Мінгстерство освіти І науки україни icon

Мінгстерство освіти І науки україни




Скачати 188.19 Kb.
НазваМінгстерство освіти І науки україни
Дата23.06.2012
Розмір188.19 Kb.
ТипДокументи

МІНГСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ


«Позакласна робота з української літератури: літературно-музичні композиції, присвячені Т.Г. Шевченку»


Москалець І.М., вчитель української мови та літератури


Харків - 2006

НАШ ПРОРОК

Літературно-музична композиція

Звучить мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр ши­рокий... " (стилізовані позивні).


Голос із мікрофона. Тарасові Григо­ровичу Шевченку, великому синові українського на­роду, його пророкові, який зупинив самознищення української нації, присвячується цей вечір.

На сцену виходить Шевченко (старшоклас­ник у костюмі Інтелігента XIX століття) і декламує. Шевченко. Неначе праведних дітей, Господь, любя отих людей, Послав на землю їм пророка; Свою любов благовістить! Святую правду возвістить! Неначе наш Дніпро широкий, Слова його лились, текли І в серце падали глибоко! Огнем невидимим пекли Замерзлі душі. "Пророк"

^ Відходить убік І стає біля відкритої завіси.

1-й в е д у ч и й. Народже­ний від національної печалі, гніву й образи за зганьблену честь України, Тарас Шевчен­ко був посланий на нашу землю

...свою любов благовістить! Святую правду возвістить!

Його слово було таким гарячим, що обпікало серце кожного справжнього українця невидимим вогнем.

2-й ведучий, Коли Шевченко творив свого "Пророка", Україна німувала, знеможена тяжким ярмом і приспана власними лжєпатріотами, які на

Т. Шевченко.

Автопортрет.

1845 р.

все це "дивились та мовчали. Та мовчки чухали чуби". Ці німії, подлії, раби, підніжки царськії, ла­кеї Капрала п'яного" не воліли прокидатися від раб­ського сну.

Шевченко.

Либонь, уже десяте літо,

Як людям дав я "Кобзаря",

А їм неначе рот зашито,

Ніхто й не гавкне, не лайне,

Неначе й не було мене.,.

...Для кого я пишу? для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?..

1-й в е д у ч и й. Такої гіркої правди, оголеної до самого нерва національної гідності, ніхто ще не висловлював. Гнів І ненависть Шевченка були від великої любові до України і невтишимого болю за неї.

Шевченко.

...Україно! Украйно!

Оце твої діти,

Твої квіти молодії,

Чорнилом политі.

Московською блекотою

В німецьких теплицях

Заглушені!.. Плач, Украйно!

Бездітна вдовице!

2-й ведучий. Коли характеризують народ, то передовсім називають найталановитіших, найкра­щих його представників. Україна - це Шевченко. У ньому - наша історія, буття, наші болі і мрії.

1-й в е д у ч и й. Народжений матір'ю-кріпачкою І сам кріпак, він усією своєю романтичною і благородною душею, чуйністю вірного синівського серця закипів таким гнівом до всякого, особливо

до духовного рабства і такою любов'ю до свого знедоленого народу, що цими почуттями українці живуть і житимуть завжди.

2-й ведучий. Шевченко - вершина родово­го українського дерева. Коли б волею якоїсь над­звичайної сили наш народ постав перед необхід­ністю з-поміж усіх книжок вибрати дві, то він узяв би Біблію та "Кобзар" - Євангеліє від Тараса. Без першої був би неповноцінний духовно, а без дру­гої - немислимий як народ.

1-й в е д у ч и й. Українці завжди стоятимуть перед Шевченком, як перед своєю совістю. А в ду­шах житиме його Слово, сповнене любові і само­пожертви.

Шевченко. Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!

^ Звучить пісня "За байраком байрак".

2-й ведучий. Життя нашого поета дивне. Слухаючи про нього, можна подумати, що це ле­генда. Воно почалося з любові матері та батька і радісного, незважаючи на кріпацький стан, дитин­ства. Уже змалечку в Тараса проявилися зерна та­ланту до поезії, які потім зійшли буйною порослю.

Інсценізація уривка з твору С.Васильчєнка "В бур'янах".

Дійові особи: Дід, Яринка, Тарасик, Кобзар.

Дід, як древній дуб, - кремезний та міцний, іде рівною ходою, ноги впевнено ступають по закуре­ному шляху. Тарас весь час бігає то праворуч, то ліворуч, то в ярок подивиться, то в кущі залізе. За дідом і Тарасом підтюпцем біжить маленька Ярин­ка. Йдуть вони на прощу аж у Мотронинський мо­настир.

Тарасик. Діду, діду, що ви там усе шепоче­те? Розкажіть мені.

Д І д. Як іду цими шляхами, так і згадую батька нашого Максима Залізняка, гайдамаків згадую. В оцих лісах вони збирались, отут панів проклятих били. Давно те було, як я ще молодим був. Нена­висні пани ляські задумали нашу землю загарба­ти, всіх людей на свою віру навернути, всіх нас окатоличити. Знущалися - і сказати не можна як! Не стерпів народ, пішов у гайдамаки - боронити бідний свій край.

Тарасик. А що далі було, діду?

Яринка. Кажіть, діду, хоч і страшно! Чогось так страшно!

Д і д. У тому Мотронинському монастирі зібра­лися до Максима запорожці, посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом - панів бити. Отаке було! Хто тільки вмів сокиру підняти, всі до Заліз­няка - навіть жінки з рогачами в ліси до гайдама­ків подалися.

Тарасик. А Ґонту ви бачили?

Д і д. Ні, синку, Ґонти не бачив, та кажуть, вір­ним побратимом був Максимові, за Вкраїну життя віддав...

Тарасик. А потім?

Д і д. Що ж потім - зрадили гайдамаків. Цариця Катерина, її військо разом зі шляхтою задушили гай­дамаків. Ґонту скатували, язика йому одрізали, чет­вертували. Максима в Сибір заслали та й пішли ло­вити гайдамаків по ярах та лісах, вішати, палити.

Тарасик (витирає сльози). Жаль гайдамаків. Так жаль. (Раптом.) Діду! Діду! Там кобзар! Ходімо!

Яринка. Дідусю! Попросіть, щоб заспівав!

Тарасик. Дідусю-кобзарику, заспівайте!

Д і д. Заспівай, старий. Та добре заспівай про наших славних гайдамаків.

^ Усміхнувся кобзар, погладив рукою біляву Та­расову голову, узяв кобзу та й заспівав пісню "Бу­ло колись в Україні". По закінченні пісні всі вихо­дять.

Інсценізація уривка з твору "Тарасові шля­хи" Оксани Іваненко.

Дійові особи: Тарас, Оксана. ^ На сцену виходить хлопець у полотняній сороч­ці, брилі, постолах. Це - Тарас.

Тарас. Мені тринадцятий минало, Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога... Сідає на край сцени.

Тарас. Як прийде Оксана, скажу: ти моя зі­ронька.

^ З'являється дівчинка у вишитій сорочці, боса, на голові стрічка.

Тарас (радіє). Ось Іди, Оксаночко, сюди, щось тобі скажу.

Оксана. Ну, що?

Т а р а с. Та йди ближче.

Оксана. Та я й звідси почую.

Тарас. Знаєш, я кидаю дяка і йду в Лисянку.

О к с а н а. А чого? Не помирили?

Тарас. Ні, не те: буду там учитися на маляра,

Оксана. О? Так уже годі на кобзаря - підеш на маляра?

Тарас. Років за два буду маляром!

О к с а н а. А що це таке - маляр?

Тарас. Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів - дерево, схотів - хату, а схотів - козака.

О к с а н а. Ти бач! Он воно що!

Тарас. Зароблю грошей - поставлю хату з віконницями. Віконниці розмалюю лілеями або бар­вінками, а на дверях... ех! Козака змалюю на стіні! (Пауза.) Тебе змалюю та й дивитимусь на тебе.

Оксана (підходить ближче, сідає). Таке ви­гадаєш! (Підсовується.) Бідний ти, Тарасе, у тебе й сорочка не біла.

Т а р а с. А ти знаєш оту пісню "Ой зійди, зійди, зіронько моя вечірняя"?

Оксана (тихенько). Ну, то й що? Тарас. Зіронька, то це ти! Оксана. Як це? Прирівняв! Чим же я до неї подібна?

Тарас. Гарна ти! Немає кращої за тебе! Оксана. На всю Кирилівку? Т а р а с. І на всю Кирилівку, і на весь білий світ! ^ Взявшись за руки, діти виходять. Звучить лірична мелодія,

Шевченко (виходить на середину сцени).

Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились.

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Старі зараннє повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже й не сходились ніколи.

Мене по волі і неволі

Носило всюди. Принесло

На старість ледве і додому.

"Чи жива ота Оксаночка?" - питаю

У брата тихо я. - "Яка?"

- "Ота маленька, кучерява,
Що з нами гралася колись.

Чого ж ти, брате, зажуривсь?"

- "Я не журюсь. Помандрувала
Ота Оксаночка в поход

За москалями та й пропала...

...А що за дівчина була.

Так-так що краля! І невбога,

Та талану Господь не дав..."

А може, й дав, та хтось украв,

І одурив святого Бога.

^ Звучить пісня "Така її доля".

Ведучий. Рано померла в Тараса мати. Став він напівсиротою, а вже по­етом сльозами виспівав до­лю української жінки - згань­бленої і зневаженої матері. Його героїні - Катерина, Ок­сана, Сова, Марина, Наймич­ка, Сліпая, Лілея, Відьма - значною мірою символізують саму Україну, пограбовану, принижену.

^ На сцену по черзі вихо­дять дівчата в українському вбранні - героїні Шевченкових поем і читають уривки. Після прочитання кожна по­вільно йде за лаштунки.




Катерина (жінка з не­мовлям).

Реве, стогне хуртовина,

Котить, верне полем;

Стоїть Катря серед поля,

Дала сльозам волю.

Утомилась завірюха,

Де-де позіхає;

Ще б плакала Катерина,

Та сліз більш немає...

Через пеньки, заметами,

Летить, ледве дише,

Боса стала серед шляху,


М. Дерегус.

Ілюстрація до поеми

"Катерина"
Втерлась рукавами.

А москалі їй назустріч,

Як один, верхами...

Попереду старший їде. "

Любий мій Іване!

Серце моє коханеє!

Де ти так барився?.."

"Дура, отвяжися!

Возьмите прочь безумную!"

"Покинь мене, забудь мене,

Та не кидай сина"...

Кинула стремена

Та в хатину. Вертається,

Несе йому сина.

"Осьде воно, подивися!

Де ж ти? Заховався?

Утік!.. Нема!.. Сина, сина

Батько одцурався!

Боже ти мій!.. Дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! Голубчики!

Возьміть за собою;

Не цурайтесь, лебедики:

Воно сиротина;

Возьміть його та оддайте

Старшому за сина.

Возьміть його... бо покину,

Як батько покинув,

Бодай його не кидала

Лихая година!

Гріхом тебе на світ Божий

Мати породила;

Виростай же на сміх людям!"

На шлях положила. "

Оставайся шукать батька!

А я вже шукала..."

Наймичка (жінка - селянка у стилізованому під старовину вбранні).

Тричі крига замерзала,

Тричі розтавала,

Тричі наймичку у Київ

Катря провожала,

Так, як матір; і в четвертий

Провела небогу

Аж у поле, до могили,

І молила Бога,

Щоб швиденько верталася,

Бо без неї в хаті

Якось сумно, ніби мати

Покинула хату.

Після Пречистої в неділю,

Та після першої,

Трохим Старий сидів в сорочці білій,

В брилі, на призьбі...

...Аж зирк - і наймичка ввійшла

На двір... "А Марко в дорозі?"

Ганна діда питалася.

"В дорозі ще й досі".

"А я ледве додибала

До вашої хати,

Не хотілось на чужині

Одній умирати!

Коли б Марка діждатися...

Так щось тяжко стало!.."

І внучатам із клуночка

Гостинці виймала...

Занедужала небога.

Уже й причащали,

Й маслосвятіє служили -

Ні, не помагало...

Болящая

Що день, що години

Ледве чути, питається:

"Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?"

...Ввійшов Марко в малу хату

І став у порогу...

Аж злякався. Ганна шепче:

"Слава... слава Богу!

Ходи сюди, не лякайся...

Вийди, Катре, з хати:

Я щось маю розпитати,

Дещо розказати...

...Марку, прости мене!

Я каралась

Весь вік в чужій хаті...

Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати!"


С о в а (в одязі жебрачки).

Скалічені старі руки

До Бога здіймала,

Свою долю проклинала,

Сина вимовляла.

То од жалю одходила

І мовчки журилась

Та на шлях той, на далекий,

Крізь сльози дивилась.

І день, і ніч дивилася

Та й стала питати:

"Чи не чув хто, чи не бачив

Москаля-солдата,

Мого сина?.."

А уночі розхристана

І простоволоса

Селом ходить - то співає,

То страшно голосить.

Люди лаяли...

Бо, бачте,

Спать їм не давала

Та кропиву під їх тином

Та бур'ян топтала.

Діти бігали з паліччям

Удень за вдовою

По улицях та, сміючись

Дражнили Совою.

Мати (усміхнена молода жінка з дитиною на руках).


У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу; стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї Матері святої,

Що в мир наш Бога принесла.

Тепер їй любо, любо жити.

Вона серед ночі встає,

І стереже добро своє,

І дожидає того світу,

Наговоритись. - "Це моє!

Моє!" - І дивиться на його,

І молиться за його Богу,

І йде на улицю гулять

Гордіше самої цариці.

Щоб людям,бачте, показать

Своє добро. ””А подивіться!

Моє найкраще над всіми!" -

І ненароком інший гляне...

І їй здається, все село

Весь день дивилося на його.

Що тілько й дива там було,

А більше не було нічого.

Щасливая!..


Римлянка (у стилізованому, під римлянку, одязі)

Благословенная в женах,

Святая праведная

Мати Святого Сина на землі.

Не дай в неволі пропадати,

Летучі літа марне тратить.

Скорбящих радосте! Пошли,

Пошли мені святеє слово,

Святої правди голос новий!

І слово розумом святим

І оживи, і просвіти!

І розкажу я людям горе,

Як тая Мати ріки, море

Сльози кровавої лила,

Так, як і ти. І прийняла

В живую душу світ незримий

Твойого розп'ятого Сина!..

Ти Матер Бога на землі!

Ти сльози Матері до краю,

До каплі вилила!..

...І тяжко, страшно заридала,

І помолилась в перший раз

За нас розп'ятому.

І спас Тебе розп'ятий Син Марії.

І ти слова його живії

В живую душу прийняла.

І на торжища і в чертоги

Живого істинного Бога

Ти слово правди понесла...


М а р і я (в білому вбранні Божої Матері).

...Розп'ялась І їх униніє і страх

Твоя єдиная дитина! Розвіяла, мов ту полову,

А ти, спочинувши під тином, Своїм святим огненним
У Назарет отой пішла!.. словом!

...Одна-однісінька! Такий Ти дух святий свій пронесла

Талан твій латаний, небого! В їх душі вбогії! Хвала!

Брати його, ученики, І похвала тобі, Маріє!

Нетвердії, душеубогі, Мужі воспрянули святиє.

Катам на муку не дались, По всьому світу розійшлись,

Сховались, потім І іменем твойого Сина,

розійшлись, Твоєї скорбної Дитини,

І ти їх мусила збирати... Любов і правду рознесли

...І ти, великая в женах! По всьому світу.


^ Знову звучить мелодія пісні "Така її доля".

1-й в е д у ч и й. Десять років неволі-солдатчини перетерпів Тарас у сухих казахських степах, у ненависних казармах, але переконань своїх не змі­нив. "Караюсь, мучуся, але не каюсь", - таким бу­ло моральне кредо Шевченка.

У казематах батюшки-царя

Кайдани, шаленіючи, бряжчали,

Щоб заглушити пісню Кобзаря.

А пісня наростала у засланні,

А пісня грати розбивала вщент.

Правдивій пісні передзвін кайданів

То тільки звичний акомпанемент.

^ Виконується пісня "Зоре моя вечірняя".

2-й ведучий. У далекому Казахстані він жив єдино Україною, її долею, горем свого поневоле­ного люду.


Шевченко.

Чигрине, Чигрине, Уродила рута... рута...

Все на світі гине, Волі нашої отрута.

І святая твоя слава,

Як пилина, лине А я, юродивий, на твоїх руїнах

За вітрами холодними, Марно сльози трачу;

В хмарі пропадає. заснула Вкраїна,

Над землею летять літа, Бур'яном укрилась,
Дніпро висихає, цвіллю зацвіла,

Розсипаються могили, В калюжі, в болоті серце

Високі могили - прогноїла

Твоя слава... і про тебе, І в дупло холодне гадюк
Старче малосилий, напустила,

Ніхто й слова не промовить, А дітям надію в степу оддала. Ніхто не покаже,

Де ти стояв. Чого стояв. Чигрине, Чигрине,

І на сміх не скаже!! Мій друже єдиний,

Проспав єси степи, ліси
За що ж боролись ми І всю Україну.

з ляхами? Спи ж, повитий жидовою,

За що ж ми різались Поки сонце встане,

з ордами? Поки тії недолітки

За що скородили списами Підростуть, гетьмани. Московські ребра??

Засівали, Спи, Чигрине, нехай гинуть
І рудою поливали... У ворога діти.

І шаблями скородили. Спи, гетьмане, поки встане

Що ж на ниві уродилось??! Правда на сім світі.


^ Звучить дума "Гетьмани", муз. М.Лисенка.

1-й ведучий.

Всі муки й злигодні зійшлись

В його селянське добре серце.

Хто краще нього знав, яка

Гірка й тяжка сльоза вдовина,

Чия давила нас рука,

Чия ганьба, чия провина,

Що Україна, як мара,

В чужому чорному лахмітті,

"Дітьми" зневажена, стара,

Ходила, жебрачи, по світі!

Хто краще нього знав ціну

Словам учених лицемірів!

Хто так у волю осяйну,

Як ранок, неминучу, вірив!

Він був пророк великий наш,

Знав таємницю слова-грому.

Він слово гостре, як палаш,

Подав народові свойому...


Шевченко.

Заросли шляхи тернами Оці думи?.. Боже милий!
На тую країну, ...Серце холоне,

Мабуть, я її навіки, Як подумаю, що, може,

Навіки покинув. Мене похоронять

Мабуть, мені не вернутись На чужині, - і ці думи
Ніколи додому? Зо мною сховають!..

Мабуть, мені доведеться І мене на Україні
Читати самому Ніхто не згадає!

^ Відходить на край сцени, слухає пісню "Лелеченьки" (сл. Д.Павличка, муз. О.БІлаша).

Шевченко (виходить на середину сцени).

А може, тихо за літами Сльозами тихо упадуть!

Слова, мережані сльозами, І покиває головою,

І долетять коли-небудь І буде плакати зо мною,

На Україну... і падуть, І, може, Господи, мене

Неначе роси над землею, В своїй молитві пом'яне!
На щире серце молодеє

1-й ведучий.У 1859 році Шевченко востаннє приїхав в Україну. Ходив кручами Канева, мріяв осе­литися біля свого улюбленого Дніпра. Не судилося.

По довгій неволі хотів тут віку дожити,

на княжій горі, над коханим своїм Дніпром.

Вже так натомився за краєм своїм тужити,

що вірші, здавалось, ридають уже під пером.

2-й ведучий.

Сльоза закипає. Душа посварилася з Богом.

А небо, а простір, а це під горою село!

І так же тут любо! Дніпро під самим порогом.

І тільки порога... порога чомусь не було...

1-й ведучий.

Отут, на руїнах княжого міста Родні,

над берегом чистим моєї святої ріки

на славі минулій стою у безславнім сьогодні,

з минулої слави дивлюсь у прийдешні віки!

2-й ведучий.

...О думи мої! І "Слепую" писав я, і "Тризну".

А вірші ридають... Отак і життя промине.

Будь прокляті всі, хто відняв у мене вітчизну!

Але у вітчизни ніхто не одніме мене.

^ Звучить пісня "Думи мої, думи мої...".


1-й ведучий. Хай і нині обпікає примерзлі наші душі вогонь слова безсмертного Тараса.

2-й ведучий. Хай воскресне пророк у душі кожного українця і пребуде в помислах та діяннях його задля добра України.

1-й ведучий. Це заради всіх нас, мертвих, живих, і ненарожденних земляків в Украйні і не в Украйні він, ридаючи, благав у Господа:

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило, І

на Украйні понеслось, І

на Україні святилось

Те слово, Божеє кадило,

Кадило істини...

Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широ­кий. ..".

Схожі:

Мінгстерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "А. С. Макаренко" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Мінгстерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Василь Сухомлинський" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Мінгстерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Софія Русова" Міністерства освіти І науки України
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Мінгстерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Мінгстерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Мінгстерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерству освіти І науки України Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської...
Мінгстерство освіти І науки україни iconПоложення про нагородження нагрудним знаком "Петро Могила" Міністерства освіти І науки України
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Мінгстерство освіти І науки україни iconРішення про нагородження Нагрудним знаком ухвалюється Колегією Міністерства освіти І науки України, затверджується наказом Міністра І публікується в газеті "Освіта України"
Міністерство освіти І науки Автономної Республіки Крим, управління освіти І науки обласних, Київської І севастопольської міських...
Мінгстерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний педагогічний університет імені м. П. Драгоманова інститут природничо-географічної освіти та екології
Міністерством освіти І науки України (лист №1/11 – 5039 від 03. 12. 2003 р.); програми Центру зовнішнього незалежного оцінювання...
Мінгстерство освіти І науки україни iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни
Міністерства освіти І науки України №1/11-6611 від 23. 12. 2004 р.) та програм для профільного навчання учнів 10–11 класів (рівень...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи