску води в мережі на випадок пожежогасіння.

Проектувальники одержують ймовірну сумарну витрату води всіма можливими споживачами як загальні для всього об'єкта в цілому, так і за окремими категоріями споживачів відповідно до вимог якості води.

Проектування каналізації починають з розрахунку норм водовідведення.



Норма середньодобового водовідведення —

середня добова кількість стічних вод на одного жителя,

або кількість стічних вод на одиницю продукції.


У районах житлової забудови норми водовідведення приймають відповідно до норм водоспоживання. У норми водовідведення включають всі стічні води, що утворюються в житлових і громадських будинках (поліклініках, лазнях, пральнях, дитячих, шкільних установах тощо).




^ Норми середньодобового водовідведення

побутових районів житлової забудови

населених пунктів, л/добу на одного жителя




Забудова будинками, обладнаними внутрішнім водопроводом і каналізацією без ванн 125—160

Забудова будинками, обладнаними водопроводом, каналізацією і ваннами з місцевими водонагрівачами 60—230

Забудова будинками, обладнаними внутрішнім водопроводом,

каналізацією і централізованим гарячим водопостачанням 250—350


Примітка. 1. У неканалізованих районах норма водовідведення 25 л/добу на 1 жителя.

На максимум водоспоживання (з урахуванням коефіцієнтів каналізування та водовідведення) проектуються також каналізаційної мережі та очисні споруди.


^ 4.3 система Ціноутворення в будівництві

Відповідно до «Основних положень (концепції) ціноутворення в будівництві» в Україні впроваджено однорівневу систему ціноутворення на всіх стадіях інвестування. Замість ДБН IV-16-98, частини I, II з 1.10.2000 р. введено «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д 1.1-1-2000.

З метою удосконалення кошторисно-нормативної бази з 1 липня 2002 р. введено Доповнення N 3 (наказ Держбуду України від 7.05.2002р. № 80).

Ці правила мають обов'язковий характер при визначенні вартості об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми мають рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом.

Систему ціноутворення в будівництві створюють кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.

Інвесторська кошторисна документація - це сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розробки проектної документації.

^ Завдання кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві полягає у визначенні вартості будівництва на всіх стадіях інвестування; підвищенні ефективності капітальних вкладень, забезпеченні економії фінансових та інших ресурсів, впровадженні досягнень науки і техніки, передового вітчизняного і закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосуванні нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів.

Рис. 4.2 - Кошторисні нормативи

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи обов'язкові для застосування всіма організаціями, установами і підприємствами незалежно від їх відомчої належності і форм власності при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Відомчі кошторисні нормативи застосовують в тій галузі, для якої вони розроблені. Індивідуальні норми затверджуються і застосовуються тільки для об'єкта за певним проектом.

Кошторисні нормативи поділяються на елементні й укрупнені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

- ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (РЕКН) (ДБН Д.2.2-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (РЕКНМУ) (ДБН Д.2.3-99);

- ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (РЕКНр) (ДБН Д.2.4-2000);

- ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (РЕКНрв) (ДБН Д.2.5-2001);

- ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (РЕКНпн) (ДБН Д.2.6-2000);

- ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (РКНЕМ) (ДБН Д.2.7-2000).

До укрупнених кошторисних нормативів належать укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН):

  • на будівлі і споруди в цілому;

  • на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.

- збірник районних кошторисних цін на природні матеріали, вироби та конструкції – (ЗРКЦ 4.04.-97)

- збірник єдиних середніх кошторисних цін на місцеві будівельні матеріали, вироби та конструкції (ЗЄКЦ-97).

Кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірник будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів).

^ Система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках (ресурсних елементних кошторисних нормах) і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. На підставі норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Решта витрат кошторисної вартості визначається розрахунково:

- загальновиробничі витрати;

- кошти на зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд;

- проектні та пошукові роботи;

- кошторисний прибуток;

- кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

- додаткові витрати, пов'язані з інфляційними процесами тощо.

^ Кошторисні норми витрат будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, наведені в РЕКН, РЕКНМУ, РЕКНр, РЕКНрв, і поточні ціни, одиничні розцінки є нормативною базою для визначення прямих витрат на матеріальні ресурси.


^ 4.4 Кошторисна вартість будівництва

Кошторисна вартість будівництва – це сума коштів, необхідних для його здійснення відповідно до проектних матеріалів.

Вартість будівництва складають різні види витрат. До безпосередніх витрат належать кошти, які витрачаються на розробку проектно-кошторисної документації (гл. 12 ЗКР) і на спорудження об'єкта (як прямі, так і загальновиробничі витрати) (гл. 2 - 7 ЗКР).

До супутніх витрат належать кошти, необхідні для будівництва в цілому:

- підготовка території будівництва (гл. 1 ЗКР);

- зведення та розбирання тимчасових будівель і споруд (гл. 8 ЗКР);

- додаткові витрати при виконанні БМР робіт (гл. 9 ЗКР);

- інші роботи та витрати (гл. 9 ЗКР);

- утримання служби замовника та авторський нагляд (гл. 10 ЗКР);

- підготовка експлуатаційних кадрів (гл. 11 ЗКР).

Вартість будівництва розраховують за двома рівнями цін:

  • базисним (постійним) за допомогою діючих кошторисних норм і цін;

  • поточним рівнем за цінами, що склалися на час розрахунку і їх рівнем на період здійснення будівництва за індексами вартості.

Рис. 4.3 - Методи визначення кошторисної вартості


Ресурсний метод – це калькулювання в поточних цінах і тарифах, яке дозволяє визначити кошторисну вартість в ході здійснення будівництва.

^ Ресурсно-індексний метод – це сполучення ресурсного методу із системою індексів цін на ресурси, використовувані в будівництві.

Базисно-індексний метод – це використання системи поточних і прогнозних індексів цін шляхом перемножування базисної вартості капітальних вкладень на відповідний індекс по галузі.

^ Базисно-компенсаційний метод – це розрахунок кошторисної вартості за базисним рівнем цін на початок будівництва з уточненням цих розрахунків у процесі будівництва за рівнем цін, що склалися на ринку:

Ц баз.комп. = Ц баз. + Д к.ф.

Кошторисна вартість за економічним змістом включає прямі витрати; загальвиробничі витрати і кошторисний прибуток.





^
Рис. 4.4 - Складові кошторисної вартості


1. Прямі витрати (ПВ) враховують у своєму складі заробітну плату робітників (Взп), вартість експлуатації будівельних машин і механізмів (Ве.м.) та вартість матеріалів, виробів, конструкцій (Вм):

ПВ = Взп + Ве.м.+ Вм.

2.Загальвиробничі витрати – це витрати, які включають до виробничої собівартості БМР, зв'язані зі створенням загальних умов будівництва, його організацією, управлінням та обслуговуванням.

3. Кошторисний прибуток враховує економічно обґрунтовану величину прибутку підрядної організації від виконання будівельних і монтажних робіт.

1. Порядок визначення елементів прямих витрат (ПВ)

Кошторисна заробітна плата (основна і додаткова), що наводиться в прямих витратах у локальних кошторисах, вираховується окремо для робітників-будівельників і монтажників, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні автотранспортних засобів при перевезенні ґрунту і будівельного сміття. Розрахунок кошторисної зарплати виконують на підставі нормативно-розрахункових трудовитрат і вартості людино-години, яка відповідає середньому нормативному розряду робіт для робітників-будівельників, монтажників та середньому нормативному розряду робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів.

(За рекомендаціями Держбуду України на 1.01.2005р вартість людино-години 4,79 грн, що відповідає 3,8 розряду складності робіт у будівництві та зарплаті 800 грн. на міся; 3,66 грн. для 1-го 8,76 грн. для 8-го розряду ).

Існує кілька методів визначення кошторисної заробітної плати:

1-й метод – при застосуванні ресурсного методу (в поточних цінах) розрахунок ведуть на основі показників трудомісткості робіт:



де З - кошторисна заробітна плата за поточним рівнем цін, що враховується у складі прямих витрат, тис. грн.;

Т – трудомісткість робіт робітників і механізаторів, люд.год.;

Зф – фактична (на момент розрахунку) або прогнозована середньомісячна оплата праці одного робітника грн.;

t – середньомісячна кількість робочих годин при 40-годинному робочому тижні, год/міс.

2-й метод – визначення розміру коштів на оплату праці у складі прямих витрат на основі встановлюваної законодавством мінімальної заробітної плати:



Тут З – кошторисна зарплата за поточним рівнем цін по об'єкті, що враховується у складі прямих витрат локального кошторису, тис. грн.;

Зmin – розмір мінімальної зарплати на даний момент;

Кр – районний коефіцієнт до заробітної плати за законодавством;

Кв – коефіцієнт, що враховує інші виплати (вислуга років, додаткова відпустка, премія, доплати, надбавки).

3-й методрозрахунок на основі кошторисної величини заробітної плати, врахованої за діючою нормативною базою:

З= (Зб + Зм)*Іпр,

де Зб і Зм – сумарна по об'єкту будівництва величина основної заробітної плати, відповідно робітників і механізаторів по кошторисних нормах і цінах;

Iпр – індекс поточного рівня коштів на оплату праці в будівництві за станом на розрахунковий період.

Кошторисну вартість експлуатації будівельних машин і механізмів зайнятих у будівельному виробництві, в прямих витратах визначають виходячи з нормативного часу їх роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу будівельних та монтажних робіт, вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах.

У вартості експлуатації будівельних машин і механізмів у тому числі зазначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів.

Вартість машино-години в поточних цінах розраховують на підставі трудових і матеріальних ресурсів, наведених в РКНЕМ, та поточних цін на них з доданням амортизаційних відрахувань на повне відновлення будівельних машин і механізмів, вартості матеріальних ресурсів на заміну частин, що швидко спрацьовуються, ремонт і технічне обслуговування, перебазування, а також податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Час використання робітниками-будівельниками та монтажниками механізованих виробничих знарядь (пальники газопламеневі, вібратори поверхневі, машини мозаїчно-шліфувальні, машини електрозачищувальні, трамбівки пневматичні тощо) включено до норм трудовитрат робітників-будівельників та монтажників і виділено в РЕКН для розрахунку вартості енергоносіїв, мастильних матеріалів та гідравлічної рідини у складі прямих витрат на матеріальні ресурси.

Амортизаційні відрахування, витрати на ремонт та переміщення механізованих виробничих знарядь враховані у складі загальновиробничих витрат.

Кошторисну вартість будівельних матеріалів у прямих витратах визначають на підставі нормативної потреби в них, розрахованої виходячи з обсягів робіт, передбачених робочими кресленнями, та відповідних поточних цін.

Поточні ціни на матеріальні ресурси приймають за рівнем, що склався в регіоні за цінами виробників. Поточні ціни на матеріали для будівництва визначають за ціною франко-приоб'єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру.

Витрати на доставку матеріальних ресурсів обчислюють або калькуляційним методом, або за усередненими показниками вартості транспортних витрат на 1 т відповідного будівельного вантажу за середньою відстанню перевезень, що надаються Держбудом.

У складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховують заготівельно-складські витрати, які розраховують за відсотком, рекомендованим Держбудом, що встановлено до кошторисної вартості матеріалів франко-приоб'єктний склад:

- для будівельних, сантехнічних, електротехнічних матеріалів, виробів та конструкцій - 2 відсотки; - для металоконструкцій - 0,75 відсотка.

У кошторисах вартості будівництва вказується дата, станом на яку приймаються поточні ціни на трудові й матеріально-технічні ресурси.

Поточний рівень кошторисних цін на матеріали визначають також за кошторисними цінами базісного рівня, які наведено у збірниках:

- районних кошторисних цін на привізні матеріали, вироби і конструкції;

- єдиних для України середніх кошторисних цін на місцеві будівельні матеріали, вироби і конструкції.

^ 2. Правила визначення загальновиробничих витрат (ЗВ)

Загальновиробничі витрати – це витрати будівельно-монтажної організації, що включають до виробничої собівартості будівельно-монтажних робіт з урахуванням положень методичних рекомендацій з формування собівартості БМР, затверджених наказом Держбуду України від 07.05.2002 № 81. Перелік загальновиробничих витрат, що враховані усередненими показниками, наведено у додатку 19 ДБН Д 1.1.-1-2000.

Для розрахунку ЗВ угруповують в три блоки:

- кошти на заробітну плату працівників;

- відрахування на соціальні заходи згідно із законодавством;

- решта статей ЗВ витрат.

Кошти на заробітну плату працівників розраховують, виходячи з трудовитрат працівників та відповідної вартості людино-години.

Трудовитрати працівників визначають за формулою:

Тзвпв х К,

де Тзв - трудовитрати працівників, люд.-год.;

Тпв - нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, яка враховує трудовитрати робітників, зайнятих на будівельно-монтажних роботах і на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів, люд.-год.;

К - усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються у прямих витратах, до трудовитрат працівників.

Вартість людино-години приймають у розмірі, рекомендованому Держбудом для будівництва, за п'ятим нормативним розрядом складності робіт в будівництві (на 1.01.2005 р. 5,65 грн.).

Усереднений коефіцієнт переходу від нормативно-розрахункової кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються у прямих витратах, до трудовитрат працівників, приймать за рекомендаціями Держбуду.

^ Відрахування на соціальні заходи визначають виходячи з норм, установлених законодавством, і кошторисної заробітної плати.

Кошти на покриття решти статей ЗВ визначають за формулою

Кр.зв = Тпв х П,

тут Кр.зв - кошти на покриття решти статей ЗВ витрат, грн.;

Тпв - нормативно-розрахункова кошторисна трудомісткість робіт, що передбачаються у прямих витратах, люд.-год.;

П - усереднений показник для визначення коштів на покриття решти статей ЗВ витрат, грн./люд.-год.

Усереднені показники призначені для здійснення будівництва підрядним способом. При здійсненні будівництва господарським способом застосовують знижувальний коефіцієнт 0,6.

В інвесторській кошторисній документації кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій визначають на підставі усереднених показників, наданих Держбудом для БМР.

^ 3. Порядок визначення кошторисного прибутку

Розмір кошторисного прибутку приймають за рекомендованими Держбудом та погодженими з Мінекономіки усереднених показників (додаток 12 ДБН Д.1.1.-1-2000), виражених у гривнях в розрахунку на одну людино-годину загальної кошторисної трудомісткості

КП = Кпр*Тзаг;

де Кпр - усереднений показник прибутку, грн на 1 люд.-год.

Т заг - загальна кошторисна трудомісткість, люд.-год.

( ^ Усереднені показники розміру кошторисного прибутку грн./ люд.-год.:

для промислових підприємств та об’єктів виробничого призначення 2,64;

складні інженерні споруди 3,30; інженерні мережі та споруди 2,13).

Кошти на покриття ризику визначається відсотком від підсумку глав

1-12 ЗКР в межах показників затверджених Держбудом

(об’єкти промисловості 8,5%; інженерні мережі 3,0%).

Кошти на покриття додаткових витрат, зв'язаних з інфляційними процесами визначаються шляхом експертної оцінки, прогнозного рівня інфляції та відповідних показників щодо змінення вартості трудових, матеріально-технічних ресурсів , які надаються Держбудом.

До розрахунку вартості будівництва включають встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі.

^ Договірна ціна – це вартість підрядних робіт за яку підрядна організація згодна виконати об'єкт замовлення. Тверді договірні ціни встановлюються тривалістю до 1,5 років. Динамічні ДЦ – є відкритими і можуть уточнюватися протягом усього терміну будівництва, без уточнення маси прибутку, врахованої в договірній ціні на початок будівництва. Періодичні договірні ціни встановлюються відкритими і мають елементи як динамічної, так і твердої договірних цін.

Після узгодження договірної ціни складають контракт на виконання робіт. У ньому вказується вид договірної ціни: тверда, динамічна або періодична; порядок та терміни уточнення договірної ціни; умови фіксування та розрахунків за обсяг виконаних робіт; гарантії замовника та підрядчика тощо.


^ 4.5 інвесторська кошторисна документація

Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складають інвесторську кошторисну документацію таких видів:













Рис.4.4 – Види кошторисів


Локальні кошториси є первинними кошторисними документами що складаються на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах або по загальномайданчикових роботах на підставі обсягів, що визначилися при розробленні робочої документації.

Локальні кошторисні розрахунки складають на окремі види робіт та витрат по будівлях і спорудах замість локальних кошторисів у тих випадках, коли обсяги робіт і розміри витрат остаточно не визначилися і підлягають уточненню.

Об'єктні кошториси об'єднують у своєму складі на об'єкт у цілому дані з локальних кошторисів. Об'єктні кошторисні розрахунки об'єднують у своєму складі на об'єкт у цілому дані з локальних кошторисних розрахунків і локальних кошторисів та підлягають уточненню.

Кошторисні розрахунки на окремі види витрат складають у тих випадках, коли треба визначити, як правило, в цілому по будові кошти, необхідні для відшкодування тих витрат, що не враховані кошторисними нормативами .

Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва підприємств, будівель, споруд (або їх черг) складають на основі об'єктних кошторисів, об'єктних кошторисних розрахунків і кошторисних розрахунків на окремі види витрат.

Зведення витрат - це кошторисний документ, що об'єднує зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва.

Відомість кошторисної вартості будівництва об'єктів, що входять у пусковий комплекс містить у собі кошторисну вартість б'єктів, загальномайданчикових робіт та витрат, що входять до складу пускового комплексу.

Склад інвесторської кошторисної документації визначають залежно від стадійності проектно-кошторисної документації, що розробляється, та технічної складності об'єкта.


^ Проект

Робочий проект

Робоча документація


Зведення витрат

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва

^ Об'єктні та локальні кошторисні розрахунки

К
ошторисні розрахунки на окремі види витрат

Кошториси на проектні та пошукові роботи


Зведення витрат

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва

^ Об'єктні та локальні кошторисні розрахунки

О
б'єкті та локальні кошториси

Відомості ресурсів до локальних кошторисів

Кошторисні розрахунки на окремі види витрат

Кошториси на проектні та пошукові роботи



^ Об'єктні і локальні кошториси

В
ідомості ресурсів

до локальних

кошторисів


Рис. 4.5 – Склад інвесторської кошторисної документації

^ Зведений кошторисний розрахунок (ЗКР) вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або їх черг - це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених проектом або робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та інвентарю, а також усі супутні витрати.

У зведених кошторисних розрахунках вартості виробничого та невиробничого будівництва кошти розподіляють по таких главах:

^ Глава 1. Підготовка території будівництва

Глава 2. Основні об'єкти будівництва

Глава 3. Об'єкти підсобного та обслуговуючого призначення

^ Глава 4. Об'єкти енергетичного господарства

Глава 5. Об'єкти транспортного господарства і зв'язку

Глава 6. Зовнішні мережі та споруди водопостачання, каналізації, тепло- і газопостачання

Глава 7. Благоустрій та озеленення території

Глава 8. Тимчасові будівлі і споруди

^ Глава 9. Інші роботи і витрати

Глава 10. Утримання служби замовника і авторський нагляд

Глава 11. Підготовка експлуатаційних кадрів

Глава 12. Проектні та пошукові роботи

Після підсумку глав 1–12 враховують:

кошторисний прибуток; кошти на покриття адміністративних витрат БМО;

кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва; кошти на покриття додаткових витрат, пов’язаних з інфляційними процесами; податки, збори, обов’язкові платежі.

Зведений кошторисний розрахунок складають в цілому на будівництво, незалежно від числа генеральних підрядних будівельно-монтажних організацій, що беруть участь у ньому.


^ 4.6 Ефективність капітальних вкладень

В даний час існує декілька методичних підходів до визначення економічної ефективності капітальних вкладень. Методика порівняльної економічної ефективності використовує формулу модифікованих "приведених витрат". За цією формулою капітальні вкладення і собівартість приводять до однакової розмірності за допомогою нормативного коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень, який затверджено Міністерством економіки України.

Для оцінки загальної (абсолютної) економічної ефективності капітальних вкладень використовують такі показники:

  • інтегральний ефект;

  • індекс і норма рентабельності капіталовкладень ;

  • строк окупності.

Інтегральний ефект (Еінт)це сума різниці результатів, витрат і капіталовкладень за розрахунковий період, приведених до початкового року

Eінт = kdt ,

де Pt — результат у t-й рік;

Вt — витрати у t-й рік;

ІВ t — капіталовкладення у t-й рік;

k dt — коефіцієнт дисконтування;

tp — розрахунковий період.

Коефіцієнт дисконтування (kdt ) при постійній нормі дисконту (Еk)



При змінній в часі нормі дисконту Kdt визначають з урахуванням значення Ек окремо по кожному року інвестиційного циклу.

На підприємствах капітального будівництва як економічний результат (R,) приймають виручку від реалізації будівельної продукції.

При одноразових капіталовкладеннях та постійних за часом результатах витрат і нормі дисконту інтегральний ефект:

Еінт = ,

де Р — річний результат;

В — річні витрати.

Річний інтегральний ефект за тривалий період (E рінт):

E рінтt –Bt - EKо.

Індекс рентабельності капіталовкладень (Ір)відношення суми дисконтової різниці результату і витрат до капітальних вкладень:

Ір = .

Якщо інтегральний ефект капіталовкладень Еінт позитивний, то індекс рентабельності І р>1— проект вважається економічно ефективним; якщо Еінт та Ір <1 — проект неефективний і недоцільний.

Норма рентабельності капіталовкладень (Ер) – це норма дисконту, при якій величина дисконтової різниці результату і витрат дорівнює дисконтованим капітальним вкладенням.

Норму рентабельності капіталовкладень знаходять за формулою

.

Отриману розрахункову величину Ер порівнюють з потрібною інвестору нормою рентабельності вкладень. Інвестиційний проект приймають коли значення Ер не менше потрібної інвестору величини. (Норму рентабельності також встановлює Мінекономіки України).

Якщо інвестиційний проект повністю фінансується за рахунок позики банку, то значення Ер вказує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект економічно неефективним.

У випадку, коли має місце фінансування з різних джерел, нижня межа значення Ер відповідає «ціні» капіталу, що авансується, яка може розраховуватись як середньоарифметична зважена величина виплат за користування капіталом, що авансується.

Термін окупності капіталовкладень (Ток) тимчасовий період від початку реалізації проекту, за який капітальні вкладення покриваються сумарною різницею результатів і витрат. Термін окупності називають терміном відшкодування або повернення витрат:

.
  1   2   3   4   5

Схожі:

Тема економіка капітального будівництва iconДо виконання самостійної роботи з дисципліни «економіка будівництва»
«Економіка будівництва» (для студентів 4 курсу денної І 3 курсу заочної форм навчання напряму підготовки 010101 – «Будівництво»,...
Тема економіка капітального будівництва iconАкадемія міського господарства с.І. Плотницька економіка будівництва тексти лекцій
Економіка будівництва”. Тексти лекцій (для студентів спеціальності 092100 „Теплогазопостачання І вентиляція”). / Укл. С.І. Плотницька....
Тема економіка капітального будівництва iconОптимізація організаційно-економічного механізму управління інвестиціями в житловому будівництві
Спеціальність 08. 00. 04 – економіка та управління підприємствами (економіка будівництва)
Тема економіка капітального будівництва iconНауково-Педагогічний склад кафедри
Кафедра «Економіки будівництва» є випускною кафедрою на факультеті «Економіка І підприємництво» І здійснює підготовку фахівців за...
Тема економіка капітального будівництва iconПоложення механіки підземних споруд. Сучасні подумки про процеси, які відбуваються у масиві гірничих порід при проведенні гірничих виробок [2]
Науковий зміст І задачі шахтного будівництва І будівництва транспортних, гідротехнічних та інших підземних споруд. Керівничі документи...
Тема економіка капітального будівництва iconПрограма фахового вступного випробування для вступу на навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», «магістр» Спеціальність: 05030102, 05030102 Шахтне І підземне будівництво Донецьк, Доннту, 2013р. Вступ
Науковий зміст і задачі шахтного будівництва і будівництва транспортних, гідротехнічних та інших підземних споруд. Керівничі документи...
Тема економіка капітального будівництва iconО. В. Жемеренко конспект лекцій економіка будівництва
«Міське будівництво І господарство» І 092101 – «Промислове І цивільне будівництво»
Тема економіка капітального будівництва iconХарківська державна академія міського господарства міжнародна економіка
Тема Предмет, значення І завдання курсу “Міжнародна економіка”
Тема економіка капітального будівництва iconПлан видання дистанційних курсів кафедри Економіки будівництва на 2013 р. № п/п
Дистанційний курс «ознайомча практика» (для студентів 1 курсу напряму підготовки 030504 «Економіка підприємства»)
Тема економіка капітального будівництва iconМолодих учених І студентів «Проблеми сучасного будівництва»
Особливості сучасної технології та організації будівництва, проблеми охорони праці на будівництві
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи