Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини icon

Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини




Скачати 374.63 Kb.
НазваРозділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини
Сторінка1/2
Дата23.06.2012
Розмір374.63 Kb.
ТипДокументи
  1   2

Розділ 4

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Життєдіяльність це активне існування людини, яке сполучає його виробничу, соціальну і побутову діяльність.

Безпека життєдіяльності – це стан, при якому життєдіяльності людини не загрожує небезпека чи передбачені необхідні системи захисту від небезпеки. При цьому забезпечується захищеність життєво важливих біохімічних і психічних процесів організму людини, процесів існування всього суспільства від негативного впливу, створюваного впливом антропогенних, природних і природно-антропогенних факторів на навколишнє середовище.

Навколишнє середовище, містить у собі природні процеси і явища, а також предметну діяльність людини. У складі навколишнього середовища виділяють природну, техногенну, побутову і соціальну сфери.

Людина постійно випробує на собі вплив різноманітних факторів, багато з яких є несприятливими для його здоров'я й активної діяльності (розд. 3.2.). Вивчення цих факторів і уміння знизити їхній негативний вплив сприяло виживанню людства протягом всієї історії його розвитку і дозволяє йому існувати в сучасному світі.

Усі ці фактори роблять на процес життєдіяльності людини двоякий вплив: з однієї сторони вони забезпечують необхідний рівень життєдіяльності, з іншого боку – несуть у собі потенційну чи реальну небезпеку негативного впливу на безпеку життєдіяльності людини.

Не менш важливу роль у формуванні рівня безпеки життєдіяльності людини грають виробничі фактори, джерелами впливу яких, є виробництво будь-якого роду. Технічний прогрес породжує нові технічні рішення і технології. Одночасно збільшується кількість небезпек, які непрямо чи безпосередньо впливають на здоров'я людей та середовище їх існування. Технічні системи не володіють абсолютною надійністю, що викликає появу техногенних аварій і катастроф, які завдають значної шкоди суспільству і приводять до загибелі людей (розд. 3.2.2 – 3.2.4).

Особливе положення серед негативних факторів навколишнього середовища займають соціальні негативні фактори, що формуються в результаті суспільних відносин людей на різних рівнях. Ця група факторів виражається у виді конфліктів національного і міжнародного масштабу, травмування психіки людей через кризові явища на державному рівні, стресових ситуацій, різкої зміни рівня психічних захворювань і підвищеної смертності (розд. 3.2.6).

Дія природних, виробничих і соціальних факторів навколишнього середовища породжує необхідність розробки мір забезпечення безпеки в єдиній системі «природа – людина – суспільство». Вплив ряду негативних факторів у системі «людина – середовище існування» розглянутий в розд. 3. Нижче проаналізований вплив мікрокліматичних параметрів і освітленості в системах «людина – виробниче середовище» та «людина – житлове середовище» на безпеку життєдіяльності людини.


Глава 4.1. Вплив параметрів мікроклімату на безпеку

життєдіяльності людини

Однією з необхідних умов забезпечення нормальної життєдіяльності людини є підтримка нормативних метеорологічних умов у побутовому середовищі й у виробничих приміщеннях. Ці фактори середовища існування людини впливають на його самопочуття і працездатність. Метеорологічні умови в приміщенні, чи мікроклімат, залежать від клімату, сезону року, якості опалення, теплофізичних особливостей технологічного процесу, вентиляції приміщення.

Життєдіяльність організму людини супроводжується безупинним виділенням теплоти в навколишнє середовище. Виробництво теплоти організмом людини (т.зв. хімічна терморегуляція) забезпечується внаслідок протікання окислювально-відновних реакцій. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичної напруги, визначених кліматичних умов і складає від 85 Дж/с (у стані спокою) до 500 Дж/с (при виконанні важкої роботи). Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини протікали нормально, теплота, яка виробляється організмом, повинна цілком виділятися в навколишнє середовище. Тобто повинний дотримуватися тепловий баланс, при якому кількість виробленої теплоти дорівнює кількості теплоти, виділеної у навколишнє середовище.

Порушення теплового балансу може привести до перегріву (при недостатній віддачі тепла) або до переохолодження організму людини (при підвищеній інтенсивності віддачі тепла у порівнянні з її виробленням) і, як наслідок, – до підвищеної стомлюваності, зниженню працездатності, захворюванню, а в екстремальних випадках, наприклад при сильному перегріванні, – і до утрати свідомості і теплової смерті.

Одним з важливих інтегральних показників теплового стану організму людини є середня температура тіла. У пахвовій зоні вона складає 36,5 ± 0,5°С. Ця температура залежить від ступеня дотримання умов теплового балансу і рівня енергетичних витрат при виконанні фізичної роботи.

При виконанні роботи середньої ваги і важких робіт в умовах високої температури повітря температура тіла людини може підвищуватися від декількох десятих градуса до 1...2°С. Найвища температура внутрішніх органів, яку витримує людина, складає + 43°С, а мінімальна + 25°С.

Температура шкірного покриву об'єктивно відбиває реакцію організму на вплив зовнішньої температури, тому що його температурний режим грає одну з основних ролей у процесі віддачі тепла в навколишнє середовище. Вона змінюється в досить значних межах. При нормальних умовах навколишнього середовища середня температура шкіри під одягом складає 30...34°С. При несприятливих метеорологічних умовах на окремих ділянках тіла вона може знижуватися до 20°С, а іноді і нижче.

Як було вказано вище, нормальне теплове самопочуття спостерігається, тоді коли виділення тепла організмом людини цілком сприймається навколишнім середовищем, тобто коли має місце тепловий баланс. У цьому випадку температура внутрішніх органів тіла людини залишається практично постійною на рівні 38,5°С.

У випадку, коли теплопродукція організму людини не може бути цілком передана навколишньому середовищу, відбувається ріст температури внутрішніх органів. Таке теплове самопочуття людини характеризується поняттям «жарко». Так, якщо забезпечити теплоізоляцію людини, що знаходиться в стані спокою, від навколишнього середовища (відпочиває сидячи чи лежачи), то це може привести до підвищення температури внутрішніх органів уже через одну годину на 1,2°С.

Така ж теплоізоляція людини, що виконує роботи середньої ваги (це роботи, зв'язані з постійною ходьбою, перенесенням неважких частин чи деталей – до 10 кг, або такі, що виконуються стоячи) – приведе до підвищення температури тіла вже на 5 °С. Така зміна температури тіла людини безпосередньо наблизиться до максимально припустимої величини.

Коли навколишнє середовище сприймає більше теплоти, чим її продукує організм людини, то відбувається охолодження організму. Таке теплове самопочуття характеризується поняттям «холодно».


4.1.1. Теплообмін організму людини з навколишнім середовищем

Рівняння теплового балансу «людина – навколишнє середовище» уперше було проаналізовано в 1884 р. професором И.И. Флавицьким. На відміну від хімічної терморегуляції, яка забезпечує виділення теплоти організмом людини, теплообмін між людиною і навколишнім середовищем здійснюється за рахунок фізичної терморегуляції. Процес фізичної терморегуляції протікає наступними шляхами:

  • конвекцією в результаті омивання тіла повітрям;

  • теплопровідністю через одяг;

  • випромінюванням на навколишні поверхні;

  • у процесі тепломаосообміну при випарі вологи, виведеної на поверхню шкіри потовими залозами;

  • при диханні в результаті підігріву видихуваного повітря.

Конвекційний теплообмін – це перенос теплоти в рідинах чи газах частками, що переміщаються. Стосовно до організму людини завдяки конвекції відбувається обмін теплотою між поверхнею її тіла і шарами повітрям, які знаходяться безпосереднього біля неї.

Інтенсивність конвекційного теплообміну знаходиться у залежності від багатьох факторів навколишнього середовища.

Так, наприклад вона залежить від барометричного тиску. Це зв'язано з тим, що на віддачу теплоти конвекцією впливає товщина утримуваного на зовнішній поверхні тіла людини прикордонного шару повітря. При збільшенні атмосферного (барометричного) тиску, а також у рухливому повітрі товщина прикордонного шару зменшується.

На інтенсивність протікання цього механізму теплообміну впливає і температура навколишнього середовища. Передача теплоти конвекцією буде тим більше, чим нижче температура навколишнього середовища (tос) і чим вище швидкість його руху. При tос > 36,5°С відбувається не віддача теплоти, а, навпаки, приймання теплоти тілом людини від повітря, яке характеризується підвищеною температурою. Такий процес носить назву теплосприймання.

На інтенсивності конвекційного теплообміну позначається і відносна вологість повітря. Це пов’язано з тим, що коефіцієнт теплопровідності повітря є не тільки функцією барометричного тиску, але і вмісту вологи. Так як волога являється добрим провідником тепла, то при збільшенні відносної вологості повітря інтенсивність тепловіддачі організмом людини підвищується.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що величина і напрямок конвекційного теплообміну людини з навколишнім середовищем визначається в основному температурою навколишнього середовища, атмосферним тиском, рухливістю і відносною вологістю повітря.

Передачу теплоти через одяг можна умовно представити як передачу тепла від однієї частки до другої частки при їхньому безпосередньому контакті. Так як теплопровідність тканин одягу мала, то основну роль у процесі транспортування тепла відіграє конвекційна передача з потоком крові. Таким чином цей процес теплопередачі можливо представити як конвекційний теплообмін, якщо доповнити у фізичну суть цього процесу деякий понижуючий коефіцієнт, значення якого залежить від теплопровідності конкретного одягу.

Теплообмін випромінюванням відбувається за допомогою радіаційного випромінювання в діапазоні інфрачервоних хвиль. Цей вид теплообміну виникає між тілами, які характеризуються різницею температур і розділеними повітряним середовищем, що є прозорим для такого діапазону випромінювань. Теплова енергія перетворюється на поверхні гарячого тіла в променисту і передається по повітряному середовищі на іншу більш холодну поверхню, де знову перетворюється в теплову. Інтенсивність потоку теплових (інфрачервоних) випромінювань збільшується зі збільшенням різниці температур.

Таким чином, віддача тепла інфрачервоним випромінюванням тіла людини тим більше, чим нижче температура навколишніх поверхонь. Характерною рисою цього виду випромінювань є інтенсивне поглинання їх об'єктами, що мають темний колір поверхні.

Віддача теплоти за допомогою тепломасообміну. Цей вид теплообміну полягає у віддачі теплоти в навколишнє середовище з поверхні тіла людини при випарі вологи. При протіканні процесу випарювання вологи відбувається розрив молекулярних зв’язків, який супроводжується вивільненням енергії. У цьому і лежить фізична суть процесу віддачі теплоти за допомогою тепломасообміну.

Інтенсивність цього виду теплообміну залежить, в основному, від температури повітря і фізичного навантаження людини. Додатковими параметрами, які впливають на кількість тепла, що віддається цим механізмом, є швидкість руху навколишнього повітря і його відносна вологість.

Віддача теплоти за допомогою підігріву видихуваного повітря. У процесі дихання повітря навколишнього середовища, потрапляючи в легеневий апарат людини, нагрівається й одночасно насичується водяними парами. Так як температура внутрішніх органів людини відзначається підвищеною температурою (tвнутр.орг.? 38°С), то повітря, яке видихується, при умові, що температура повітря навколишнього середовища не набагато вища tн.с.? 20...25°С приймає приблизно таку ж температуру. При розрахунках звичайно приймають, що видихуване повітря має температуру 37°С.

Виходячи з вищевикладеного випливає, що кількість теплоти, виділюваної людиною з видихуваним повітрям, залежить від його фізичного навантаження, відносної вологості і температури навколишнього (вдихуваного) повітря. Чим більше фізичне навантаження і чим нижче температура навколишнього середовища, тим більше буде віддаватися теплоти з видихуваним повітрям. З підвищенням температури і зменшенням відносної вологості навколишнього повітря кількість теплоти, що відводиться людиною через дихання, зменшується.

Виходячи із вище викладеного слідує, що теплове самопочуття людини (стан теплового балансу «людина – навколишнє середовище») залежить від температури навколишнього середовища, рухливості і відносної вологості повітря, атмосферного тиску, температури та кольору навколишніх предметів і інтенсивності фізичного навантаження організму.


4.1.2. Вплив параметрів мікроклімату на здоров'я людини

Через те, що такі параметри, як температура навколишніх предметів і інтенсивність фізичного навантаження організму характеризують конкретну виробничу обстановку і відрізняються великим різноманіттям, їхній вплив на здоров'я людини аналізується окремо. Параметри повітряного середовища: температура, швидкість руху повітряного потоку, відносна вологість навколишнього повітря і атмосферний тиск – одержали назву параметрів мікроклімату.

Параметри мікроклімату безпосередньо впливають на самопочуття людини і його працездатність. Наприклад, зниження температури повітря за інших рівних умов приводить до збільшення різниці температур між поверхнею тіла людини і навколишнього середовища, що у свою чергу приводить до збільшення тепловіддачі шляхом конвекції, інфрачервоного випромінювання і, отже, може привести до переохолодження організму. Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, тому що сприяє посиленню конвективного теплообміну і процесу тепловіддачі тепломасообміном – при випарі вологи з поверхні тіла людини.

При підвищенні температури повітря виникають зворотні явища. Дослідженнями встановлено, що при температурі повітря вище 30 °С працездатність людини знижується. У зв’язку з цим для людини визначені максимальні температури повітря в залежності від тривалості їхнього впливу і використовуваних засобів захисту. Гранична температура вдихуваного повітря, при якій людина в стані дихати в плині декількох хвилин без спеціальних засобів захисту, складає близько + 116°С.

Істотне значення має також і рівномірність температури навколишнього середовища. Здатність людини переносити як низькі, так і високі граничні температури повітря значною мірою залежить і від швидкості руху та відносної вологості повітря навколишнього середовища. Чим більше відносна вологість, тим менше випаровується вологи в одиницю часу і тем швидше настає перегрів тіла. Особливо несприятливий вплив на теплове самопочуття людини справджує висока відносна вологість повітря при tос > 30єС. Цей факт пояснюється тим, що при цій температурі та нормальній відносній вологості повітря практично усе виділюване тепло віддається в навколишнє середовище через випар вологи. При підвищенні відносної вологості повітря волога з тіла людини не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкірного покриву. Виникає так називаний «заливний» плин поту, який розморює організм і не забезпечує необхідну тепловіддачу.

Знижена відносна вологість повітря також негативно впливає на самопочуття людини внаслідок інтенсивного випару вологи зі слизуватих оболонок, їхнього пересихання, розтріскування, а потім і можливого забруднення хвороботворними мікроорганізмами. Унаслідок цього при тривалому перебуванні людей у закритих приміщеннях рекомендується підтримувати відносну вологість повітря в межах ? = 40...70%.

Існує думка, що потовиділення залежить від кількості води в організмі чи від надмірного її споживання. Відповідні дослідження показують, що це не так. У людини, яка працює протягом трьох годин без питва, утворюється тільки на 8% менше поту, ніж при повному відшкодуванні випареної вологи. При споживанні води вдвічі більше кількості вологи, яка була випарена, спостерігається збільшення потовиділення усього на 6% у порівнянні з випадком, коли вода в організмі відшкодовується на 100%.

Інтенсивність випару має свої граничні значення при яких забезпечується безпека життєдіяльності людини. Так, для людини припустимим є зниження його ваги в результаті випару вологи (так зване явище зневоднювання організму) у межах 2...3%. Зневоднювання організму на 6% спричиняє порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднювання на 15...20% викликає необоротні біохімічні процеси і приводить до смертельного результату.

Разом з вологою організм утрачає значну кількість мінеральних солей (до 1%, у тому числі 0,4...0,6% NаСl), а також водорозчинні вітаміни. При несприятливих умовах утрата рідини організмом може досягати 8...10 л за зміну. При цьому відбувається випар до 60 г повареної солі (усього в організмі міститься близько 140 г мінеральних солей). Утрата солі веде до згущення крові, позбавляє кров здатності утримувати воду і приводить до порушення діяльності серцево-судинної системи. При високій температурі повітря і дефіциті води в організмі також посилено витрачаються вуглеводи, жири, руйнуються білки. Цей факт необхідно враховувати особливо при виконанні важких робіт в умовах підвищеної температури повітря. Таких випадках втрата мінеральних солей повинна відшкодовуватися.

Для відновлення водяного та солевого балансу працюючих у гарячих цехах установлюють пункти пиття підсоленої (~ 0,5% NаСl ) газованої питної води з розрахунку 4...5 л на людину в зміну. На ряді заводів України застосовують для цих цілей білково-вітамінний напій для компенсації втрати водорозчинних вітамінів. У жарких кліматичних умовах рекомендується пити охолоджену питну воду чи чай.

Тривалий вплив високої температури, особливо в сполученні з підвищеною відносною вологістю повітря, може привести до значного нагромадження теплоти в організмі і розвитку процесу його перегрівання, формування явища гіпертермії. У таких випадках температура тіла людини піднімається до 38...39°С. При гіпертермії і, як її наслідок –тепловому ударі спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабість, порушення нормального сприйняття кольору, сухість у роті, нудота, блювота, рясне потовиділення. Спостерігається прискорення пульсу і дихання, у крові збільшується зміст залишкового азоту і молочної кислоти. При цьому з’являється блідість шкіряного покриву, синюшність, зіниці у такому стані розширюються, часом виникають судороги, людина може знепритомніти.

Значний негативний вплив на самопочуття людини здійснює і низька температура повітря. Так, провадження виробничих процесів при зниженій температурі, великій рухливості і відносній вологості повітря можуть бути причинами охолодження і навіть переохолодження організму, визивати так зване явище гіпотермії. У початковий період впливу помірного холоду спостерігається зменшення частоти дихання, збільшення обсягу вдихуваного повітря. При тривалій дії холоду дихання стає неритмічним, частота й обсяг вдиху збільшуються, змінюється вуглеводний обмін. Приріст активності обмінних процесів при зниженні температури на 1°С складає близько 10%, а при інтенсивному охолодженні він може зрости в 3 рази в порівнянні з рівнем обмінних процесів при нормальній температурі повітря. Поява м'язового холодового тремтіння є однією з реакцій організму людини на переохолодження. При цьому зовнішня робота не виконується, а має місце перетворення всієї м'язової енергії в теплоту. У такому стані людина може протягом деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Результатом тривалої дії низьких температур є холодові травми.

Розглядаючи наступний параметр мікрокліматичних умов – атмосферний тиск, формується висновок, що його величина також впливає на самопочуття людини. В частковості, ця характеристика позначається на процесі дихання людини. При пониженому атмосферному тиску частота дихання та об’єм вдихуваного повітря збільшуються. Це веде до інтенсифікації обмінних процесів у організмі людини.

Основним органом дихання людини, за допомогою якого здійснюється газообмін з навколишнім середовищем є трахибронхіальне дерево і велике число легеневих міхурів (альвеол), стінки яких пронизані густою мережею капілярних судин. Розміри альвеол 0,2...0,3 мм при товщині стінок 3...4 мкм. Загальна поверхня альвеол дорослої людини складає 100 –120 м2. Через стінки альвеол кисень за допомогою дифузії надходить у кров для живлення тканин організму.

Виходячи з вищевикладеного випливає, що основними параметрами, що забезпечують процес теплообміну людини з навколишнім середовищем, є метеорологічні фактори: – температура; – відносна вологість; – швидкість руху повітря; – атмосферний тиск.

У природних умовах на поверхні Землі (на рівні моря) параметри повітряного середовища змінюються в істотних межах. Так, температура повітря може змінюватися в межах від - 88 до + 60°С; рухливість повітря – від 0 до 100 м/с; його відносна вологість – від 10 до 100% і барометричний тиск – від 680 до 810 мм. рт. ст.

Як було показано вище зміна кліматичних параметрів навколишнього середовища відбивається на тепловому балансі організму людини. Умови, що порушують тепловий баланс, викликають в організмі людини відповідні реакції, які сприяють його відновленню. У зв'язку з цим такі процеси регулювання інтенсивності тепловиділення, які підтримують постійну температуру тіла людини називаються терморегуляцією.

Терморегуляція дозволяє організму людини зберігати температуру тіла людини постійною, рівною 36,5 ± 0,5°С.

Процеси регулювання кількості продукування теплової енергії в організмі людини здійснюються, в основному, трьома такими способами:

  1. Біохімічним.

  2. Зміною інтенсивності кровообігу.

  3. Зміною інтенсивності виділення вологи.

Терморегуляція в організмі людини здійснюється одночасно всіма перерахованими вище способами.

Так, при зниженні температури повітря збільшенню тепловіддачі в навколишнє середовище перешкоджають наступні процеси:

  • зменшення вологості шкірного покриву і, отже, і тепловіддачі за рахунок випару;

  • зниження температури шкірних покривів через зменшення інтенсивності транспортування крові від внутрішніх органів.

Терморегуляція біохімічним шляхом полягає в зміні інтенсивності окислювально-відновних реакцій, які відбуваються в організмі людини. Наприклад, холодове м'язове тремтіння, що виникає при сильному охолодженні організму, підвищує виділення теплоти до 125...200 Дж/с.

Другий з перерахованих вище видів терморегуляції заснований на здатності організму регулювати інтенсивність подачі крові (яка є в даному випадку теплоносієм) від внутрішніх органів до поверхні тіла людини шляхом звуження чи розширення кровоносних судин. Перенос теплоти з потоком крові має велике значення внаслідок низького коефіцієнту теплопровідності тканин організму людини. Значення цього коефіцієнту складає величину від 0,314 до 1,45 Вт/(м2·°С). При високих температурах навколишнього середовища кровоносні судини шкіри розширюються і до неї від внутрішніх органів притікає більша кількість крові, отже, більше теплоти віддається навколишньому середовищу. При низьких температурах відбувається зворотне явище – звуження кровоносних судин шкіри, що у свою чергу зменшує приплив крові до шкірного покриву і, отже, викликає зниження кількості теплоти, яка віддається в зовнішнє середовище.

Умови повітряного середовища, які забезпечують оптимальний обмін речовин в організмі людини і при яких відсутні неприємні суб'єктивні відчуття людини, не спостерігається напруженість роботи системи терморегуляції, називаються комфортними (оптимальними) умовами.

Житлова чи робоча зона, у якій мікрокліматичні параметри забезпечують необхідний відвід теплоти, виділюваної організмом людини, і при яких відсутня перенапруга в роботі механізму терморегуляції, називається зоною комфорту.

Кліматичні чи мікрокліматичні умови, при яких порушується нормальний тепловий стан людини, тобто спостерігається перенапруга в роботі механізму терморегуляції, називаються дискомфортними.

Параметри мікроклімату, при яких спостерігається незначна напруженість у роботі системи терморегуляції, тобто незначна дискомфортність, визначаються як припустимі метеорологічні умови.


^ Глава 4.2. Вплив освітленості на безпеку життєдіяльності людини

Освітленняце використання природного явища у виді світлової енергії сонця і штучних джерел світла для забезпечення зорового сприйняття навколишнього світу в системі «людина – навколишнє середовище».

Світло є природною умовою життєдіяльності людини, необхідною для формування і збереження фізичного і психічного здоров'я, високої продуктивності праці, заснованих на роботі зорового аналізатора. Зоровий аналізатор людини є самим чутливим і універсальним органом, який сприймає навколишнє середовище (розд. 2.3.2). Близько 90% усієї інформації про навколишнє середовище надходить через зоровий аналізатор людини. Він забезпечує безпосередній зв'язок організму людини з навколишнім світом. Світло є інформаційним подразником не тільки для рецепторів зорового аналізатора, але й організму в цілому. Так, достатній рівень освітлення діє тонізуюче, стимулює протікання основних процесів вищої нервової діяльності, позитивно впливає на обмінні процеси, на формування добового ритму фізіологічних функцій організму людини. У зв'язку з цим забезпечення необхідної освітленості в системі «людина – навколишнє середовище» є важливою задачею, безпосередньо зв'язаною з безпекою життєдіяльності людини.


4.2.1. Вимоги до систем освітлення

Одним з важливих елементів, які впливають на комфортні умови людини в системах «людина – побутове середовище» і «людина – виробниче середовище», є освітлення. До систем виробничого освітлення пред'являють наступні основні вимоги:

  • відповідність рівня освітленості робочих місць характеру виконуваної роботи;

  • рівномірність розподілу яскравості на робочих поверхнях і в навколишнім просторі;

  • відсутність різких тіней, прямої і відбитої підвищеної яскравості світних поверхонь, яка може викликати засліпленість;

  • сталість освітленості в часі;

  • оптимальна спрямованість випромінюваного освітлювальним приладом світлового потоку;

  • довговічність, економічність, електро- і пожежобезпечність, естетичність, зручність і простота експлуатації.



4.2.2. Класифікація систем освітлення

У залежності від використовуваного джерела світла освітлення приміщень підрозділяється на природне, штучне і сполучене.

Природне освітлення приміщень підприємств проектується відповідно до діючих будівельних норм і правил (СНиП). Природне освітлення повинне здійснюватися через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ і північний схід. Це зв'язано з тим, що розташування віконних прорізів приміщень будинку підприємства і планування його виробничих приміщень повинні по можливості виключати надмірне надходження тепла від сонячної радіації через вікна і пряме влучення сонячних променів.

Штучне освітлення приміщень у залежності від виробничої необхідності підрозділяється на наступні категорії: – загальне рівномірне; – місцеве; – комбіноване; – аварійне; – евакуаційне.

При загальному рівномірному освітленні в приміщеннях світильники встановлюються у верхній частині приміщення паралельно стіні з віконними прорізам, що дозволяє відключати їх послідовно в залежності від зміни рівня природного освітлення. Необхідно обмежувати пряму яскравість від джерел освітлення. Для цього яскравість світних поверхонь, що знаходяться в поле зору, повинна бути не більш 200 кд/м2.

Місцеве освітлення припускає установку на робочих місцях світильників місцевого (локального) освітлення.

При комбінованому освітленні застосовується система загального рівномірного і світильники місцевого освітлення.

Аварійне освітлення передбачається з метою забезпечення освітлення для продовження робіт у випадку виходу з ладу основного джерела електричного живлення виробничого об'єкта. Воно обладнується у виробничих приміщеннях, у яких неприпустимі перерви в роботах при відключенні робочого освітлення. Наприклад, у тих випадках, коли зупинка виробничого процесу може викликати значні економічні втрати, загибель персоналу. Найменша освітленість робочих місць при аварійному режимі повинна складати не менш 5 % нормальної робочої освітленості. Живлення системи аварійного освітлення здійснюється від автономного джерела електричної енергії.

Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей. Система цього освітлення встановлюється в громадських місцях, що характеризуються значним скупченням людей, у місцях, які небезпечні для проходу людей у коридорах, на сходових клітках, у столових і виробничих приміщеннях з числом працюючих більш 50 чоловік. Аварійне освітлення повинне забезпечувати освітленість не менш 0,5 лк на рівні підлоги основних проходів і сход.

Сполучене освітлення являє собою сполучення світлових потоків природного і системи загального рівномірного висвітлення.


Контрольні запитання

  1. Поняття мікроклімату. Параметри мікроклімату.

  2. Тепловий баланс тіла людини.

  3. Конвекційний теплообмін тіла людини з навколишнім середовищем.

  4. Передача теплоти тіла людини через одяг.

  5. Теплообмін тіла людини з навколишнім середовищем за допомогою випромінювання теплової енергії.

  6. Особливості теплообміну організму людини за допомогою випромінювання теплової енергії.

  7. Віддача теплоти тілом людини за допомогою тепломасообміну.

  8. Фактори, які впливають на інтенсивність віддачі теплоти тілом людини за допомогою тепломасообміну.

  9. Віддача теплоти організмом людини за допомогою підігріву видихуваного повітря.

  10. Вплив параметрів мікроклімату на безпеку життєдіяльності людини.

  11. Вплив температури повітря навколишнього середовища на безпеку життєдіяльності людини.

  12. Вплив відносної вологості повітря на безпеку життєдіяльності людини.

  13. Вплив швидкості руху повітря на безпеку життєдіяльності людини.

  14. Шкідливий вплив інтенсивного теплообміну людини з навколишнім середовищем за допомогою тепломасообміну.

  15. Поняття оптимальних (комфортних) параметрів мікроклімату.

  16. Поняття дискомфортних параметрів мікроклімату.

  17. Поняття припустимих параметрів мікроклімату.

  18. Вимоги, які пред'являються до систем освітлення.

  19. Класифікація систем освітлення.

  20. Класифікація систем штучного освітлення.

  21. Евакуаційне освітлення.

  22. Система загального рівномірного освітлення.

  23. Система місцевого освітлення.

  24. Комбіноване освітлення.

  25. Аварійне освітлення.

  26. Сполучене освітлення.
^
Глава 4.3. Безпека харчування


4.3.1. Види забруднювачів харчових продуктів

Протягом всього існування людини його життєдіяльність підтримується завдяки споживанню харчових продуктів і води. Тому одним з основних факторів, які визначають перелік ознак здоров'я людини є ступінь екологічної чистоти продуктів харчування і питної води. Статистика показує, що з усієї кількості шкідливих речовин, що надходять в організм людини близько 80 % знаходяться в продуктах харчування і напоях.

Шкідливі речовини, що конденсуються в продуктах харчування, попадають у них наступними двома основними шляхами:

1 – надходять із зовнішнього середовища в сировинну базу в результаті навмисної хімізації в процесі вирощування чи випадково (псевдовипадково) через специфічну екологічну обстановку в районах, у яких вирощується сировина;

2 – використовуються навмисно в процесі виготовлення, технологічної обробки, як харчові добавки.

Харчові добавки це побічні речовини, що не носять харчової цінності, а вводяться спеціально до складу продуктів для додання їм естетичного виду, смакових якостей, забезпечення тривалих термінів збереження і т. п. До них, зокрема, відносяться харчові барвники, харчові смакові добавки, консерванти. Усі ці речовини мають органічну і неорганічну природу.

Основними шкідливими речовинами, які надходять цими шляхами в харчові продукти є:

  • пестициди і стимулятори росту рослин і тварин;

  • нітрати та нітрити;

  • важкі і рідкі метали;

  • радіоактивні елементи;

  • токсини, мікроорганізми;

  • антибіотики;

  • гормони й ін.

Більшість з таких хімічних речовин характеризується своєю негативною дією на здоров'я людини. Тому перед ухваленням рішення про використання добавки виконується дослідження ступеня її шкідливості. Такі дослідження проводяться експериментально на тваринах, а сама методика базується на визначенні вихідного параметра – середньої смертельної дози речовини (доза, яка викликає загибель 50 % тварин при одноразовому введенні в шлунок). Ця величина розглядається як показник абсолютної токсичності речовини. На її основі визначається допустима концентрація цієї речовини в харчовій добавці і, надалі, – у продукті харчування. Смертельна доза виміряється в міліграмах речовини на 1 кг маси тіла.

Застосування харчових добавок, особливо неорганічного походження, допускається в тих випадках, коли їх неможливо замінити органічними і за умови досягнення позитивних медичних показань, економічного і соціального ефекту.

Пестициди (лат. pestis – зараза + caedere убивати) – хімічні речовини, застосовувані для боротьби зі шкідливими організмами рослинного і тваринного походження, чи регулювання інтенсивності біологічних процесів.

Пестициди по призначенню класифікуються в такий спосіб (табл. 4.1).

Очевидно, що такі хімічні речовини попадають у продукти харчування безпосереднім шляхом, тобто при спеціальному їхньому застосуванні для рішення технологічних задач (обробка ґрунту, регулювання інтенсивності біохімічних реакцій у рослин і тварин і т. п.) і опосередковано, наприклад, при санітарно-гігієнічній обробці приміщень, рослин, тварин.

При аналізі і встановленні ступеня шкідливості розглянутого класу забруднювачів харчових продуктів оцінюється і здатність організму людини до їхнього нагромадження, тобто до ефекту кумуляції (лат. cumulatio – скупчення).


Таблиця 4.1

Класифікація пестицидів

Назва

Походження

назви

Область

використання

Акарициди

лат. acarus – кліщ

+ caedere – убивати

Отруйні хімічні речовини, які використовуються для знищення кліщів

Альгіциди

лат. alda – водорість

+ caedere – убивати

Хімічні речовини, які використовуються для знищення водоростей

Атраканти

лат. attractio –

притягання

Хімічні речовини, які використовуються для притягання комах

Гербіциди

лат. herba – трава

+ caedere – убивати

Хімічні речовини, які використовуються для знищення бур'янів

Дефоліанти

Десиканти

лат. deflare – здувати

лат. dtsqua – знімати

Хімічні речовини, які викликають обпадання листя у рослин

Зооциди

лат. zoon – тварина

+ caedere – убивати

Отруйні хімічні речовини, які використовуються для знищення мишей, крис і других гризунів

Інсектициди

лат. insectum – комаха

+ caedere – убивати

Хімічні отруйні речовини, які використовуються для знищення комах

Овіциди

лат. ovum – яйце

+ caedere – убивати

Хімічні речовини, які використовуються для знищення яєць комах

Фунгіциди

лат. fundys – гриб

+ caedere – убивати

Хімічні речовини, які використовуються для боротьби з грибками та бактеріями, що паразитують на рослинах


При дослідженні цього ефекту встановлено, що існує два типи кумуляції:

1 – матеріальна, котра виражається в нагромадженні токсичних речовин і речовин, що змінюють природний обмін речовин в організмі людини. Такі речовини називаються метаболітами (гр. – metabole – зміна).

2 – функціональна, котра супроводжується нагромадженням патологічних (гр. раthоs – хвороба) ефектів тобто анатомічних змін в організмі людини.

З метою повної різнобічної оцінки ступеня забруднення харчових продуктів пестицидами розроблена наступна класифікація ознак:

  • допустима добова доза (ДДД) споживання – кількість пестицидів у харчових продуктах, яка при щоденному вживанні не викликає негативних змін здоров'я людини протягом усього його життя;

  • максимально допустимий рівень (МДР) залишків пестицидів у харчових продуктах;

  • частота виявлення пестицидів, їхній рівень;

  • ступінь токсичності забруднювача при введенні його в шлунок;

  • ступінь токсичності забруднювача при впливі на шкірний покрив;

  • по алергенних властивостях;

  • по ступені кумуляції.

Зниження концентрації пестицидів у харчових продуктах досягається наступними шляхами:

  • оптимальним їхнім застосуванням на етапі обробки сільськогосподарської продукції;

  • застосуванням низькотоксичних препаратів стосовно організму людини;

  • технологічною обробкою сировини при виготовленні харчових продуктів (випарювання, сушіння, дистиляція і т. п.).

Нітрати є наступною важливою групою хімічних забруднювачів харчових продуктів. Нітрати – це солі азотної кислоти. Найбільш розповсюдженими з цієї групи харчових забруднювачів є нітрат натрію, нітрат калію, нітрат кальцію, нітрат амонію.

Нітрат амонію й амонійний азот є основними джерелами азотного живлення рослин. Споживання їх рослинами є біологічно необхідною умовою для нормального процесу азотного метаболізму. У зв'язку з цим нітрати досить поширені в природі і тому щоденне їхнє вживання з продуктами харчування виявляється неминучим і природним. Однак, прагнення людини підвищити врожайність, стійкість рослин до кліматичних змін, прискорити їхній ріст та терміни дозрівання привели до штучного збільшення концентрації нітратів у продуктах харчування. Небезпечним є надходження в організм надмірної кількості нітратів. Механізм токсичної дії нітратів складається в порушенні процесу утворення гемоглобіну. Наслідком цього є порушення транспортування кисню кров'ю, кисневе голодування організму людини.

Нітрити – це солі азотистої кислоти, які утворюються з нітратів унаслідок біохімічних реакцій, що відбуваються при рості рослин.

На дійсний час виявлено, що активізація утворення нітритів збільшується зі збільшенням кількості нітратів.

Токсична дія нітритів на організм людини полягає в порушенні обмінних процесів у клітках живих тканин. Таке явище супроводжується посиленням активності основних обмінних процесів, що може викликати підвищення температури, утрату маси тіла. При тривалому споживанні нітритних з'єднань у продуктах харчування може спостерігатися фарбування шкіри в жовтуватий колір, зміну кольору волосся, кон’юнктивіт.

Зменшення концентрації нітритів у харчових продуктах забезпечується в такий спосіб:

  • зниженням активності біохімічних процесів їхнього утворення, тобто оптимізацією складу і кількості азотних добрив;

  • технологічною обробкою сировини (попередня температурна обробка, кип'ятіння, вимочування з періодичною зміною води, маринування).

Хімізація сільського господарства привела до появи і широкого використання нітрозамінювачів. Унаслідок своєї хімічної природи вони є одними з активних канцерогенних речовин.

Одним зі шляхів, що дозволяють знизити вплив цих речовин на здоров'я людини, є введення в харчові продукти аскорбінової кислоти і її нейтральних солей. При цьому зниження негативної дії нітрозамінювачів забезпечується за рахунок зниження інтенсивності реакцій синтезу в організмі людини.


4.3.2. Шляхи запобігання забруднення продуктів харчування

В даний час практично всі харчові технології використовують харчові добавки. Їхні концентрації практично є нешкідливими для людини. Однак фізіологічні особливості кожної людини, схильність організму до конкретних захворювань можуть викликати негативну реакцію при регулярному чи надмірному споживанні їжі з відповідної харчовою добавкою.

Для запобігання забруднення продуктів харчування надмірними концентраціями шкідливих речовин, шкідливого впливу їх на організм людини реалізуються наступні основні напрямки на державному рівні:

  • формування і виконання державних програм, спрямованих на поліпшення загальної екологічної ситуації в Україні;

  • підготовка кваліфікованих фахівців в області екологічного захисту продуктів харчування;

  • ретельне дослідження шкідливих речовин, що надходять у продукти харчування, наукове обґрунтування і беззастережне дотримання державних стандартів, які встановлюють допустиму концентрацію шкідливих речовин у продуктах харчування;

Таблиця 4.2
  1   2

Схожі:

Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconРозділ 1 наукові основи безпеки життєдіяльності глава Теоретичні основи безпеки життєдіяльності 1 Предмет «Безпека життєдіяльності»
Безпека життєдіяльності (бжд) – це наука, що вивчає теоретичні основи взаємодії людини з навколишнім середовищем І способи забезпечення...
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconКалендарний план лекцій з безпеки життєдіяльності
Безпека життєдіяльності як наука І навчальна дисципліна. Законодавче І нормативно-правове забезпечення безпеки життєдіяльності
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconКонцепція ризику. Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності
Предмет «Безпека життєдіяльності». Основні задачі предмета
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconПитання для модульного контролю №2 з предмету безпека життєдіяльності
Система державних виконавчих органів, відповідальних за забезпечення безпеки життєдіяльності
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconПрофесор В.І. Чепок Доцент Ю. О. Разлівінських Доцент І. О. Носова Доцент Г.І. Разумна
«Безпека 2010. Актуальні проблеми викладання безпеки життєдіяльності в закладах освіти», яка традиційно проводиться на факультеті...
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconНаказ №208 14 Щодо виконання Наказу №969/922/216 від 21. 10. 2010
«Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних...
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconПро організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України
Держнаглядохоронпраці від 26. 01. 2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15. 02. 2005 за №231/10511, та з метою...
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconПро організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України
Держнаглядохоронпраці від 26. 01. 2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15. 02. 2005 за №231/10511, та з метою...
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconЯ. О. Інформаційні технології в забезпеченні безпеки життєдіяльності людини, охорони праці І навколишнього середовища монографія
За редакцією Сєрікова Я. О. – Х.: Харівська національна академія міського господарства, 2012. – с
Розділ 4 забезпечення безпеки життєдіяльності людини iconЗміст розділ загальні положення 2 розділ 2 виробничі та трудові відносини 3 розділ 3 відпустки 7 розділ 4 забезпечення продуктивної зайнятості 9 розділ 5 оплата праці 11 розділ 6 охорона праці 15
Додаток 2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Доннту
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи