Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом icon

Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом




НазваРекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом
Сторінка9/21
Дата07.06.2012
Розмір4.52 Mb.
ТипДокументи
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

^ Таблиця 31

Синдроми порушення імунітету



Синдроми

Показники імунограми

Варіант норми

коливання показників імунограми в межах 10-15%

Зниження природної

резистентності

зниження рівня лейкоцитів, БАС, ФАЛ, НСТ,титру комплемента

Зниження показників

В-ланки

зниження рівня Вл, імуноглобулінів основних класів, титру гетерофільних аглютинінів

Зниження показників Т-ланки лімфоцитів

зниження рівня Тл, Т-хелперів і Т-супресорів (Е-РУК, теофілін-резистентних і чутливих лімфоцитів)

Імунорегуляторні порушення

дисоціація показників Тл:Вл (34) і Тх:Тс (13)

Ознаки алергії

зниження Тл, підвищення Вл, Тх:Тс3, рівень IgE175 МЕ, позитивні тести ГНТ або ГЧСТ

Ознаки автоалергії

зниження Тл, ФАЛ, ріст ЦІК, Тх:Тс3, позитивні тести ГНТ або ГЧСТ з тканинними антигенами

Порушення функції лімфоцитів

зниження РБТЛ, ІМЛ з ФГА, іншими антигенами

Комбіновані порушення

поєднані зміни з приблизно рівноцінними дефектами

гістаміну базофілами, тест на дегрануляцію базофілів, радіоімунологічний тест. РАСТ високо специфічний метод, проте чутливість становить 50-60%; ФЗІСТ чутливий на 87%, але специфічний тільки на 66%. Для встановлення точного діагнозу необхідно виконати проби двічі.

Проблема діагностики алергії залишається актуальною темою. Ні один із представлених монометодів, які використовує лікар-клініцист для діагностики алергії, не може повністю задовольнити його. Це не тільки тому, що вони розроблені для одного або декількох препаратів, але і тому, що пов’язані переважно з одним типом алергічних реакцій, частіше негайним () або сповільненим (V). Багатоплановість алергічних ускладнень, часте нашарування неспецифічних проявів токсичного або іншого порядку вимагають комплексного підходу до вирішення цього питання. При негайних алергічних реакціях більшість методів не можуть бути використані через брак часу. Реакції , та V типів трапляються частіше. Наприклад, при сповільненому типі проявляється третина випадків медикаментозної алергії, інші зумовлені і типом. Практичний досвід показує, що частіше у хворих трапляються змішані реакції. Крім того, інтереси хворого вимагають застосовувати методи діагностики ще до лікування.

^ Таблиця 32


Диференціальна діагностика істинних та псевдоалергічних

реакцій


Перелік показників

ІАР

ПАР

Обтяжлива спадковість з алергії (атопії)

+

-

Наявність реакцій на неспецифічні фактори (холод, тепло і т.п.)

-

+

Позитивні шкірні тести

+

-

Виявлення специфічних антитіл або сенсибілізованих лімфоцитів

+

-

Дозова залежність

-

+

Наявність в анамнезі реакцій на пеніцилін, вакцини, сироватки

+

-

Наявність в анамнезі реакцій на йод, декстрани, новокаїн та ін.

-

+


Особливості специфічної діагностики медикаментозної алергії (Астаф’єва Н.Г., Горячкіна Л.О., 2000):

  • шкірні проби при діагностиці медикаментозної алергії мають обмежене застосування за умови застосування стандартизованих лікарських алергенів (зараз розроблені шкірні тести з міорелаксантами, місцевими анестетиками (“cainic” allergy), бензилпеніцилоїлполілізином, інсуліном, туберкулостатиками, антиконвульсантами, глюкокортикостероїдами; для більшості інших лікарських препаратів вони ненадійні і можуть бути небезпечними;

  • аплікаційні шкірні проби використовуються при ідентифікації лікарського алергену, що викликає контактний дерматит; проби ставлять у безсимптомний період;

  • провокаційна проба найбільш часто використовується з ацетилсаліциловою кислотою у хворих на бронхіальну астму; в інших випадках провокація алергічних реакцій для підтвердження їх зв’язку з певним медикаментом пов’язана з ризиком і рідко буває виправданою;

  • лабораторні тести при медикаментозній алергії мають допоміжне значення; до патогенетично обгрунтованих методів лабораторної діагностики слід віднести: визначення алергенспецифічних імуноглобулінів за допомогою радіоалергосорбентного тесту й імуноферментного аналізу, тести стимуляції Т-клітин (бласттрансформація лімфоцитів або включення тіамідину у відповідь на вплив специфічного антигену), тести звільнення гістаміну з базофільних та інших лейкоцитів у контрольованих умовах, визначення гістаміну і триптази в плазмі крові, реакції активації комплементу, визначення цитокінів після провокації, реакції еозинофільних гранулоцитів, тести проникливості судин;

  • негативні результати будь-якого лабораторного тесту не виключають медикаментозної алергії, а позитивний тест не є незаперечним її доказом;

  • не рекомендується застосовувати для діагностики медикаментозної алергії незатверджені, патогенетично не обґрунтовані, недоведені методи, такі, як електроакупунктура, прикладна кінезіологія, методи біорезонансу.

^ Діагностику медикаментозної алергії більшість авторів рекомендують проводити наступним чином:

1-й етап. Поряд з інформацією про клінічний стан хворого (з історії хвороби, при контакті з лікарем та хворим) збирають докладний алергологічний анамнез, що дозволяє запідозрити (!) схильність до алергії і визначити препарати для використання на наступному етапі. У цей список повинні входити препарати, що мають як діагностичне, так і прогностичне значення, з метою подальшої терапії.

2-й етап. На цьому етапі можливе проведення шкірних проб (ротаційний тест уколом!); здійснення назального провокаційного методу; оцінка імунологічного статусу хворого за тестами і частково рівня (визначення Т- і В-лімфоцитів, фагоцитозу нейтрофілів, міграційної та секреторної активності гранулоцитів і мононуклеарів у реакції гальмування міграції лейкоцитів із фітогемаглютиніном, концентрацій IgA, IgG, IgE, IgM, титру комплементу в реакції 50% гемолізу, циркулюючих імунних комплексів, антистрептолізину О). Крім того, необхідно знати про бактеріо- та вірусоносійство.

3-й етап. Рекомендується виконання методів хімічних еритрограм, РАЛ, гальмування міграції лейкоцитів, визначення специфічних антитіл та інших доступних методів. Цей етап є ведучим, оскільки висновки та рекомендації базуються переважно за результатами специфічної діагностики. Визначається етіологічний діагноз та перелік несприйнятних препаратів.

4-й етап. Це аналіз всіх даних, отриманих на попередніх етапах, що дозволяє зробити загальний висновок про стан організму в момент дослідження і виробити відповідні рекомендації (відмова від певних препаратів, заміна на інші тощо).

5-й етап. Перевірка ефективності вироблених рекомендацій у процесі лікування. Пильність лікаря під час проведення знеболення. Це, так звана, інформація “зворотного зв’язку”.

Федосеева В.Н. и соавт., 2006, виділяють наступні критерії алергопатологічних станів.

I. ^ Генетичні критерії. Алергічні захворювання (особливо атопічні) або нахил до них можуть мати спадковий характер. Цей факт дозволяє зробити попереднє заключення з приводу форми алергічного захворювання і припустити можливий спектр алергенів, що спричинив це захворювання. Збираючи сімейний анамнез, можна запідозрити наявність сенсибілізації, оцінити ступінь ризику виникнення і виявити значну частоту випадків алергічних захворювань у сім’ях. Показник частоти випадків сімейного алергічного риніту коливається від 30 до 80%. Аналіз родоводів хворих на бронхіальну астму виявляє спадковий нахил до алергічних захворювань в 55,3%. Коли в сім’ї хворий один із батьків або брати і сестри, вірогідність захворіти в дитини становить 20-40%. У випадку ж, коли алергічними захворюваннями страждають обидва батьки, то вона досягає 50-80%. Антигени системи гістосумісності (система HLA) В13, ВW21, ВW35 достовірно частіше трапляються у хворих на бронхіальну астму, підвищуючи ризик її виникнення у власників цих антигенів.

II. Імунологічні критерії. Дія генетичних факторів може бути реалізована при готовності організму до продукції IgE в процесі імунної відповіді на певний алерген. У зв’язку з цим визначення радіосорбентним тестом (РІСТ) концентрації в крові загального IgE дозволяє своєчасно виділити групу ризику того чи іншого алергічного захворювання, може бути вирішальним критерієм стану хворого. Рівень IgE вище 20 МО/мл розцінюється як ознака можливого атопічного захворювання в дорослому стані. Важливим критерієм оцінки алергопатологічного стану може бути співвідношення специфічного та загального рівня IgE. Цей показник може вказувати на наявність сенсибілізації в пацієнта. Останні досліження свідчать, що алергічні захворювання розвиваються в результаті зриву імунорегулюючих механізмів і представляють собою не що інше як вторинний імунодефіцитиний стан, зумовлений перш за все дефектом Т-клітинної ланки імунітету. Тому одним із важливих допоміжних критеріїв алергопатології, що відображає стан імунної системи, є комплексне визначення стану різних ланок імунної системи в тестах першого і другого рівня.

III. ^ Патофізіологічні (функціональні) критерії. Шкірні тести є ідентифікаторами не тільки клінічних проявів алергії, але і субклінічних (прихованих), тобто, показником латентної сенсибілізації. Позитивні результати шкірних проб доводять факт сенсибілізації. Провокаційні тести, як більш достовірний діагностичний критерій, повинні виконуватися дуже обережно і за умови відсутності кореляції між даними анамнезу та шкірного тестування. Важливими допоміжними методами встановлення сенсибілізації є: тест Шеллі (дегрануляція базофілів) та реакція дегрануляції тучних клітин, які мають часто кореляцію з шкірними тестами. Проте до основних методів лабораторної діагностики алергопатології відносять радіоалергосорбентний тест (РАСТ) та імуноферментний аналіз (ІФА) по визначенню специфічних IgE-антитіл. Необхідно зазначити, що основою розвитку алергічних захворювань стають уроджені та біологічні дефекти. Так, зі станом атопії пов’язано зниження активності ?-адренорецепторів. Клінічні спостереження свідчать про те, що порушення функції вегетативної нервової системи виявляються як у хворих на алергію, так і в здорових, що є їх родичами. Показники функціонального стану вегетативної нервової системи змінені у 80% хворих і характеризуються підвищенням тонусу парасимпатичного відділу та спотвореною реакцією на адреналін. Одним із важливих уроджених та набутих дефектів, що веде до розвитку бронхіальної астми, є підвищена чутливість бронхів до біологічно активних речовин (гістаміну, ацетилхоліну). Використання проб з інгаляцією ацетилхоліну та інших симпатоміметиків у пацієнтів з ознаками загрози виникнення бронхіальної астми виявляє змінену реактивність бронхів більше ніж у 50% досліджених і прихований бронхоспазм у 77%. Важливим і найбільш постійним критерієм алергопатології є гістамінопектична активність сироватки, здатної зв’язувати вільний гістамін (гістамінопексія). У нормі гістамінопектична активність сироватки складає 10-24 мкг/мл. При алергії цей показник значно знижений або повністю відсутній.

IV. ^ Специфічні (алергологічні) критерії. Аналіз даних щодо вираженості схильності до алергії з урахуванням приведених критеріїв дозволяє спрогнозувати можливість розвитку стану сенсибілізації у досліджуваного, підтверджує алергічну природу процесу, проте основним критерієм, що дає інформацію про етіологію алергічного захворювання в кожному конкретному випадку, служить реакція антиген-антитіло, що лежить в основі алергологічних тестів – тестів специфічної діагностики алергологічних захворювань. Це – комплекс методів, що включає шкірні та елімінаційні проби, алергологічні тести in vitro (РАСТ, тест Шеллі, РДТК, дослідження на ізольованих органах). Мета використання цих методів – ідентифікація алергенів, підвищена чутливість до яких лежить в основі алергопатології.

Отже, у будь-якому випадку встановлення факту схильності хворого до алергії базується на інтегральному підході до індивідуальної оцінки особливостей стану хворого, його імунної системи і дає змогу мати достатньо інформації для відповідної медикаментозної корекції (адекватна імунотерапія) та мінімізації можливих побічних явищ після її застосування.


Питання для самоконтролю:

1. Що таке небажані ефекти медикаментозних засобів?

2. Які типи небажаних реакцій розрізняють?

3. Які типи небажаних реакцій на ліки можуть спостерігатися залежно від індивідуальної чутливості пацієнтів?

4. Які небажані реакції на ліки спостерігаються в чутливих пацієнтів?

5. Які три наслідки виникають в організмі при потраплянні речовин із сторонньою генетичною інформацією?

6. Що таке імунітет?

7. Які бувають антигени?

8. Клітини та молекули імунної системи.

9. Як розвивається імунна відповідь?

10. Що таке імунологічна толерантність?

11. Що таке алергія?

12. Який загальний розвиток алергічної реакції?

13. Які типи алергічних реакцій розрізняють?

14. Що таке реакції гіперчутливості негайного типу?

15. Що таке псевдоалергічна реакція?

16. Чим викликається медикаментозна алергія?

17. Які фактори сприяють розвитку медикаментозної алергії?

18. Причини розвитку перехресних алергічних реакцій.

19. Клініка алергічної реакції.

20. Диференціальна діагностика ІАР та ПАР.


2. Спеціальна частина

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

Схожі:

Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconЮ. В. Циркуляторні шоки в травматології рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни
Як навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconМедичний інститут приступа Л. Н. Винниченко Л. Б. Пульмонологія
Рекомендовано центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconОсновні засади Болонського процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих медичних навчальних закладах
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconНавчальний посібник для студентів медичних вищих навчальних закладів та лікарів-інтернів
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconНавчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації
Рекомендовано центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти моз україни як навчальний посібник для студентів вищих медичних...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconРобоча програма медсестринство в педіатрії
Медсестринство в педіатрії “для студентів спеціальності 110102 “Сестринська справа” вищих медичних навчальних закладів України I—ii...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом icon“затверджено”
Фармація” на базі програм для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю 110201...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом icon“затверджено”
Фармація” на базі програм для вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації за спеціальністю 110201...
Рекомендовано ббк54. 5+54. 1 Центральним методичним кабінетом iconРобоча навчальна програма з психіатрії І наркології
Спеціальність: 110106 «Стоматологія»”, яка обговорена І схвалена комісією з напрямку «Медицина» Науково-методичної ради Міністерства...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи