Міського господарства методичні вказівки icon

Міського господарства методичні вказівки




Скачати 249.53 Kb.
НазваМіського господарства методичні вказівки
Дата22.06.2012
Розмір249.53 Kb.
ТипДокументи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ



ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ

МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ


до виконання лабораторних робіт з курсу

«Механічне обладнання рухомого складу

міського електротранспорту"

Частина ІІ

(для студентів 3,4 курсів денної та заочної форм навчання

спеціальності 7.092202 "Електричний транспорт")


Харків – ХНАМГ – 2006

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Механічне обладнання рухомого складу міського електротранспорту". Частина ІІ (для студентів 3,4 курсів денної та заочної форм навчання спеціальності 7.092 202 «Електричний транспорт"). Укл. Скуріхін І.Л., Коваленко А.В.. – Харків: ХНАМГ, 2006. – 27 с.


Укладачі: доц., к.т.н. І.Л. Скуріхін,

А.В. Коваленко


Рецензент: професор, д.т.н. І.Г. Міренський


Рекомендовано кафедрою електричного транспорту, протокол №13 від 23.05.06





Лабораторна робота №1


^ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИКЛУ РОБОТИ КОМПРЕСОРА І ВИВЧЕННЯ РОБОТИ ПНЕВМООБЛАДНАННЯ РС МЕТ


Мета роботи – ознайомлення з будовою і принципом роботи пневматичних пристроїв, вивчення принципових пневматичних схем РС МЕТ, регулювання пневмоприладів, дослідження циклу роботи компресора.


^ 1.1 Загальні положення

Пневматичні системи, застосовувані на РС МЕТ, забезпечують стиснутим повітрям гальмові системи, системи пневматичного пружного підвішування, пневмопривод дверей, омивач вітрового скла.

До пневматичної системи входять:

– напірна система, що містить компресор, резервуари стиснутого повітря, всмоктуючий фільтр, мастиловологовіддільник, антизаморожувач, зворотний клапан компресора, запобіжний клапан і автоматичний регулятор тиску;

– гальмова система, що включає гальмові резервуари стиснутого повітря, гальмові циліндри (камери), гальмові крани (крани машиніста), манометри;

– системи обслуговування пневмопідвіски; пневматичні пружні елементи і регулятор положення кузова, резервуари живлення підвіски, редукційний клапан;

– допоміжна система, призначена для обслуговування механізмів кузова: приводу дверей, склоомивачів і т.д.

З'єднання окремих приладів і пневмоапаратів виконується повітропроводами із сталевих чи мідних труб і гумовотканинних рукавів (шлангами). Для розгалуження і приєднання повітропроводів застосовують сполучні частини: косинці, трійники, штуцери, накидні гайки.


1.2 Лабораторний стенд

Обладнання лабораторного стенда можна розглянути за схемою, яка подана на рис. 1.1. Через автомати ВК подається напруга (220 В) на випрямляч, від якого живиться електродвигун компресора. У стенді розташований компресор 2, що всмоктує повітря через фільтр 1 і подає стиснуте повітря в систему через зворотний клапан 3.Повітря акумулюється в резервуарі 4, величину тиску в напірній системі показує манометр 5.

Розрахунок об'ємної продуктивності компресора пневматичної системи, л/хв, виконують з 25% навантаження компресора за формулою

VT = , (1.1)

де ? GT – сумарна вагова витрата повітря, кг/хв, у пневмоапаратах з урахуванням витоку стиснутого повітря, тобто

. (1.2)

Тут GT1, GT2 ...– вагова витрата повітря в гальмовій системі, пневмопідвісці, приводах дверей і т.д.;

G = 0,0023 кг/хв. – технічна вагова допустима витрата на витік кожної системи;

R = 0,0821 л.бар/моль·град – газова постійна повітря;

Т = 10 + Т°К = 10 + 273 = 283°К – абсолютна температура повітря при навколишній температурі 10°С;

µ = 0,029 кг/моль – молярна маса повітря;

Р = 104 кг/м2 – атмосферний тиск, що дорівнює 0,1 МПа (1,0 бар).

Для визначення вагової витрати повітря необхідно знати вагу повітря: за одне гальмування; при живленні пневмопідвіски в зв'язку зі зміною статичного навантаження і т.д.


~220 в атмосферу




ВК 6 7 8 9 10 11

5


в атмосферу

АК 12


1


2 3 4


Рис. 1.1 – Обладнання лабораторного стенда


Оскільки кожна система може працювати при певному надлишковому тиску стиснутого повітря, то, визначивши повні обсяги повітря системи, можна знайти відповідну вагу повітря, кг:


, (1.3)

де Pi – тиск стиснутого повітря в i–й системі, бар.

Таким чином, компресор при обсязі продуктивності, розрахованому за формулою (1.1), працюватиме в повторно–короткочасному режимі (ПВ 25%). Це означає, що електродвигун компресора працює 25% часу циклу, 75% – "відпочиває". У такому ж режимі працює і компресор:

, (1.4)

де tц – час циклу;

tp – час роботи компресора;

tв – час "відпочинку" компресора.

У формулі (1.4) показано, що час циклу визначається витратою стиснутого повітря в пневмосистемі, витоками. Крім того, на час циклу впливає число оборотів колінчатого вала компресора, яке, в свою чергу, залежить від числа оборотів якоря електродвигуна М, отже, від напруги живлення.

Для запобігання системи від підвищеного тиску після резервуара встановлений запобіжний клапан 12. Тиск у системі підтримується автоматом компресора, що має електричний контакт АК у ланцюзі живлення електродвигуна компресора. Автомат компресора відрегульовано на два тиски, при яких відбувається його спрацьовування. Рв – верхня межа тиску, при досягненні якого розривається контакт АК і відключається електродвигун компресора. Рн – нижня межа тиску, при якому відбувається замикання контакту АК і включення електродвигуна компресора. За допомогою крана 7 стиснуте повітря може бути випущено в атмосферу. Редуктор тиску (редукційний клапан) 8 знижує і стабілізує тиск і через гальмовий кран 9 подає стиснуте повітря в гальмовий циліндр 10. За допомогою манометра 11 виміряється величина тиску після редукційного клапана, в даному випадку – у гальмовій системі.


1.3 Порядок виконання роботи

  1. Ретельно ознайомитися з описом роботи, інструкцією з техніки безпеки, вивчити лабораторний стенд.

  2. Включити лабораторний стенд, заповнити систему стиснутим повітрям; зафіксувати верхню межу тиску (у момент відключення); краном 7 випустити стиснуте повітря і зафіксувати тиск, при якому виключається компресор.

  3. Визначити час циклу роботи компресора залежно від витрати стиснутого повітря, тобто знайти залежності

, .

Тут Т – число гальмувань РС (умовних) в одиницю часу.

Під витратою стиснутого повітря треба розуміти витрати при спрацьовуванні гальмового циліндра за одне умовне гальмування:

– визначити час циклу роботи компресора на стенді при двох гальмуваннях. Для гальмувань подавати стиснуте повітря гальмовим краном у гальмовий циліндр. При цьому хід штока гальмового циліндра повинен бути повним. За секундоміром визначити час роботи і час відпочинку компресора. Дослід повторити три рази і взяти середнє значення tp, tв (результати досліду занести в табл. 1.1);

– знайти час циклу, змінюючи витрату стиснутого повітря. Для цього зробити три "гальмування", потім чотири, п'ять, шість "гальмувань". У кожному випадку визначити час циклу, і в результаті побудувати залежності

tp = f(Т), tв = f(T), tц = f(T).

4. Досліджувати цикл роботи компресора при зміні напруги живлення електродвигуна: визначити по приладу вихідну номінальна напругу U, подавану на електродвигун компресора; з інтервалом U = 5 В знижувати напругу за допомогою регулятора напруги, при цьому вимірювати час роботи tp і час відпочинку t0 при кожній напрузі; звести результати в табл. 1.1.


Таблиця 1.1 – Результати експериментальних досліджень циклу роботи компресора



п/п

Ui, В

tвс

tp, с

tц, с

Примітка

1

2

3

4

U1

U2

U3

U4














За результатами експерименту побудувати залежність часу відпочинку, роботи і циклу від напруги, тобто

.

5. Відключити електроживлення стенда. Випустити стиснуте повітря із системи в атмосферу.


1.4 Зміст звіту

1. Накреслити принципову електропневматичну схему стендової установки і дати її опис.

2. Накреслити схеми основних пневматичних приладів, агрегатів, дати їх опис та описати принцип роботи регулювання.

3. Побудувати графіки залежності ц = f(T); ; ; ; ;

4. Дати аналіз впливу напруги мережі і витрати повітря на циклічність роботи компресора.

5. Дати короткі висновки по роботі.


1.5 Вказівки з техніки безпеки

До роботи дозволяється приступати при ретельному вивченні інструкції з техніки безпеки.

Категорично забороняється доторкатися до струмоведучих частин установки.

Не допускати перевищення тиску в пневмосистемі більше 8 бар.; при відмовленні автомата компресора систему відключити.

Регулювати прилади пневмосистеми при відключеній напрузі.

При будь–якій несправності стендової установки негайно відключити її за допомогою ВК.

Кожух автомата компресора АК не знімати без дозволу керівника лабораторних робіт.


^ Контрольні запитання

  1. Призначення, конструкція і принципи роботи компресорів, автомата компресора, зворотного клапана, манометра, гальмового крана, редуктора тиску, запобіжного клапана, гальмового циліндру тощо.

  2. Вимоги до резервуарів стиснутого повітря за ГОСТ 8802–78 і ГОСТ 495–74.

3. Фактори, що впливають на продуктивність компресора.


Лабораторна робота №2


^ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИВЕДЕНОЇ МАСИ СТРУМОПРИЙМАЧА


Мета роботи – вивчення конструкції струмоприймача і дослідження величини приведеної маси залежно від його висоти.

2.1 Загальні положення

Вертикальне контактне натискання струмоприймача на контактний провід може бути подано у вигляді виразу

(2.1)

де Р0 – навантаження, приведене до верхнього вузла натискання, створюване піднімальними пружинами струмоприймача;

Рт – сила тертя в шарнірах системи, приведена до верхнього вузла;

Pа – аеродинамічна піднімальна сила;

mn – приведена маса струмоприймача;

– прискорення, отримане приведеною масою струмоприймача у вертикальному напрямку.

2.1 1 Розрахунок приведеної маси залежно від висоти

Існують різні методи розрахунку приведеної маси струмоприймача. Може бути рекомендована формула

(2.2)

де mк – маса каретки з вставками (полози), встановленої на верхньому шарнірі;

mк, mв – маса стержнів нижніх і верхніх рухливих рам відповідно;

х – коефіцієнт форми стрижня;

у, ?– коефіцієнти, що залежать від кутів між верхньою і нижньою рамами.

Тут коефіцієнт форми стержнів визначають за формулою

, (2.3)

де ;

S2, S1 – площі перерізів стержня на їхніх кінцях, тоді



Коефіцієнти ? і ? залежать від співвідношення довжин стрижнів рухливих рам і для їхнього визначення можна скористатися графіками (рис. 2.1).


?,?


0,7


0,6


0,5


0,4


0,3


0,2


0,1


0 0,2 0,4 0,6 0,8 1,0 1,2 1,4 1,6 h

Рис. 2.1 – Залежність коефіцієнтів ? і ? від приведеної висоти струмоприймача


Приведена висота струмоприймача буде:

(2.4)

де l1 і l2 – довжини стержнів відповідно нижньої і верхньої рухливих рам;

і – кути між горизонталлю і стержнями відповідно нижньої і верхньої рам.

Тут кут (2.5)

де l – відстань між осями валів нижніх рухливих рам (для пантографа).

Для розрахунку приведеної маси пантографа задаємось параметрами:
l1 = 0,505 м ; l2 = 0,655 м, mк = 0,214 кг, l = 0,3 м.

S1 = S2 (тобто Х = 0,333), mн = 0,796 кг, mв = 0,653 кг.

Задаючись кутом (20°, 30°, 40°, 50°) (рис. 2.2), знайти відповідно кути ?1;?2;?3;?4, потім h1,h2,h3,h4.

Знаючи співвідношення , за графіками рис. 2.1 визначити для кожної приведеної висоти коефіцієнти і .


каретка


А


G4


? G2

B


G3


l1


G1 ?


O

l


Рис. 2.2 – Кінематична схема лабораторної установки


Після цього за формулою (2.2) розрахувати величини приведеної маси на висотах h1…h4. Розрахувавши висоту пантографа для кутів (20°,30°,40°,50°) за формулою

H= l1 sin+l2 sin, (2.6)

побудувати залежність mn = f(H) (по вертикалі відкладати mn).

Для упорядкування розрахунки звести в табл. 2.1.


Таблиця 2.1 – Результати експериментальних досліджень приведеної маси струмоприймача

?

?1 = 20°

?2 = 30°

?3 = 40°

?4 = 50°

?, °

?1

?2

?3

?4

h, м

h1

h2

h3

h4

?

?1

?2

?3

?4

?

?1

?2

?3

?4

Н, мм

Н1

Н2

Н3

Н4

mn, кгc2

mn1

mn2

mn3

mn4


^ 2.1.2 Розрахунок приведеної маси залежно від вагового моменту

У струмоприймачах пантографного найбільш точними виходять приведені маси, отримані по зведеній вазі,

(2.7)

Для розрахунку можна скористатися формулою

(2.8)

На розрахунковій схемі (рис. 2.2) зазначені:

G = G1 вага ланки ОВ = 3,900 кг;

G2 = 3,2; вага ланки АВ = 3,200 кг;

G3 = 0,05; вага середнього шарніра в точці В , кг;

G4 = 2,1; вага каретки з контактними вставками, кг.

Скориставшись розрахунками за п. 2.1.1 , тобто для відповідних кутів , значення ?1, ?2, ?3, ?4, H1, H2, H3, H4 і виконавши розрахунки для кожного кута (20°, 30°, 40°, 50°) за формулою (2.8) з урахуванням формули (2.7), побудувати залежність mn = f(H).

Розрахунки звести в табл. 2.2.


Таблиця 2.2 – Результати розрахунків приведеної маси струмоприймача

?

?1 = 20°

?2 = 30°

?3 = 40°

?4 = 50°

?, °

?1

?2

?3

?4

Н, мм

Н1

Н2

Н3

Н4

G, м

G1

G2

G3

G4

mn, кгc2

mn1

mn2

mn3

mn4


^ 2.2 Лабораторний стенд

Найбільш розповсюджений метод експериментального визначення приведеної маси – за періодом вільних коливань рухливої системи струмоприймача, підвішеної до нерухомого елемента за допомогою пружини з відомою характеристикою (піднімальні пружини для цього від'єднують).

Схема лабораторного стенда для визначення приведеної маси пантографа вказаним методом показана на рис. 2.3.

На рамі 1 установлений пантограф 2, підвішений через пружину 3 (з відомою жорсткістю Ж) із штоком 4. Шток 4 закріплений на рамі 1 фіксатором 5. Зміна висоти h досягається переміщенням штока 4.





5

3 4

Ж


1 2


?




Рис. 2.3 – Схема лабораторного стенда для визначення приведеної маси
пантографа


2.3 Порядок виконання роботи

1. Вибрати чотири положення струмоприймача за висотами H1, H2, H3, H4.

2. Закріпити струмоприймач на фіксатороскидальному пристрої на відповідній висоті.

3. Підготувати електронну систему стенда до роботи.

4. Висмикнувши фіксатор, скинути струмоприймач, що робить на пружині вертикальні коливання. Електронним пристроєм і датчиком фіксувати час за визначену кількість періодів вільних коливань.

5. Дослід повторити п'ять разів для кожної висоти. Результати записуються в табл. 2.3. Знайти середнє значення

Тср1 = (Т1 + Т2 + … + Тn)/n,

6. Те ж виконати для кожних з обраних висот.

7. Визначити приведену масу на кожній висоті струмоприймача за формулою

mn = ,

де Т – період вільних коливань; Ж – жорсткість пружини підвісу.

Результати звести в табл. 2.3.


Таблиця 2.3 – Результати експериментальних досліджень

Н, м

Н1

Н2

Н3

Н4

T

T1

T2

T3

T4

mn

mn1

mn2

mn3

mn4


8. Побудувати залежність mn = f(H)

9. Порівняти експериментальні залежності з розрахунковими, отриманими в п. 2.1.1 і 2.1.2.

10. Зробити висновок.

2.4 Зміст звіту

Результати експериментального визначення приведеної маси струмоприймача і схема лабораторної установки.

Експериментальна залежність приведеної маси пантографа від висоти.

Розрахунки з визначення приведеної маси пантографа аналітичним способом для тих же висот, на яких проводилися експерименти.

Розрахункова залежність приведеної маси пантографа від висоти.

Висновки.

^ 2.5 Вказівки з техніки безпеки

До роботи дозволяється приступити після ретельного вивчення дійсних вказівок і інструкції з техніки безпеки.

Ретельно закріпити струмоприймач на визначеній висоті. Під час перестановки струмоприймача і при експериментах не знаходитися в просторі рухливих рам.

На лабораторному стенді працювати справним інструментом.


Лабораторна робота №3


^ ДОСЛІДЖЕННЯ РУЛЬОВОГО КЕРУВАННЯ ТРОЛЕЙБУСА


Мета роботи – дослідження кутового і силового передаточних чисел, кінематики рульової трапеції і критеріїв оцінки підсилювача руля.


^ 3.1 Загальні положення

Рульове керування, що включає рульовий механізм, рульовий привод, рульовий підсилювач, є пристроєм, що значною мірою забезпечує безпеку руху, внаслідок чого до нього ставляться високі вимоги:

– якомога менше значення мінімального радіуса повороту для забезпечення доброї маневреності тролейбуса;

– мале зусилля на рульовому колесі, що забезпечує легкість керування;

– силова і кінематична слідкуючі дії, тобто пропорційність між зусиллям на рульовому колесі і моментом опору повороту керованих коліс і задана відповідність між кутом повороту рульового колеса і кутом повороту керованих коліс; мінімальне бічне ковзання коліс при повороті;

– мінімальна передача поштовхів на рульове колесо від удару керованих коліс об нерівності дороги;

– оптимальна пружна характеристика рульового керування, що визначає можливість виникнення автоколивань керованих коліс;

– кінематична погодженість елементів рульового керування з підвіскою для виключення мимовільного повороту керованих коліс при деформації пружних елементів;

– мінімальний вплив на стабілізацію керованих коліс;

– підвищена надійність, тому що вихід з ладу рульового керування приводить до аварії.

Схема повороту двохосьового тролейбуса з жорсткими колесами показана на рис. 3.1. Щоб виключити бічне ковзання на повороті, траєкторії всіх коліс повинні являти собою дуги концентричних кіл із загальним центром О. Для цього керовані колеса мають бути повернені на різні кути. Зв'язок між кутами повороту зовнішнього і внутрішнього коліс визначають з геометричних співвідношень:

(3.1)

де ?з і ?в – кути повороту відповідно зовнішнього і внутрішнього коліс;

L – база тролейбуса; М– відстань між осями шворнів (АВ = СD).


Qз

Qв

2000


A

B




Rв min Rн min




Qз Qв


О С D


Рис. 3.1 – Схема повороту двохосьового тролейбуса з жорсткими колісьми


Такий зв'язок між керованими колесами здійснюється за допомогою рульової трапеції (детальніше див. далі).

Рульовий привод (система тяг і важелів) характеризується кутовим і силовим передавальним числом.

Кутове передавальне число рульового керування дорівнює

iрк = i·iрп, (3.2)

де i – передавальне число рульового механізму (відношення кута повороту рульового колеса до кута повороту вала сошки);

iрп – передавальне число рульового приводу (відношення пліч важелів рульового приводу) змінно (ipn = 0,85 + 2,0), або відношення кута повороту вала сошки до кута повороту керованого колеса).

Кутове передаточне число рульового керування можна записати ще таким чином:

(3.3)

де d – елементарний кут повороту рульового колеса;

d і d – елементарні кути повороту зовнішнього і внутрішнього коліс відповідно.

Силове передаточне число оцінюють відношенням

(3.4)

де Mc – момент опору повороту керованих коліс;

М – момент, прикладений до рульового колеса водієм.

Рульові механізми можна класифікувати відповідно до схеми, поданої на рис. 3.2.

Рульовий механізм містить у собі рульову пару (іноді називають рульовою передачею), розміщену в картері, рульовий вал, рульову колонку і рульове колесо.

До конструкції рульових механізмів ставлять ряд спеціальних вимог:

– високий ККД у прямому напрямку (при передачі зусилля від рульового колеса) для полегшення керування і трохи знижений ККД у зворотному напрямку для зниження сили поштовхів, переданих на рульове колесо від керованих коліс при наїзді на нерівності;

– оборотність рульової пари, щоб рульовий механізм не перешкоджав стабілізації керованих коліс;

– мінімальний зазор у зачепленні елементів рульової пари в нейтральному положенні керованих коліс і в деякому діапазоні кутів повороту (беззазорне зачеплення) при обов'язковій можливості регулювання зазору в процесі експлуатації;

– заданий характер зміни передаточного числа рульового механізму.




Рис. 3.2 – Класифікаційна схема рульових механізмів


Прямий ККД рульового механізму при передачі зусилля від рульового колеса до сошки

(3.5)

де Мтр1 – момент тертя рульового механізму, приведений до рульового колеса;

Мрк – момент, прикладений до рульового колеса.

Зворотний ККД характеризує передачу зусилля від сошки до рульового колеса:

, (3.6)

де Mтр2 – момент тертя рульового механізму, приведений до вала сошки;

Мвс – момент на валу сошки, підведений від керованих коліс.

Як прямий, так і зворотний ККД залежать від конструкції рульового механізму і мають наступні значення:

0,6 ч 0,95; 0,55 ч 0,85.

Сучасний тролейбус ЗіУ–9.має гвинторейковий рульовий механізм: гвинт, кулькову гайку–рейку і сектор. Цей механізм має постійне передаточне число, високий прямий і зворотний ККД ( = 0,8+ 0,85), тому його доцільно застосовувати разом з підсилювачем руля, що сприймає поштовхи й удари від дороги.

Рульовий привод включає рульову трапецію, важелі й тяги, що зв'язують рульовий механізм з рульовою трапецією, а також рульовий підсилювач.

До рульового приводу такі наступні вимоги: правильне співвідношення кутів повороту коліс, відсутність автоколивань керованих коліс, а також мимовільного повороту коліс при коливаннях тролейбуса на підвіску.

Схема для розрахунку параметрів рульової трапеції подана на
рис. 3.3.





m

B l


D


M/2

n/2


A C O


0,7l


Рис. 3.3 – Схема для розрахунку параметрів рульової трапеції

З подібності трикутників АOB і СОD одержуємо:

(3.7)

У розрахунках звичайно приймають

m =(0,24 ч 0,32)n. (3.8)

З формул (3.7) і (3.8) можна визначити всі параметри рульової трапеції, задаючись міжшворневою відстанню 2 м і базою тролейбуса L:

(3.9)

Довжина поперечної тяги рульової трапеції DD' = 2n.

На сучасних тролейбусах застосовують в основному гідравлічні підсилювачі руля. До їх переваг відносять: невеликі габарити завдяки високому робочому тиску 6–10 МПа; малий час відклику (0,2...2,4 с); поглинання ударів і поштовхів, сприйманих керованими колісьми з боку дороги і переданих на рульове колесо.

Разом з тим при застосуванні гідропідсилювача трохи знижується стабілізація керованих коліс, тому що стабілізуючий момент на колесах повинен переборювати опір рідини в гідропідсилювачі. Гідропідсилювачі повинні мати надійні ущільнення, тому що витікання рідини приводить до виходу гідропідсилювача з ладу.

Можна виділити два основних критерії оцінки підсилювачів: силова статична характеристика, обумовлена залежністю підсилювача на рульовому колесі від моменту опору повороту коліс, тобто Ррку = f(Mо) і Р =f(Mо) і коефіцієнт ефективності

. (3.10)

Тут Ррк і Ррку – зусилля на рульовому колесі без і з підсилювачем відповідно.

За ГОСТ 7495–74 необхідно витримувати наступні параметри рульового керування тролейбусів: люфт рульового колеса – 15 градусів; зусилля включення гідропідсилювача – 50–70 Н; зусилля на рульовому колесі – 90–120 Н; мінімальний радіус повороту – 12 м,


^ 3.2 Лабораторна установка

Лабораторна установка являє собою змонтоване на рамі рульове керування тролейбуса ЗіУ–682 (ЗіУ–9) в натуральну величину. Для проведення досліджень на рульовому колесі встановлений динамометр, по якому можна визначати зусилля на рульовому колесі. Тут же є ноніус для визначення кута повороту рульового колеса. Відповідні ноніуси встановлені над колесами і біля рульової сошки для фіксації кутів повороту лівого і правого коліс і сошки
(рис. 3.4) Для створення моменту опору повороту коліс є пружина, закріплена між колесом і передньою балкою. Включення електродвигуна гідропідсилювача руля здійснюється з пульта кнопкою "Вкл" і подачею напруги від "0" до 24 В регулятором напруги РН.


^ 3.3 Порядок виконання роботи

  1. Виставити керовані колеса паралельно поздовжній осі тролейбуса. У цьому ж положенні покажчик повороту рульового колеса повинен знаходитися в нульовому положенні. Включити підсилювач руля.

  2. Визначити кутове передаточне число рульового механізму, для чого повертати послідовно рульове колесо на кут

,

і побудувати залежність передаточного числа рульового механізму і кута повороту руля iрм = f().

  1. Визначити передаточне число рульового керування і рульового приводу, для чого повертати послідовно рульове колесо А з інтервалом d = 90° до повного повороту керованих коліс і записати відповідні значення кутів повороту зовнішнього і внутрішнього коліс d?з і d?в . За формулою (3.3) визначити для кожного положення кутове передаточне число рульового керування і побудувати залежність iy = f().

Виходячи з (3.2) і (3.1), знайти відповідні значення передаточного числа рульового приводу і побудувати залежність iрп = f().





ліве динамометр праве

колесо В/ В колесо







m Ж m

c D

D/ n n





l





O





Рис. 3.4 – Схема рульової трапеції


4. Зняти силову статичну характеристику підсилювача руля:

а) при включеному підсилювачі повертати кермо з кутовим інтервалом 180°, заміряючи зусилля на кермі і відповідно на пружині, що утримує колеса. Для кожного значення розраховувати момент опору повороту коліс і побудувати залежність Ррку = f(Mо);

б) при відключеному підсилювачі руля виконати операції аналогічно п.4,а і побудувати залежність Р = f(Mо).

  1. Використовуючи дані експериментів (за п. 4,а і 4,б), визначити коефіцієнт ефективності підсилювача руля за формулою (3.8) для кожного із значень зусилля на рульовому колесі і побудувати залежність Е = f ().

  2. Знайти експериментальну залежність між кутами повороту зовнішнього і внутрішнього коліс. Використовуючи дані дослідів з п. 4, побудувати залежність Qз = f() .

7. Задаючись міжшворневою відстанню 2М (виміряти), базою тролейбуса 3іУ–9 і інтервалами 5 градусів кута повороту , побудувати теоретичну залежність f() Знайти при максимальних кутах повороту розбіжність між експериментальними і теоретичними даними.

8. За формулами (3.8), (3.9) і величиною L для ЗіУ–9 обчислити довжину поперечної тяги (суму довжин тяг) рульової трапеції і довжину важеля поворотної цапфи, порівняти отримані величини з реальною конструкцією.


3.4 Зміст звіту

Короткий опис інструкції рульового керування тролейбуса, схема рульового керування й опис лабораторної установки. Результати експериментів. Експериментальні залежності. Розрахункові залежності. Висновки.


^ 3.5 Вказівки з техніки безпеки

До роботи приступати тільки після ретельного ознайомлення з цими вказівками й інструкцією з ТБ.

Категорично забороняється доторкатися до струмоведучих частин установки.

Включати електродвигун гідронасоса з дозволу викладача.

При будь–якій несправності стендової установки негайно відключити електроживлення.

Будь–які роботи з приводом гідронасоса виконувати при відключенні електродвигуна.

Дотримуватись особливої обережності на висоті при роботі на площадці біля рульового колеса.


^ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


1. И.С. Ефремов, Б.П. Гущо–Малков Теория и расчет механического оборудования подвижного состава городского электрического транспорта. – М: Транспорт, 1970. – 480 с.

2. І.Л. Скуріхін, А.В. Коваленко Конспект лекцій з курсу «Механічне обладнання рухомого складу міського електротранспорту". – Харків: ХНАМГ, 2005. – 110 с.

3. И.С. Ефремов Троллейбусы. Теория и расчет. – М.: Транспорт, 1969.

4. Г.В. Вишник и др. Троллейбус пассажирский ЗиУ–682Б. – М.: Транспорт, 1977. – 208 с.

5. М.Д. Иванов, А.А. Пономарев, Б.К. Иеропольский Трамвайные вагоны Т–3 – М.: Транспорт, 1977. – 240 с.

6. Д.И. Бондаревский, М.С. Черток, А.А. Пономарёв Трамвайные вагоны РВЗ–6М2 и КТМ–5М3. – М.: Транспорт, 1975 – 256 с.


Навчальне видання


Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Механічне обладнання рухомого складу міського електротранспорту". Частина ІІ (для студентів 3,4 курсів денної та заочної форм навчання спеціальності 7.092202 «Електричний транспорт")


Укладачі: Ігор Леонідович Скуріхін,

Андрій Віталійович Коваленко


Відповідальний за випуск: В.Х. Далека


Редактор М.З. Аляб'єв


План 2006, поз. 464




Підп. до друку 16.06.06 Формат 60х84/1/16 Папір офісний

Друк на ризографі. Умовн.-друк. арк. 0,9 Облік – вид. арк. 1,2

Тираж 300 прим. Зам. №




61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12




Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12




Схожі:

Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства методичні вказівки
Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з дисципліни ”Особливості економіки підприємств міського господарства” (для студентів...
Міського господарства методичні вказівки iconМіського господарства н. О. Кондратенко
Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни “організація виробництва на підприємствах міського господарства”
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства о. М. Колесников Методичні вказівки
Методичні вказівки до виконання курсовоїї роботи з дисципліни “Маркетинг готельного І ресторанного господарства” для студентів 4...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства а. І. Усіна, І. С. Баландіна Методичні вказівки
Методичні вказівки до виробничої практики в закладах ресторанногоо господарства для студентів 2 курсу денної форми навчання напряму...
Міського господарства методичні вказівки iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства методичні вказівки
Методичні вказівки до лабораторного заняття “Підготовка залів підприємств ресторанного господарства готельних, курортних І туристських...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства с. Л. Дмитрієв методичні вказівки до виконаня контрольньної роботи
Методичні вказівки до виконаня контрольньної роботи з дисципліни «Охорона праці» (для студентів заочної форми навчання напряму підготовки...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства о. М. Колесников Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Маркетинг готельного І ресторанного господарства” для...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства І. Б. Андренко, І. Л. Полчанінова Методичні вказівки
Методичні вказівки до виконання ргр з дисципліни “Організація готельного господарства” для студентів 3 курсу заочної форми навчання...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства І. Б. Андронко І. Л. Полчанінова Методичні вказівки
Методичні вказівки до курсової роботи з дисципліни “Організація готельного господарства” для студентів 3 курсу денної та 4 курсу...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства а. А. Рябєв Методичні вказівки
Методичні вказівки до виконання ргр з дисципліни “Устаткування закладів готельно ресторанного господарства” для студентів 3 курсу...
Міського господарства методичні вказівки iconХарківська національна академія міського господарства а. А. Рябєв Методичні вказівки
Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “устаткування закладів готельно ресторанного господарства”...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи