Тема 10 icon

Тема 10




Скачати 329.01 Kb.
НазваТема 10
Дата22.06.2012
Розмір329.01 Kb.
ТипДокументи

ТЕМА 10. Ціни і ціноутворення

в ринкових умовах




Питання для теоретичної підготовки





  1. Економічна теорія вартості

  2. функції цін

  3. Цінова політика і ціноутворення

4. тарифи водопостачання та водовідведення

5. Стимулювання ресурсозбереження


^

Ключові терміни і поняття


  • вартість: мінова, додана, споживча, трудова

  • трудова теорія вартості

  • гранична корисність

  • економікс

  • гроші

  • ціна: виробнича, споживча, гуртова, кошторисна, закупівельна, роздрібна, державна, договірна, аукціонна, світова, тверда, ковзна, оптова, лімітна, пільгова, франко

  • ціноутворення

  • дохід: валовий, середній, граничний, маржинальний

  • прибуток: бухгалтерський, економічний, нормальний, нульовий, монопольний, засновницький




  • норма прибутку

  • функції цін:

обліково-контрольна, розподільча, регулююча, стимулююча

  • модифіковані ціни:

територіальні, зі знижками, стимулюючи, пільгові, на нові товари, проникнення на ринок

  • цінова політика

  • цінова стратегія

  • тарифи: середній, ринковий, розрахунковий, критичний, рівноважний, цільовий, мінімально – можливий, економічно обґрунтований

  • етапи розробки тарифу

  • методи розробки тарифу

  • стимулювання ресурсозбереження






Теоретичні положення теми


10.1 Економічна теорія вартості

За Адамом Смітом, Давидом Рікардо, Карлом Марксом класична політекономія базує свої концепції на фундаментальному понятті — вартість. Наявність поняття вартості є вірною ознакою класичності наук, а її відсутність – свідченням про некласичність теоретичної концепції.

За трудовою теорією вартості вартість товару визначають кількістю праці, необхідною для його виробництва. Кількість праці вимірюється робочим часом для виготовлення конкретного товару. Якісна сторона вартості виступає як вираження виробничих відносин між людьми, які обмінюються товарами. Вартістю володіє продукт, здатний обмінюватися на інший продукт. Співвідношення, необ­хідне для обміну різних товарів, являє собою мінову вартість. Товар підлягає обміну на певну кількість та­кого товару, що служить засобом для обміну всілякими товарами, — на гроші.

ЦІНА – це грошове вираження вартості товару


А. Сміт розробив поняття змінних витрат праці як фактору ціноутво­рення на товарних ринках. Ціноутворюючими він називає витрати на робочу силу, що формують товарну ціну за рахунок ренти, зарплати і прибутку.

Д. Рікардо розглядає формування ціни як визначену суму витрат праці, обумовлених доданою вартістю в рамках виробництва товарів.

К. Маркс ввів поняття «суспільно необхідні витрати» як ті, що необхідні для виготовлення якої-небудь споживчої вартості за певних (но­рмативних) умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні інтенсивності праці. За цією моделлю ціноутворення пов'язано з виявленням суспільної потреби в різних товарах, установленням пропорційності в суспільному виробництві за допомогою централізації товарної пропозиції, калькуляції ціни товару на основі нормативних витрат праці. Отже пропозиція формує тільки виробництво. Ринок, ринковий попит при цьому залежить від суспільної потреби в товарах або взагалі ігнорується.

На початку ХХ ст. у зв'язку з відмовою від теорії трудової вартості, місце якого зайняла теорія граничної корисності, поряд з терміном «політична економія» стало використовуватися поняття «економікс». «Економікс»наука про те, як суспільство керує наявними в його розпорядженні обмеженими ресурсами (Т. Менк’ю); це теорія і практика ринкової організації виробництва, що базуються на принципі раціональності, яким керується «економічна людина» у своїй господарській діяльності, і вивчає функціональні залежності в економіці (А. Сміт). Економікс не цікавиться вартістю, а базується на аналізі ціни, які визначаються корисністю речі, а не витратами праці.

На категорії корисності базується маржинальна теорія ціни і ціноутворення: ціна кваліфікується як міра переваги, що віддається споживачем конкретному товару в рамках усіх пропонованих товарів. Базою ціни є не витрати праці на виробництво товару, а його гранич­на корисність для покупця. Розміри такої корисності визначаються додатковим випуском даного товару в результаті збільшення попиту. На практиці вимір корисності шляхом підрахунку суб'єктивних оцінок контрагентів на товарному ринку, які спираються на власні психологічні відчуття, реалізувати важко.

За концепцією виявлених переваг (П. Самуельсон) головним є індивідуальний ви­бір споживача, який у рамках свого бюджету віддає перевагу конкрет­ному товару із пропонованих ринком товарів при однако­вих співвідношеннях цін. Однак запропонована індексна функція корисності товарів не вирішує практичну сторону ціноутворення.

Істотно змінили уявлення про ціну розробки А. Маршалла, Дж. Робінсона, З. Чемберлина, К. Макконнела, С. Брю стосовно вільної конкуренції, попиту та пропозиції; рівнозначності ціноутворюючих факторів; досягнення рівноваги на ринку. Відкрита зворотна залежність між попитом та пропозицією (зменшення цін викликає зростання продажів, і навпаки).


^ 10.2 функції цін

Ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб'єктів, дозволяє компенсувати в грошовій формі ви­трати на виробництво і збут товару на ринку, визначає при­бутковість продажів.

За економічним змістом ціна — це:

  • грошовий вираз вартості, кількості грошей, що сплачується (одержується) за одиницю товару/послуги;

  • економічна категорія, що означає суму гро­шей, за якою продавець хоче продати, а покупець готовий купити то­вар;

  • сума цінностей, які споживач обмінює (віддає) у вигля­ді винагороди за можливість володіти або користатися продуктом чи послугою.




Рис. 10.1 – Види цін


Ціни поділяються на два види: виробничі й споживчі. За виробничими цінами реалізується про­дукція і надаються послуги іншим підприємствам та органі­заціям. До виробничих цін входять гуртові ціни, за якими підприємства розраховуються між собою або з посередниками за великі партії товарів.

Кошторисні ціни й розцінки використову­ються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції, розширення та переоснащення будівель і споруд.

^ До споживчих цін на товари і послуги, що реалізу­ються населенню, належать роздрібні ціни, за якими населення купує товари в торгівлі. Різновидами роздрібних цін є тарифи на комунально-побутові, транспортні, туристичні послуги, тарифи на житло та ін.

В економічній теорії використовують різноманітну класифікацію цін за способом встановлення, обслуговування , модифікації та ін.




За способом встановлення

За типом ринку

Обслуговування

зовнішньоторгового обороту




- державна - аукціонна

- договірна - біржова - світова

-
Обслуговування науково-технічного прогресу
вільна - тверда


- ввізна - ковзна


Обслуговування галузей
-фіксована


Модифіковані




- оптова - лімітна - - територіальні

- роздрібна - ступенева - знижені

-
Ціни франко
закупівельна - пільгові


- стимулювання - франко-до - на нові товари

- франко-кордон - зняття вершків

- франко-вагон-станція відправлення - проникнення до

- франко-вагон-станція призначення ринку

Рис. 10.2 – Класифікація цін


|| За способом встановлення ціни поділяються на:

  • державні — встановлюються державою на продукцію дер­жавних підприємств, деякі ресурси, соціально значущі товари; поділяються на фіксовані й регульовані;

  • договірні — встановлюються за домовленістю між продавцем і покупцем товару і можуть змінюватись за взаємною згодою сторін;

  • вільні — встановлюються підприємствами самостійно або на договірній основі з урахуванням попиту і пропозиції на ринку;

  • ввізні — встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом.

|| Види цін залежно від типу ринку

Ціна аукціонна — ціна, що формується при продажі товару на аукціоні, максимальна ціна, запропонована за даний товар на аукціоні.

Ціна біржова — а) ціна, встановлювана в результаті біржових торгів; б) ціна, обумовлена шляхом додавання до біржового котирування чи надбавки вирахування знижки залежно від місця постачання, інших умов, передбачених біржовими правилами, відхилень від біржового стандарту.

|| Види цін, що обслуговують зовнішньоторговельний оборот

Ціна світова — грошове вираження інтернаціональної вартості одиниці реалізованого на світовому ринку товару.

Ціна тверда — ціна, встановлена при укладанні договору, яка зали­шається незмінною протягом усього терміну його дії.

Ціна ковзна — ціна, установлювана на виріб з тривалим терміном виготовлення; враховує зміни у витратах виробництва, що мали місце за період ви­готовлення цього виробу.

Ціна з наступною фіксацією — ціна, встановлювана в ході реалі­зації договору, в якому визначають правило її фіксації.

|| Залежно від обслуговування галузей

Ціна оптова — ціна товару, що продається великими партіями.

Ціна роздрібна ціна на товар, що продається в особисте спожи­вання в малих, одиничних кількостях, ціна товару в роздрібній торгів­лі.

Ціна закупівельна ціна, за якою держава здійснює придбання сільськогосподарських продуктів та ін. товарів.

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють лімітні ціни, які встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають гранично допусти­мий рівень її ціни і ступеневі ціни — гуртові ціни, які поступово знижується на етапах серійного випуску.

Ціни "Франко" гуртові ціни, які встановлюються залежно від порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві (франкіровки товарів), передбаченого контрактом:

* франко-до показує, до якого пункту проходження (завод, станція відправлення або призначення, склад підприєм­ства) транспортні витрати включені в ціну;

* франко-вагон-станція відправлення — включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, вантажні роботи, а інші витрати оплачуються понад ціну;

* франко-вагон-станція призначення — включає всі витрати, пов'язані із доставкою продукції до місця знаходження спо­живача.

* франко-кордон - використовується у зовнішньоекономіч­них угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати.


Рис. 10.3 – Функції цін

Ціни на послуги називають тарифами. Залежно від сфери застосування тарифи розподіляються на транспортні (автомобільні, залізничні, міського електротранспорту, метрополітену та ін.), побутові (за електроенергію, газ, тепло, гарячу воду), комунальні (для сплати за житло, збирання і виділення сміття, санітарну очистку, утримання зелених насаджень, водопостачання і водовідведення та ін.).





Рис. 10.3 – Види тарифів


У практичній діяльності підприємств централізованого водопостачання та водовідведення використовують два види тарифів: єдиний для всіх споживачів і диференційований за групами споживачів.

При економічному обґрунтованні рівня тарифів розраховують середній тариф за 1 м3 реалізованої води або відведення й очистку стічних вод для загальної кількості споживачів, за формулою

Тср =

де Дз – валова виручка від реалізації води (водовідведення), тис.грн.

Ор – об’єм реалізованої води (водовідведення), тис.м3.


^ 10.3 цінова політика і ціноутворення

Цінова політика є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України. Нормативна база ціноутворення регулюється Законом України «Про ціни і ціноутворення». Державне регулювання цін і тарифів здійснюється КМ України шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів або відхилень цін від державних фіксованих цін і тарифів.

Встановлення таких цін (тарифів) на товари (послуги), які б дозволили досягти стратегічних і тактичних цілей підприємства, віднесено до цінової політики підприємства. Стратегія ціноутворення — це набір методів, за допомогою яких цінова політика реалізується на практиці.




Рис. 10.5 – Формування цінової стратегії


^ Тарифна політика полягає в забезпеченні пріоритету людських цінностей та підвищення стандартів життя, не допускаючи необґрунтованого підвищення тарифів та уникаючи соціального напруження в суспільстві. Вона спрямована на забезпечення прозорості встановлення тарифів; розробку фінансового механізму впровадження ресурсозберігаючих технологій; удосконалення механізму фінансування і кредитування галузі, упровадження передової техніки і технології тощо.

^ 1. Метод "витрати +прибуток". Ціна (Ц) обчислюється за формулою

Ц = С + Пр, грн.,

де С — собівартість продукції, грн.;

Пр — величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначають у відсотках до собівартості, вели­чина яких встановлюється, виходячи з міркувань прибутко­вості продукції та її конкурентоспроможності.

^ 2. Отримання цільової норми прибутку. Ціна включає норму при­бутку, що планується у відсотках на інвестований капітал. За концепцією беззбитковості, при встановленні ціни за цією методикою враховується залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:

Ц = Взм + , грн.,

де Взм – змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

Впост — постійні витрати на продукцію за певний період (рік), грн.;

^ Пзаг — загальна сума прибутку від продажу продукції, грн.;

N — обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

3. Оцінка споживчої вартості ґрунтується на оцінці споживчого ефекту, який має споживач від викорис­тання товару. Цей метод ціноутворення має певний ризик внаслідок неоправданого завищення або заниження ціни.

^ 4. Пропорційне ціноутворення метод, при якому фірми виходять не стільки з власних витрат, оцінки споживчої вартості чи попиту, скільки із цін конкурентів. При цьому методі ("за рівнем конкуренції") ціна встановлюється як функція цін на аналогічну продукцію конкурентів:

Ц = f (Ц1, Ц2, …., Цn), грн.,

де п — кількість продавців аналогічної продукції.

5. Метод "очікуваного прибутку " найчастіше застосовують тоді, коли фірма планує підписати контракт і, пропонуючи більш низькі ціни, ніж інші фірми, має шанси виграти бо­ротьбу за контракт.

^ 6. Метод швидкого повернення витрат використовується підприємствами з метою активного продажу великих обсягів продукції і швидкого повернення затрачених коштів. Така поведінка може бути викликана невпевненістю виробників у тривалому успіху на ринку.

Механізм перехресного субсидування ви­робництва і надання послуг усуває населення від впливу на якість та надійність водопостачання і водовідведення. Необхідно відмовитись від поширеного на практиці затратно-нормативного методу, заснованого на розумінні тарифу як суми встановлених нормативних витрат за відповідною структурою і нормативною рентабельністю, що призводить до включення неефективних витрат до собівартості, а відповідно і до росту тарифів.. Природний монополізм підприємств водопостачання та водовідведення на ринку послуг дозволяє навіть не враховувати цінову конкуренцію. Багато хто вважає методику розрахунку «середні витрати плюс прибуток» більш справедливою по відношенню і до підприємства, і до споживачів, бо підприємство не наживається за рахунок покупців а одержує справедливу норму прибутку.

Розрахунок тарифу, виходячи з цінності води, яка сприймається споживачем, враховує не стільки витрати підприємства, скільки купівельне сприйняття споживачів. Для формування у споживачів свідомості про цінність води використовуються нецінові прийоми впливу маркетингу. Багато споживачів дивляться на тариф як на показник якості води і якості життя. Встановлення бажаного цінового образу, підвищення якості води, реклама високої культури споживання – це теж цінова політика.


^ 10.4 ТАРИФИ ВОДОПОСТАЧАННЯ і ВОДОВІДВЕДЕННЯ

Підприємства водопостачання та водовідведення здійснюють свою виробничо-експлуатаційну діяль­ність у сфері державного регулювання, де застосовується виробничий механізм ціноутворення, тобто ціни (тарифи) встановлюються і регулюються, виходячи з розміру виробничих витрат, а не рівня попиту споживачів на ринку води. В основі такого підходу до формування тарифу лежить собівартість продукції, яка є нижньою межею ціни. При розрахунку рівня ціни до собівартості додаються величина прибутку та податок на додану вартість. Податок на додану вартість (ПДВ) є частиною новоствореної вартості, яка сплачується у держбюджет на кожному етапі виробництва продукції й включається в ціну продукції за встановленою ставкою до оподатковуваного обороту.

^ Методи розробки тарифів



- середні витрати плюс прибуток;

  • аналіз беззбитковості і забезпечення цільового

прибутку ;

  • виходячи із сприйняття цінності води;

- на основі рівня поточних цін ринку води;

- установлення монопольної ціни та ін.


Рис. 10.6 – Методи розробки цін (тарифів)


Базовий тариф повинен забезпечувати відшкодування витрат операційної та фінансової діяльності, здійснення капітальних вкладень, сплату податку на прибуток, ПДВ. Рівень базового тарифу визначають розрахунком витрат операційної діяльності та собівартості робіт (послуг) за показниками виробничої програми, планових витрат за нормативами.

^ Розмір індивідуальної складової витрат у грошовому вираженні (вартість окремого ресурсу) визначають за формулою

Вi = Рi Ц,

де Вi — індивідуальна складова витрат у грошовому вираженні, грн.;

Рi — потреба i-го ресурсу в натуральному вираженні;

Ц — ціна одиниці ресурсу на момент формування тарифу, грн.

Розраховані за попередньою формулою індивідуальні складові витрат групують в окремі статті:

Вiбаз =

де Вiбаз — розмір окремої статті витрат у грошовому вираженні, грн.

m — кількість індивідуальних складових витрат.

Окремі статті витрат зводять у групи витрат:

ГВkбаз=

де ГВkбаз — розмір групи витрат на одиницю послуги, грн./.м3;

п — кількість статей витрат у кожній з груп витрат.

Базові витрати є сумою витрат за окремими групами витрат та витрат з податку на прибуток у розрахунку на одиницю послуги:

ПВбаз=

де ПВбаз — базові планові витрати, грн.;

— сума витрат за всіма групами витрат, грн./м3 ;

^ ПП — витрати з податку на прибуток, грн./м3;

i — кількість груп витрат.

Економічно обґрунтований базовий тарифбаз) дорівнює сумі базових планових витрат й витрат на здійснення капітальних вкладень

Тбаз= ПВбаз + Пвкi ,

де ПВбаз — базові планові витрати, грн/м3,

Пвкi — втрати на капітальні вкладення (базовий прибуток), грн/м3.

Коригування базових тарифів виконують для забезпечення повного відшкодування витрат операційної діяльності.

Коригування статей витрат базового тарифу виконують за формулою

ПВінд =

де ПВінд — проіндексовані планові витрати;

— статті витрат базового тарифу, що не індексуються;

— статті витрат базового тарифу, що підлягають індексації;

п — кількість статей витрат базового тарифу;

f — кількість статей витрат базового тарифу, що не індексуються;

Іik — індекси фактичних змін цін виробників щодо і- ї статті витрат.

З метою реалізації заходів з ресурсозбереження регулювання тарифів може здійснюватися через установлення граничного рівня тарифів на певний термін, протягом якого підприємство отримує додатковий прибуток за рахунок зменшення витрат до рівня нижче планового за рахунок здійснення заходів з ресурсозбереження. Умовами використання цього методу є проведення функціонально-вартісного аналізу і наявність програми ресурсозбереження.

Відправними поняттями даної методики є маржинальний дохід, угрупування витрат на постійні й змінні витрати, вивчення попиту на продукцію/послуги, знаходження точки беззбитковості та ін.

^ Точка беззбитковості – це обсяг реалізації, якого треба домогтися при встановленому рівні тарифу, щоб збитки підприємства були нульовими.

За своєю суттю розглядаються пропозиція і попит, розгляд співвідношень між загальним виторгом від реалізації і загаль­ним рівнем витрат при різних рівнях тарифів і реалізації.

Валовий дохід у точці беззбитковості (Дв) дорів­нює добутку тарифу за 1м3 води (Тб) на беззбитковий обсяг реалізації (Орб):

Дв = Тб х Орб.

У точці беззбитковості валовий дохід дорівнює сумі постійних (Вп) і змінних витрат (Взм):

Дв = Вп +В зм.

Критичний обсяг продаж води

Обез = Вп / Тф – Взм.

Точка беззбитковості може бути знайдена за допомогою коефіцієнта маржинального доходу (Дм) як сума постійних витрат (Вп) і прибутку (Пр)

Дм = Вп +Пр або Дм= Дв –Взм.

Маржинальний дохід на одиницю (Дм1) знаходять шляхом віднімання від тарифу за 1м3 води змінних витрат на одиницю.

Граничний рівень тарифу знаходять також графічним способом. Спочат­ку на графіку проводять лінію змінних витрат, до яких додають постійні ви­трати. Це забезпечує можливість встановлення маржинального доходу, зона якого знаходиться між лініями доходу і змін­них витрат.




Рис. 10.7 – Графік граничного рівня тарифу


Слід мати на увазі, що регулювання тарифів через установлення їхнього граничного рівня, розрахунок беззбитко­вості і побудова графіків беззбитковості - це тільки інструменти аналізу цінових рішень, а не прогноз і гарантія майбутніх реальних фінансових ре­зультатів.


^ 10. 5 СТИМУЛЮВАННЯ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ

З метою стимулювання ресурсозбереження отриману економію використовують для матеріального заохочення працівників.

Розмір економії кожного виду ресурсу в натуральному вираженні (Pj ) установлюється шляхом порівняння розрахункової потреби в цьому ресурсі (Pj ) і фактично спожитого його обсягу (Pjфакт):

Pj = Pj -Pjфакт.

Далі визначають розмір економії j-го виду ресурсу в натуральному вираженні (Pj / ) у розрахунку на одиницю реалізованих послуг (Ореал ):

Pj / = .

Фактично отримана економія j-го виду ресурсу в грошовому вираженні (Ejфакт) розраховується як добуток розміру економії j-го виду ресурсу в грошовому вираженні на одиницю реалізованих послуг (Ej) й обсягу послуг, який був фактично сплачений споживачами (Oопл):

Ejфакт = EjOопл,

де фактично оплачений обсяг послуг (Oопл) визначають співвідношенням фактичного дохіду підприємства за сплаченими рахунками (Дфакт), отриманого за певний період, до розміру базового тарифу (Тбаз):

Oопл=.

Загальна економія усіх видів ресурсів у грошовому вираженні:

Еjфакт(заг) =.

Кошти, отримані внаслідок досягнутої економії ресурсів, підприємство має право використовувати на фінансування науково-дослідних розробок, упровадження ресурсоощадних технологій, тощо. Преміювання здійснюється у порядку, передбаченому Положенням про матеріальне стимулювання за економію паливно-енергетичних ресурсів, затвердженим Держкомітетом енергозбереження та Мінекономіки України.





ЗАПитання для контролю знань

        1. Економічна та альтернативні теорії вартості.

        2. Економічний зміст і функції цін.

        3. Модифікація цін.

        4. Що таке ціна «франко»?

        5. Які основні напрямки цінової політики?

        6. Що таке стратегія ціноутворення в ринковій економіці?

        7. Що таке гранична корисність товару?

        8. Види тарифів.

        9. Методи формування тарифів на послуги водопостачання .

10. Методи формування тарифів на послуги водовідведення.

11. Стимулювання ресурсозбереження.


Приклади

Приклад 1

Розрахунок скоригованих тарифів на водопостачання й водовідведення.

Таблиця 10.1 – Складові тарифу

Складові тарифу

Водопостачання

Водовідведення

Рівень витрат,

тис. гри.

Рівень витрат / м3

Рівень витрат,

тис. гри.

Рівень витрат /1 м3

Витрати операційної діяльності

36323,9

0,3456

22452,0

0,2135




Витрати виробничої собівартості послуг

31286,1


0,2977

18025,3


0,1738





Прямі матеріальні витрати

19138,6

0,1821

9618,6

0,0927




Прямі матеріальні витрати на оплату праці

3000,0


0,0285


1800,0


0,0174





Інші пряні витрати

3325,0

0,0316

2725,0

0,0263




Змінні та постійні загальновиробничі витрати


5822,5


0,0554


3881,7


0,0374





Адміністративні витрати

2733,2


0,0260


1822,2


0,0176





Витрати на збут


729,5

0,0069

729,5

0,0070





Інші операційні витрати


1575,0


0,0150

1575,0


0,0152

Витрати фінансової діяльності


1500,0

0,0143

1500,0

0,0145

Податок на прибуток


421,1

0,0040

1263,4

0,0122

Витрати на здійснення інвестицій


1403,8

0,0134

4211,3

0,046


Запланований обсяг реалізації послуг, тис. м3:

— водопостачання для населення 82000

— водопостачання для інших споживачів 23100

— водовідведення для населення 79540

— водовідведення для інших споживачів 24200

Питома вага споживачів у формуванні витрат на здійснення інвестицій:

— населення 0,1; — інших споживачів 0,9.

Прогнозний індекс цін хімічної промисловості 112,7%

Прогнозний індекс цін електроенергетики 110,5%

Алгоритм розрахунку витрат:

Вi = Ц1 * Qpec * Ip,

де Ц1 — ціна одиниці ресурсу, грн.;

Qpec — потреба ресурсу в натуральному вигляді;

Ip — прогнозний індекс цін промисловості.

Таблиця 10.2 – Тарифи скориговані, грн.

Показник (без ПДВ)

Водопостачання

Водовідведення

Базовий тариф

0,38

0,28

Тариф для населення

0,37

0,25

Тариф для інших споживачів

0,42

0,40


Приклад 2

Проаналізувати рівень базового тарифу за 1 м3 Тб =1,2 грн., визначити критичний обсяг реалізації води, знайти точку беззбитковості водопроводу потужністю 7 тис.м3 на добу, постійні витрати в собівартості 1 м3 води скла­дають Вп = 0,59 грн., змінні ви­трати Взм = 0,46 грн.

Розв’язання

1. Валовий дохід від реалізації води, тис.грн.

Дв = 1,2 х (7 х 365) = 1,2 х 2555 = 3066.

2. Валовий дохід у точці беззбитковості дорівнює сумі постійних (Вп) і змінних витрат (Взм), тис.грн. :

Дв = Вп +В зм = 2555х0,59 +0,46х2555 = 1507,4+1175,3 = 2682,7 .

3. Критичний обсяг продаж води у точці беззбитковості, тис.м3:

Обез = Вп / Тф – Взм = 1507,4 / 1,2 – 0,46 = 2037

4. Валовий дохід у точці беззбитковості (Дв) дорів­нює добутку тарифу за 1 м3 води (Тб) на беззбитковий обсяг реалізації (Орб), тис.грн.:

Дв = Тб х Орб = 1,2 х 2037 = 2444.

5. Маржинальний дохід на 1 м3 (Дм1) являє собою різницю між тарифом і змінними витратами на 1м3 води, грн.:

Дм1 = 1,2 – 0,46 = 0,74.

6. Маржинальний дохід на беззбитковий обсяг реалізації (Орб), тис.грн.:

Дмб = 0,74 х 2037 = 1507,4.


7. Прибуток загальний, тис.грн.

[1,2 - (0,46+0,59)] 2555 = 383,2.

8. Рентабельність продаж

Рн = [383,2 / (0,46+0,59)2555] 100% = 14,2%.

9. Якщо тариф буде встановлено нижче критичної точці збитковості, наприклад, 1 грн./м3, реалізація води взагалі буде збитковою:

[1,0 – (0,46+0,59)] 2555 = - 127,7 тис.грн.


Приклад 3

Розрахувати рівень середнього тарифу реалізованої води за три роки. Проаналізувати сукупний вплив факторів середнього тарифу та обсягу реалізації на величину доходів підприємства за факторним аналізом.

^ Таблиця 10. 3 - Розрахунок середнього тарифу 1 м3 води

Показники

2005

2006

1. Відпущено води споживачам, тис. м3

247520,8

206942,5

2. Доходи від реалізації води, тис. грн.

93849,6

119569,0

3. Середній тариф 1м3 води , коп

37,916

57,779


Розв’язання

Середній тариф, коп./м3

2005 р. 93849,6 / 247520,8 = 37,916

2006 р. 119569,0 / 206942,5 = 57,779

За аналізований період з 2005 р. середній тариф виріс на

57,779 – 37,916 = 19,863 коп.

Реалізація води зменшилася на

247520,8 – 206942,5 = 40578,3 тис.м3.

Вплив фактора зменшення обсягу реалізації води

Vq = (Q1 - Qб) Т1 = (206942,5 – 247520,8) 37,916 = — 1538,5.

Вплив фактора росту рівня середнього тарифу

Vт = Q1 1 – Тб) = 206942,5(57,779 – 37,916) = + 4110,5

Сукупний вплив факторів призвів до збільшення доходу на

+ 4110,5 – 1538,5 = + 2572 тис. грн.


Задачі


Задача 67

Розрахувати рівень диференційованого і середнього тарифів на питну воду. Проаналізувати вплив факторів на доходи підприємства.

Таблиця 10.4 - Розрахунок середнього тарифу 1 м3 води

Показники

2006

2007

2008

1. Реалізовано води споживачам, тис. м3

?

?

?

у т.ч. місто

122434,3

120407,0

112500,0

область

15086,5

13020,8

12300,5

2. Доходи, тис. грн.

?

?

?

у т.ч. місто

84414,8

124604,8

160524,6

область

9434,8

10886,6

14675,7

3. Середній тариф 1м3 води, коп

?

?

?

у т.ч. місто

?

?

?

область

?

?

?


Задача 68

На підприємстві у порядку кооперування виготовляють гідранти. На одну деталь витрачається 55 кг чавуну ціною 680 грн./т. Відходи складають 15%, їх реалізують за ціною 100 грн./т. Корпуси гідрантів проходять обробку в ливарному і механічному цехах. Основна заробітна плата на 1 виріб у ливарному цеху 8 грн., у механічному – 3,3 грн. Загальновиробничі витрати ливарного цеху - 250%, механічного – 180%; адміністративні – 80%; витрати на збут – 3%. Плановий рівень рентабельності виробу – 26%. Визначити гуртову ціну одного гідранта.


Задача 69

Визначити роздрібну ціну на побутовий фільтр очищення води, якщо його виробнича собівартість 38,5 грн., позавиробничі витрати 8%, рентабельність 19%, ПДВ 20%, націнка збутових організацій - 3%, націнка торговельна 3,5%.


Задача 70

Скласти прогноз тарифів на воду в перспективному плані підприємства.

Таблиця 10.5 – Вихідні дані прогнозу
Показники

2 005 2 006 2 007 2 008 2 009

ВИТРАТИ, всього тис.грн., Вз

Вз = Вi




Матеріали

92 92 92 92 92




Паливо

132 132 132 132 132




Електроенергія

5 544 5 544 5 544 5544 5 544




Оплата праці

908 908 908 908 908




Відрахування на соціальні заходи

341 341 341 341 341




Амортизація

4429 4207 3997 3797 3607




Відсотки по кредитах

6 477 5 979 5 486 4 982 4 484




Інші витрати

1 030 1 030 1 030 1 030 1 030

РЕАЛІЗАЦІЯ води, всього м3, Ор

Ор = Орi




Населення

19040 19040 19040 19040 19040




Бюджетні організації

1 328 1 328 1 328 1 328 1 328




Промисловість

3152 3152 3152 3152 3152




Села

480 480 480 480 480

СОБІВАРТІСТЬ 1 м3 ВОДИ , грн.,С
С = Вз / Ор
РЕНТАБЕЛЬНіСТЬ витрат, %




Рн = (Пр / Св) 100%





Населення

18 18 9 8 8




Бюджетні організації

109 109 55 55 55




Промисловість

300 250 200 150 60




Села

73 73 36 36 36

ТАРИФ з ПДВ, грн./м3, Тф
^
Т = С + Пр, Пр = Дх - Вз




Населення







Бюджетні організації







Промисловість







Села






^

Середній тариф

Тс = Дх / Ор

ВСЬОГО ДОХІДІВ з ПДВ, тис.грн.

Дх = Ор Тфi,




Населення







Бюджетні організації







Промисловість







Села






ТЕСТИ

Виберіть правильний варіант відповіді.

Тест 1

Ціна - це:

  1. грошове вираження вартості, кількості грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги;

2) грошове вираження споживчих властивостей товару;

3) інструмент вартісних відносин виробників і споживачів;

4) знаряддя економічної поведінки ринкових суб'єктів;

5) знаряддя державного контролю.

Тест 2

Ціна виконує такі функції:

1) аналітичну;

2) стимулюючу;

3) розподільну;

4) регулюючу;

5) накопичувальну.


Тест 3

Ціноутворення — це:

  1. процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їхнього рівня, співвідношення та структури;

  2. вживання на ринку низьких цін;

  3. встановлення високих цін, що повинні компенсувати високі витрати на науково-дослідні роботи і забезпечення якості;

  4. затвердження державними органами цін та тарифів на продукцію.


Тест 4

Виробничі ціни — це:

  1. ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям;

2) ціни, за якими державні підприємства розраховуються між собою;

  1. ціни, що використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд;

  2. ціни, за якими виробники продають продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам.


Тест 5

Виробничі ціни включають:

1) гуртові;

2) закупівельні;

3) кошторисні;

4) тарифи на виробничі послуги;

5) тарифи перукарень;

6) тарифи на прання білизни;

7) тарифи на готельні послуги.


Тест 6

Споживчі ціни — це:

1) ціни на товари та послуги, що реалізуються населенню;

2) ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній та приватній торгівлі;

  1. ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги;

  2. тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.



Тест 7

За способом встановлення ціни поділяються на:

1) фіксовані;

2) регульовані;

3) договірні;

4) вільні;

5) ввізні;

6) гуртові;

7) роздрібні.


Тест 8

Тариф на товар (продукцію, послугу) складається з таких елементів:

1) собівартість, прибуток;

2) собівартість, прибуток, податок на додану вартість;

3) собівартість, прибуток, податок на додану вартість, акциз;

4) собівартість, прибуток, торгівельні надбавки (знижки);

5) собівартість, прибуток, націнки збутових організацій.


Тест 9

На рівень комунального тарифу впливають такі фактори:

1) державне регулювання;

2) конкуренція виробників;

3) співвідношення попиту і пропозиції;

4) купівельна спроможність грошей;

5) якість товару;

6) категорія споживачів;

7) сезон реалізації.


Тест 10.

Підвищення рівня тарифу на послуги викликає:

  1. зростання попиту на послуги;

  2. падіння попиту на послуги;

  3. зростання дохідів від реалізації послуг;

  4. падіння дохідів від реалізації послуг;

  5. зростання заборгованості споживачів за послуги;

  6. ліквідацію заборгованості за спожиті послуги;

7) не впливає ні на один з перелічених факторів і нічого не змінює у фінансовому стані підприємства.




Схожі:

Тема 10 iconТема Теоретичні та організаційні основи фінансового менеджменту
Тема Тема Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках
Тема 10 iconТема фінансова діяльність держави тема предмет, сметод І система фінансового права
Тема 23. Фінансово-правові відносини, які виникають з діяльності комерційних банків
Тема 10 iconПоложення про речове право 25 Тема №18. Право власності 25 Тема №19. Право спільної власності 25 Тема №21. Речові права на чуже майно 25 Тема №22. Загальні положення про право інтелектуальної власності 25
Тема №15. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи 25
Тема 10 iconПоложення про речове право 25 Тема №18. Право власності 25 Тема №19. Право спільної власності 25 Тема №21. Речові права на чуже майно 25 Тема №22. Загальні положення про право інтелектуальної власності 25
Тема №15. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи 24
Тема 10 iconТема Походження, необхідність І суть грошей Тема Функції грошей
Тема 10. Безготівковий грошовий оборот І основи організації безготівкових розрахунків
Тема 10 iconЗвіт про наукову роботу філософського факультету за 2010 рік Держбюджетна тема І. Тема зп-57П
Тема зп–57П “Структурно-функціональна модель психологічного здоров’я особистості ”
Тема 10 iconДокументи
1. /Лекц_х/ВСТУП.doc
2. /Лекц_х/До Т....

Тема 10 iconТема Конкуренція в системі ринкової економіки Тема Конкурентоспроможність товарів і послуг на світовому ринку
Тема Система управління конкурентоспроможністю підприємства на світовому ринку
Тема 10 iconТема Конкуренція в системі ринкової економіки Тема Конкурентоспроможність товарів І послуг на світовому ринку
Тема Система управління конкурентоспроможністю підприємства на світовому ринку
Тема 10 iconТема I. Понятие международного права 2 Тема II. Источники международного права 8
Тема XVIII. Международно-правовое регулирование экономического сотрудничества 253
Тема 10 iconТема №1
Тема № Основні поняття соціолінгвістики «соціолект», «жаргон», «сленг», «арго»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи