Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\

Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з'ясовується наявність передбачених закон




Скачати 431.14 Kb.
НазваВерховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з'ясовується наявність передбачених закон
Сторінка1/3
Дата20.06.2012
Розмір431.14 Kb.
ТипЗакон
  1   2   3

                                                          


ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ


П О С Т А Н О В А


N 6 від 27.03.92

м.Київ


vd920327 vn6


Про практику розгляду судами цивільних справ

за позовами про відшкодування шкоди


( Із змінами, внесеними згідно з Постановами

Пленуму Верховного Суду України

N 7 ( v0007700-94 ) від 08.07.94

N 11 ( v0011700-94 ) від 30.09.94

N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98

N 9 ( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )


Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в

цивільних справах за позовами про відшкодування шкоди, Пленум

Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому

правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами

неповно з'ясовується наявність передбачених законом підстав для

застосування майнової відповідальності, неправильно визначається

розмір відшкодування шкоди, зокрема, при заподіянні її ушкодженням

здоров'я, допускаються інші помилки в застосуванні норм, які

регулюють зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Суди не завжди виявляють причини і умови, що сприяють заподіянню

шкоди, і реагують на них окремими ухвалами.

( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

Пленум Верховного Суду П О С Т А Н О В Л Я Є:


1. Судам необхідно усунути недоліки, що є в діяльності по

розгляду цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди,

підвищити рівень здійснення правосуддя в цих справах і забезпечити

вирішення їх в точній відповідності із законом.

При покладенні обов'язку по відшкодуванню шкоди (майнової

відповідальності) суди повинні виходити з положень глави 40 ЦК

( 1540-06 ), Закону України "Про власність" ( 697-12 ) і іншого

законодавства України, що регулює дані правовідносини, і

враховувати, що правильне вирішення цього питання має важливе

значення в захисті цивільних прав громадян та юридичних осіб.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням

його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування

від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ

законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування, Закону від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV ( 1105-14 )

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV),

Закону від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII ( 2694-12 ) "Про охорону

праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. N 229-IV

( 229-15 ), Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (далі -

КЗпП), а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у

тій їх частині, що не суперечить Закону N 1105-XIV. Якщо

міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана

Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх

містить законодавство України про страхування від нещасного

випадку, то застосовуються правила відповідного міжнародного

договору. ( Пункт 1 доповнено абзацом третім згідно з Постановою

Верховного Суду N 9 ( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

1-1. Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про

відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його

здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди

повинні враховувати, що спори між потерпілим працівником та

роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності)

щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому

розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів

(гл. XV КЗпП ( 322-08 ). Суд повинен обговорити також питання про

притягнення до участі у справі відповідного органу Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України (далі - Фонд) як третьої особи на

стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог. ( Абзац

перший пункту 1-1 в редакції Постанови Верховного Суду N 9

( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

Із заявою про розгляд такого спору потерпілий або інша

заінтересована особа можуть звернутися на свій розсуд до суду як

безпосередньо, так і після попереднього розгляду спору комісією по

трудових спорах (КТС). При цьому необхідно враховувати роз'яснення

Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р.

( v0009700-96 ) про те, що суд не вправі відмовити особі в

прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її

вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому

порядку" (п.8 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про

застосування Конституції України при здійсненні правосуддя").

Спори щодо розміру шкоди та права на її відшкодування у

вигляді страхових виплат на підставі Закону N 1105-XIV ( 1105-14 )

між особами (які підлягають страхуванню від нещасного випадку,

членами сім'ї чи утриманцями таких осіб, особами, які добровільно

застрахувалися від зазначених випадків) та страховиком

розглядаються судами в позовному провадженні за загальними

правилами. ( Пункт 1-1 доповнено абзацом третім згідно з

Постановою Верховного Суду N 9 ( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

( Пункт 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму

Верховного Суду України N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 )

1-2. На підставі Закону N 1105-XIV ( 1105-14 ) у вигляді

страхових виплат відшкодовується шкода особам, які застраховані

від нещасного випадку відповідно до цього Закону, та особам, право

яких на отримання відшкодування шкоди, заподіяної їм унаслідок

травмування на виробництві або професійного захворювання,

пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, було

встановлено раніше згідно з відповідним законодавством СРСР,

Української РСР або України. У разі смерті зазначених потерпілих

право на страхові виплати належить членам їхніх сімей та

утриманцям.

Особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р.,

Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з того

часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому

порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів

їхніх сімей) на такі виплати й послуги, або коли таке право

встановлено в судовому порядку.

Уся заборгованість із відшкодування зазначеної матеріальної

та моральної шкоди виплачується потерпілим на виробництві та

членам їхніх сімей (утриманцям) роботодавцями, а в разі їх

ліквідації без створення правонаступника - Фондом. Спори, що

виникають із приводу заборгованості, повинні вирішуватись на

підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в

потерпілого права на відшкодування шкоди.

( Постанову доповнено пунктом 1-2 згідно з Постановою Верховного

Суду N 9 ( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

1-3. Дія Закону N 1105-XIV ( 1105-14 ) не поширюється на

працівників, які виконували роботу не відповідно до трудового

договору, а на інших юридичних підставах і не є суб'єктами

страхування від нещасного випадку, а також на осіб, зазначених у

ст. 11 цього Закону, які не сплачували страхових внесків із

добровільного страхування від нещасного випадку. Питання про

відповідальність за ушкодження їхнього здоров'я має вирішуватись

на підставі відповідних норм цивільного законодавства. ( Постанову

доповнено пунктом 1-3 згідно з Постановою Верховного Суду N 9

( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

1-4. Зміни в регулюванні порядку відшкодування шкоди,

заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я при виконанні

трудових обов'язків, не можуть бути підставою для відмови у

прийнятті заяви або закриття провадження у справі з тих мотивів,

що згідно із Законом N 1105-XIV ( 1105-14 ) відшкодування шкоди

має провадитися не роботодавцем, про що заявляються вимоги, а

Фондом. У тому разі, коли позов пред'явлено до неналежного

відповідача, питання про його заміну вирішується згідно зі ст. 105

Цивільного процесуального кодексу України ( 1540-06 ) (далі -

ЦПК). ( Постанову доповнено пунктом 1-4 згідно з Постановою

Верховного Суду N 9 ( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )


2. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні

мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК ( 1540-06 )

шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну

юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,

яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними,

між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина

зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної

небезпеки, незалежно від наявності вини. ( Абзац перший пункту 2

із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 9

( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його

володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню,

якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу

потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, -

тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого

сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня

вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір

належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування

має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Правила ст.454 ЦК ( 1540-06 ) про зменшення розміру

відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням

ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках

заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному

разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого

(знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки

руху і т.п.), а не проста необачність. Правила цієї норми закону

про можливість зменшення розміру відшкодування шкоди, заподіяної

громадянином, залежно від його майнового стану застосовуються у

виняткових випадках, коли стягнення шкоди у повному розмірі

неможливе або поставить відповідача в дуже тяжке становище.

( Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою

Пленуму Верховного Суду України N 7 ( v0007700-94 ) від 08.07.94 )


3. Роз'яснити судам, що шкода, заподіяна кількома особами,

відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку

часткової відповідальності).

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли

неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями

з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед

потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел

підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії

кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Питання про

відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам

підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них,

вирішується за правилами ст.440 ЦК ( 1540-06 ): шкода, заподіяна

одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при

наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому

не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір

відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при

відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден

з них не має права на відшкодування. ( Абзац другий пункту 3 із

змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 9

( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за

шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його

володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.

Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за

правилами відповідальності володільців джерел підвищеної

небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не

була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за

шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути

покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на

його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної

небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної

цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду

на підставі ст.440 ЦК. ( Пункт 3 доповнено абзацом четвертим

згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 7

( v0007700-94 ) від 08.07.94 )

У тих випадках, коли разом із заподіянням джерелом підвищеної

небезпеки шкоди (не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної

небезпеки) заподіяно також шкоду джерелу підвищеної небезпеки і

цьому сприяла груба необережність потерпілого, згідно з нормами

ст.454 ЦК може бути зменшено розмір відшкодування шкоди

потерпілому. Покладення на нього з цих підстав відповідальності за

шкоду, заподіяну при цьому джерелу підвищеної небезпеки, ст.454 ЦК

( 1540-06 ) не передбачено. ( Пункт 3 доповнено абзацом п'ятим

згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 7

( v0007700-94 ) від 08.07.94; із змінами, внесеними згідно з

Постановою Верховного Суду N 9 ( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )


4. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку

діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність

заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а

також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню

предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи

іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова

відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має

наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при

мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у

випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється

юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела

підвищеної небезпеки в силу права власності, повного

господарського відання, оперативного управління або з

інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не

несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка

управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з

володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).


5. При розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441 ЦК

( 1540-06 ) суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав,

передбачених ст.440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає

лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода,

знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода,

заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових)

обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за

трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї

організації.

Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи

відповідають за шкоду на підставі ст. 441 ЦК ( 1540-06 ) у

випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час

здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від їх імені,

так і особами, які виконують роботу за трудовим договором. ( Абзац

другий пункту 5 в редакції Постанови Верховного Суду N 9

( v0009700-03 ) від 24.10.2003 )


6. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг

п'ятнадцяти років, згідно зі ст.446 ЦК несуть відповідальність

перед потерпілим його батьки (усиновителі), опікуни, а у

відповідних випадках - учбові, виховні або лікувальні заклади за

наявністю загальних підстав, передбачених ст.440 ЦК.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або

опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода,

заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю,

неналежного виховання або неправильного використання щодо них

своїх прав; учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову

відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок

нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час

знаходження його під їх наглядом.

Зазначений в ст.446 ЦК перелік фізичних і юридичних осіб, які

несуть відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми віком

до п'ятнадцяти років, є вичерпним і поширеному тлумаченню не

підлягає.

Шкода, заподіяна неповнолітнім віком від 15 до 18 років,

згідно зі ст.447 ЦК відшкодовується самим заподіювачем. Якщо в

останнього немає майна або заробітку, достатнього для

відшкодування заподіяної ним шкоди, відповідний обов'язок

покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників за

умови їх винної поведінки, що сприяла виникненню шкоди. Цей їх

обов'язок припиняється при досягненні заподіювачем повноліття або

появи в нього майна чи заробітку, достатніх для відшкодування

шкоди.


7. Відповідно до ст.440 ЦК і ст.17 Закону України "Про

захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (у редакції Закону від

15 грудня 1993 року) шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну

громадянина внаслідок наявності конструктивних, рецептурних та

інших недоліків товару або результатів виконання робіт, підлягає

відшкодуванню особою, якою вона заподіяна (продавцем, виготівником

чи виконавцем), незалежно від того, чи знаходився потерпілий з

цією особою у договірних відносинах. Вони звільняються від

відповідальності, якщо доведуть, що шкода виникла внаслідок

порушення потерпілим правил користування товаром або його

зберігання. ( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановою

Пленуму Верховного Суду України N 7 ( v0007700-94 ) від

08.07.94 )


8. Оскільки в силу ст.452 ЦК особа, яка відповідає за шкоду,

заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до

винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором

потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної

особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи,

яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових

витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню

шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі

відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих

межах.

Особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена

відповідальність у солідарному порядку, має на підставі ст.175 ЦК

право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівній

частці, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли

відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при

покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину

з них.

Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років,

з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди

(відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).
  1   2   3

Схожі:

Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з'ясовується наявність передбачених закон
Обговоривши матеріали узагальнення судової практики в цивільних справах за позовами про відшкодування шкоди, Пленум
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Верховного Суду України, постановля є: Звернути увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України ( 254к/96-вр ), кзпП ( 322-08 ) І інших актів закон
Вивчення судової практики в справах про трудові спори показує, що в основному ці справи судами України розглядаються І вирішуються...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Верховного Суду України, постановля є: Звернути увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України ( 254к/96-вр ), кзпП ( 322-08 ) І інших актів закон
Вивчення судової практики в справах про трудові спори показує, що в основному ці справи судами України розглядаються І вирішуються...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Секретарю Пленуму Верховного суду України
На ваш лист №621 від 05. 05. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Голові Верховного Суду України Онопенку В. В
На ваш лист №226-483/0/8-08 від 06. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Нормативні акти
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. №11 із змінами, внесеними постановою Пленуму від 4 червня 1993 р....
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Верховного Суду України Висловлюючи загальну підтримку щодо намагання Судової палати у господарських справах ініціювати модернізацію положень Господарського процесуального кодекс
На ваш лист №201-572/0/8-08 від 07. 02. 2008 р надсилаємо зауваження та пропозиції до проекту нової редакції Господарського процесуального...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Етапи соціологічного забезпечення законодавчої діяльності
Чим повніше І адекватніше ці соціальні аспекти враховані в законотворенні, тим суспільно кориснішим є закон, тим органічніше він...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\Голові Одеського апеляційного господарського суду Балуху В. С
Відповідно до листа Верховного суду України від 10. 2009 року надаємо свої пропозиції щодо вирішення першочергових питань розмежування...
Верховного Суду України відмічає, що суди республіки в цілому правильно вирішують ці справи. Разом з тим, окремими судами неповно з\№8 порушення кримінальної справи (2 год.)
Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи