5. Кам\

5. Кам'яні роботи Види кладки




Скачати 327.16 Kb.
Назва5. Кам'яні роботи Види кладки
Дата23.06.2012
Розмір327.16 Kb.
ТипДокументи

  1. Назвіть склад і зміст проекту провадження робіт по зведенню пальових фундаментів.

  2. Як проводять контроль якості процесу влаштування паль?

  3. Яких заходів слід дотримуватись при виконанні пальових робіт?



5. Кам'яні роботи


5.1. Види кладки


Камені, покладені на будівельному розчині в заданому порядку, являють собою конструкцію, яку називають кам'яною кладкою. Вона сприймає навантаження від власної маси і конструктивних елементів, що спираються на неї, а також експлуатаційні.

При зведенні будинків і споруд, залежно від різновиду застосовуваних каменів, використовують такі основні види кладки.

Із звичайної глиняної і силікатної цегли зводять стіни, перегородки, простінки, стовпи, арки і зводи.

Кладку з вогнетривкої цегли застосовують при будівництві промислових печей, димарів, що працюють в умовах високих температур.

Дрібноуламкову кладку виконують з керамічних, бетонних, шлакобетонних, гіпсових, силікатних, вапнякових і туфових каменів масою до 16 кг. Це дозволяє укладати їх вручну при зведенні стін, перегородок, а також стовпів.

^ Бутове мурування з каменів неправильної форми застосовують при зведенні фундаментів, стін підвалу і підпірних стін.

Великоуламкову кладку виконують із блоків, виготовлених з бетону, керамзито- і шлакобетону, цегли, керамічних каменів або з природного каменю з офактуреною і неотфактуреною лицьовою поверхнею. При зведенні стін і фундаментів блоки монтують кранами. Ця кладка може виконуватися з одночасним або наступним облицюванням штучними або природними каменями й плитами.

Усі види кладки виконують горизонтальними рядами. Камені, покладені рядами уздовж стіни довгою бічною гранню – ложком, утворюють ложковий ряд, короткою бічною гранню – тичком – тичковий ряд. Ложковий і тичковий ряди стосовно фасаду будинку являють собою зовнішню і внутрішню версти. Простір, заповнюваний між верстами, називають забуткою. Верхню грань каменю, що сприймає зусилля, і нижню, що передає, називають постіллю, а простори між каменями, заповнені розчином, – швами. При облицюванні й штукатуренні кам'яних поверхонь, кладку виконують у пустошовку. Для кращого зчеплення упоряджувального шару з кладкою шви не заповнюють розчином на глибину 1...1,5 см.

Кам'яна кладка повинна бути стійкою і міцною, мати необхідну щільність і опір теплопередачі, несучу здатність і монолітність, відповідати естетичним вимогам.

^ Міцність і стійкість кам'яної кладки обумовлюється матеріалами – каменем і розчином, а також якістю виконання робіт і відповідності зведених конструкцій вимогам проектних рішень.

Міцність кладки забезпечується застосуванням каменів і розчину, розрахункових марок за умови дотримання правил розрізу кладки і високого рівня якості робіт. Стійкість кладки досягається дотриманням розрахункової ширини і висоти конструкції за умови достатньої міцності. Несуча здатність кам'яної конструкції визначається монолітністю кладки і міцністю каменів і розчину. Камені кладки не повинні переміщуватися під дією навантажень. Монолітність кладки забезпечується дотриманням правил розрізки, що передбачають певне розміщення її рядів і розташування швів у суміжних рядах.


^ 5.2. Розчини для кам'яної кладки


Для кам'яних кладок застосовують прості (вапняні, цементні) й складні (цементно-глиняний, цементно-вапняний) розчини. Глина і вапно в цементних розчинах поліпшують зручність їх укладання. При використанні як заповнювача природних (річних, гірських та ін.) пісків розчини називають важкими (щільністю більше 1500 кг/м3), а за умови застосування штучних (жужільних, керамзитових, пемзових) – легкими (щільністю менше 1500 кг/м3) .

Вапняні й гіпсові розчини застосовують для кладки конструкцій, що сприймають невеликі навантаження і розташовані у сухих місцях. На цементних розчинах ведуть кладку особливо міцних підземних і наземних конструкцій (стіни, простінки і стовпи, які мають великі навантаження, армована кладка), а також конструкцій, що працюють у насичених водою ґрунтах.

Цементно-вапняні й цементно-глиняні розчини використовують для кладки конструкцій, що експлуатуються у сухих і вологих умовах.

Для кам'яних конструкцій передбачають такі проектні марки розчинів: 10, 25, 50, 75, 100, 150 і 200. В основному розчин виготовляють на автоматизованих вузлах. У всіх випадках повинна бути забезпечена необхідна точність дозування складових.

Одним з ефективних способів підвищення міцності кладки є ретельне її виконання. Якісне заповнення горизонтальних і вертикальних швів розчином, рівномірне ущільнення та однакова товщина швів, правильна перев'язка забезпечують високу міцність кладки. Погана якість кладки, застосування розчинів, що не відповідають будівельним нормам, правилам на виробництво і приймання робіт, можуть служити причиною руйнування кладки. Чим товща цегла, тим важче досягти рівномірної її щільності, і тим у більшій мірі розчин піддається у кладці напруженням вигину і зрізу. При товстих швах збільшуються деформації і знижується міцність кладки.


^ 5.3. Правила розрізу кам'яної кладки


У всіх видах кладки камінь і розчин повинні працювати спільно, обумовлюючи її монолітність. При цьому забезпечується неможливість зсуву каменів під дією прикладених навантажень.

Для монолітності кладки необхідно дотримуватись правил розрізки, що передбачають певне розміщення її рядів, поділ кожного з них на окремі камені і розташування швів у суміжних рядах.

^ Перше правило розрізу вимагає, щоб поверхні, які передають зусилля від вищепокладених шарів до нижчепокладених, були плоскими і перпендикулярними до сил, що діють на них, або сприймали зусилля, і спрямовані під кутом, що виключає зрушення каменів (рис.5.1, б).

Припустимий кут відхилення від вертикалі діючої сили обчислюють наступним чином (рис.5.1, б). Сила Р розкладається на силу, що стискує ряди каменів – Р1=Р  cos і силу, що рухає їх, – Р2=Р  sin. Зрушенню каменів перешкоджає сила P1 f = f  P cos , де f – коефіцієнт тертя каменя з каменем. Положення каменя стійке, якщо

P  sin ? f  P  cos.

Розділивши обидві частини нерівності на P  cos, одержимо

tg ? f.

Коефіцієнт тертя f = tg, де = 30...35° – кут тертя каменя по каменю. Підставимо значення f у нерівність, тоді

tg  ? tg ,

звідки  ? . З урахуванням дворазового запасу міцності кут не повинен перевищувати 15. ..17°.

^ Друге правило розрізу вимагає усунення можливості зрушення каменів, або відколення їхньої частини під впливом зусиль, що виникають у самій кладці, тобто масив кладки повинен розмежовуватися на окремі камені системою вертикальних площин (швів), одні з яких перпендикулярні до верстових рядів кладки, а інші їм рівнобіжні (рис.5.1, в). У разі невиконання правила відбувається розклинення рядів або відколення частин каменя (рис.5.1, г; камені А, Б і В).

Третє правило зобов'язує дотримуватись перев'язки вертикальних швів, яка виключає збіг поперечних і поздовжніх швів у суміжних рядах кладки (рис.5.1, д). При недотриманні цього правила кладка здобуває вид окремих стовпчиків (рис.5.1, е), що деформуються в результаті поздовжнього вигину і призводить до руйнування конструкції.

При виконанні виробничих операцій користуються наступними інструментами: лопатою для розчину, якою перемішують розчин у шухлядах і подають на стіну; комбінованою кельмою розрівнюють розчин, одночасно заповнюючи вертикальні шви, підрізають розчин і перемішують його в ящику; молотком-кирочкою обрубують і стесують цеглу і керамічні камені; розшивками додають швам, які заповнені розчином, відповідну форму.

При виконанні контрольно-вимірювальних операцій застосовують: поря-

довки, причалку, будівельний рівень, рулетку вимірювальну, метр складний, висок, косинець.

Порядовки забезпечують можливість: дотримувати горизонтальність кладки, зберігати необхідну товщину горизонтальних швів і контролювати висотні позначки. Виконані з дерева або металу порядовки мають розподіли, розташовані через кожні 77 мм, що обумовлені висотою цегли 65 мм і товщиною шва 12 мм. Відповідно до вирізів розподілів на порядовці фіксують рівень причалки. Порядовки встановлюють по нівеліру і вимірюють за виском, на прямих ділянках стін не менше ніж через 12 м, усіх кутах і перетинах стін.

^ Будівельним рівнем довжиною 700 мм контролюють горизонтальність і вертикальність площин кладки, а правилом, у вигляді дерев'яної рейки

(30Ч80 мм) довжиною 1,5...2 м перевіряють лицьову площину кладки.



а

б

в

г

д

е

Рис.5.1 – Види розшивки кладки й особливості її розрізу:

а – розшиті шви; б – вплив на кладку похилої сили; в, г – відповідно правильне і неправильне розташування площин розрізу; д, е – кладка відповідно без перев'язки і з перев'язкою швів; 1, 2, 3 – розшиті шви (неповний, увігнутий, опуклий)


^ Рулетку і метр використовують для розмітки і контролю лінійних розмірів кам'яних конструкцій.

Виском перевіряють вертикальність поверхонь і кутів кладки.

Для перевірки кутів і перетинань застосовують косинець.


^ 5.4. Підмости і риштування


Кладка стін по висоті вимагає зміни рівня робочого місця мулярів. У зв'язку з цим використовують спеціальні інвентарні підмости (рис.5.2).


Рис.5.2 – Помости і риштування для кам’яної кладки:

а – інвентарні блокові помости; б - шарнірно-панельні помости; в – установка блокових помостів для кладки другого ярусу стін; г – переносна площадка для кладки стін сходової клітки; д – підвісні струнні риштування; е – трубчасті безболтові риштування; 1 – каркас блока; 2, 11 – відкидні опори; 3 – канат для закріплення відкидної опори у складеному положенні; 4 – підкіс для закріплення відкидної опори; 5, 16, 24 – робочі настили; 6 – канатні підвіски; 7 – кільця для установки помостів для кладки третього ярусу стін; 8 – бантина робочого настилу; 9, 22 – інвентарні огородження; 10 – гак для закріплення відкидної опори; 12 – дерев’яні опорні бруси (нижній і верхній); 13, 18 – троси; 14 – скоби для стояків огородження; 15 – провушина для бантин настилу і риштування; 17 – болтові стики; 19 – кронштейн; 20 - хомут; 21 – колона; 23 – стояк



Частіше застосовують інвентарні підмости і риштування, виготовлені в заводських умовах. У випадках, коли габарити таких типових допоміжних пристроїв не відповідають умовам провадження робіт, допускається з дозволу головного інженера будівництва застосування неінвентарних підмостей і рештування за затвердженим проектом.

При зведенні стін і перегородок багатоповерхових будинків, коли висота кладки не перевищує 6 м, застосовують: блокові (рис.5.2, а), шарнірно-панельні (рис.5.2, б) з відкидними опорами, що створює можливість змінювати їхню висоту від 1 до 2 м; а також переносні площадки для кладки стін сходово-ліфтової клітки (рис.5.2, г).

Струнні підвісні ліси складаються з верхніх підтримуючих конструкцій і підвісок (струн) з круглих сталевих стержнів з вушками; болтових з'єднань, прогонів, щитів, настилу, огороджень і сходів (рис.5.2, д).

При кладці стін одноповерхових будинків висотою більше 6 м застосовують риштування. Їх установлюють ззовні будинків на підкладках з дошок, покладених на спланованій поверхні землі, або підвішують до розташованих зверху підтримуючих конструкцій (консолей, ферм, кронштейнів), що закріплені до каркаса будинку.

Стійкові трубчасті інвентарні риштування являють собою просторову конструкцію (висотою до 40 м), що складається з: двох рядів нарощуваних стінок довжиною 2 або 4 м, діаметром 60 мм, встановлених у башмаках (опорах), і ригелів такого ж діаметра, довжиною 2 м; дерев'яного щитового настилу товщиною 50 мм; легких металевих сходів і секцій огороджень; елементів вузлів з'єднань у вигляді гаків або хомутів і анкерів для кріплення стояків до стін будинку (рис.5.2, е).

Підприємство „МБМ-Арнхольд” виготовляє сучасні стаціонарні й пересувні системи будівельних риштувань, що відрізняються універсальністю застосування, можливістю регулювання висоти (з кроком 25 см) і ширини основи (за допомогою телескопічних опор), швидко монтуються без інструменту, можуть бути підігнані до фасаду будь-якої складності, а також забезпечують надійність і безпеку в процесі виконання робіт.


^ 5.5. Технологія кладки стін з цегли


До початку проведення робіт по зведенню цегельних стін слід уважно вивчити технологічну документацію (проектну і нормативну). Необхідно установити: види матеріалів і міцнісні характеристики, передбачені проектом для цоколя, стін, простінків, перемичок і карнизів. При цьому треба визначити розташування місць можливого армування кладки, а також вимоги до контролю якості матеріалів і робіт із зведення цегельних конструкцій.

Потім виконують розбивку осей будинку відповідно до проекту, а також розмітку місць з’єднання зовнішніх і внутрішніх стін, деформаційних швів, прорізів, пілястр, ніш і можливих отворів. Крім цього, визначають нульову позначку і передають проектні позначки по елементах кам'яних стін, міжповерхових перекриттях та інших конструкціях.

Кладку зовнішніх і внутрішніх стін необхідно виконувати одночасно, однак у виробничих умовах іноді виникає потреба тимчасово припинити кладку. При такій умові в місці припинення укладання цегли влаштовують штрабу, що забезпечує надійний зв'язок між двома частинами кладки. Розрізняють вертикальну й убіжну штрабу. Вертикальні штраби армують стержнями, кількість яких повинна бути не менше трьох, а укладають їх через 2 м по висоті й обов'язково в рівнях перекрить.


^ 5.5.1. Способи укладання цегли та

основні системи перев'язки швів


Прийоми укладання цегли, виконувані муляром, істотно впливають на продуктивність праці. При цьому враховують кваліфікацію виконавця робіт, пластичність розчину та ряд інших факторів. Залежно від технологічних властивостей розчину і вимог до зовнішньої (лицьової) поверхні конструкцій (під штукатурку або розшивку) застосовують наступні способи укладання цегли.

^ Укладання у притиск (рис.5.3) застосовують, вкладаючи тичкові й ложкові ряди на жорсткому і пластичному розчині. Таке укладання муляр виконує в наступній послідовності. Поданий розчин розрівнюють кельмою, підготовляють постіль для укладання декількох цеглин. При цьому розчин розстеляють з відступом від лицьової поверхні стіни на 10 мм. Ребром кельми підгортають частину розчину з верху постелі і притискають до вертикальної грані раніше покладеної цегли. Лівою рукою муляр укладає цеглу і притискає її до раніше покладеної, одночасно правою рукою витягаючи кельму догори. При цьому утворюється щільно заповнений розчином вертикальний шов. Далі рукою або рукояткою кельми муляр осаджує цеглу на розчинній постелі до необхідної товщини шва. Після укладання двох - чотирьох цеглин він підрізає кельмою розчин, що виступив зі швів, і накидає його на розчинну постіль.


а

б


Рис.5.3 – Укладання цеглин способом впритиск ложкового (I) і тичкового (II) рядів:

а – підгортання розчину кельмою; б – присування цеглини і заповнення поперечного вертикального шва


^ Укладання вприсик (рис.5.4) ведуть на пластичному розчині з неповним заповненням розчином швів на лицьовій поверхні. Кладку вприсик муляр виконує в такому порядку. Поданий розчин розстелює з відступом від краю стіни на 20...30 мм. З відстанню 50...80 мм муляр підгортає розчин з верху постелі гранню цеглини, трохи нахиленої вперед. Муляр, присуваючи цеглину, повертає її і притискує до раніше укладеної. Натисканням руки він осаджує цеглину до необхідної товщини шва.

Такий спосіб кладки, при якому муляр не користується кельмою, відрізняється високою продуктивністю, але поверхні викладених стін треба штукатурити.

^ Укладання вприсик з підрізанням розчину (рис.5.5) виконують на пластичному розчині з повним заповненням швів розчином на лицьовій поверхні. Цей спосіб кладки муляр виконує в наступному порядку. Готує розчинну постіль, що не доходить на 10 мм до лицьової поверхні стіни. Підгортає частину розчину з верху постелі гранню цеглини, трохи нахиленої вперед. Присуваючи цеглину, муляр повертає її і притискає до раніше покладеної, після чого покладену цеглину натисканням руки або рукояткою кельми осаджує до необхідної товщини шва. Надлишки розчину, що виступив зі швів, підрізає кельмою.


а

б

в


Рис. 5.4 – Укладання цеглин способом вприсик тичкового (I) і ложкового (II) рядів:

а – підгортання розчину гранню цеглини; б – притискання цеглини до раніше укладеної;

в – осаджування цеглини



в

б

а


Рис.5.5 – Укладання цеглини способом вприсик з підрізуванням розчину

ложкового (I) і тичкового (II) рядів:

а – підгортання розчину гранню цеглини; б – притиснення цеглини до раніше укладеної;

в – осаджування цеглини і підрізування надлишків розчину

^ Укладання напівуприсик (рис.5.6) використовують при кладці цеглин у забутку. Для цього спочатку рівним шаром розстелюють розчин. Муляр веде кладку обома руками, при цьому ребрами цеглин підгортає розчин для часткового заповнення вертикальних швів. Покладені цеглини осаджує до однакового рівня з верстовими рядами. Такий спосіб кладки виконують муляри 2-го розряду, що обумовлено нескладним її виконанням.


б

а


Рис.5.6 – Укладання цеглин способом напівуприсик ложкового (I ) і тичкового (II) рядів:

а – підгортання розчину гранями цеглини; б – осаджування цеглини


Основні системи перев'язки швів кам'яної кладки


^ Системою перев'язки називають порядок укладання каменів (цеглин) у кладці відносно один одного з дотриманням правил розрізки кладки. У процесі зведення кам'яних конструкцій виконують перев'язку вертикальних, поздовжніх і поперечних швів.

Для здійснення перев'язки швів застосовують неповномірні цеглини (тричвіртки, половинки, четвіртки). Використовуючи прийоми рубання і тесання цеглин, муляр лезом молотка-кирочки відзначає лінію обрубання. Потім робить насічку ударом спочатку по ложку з одного боку, потім по ложку з іншого і різким ударом по відзначеній лінії перерубує цеглину.

У кладці розрізняють перев'язку поздовжніх і поперечних швів.

^ Перев'язку поздовжніх швів виконують для того, щоб напруження в кладці від навантаження рівномірно розподілялися по ширині стіни, і кладка не роз-

шаровувалась у поздовжньому напрямку стіни на більш тонкі елементи.

^ Перев'язка поперечних швів необхідна для поздовжнього зв'язку між окремими цеглинами. Поперечні шви перев'язують ложковими і тичковими рядами, а поздовжні – тичковими.

Основними системами перев'язки цегельної кладки стін є ланцюгова (однорядна, дворядна) і багаторядна, а також перев'язка за системою проф. Л.І.Онищенка – трирядна.

При однорядній (ланцюговій) перев'язці (рис.5.7) ложкові й тичкові ряди в кладці чергуються. Вертикальні шви кожного нижнього ряду повністю перекривають цеглинами верхнього ряду в поздовжньому і поперечному напрямках. Поздовжні вертикальні шви кожного ряду перекривають цеглинами ряду, що лежить вище, на 1/2 цеглини, а поперечні – на 1/4 цеглини. Забутку між верстовими рядами ведуть тичками.



Рис.5.7 – Однорядна (ланцюгова) система перев'язки швів:

1 – тичковий ряд; 2 – ложковий ряд


Однорядна система кладки відрізняється високою міцністю, що обумовлено дотриманням усіх трьох правил розрізки.

Дворядна (ланцюгова) перев'язка (рис.5.8) складається з двох повторюваних рядів: тичкового 1 (перший ряд) і ложкового 2 (другий ряд). Вона забезпечує перев'язку усіх поперечних і поздовжніх вертикальних швів. З фасадної сторони вертикальні поперечні шви тичкового ряду зміщені на чверть цеглини щодо поперечних швів ложкового ряду, тим самим усі цеглини зв'язані між собою немовби в єдиний «ланцюг».


в

г


б

а

Рис.5.8 – Дворядна перев'язка в стінах товщиною в дві цеглини:

а – кута стін; б – примикання стін; в – вертикального укосу без чверті; г – вертикального укосу з чвертю; 1 – тичковий ряд; 2 – ложковий ряд; 3 – внутрішній верстовий ряд; 4 – забутка; К – «тричвертка»


Ланцюгова кладка вимагає великої кількості тричвертних цеглин для торцевої частини стовпів, стін і кутів. При її виконанні об’єм трудових витрат на укладання верстових рядів складає 75%, а на забутку – 25%. Ланцюгова перев'язка швів у порівнянні з багаторядною потребує в три рази більше неповномірних цеглин, що обумовлює додаткові трудовитрати на обрубку цегли і призводить до втрат. Кладку стовпів найчастіше виконують за трирядною системою перев'язки, розробленою проф. Л.І.Онищенком, що передбачає використання цілого ряду цеглин з додаванням деякої кількості половинок. При такій кладці зовнішні вертикальні шви в трьох суміжних рядах кладки збігаються, а в кожному четвертому шви перев'язують (рис.5.9).

^ Трирядна система перев'язки, розроблена проф. Л.І.Онищенком, виконується з цілої цегли з додаванням певної кількості половинок. При такій системі кладки зовнішні вертикальні шви в трьох суміжних рядах збігаються. Перев'язують шви в кожному четвертому ряді (рис.5.9). Послідовність укладання цеглин при трирядній системі перев'язки наведена на рис.5.9, а.



а


б

Рис.5.9 – Послідовність укладання цеглин:

а – трирядна система перев'язки; б – багаторядна система перев'язки.


Трирядна кладка за міцністю перевищує багаторядну. Але у порівнянні з однорядною її міцність менше на 13%.

^ Багаторядна система перев'язки заснована на тому положенні, що для міцності кладки немає необхідності перев'язувати всі шви. Перекривати цеглинами слід тільки поперечні вертикальні шви в кожному ряді, поздовжні вертикальні шви досить перекривати через кожні п'ять горизонтальних рядів (див. рис.5.10, б).

Таким чином, при багаторядній системі перев'язки п'ять ложкових рядів перекриваються одним тичковим, стіна являє собою декілька окремих ложкових стін товщиною в півцеглини і висотою в п'ять рядів, з'єднаних між собою поперечним тичковим горизонтальним рядом (рис.5.10).


г

б

в

а

3 і 5 ряди

4 і 6 ряди


Рис.5.10 – Багаторядна кладка:

а – плани першого - шостого рядів багаторядної кладки; б – фасад стіни багаторядної кладки; в – поперечний розріз стіни багаторядної кладки; г – трирядна система перев'язки


При багаторядній системі перев'язки не повністю дотримується третє правило розрізання кладки. Однак відсутність перев'язки поздовжніх швів на висоту п'яти рядів кладки практично не знижує її міцності.

Багаторядна система перев'язки передбачає багаторядну і змішану кладку цегли.

^ Багаторядну кладку виконують у такій послідовності. Спочатку ведуть зовнішні версти, нижню тичкову і п'ять ложкових. Після цього укладають внутрішню тичкову версту, потім послідовно в п'ять рядів внутрішні ложкові версти і забутку. Далі порядок кладки повторюється.

При п'ятирядній перев'язці стін, наприклад товщиною в дві цеглини, у версти укладають в 1,3 раза менше цеглин, ніж при ланцюговій. Це значно полегшує роботу муляра, тому що укладання ложкових цеглин по шнуру більш продуктивне, ніж тичкових: простіше забезпечуються точність перев'язки, скорочується кількість поперечних швів кладки.


^ 5.5.2. Кладка стін


Кладку простінків виконують двома способами (рис.5.11).


а


б


Рис.5.11 – Кладка простінків:

а – система перев'язки з чвертями; б – без чвертей


Перший спосіб виконують з викладенням чвертей, а другий – без них. Вибір способу обумовлений системою перев'язки цегельної кладки і розмірами простінків.

При кладці прямих кутів у напрямку ложкового ряду (по лицьовій стороні стіни) укладають стільки тричверток, скільки їх міститься по ширині стіни (рис.5.12, а, б). У тичковому, другому ряді поперек стіни на кут кладуть тричвертки, а проміжок між ними заповнюють цілою цеглиною. На рис.5.12, в показано, як утворюються прямі кути. Перший ряд однієї з стін, що складає прямий кут, доводять до зовнішньої поверхні другої стіни, перший ряд другої стіни примикає до першого ряду першої стіни. Процес у другому ряді йде в зворотному порядку. Кладка прямих кутів повинна забезпечувати перев'язку вертикальних поперечних і поздовжніх швів. Кладку виконують так, що ложкові ряди однієї стіни виходять тичками на лицьову поверхню другої.



б

в

а


Рис.5.12 – Кладка прямого кута при ланцюговій системі перев'язки:

а – кладка в півтори цеглини; б – кладка в дві цеглини; в – схема кладки


Примикання стін при ланцюговій системі перев’язки показано на рис.5.13, а. До основної стіни примикає перший ряд другої стіни; другий ряд стіни, що примикає, прокладають через основну стіну, закінчуючи її тричвертками. Основна стіна тоді примикає з двох сторін до другої, і кладку основної стіни по фасаду ведуть у другому ряді тичками. Кладка примикання стіни повинна забезпечувати перев'язку вертикальних поперечних і поздовжніх швів. При кладці по ланцюговій системі перев'язки примикання стін перев’язка між першим і другим рядами виходить на чверть цеглини. На рис.5.13 показано два приклади примикання стін: на рис.5.14, б – примикання стін у 2 цеглини, на рис.5.13, в – у 1,5 цеглини.

Перетинання стін причіпної системи перев'язки виконують, пропускаючи змінно ряди кладки з однієї стіни на іншу. На рис.5.14 показана кладка перетинання стін у 2,5 цеглини під прямим кутом. При ланцюговій кладці перетинання стін повинна забезпечуватися перев'язка вертикальних поперечних і поздовжніх швів. Шви при такій перев'язці збігаються через один ряд. Перев'язка між першим і другим рядами виходить на чверть цегли.


б

а

в

Рис.5.13 – Кладка примикання стін під прямим кутом при ланцюговій системі перев'язки:

а – схема примикання; б – кладка в 2,5 цеглини; в – кладка в 2 цеглини




Рис.5.14 – Кладка перетинання стін у дві і дві з половиною цеглини під прямим кутом при ланцюговій системі перев'язки


Взаємно пересічні стіни, що примикають одна до одної, слід зводити одночасно. Змушені розриви в місцях кладки слід виконувати у вигляді похилої

або вертикальної штраби.

Карнизи влаштовують з напуском рядів кладки й укладанням залізобетонних елементів.

Карнизи і паски, виконувані шляхом напуску рядів кладки, допускається робити з виносом від зовнішньої поверхні стіни не більше ніж на половину товщини стіни. Кладку ведуть тільки тичковими рядами, причому звис кожного ряду кладки не повинний перевищувати 1/3 довжини цеглини (рис.5.15). Карнизи із загальним виносом більше половини товщини стіни повинні виконуватися з армованої кладки або залізобетонних плит.



а

б


Рис.5.15 – Кладка карнизів кам'яних стін:

а – з напуском цегли; б – із залізобетонною збірною плитою.


^ 5.5.3. Армування кладки


Арматура, встановлена в кладці підвищує її несучу здатність, стійкість і надійність з'єднання в стінах, що примикають, і кутах.

Ділянки стін, простінки, пілястри, стовпи, до яких прикладені вертикальні сили, що обумовлюють стиск, армують прямокутними або зиґзаґоподібними сітками (рис.5.16, а, б).

Таке армування влаштовують не рідше ніж 4...5 рядів кладки. Зиґзаґоподібні сітки в двох рядах, що чергуються, укладають так, щоб напрямок стержнів був взаємно перпендикулярним. Для контролю розташування сіток їхні кінці повинні виступати на 2...3 м у сторони кладки, що згодом штукатурять. У кутах, примиканнях стін, а також у перегородках використовують армування поздовжніми стержнями (рис.5.16, г), що закладають у горизонтальні шви. При цьому ретельно заповнюють шви розчином, що захищає арматуру від корозії.



а

б

в

г

Рис.5.16 – Армування цегельної кладки:

а – стовпів прямокутними сітками; б – стовпів зиґзаґоподібними сітками; в – простінка арматурним каркасом; г - кутів стін полегшеної кладки поздовжніми стержнями; 1 – прямокутні сталеві сітки; 2 – кінці сіток, що виступають з кладки; 3 – зиґзаґоподібні сітки; 4 – поздовжні стержні арматури; 5 – поперечні стержні (хомути); 6 – поздовжні стержні діаметром 6 мм


^ 5.5.4. Кладка стін з облицюванням


Поверхні фасадних стін, вестибулів, сходових кліток, переходів та ін. виконують з облицюванням. Її здійснюють одночасно при зведенні конструкцій або по раніше виконаній кладці.

^ Облицювання одночасно з кладкою ведуть, застосовуючи лицьовий (лицювальна цегла), керамічний камінь з різним розцвіченням і фактурною поверхнею, керамічною плиткою із заставною полицею (Г-подібна плитка), приставною плиткою, плитками з природного каменя і декоративного бетону та ін.

Широке застосування знаходить облицювання фасадів лицьовою цеглою (рис.5.17, а, б, в) і керамічним каменем (рис.5.17, г, д). Такий вид облицювання передбачає укладання лицювального виробу в стіну як верстові ряди, що відносяться до фасаду, з перев'язкою з масивом кладки стіни. Цю кладку виконують за багаторядною або ланцюговою системою перев'язки швів.

Спосіб облицювання лицьовою цеглою передбачає умову, при якій тичкові ряди, що перев'язують облицювання з кладкою, розташовують не рідше ніж через п'ять ложкових рядів при виконанні кладки із звичайної цегли (рис.5.17, а), через три ряди – у кладці в три цеглини (рис.5.17, б) і через два ряди – у кладці з керамічних каменів (рис.5.17, в). Керамічні камені, використовувані при облицюванні, перев'язують з основним масивом тичковими рядами, через шість рядів кладки із звичайної цегли (рис.5.17, д) і через три ряди кладки з керамічних каменів (рис.5.17, г).

Перев'язку Г-подібної плитки з масивом кладки здійснюють заставною частиною – її полицею (рис.5.17, е). Послідовність лицювальних робіт наступна: розстелюють розчин для укладання ряду плитки, встановлюють плитку, осаджуючи її відповідно до рівня шнура, потім викладають масив кладки до рівня облицювання. У наступному ряді порядок робіт повторюється.

Щоб уникнути зрізу заставних полиць при осіданні стін горизонтальні шви облицювання не заповнюють розчином.

Для облицювання плоскими керамічними, бетонними і плитами з природного каменя влаштовують прокладні ряди з цих плит, заведені в кладку на глибину не менше 120 мм. При цьому спочатку послідовно встановлюють плити прокладного ряду і приставні плити, а потім викладають кладку до рівня облицювання.

Кріплення великих лицювальних плит виконують із застосуванням гнучких зв'язок (рис.5.17, і, к) у вигляді сталевих анкерів і скоб, які закріплюють у кладку. На початку встановлюють кутові й рядові маякові плити і по шнуру укладають проміжні і закріплюють їх тимчасовими зв'язками, потім викладають внутрішню частину стіни і встановлюють металеві анкерні зв'язки.

^ Облицювання раніше викладених стін виконують плитками невеликого розміру на розчині і великих плитах з анкерним кріпленням до масиву кладки. Приставну керамічну плитку (рис.5.17, з) установлюють порядно після усадки

кладки.

Плити з великого природного або штучного каменя при облицюванні частини фасаду будинку і внутрішнього інтер'єра кріплять за допомогою заставної арматури або інших металевих кріплень.



Рис.5.17 – Кладка з облицюванням:

а – облицювання лицьовою цеглою кладки із звичайної цегли; б – те ж з цегли товщиною 88 мм; в – те ж з керамічних каменів; г – облицювання лицьовим керамічним каменем кладки з керамічного каменя; д – те ж кладки із звичайної цегли; е – керамічною плиткою з заставною полицею; ж – приставною керамічною плиткою з прокладними рядами; з – приставною керамічною плиткою на розчині; і – плитами з природного каменя; к – плитами з декоративного бетону; 1 – лицьова цегла; 2 – звичайна цегла; 3 – цегла товщиною 88 мм; 4 – керамічні камені; 5 – лицьовий керамічний камінь; 6 – Г-подібна лицювальна плитка; 7 – шви, не заповнювані розчином; 8 – приставна плитка; 9 – прокладний ряд; 10 – приставна керамічна плитка; 11 – плита з природного каменя; 12 – пірони; 13 – анкер-скоба; 14 – плита з бетону; 15 – дріт


а

б

в

г

д

е

ж

з

і

к

^ 5.6. Кладка цегельних стін у сучасному будівництві


У даний час застосовують три найбільш перспективні технічні рішення зовнішніх стін з використанням цегли:

  • цегельні стіни з використанням ефективних теплоізоляційних матеріалів (мінераловатних плит, пінополістиролу чи пінополіуретану) для зовнішньої

або внутрішньої теплоізоляції з теплопровідністю 0,04-0,06 Вт/м-К;

  • стіни з комбінованою кладкою з дрібноштучних конструкційних і теплоефективних матеріалів, у яких зовнішня частина (облицювання) виконана з лицьової цегли або інших захисно-декоративних матеріалів, виробів і фасадних систем, а внутрішня частина – з теплоефективних дрібноштучних будівельних виробів з теплопровідністю 0,15-0,25 Вт/м-К;

  • монолітні або збірні панельні стіни з облицюванням лицьовою цеглою з розміщенням усередині ефективного утеплювача.

Вибір технічного рішення для того чи іншого типу будинків, умов експлуатації залежить від наявності матеріалів місцевого виробництва, техніко-економічного обґрунтування прийнятих конструктивно-технологічних рішень, поінформованості замовників і проектувальників.

В останні роки за кордоном активно розвивається виробництво крупнорозмірних пустотілих керамічних блоків з поризованою структурою і високими теплоізоляційними властивостями. Ряд закордонних цегельних підприємств випускає великоформатні керамічні блоки обсягом 8-16 цеглин марки М75...125 і теплопровідністю 0,13-0,17 Вт/м-К. У сполученні з лицювальною цеглою та ефективним утеплювачем товщина стін може бути в межах 35-40 см при забезпеченні нових норм із теплозахисту будинків.

Світова будівельна практика показує, що конструкції зовнішніх стін з лицьової цегли і великоформатних керамічних блоків (особливо для індивідуального житлового будівництва) – це найбільш прогресивні технічні й енергозберігаючі рішення. При цьому забезпечуються не тільки високі показники щодо міцності й стійкості будинків, високий рівень теплозаощадження, але й високий рівень комфортності житлових приміщень, що наближається до приміщень з дерева. У цьому разі створюється не тільки оптимальний температурно-вологісний і гігієнічний режим усередині приміщень, але й режим повітрообміну всередині стін.

В основному застосовують два варіанти комбінованої кладки (рис.5.18). Зв'язок лицьового шару з одинарної пустотілої цегли товщиною 65 мм з основною кладкою з великоформатних блоків виконується шляхом укладання анкерів з нержавіючої сталі або арматурних сіток у кожному ряді блоку – через 3 ряди цегли або шляхом перев'язки тичкового прокладного ряду з лицьової цегли через 2 ряди основної кладки з блоків.


а

б


Рис.5.18 – Комбінована кладка стін з лицьової цегли і великоформатних керамічних блоків:

а – з сталевими зв'язками; б – з твердою перев'язкою цегли


При зведенні стін більшої поверховості з цегельним лицювальним шаром або утепленні будинків, що реконструюються, основна проблема полягає в правильній організації цегельного лицювального шару. До спеціальних заходів щодо запобігання тріщиноутворенню в лицювальному шарі можна віднести поповерхове навішення лицювального шару, влаштування у цегельному шарі на певній висоті прокладок, що демпфірують, з пінополістиролу, пружних мастик або, навпаки, поясів твердості.

Хоч система утеплення з лицювальною цеглою володіє достатньої паропроникністю і не вимагає обов'язкового вентильованого повітряного зазору, рекомендують влаштовувати зазор не менше 2 см для більш ефективного провітрювання шару, що утеплює, особливо із скло- і мінераловатних плит.

При поповерховому навішенні лицювального шару для зниження тепловтрат доцільно також теплоізолювати монолітні перекриття. Це можна виконати, наприклад, облицюванням спеціальними керамічними елементами, що мають таку ж фактуру, що і лицьова цегла.


^ 5.7. Способи організації роботи бригади


Організація робочого місця муляра відчутно впливає на продуктивність кам'яних робіт. Робоче місце муляра являє собою частину фронту робіт ланки, в межах якого розташовані: ділянка конструкції, що зводиться, матеріали, інструмент, пристрої і переміщуються робітники. Він складається з трьох зон: робочої, матеріалів і переходу робітників (допоміжної) (рис.5.19, I, II, III). Робоча зона, розташована між кладкою і матеріалами шириною 0,6...0,7 м, відведена для роботи мулярів. Зона, призначена для матеріалів, має ширину 1,3...1,5 м, а зона переходу робітників – 0,5...0,6 м. Таким чином, загальна ширина робочого місця повинна складати 2,4...2,8 м. З метою ефективного виконання операцій матеріали розкладають по черзі. При зведенні стін із прорізами цеглу розташовують навпроти простінків, а розчин – протилежно прорізам. Цеглу заготовляють заздалегідь, а розчин – перед початком робіт.




Рис.5.19 – Робоче місце муляра


Висота рівня кладки впливає на продуктивність праці муляра. Виходячи із залежності продуктивності від висоти кладки, визначено, що при кладці кон-струкцій у 2 цегли висота ярусу має бути 1,2 м, а при товщині в 3 цегли – 0,9 м.

^

Організація роботи бригади



Робочі операції, виконувані бригадою і ланками мулярів, не однакові за складністю. З метою ефективної організації праці, з огляду на об’єми робіт і ступінь складності стін, що зводяться, необхідно: визначити кількість і розміри захваток і ярусів; розрахувати чисельний склад бригади і ланок, а також розподілити їх по фронту робіт відповідно до спеціалізації і кваліфікації. При цьому враховують, що викладати маяки, встановлювати порядовки і виводити по необхідному рівню шнур-причалку, укладати верстові ряди, при необхідності виконувати облицювання стін і здійснювати контроль повинні муляри високої кваліфікації, а менш кваліфіковані або підсобники – подавати цеглу (камені), розчин і виконувати забутку.

Процес цегельної кладки організують поточно-розчленованим і поточно-кільцевим (конвеєрним) методами. Поточно-розчленований метод передбачає поділ будинку на 2..3 захватки, що дозволяє одночасно організувати роботу безперервним потоком окремими спеціалізованими ланками (мулярами, теслями і т.п.). У такому разі муляри не очікують, поки влаштують перекриття та встановлять підмости, а теслі – поки муляри викладуть стіну до рівня висоти

ярусу.

Двозахватна система передбачає одночасну роботу на одній захватці мулярів і на другій теслів, які встановлюють підмости для зведення яруса. Однозмінна робота на двох захватках забезпечується за умови виконання робіт з установки риштування в першу півзміну, а по заготівлі матеріалів (підготовка робочого місця) – у другу півзміну.

Система, що передбачає поділ поверху на три частини, тобто тризахватна, дозволяє в один і той же час на першій захватці викладати цегельну кладку, на другій встановлювати підмости для наступного яруса кладки, на третій вести підготовку робочого місця для наступного яруса.

Кожна ланка бригади мулярів виконує роботи на своїй ділянці. Спеціалізація бригади за “осьовим” принципом вимагає закріплення за кожною ланкою на всіх поверхах певних ділянок у тих самих осях будинку.

Довжину ділянки по фронту робіт визначають за формулою

,

де L – довжина ділянки, м; N – кількість мулярів у ланці, чол.; t – тривалість робочої зміни, год.; – коефіцієнт перевиконання норм; – коефіцієнт прорізності стін (відношення площі стін без відрахування прорізів до площі стін з відрахуванням прорізів); – норма часу на 1м3 кладки, люд.-год.; b – товщина стінки, м; h – висота яруса кладки, виконувана за зміну, м.

При поточно-розчленованому методі роботу ведуть ланками, склад яких визначається важкістю кладки, системою перев'язки швів і товщиною стін. Процес зведення стін таким методом виконують ланками «двійками», «трійками», «четвірками» і «п'ятірками». У кожній ланці муляри повинні бути рівномірно завантажені й виконувати операції, що за складністю відповідають їх розряду.

Ланка «двійка» веде роботи з кладки стін з великим числом прорізів і стін товщиною в півтори й одну цеглину, а також перегородок у півцеглини (рис.5.20). Стіни товщиною в дві цеглини при однорядній перев'язці і товщиною півтори цегли при багаторядної, зводить ланка «трійка» (рис.5.21). Кладку зовнішньої і внутрішньої версти виконують муляри вищого розряду й один з мулярів нижчого розряду, а другий муляр другого розряду заповнює простір

між рядами.




Рис.5.20 – Схема роботи ланки “двійки “ при кладці стін у півтори цеглини:

1 – кладка зовнішньої ложкової версти; 2 – кладка внутрішнього ложкової версти; 3 – кладка забутки; В – муляр вищого розряду; Н – муляр нижчого розряду




Рис.5.21 – Схема роботи ланки “трійки” при кладці стіни в дві цеглини:

1 – кладка внутрішньої ложкової версти; 2 – кладка зовнішньої поперечної версти; 3 – кладка внутрішньої версти


Стіни колодязної системи із засипанням порожнеч зводять ланки «четвірки». Вони проводять також роботи при кладці стін товщиною не менше в дві цеглини з одночасним облицюванням. Кладку стін простої і середньої складності в дві і більше цеглини, ефективно виконує ланка «п'ятірка» (рис.5.22).



Рис.5.22 – Схема роботи ланки “п'ятірки” при кладці стіни в дві цеглини:

1 – кладка ложкової версти; 2 – кладка тичкової версти


Поточно-конвеєрним методом кладку в межах захватки ведуть ланками «шістками». За таких умов організації робіт захватку на ділянки не розбивають. У ланці «шістці» працюють «двійками». Кожна така ланка, укладаючи один ряд, послідовно переміщується по периметрі захватки. Перша «двійка» установлює причалку і викладає зовнішню версту, за нею друга «двійка» веде кладку внутрішньої версти, а остання виконує забутку (рис.5.23).



Рис. 5.23 – Схема роботи ланки “шістки” при кладці стін у дві цеглини:

1 – кладка ложкового ряду; 2 – кладка тичкового ряду


^ 5.8. Контроль якості кам'яної кладки


Якість кладки необхідно контролювати постійно, перевіряючи її відповід-

ність робочим кресленням і вимогам будівельних норм і правил. Можливі від-

хилення від проектних розмірів не повинні перевищувати припустимі, передбачені діючою нормативною документацією.

Якість цегли і розчину встановлюють за паспортами заводів-виготовлювачів, а також за результатами лабораторних випробувань. За ступенем зведення конструкцій необхідно здійснювати геодезичний контроль.

У процесі виконання кладки перевіряють правильність перев'язки і якість швів, горизонтальність, вертикальність і прямолінійність поверхонь стін і кутів. Крім цього встановлюють, чи правильно влаштовані, встановлені й розташовані арматура, прорізи, ніші, закладні деталі, зв'язки, деформаційні шви, димові й вентиляційні канали.

Вертикальність кутів кладки контролюють рівнем і виском, горизонтальність – правилом і рівнем не менше двох разів на кожному ярусі.

Товщину швів перевіряють через 5...6 рядів кладки. Середня товщина горизонтальних швів повинна складати 12, а вертикальних – 10 мм.

При виконанні кладки в сухих, жарких і вітряних умовах перед укладанням цеглу необхідно змочувати в ємкості з водою, що забезпечує краще зчеплення розчину з цеглою і його нормальне твердіння. Поверхню раніше покладеної цегли перед поновленням кладки слід поливати водою. У цьому разі виключається відсмоктування води з розчину, що негативно впливає на його водовміст і міцність.

По завершенні кладки поверху, використовуючи нівелір, перевіряють її горизонтальність і оцінку верху. Відхилення рядів кладки з цегли по горизонталі не повинне перевищувати 15 мм на 10 м довжини. Зсув від проектних положень осей конструкцій має бути не більше 10 мм, а відхилення оцінок поверхів – не більше 15 мм. Не допускається зсув від вертикалі стін, стовпів, пілястр більше 10 мм на поверх і 30 мм на будинок.


^ 5.9. Безпека при виконанні кам’яних робіт


При зведенні кам'яних конструкцій треба строго дотримувати правила охорони праці, викладені в діючих нормативних документах.

До виконання кам'яних робіт допускаються робітники, які пройшли вступний інструктаж з дотримання правил, що забезпечують безпеку виконання процесів, а також інструктаж на робочому місці, що враховує охорону праці в конкретних умовах робочого місця, і будівельного майданчика об'єкта, який зводиться.

У процесі кладки муляр зобов'язаний виконувати наступні вимоги: працювати в спецодязі, захисній касці, застосовувати запобіжні пристрої, тримати в порядку й чистоті робоче місце, при розшивці зовнішніх швів не знаходитися на стіні, обгороджувати викладені прорізи або встановлювати дверні чи віконні блоки, стежити за справністю інструменту, рубання і тесання цегли виконувати в захисних окулярах, спускатися з риштування тільки по драбинах або маршових сходах будинку, що зводиться.

Конструкції застосовуваних вантажозахватних пристроїв повинні виключати можливість мимовільного їх розкриття і перекидання, а також випадіння подаваних матеріалів.

Підмости повинні бути міцними й стійкими. Настили, риштування і драбини огороджують висотою не менше 1 м. Зазор між кладкою і настилом не повинен бути більше 50 мм. Перевищувати припустимі навантаження на настили забороняється.

Рівень верхньої частини кладки на кожному ярусі має бути вище не менше ніж на два ряди цегли щодо поверхні робочого настилу риштування.

При виконанні кладки висотою до 7 м слід встановлювати огородження по всьому периметру будинку на відстані не менше 1,5 м від стін. Якщо стіни мають висоту більше 7 м, необхідно влаштовувати захисні козирки у вигляді настилу, на кронштейнах, шириною не менше 1,5 м з нахилом, спрямованим вгору під кутом 200 до горизонту. Перший ряд козирків розташовують на висоті 6...7 м і залишають до закінчення кладки стін на всю висоту, а другий ряд – на висоті 6...7 м над першим з наступною перестановкою через 6...7 м по висоті виконуваної кладки. Складувати матеріали на захисних козирках, використовувати їх як риштування і ходити по них забороняється.

Карнизи, що виступають більше 30 см, слід викладати тільки із зовнішніх риштувань. Треба встановлювати додаткові кріплення при безперервному укладанні верхньої частини стіни і карниза.

Кладка висотою більше двох поверхів не допускається, якщо немає міжповерхових перекриттів, маршів, площадок і огороджень у сходових клітках будинків, які зводяться.

Контрольні ЗАпитання


  1. Які основні види кладок і розчинів застосовують при зведенні будинків і споруд?

  2. Назвіть основні характеристики кам'яної кладки.

  3. Сформулюйте три правила розрізання кам'яної кладки.

  4. Які інструменти застосовують при цегельній кладці для виконання виробничих і контрольно-вимірювальних операцій?

  5. Які види підмостей і риштування використовують для цегельної кладки?

  6. Чим відрізняються сучасні системи риштування?

  7. Що необхідно виконати до початку робіт зі зведення цегельних стін?

  8. Назвіть способи укладання цеглин і особливості їх виконання.

  9. Які системи перев'язки цегельної кладки застосовують при зведенні стін?

  10. Що необхідно вивчити, встановити й виконати до початку провадження робіт по зведенню цегельних стін?

  11. Як виконують кладку стін і простінків?

  12. Як здійснюють перев'язку при кладці прямих кутів?

  13. Як виконують примикання і перетинання стін?

  14. Перелічіть, які умови слід дотримувати при пристрої карнизів.

  15. Як здійснюють армування цегельної кладки?

  16. Як виконують облицювання стін одночасно з кладкою та облицювання раніше викладених стін?

  17. Які варіанти комбінованої кладки найчастіше приймають у сучасному будівництві?

  18. Викладіть, як слід організувати робоче місце муляра.

  19. Як ведуть кладку ланками «двійка», «трійка», «п'ятірка»?

  20. Як визначають розміри захваток і ділянок?

  21. Поясніть, у чому полягає сутність поточно-розчленованого і поточно-кільцевого методів організації процесу цегельної кладки.

  22. Які заходи безпеки треба дотримувати при виконанні кам'яних робіт?


^ 6. БЕТОННІ Й ЗАЛІЗОБЕТОННІ РОБОТИ


6.1. Загальні положення


Бетон і залізобетон знаходить широке застосування при зведенні будинків і споруд різного призначення. Конструкції з цього матеріалу мають високу міцність, довговічність і стійкість до впливу навколишнього середовища. За способом виконання робіт розрізняють збірні, монолітні й збірно-монолітні конструкції. Збірні монтують з деталей, виготовлених у заводських умовах. Монолітні конструкції зводять безпосередньо на будівельному майданчику, укладаючи бетонну суміш в опалубку з арматурою. Монолітний бетон ефективно застосовують при зведенні масивних споруд і конструкцій, багатоповерхових громадських і житлових будинків, споруд спеціального призначення, а також об'єктів у сейсмічно-небезпечних районах.

Зведення конструкцій з монолітного бетону пов'язане з істотними витратами праці. Найбільш трудомісткими є опалубні й бетонні роботи, що складають відповідно 35-50 і 20-30% загальних витрат праці, арматурні – 15-25%. Тому важливим завданням є удосконалення проектних і конструктивних рішень, а також техніки і технології виконання бетонних і залізобетонних робіт.




Схожі:

5. Кам\До самостійної роботи студентів з дисципліни «залізобетонні та кам’яні конструкції»
Методичні вказівки до самостійної роботи студентів з дисципліни «залізобетонні та кам’яні конструкціЇ» (для студентів 3-5 курсів...
5. Кам\Методичні вказівки до виконання курсового проекту №2 з дисципліни "Залізобетонні та кам’яні конструкції". Розділ 1 "Компоновка конструктивної схеми будівлі І статичний розрахунок поперечної рами"
Залізобетонні та кам’яні конструкції”. Розділ 1 Компоновка конструктивної схеми будівлі І статичний розрахунок поперечної рами” (для...
5. Кам\Залізобетонні та кам’яні конструкції” для студентів 3 курсу денної форми навчання, напряму підготовки 060101 – «Будівництво»
Програма навчальної дисципліни та робоча програма з курсу “Залізобетонні та кам’яні конструкції” (для студентів 3 курсу денної форми...
5. Кам\Методичні вказівки
Залізобетонні та кам`яні конструкції”. Розділ 2 ”Конструктивний розрахунок двогілкової колони, фундаменту І безрозкісної ферми одноповерхової...
5. Кам\Укладач: Сєдишев Є. С
Методичні вказівки та завдання до курсового проекту із залізобетонних конструкцій з програмою дисципліни „Будівельні конструкції....
5. Кам\Міністерство освіти І науки України
«Залізобетонні та кам'яні конструкції» (для студентів 3 курсу денної та 4 курсу заочної форми навчання напрямку 060101 (0921) "Будівництво"...
5. Кам\Стоянов Є. Г. Псурцева Н. О. методичні вказівки до виконання курсового проекту
Залізобетонні та кам’яні конструкції” (для студентів 3 курсу денної форми навчання напряму підготовки 060101 – «Будівництво» спеціальності...
5. Кам\Міністерство освіти І науки України Харківська державна академія міського господарства
Залізобетонні та кам’яні конструкції”. Розділ 1 Компоновка конструктивної схеми будівлі І статичний розрахунок поперечної рами” (для...
5. Кам\Іван денисюк два міфологічні божества у поліських епіталамах: тур І красная пані
Тур був богом, у назві "Велі­хове" корінь той же, що у слові "волхв" (отже, це озеро Чарівникове), а може, І ве­лес, бо ж у люстрації...
5. Кам\Університету
К 17 Календар знаменних і пам’ятних дат Кам’янець-Подільського національного університету на 2009 рік. – Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи