“рисунок геометричних тіл icon

“рисунок геометричних тіл




Скачати 320.62 Kb.
Назва“рисунок геометричних тіл
Дата10.07.2012
Розмір320.62 Kb.
ТипДокументи

Міністерство освіти і науки Україні

Харківська державна академія міського господарства


“РИСУНОК ГЕОМЕТРИЧНИХ ТІЛ"




Методичні вказівки до виконання завдань

з дисципліни


АКАДЕМІЧНІЙ РИСУНОК”


( для студентів 1 курсу денної форми навчання

спеціальності 8.120.102- Містобудування.

Підготовка архітектора широкого профілю )


ХАРКІВ ХДАМГ-2002


"Рисунок геометричних тіл".

Методичні вказівки до виконання завдань з дисципліні

"Академічний рисунок"

(для студентів 1 курсу денної форми навчання

спеціальності 8.12.102- Містобудування.

Підготовка архітекторів широкого профілю)

Укл: Є.А.Маковкін

Рецензент: І.А.Бабенко.


Рекомендовано кафедрой ПАМС


Протокол № _____ від ”____”______________2002р.


ЗМІСТ



  1. Вступ. Роль дисципліни «Академічний рисунок» при навчанні студента - архітектора., ……………………………………..4




  1. Мета і завдання навчання академічному рисунку………………….4




  1. Придбання практичних навичок під час навчання академічному рисунку…………………………………………….…………………….5




  1. Основні положення теорії лінійної перспективи……………………5




  1. Зорове сприйняття і зображення предметів з натури……………….7




  1. Принцип побудови форми предметів при малюванні з натури……8




  1. Пропорційні відносини натури і зображення…………………… 10




  1. Поняття про світлотінь……………………………………………….10




  1. Послідовність роботи над рисунком……………………………… 13




  1. Рисунок гіпсових геометричних тіл. (куб, конус, циліндр, куля.).15




  1. Малювання натюрморта з геометричних тіл……………………….19




  1. Список літератури……………………………………………………21




  1. Перелік ілюстрацій

  2. …………………………………………………..22


14. Рисунки………………………………………………………………23

1. Вступ. ВСТУП


Роль дисципліни "Академічний рисунок" при навчанні студента - архітектора.


У навчанні студента архітектора художня дисципліна «Академічний рисунок» є однією з основних дисциплін.

Творча робота архітектора немислима без навичок малювання: він повинен уміти грамотно, швидко виконувати рисунки, ескізи і наброски з натури.

Академічний рисунок, як засіб графічної передачі видимого об'єкта або предмета, позбавлений вивчення реальних форм, неминуче зорово розпадається.

Без серйозної реалістичної школи в образотворчому мистецтві з'являються самодіяльність, дилетантство, примітивізм, і в кінцевому результаті, формалізм.

Не навчившись грамотно зображати натуру, не можна успішно рухатися по шляху образотворчого мистецтва. Тільки в довгій і наполегливій роботі по вивченню натури студент архітектор придбає справжні практичні знання і уміння володіти на практиці методами і прийомами графічного зображення своїх творчих ідей.

«Невпинно малювати з натури - ось школа, найбільш вища і вірна»,- говорив І.Е. Репін своїм учням.



  1. ^ Мета і завдання навчання академічному рисунку.



Ставлячи завдання навчити студентів правильному зображенню дійсності, дисципліна «Академічний малюнок» намічає шлях, по якому йде вивчення: від найпростіших геометричних тіл як основи всіх існуючих форм мертвої і живої природи (натюрморт, пейзаж.) до складного - людини.

Програмні завдання з курсу «Академічного рисунка» розташовуються в методичній послідовності, ускладнюючись за роками навчання.

Поступово не тільки ускладнюються навчальні завдання, але підвищуються і вимоги, що ставляться до якості виконання рисунка. Таким чином, здійснюється систематичне накопичення студентами професійних знань і навичок, що включають і технічні прийоми малювання.

Програма навчання з "академічного рисунку" особливо вказує на необхідність «виховати у студентів свідоме ставлення до зображення натури», підкреслюючи, що процес малювання треба розглядати як процес активного вивчення натури, як процес пізнання: “студент повинен зрозуміти будову форми і вміти її зобразити засобами лінії, світлотіні і тонів”.

При аналітичному вивченні форми студент повинен вміти спостерігати.

«Малювати вчитися значить вчитися бачити, а бачити значить розуміти добре»,-писав Н.Н. Ге. Тому найважливішим завданням навчання академічному рисунку є розвиток у студента здатності бачити і зображати форму в просторі.

Під час навчання «академічному рисунку» на 1 курсі подаються основні поняття про будову форми, пропорції, світлотінь перспективи.

На 1 курсі студенти повинні навчитися правильно зображати форму і пропорції найпростіших геометричних тіл і простих побутових предметів, користуючись основними світлотіньовими відносинами (світло, тінь, рефлекс), а також отримати найпростіші навички малювання.



  1. Придбання практичних навичок під час навчання академічному рисунку.


По-перше, щоб вміти компонувати рисунок, тобто найкращим образом розташувати у форматі даного аркуша, студент, передусім, повинен навчитися визначати розмір майбутнього зображення. Для цього рекомендується:

* дотримуватися розміру менше натуральної величини моделі;

* визначити загальний масштаб зображення;

* знайти на аркуші краще розміщення рисунка;

* застосовувати знання про оптичний і композиційний центри;

По - друге, студент повинен вміти визначити лінійні і об'ємні розмірні відносини предметів. Для цього він має засвоїти основні правила лінійної і повітряної перспективи, свідомо розуміти суть пропорцій і розмірні відносини предметів.



  1. ^ Основні положення теорії лінійної перспективи.


Щоб правдиво намалювати предмет на площині паперу, треба передати його видиму перспективну форму (перспективу) з усіма характерними особливостями і властивостями: будовою, пропорціями, об'ємом, матеріалом, розташуванням у просторі.

Перспектива ( від лат. Perspectus- побачений крізь що-небудь, ясно побачений) один із способів зображення об'ємних тіл на площині або іншій поверхні відповідно до уявних змін їх величини, форми і чіткості, викликаних розташуванням у просторі і мірою віддаленості від спостерігача (БСЭ. М., т. 32, Стор. 530). Теорія лінійної перспективи вивчається у спеціальному курсі нарисної геометрії. Тому розглянемо тільки окремі елементи спостережливої перспективи, знання яких необхідне при малюванні з натури.

Як видно з приведеного рисунка (рис. 1) розміри і видима форма предметів змінюються залежно від відстані і положення їх відносно точок зору. Простежимо уважно характер перспективних змін на рис. 1. і рис. 2.

Залежно від того, де знаходяться предмети, вище або нижче рівня очей, далі або ближче від нас, залежно від їх повороту видима форма предметів значно змінюється:

а) при віддаленні від ока розміри предметів поступово зменшуються;

б) горизонтальні лінії (горизонтальні сторони дахів, краї тротуарів, рейки і т.д.), віддаляючись, прямують до умовної площини, розташованої на рівні очей глядача. Ті з них, що знаходяться вище за рівень очей, при віддаленні йдуть зверху вниз, а ті, що знаходяться нижче, прямують знизу вгору. Паралельні горизонтальні лінії, віддаляючись, не тільки зближуються, але на рівні очей сходяться в одну точку;

в) все, що в натурі має вертикальний напрям (стовпи, вертикальні стіни будинків і т.д.) на рисунку виглядає вертикальним;

г) перспективний вигляд предметів циліндричної форми залежить від зміни круглих основ.

Щоб добре уяснити основні перспективні зміни і навчитися вільно бачити їх при зображенні натури, познайомимося з основними елементами перспективи:

  • Прямокутна проекція точки зору на площину називається головною точкою. (рис. 3)

  • Прорізна вертикальна площина, через яку людина спостерігає предмети називається картиною.

^ Лінія горизонту утворює з перетину з предметом уявної горизонтальної площини, що проходить на рівні очей. Якщо ми піднімаємося вгору або опускаємося вниз, то відповідно до зміни рівня ока змінюється і положення лінії горизонту.

Залежно від того, де знаходиться предмет - вище за рівень очей або нижче, видима його форма виглядає по-різному. У предметів, які розташовані вище за лінію горизонту, видні їх нижні сторони, а у предметів, що знаходяться нижче - верхні. При цьому значно змінюється напрям горизонтальних ліній (ребра куба, грані площин), що віддаляються від нас в яку - небудь сторону.



    1. ^ Перспектива горизонтальних ліній і площин.


Оскільки об'ємний предмет є поєднанням поверхонь у просторі, а поверхня обмежена певною лінією, то зміна контурів того чи іншого предмета по відношенню до глядача залежить від положення поверхонь у просторі, які створюють цей предмет, і ліній, що обмежують площини.

Приклад: прямокутник у перспективі, дві сторони якого паралельні картині, а дві сторони перпендикулярні до картини, направлені в точку сходу. (рис. 6)

Якщо горизонтальні прямокутник або квадрат по відношенню до картинної площини розташовані під кутом, то ідучи в глибину, їх сторони (лінії) будуть направлені не в головну точку, а в точки сходу, розташовані по праву і ліву сторони від неї (рис.5 стор.25 ).

Щоб намалювати предмет круглої форми, треба коло вписати в квадрат, потім побудувати квадрат у перспективі, а потім по допоміжних точках вписати в нього еліпс. (рис.7 стор.25). При зображенні в перспективі кола треба звертати увагу на плавне округлення замкненої кривої і на те, щоб передня половина кола, зображеного в перспективі, була більшою, ніж задня.


^ 5. Зорове сприйняття і зображення предметів з натури


Кажучи про суть реалістичного рисунка, П. П. Чистяков писав: «строге, повне малювання вимагає, щоб предмет був намальований: по-перше, так, як він здається оку нашому, по-друге, як він існує».

Тут говориться про переконливу побудову об'ємної форми на площині аркуша, тобто про те, що намальовані предмети повинні бути пізнавані.

Які умови зображення форми при малюванні з натури?

Зір людини влаштований так, що він може прямо перед собою предмети в тому випадку, якщо вони попадають в межі певного простору, тобто в поле зору людини. Спеціальними дослідженнями встановлено, що поле зору являє собою основу неправильного конуса, вершина якого знаходитися в зіниці ока. Крайні точки поля зору визначаються величиною точки зору. Встановлено також, що крайні верхні промені світла, що попадають в очі людини, по відношенню до горизонталі складають кут 45, а крайні нижні - кут 65. Відносно вертикалі праворуч і ліворуч наші очі охоплюють однаковий простір. Крайні промені світла з кожної сторони по відношенню до вертикалі складають кут 70. Отже, поле зору - замкнена крива, яке знаходиться в межах крайніх променів світла, що сприймаються зором, що нагадує по контурах форму еліпса (рис. 4).

Але не всі предмети, що знаходяться в полі зору, людина сприймає чітко. Чим далі вони знаходяться від головного променя

зору і чим ближче привернені до кордонів поля зору, тих менш виразно ми їх бачимо. Найбільш ясно сприймаються предмети, що знаходяться в межах найкращого зору, в межах від 28 до 37 у вертикальній площині( у напрямі зверху вниз) і трохи більше в горизонтальній площині.

Теоретично встановлено, якщо поле найкращого зору представити у вигляді кола, то при конусі зору у 28 вершина (точок зору) розташовується на відстані двох діаметрів кола (поля найкращого зору) при конусі зору в 37 - на відстані півтора діаметри.

Практично при малюванні натюрморта той, хто малює, повинен відійти від постановки на відстань півтора - двом величинам, кратним розміру простору, який займає постановка. Найбільшою відстанню до моделі, що забезпечує чітке сприйняття об'єму може бути її тривимірна величина, яку, як правило, і рекомендується вибирати при малюванні з натури.

Правильний вибір відстані до натури забезпечує чітке сприйняття предметів, дозволяє уникнути різких перспективних скорочень їх форми в малюнку, і отже, дає можливість при лінійно- конструктивній побудові домогтися найбільшої виразності й переконливості.


^ 6. Принцип побудови форми предметів при малюванні з натури


У статті «Про принципи і методи навчання малюванню» Д. П. Кардовський писав, що в основу малюнка повинне бути постановлене вивчення законів зображення форми.

Виходячи з цього, малювати з натури - це означає розуміти і знати будову об'ємної форми і вміти зображати конструктивну суть об'ємно-просторових предметів на площині аркуша. Малювання ж зовнішнього контура є не що інше, як площинний прийом малювання, ізолювання об'єму від простору.

Малювання по контуру при зображенні натурної постановки, що складається з двох і більше предметів, може привести до того, що на малюнку один предмет виявиться немовби втиснутий в іншій.

Щоб уникнути подібного поверхневого малювання, студент з самого початку має керуватися конструкцією предмета. Під конструкцією предмета тут розуміємо взаємне розташування його елементів і частин і зв'язок їх між собою в єдиній, об'ємній формі.

Конструктивну суть малюнка того чи іншого предмета складає зображення з урахуванням перспективних змін площин, що утворюють об'ємну форму, і найпростіших геометричних тіл, які лежать в основі їх формоутворення. Отже, вирішити в малюнку конструктивну основу куба або призми - значить побудувати всі видимі й невидимі грані (площини) з урахуванням їх взаємозв'язку і положення в просторі по відношенню до того, хто малює.

На стадії конструктивного рішення рисунка треба керуватися правилами лінійної перспективи, що дозволяє правильно зобразити об'ємну форму в просторі.

Застосовувати перспективу при малюванні з натури це не значить, що її треба креслити з математичною точністю. Художники епохи Відродження говорили, що циркуль повинен бути в оці художника. Користуватися теорією лінійної перспективи слід для перевірки і уточнення площин, утворюючих конструктивну будову просторових форм.

При малюванні форми з натури треба вирішувати не тільки лінійно конструктивну будову предметів, але й визначати кордони розподілу світлотіні на формі залежно від її конструктивної будови і вирішити основні тональні відносини (світло, тінь, півтон) в межах встановлених кордонів.

Якщо при малюванні з натури предметів не враховувати законів розподілу світлотіньових градацій і не стежити за їх кордонами, а керуватися тільки зовнішнім спогляданням темних і світлих плям і прагнути за рахунок їх вирішити рельєф форми, то це, як правило, призводить до зворотного результату - до руйнування правильно побудованої конструкції предмета на першій стадії малюнка.

Про взаємозв'язок світлотіньових градацій з конструктивним характером форми П.П.Чистяков говорив: «Так куля з безглуздо, не на місці встановленими тінями і світлом буде здаватися забрудненим колом».


^ 7. Пропорційні відносини натури і зображення


Навколишні предмети характеризуються не тільки конструктивною суттю, але і своїми розмірами.

Кожному предмету властиві свої співвідношення як основних величин, так і окремих частин до основних розмірів, або свої пропорції. При аналізі натурної постановки двох і більше предметів виникає питання про пропорції відноси одного предмета до інших. У цьому випадку ми застосовуємо такі визначення: предмет великий або маленький. Вивчення пропорцій натури - це тільки первинний етап, вміння ж вірно зобразити їх відносно натури на площині аркуша є основою реалістичного рисунка.

Як правило, учбові завдання прийнято виконувати менше за натуру. У зв'язку з цим повстають два завдання. Перше - вибір єдиного масштабу зображення для всієї групи предметів, друге - встановити розміри окремих частин предметів по відношенню до загальної маси, але з урахуванням вже вибраного масштабу. Отже, витримати пропорції в рисунку - значить додержати співвідношення величини всіх частин до цілого в межах вибраного розміру аркуша і єдиного масштабу зображення.

Вирішуючи це завдання, натрапляємо на ряд труднощів, пов'язаних, з одного боку, з поетапним подоланням площини аркуша і зображенням на ньому об'єму, з другого - з деякими особливостями зорового сприйняття.

Помилки в пропорціях допускають студенти які ведуть малюнок по частинах, тобто доводять одні частини зображення до вирішення об'ємності, а інші залишають немовби в площинному стані. Такий хід роботи виключає з побудови метод порівняння.

Одночасно з конструктивною побудовою в рисунок слід включати світлотінь.


^ 8. Поняття про світлотінь.


Людина сприймає реальну форму предмета завдяки відображеним світловим променям, що попадають в око. Джерело світла освітлюючи предмет, визначає характер його об'ємної форми відповідно до конструктивної будови.

Оскільки окремі ділянки поверхні того або іншого об'ємного предмета розташовуються під різними кутами до джерела світла, то і різною є міра освітленості. Пояснюється це тим, що вони приймають на себе різну кількість світлових променів. Найбільш освітлені частини, тобто поверхні, які звернуті до джерела світла і одержують найбільший потік прямих променів, прийнято називати світлом.

Освітленість поверхні предмета значно убуває в міру зменшення кута падіння світлових променів.

Косі (що ковзають) промені світла утворюють на поверхні напівтемрява. На округлих предметах напівтемряву є зоною поступового (плавного) переходу від світлової частини до тіньової, а на предметах гранованої форми вона виступає як самостійна зона між його освітленою і тіньовою частинами.

Тінню на предметі називається та частина поверхні форми, на яку промені від джерела світла не попадають, причому таку тінь називають власною. Падаюча тінь утворюється на поверхнях від освітлених предметів, що перегороджують шлях світловому потоку.

Об'єми, перебуваючи в навколишньому середовищі, приймають на себе не тільки потоки променів світла, але і відображені промені світла від сусідніх об'єктів. Коли уважно подивитися на натуру, то можна побачити, що її тіньова частина неоднорідна за своєю щільністью.

Внаслідок впливу відображеного світла власна тінь в окремих місцях висвітлюється. Це явище називається світловим рефлексом.

Найбільш світла дільниця освітленої поверхні предмета, що відображає найбільшу кількість променів світла, називається полиском.

На (рис. 25) показана схема розподілу променів світла за формою предмета, завдяки чому наше око сприймає різні градації світлового потоку, що попадає на його поверхні, а, отже, і об'ємну форму.

Внаслідок об'єктивних закономірностей предмети освітлені неоднорідно. Міра насиченості світлотіні в натурі залежить від цілого ряду об'єктивних умов. Якщо два схожих за своїми параметрами предмета (наприклад, дві гіпсових кулі) освітити джерелами світла різної сили, то на кулі, освітленій більш сильним світлом, світлотінь буде виражена більш чітко, ніж на кулі, освітленій менш сильним джерелом. По-різному сприймається сила тіні на однорідних об'єктах, що займають різне просторове положення до джерела світла. Чим ближче предмет повернутий до джерела світла, тим сильніше і контрастніше виражена на ньому світлотінь по відношенню до освітлених і тіньових поверхонь предметів, що знаходяться далі від цього джерела світла.

Світлосила окремих елементів світлотіні (світло, напівтемрява, тінь, рефлекс) у натурі знаходиться в певних відношеннях. Так, рефлекс завжди ясніший за тінь і темніший за світло, напівтемрява темніша за світло і ясніша за тінь; відмінність сили світлотіньових градацій в натурі визначає поняття тону. Під тоном в рисунку потрібно розуміти відтворення на площині аркуша світлотіньового ладу, що спостерігається в натурі від самого світлого до самому темного, інакше кажучи, відтворення світлотіньових відношень поверхонь, що створюють об'єм.

Для подолання суперечностей між діапазоном тонального ладу і тональною шкалою образотворчого матеріалу студент повинен користуватися тональним масштабом, суть якого полягає, з одного боку, в скороченні «розтяжки» тональних відтінків при ліпленні форми між межуючими світлотіньовими зонами, а з другого - у встановленні в малюнку найбільш світлого і темного місць, в межах яких повинні бути розподілені всі проміжні тони.

Граничний розмір тонального масштабу в малюнку - білий папір і повна сила олівця, як крайні полюси.

При малюванні з натури предметів світлого забарвлення, з метою уникнення чорноти темні місця беруть трохи слабшими за силу олівця і тим самим встановлюють немовби занижений тональний масштаб, що дає змогу вирішити світлотіньовий лад натурної постановки в світлій тональній гамі.

У рисунку передається також не абсолютна напруженість відповідних тонів натури, а лише їх пропорційні відношення, причому, як правило, у бік зменшення, що пов'язано з можливостями графічного матеріалу. Знижуючи міру світлової частини натури, необхідно у стільки ж разів ослабити і тіньову частину малюнка по відношенню до тіньової поверхні натури. У цих пропорційних відносинах потрібно витримати і всі проміжні світлотіньові градації. Саме в цьому полягає принцип роботи відношеннями над тональним рисунком.

При вирішенні тонального рисунка необхідно враховувати і міру віддаленості предмета від того, хто малює. Всі предмети в міру віддалення втрачають образотворчу чіткість. Прослідити це можна на такому прикладі: якщо поставити однакові предмети на різній відстані від малюючого в глиб простору, то можна пересвідчитися, що найближчий предмет сприймається чітко, на ньому ясно видні дрібні деталі, добре читається фактура, матеріал. З віддаленням ці якості немовби пропадають, стають менш помітними. На другому плані предмет сприймається більш загально, об'єкти на третьому і подальших планах нібито розчиняються і виглядають більш плоско і силуетно. Така ж закономірність спостерігається і щодо світлосили предметів. Контрасти світла і тіні читаються на передньому плані чіткіше, сильніше, по мірі віддаленням об'єкта сила контрастів слабшає.


^ 9. Послідовність роботи над рисунком.


Процес малювання - це складний комплекс розумових і практичних дій людини. На відміну від фотографічного способу отримання зображення малюнок виконується поступово. Зорове сприйняття натури, як правило, є цілісним, тобто ми сприймаємо всі якості предмета ( колір, фактуру, форму, пропорції, матеріал) як єдине ціле. Виникає питання, яким чином поєднати цілісне бачення натури з послідовністю її відтворення. Природно, що студент всі якості предмета одночасно не зможе відобразити. Тому вибирається поетапний шлях вирішення комплексу завдань - від розміщення предметів на площині аркуша до виявлення їх характеристики тоном з урахуванням освітлення і середовища.

П.П. Чистяков, говорячи про значення «порядку» в малюванні, вказував: «Кожна справа… вимагає незмінного порядку, вимагає, щоб все спершу починалося не з середини або кінця, а з початку, з основи…порушення порядку в справах шкодить і приводить до довершеної невірності і плутанини…». «Порядок» в малюванні полягає в дотриманні послідовності процесу роботи від початкової стадії малюнка до її завершення через проміжні етапи, кожний з яких дає студенту можливість свідомо будувати малюнок на кожній його стадії.


Основні етапи роботи над рисунком:


  1. Композиційне розміщення зображення на площині аркуша.

  2. Конструктивні рішення форми предметів з урахуванням їх просторового положення.

  3. Світлотіньові рішення великої форми і встановлення основних тональних відношень.

  4. Детальне опрацювання форми тоном.

  5. Узагальнюючий етап роботи над завершенням малюнка.


1 етап - в основу першого етапу має бути покладений найбільш вдалий заздалегідь виконаний ескіз. Керуючись ескізом, спочатку знаходять загальний абрис натурної постановки. Визначивши містовизначення майбутнього зображення на аркуші паперу, переходять до пошуку місця для кожного предмета і встановлення основних пропорційних відношень між ними. Перший етап рекомендується вести легкими лініями.

2 етап - конструктивна побудова окремих предметів, з одночасним уточненням пропорцій і характеру форм. Особлива увага повинна бути приділена положенню кожного предмета в просторі з урахуванням перспективного скорочення поверхонь, що утворюють об'єм. З цією метою необхідно виконати «наскрізну» прорисовку основ предметів, що дозволить правильно визначити положення на горизонтальній площині одного предмета відносно іншого і тим самим розподілити їх за планами в глибину.

Після побудови великих форм переходять до роботи над більш дрібними деталями з урахуванням їх взаємозв'язку з основною формою.

3 етап - виявлення великої форми за допомогою світлотіні, встановленням основних тональних відношень як між предметами так і фоном.

Визначивши на рисунку межі світлотіньових градацій, потрібно легким тоном прокласти власні тіні на всіх предметах. Прокладання тіні треба починати з самого темного об'єкта, що дає можливість правильно визначити силу тону власних тіней на інших предметах. Щоб додати стійкість предметам на площині і визначити саму площину, услід за прокладкою власних тіней слід прокласти падаючі тіні. Прокладка власних тіней дає змогу вести порівняння великих об'ємів рисунку з натурою і тим самим дозволяє уточнити пропорції. Після уточнення і, якщо необхідно, виправлення допущених помилок у пропорціях потрібно прокласти напівтемряву і посилити за тоном власні й падаючі тіні. Основні світлотіньові прокладки треба вирішувати не до білого паперу, а до фону, тому робота над фоном має йти одночасно з виявленням об'єму.

Цьому етапу роботи над рисунком повинна бути приділена найбільша увага. Адже від того, наскільки правильна велика форма, наскільки правильно знайдені основні відношення, залежить подальше детальне опрацювання всієї постановки.

4 етап. - ретельне опрацювання форми предмета з виявленням світлотіньових відтінків, матеріальних якостей всіх елементів. Проробляючи окремі предмети або деталі, не треба доводити їх до повної завершеності відразу, треба весь час вести порівняння їх як між собою так і з натурою, стежачи за тональними відношеннями. Іншими словами, той, хто малює не повинен забувати про малювання від цілого до частин і від частин до цілого.

5 етап. - встановлення цілісності зображення: узагальнення другорядних деталей і предметів на задньому плані конкретизація предметів переднього плану.


^ 10. Рисунок гіпсових геометричних тіл.


В основу вивчення курсу "Академічного рисунка" покладено принцип систематичності й послідовності навчання. Виходячи з цього принципу, кожне подальше завдання повинне бути підготовлене попередньо і в свою чергу є основою для вирішення чергового завдання. Щоб справитися з рисунком складної форми і різної тональності, треба нагромадити необхідний запас навичок і знань на більш простих натюрмортних постановках, а потім вирішувати більш складні завдання. Керуючись принципом малювання від простого до складного, розглянемо рисунок гіпсових геометричних тіл, як початкову стадію навчання академічному рисунку. Оскільки всі навколишні предмети побуту в схемі вельми близькі до простих геометричних тіл або їх сполучень, даний тип навчальних постановок є первинною основою вивчення курсу рисунка. Крім того, ясність форм гіпсових геометричних тіл дозволяє студентам практично засвоїти такі основні теоретичні положення образотворчої грамоти, як правила лінійної перспективи, лінійно- конструктивну основу об'ємної форми, принципи розподілу світлотіні на формі залежно від її характеру. Гіпсові геометричні тіла завдяки однорідності білого матеріалу простіші й ясніші для розуміння тональних відношень світлотіньових градацій.

Гіпсові геометричні тіла, форма яких має різко виражені конструктивні відмінності (куб, куля, конус, призма, циліндр) найбільш зручні для вивчення конструкції форми і принципу розподілу світлотіні на гранованих і округлих формах.


^ 10.1 Рисунок куба.


Щоб побудувати будинок, треба спочатку визначити на майданчику місце для нього і, виходячи з розмірів майбутнього будинку, розмістити на землі його план. Набивши по кутах розмітки кілочки і з'єднавши їх шнуром, викладають підмурок і починають зводити знизу вгору стіни, потім покривають їх дахом.

Так і в рисунку: будь-яку лежачу або стоячу на горизонтальній площині геометричну форму треба починати будувати з її плану.

У нашому випадку майданчиком служитиме горизонтальна площина, що йде в глибину від нижнього краю картинної площини до лінії горизонту (яка повинна бути одразу ж намічена на аркуші). Планом для побудови куба служитиме квадрат, що лежить в його основі, але знаходиться в перспективному скороченні.

Спочатку роблять розміщення (компонування) куба на аркуші паперу, в загальних рисах і дуже легкими лініями, там де буде проводитися побудова куба. Побудову починають завжди від найближчої точки - в нашому випадку, від кута квадрата основи куба.

Для цього потрібно:

  1. визначити напрям двох найближчих до нас сторін квадрата основи куба за допомогою кутів, які ці сторони (рис. 12а) складають з горизонталлю, і продовжити ці лінії до перетину з лінією горизонту, де в натурі будуть точки сходу;

  2. визначити розміри цих сторін відносно переднього ребра куба за наміткою і відкласти ці відрізки по проведених в точку сходу лініях, починаючи від найближчого кута квадрата;

  3. провести через кінці відрізків лінії в точки сходу - в перетині нанесених перспективних ліній і лежатиме квадрат - основа куба (рис. 12б);

  4. провести через кути лежачого квадрата вертикальні лінії і з'єднати верхній кінець найближчого до нас переднього ребра куба з точками сходу. (рис.12в). При цьому засікаються верхні кінці інших трьох ребер куба і можна вважати куб побудованим.(рис. 12м).


Одночасно з побудовою необхідно намічати і світлотінь куба. При бічному освітленні найбільш темною гранню куба є одна з бічних граней. Потім порівнюємо інші грані і визначаємо, яка з них темніша - верхня або освітлена бічна. Потім наносимо падаючу тінь від куба на горизонтальну площину. Поступово посилюючи і постійно порівнюючи за світлістю ці три грані куба і падаючу тінь, той, хто малює домагається правильної передачі освітлення і найбільш точного виявлення об'ємної форми, їх пропорцій і композиційного розміщення.


^ 10.2 Циліндр, що стоїть на горизонтальній площині.


Працюючи над рисунком циліндра, студенти нарівні з повторенням і застосуванням правил наочної перспективи отримують нові знання, пов'язані з перспективною побудовою кіл. Циліндр - це геометричне тіло, форма якого складається з трьох поверхонь: з них дві плоскі і однакові за конфігурацією - кола, і одна, що з'єднує обидва кола, бічна циліндрична.

Рисунок циліндра починають з побудови його основи. В основі циліндра лежить поверхня кола, яка обмежується колом. Коло вписується в квадрат. Якщо будемо підводити квадрат разом з вписаним колом, то коло поступово мінятиме свої контури, перетворюючись в іншу замкнену геометричну лінію, що наближається до еліпса (рис. 14). Якщо точка зору того, хто малює, на лежаче коло співпадає з рівнем столика, тобто з лінією горизонту, мала вертикальна вісь зникає, а велика перетворюється в лінію, рівну горизонтальному діаметру кола (рис. 15).

Малюючи коло, що знаходиться поблизу лінії горизонту, не можна зображати еліпс з гострими кутами. Еліпс- це перспективне зображення лежачого кола, а в кола немає кутів. Побудова еліпса - це перший етап роботи над побудовою циліндра, що стоїть на горизонтальній площині. (рис. 17) Потім проводимо вертикальні сторони з кутів лежачого квадрата на висоту циліндра і будуємо верхній квадрат. У нього вписуємо коло. Після цього прибираємо зайві допоміжні лінії і приступаємо до подальшого етапу малювання - світлотіньовому опрацюванню циліндра.


^ 10.3 Циліндр, що лежить на горизонтальній поверхні.


Циліндр будуємо на основі прямокутної призми (рис. 16). Передусім треба побудувати лежачу на одній грані призму, в якої сторона основи буде рівна вертикальному діаметру кола, основі циліндра.

Визначаємо місце і розмір майбутнього циліндра на аркуші. Проводимо лінію горизонту. Беремо за основу намітку, починаємо рисунок з побудови основи, якою в цьому випадку служить прямокутник зі сторонами, попарно рівними висоті циліндра і діаметру кола його основи. Цей прямокутник є проекцією циліндра на горизонтальну площину. Побудову проводимо і починаємо з найближчої до нас точки, де перетинаються сторони прямокутника (рис. 16а). Після побудови призми залишається вписати в квадрати кола, які при перспективній побудові перетворилися в еліпси (рис. 16б). Залишається з'єднати еліпси основ створюючими, які як би обмежують круглу форму циліндра від навколишнього простору (рис. 16в). Циліндр побудований (рис. 16г). Здійснюємо світлотіньове опрацювання циліндра.


^ 10.4 Стояча і лежача чотиригранна піраміда


Побудова піраміди починається з попередньої легкої намітки, з урахуванням хорошої композиційної побудови на аркуші паперу двох рисунків стоячої і лежачої піраміди і визначення лінії горизонту.

Побудова стоячої піраміди досить проста. Будуємо квадрат в основі піраміди. На перетині діагоналей відновлюємо висоту піраміди (перпендикуляр) і з кутів квадрата проводимо лінії до вершини перпендикуляра. Піраміда побудована.


Побудова лежачої піраміди ділиться на три етапи:


  1. побудова рівнобедреного трикутника, шо лежить на горизонтальній площині;

  2. побудова квадрата основи піраміди;

  3. побудова самої піраміди.



^ 10.5 Стоячий і лежачий конус


Побудова лежачого конуса зводиться в основному до побудови кола (основи) і знаходження висоти конуса. Побудова лежачого конуса складається з одного етапа: визначенні кута між висотою конуса і твірною, на якій лежить конус. Лежачий конус будуємо немовби вписаним в лежачу піраміду. Після побудови квадрата (основи піраміди), в нього вписуємо коло. Проводимо твірні до вершини - побудову закінчено. Далі йде світлотіньове опрацювання форми конуса (мал. 19).


10.6 Куля


Куля володіє тією здатністю будови, що всі точки її круглої поверхні відстоять на однаковій відстані від однієї точки - її центра. Куля торкається горизонтальної поверхні тільки однією точкою. Для того щоб передати в рисунку форму кулі, треба ясно собі уявляти її будову. Куля має тільки одну поверхню. Поверхня кулі замкнена сама в собі і не має кордону. Форма кулі утворюється від обертання кола навколо її діаметра (вісь обертання). Лінійна побудова кулі нескладна, оскільки достатньо правильно намалювати коло, що торкається горизонтальної поверхні тільки однією нижньою точкою, через яку проходить вертикальний діаметр. Але об'ємна побудова кулі, тобто ліплення її форми світлотінню є однією з най складніших в рисунку (рис. 20).

Починаючи виявляти форму кулі світлотінню, треба чітко уявити, звідки і як освітлюється куля, де на її поверхні перебуває найближча до джерела світла точка і як при цьому промені світла будуть освітлювати його поверхню, а також де кінчатиметься світло і починатиметься тінь, в чому причина рефлексів, що з'являються в тіні.

Багатство світлотіньових відношень виникає тому, що міра освітленості поверхні кулі убуває, починаючи від самої близької до джерела світла точки, плавно переходячи від світла до тіні. І на затемненій частині поверхні кулі завдяки рефлексам виникає також багато світлих і темних тіней, що м'яко переходять з однієї в іншу. Тому куля багатша за всі інші тіла світлотіньовими відношеннями і, отже, більш важка для зображення. Труднощі полягають в тому, щоб об'ємну форму кулі проліпити до самого контура.

Особливо складним при ліпленні форми кулі є вирішення так званих дотиків її видимого краю з фоном, коли особливо велика контрастність освітленої поверхні кулі і темного фону, а також торкання краю поверхні кулі з фоном, коли світлосила її і світлосила фону позаду співпадає, тоді видимий край стає невидимим і контур зникає.

Там де контур видний, він повинен вирішитися так м'яко, щоб за ним відчувалася поверхня, що закругляється другою невидимою половиною. Спроби змалювати темні й світлі плями впритул приводять до псування рисунка і зачорнювання всієї роботи. Тільки послідовність в роботі, починаючи з первинного виявлення форми легкою світлотінню, а потім уважна робота світлотіньовими відношеннями за всією формою можуть дати позитивний результат.


^ 11. Малювання натюрморту з геометричних тіл.


Засвоївши правила зображення окремих геометричних тіл, переходять до малювання натюрморта з групи геометричних тіл. Цей навчальний натюрморт є першим завданням, направленим на оволодіння грамотою рисунка. Рисунок нерухомої натури з геометричних тіл дозволяє, не поспішаючи, розібратися в необхідних закономірностях малювання з натури. Спостерігаючи предмети в просторі, ми бачимо і надалі враховуємо їх тривимірність.

Малюючи просторові предмети на площині аркуша паперу, необхідно зображати відповідно до зорових сприйняттів людини перспективні скорочення. При малюванні натюрморта важливо процес роботи розділити на етапи.

У древніх греків було прислів'я, що «той добре вчить, хто добре розчленовує». У розділі 8 цих вказівок на стор. розглянуті етапи послідовності роботи над малюнком.

Малювати групу геометричних тіл складніше, ніж окремі форми. Крім визначення пропорцій і тональних відношень на рисунку треба виконати перспективну побудову декількох предметів, різних за формою і розташованих в різних ракурсах відносно того, хто малює. У натюрморті кожний з предметів має бути узгоджений з іншими. При цьому на одному рисунку виникає ряд схем побудови: для кожного напряму паралельних прямих - своя точка сходу, а для тіл обертання з різними нахилами - свої схеми побудови кіл.

Розглянемо побудову групи гранованих геометричних тіл - куба і квадратної призми. На рис. 23а показаний результат початкового етапу роботи - визначена композиція рисунка. Конструктивний аналіз форми і перспективна побудова предметів подані на мал. 23 би,. Напрям паралельних ліній, що йдуть в загальну точку сходу, допомагає аналізувати і перевіряти правильність ведення рисунка. На цьому етапі роботи ведучі лінії акцентуються таким чином, що вже відчувається об'ємність, «виповненість» форм предметів, що зображаються. На наступному етапі роботи (рис. 23в) означаються власні й падаючі тіні. Виявленню форми і об'єму ще в більшій мірі сприяє світлотінь. Завершальний етап роботи показаний на рис. 23р.

Наступні постановки групи геометричних тіл (рис. 24) ускладнюються, завдяки включенню тіл обертання (конус, циліндр, куля). Головне завдання при малюванні групи геометричних тіл, що мають криві і грановані поверхні, полягає у виявленні їх форми. Основним засобом для цього є світлотінь, з допомогою якої на рисунку виявляються не тільки форма, але і характер поверхні.

Розглянемо послідовність малювання натюрморта, що складається з багатогранної призми, циліндра і кулі. Спочатку потрібно продумати композицію рисунка, намітити загальні габарити предметів, край шестигранника, що служить підставкою для циліндра. Потім треба визначити розташування кожного предмета, його пропорції і форму в перспективі оскільки група тіл розташована в цьому випадку нижче за лінію горизонту (верхній край аркуша паперу), верхня основа циліндра буде зображатися більш вузьким еліпсом, ніж нижня. Конструкцію предметів промальовують повністю, намічаючи їх невидимі частини. Перевіряючи побудову рисунка, продовжують паралельні лінії в напрямі точок сходу, визначають напрям світла і намічають основні тіні, що дозволяють сприймати рисунок об'ємним.

Пропорції предметів перевіряють шляхом порівняння натури і рисунка в просторовому і світлотіньовому сприйнятті.

На останньому етапі малювання переходять до уточнення об'ємів, для чого перевіряють розміри основних тіней і вивіряють тіньові відношення. Виявляючи штрихом об'єм предмета, потрібно пам'ятати про особливості розподілу світлотіней на поверхнях гранованих тіл і тіл обертання.


Список літератури


  1. Школа образотворчого мистецтва. У десяти випусках- М.,1962-1965.

  2. Щербіна В.В. Технічне малювання.-М.,1952.

  3. Федоров М.В. Малюнок і перспектива.- М., 1960.

  4. Барщ А.О. Малюнок в середній художній школі- М., 1963.

  5. Беда Г.В. Основи образотворчої грамоти.- М., 1981.

  6. Пучков А.С. Трісельов А.В. Методика роботи над натюрмортом- М., 1982.

  7. Ростовцев Н.Н. Академічний малюнок.- М., 1973 .

  8. Ростовцев Н.Н. Історія методів навчання малюванню.- М., 1981.

  9. Соловйов А.М. Смірнов Г.Б., Алексеєва Е.С. Учбовий малюнок.- М., 1953.

  10. Тихонов С.В. Дем'яном В.Г. Подрезков В.Б. Малюнок.- М.,- 1983.



Перелік ілюстрацій


РИС. 1. Спостережлива перспектива-

РИС. 2. Спостережлива перспектива-

РИС. 3. Центральний промінь зору

РИС. 4. Поле зору людини

РИС. 5. Перспектива квадрата в кутовому положенні

РИС. 6. Перспектива прямокутника

РИС. 7. Перспектива кола

РИС. 8. Визначення пропорційних відношень і взаємного розташування частин геометричних тіл за допомогою олівця

РИС. 9. Види куба

РИС. 10,11. Різні положення куба розташованого на горизонтальній площині

РИС. 12. Послідовність побудови куба

РИС. 13. Рисунок куба

РИС. 14,15. Зміна форми кола відносно лінії горизонту

РИС. 16. Побудова циліндра, що лежить на горизонтальній площині

РИС. 17. Побудова вертикально вартого циліндра

РИС. 18. Послідовність рисунка вертикального циліндра

РИС. 19. Послідовність рисунка вартого і лежачого конуса на горизонтальній площині

РИС. 20. Послідовність рисунка кулі.

РИС. 21. Основні конструктивні точки і лінії при побудові геометричних тіл

РИС. 22. Основні конструктивні точки і лінії при побудові тіл обертання

РИС. 23. Послідовність побудови рисунка групи гранованих геометричних тіл

РИС. 24. Послідовність рисунка натюрморта

РИС. 25. Розподіл світлотіні на предметах гранованої і округлої форми


Навчальне видання

Методичні вказівки до виконання завдвнь з дисципліни «Академічній рисунок»

(для студентів 1 курсу денної форми навчання спеціальності 8.120.102- Містобудування. Підготовка архітектора широкого профілю)


Укладач: Маковкін Евген Адольфович.

Відповідальній за випуск: С. О. Шубович

Редактор М. З. Аляб’єв


План 2002 р. поз. 285


Підп. до друку Формат 60*84 1/8

Папір офісний №2 Друк на ризографі

Тираж 50 прим. Обл. д. арк. 2,0

Замовлення№ Ціна договірна


ХДАМГ, 61002, Харків, вул. Революції, 12

ІОЦ, Селектор оперативної поліграфії

Схожі:

“рисунок геометричних тіл iconСамостійна робота
Змістовий модуль №1. Рисунок тіл обертання та геометричних тіл з плоскими гранями
“рисунок геометричних тіл iconПлани практичних занять змістовий модуль І. Рисунок тіл обертання та геометричних тіл з плоскими гранями
Завдання №3. Натюрморт з тілом обертання та геометричним тілом з плоскими гранями (куб та призма)
“рисунок геометричних тіл iconДля окремого напряму підготовки спеціальності «Образотворче мистецтво»
України, українська мова І література (сертифікати), творчий конкурс з 2 турів: 1) рисунок натюрморту з гіпсових геометричних тіл...
“рисунок геометричних тіл iconСтруктура інформаційного пакету для окремого напряму підготовки спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво. Художня кераміка»
України, українська мова І література (сертифікати), творчий конкурс з 2 турів: 1) рисунок натюрморту з гіпсових геометричних тіл...
“рисунок геометричних тіл iconСтруктура інформаційного пакету для окремого напряму підготовки спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво (художній метал)»
України (сертифікати), творчий конкурс з 2 турів: 1) малюнок з натури (натюрморт) з предметів близьких до геометричних тіл (40\50,...
“рисунок геометричних тіл iconИ. А. Бабенко рисунок человека и ландшафта методические указания
Рисунок человека и ландшафта: Методические указания к практическим занятиям и выполнению самостоятельной работы по дисциплине «Рисунок....
“рисунок геометричних тіл iconЕ. А. Маковкин рисунок деталей головы методические указания
Рисунок деталей головы. Методические указания к практическим занятиям и выполнению самостоятельной работы по курсу «Рисунок. Живопись....
“рисунок геометричних тіл icon108. визначення моменту інерції твердих тіл методом коливань за допомогою уніфіляра гаусса. Завдання
Завдання: Визначити момент інерції тіл правильної та неправильної геометричної форми
“рисунок геометричних тіл iconРозділ теплове розширення твердих тіл
Тверді тіла при нагріванні розширюються. Це може призвести до виникнення значних механічних напруг, а тому в техніці доводиться запобігати...
“рисунок геометричних тіл iconЗатверджую
Тверді та аморфні тіла. Типи твердих тіл (ідеальні монокристали, монокристали з дефектами, полікристали). Типи міжатомної взаємодії...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи