Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом icon

Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом




НазваРекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом
Сторінка15/21
Дата07.06.2012
Розмір4.52 Mb.
ТипДокументи
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21
^

2.2.2. Лікування анафілактичних реакцій



У лікуванні медикаментозної алергії використовуються основні принципи терапії алергічних захворювань.

У випадку виникнення алергії після прийому препарату всередину обов’язкова елімінація алергену з організму (промивання шлунка, очищення кишечнику, можливе застосування сорбентів для зменшення всмоктування ліків).

При нетяжких алергічних реакціях за участю гістаміну (анафілактоїдні реакції) призначають швидкодіючі антигістамінні препарати різних груп всередину: лоратадин (кларитин), акривастин (семпрекс), цетиризин (зиртек), астемізол (гісманал), ебастин (кестин) та ін.

При середньотяжких алергічних реакціях можливе парентеральне уведення антигістамінних препаратів: дифенгідраміну (димедролу), хлоропіраміну (супрастину), клемастину (тавегілу) та їх комбінації з перерахованими вище антигістамінними та антимедіаторними засобами. Прикладом може бути ципрогептадин (перитол), який є антигістамінним та антисеротоніновим засобом. За необхідності призначають глюкокортикоїди всередину чи парентерально.

При тяжких, загрозливих життю, алергічних реакціях - набряк гортані, бронхоспазм - уводять бронхорозширювальні препарати, системні глюкокортикоїди та ін. При розвитку анафілактичних реакцій 0,1-0,3 мл адреналіну розводять у 9 мл рочину натрію хлориду (від 1:100000 до 1:33000) з наступною інфузією протягом декількох хвилин; можливе повторне уведення у випадку відсутності чутливості, а також при стійкій гіпотензії (Мачарадзе Д.Ш., 2002).

Пропонується базова схема лікування анафілактичних реакцій (Нейко Є.М., Волошинський О.В., Тітов І.І., 2003):

    1. Адреналіну гідрохлорид 0,1%-0,5 мл в/м, за необхідності повторно через 20-30 хв у тих же дозах.

    2. Глюкокортикостероїди: преднізолон 30-60 мг або гідрокортизон 125-250 мг або дексаметазон 4-8 мг внутрішньовенно.

    3. -Амінокапронова кислота 5%-100 мл, в/в, краплинно.

    4. Еуфілін 2,4%-5-10 мл, в/в 3 рази на добу, повільно.

    5. Антигістамінні препарати в звичайних дозах парентерально (супрастин 2%-2 мл, піпольфен 2,5%-2 мл, тавегіл 2 мл, димедрол 1%-3-4 мл) і ентерально на вибір (телфаст по 1 капс. 1-2 рази на добу, перитол по 1 табл.

3 рази, тавегіл по 1 табл. 2 рази на добу тощо).

Під час наркозу за умови появи у хворого шкірних змін (плямиста висипка в ділянці передньої стінки грудної клітки, шиї, обличчя) без будь-яких інших ускладнень із боку дихання та гемодинаміки - можна обмежитися внутрішньовенним уведенням антигістамінних препаратів (1% димедрол - 2-3 мл, 1% супрастин - 2 мл), мінімальних доз гормонів (преднізолон - 30-60 мг, гідрокортизон - 25-50 мг). Зазвичай ці зміни зникають або під час наркозу, або наприкінці знеболення. Частіше локальна гіперемія шкіри проходить самостійно за умови припинення уведення того препарату, що, можливо, став причиною згаданих змін (елімінаційна проба). Важливою умовою ліквідації такої ситуації є адекватна підтримка гемодинаміки та дихання (не допускати навіть мінімальної гіпоксії !).

При набряку Квінке в/в уводять преднізолон (дорослим – 60-150 мг, дітям – з розрахунку 2 мг/кг). При генералізованій кропив’янці з набряком Квінке високоефективний бетаметазон (дипроспан у дозі 1-2 мл в/м), який складається з динатрію фосфату (забезпечує швидке досягнення ефекту) та дипропіонату бетаметазону (зумовлює пролонговану дію). При набряку Квінке для запобігання впливу гістаміну на тканини необхідно комбінувати антигістамінні препарати нового покоління (семпрекс, кларитин, кларотадин) з глюкокортикостероїдами.

На тлі премедикації та увідного наркозу може виникнути обструкція верхніх дихальних шляхів, причиною якої може бути набряк гортані. Такий розвиток епізоду підтверджує інспіраторний стридор, що, до речі, не виникає, доки не настане обструкція 80% просвіту верхніх дихальних шляхів. Необхідно зазначити, що його відсутність також мало про що говорить. Паралельно може спостерігатися набряк обличчя та шиї (набряк Квінке!), тахікардія, підвищення АТ, збудження. У такому випадку пріоритетним є термінове уведення відповідної дози міорелаксантів і термінова інтубація трахеї з переводом хворого на штучну вентиляцію легень чистим 100% киснем. За неможливості інтубації трахеї – термінова конікотомія! У випадку наростання небезпеки удушення – в трахею уводять через перснещитоподібну зв’язку товсту голку типу Дюфо й через неї подають кисень під тиском. Можливе розпилення 0,3 мл адреналіну 1:1000, розчиненого в 3 мл 0,9% ізотонічного розчину хлориду натрію через інтубаційну трубку; уведення антигістамінних, 10% альбуміну, гормонів (преднізолон по 1-3 мг/кг), сечогінних внутрішньовенно. За неможливості припинення операції подальше знеболення під строгим контролем дихання та гемодинаміки, стану шкіри. Наприкінці операції важливе значення має поступовий вихід хворого з наркозу, повне відновлення життєво важливих функцій організму, перехід на спонтанне дихання через інтубаційну трубку. Відсутність скарг з боку хворого на затруднене дихання, змін з боку шкіри, гемодинаміки та дихання протягом 30-60 хв після операції дає змогу провести екстубацію і перевести хворого в палату інтенсивної терапії. За мінімальної підозри на залишкові явища набряку – перевід у відділення інтенсивної терапії з інтубаційною трубкою і мішком Амбу, пролонгована ШВЛ за показаннями, подальша протинабрякова й антиалергічна терапія.

Грізним ускладненням є виникнення ларингоспазму та бронхіолоспазму після увідного наркозу (наприклад барбітуратами): спостерігається підсилене скорочення дихальних м’язів, участь в акті дихання допоміжних м’язів, включаючи м’язи, що розширюють ніздрі, втягування на вдиху міжреберних проміжків; різке зміщення трахеї донизу при кожній спробі вдиху; частковий ларингоспазм супроводжується високим свистячим звуком. Бронхіолоспазм призводить до розширення легень та гострої емфіземи. Ці патологічні зміни призводять до гіпоксії та гіперкапнії, що, у свою чергу, є причиною зростання вказаних змін. Приступають до термінової інгаляції чистим киснем через маску, інгаляційне уведення 2-агоністів та інших бронхолітичних та протизапальних препаратів (беродуалу, атровенту, вентоліну, пульмикорту) через небулайзер, терміново уводять деполяризуючі міорелаксанти у дозі 2 мг/кг (антидеполяризуючі міорелаксанти не тільки не ліквідовують бронхіолоспазм, але навіть підсилюють його!) з подальшою інтубацією трахеї. Через інтубаційну трубку можна увести адреналін (10 мл у розведенні 1:10000). Останній не тільки підсилює скоротливість міокарда, ЗПСО, має бронходилатуючу дію, але і зменшує руйнування тучних клітин (Леві Дж., 1990). Терапія не може продовжуватися більше 2-3 хвилин! За неможливості інтубації – термінова конікотомія і вдування чистого кисню через конікотомічну трубку. Підшкірно необхідно увести 0,3-0,5 мл адреналіну 1:1000, можливі повторні уведення через 5-10 хвилинні інтервали; можна увести 1-2 інгаляційні дози альбутеролу, сальбутамолу (або розпилення 2,5-5 мг препарату, розчиненого в 2-3 мл 0,9% хлориду натрію), еуспірану; доцільне болюсне уведення еуфіліну (амінофіліну) внутрішньовенно в початковій дозі 5-6 мг/кг, а потім інфузійно 0,5 мг/кг/год; глюкокортикоїдних гормонів (преднізолон у дозі 30 мг/кг), атропіну; у важких випадках підключають проведення фторотанового наркозу. За умови тяжкого бронхоспазму та гіпотонії можливе уведення адреналіну 1:10000 3 мл в/в.

Ф.Ліберман та Л.Кроуфорд (1986) радять уникати уведення адреналіну внутрішньовенно, оскільки такий спосіб уведення необхідно зарезервувати лиш для тих рідкісних випадків, коли у хворого спостерігається повна непритомність й безсумнівний серцево-судинний колапс.

При виникненні тяжкої анафілактичної реакції з порушенням гемодинаміки припускається використання підшкірного та внутрішньом’язового уведення адреналіну гідрохлориду 0,1% - 0,5 мл, за необхідності повторно через 20-30 хв у тих же дозах. При виникненні гіпотензії терапію починають відразу з внутрішньовенного уведення: первісна доза 1 мл 1:10000 - 100 мкг – уводиться повільно; потім переходять на інфузійне уведення з початковою швидкістю близько 0,02 мкг/кг/хв, за необхідності дозу збільшують до стабілізації гемодинаміки (Marx:Rosen’s Emergency Medicine: Concepts and Clinical Practice, 5th ed., 2002 Mosby, Inc.). Крім цього, доцільно уводити: глюкокортикоїди (преднізолон 30-60 мг, гідрокортизон 125-250 мг, дексаметазон 4-8 мг внутрішньовенно), -амінокапронова кислота 5%-100 мл, внутрішньовенно, краплинно; еуфілін 2,4% - 5-10 мл, внутрішньовенно 3 рази на добу, повільно; антигістамінні препарати в звичайних дозах парентерально (супрастин 2%-2 мл, піпольфен 2,5%-2 мл, тавегіл 2 мл, димедрол 1% - 3-4 мл), ентерально на вибір (телфаст по 1 капс. 1-2 рази на добу, перитол по 1 табл. 3 рази, тавегіл по 1 табл. 2 рази на добу тощо).

Як інфузійні середовища використовуються розчини кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рінгера-лактата) і колоїдів (гідроксіетилкрохмаль) (Middleton: Allergy: Principles and Practice, 5th ed., 1998 Mosby-Year Book, Inc.).

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   21

Схожі:

Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconЮ. В. Циркуляторні шоки в травматології рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни
Як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconМедичний інститут приступа Л. Н. Винниченко Л. Б. Пульмонологія
Рекомендовано центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconОсновні засади Болонського процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих медичних навчальних закладах
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconНавчальний посібник для студентів медичних вищих навчальних закладів та лікарів-інтернів
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconРобоча програма медсестринство в педіатрії
Медсестринство в педіатрії “для студентів спеціальності 110102 “Сестринська справа” вищих медичних навчальних закладів України I—ii...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом icon“затверджено”
Фармація” на базі програм для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю 110201...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом icon“затверджено”
Фармація” на базі програм для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю 110201...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconРобоча навчальна програма з психіатрії І наркології
Спеціальність: 110106 «Стоматологія»”, яка обговорена І схвалена комісією з напрямку «Медицина» Науково-методичної ради Міністерства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи