Методичні рекомендації щодо самостійної роботи icon

Методичні рекомендації щодо самостійної роботи




НазваМетодичні рекомендації щодо самостійної роботи
Сторінка1/13
Дата01.06.2012
Розмір2.48 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОТСТРОГРАДСЬКОГО





МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ „КРЕДИТНА СИСТЕМА”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ТА ЗАОЧНОЇ ФОРМ НАВЧАННЯ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 6.050100 „ФІНАНСИ”

(В ТОМУ ЧИСЛІ СКОРОЧЕНОГО ТЕРМІНУ НАВЧАННЯ)


КРЕМЕНЧУК 2011

Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни „Кредитна система” для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 6.050100 – „Фінанси”


Укладач: ст.викл. Волошина О.В.


Затверджено на засіданні кафедри обліку і аудиту

Протокол № ____ від _______________2011 р.

Зав. кафедри ______________доц. Касич А.О.


Затверджено методичною радою КДПУ

Протокол № ____від ________________2011 р.

Голова методичної ради ___________проф.Костін В.В.


КРЕМЕНЧУК 2011

^ 1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Навчальна дисципліна «Кредитна система» є ненормативною для підготовки студентів за спеціальністю «Фінанси» і має теоретико-прикладний характер. Мета курсу «Кредитна система» — розкриття теоретичних і практичних основ розвитку та функціонування кредитного ринку як підсистеми фінансових відносин. Основними завданнями курсу є:

- виявлення макроекономічної позиції кредитного ринку в системі економічних відносин;

- розкриття взаємозв'язків між заощадженнями та інвестиціями на основі аналізу руху грошових потоків в економіці;

- обґрунтування необхідності функціонування фінансових інструментів (цінних паперів), рух яких опосередковується взаємовідносинами між суб'єктами кредитного ринку;

- обґрунтування необхідності державного регулювання кредитного ринку;

- виявлення суті інфраструктури кредитного ринку, їх значення для забезпечення виконання ринком своїх функції;

- розкриття основних відмінностей обігу різних видів цінних паперів.

Предметом курсу є фінансовий ринок як економічний простір, на якому формуються і функціонують відносини з купівлі-продажу фінансових фондів, що знаходять своє відображення в цінних паперах.

В процесі вивчення дисципліни студент повинен:

знати: інфраструктуру фінансового ринку, нормативно-правову базу функціонування фінансового ринку, способи та методи регулювання фінансового ринку, механізм функціонування структурних елементів фінансового ринку (грошового, банківських кредитів, фондового та ін.)

вміти: приймати рішення за інвестиційними проектами, здійснювати розрахунки доходності фінансових інструментів, визначати вартість фінансових активів, прогнозувати ситуацію на фінансовому ринку, працювати з індексами, визначати та управляти ризиками.

^ 2. ТЕМИ ТА ПОГОДИННИЙ РОЗКЛАД АУДИТОРНОЇ

ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ




з/п

Тема

Денна форма навчання

Заочна форма навчання

аудиторн.

роб.,год

самост. роб.,год

аудиторн.роб.,год

самост. роб.,год

лекції

практики

лекції

практики

1

Грошово кредитна політика

2

1

10

2

-

12

2

Законодавче регулювання кредитного ринку

2

-

10

-

-

14

3

Кредитні відносини між НБУ та комерційними банками

2

1

10

-

-

14

4

Організація міжбанківських розрахунків

6

4

6

2

2

10

5

Небанківські кредитні інститути

4

4

6

2

-

12

6

Грошово-кредитна політика зарубіжних країн

4

2

8

2

-

12

7

Діяльність національного банку

4

2

8

2

2

10

8

Діяльність банківських установ

4

2

8

-

-

10




ВСЬОГО

28

14

66

10

4

94



ТЕМА 1 Грошово-кредитна політика


^ 2.1. Суть та роль грошово-кредитної політики


Поняття та суб’єкти грошово-кредитної політики. Під грошово-кредитною політикою розуміють комплекс взаємо­зв’язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк. Часто її називають монетарною, чи грошовою, політикою.

В економічній літературі є кілька тлумачень грошово-кредитної політики. Деякі автори відносять до неї будь-які заходи держави, котрі стосуються грошової сфери, включаючи й ті, що здійснюються без участі центрального банку. Зокрема, це заходи, спрямовані на зміну рівня оподаткування, структури бюджетних видатків тощо. Проте такий підхід надто широкий і не дає можливості виявити специфіку грошово-кредитної політики та використати властиві їй механізми з найбільшим ефектом. У такому розумінні вона перетворюється лише в понятійне явище.

Трапляються і надто вузькі тлумачення грошово-кредитної політики, наприклад як сукупності заходів держави щодо забезпечення оптимального валютного курсу. За такого підходу суть грошово-кредитної політики зводиться до одного з можливих варіантів розвитку регулятивного процесу, коли за тактичну ціль політики вибирається стабілізація валютного курсу. Всі інші можливі варіанти його розвитку залишаються поза увагою, що істотно збіднює механізм та результативність грошово-кредитної політики.

Найбільш прийнятним є визначення, яке відносить до грошово-кредитної політики ті заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його участю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політика набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічній системі. Саме у цьому розумінні ми використовуватимемо в подальшому поняття монетарної політики.

В Україні головним суб’єктом грошово-кредитної політики є На­ціональний банк. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — міністерство фінансів, міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади ви­значають основні макроекономічні показники, які слугують орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний та торговий баланси, рівень зайнятості та ін.). Верховна Рада, крім того, регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та одержує інформацію банку про стан грошово-кредитного ринку в Україні.

Проте вирішальна роль у розробленні та реалізації монетарної політики належить Національному банку, оскільки він несе відповідальність перед суспільством за стан монетарної сфери. Як пе­редбачено Конституцією України (ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

^ Цільова спрямованість монетарної політики. Для з’ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які ставляться монетарними владними структурами і вирішуються монетарними методами. Ці завдання прийнято називати цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні і тактичні.

Стратегічними звичайно є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з цих цілей настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх усі чи більшу їхню частину. Держава в цілому має у своєму розпорядженні широкий спектр регулятивних інструментів для розв’язання таких завдань.

Проте з допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх указаних цілей неможливо через обмеженість та специфіку її інструментарію. Тому в межах монетарної політики зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Зокрема, стабілі­зація цін вимагає застосування монетарних заходів, які призводять до погіршення кон’юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І навпаки, для зростання виробництва необхідно вживати заходи, які призведуть до пожвавлення кон’юнктури і можуть спричинити зростання цін.

Тому центральний банк вибирає залежно від конкретної економічної ситуації одну із стратегічних цілей. Нею, як правило, є стабілізація цін (чи погашення інфляції), оскільки якраз вона найбільше відповідає головному призначенню центрального банку — підтримувати стабільність національних грошей. І через розв’язання цьо­го завдання центральний банк сприяє досягненню інших страте­гічних цілей.

Проте щоразу виникає складна проблема узгодження стратегічних цілей монетарної та загальноекономічної політики. Потрібно, щоб у загальноекономічній політиці стабілізація цін була визнана пріоритетною чи важливою, а монетарна політика мала орієнтацію на забезпечення економічного зростання. Якщо ж такого збігу немає, то центральному банку доводиться або змінювати свою стратегічну ціль, або відстоювати її ціною загострення відносин зі структурами виконавчої, а то й законодавчої влади.

Про важливість правильного узгодження стратегічних цілей красномовно свідчить досвід України. У 1991—1993 рр. пріоритетними цілями загальноекономічної політики, в тому числі монетарної, визнавалося стримування темпів падіння виробництва. Їй була підпо­рядкована і монетарна політика НБУ, що перетворилася в політику емісійного підтримання економіки. Неминучим наслідком стала гіперінфляція, рівень якої досяг апогею в 1993 р.

У 1994—1996 рр. НБУ, усвідомивши свою особливу відповідаль­ність за стан монетарної сфери, почав послідовно відстоювати як свою стратегічну ціль подолання інфляції та стабілізацію цін. Проте ця ціль не була належним чином узгоджена з іншими стратегічними цілями економічної політики. Уряд та Верховна Рада, визнаючи на словах антиінфляційну стратегію НБУ, фактично не залучили інструментів конкурентної та структурної політики, гальмуючи процеси приватизації та реструктуризації виробництва. Цілі економічного зростання не були підтримані немонетарними заходами, що призвело до хронічного падіння виробництва, зайнятості, поглиблення платіжної кризи, погіршення фінансового стану економіки на фоні істотного зниження темпів інфляції, забезпеченого переважно монетарними заходами НБУ.

Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах економічне зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші мак­роекономічні показники визначаються передусім станом ринкової кон’юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічною ціллю. Зокрема, якщо ціллю загальноекономічної політики є економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон’юнктури.

Деякі економісти до проміжних цілей відносять вибір не тільки напряму зміни ринкової кон’юнктури, а й економічних перемінних, регулюванням яких досягається вплив на стратегічні цілі. Даний підхід базується на визнанні того, що заходи монетарної політики спроможні безпосередньо впливати на зміну не тільки попиту, а й пропозиції. Тому вже на проміжній стадії виникає потреба визначити економічні перемінні, які впливають на кожну складову ринкової кон’юнктури. Такими перемінними можуть бути: маса грошей в обігу, процентна ставка, валютний курс, швидкість обігу грошей, номінальний обсяг виробництва, рівень цін.

Між двома наведеними визначеннями проміжних цілей немає принципової різниці: друге з них лише конкретизує перше. Але оскільки друге визначення певною мірою охоплює тактичні цілі й ускладнює розрізнення проміжних і тактичних цілей, доцільно скористатися узагальненим визначенням проміжних цілей.

Характерною особливістю проміжних цілей є те, що встановлюються вони на тривалі часові інтервали, упродовж яких можуть бути реалізовані і виявити свою ефективність. Так, пожвавлення кон’юн­ктури ринку через зростання маси грошей чи зниження процентних ставок у короткостроковому періоді може спричинити зростання попиту і цін. І лише за умови, що ці заходи активізують інвестиції, зростання виробництва, буде забезпечене збільшення пропозиції, яке зупинить зростання цін і стабілізує їх. Проте для цього потрібен тривалий проміжок часу.

Тактичні ціліце оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних перемінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям зміни економічної перемінної визначається проміжною ціллю монетарної політики та характером показника. Наприклад, для пожвавлення ринкової кон’юнктури як проміжної цілі необхідно, щоб на рівні тактичних цілей грошова маса зростала, а процентні ставки знижувалися. За показник грошової маси вибираються базові гроші, оскільки саме цей показник перебуває у повному розпорядженні центрального банку.

Характерними ознаками тактичних цілей є їхня короткостроковість, реалізація їх оперативними заходами виключно центрального банку, багатоаспектність, єдність та певна суперечливість. Ці особливості істотно ускладнюють вибір та механізми реалізації тактичних цілей. Так, якщо зміна маси грошей впливає на зміну сукупного попиту і зачіпає всю макроекономіку, то зміни процентної ставки та валютного курсу можуть впливати не тільки на сукупний попит, а
й на інтереси певних груп економічних суб’єктів і зумовлювати структурні зміни в економіці. Тому успіх розв’язання багатьох регулятивних завдань залежить від правильного поєднання вказаних тактичних цілей: змінами процентної ставки чи валютного курсу можна локалізувати інфляційний ефект від зростання маси грошей в обігу.

Залежно від економічних перемінних та пов’язаних з ними тактичних цілей визначаються методи монетарної політики. Вибір методів та інструментів монетарної політики є прерогативою центрального банку. У цьому полягає одна з важливих відмінностей тактичних цілей від проміжних і стратегічних цілей монетарної політики. Детальніше методи та інструменти монетарної політики будуть розглянуті в наступних параграфах цього розділу.

^ Місце монетарної політики в загальнодержавній економічній політиці. Хоча регулятивні заходи монетарної політики здійснюються безпосередньо в грошово-кредитній сфері, її ефект не обмежується цією сферою, а проявляється також у реальній економіці завдяки впливу монетарних змін на виробництво, інвестиції, зайнятість тощо. Тому монетарна політика по суті є складовою загальної економічної політики держави. У своєму впливі на реальну економіку вона взаємодіє з фіскальною, ціновою, інвестиційною, структурною політикою. За механізмом дії та характером впливу на реальну економіку вона найбільш чітко вписується в кон’юнктурну політику (рис. 2.1).

Головним завданням кон’юнктурної політики є забезпечення
рівномірного розвитку економіки через згладжування коливань у кон’юнктурних процесах із метою досягнення загальноекономічної рівноваги. Таке згладжування може забезпечуватися методами як монетарної, так і фіскальної політики, або ж обома одночасно. Механізм взаємозв’язку монетарної та фіскальної політики як складових кон’юнктурної політики показано на рис. 2.2.





Рис. 2.1. Зв’язок монетарної політики

із загальноекономічною політикою держави




Рис. 2.2. Механізм взаємозв’язку монетарної та фіскальної політики

в межах кон’юнктурної політики


Взаємозв’язок методів фіскальної та монетарної політики виявляється передусім у спільності цілей окремих їхніх груп. Так, пожвавлення ринкової кон’юнктури через збільшення сукупного попиту може бути забезпечене двома методами монетарної політики (зни­женням облікової ставки та збільшенням пропозиції грошей) і двома методами фіскальної політики (зростанням бюджетних видатків та скороченням податків). Стримування ринкової кон’юнктури досягається зменшенням сукупного попиту під впливом тих самих чотирьох методів (по два з кожного боку), але протилежного спрямування.

Крім спільності цілей, взаємозв’язок між методами фіскальної та монетарної політики виявляється також у зв’язках механізмів їхньої дії. Так, зниження облікової ставки у складі монетарної політики зумовлює відносне зростання дохідності державних цінних паперів та збільшення надходжень до бюджету від їх реалізації. Це, у свою чергу, сприяє зростанню бюджетних видатків або ж скороченню рівня оподаткування як факторів впливу на ринкову кон’юнктуру з боку фіскальної політики.

Подібний зв’язок можна виявити між механізмами взаємодії решти методів кожної цільової групи.

Інституційна основа монетарної політики. Успішне грошово-кредитне регулювання ринкової економіки потребує наявності в країні відповідної інституційної основи. Ключовими складовими ці­єї основи є банківська система та грошовий ринок.

Формування монетарної політики як дуже важливого і складно­го механізму економічного регулювання ставить ряд вимог до бан­ківської системи щодо рівня розвитку її інфраструктури та якості функціонування.

Основними з таких вимог є:

— дворівнева побудова банківської системи, за якої одному з
банків надається статус центрального з монопольним правом емісії грошей. На центральний банк покладаються функції вироблення та реалізації монетарної політики;

— законодавче та фактичне забезпечення незалежності центрального банку від державних органів виконавчої та законодавчої влади, достатньої для проведення ним самостійної монетарної політики;

— законодавче закріплення за центральним банком статусу резервної структури банківської системи в цілому з наданням йому права регулювати резервні фонди всіх банків другого рівня;

— законодавче надання центральному банку статусу кредитора в останній інстанції для банків другого рівня та статусу фінансового агента уряду;

— широкий розвиток мережі банків другого рівня, достатньої для повного забезпечення попиту економічних суб’єктів на позичкові кошти;

— створення системи державного регулювання та нагляду за роботою банків другого рівня, що гарантує функціональну поведінку останніх у межах, визначених монетарною політикою центрального банку;

— забезпечення високого рівня довіри до банківської системи загалом через досягнення стабільності кожного окремого банку.

Розбудова банківської системи відповідно до цих вимог розпочалася в Україні в 1991 р. із прийняттям закону «Про банки і банківську діяльність». За минулий час досягнуті певні успіхи в розв’язанні цього надзвичайно складного завдання, що дало можливість Національному банку України формувати свою монетарну політику, першим і найвідчутнішим результатом якої стало приборкання гіперінфляції, зниження її до прийнятного рівня.

Грошовий ринок як другий елемент інституційної основи монетарної політики створює те середовище, в якому формуються і реалізуються методи та інструменти монетарної політики. Чим це середовище сприятливіше, тим ефективнішою буде дія останніх. Навіть здатність банків здійснювати грошово-кредитне регулювання значною мірою залежить від розвитку грошового ринку, оскільки вони є головними посередниками на ньому.

Проведення ефективної монетарної політики ставить перед грошовим ринком такі вимоги:

— досягнення високого рівня його структуризації, за якого успішно функціонують усі складові цього ринку — кредитний ринок із сегментами ринку грошей та ринку капіталу, міжбанківський ринок, ринки державних і корпоративних цінних паперів, валютний ринок;

— достатній рівень лібералізації всіх секторів грошового ринку для забезпечення вільного переміщення грошей, вільного доступу на ринки всіх економічних суб’єктів, формування реального співвідношення попиту і пропозиції в кожному із секторів та забезпечення реального зв’язку між відповідними ціновими індикаторами — ставкою банківського процента, доходу з цінних паперів, обмінного курсу валют;

— вільний доступ усіх комерційних банків на будь-який сектор грошового ринку;

— наявність широких зовнішньоекономічних зв’язків, забезпечення конвертації національної валюти, проведення реальної курсової політики.

За таких умов центральний банк одержує широкі можливості для проведення монетарної політики на ринкових засадах, забезпечення переважно економічного впливу на суб’єктів ринку та максимально високої ефективності монетарних заходів. Зокрема, лише за достатнього розвитку ринку державних цінних паперів центральний банк може широко здійснювати операції на відкритому ринку з метою регулювання маси грошей в обігу. З іншого боку, широкий розвиток кредитної функції комерційних банків, міжбанківського кредитування та кредитування центральним банком комерційних створюють достатню базу для проведення реальної облікової політики. Адже якщо комерційні банки мають можливості купувати кошти на міжбанківському чи міжнародному ринках за доступною ціною, вони не погодяться одержувати позички в центральному банку за завищеною ціною, і навпаки.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Схожі:

Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо самостійної роботи (для студентів денної форми навчання спеціальності „Психологія ) Львів 2010
Програма, плани семінарських занять та методичні рекомендації щодо самостійної роботи
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо вивчення тем
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни „Функціонально-вартісний аналіз” для студентів денної...
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Молекулярна біологія» для I семестру
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Молекулярна біологія»
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо проведення Методичні рекомендації щодо проведення самостійної роботи студентів

Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни облік та аналіз руху грошових поток
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з вивчення навчальної дисципліни “Облік та аналіз руху грошових потоків” для студентів...
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації до самостійної роботи та практичних занять З
Методичні рекомендації до самостійної роботи та практичним заняттям з логіки (для студентів усіх курсів усіх напрямів підготовки...
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни „фінансовий ринок" для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 050100 „фінанси"
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи з дисципліни „Фінансовий ринок” для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності...
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо практичної роботи з навчальної
Методичні рекомендації щодо практичної роботи з навчальної дисципліни “Аналіз фінансової діяльності” для студентів денної форми навчання...
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо виконання та захисту дипломної роботи
Методичні рекомендації щодо виконання та захисту дипломної роботи спеціаліста для студентів денної та заочної форм навчання зі спеціальності...
Методичні рекомендації щодо самостійної роботи iconМетодичні рекомендації щодо виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «маркетингове планування» для студентів денної форми навчання

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи