Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте icon

Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте




НазваПрочитавши цей розділ, ви зрозумієте
Сторінка1/4
Дата23.06.2012
Розмір0.64 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

Розділ 2. СУТНІСТЬ ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ


2.1. Визначення економічного ризику

Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте:


► з яких причин у діяльності підприємств виникає ризик;

► в чому полягає об`єктивність і суб`єктивність ризику;

► чим характеризується ризикова ситуація;

► що включає в себе поняття “ризик”, “господарський ризик,” “економічний ризик”;

► чим вимірюється в абсолютному і відносному вираженні ризик;

► які види втрат може понести підприємство;

► які виділяються зони для характеристики ризику;

► що таке крива ризику;

► що таке причини і фактори господарського ризику;

► як класифікуються ризики.

Як було сказано у розділі 1, законодавчо встановлено, що підприємницька діяльність є ризиковою, тобто дії учасників підприємництва в умовах ринкових відносин не можуть бути з певною визначеністю розраховані та здійснені .

Формування ринку і ринкової інфраструктури, нових механізмів встановлення господарських зв’язків, розвитку підприємництва, зростання конкуренції вимагають поглиблення теорії ризику, методів його оцінювання та регулювання на всіх рівнях господарювання: державному, регіональному, місцевому, галузевому, а також підприємства, цеха, дільниці незалежно від форми власності.

Не можна сказати, що у вітчизняній економіці проблема ризику нова. Однак відношення до ризику тут завжди було суперечливим і неоднозначним.

У 20-ті роки поняття “ризик “ було нормативно закріплено в деяких законодавчих актах стосовно виробничої та раціоналізаторської діяльності. До середини 30-х років категорію “ризик“ визначають як “буржуазну”. З ідеологічної точки зору категорія “ризик” ніяк не поєднувалася з плановим характером розвитку економіки. Тому оголошувалися неприйнятними соціалістичною системою дослідження та розробки з питань аналізу ризику. Ігнорування проблем ризику в економіці досягло такого ступеня, що цю категорію навіть не відображали в енциклопедичних словниках того часу. Вважалося, що соціалістична плановість і ризик - явища несумісні. Таким чином, важлива економічна категорія на багато десятиріч майже зникла з поля зору науки й практики управління економікою.

Посилення інтересу до ризику в господарській діяльності пов`язано з проведенням економічної реформи. Господарське середовище стає все більш ринковим, вносить в діяльність підприємств невизначеність, розширює зони ризикових ситуацій.

У вітчизняній економічній науці й практиці господарювання поступово формується термінологічна база теорії ризиків. Важливою проблемою є розробка методик стосовно оцінки ризику в різних сферах економічної діяльності та менеджменту ризику .

Поняття ризику використовується в різних науках: право розглядає ризик у зв`язку з його правомірністю, теорія катастроф застосовує цей термін для опису аварій, стихійних лих та ін., тобто в кожній з наук вивчення ризику ґрунтується на предметі дослідження даної науки. Аналіз економічної літератури з проблем ризику [2,6,8,10,13,22,29,31] дозволяє виявити основні моменти, що є характерними для ризикової ситуації:

 випадковий характер подій;

 наявність альтернативних рішень;

 відомі або можна визначити ймовірності результатів та самі очікувані результати;

 ймовірність виникнення збитків;

 ймовірність одержання додаткового прибутку.

Таким чином, категорію Ризик” можна визначити як небезпеку потенційно можливої втрати ресурсів або недодержання доходів у порівнянні з варіантом, що розрахований на раціональне використання ресурсів у даному виді діяльності.

Коротко можна сказати, що ризик - можлива небезпека втрат.

Відносно господарської діяльності господарський ризик підприємства - загроза того, що підприємство понесе втрати у вигляді додаткових витрат або отримає доходи нижче тих, на які воно розраховувало.

Взагалі господарський ризик - це ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів та послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

Підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу. Тому для підприємницької діяльності поняття “підприємницький ризик” і “господарський ризик” збігаються. Однак у ринковій економіці існують такі види діяльності, які не мають підприємницького характеру. Це перш за все благодійні товариства. Ризик їх діяльності не має підприємницького характеру. Тому, вивчаючи діяльність непідприємницьких суб`єктів господарювання, слід використовувати поняття “господарський ризик” або економічний ризик.

Далі у цьому посібнику йдеться про господарський ризик у підприємницькій діяльності, тобто про підприємницький ризик. У літературі з теорії ризику для конкретизації господарського ризику застосовується поняття “економічний ризик”. При цьому визначається економічний ризик як об`єктивно – суб`єктивна категорія в діяльності суб`єктів господарювання, пов`язана з подоланням невизначеності й конфліктності у ситуації неминучого вибору й відображає ступінь відхилення від цілей, очікуваного (бажаного) результату, міру невдачі, збитків з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, за наявності прямих та зворотних зв`язків [6]. Існує також визначення економічного ризику як діяльності суб`єктів господарського життя, що пов`язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдач та відхилень від мети на основі кількісного аналізу систем та операцій в кожному з аналізованих варіантів [8]. До цих визначень економічного ризику треба ще додати трактування самих термінів “господарський”, “економічний”. У “Короткому тлумачному словнику української мови” [15] економіка пояснюється як господарське життя, а тому господарський ризик і економічний ризик – це синоніми. Господарський ризик виконує в підприємницькій діяльності певні функції. В економічній літературі виділяють такі функції ризику.


ФУНКЦІЇ -інноваційна;

ГОСПОДАРСЬКОГО -регулятивна;

РИЗИКУ -захисна;

-аналітична.


Інноваційну функцію господарський ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємством. У міжнародній господарській практиці вже є досвід інноваційного ризикового господарювання. Більшість фірм, компаній досягають успіху, стають конкурентноздатними завдяки інноваційній економічній діяльності, яка завжди пов’язана з ризиком.

Саме ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, а від нього виграють і виробник, і споживач, і суспільство в цілому.

^ Регулятивна функці має суперечливий характер і виступає у двох формах: конструктивній і деструктивній. Конструктивна форма виявляється в тому, що спроможність ризикувати - один з шляхів успішної діяльності в ринковій економіці. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб’єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації. У цьому випадку ризик виступає у вигляді дестабілізуючого фактора.

^ Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для господарника ризик - природний стан, то нормальним повинно бути і терпиме ставлення до невдач. Заповзятливим господарникам потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають в разі невдачі покарання і стимулюють виправданий ризик. Ймовірність помилки слід розцінювати як невід’ємний атрибут самостійності, а не як результат непрофесійної неспроможності. Мається на увазі помилка, що виявляється такою внаслідок ризику, який себе не виправдав, хоч і був розрахований.

^ Аналітична функція господарського ризику пов’язана з тим, що наявність ризику припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішень, у зв’язку з чим господарник у процесі прийняття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні й найменш ризикові. У залежності від конкретного змісту ризикової ситуації альтернативність має різний ступінь складності і вирішується різними засобами.

Отже, економічний ризик виконує конкретні функції і сприяє досягненню намічених завдань. Підприємець, працюючи в ринку, повинен не відмовляться від ризику взагалі, а вибирати ризикові рішення на основі об’єктивних критеріїв.


^ 2.2. Вимірювання ризику


У літературі з економіки, а також у практиці підприємницької діяльності зустрічаються такі терміни, як “високий ризик” або “низький ризик”. Чим визначається рівень ризику?

Будь-яка господарська діяльність пов’язана з витратами. При несприятливому збігу обставин ці витрати можуть збільшуватись, тобто з’являються додаткові витрати понад намічені. Це може призвести до зниження прибутку, доходу в порівнянні з очікуваними величинами. Саме відхилення фактичних даних показника прибутку від прогнозованого характеризує ступінь ризику. Це відхилення показників прибутку характеризує втрати або збитки підприємства.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат (збитків) у матеріально-речовинному або вартісному обчисленні.

Але слід зазначити, що одна і та ж випадкова подія може призвести до збільшення витрат у вигляді одного виду ресурсів і зменшення іншого, тобто поряд з підвищеними витратами одних ресурсів може мати місце економія інших. Тому важливим питанням в аналізі ризиків є аналіз та прогнозування можливих втрат ресурсів. При розрахунку загальних втрат треба враховувати як збільшення, так і економію ресурсів від непередбачених подій, а зробити це наперед не завжди можливо.

Таким чином, ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до втрат.

Втрати, що мають місце в господарській діяльності оцінюються при аналізі ризику їх розміром та ймовірністю появи. У теорії господарського ризику ці втрати класифікують на п’ять видів: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу та спеціальні види втрат  24.

^ Матеріальні втрати мають місце у випадках, не передбачених підприємницьким проектом, у вигляді додаткових затрат чи прямих втрат обладнання, майна, продукції, сировини, енергії та ін. Кожний вид матеріальних втрат оцінюють у фізичних одиницях маси, обсягу, площі, довжини або в штуках. Загальну величину матеріальних витрат оцінюють у вартісному вираженні. Для цього втрати у фізичних одиницях переводять у вартісне вимірювання, помножуючи їх на ціну одиниці відповідного матеріального виду ресурсу.

^ Трудові втрати - це втрати робочого часу, зумовлені випадковими, непередбачуваними обставинами. Їх вимірюють у людино-годинах, людино-днях або просто годинах робочого часу та переводять у вартісне вираження, помножуючи, наприклад, людино-години на вартість одного часу.

^ Фінансові втрати мають місце при наявності прямих грошових збитків, які пов’язані з перевитратою грошей, непередбачуваними виплатами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою цінних паперів. Фінансові втрати виявляються під час недоодержання грошей з тих джерел, звідки вони повинні були надійти. Особливий вид грошових збитків пов’язаний з інфляцією, зміною валютного курсу національної валюти. Поряд з безповоротними можуть мати місце тимчасові втрати, зумовлені заморожуванням рахунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

^ Втрати часу існують тоді, коли процес господарської діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годинах, днях, тижнях, місяцях затримки в одержанні запланованого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісне вимірювання, необхідно встановити, до яких втрат прибутку від господарської діяльності здатні призвести випадкові втрати часу.

^ Спеціальні види втрат виявляються у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємства, а також внаслідок інших подій, що мають несприятливі соціальні та морально-психологічні наслідки. Спеціальні види втрат важко оцінюються в кількісному і тим більше у вартісному вираженні.

Для кожного виду втрат оцінку ймовірності їх виникнення та величину слід виконувати для конкретного відрізку часу: місяця, року, терміну здійснення діяльності і т. ін.

Виходячи із загальної оцінки розмірів ймовірних втрат, їх треба розподіляти на визначальні й другорядні. Виконуючи кількісну оцінку господарського ризику, другорядні втрати можна виключити. Говорячи про втрати, що призводять до ризику, необхідно брати до уваги лише випадкові втрати, що не піддаються прямому розрахунку і не враховані в плані. Якщо втрати можна заздалегідь передбачити і вони не є випадковими, то їх треба розглядати не як втрати, а як неминучі витрати і включати до розрахункової калькуляції.

Втрати можна класифікувати за видами підприємницької діяльності: виробничі, комерційні, фінансові 24.

Для виробничого підприємництва характерні такі втрати :


^ Зниження запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок зниження продуктивності праці, простоїв устаткування чи недовикористання виробничих потужностей, відсутності необхідної кількості сировини, підвищення відсотку браку призводить до зменшення виручки ( В ). Ймовірні втрати у вартісному виразі визначаються так:

 В =  О · Ц , (2.1) де О - ймовірне зниження обсягів виробництва продукції;

Ц - ціна реалізації одиниці обсягу продукції.


Зниження цін, за якими намічалася реалізація продукції, у зв’язку з погіршенням її якості, несприятливими змінами ринкової кон’юнктури, падінням попиту чи ціновою реформою призводить до зменшення виручки ( В):

В = Ц · О , ( 2.2) де Ц - ймовірне зниження ціни реалізації одиниці обсягу продукції;

О - запланований обсяг реалізації продукції.


Підвищення матеріальних витрат, що зумовлено перевитратою матеріалів, сировини, палива, енергії, призводять до імовірних втрат прибутку ( В):

В = Мi · Цi , (2.3) де Мi - імовірні перевитрати і-того виду матеріальних ресурсів;

Цi - ціна одиниці і-того виду матеріальних ресурсів.


Інше підвищення витрат може мати місце за рахунок транспортних витрат, підвищених торговельних витрат, накладних та інших побічних витрат.

Перевитрати запланованого фонду оплати праці призводить до втрат або за рахунок перевищення наміченої чисельності, або внаслідок більш високої, ніж планувалося, заробітної плати.

Оплата підвищених відрахунків і податків може мати місце, якщо в процесі здійснення підприємницького проекту ставки відрахунків і податків змінюються в небажану сторону.

У виробничому підприємництві можливі втрати у вигляді штрафів, витрат через стихійні лиха , епідемії.


Для комерційного підприємництва характерні такі втрати:

Несприятлива зміна (підвищення) закупівельної ціни на товар, що не враховано у підприємницькому проекті, призводить до ймовірних втрат ( В):

В = Ц · О , (2.4) де Ц - ймовірне підвищення закупівельної ціни;

О - обсяг закупівлі товару у фізичному вимірюванні.

Непередбачене зниження обсягу закупівлі товару в порівнянні з запланованим викликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Якщо внаслідок цього пропорційно знижуються витрати і доходи, то імовірні втрати (В) у вартісному вираженні визначаються так:

В = О · n , (2.5)

де О - зниження обсягу закупівлі товару у фізичному вимірюванні;

n - розмір прибутку, що припадає на одиницю обсягу реалізації товару.

Але у загальних витратах існує частина так званих умовно постійних витрат, які прямо не залежать від обсягів комерційних операцій. Тоді втрати будуть ще більшими, тому що зростуть витрати на одиницю обсягу реалізації товару. Якщо це зростання перевищить розрахунковий прибуток на одиницю товару, то може бути так, що операція виявиться взагалі нерентабельною, тобто ризик буде вищим за припустимий.

Втрати товару під час товарообороту (транспортування, зберігання) чи втрати якості, споживчої цінності товару призводить до зниження його вартості. Ці втрати (В) можуть завдати збитків, рівень яких оцінюється таким чином:

В = О · Ц (2.6)

або В = Оз · Ц , (2.7)

де О - зниження обсягу товару, яке дорівнює обсягу втраченого товару у фізичному вимірюванні;

Ц - закупівельна ціна товару;

Оз- зіпсований обсяг товару у фізичному вимірюванні;

Ц - зниження ціни реалізації зіпсованого товару.


Перевищення витрат обороту у порівнянні із запланованими через причин непередбачених додаткових витрат, штрафів, мита, відрахунків призводить до зниження виручки, прибутку в обсязі цих перевищень.


Зниження ціни реалізації товару у порівнянні з проектною викликає втрати ( В):

В = Ц · О , (2.8)

де Ц - зниження ціни реалізації товару;

О - обсяг реалізації товару у фізичному вимірюванні.


Зниження обсягу реалізації товару, обумовлене непрогнозованим падінням попиту чи необхідності в товарі, витісненням його конкуруючими товарами, обмеженнями на продаж призводить до втрат виручки, прибутку (В):

В = О · Ц , (2.9)

де О - зниження обсягу реалізації товару;

Ц - ціна реалізації товару.


Фінансове підприємництво можна характеризувати як комерційне, але у ролі товару тут виступають цінні папери чи валюта. Тому перелік можливих втрат у ньому той самий, що й у комерційному з урахуванням специфіки товару. Оцінюючи втрати в цьому виді підприємництва, слід також враховувати такі чинники, як неплатоспроможність одного з агентів фінансової операції, зміна курсу грошей, валюти та цінних паперів, обмеження на валютні операції тощо 6,24.

В оцінці підприємницького ризику значну роль відіграє фактор часу. Слід мати на увазі, що величина ймовірних втрат залежить від часу і ця залежність виявляється таким чином 24. Перш за все, ризик пов’язан з тривалістю здійснення підприємницького проекту. Тому, оцінюючи ризик на всьому періоді, треба виконати оцінку також по місяцях, рокам або інших часових відрізках загального періоду підприємництва.

По-друге, міра ризику, ймовірність втрат може змінюватись з часом у зв’язку із змінами умов реалізації підприємницького задуму. Остання обставина приводить до необхідності розрізняти проектний і поточний (теперішній) ризик. Проектний ризик оцінюється на стадії підготовки до здійснення проекту, у процесі первинних розрахунків та обґрунтуванні доцільності проведення підприємницького задуму в життя. Поточний ризик оцінюється у процесі реалізації підприємницького проекту.

Умови здійснення підприємницької діяльності можуть змінюватися, і при несприятливих обставинах поточний ризик може перевищити найбільше значення. За таких обставин виникає необхідність прийняти управлінські рішення щодо припинення підприємницького проекту або захисту від катастрофічного для підприємця ризику.


^ 2.3. Показники ризику


Кількісні значення економічного ризику обчислюють як в абсолютних, так і у відносних величинах.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися сподіваною величиною можливих втрат, якщо вони піддаються такому виміру.

У відносному вираженні ризик визначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої бази, за яку найзручніше приймати майно підприємства або загальні витрати ресурсів на даний вид підприємницької діяльності, або ж очікуваний прибуток від даної діяльності, або вартість основних фондів та оборотних засобів.

Але економічний ризик - це ймовірна категорія, а тому найбільш обґрунтованим є вимір його як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Тобто при оцінці ризику потрібно б установлювати для кожного абсолютного чи відносного значення величини можливих втрат відповідну ймовірність виникнення такої величини. Побудова такої таблиці у підприємницької практиці - дуже непросте завдання. Тому частіше на практиці обмежуються спрощеними підходами до оцінки ризику. Одним з таких підходів є побудова так званих зон ризику [24]. На рис.2.1 схематично зображені області або зони ризику залежно від величини втрат.


^ Виграш Втрати


(негативні витрати) Зона Зона Зона

Безризикова допустимого критичного катастрофічного

зона ризику ризику ризику


0 Розрахунковий Розрахункова Майновий Величи-

прибуток виручка стан на мож-

ливих

втрат
^

Рис.2.1- Схема зон ризику.



Область, у межах якої втрати не очікуються, називають безризиковою зоною, їй відповідають нульові або негативні втрати (перевищення розрахункового, тобто прогнозного рівня прибутку).

Під зоною допустимого ризику розуміють область, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, що дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.

^ Зона критичного ризику - це область, що характеризується можливістю втрат, які перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва, тобто суми витрат та прибутку.

Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується можливістю втрат, що можуть призвести до невідшкодованих втрат усіх коштів, які вкладені в підприємницьку справу. В останньому випадку підприємство не тільки не отримає ніяких доходів, але й понесе збитки, що дорівнюють всім витратам.

Крім критичного існує ще більш небезпечний ризик - це катастрофічний ризик. ^ Зона катастрофічного ризику - це область втрат, що за своєю величиною переважають критичний рівень, а за максимумом можуть досягти величини, яка дорівнює майновому стану підприємства. Катастрофічний ризик може призвести до банкрутства, закриття підприємства та розпродажу його майна. До категорії катастрофічного ризику відносять ( без залежності від майнових та грошових збитків) ризик, що пов’язаний з небезпекою життя людей або виникненням екологічних катастроф.

Найбільш повне уявлення про ризик дає так звана крива розподілу ймовірностей втрат, що уявляє собою графічне зображення залежності ймовірності втрат від їхнього рівня і показує, наскільки ймовірне виникнення тих або інших втрат.

Щоб встановити вид типової кривої ймовірностей втрат, спочатку розглядають показник прибутку як випадкову величину і будують криву розподілу ймовірностей одержання певного рівня прибутку (див. рис.2.2).

При побудові кривої розподілу ймовірностей одержання прибутку приймають такі припущення :

1.Найбільш ймовірним є одержання прибутку, що дорівнює розрахунковій величині ПРр. Ймовірність Вр одержання такого прибутку буде максимальна, а значення прибутку ПРр можна враховувати як математичне очікування прибутку. Імовірність одержання прибутку, що буде більш або менш розрахункового рівня, тим менша, чим більше такий прибуток буде відрізнятися від розрахункового рівня. Тобто значення ймовірностей відхилення від розрахункового прибутку монотонно убуває, коли зростають відхилення.

2. Втратами прибутку ПР враховують його зменшення в порівнянні з розрахунковою величиною ПРр. Якщо реальний прибуток буде дорівнювати ПР, то

ПР = ПРр - ПР (2.10 )

3. Ймовірність виключно великих втрат практично дорівнює нулю, тому що втрати мають верхню границю.

Звичайно, прийняті припущення можуть здаватися суперечливими, їх дійсно можна не додержуватися в усіх видах ризику, але взагалі вони правильно відображають загальні закономірності змін підприємницького ризику, виходячи з гіпотези, що прибуток як випадкова величина підпорядкований нормальному або близькому до нормального закону розподілу.

Спираючись на криву ймовірностей отримання прибутку, можна побудувати криву розподілу ймовірностей можливих втрат прибутку, котру і називають кривою ризику. Фактично це та ж крива, але перебудована в іншій системі координат ( див.рис. 2.2 ).

На кривій ризику виділяють декілька характерних точок, що відповідають ймовірностям певного рівня втрат (точки 1- 4 ).

Точка 1 ( ПР= 0, В=Вр ) визначається імовірністю нульових втрат прибутку. Відповідно до прийнятих припущень імовірність нульових втрат максимальна, але звичайно менша одиниці.

Точка 2 ( ПР= ПРр, В=Вд ) характеризується величиною можливих втрат, що дорівнює очікуваному прибутку, тобто повній втраті прибутку, імовірність якої - Вд. Точки 1, 2 є граничними, і визначають положення зони допустимого ризику.

Точка 3 ( ПР= Вр, В=Вкр ) відповідає величині втрат, що дорівнює розрахунковій виручці, ймовірність таких втрат Вкр. Точки 2, 3 визначають границі зони критичного ризику.

Точка 4 ( ПР= МС, В=Вкт ) характеризується втратами, що дорівнюють майновому стану підприємства, ймовірність котрих - Вкт. Між точками 3, 4 знаходиться зона катастрофічного ризику.

Втрати, що перевищують майновий стан підприємства, не розглядаються, бо їх не можна компенсувати.





В Ймовірність виникнення

даного рівня витрат прибутку

1,0

Вр


Вд Зона допус- 2 Зона критичного Зона катастрофічного

тимого ризику ризику ризику


3

Вкр


Вкт 4


0 ПРр Вр МС ПР

Розрахунковий Розрахункова Майновий Можливі

прибуток виручка стан втрати

прибутку

Рис.2.2 - Типова крива розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку.


Ймовірність певних рівнів втрат є важливим показником, за допомогою яких можна визначитися щодо ризику. Так, якщо ймовірність катастрофічної втрати виражається показником, що свідчить про відчутну загрозу втрат усього майна (наприклад, його значення дорівнює 0,2), то розумний підприємець відмовиться від такої справи, не піде на подібний ризик.

Таким чином, якщо при оцінці ризику підприємницької діяльності вдається побудувати не всю криву ймовірностей ризику, а тільки визначити чотири характерні точки: найбільш ймовірний рівень ризику та ймовірності допустимої, критичної, катастрофічної втрати, то задачу оцінки ризику можна вважати такою, що успішно вирішена. Значення цих показників достатнє, щоб у більшості випадків йти відкрито на обґрунтований ризик [24].

У процесі прийняття управлінських рішень про допустимість та доцільність ризику підприємцю треба оцінювати не стільки ймовірність певного рівня втрат, скільки ймовірність того, що втрати не перевищують деякий рівень. Це й буде основним показником ризику. Ймовірність того, що втрати не перевищують певний рівень, є показником надійності, впевненості. Звичайно, що показники ризику ї надійності підприємницької справи тісно пов’язані між собою.

Знання показників ризику Вр, Вд, Вкр, Вкт дозволяє виробити судження та прийняти рішення про здійснення підприємницького задуму. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення ( ймовірність ) показників допустимого, критичного й катастрофічного ризиків. Треба ще задати або прийняти граничні величини цих показників, вище яких вони не можуть бути, щоб не попасти в зону надмірного, несприятливого ризику. Граничні значення ймовірностей виникнення допустимого, критичного і катастрофічного ризику можна позначити відповідно Кд, Ккр, Ккт. Величини цих показників взагалі рекомендує прикладна теорія економічного ризику, але й сама людина - підприємець чи керівник підприємства вправі визначити граничні рівні ризику для себе або для підприємства. У [ ] пропонуються такі граничні значення показників ризику: Кд= 0,1 , Ккр= 0,01, Ккт= 0,001, тобто відповідно 10, 1 и 0,1 відсотку. Це означає, що не слід йти на підприємницьку угоду, якщо в десяти випадках із ста можна втратити прибуток, в одному випадку із ста - виручку і хоч би в одному випадку із тисячі - майно.

У [19] величина допустимого ризику діяльності будівельних підприємств пропонується вище, а саме Кд= 0,117.

Звичайно граничні рівні ризиків - це суб’єктивна думка, що базується на багатьох аргументах і буде змінюватись під їх впливом. Однак тут є і об’єктивна база, наприклад, економічний стан у країні або інші фактори ризиків.

Законодавчо сьогодні оговорюється лише рівень банківських ризиків, які ввійшли до переліку економічних нормативів, що приймаються на рівні Нацбанку України.

Таким чином, якщо є значення трьох показників ризику та критеріїв граничного ризику, то загальними умовами прийнятності виду діяльності, що аналізується, будуть такі:

1. Показник допустимого ризику не може перевищувати граничного значення (ВдКд).

2. Показник критичного ризику повинен бути менше, ніж гранична величина (ВкрКкр).

3.Показник катастрофічного ризику не може підніматися вище граничного рівня (Вкт  Ккт).


Можна зробити висновок, що головним в оцінці економічного ризику є вміння побудови кривої ймовірностей можливих втрат або хоча б зон і показників допустимого, критичного та катастрофічного ризику.

^ 2.4. Фактори виникнення ризику


Господарська діяльність завжди обтяжена ризиком. Він може бути меншим чи більшим, але зовсім уникнути його неможливо. Середовище діяльності господарюючих суб’єктів все більше стає ринковим, що вносить додаткові елементи невизначеності, розширює межі ризикованих ситуацій. За цих умов виникає невпевненість щодо отримання кінцевого результату, а, отже, зростає і ступінь ризику.

На рис.2.3 зображена узагальнена схема взаємозв’язків підприємства, а саме реальні й можливі його зв’язки з суб’єктами ринкової економіки 14.




Рис. 2.3 - Схема функціональних зв`язків підприємства.

Підприємство подано у вигляді точки перетину фінансових, матеріальних, кадрових та інформаційних потоків, що відображають виробництво продукції, використання сировини, матеріалів, обладнання, технології, фінансових ресурсів і т. ін.. Основні властивості соціально-економічного, географічного середовища відіграють роль фонових факторів, що збільшують або зменшують ризики взаємовідносин з іншими суб’єктами ринку.

Зовнішнє середовище перш за все визначається погодно-кліматичними умовами функціонування; соціально-демографічною ситуацією в регіоні; соціально-політичними факторами, від яких залежить ступінь орієнтації населення на виробничу працю та рівень соціального напруження; станом споживчого ринку як фону для формування регіональних потреб з продукції товарів широкого вжитку; рівнем життя населення; покупною здатність національної валюти, від чого залежить динаміка інфляції та інфляційних очікувань; загальним станом підприємницької активності, що характеризує схильність людей до підприємницької ініціативи.

Функціонування підприємництва з позиції дії зовнішніх факторів постійно знаходиться під загрозою погіршення результатів діяльності, тому що завжди можливе порушення необхідних регіональних, галузевих та міжгалузевих потоків. Такі порушення виникають через дію різних партнерів підприємства - постачальників, споживачів, інвесторів і т. ін.

До ризикових факторів слід відносити лише ті можливі зміни у вхідних та вихідних потоках, що неможливо заздалегідь та однозначно передбачити 14.

Оскільки ризик має об’єктивну основу через невизначеність зовнішнього середовища і суб’єктивну, через прийняття рішення конкретною людиною, то успіхи і невдачі в підприємницькій діяльності слід розглядати як взаємодію цілого ряду факторів. Одні з них являються зовнішніми по відношенню до господарюючого суб’єкта, а інші - внутрішніми 16.

^ Фактори, що складаються з показників внутрішньої діяльності підприємства, є внутрішніми. Параметри, що характеризують зовнішнє по відношенню до підприємства середовище, складають зовнішні фактори. В аналізі ризику в ринкових умовах господарювання особливе значення має розподіл факторів на керуючі (регульовані) та некеруючі (нерегульовані). Питання про керованість факторів ризику має значення в оцінці внутрішніх резервів та об’єктивних причин, що обумовлюють ризик.

Можна сказати, що під зовнішніми факторами розуміють ті умови, котрі підприємець не може змінити, але повинен враховувати, бо вони мають вплив на результат підприємницької діяльності.

На рис.2.4 зображені основні зовнішні фактори, що впливають на рівень економічного ризику. Важко виявити пріоритетність того чи іншого фактора, тому що вони зв’язані один з одним: зміна одного фактора може призвести до зміни інших, а тому їх вплив на рівень ризику взаємопов’язаний.

Кількість зовнішніх факторів ризику та їх перелік може змінюватися протягом часу. Розподіл факторів на дві групи - фактори прямого впливу та фактори непрямого впливу пов’язаний з тим, що безпосередньо впливають на рівень ризику фактори першої групи, тобто зміни законодавства, взаємовідносини з партнерами, конкуренція і т. ін. Фактори непрямого впливу, тобто політична обстановка, економічна обстановка, міжнародні події, стихійні лиха можуть не чинити (виявляти) прямої дії на рівень ризику, але сприяють його зміні.





Рис.2.4 - Схема зовнішніх факторів, що впливають на рівень ризику.


Розглянемо детальніше зовнішні фактори ризику.

^ Фактори прямого впливу. Українська економіка переходить до ринку, а це потребує реформування нормативно-законодавчої бази. Одним з принципів побудови системи оподаткування в Україні проголошено принцип стимулювання підприємницько-виробничої діяльності та інвестиційної активності. Але постійні зміни, доповнення, що вносять законодавчі органи до законів, позбавляють підприємців упевненості в надійності своєї діяльності. Рівень економічного ризику збільшують також високі ставки податків. Але ризик підприємницької діяльності збільшується перш за все через нестабільність податкового законодавства, ймовірність того, що ставки податків можуть змінитись, як правило, в бік зростання. Саме непередбаченість змін в законодавстві може збільшити ризик господарської діяльності.

Посилюють ступінь економічного ризику взаємовідносини з господарюючими партнерами, а саме порушення договірних зобов`язань, з одного боку, постачальниками, а з другого, замовника або покупця. Підприємство ризикує одержати замовлення на виготовлення та збут продукції, надання послуг неплатоспроможним покупцям. При цьому їх платоспроможність може виявитися у процесі виконання підприємством своїх обов’язків по виготовленню та постачанню, тобто коли виробник, постачальник вже зробили необхідні витрати, які не окупляться. У даному випадку підприємству доведеться шукати альтернативних партнерів та джерела покриття виникаючих заборгованостей, йти на додаткові витрати, відкладаючи таким чином одержання прибутку. Те саме трапляється і у випадку невиконання своїх зобов’язань постачальниками підприємства.

Виконання договірних зобов’язань у процесі господарської діяльності - один з найважливіших елементів господарських відносин, що визначають характер ділової етики між партнерами. Порушення ділових зобов`язань приводить до того, що підприємство несе втрати. Договірні зобов`язання не виконуються перш за все за термінами та якістю.

Однак часто договори не виконуються через незалежні від підприємця причини, а саме: складна економічна ситуація в країні, політична нестабільність, розірвання господарських зв’язків і т. ін. Однією з причин невиконання договірних обов’язків є недосконале законодавство у сфері договірних відносин.

Проблема неплатежів - також один з факторів, що посилює ризик для підприємств. У результаті неплатежів посилюється спад виробництва, виробничі потужності підприємств не завантажені повністю, зростає дебіторська заборгованість підприємства і т. ін. Банкротами можуть стати господарюючі суб’єкти, які потрапили в тяжке фінансове становище з причини неплатоспроможності своїх покупців, партнерів по спільному підприємницькому проекту.

Можливість затримки виконання партнерами поточних договірних обов’язків призводить до втрат, що пов’язані з порушенням графіка виконання робіт, платежів і одержання підприємством прибутку. Неплатоспроможність партнерів може виникнути, якщо вони:

 неспроможні виконати свої обов’язки через відсутність необхідних коштів, у тому числі внаслідок тяжкого фінансового становища;

 неспроможні виконати свої обов’язки через невиконання перед ними обов’язків контрагентами;

 неправомочні вступати у подібні договірні відносини;

 не мали й не мають наміру виконувати свої договірні зобов`язання;

 мають наміри в майбутньому змінити форму власності, але при цьому відсутня чітка правонаступність після перетворення взятих зобов’язань.

На рівень ризику впливає не тільки невиконання партнерами своїх зобов’язань, але й можливість виходу партнера із спільного проекту або спільного підприємства. У такому випадку, як правило, неминучі втрати.

Вплив на рівень економічного ризику законодавства та державних органів суперечливий. З одного боку, вони впорядковують діяльність підприємств, що є характерним для регульованої ринкової економіки. Кожне підприємство має свій статус, а саме це визначає, як вести свою діяльність, які податки сплачувати. Без знання норм податкового і фінансового права неможливо ефективно організувати і з успіхом здійснювати підприємницьку діяльність.

Але, з іншого боку, для законодавства, що регулює діяльність підприємств, характерна рухомість, а іноді й невизначеність. А це може призвести до неочікуваних змін умов господарювання, що створюють несприятливі обставини в діяльності підприємств, тобто збільшують рівень економічного ризику.

Ризик і конкуренція - це зв’язані між собою економічні категорії, що взаємно впливають одна на одну. Саме ризик включає господарюючий суб’єкт у систему відносин через конкурентну боротьбу. З іншого боку, конкуренція змушує шукати нові види діяльності, нові ринки збуту продукції, що підсилює економічний ризик. Тому саме конкуренція є одним з основних факторів, що впливають на рівень ризику підприємства. Успіх у конкурентній боротьбі сприяє лише тому, хто визначає нові потреби, виробляє нові товари та впроваджує нові технології. Таким чином, конкуренція створює механізм економічного змагання, змушує підприємців аналізувати свою економічну стратегію.

На силу конкурентної боротьби підприємств, які функціонують у ринковій економіці, впливають різні фактори. Перш за все боротьба посилюється при зростанні кількості конкуруючих одиниць - суб’єктів господарювання. Чим більше конкурентів на ринку, тим більша ймовірність нових стратегічних ініціатив.

Конкурентна боротьба також посилюється, якщо попит на товар, послуги зростає повільно, тому що підприємствам треба боротися за ринкову нішу. Ця боротьба стимулює появу нових стратегічних ідей, що спрямовані на завоювання споживачів товарів, послуг. Посилюється конкуренція і тоді, коли відмова від даного виду діяльності, тобто вихід з бізнесу обійдеться для господарюючого суб’єкта дорожче, ніж продовження конкурентної боротьби.

Щоб вистояти в конкурентній боротьбі, необхідно вивчати ринкових конкурентів, знати їх сильні й слабкі сторони і враховувати у своїй підприємницькій діяльності.

Ринок - це жорстока система, що може породжувати і такі негативні сторони життя, як корупція, рекет і т. ін. Вони також підсилюють рівень економічного ризику господарюючих в ринку суб’єктів. Створення сильної нормативно-законодавчої бази в країні може зменшити наслідки цих негативних моментів економічного ринкового середовища.

^ Фактори непрямого впливу на рівень ризику впливають не так помітно, як фактори прямого впливу. Однак їх дії на результати діяльності підприємств можуть бути дуже значними, а тому їх треба враховувати. Так, на результати підприємницької діяльності впливає економічна ситуація в країні, економічне становище галузі діяльності. Кон’юнктура ринкової економіки має тенденцію змінюватися циклічно. Високий рівень попиту замінюється періодами депресії, коли підприємству важко продавати вироблені товари за прийнятним цінами. Тому кризи в економіці країни призводять до зростання рівня економічного ризику підприємств.

Значний вплив на рівень ризику має рівень інфляції в країні. Інфляційні процеси підривають стимули економічного зростання, підвищення ефективності виробництва, знецінюють ресурси амортизаційних фондів підприємств і т.п.

Інфляція спотворює економічні розрахунки, посилює невизначеність перспектив розвитку, ризик, пов’язаний з новими інвестиціями. Зростаюча невпевненість, відсутність необхідної інформації в прогнозах динаміки цін стають причинами відмови від довгострокових проектів. Одночасно стає невигідним надання довгострокового кредиту, тому що повернення боргів здійснюється вже знеціненими грошима, а це завдає втрати підприємницькій діяльності.

Такий же вплив на рівень економічного ризику має й економічне становище у галузі діяльності. А тому не враховувати негативні процеси, що відбуваються у галузі діяльності - це означає обтяжити свою діяльність ще більшим ризиком.

Політична нестабільність у країні викликає невпевненість підприємств у позитивних результатах своєї діяльності, не дозволяє налагодити надійні й довгострокові зв’язки з партнерами, породжує низьку договірну дисципліну.

До факторів непрямого впливу на рівень ризику можна віднести також міжнародні події, стихійні лиха.

Серед внутрішніх факторів економічного ризику перш за все виділяють такі 16:

 стратегія діяльності підприємства;

 принципи діяльності підприємства;

 ресурси та їх використання;

 якість та рівень використання маркетингу.

Ці внутрішні фактори виявляються на кожному підприємстві більш конкретно, тобто у вигляді більшого переліку факторів. Так, якісний аналіз економічних ризиків підприємств виявляє вплив на рівень ризику таких факторів, як: відсутність професійного навику керівника, слабкі загальноекономічні знання управлінського персоналу, фінансові прорахунки, низький рівень організації праці колективу, втрата конфедиційної інформації з вини службовців, недостатність знань з маркетингу, слабка якість продукції, низька мотивація праці виробничого персоналу та ін.

В аналізі економічних ризиків підприємства для оцінки внутрішніх резервів, виявлення об’єктивних передумов, що породжують ризик та умов, що прямо залежать від якості роботи колективу підприємства, суттєве значення має питання про керованість факторів 37.

В умовах ринкової економіки керованість факторів великою мірою залежить від управлінського завдання, а також від умов його рішення в часі й просторі. Тому якогось загального розподілу факторів на керуючі й некеруючі не існує.

Можна в якісному аналізі використовувати таку класифікацію:

 фактори, що піддаються управлінню (регульовані), - це фактори, що характеризують якість роботи колективу, рівень організації виробництва й праці, якість управлінської роботи, рівень використання ресурсів, ефективність господарського процесу;

 умовно нерегульовані (важко регульовані) фактори - це фактори та умови, що залежать від попередньої історії функціонування аналізуємого об’єкта й у дослідницькому періоді лише частково піддаються дії з боку суб’єкта управління, що розглядається (на підприємстві до них відносять обсяг та структуру основних засобів, характеристики технічного рівня виробництва, структуру виробничого персоналу та ін.);

 фактори , що не піддаються управлінню (нерегульовані) - це фактори та умови, котрі не можуть бути змінені суб’єктом управління (кліматичні, геологічні, політичні, умови реалізації продукції та ін.) .

Віднесення фактора до тієї чи іншої групи залежить від розглядуваного рівня управління (цех, дільниця, підприємство, об’єднання підприємств, галузь) та тривалості періоду реалізації прийнятого рішення .

Чим вище рівень управління, тим більше факторів можна розглядати як такі, що піддаються управлінню, і ширшою стає межа їх цілеспрямованої зміни . Багато які фактори, що на рівні підприємства є зовнішніми обмеженими умовами, на рівні міністерства або уряду треба розглядати як ті, що піддаються управлінню, наприклад, розмір податків. У той же час за допомогою реклами, цінової політики достатньо великі компанії або їх об’єднання можуть формувати споживчий попит на окремих ринках, впливаючи таким чином на умови реалізації продукції. Разом з тим саме умови реалізації продукції для інших підприємств виступають як фактори ризику, що не піддаються керуванню (нерегульовані фактори ).

Чим тривалішим є період реалізації прийнятого рішення, тим ширше стає межа факторів, які важко регулюються (умовно нерегульовані). Якщо обсяг та структуру основного капіталу підприємства розглядати протягом місяця, то це є фактор, що не піддається управлінню в цей період часу. Але аналізуючи його протягом декількох років, можна керувати цим фактором економічного ризику підприємства.

Аналіз факторів економічного ризику є одним з етапів управління ризиком. Саме аналізуючи фактори ризику, виявляючи їх дію на кінцевий результат підприємницької діяльності, можна здійснювати пошук найбільш ефективних засобів зниження ступеня ризику. Ось, наприклад, як можна провести якісний аналіз інвестиційних ризиків, а саме факторів, що його породжують, та наслідків від цього [6] .

^ Зростання тривалості ( часу ) будівництва об’єкта призводить до збільшення обсягу затрат інвестованих засобів ( в основному за рахунок постійних статей затрат ), що обтяжує проект додатковим ризиком зміни зовнішніх умов діяльності; віддаляє терміни початку його ефективної експлуатації , призводить до того, що проект ускладнюється додатковим негативним впливом інфляції. Результатом цього є - зниження ефективності проекту за всіма показниками.

^ Зростання рівня цін на основні будівельні матеріали спричиняється в основному високими темпами інфляції. Взагалі зростання цін намагаються прогнозувати і врахувати у бізнес-плані . Однак в окремі періоди зростання цін на основні види будівельних матеріалів може суттєво випередити загальний індекс інфляції. Якщо такий період співпадає з піком будівельного циклу реалізації проекту, то його ефективність суттєво знизиться, бо зростає необхідний обсяг інвестицій.

^ Зростання вартості виконання будівельно-монтажних робіт викликає, в свою чергу, негативні наслідки щодо ефективності проекту.

Зростання затрат на оплату праці може бути пов’язане з державною соціальною політикою і регулюванням рівня оплати праці ( підвищенням мінімального рівня, введенням коефіцієнтів, пільг тощо ). У зв’язку з цим відбувається додаткове зростання відрахунків, пропорційне фондам оплати праці, в різні позабюджетні фонди. Це спричиняє підвищення поточних затрат і відповідне зниження суми чистих прибутків, що знижує грошовий потік та його ефективність.

^ Підвищення рівня конкуренції в галузях до початку експлуатації об’єкта інвестування може мати місце за рахунок того, що з’являться інші вітчизняні виробники аналогічної продукції чи її імпорт. Це може призвести до зниження рівня цін на продукцію, що за сталого рівня поточних затрат потягне за собою зниження обсягу чистого прибутку і грошового потоку. Відповідно знизиться і ефективність об’єкта на стадії його експлуатації.

^ Зростання обсягу залучених інвестиційних ресурсів (позики), викликається недостатнім залученням власних засобів, пайового капіталу. Зростання обсягу і питомої ваги взятих в борг джерел фінансування інвестиційних проектів зменшує суму прибутків (на величину додатково сплачуваних відсотків за кредит), а відповідно і рівень ефективності інвестицій. Крім того, це може викликати небажані для інвестора додаткові ризики неплатоспроможності та призвести в окремих випадках до банкрутства.

^ Зростання ставки відсотка за кредит у зв’язку зі зміною кон’юнктури грошового ринку викликає негативні наслідки в проектах, у складі інвестиційних ресурсів яких кредитні джерела фінансування мають значну питому вагу.

Зростання ставки відсотка за кредит за своїми наслідками тотожне зростанню взятих у борг обсягів залучених засобів.

^ Зниження економічної активності галузі, в якій реалізується інвестиційний проект, призводить до зниження обсягів реалізації і рівня цін на продукцію, що не дає змоги одержати під час експлуатації об’єкта інвестування чистий прибуток у розмірах, запланованих при обґрунтуванні бізнес-плану.

^ Недостатньо обґрунтований підбір підрядників (субпідрядників) для реалізації проекту є однією з причин зниження ефективності. Недостатній досвід, недосконала технологія проведення робіт, застаріле обладнання не відповідають реальним умовам. Це викликає збільшення тривалості будівництва, низьку якість робіт і незаплановані збитки щодо інвестованих засобів.

^ Несприятливі зміни в оподаткуванні призводять до зниження обсягів чистого прибутку під час експлуатації об’єкта, але й взагалі може відбутися різке скорочення відповідної інвестиційної і виробничої діяльності.

^ Змінення вимог щодо якості продукції (вимоги державних органів) може призвести до перепроектування (відповідні зміни), що в окремих випадках різко підвищує обсяг необхідних грошових ресурсів тощо.

Деякі з основних причин можливого випадкового зниження ефективності від інвестицій в акції і інвестиційні сертифікати:

^ Зміна дивідендної політики компанії в бік зниження рівня сплачуваних дивідендів може призвести до зменшення (в найближчій перспективі) ринкової вартості й ефективності інвестицій по конкретному виду цінних паперів. Зниження дивідендів примушує замислитися про ефективність діяльності і фінансову стійкість.

^ Зменшення величини показника співвідношення ціни і прибутковості є симптомом зниження рівня ефективності інвестицій по даних паперах. Особливо слід враховувати, коли прогнозований показник по даних цінних паперах суттєво відрізняється від показника по фондовому ринку в цілому.

^ Суттєве перевищення ринкової ціни над реальною вартістю цінного паперу, як правило, спричиняється його штучним котируванням власне емітентом чи грою на фондовому ринку напередодні зниження ринкового котирування (гра на зниження характерна для ринку “ведмедів” , а гра на підвищення - відповідно для ринку “биків”).

^ Зниження розміру власного капіталу на одну акцію (у прогнозований період можливе зниження ринкової вартості акції).

Зниження ліквідності окремих цінних паперів може призвести до негативного впливу, аналогічно тому, як і для облігацій.

^ Сподіваний спад у галузі, де здійснює свою діяльність емітент, може позначитися на розмірах чистого прибутку, а отже і на розмірах сплачуваних дивідендів. У цьому випадку можна очікувати, що фактичний розмір дивіденду виявиться нижчим, ніж той, який продекларувала компанія.

^ Сподіване зростання систематичного ризику на фондовому ринку при незмінному рівні доходності даного виду цінних паперів знизить їх ефективність у зв’язку з тим, що цей ризик не компенсується додатковою премією за нього. Цей чинник негативно впливає на всі цінні папери даного виду, що обертаються на фондовому ринку.

^ Підвищення коефіцієнта  при незмінному рівні доходності спричиняє аналогічний негативний вплив на ефективність інвестування, але лише на конкретні акції окремих емітентів.

^ Можливі зміни на ринку капіталів з переходом від ринку “биків” до ринку “ведмедів” є тією екстремальною точкою, в котрій вигідно продавати акції, що використовують при короткотерміновому зберіганні цих активів (при довготерміновому їх зберіганні такий перелом лінії ринку може спостерігатися декілька разів, тому що фондовий ринок розвивається циклічно).

^ Підвищення рівня оподаткування доходів по даному виду цінних паперів так само, як і у випадку облігацій, може призвести до зниження ефективності інвестицій, навіть незважаючи на зростання рівня сплачуваних дивідендів.

Класифікація факторів ризику може бути значно ширшою. Так, наприклад фактори ризику незатребування продукції можна класифікувати за тринадцятьма ознаками, а саме : фактори виробництва, причини виникнення, центри відповідальності, центри утворення витрат, винуватці виникнення, виробничі умови, час виявлення, види продукції, споживачі продукції, канали збуту, можливості подальшого використання продукції, можливості подолання.

У рекомендаціях складання бізнес-плану в [38], а саме в розділі “Аналіз ризиків”, пропонується аналізувати ризики, відокремлюючи причини ризиків та їх фактори. При цьому під причиною розуміють об’єктивні або суб’єктивні дії, що тягнуть за собою наступання ризикової події, а під фактором - передумови, що збільшують ймовірність та реальність здійснення ризикової події. Тоді, наприклад, якісний аналіз одного з виробничих ризиків підприємства буде виглядати так:


ВИД, СУТНІСТЬ РИЗИКУ - Ризик недоодержання матеріалів з причини зриву укладених договорів про поставку. Наслідком його є зниження ефективності використання ресурсів, рівня прибутковості підприємства.

ПРИЧИНИ РИЗИКУ - Виникнення у постачальників непередбаченої ситуації, що призведе до неможливості виробництва продукції, виконання умов договору. Прийняття постачальником рішення про розірвання договору або зміну його умов (термінів, цін, обсягів, вимог до якості продукції).

ФАКТОРИ РИЗИКУ - Аварійність на транспорті.

- Загальна нестабільність соціально-економічної ситуації.

- Відсутність традиції обов’язковості виконання правових та договірних умов.

- Нерівномірність загальних темпів інфляції та курсів валют.

- Недостатність резервних засобів підприємства на компенсацію підвищення цін постачальником.


Як видно з цього прикладу, аналіз факторів економічних ризиків пов’язаний з виявленням виду самого ризику, тому що різним ризикам притаманні різні фактори, причини виникнення. Однак одна й та ж причина може бути фактом виникнення декількох ризиків. Тому навчаючись управляти ризиками, треба навчитися їх ідентифікувати, тобто визначати їх види.


^ 2.5. Класифікація ризиків


Складність класифікації господарських ризиків полягає в їх різноманітності. Господарюючі субєкти, що в процесі свого функціонування відчувають вплив різних видів ризиків, можуть управляти ризиками, тобто прогнозувати настання ризикової події і вживати заходи щодо зниження ступеня ризику.

Ефективність організації управління ризиками залежить від ідентифікації їх місцеположення у загальній системі класифікації. В економічній літературі з проблем теорії господарських ризиків пропонуються різні способи класифікації ризиків [6,9,16,24,25,27,31]. Найчастіше класифікація ризиків проводиться за такими ознаками: природа або причина виникнення, міра обєктивності рішень, рівень виникнення (масштаб виникнення), сфера виникнення, ступінь правомірності, ступінь припустимості або величина, вид господарської діяльності або сфера походження, ступінь системності, можливість страхування, ступінь впливу на діяльність, можливий результат, тривалість у часі, час прийняття ризикових рішень.

Розглянемо класифікацію ризиків, узагальнюючи варіанти, що пропонуються в літературі з теорії ризиків.


1. За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані так:


глобальні (світові) ризики, що виникають в економіці декількох країн або всього світового співтовариства, впливаючи на діяльність господарюючих субєктів цих країн. Найбільш часто ці ризики можуть бути представлені геополітичними ризиками (наприклад, зміна світової рівноваги, глобальні екологічні й демографічні проблеми і т. ін.).

країнові, що виникають на макрорівні і впливають на всі господарюючі субєкти країни. Вони повязані перш за все зі змінами в політиці, законодавстві, кредитуванні, податковому законодавстві і т. ін.


регіональні, що виникають через наявність специфіки розвитку та управління окремими регіонами в країні. Цей ризик особливо притаманний монопродуктивним районам країни (наприклад, з перевагою воєнної промисловості, важкої індустрії, які особливо реагують на економічні кризи в країні).

міжгалузеві, наявність яких обумовлена впливом та залежністю окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою.

галузеві, що виникають у цілої групи підприємств однієї галузі, і, звичайно, впливають на всю галузь. Цей ризик повязаний зі зміною стану справ в окремій галузі економіки, зі специфікою окремих галузей. Так, усі галузі промисловості проходять стадії народження, зростання, розвитку та занепаду. Наприклад, в ряді країн у стадії зростання та розвитку зараз знаходяться, зокрема, електроніка, інформаційні послуги, науковомісткі галузі, у стадії занепаду – залізничний транспорт, металургія тощо.

Така циклічність повязана з переорієнтацією економіки країни, з вичерпанням певних ресурсів, зі зміною попиту на внутрішньому й світовому ринках збуту, із загальним історичним розвитком цивілізації та іншими причинами. А це відбивається на прибутках різних галузей промисловості, цінах на акції окремих підприємств, які набувають чи, навпаки, втрачають привабливість для інвесторів. З позиції цього виду ризику всі галузі можна розподілити на ті, що схильні до циклічних коливань (виробництво обладнання і т. ін.)й ті, що менш схильні до циклічних коливань (виробництво товарів для населення), на “вмираючі”, стабільно працюючі, швидко зростаючі молоді галузі, засновані на новітніх технологіях.

Галузеві ризики, наприклад, проявляються в змінах інвестиційної якості та курсової вартості цінних паперів та відповідних втратах певних інвесторів, в залежності від належності галузі до того чи іншого типу і правильності оцінки цього фактора інвесторами.

ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві або у приватних осіб. Ці ризики схожі з галузевими і в більшості похідні від них. Разом з тим свій внесок у зміни ризиків вносить тип поведінки підприємства. Може бути “ консервативне” підприємство, що не переслідує стратегію розширення, універсалізації і надає перевагу, зайнявши на ринку одну чи декілька ніш, одержувати всі вигоди від максимальної спеціалізації своїх робіт, високої якості продукції (послуг) та стабільної клієнтури. Інший ступінь ризику буде притаманний, наприклад, цінним паперам “агресивного” підприємства, можливо тільки що створеного, яке вибрало стратегію універсалізації та розширення, освоєння нових типів технологій і продуктів. І останнє, поведінці підприємства може бути властива “помірність”, що дозволяє сполучати “агресивний” і “консервативний” тип поведінки.

Ризик підприємств містить в собі й ризик шахрайства, тобто створення фальшивих підприємств, компаній для шахрайського залучення коштів населення.
  1   2   3   4

Схожі:

Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconРозділ «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях»
Відтак цей розділ містить аналіз умов праці в юриспруденції, обґрунтовує організаційно-технічні заходи, які гарантують безпеку виконання...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconЗміст розділ загальні положення 2 розділ 2 виробничі та трудові відносини 3 розділ 3 відпустки 7 розділ 4 забезпечення продуктивної зайнятості 9 розділ 5 оплата праці 11 розділ 6 охорона праці 15
Додаток 2 Положення про порядок обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників Доннту
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconЛекція Вступ до криптології Виключно важливим механізмом захисту інформації є криптографія. Оскільки цей складний І широкий розділ математики вимагає окремого детального вивчення, тут подамо лише основні
Виключно важливим механізмом захисту інформації є криптографія. Оскільки цей складний І широкий розділ математики вимагає окремого...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconРозділ технологія ремонту І відновлення інженерних мереж відновлення мереж водопостачання
Цей метод у порівнянні з традиційною заміною старих труб на нові значно скорочує час на відновлення трубопроводу, дозволяє уникнути...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconРозділ технологія ремонту І відновлення інженерних мереж відновлення мереж водопостачання
Цей метод у порівнянні з традиційною заміною старих труб на нові значно скорочує час на відновлення трубопроводу, дозволяє уникнути...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconШановний учасник тренувального тестування з математики!
Отже в цій шкалі максимальна оцінка рівна бали. Ви можете свою оцінку порівняти з максимальною І зрозумієте, що потрібно ще багато...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconРозділ 12. Альтернативні та поновлювальні джерела енергії
У країнах Західної Європи воно становить більше трьох умовних тонн вугілля на рік (близько 100 ГДж), у США І канаді цей показник...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconІсторія світової літератури загальний курс «Історія світової літератури»
Античності до кінця ХХ століття І складається з чотирьох розділів: література Античності (Розділ І), література Середніх віків, доби...
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconЗакон україни про загальну середню освіту Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади
Розділ I. Загальні положення стаття Законодавство України про загальну середню освіту
Прочитавши цей розділ, ви зрозумієте iconРозділ Природно-соціальна характеристика Кінбурнського півострова 3
Розділ Заповідні території Кінбурнського півострова 24 Розділ Пелікани Кінбурнського півострова 30
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи