BБуковинський державний медичний університет
Скачати 0.59 Mb.
|
|
bБуковинський ДЕРЖАВНий МЕДИЧНий університет Кафедра догляду за хворими та вищої медсестринської освіти " ЗАТВЕРДЖЕНО " на методичній нараді кафедри догляду за хворими та вищої медсестринської освіти "______"___________________200___ р. протокол №___ Зав. кафедри, доцент. Плеш І.А. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ №6.4 Тема: “Визначення і класифікація методів стерилізації ріжучих, оптичних та загальнохірургічних інструментів. Основні методи стерилізації шовного матеріалу. Будова, принцип і режим роботи автоклаву, правила безпеки при роботі з автоклавом”. Навчальний предмет - “Догляд за хворими (практика)”. 2 курс медичних факультетів №1, №2, №3 Спеціальність – 7.110101 “Лікувальна справа”. Спеціальність – 7.110104 “Педіатрія”. Освітньо-кваліфікаційний рівень - “Спеціаліст”. Тривалість - 2 години. Методичну розробку склав Доцент, к.м.н. Хомко О.Й. ЧЕРНІВЦІ - 2007 рік. ^ Забезпечення необхідних для виконання хірургічних маніпуляцій та операцій умов асептики і антисептики, неможливе без належного проведення знезараження, передстерилізаційної підготовки та стерилізації медичного обладнання, інструментарію та перев’язочного матеріалу і операційної білизни. Чітке засвоєння необхідного теоретичного матеріалу з цього питання, та бездоганне практичне виконання всіх технічних етапів передстерилізаційної підготовки та стерилізації, є невід’ємною складовою знань і вмінь медичного працівника. ^ Навчальна мета полягає у необхідності ознайомлення студентів 2-го курсу медичного факультету з особливостями техніки проведення знезараження, передстерилізаційної підготовки та стерилізації медичного обладнання, інструментарію, перев’язочного матеріалу, та операційної білизни – як основного фактору попередження інфікування операційної рани, та уникнення ускладнень гнійно-септичного характеру при виконанні хірургічних операцій та маніпуляцій. 2.1. Студент повинен знати:
2.2. Студент повинен вміти:
2.3. Опанувати практичні навички:
^ Під час заняття студенти повинні ознайомитись з обладнанням маніпуляційної. Слід звернути увагу на дотримання правил асептики та антисептики в роботі кабінету. Санітарно-гігієнічний та протиепідемічний режим маніпуляційного кабінету хірургічного стаціонару. Процедурний кабінет призначається для проведення венепункцій ін'єкцій, трансфузій, плевральних пункцій із суворим дотриманням правил асептики. Це повинна бути світла кімната площею не менш як 15 м2. Оптимальна температура повітря в ній повинна становити 22-25°С Тут має бути достатнє освітлення, приточно-витяжна вентиляція із застосуванням кондиціонерів, холодна та гаряча вода. Обладнання кабінету шафи для медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом одноразові шприци, голки, системи для введення інфузійних розчинів, холодильник для зберігання термолабільних препаратів, ємкості для промивної води дезінфікуючих розчинів, маніпуляційні столи, робочий стіл для ведення медичної документації, стерильний стіл, ртутно-кварцова лампа. У маніпуляційному кабінеті двічі на день, перед початком і наприкінці робочого дня) проводять вологе прибирання із застосуванням 0,5% розчину хлорного вапна або 1% розчину хлораміну, а у разі потреби проводять поточне прибирання. Один раз на тиждень проводять генеральне прибирання кабінету з миттям та дезинфекцією стін, наявного оснащення, та підлоги. Особиста гігієна маніпуляційної медичної сестри та підготовка кабінету до робочого режиму функціонування
Знезаражують повітря ртутно-кварцовою лампою протягом 30 хв. і провітріть кабінет за допомогою кватирки.  Мал.1. Обладнання маніпуляційного кабінету. Обладнання маніпуляційного кабінету хірургічного стаціонару
а) журнали реєстрації внутрішньовенних струминних, внутрішньовенних крапельних ін'єкцій, переливання крові, плазми, кровозамінників та білкових препаратів, взяття крові для біохімічних досліджень, визначення групи крові, резус-фактора, взяття крові для визначення інфекційних захворювань (австралійський антиген, СНІД, РВ, посів крові тощо); б) журнали обліку шприців, голок, систем для крапельного введення різних медикаментів, флаконів з кров’ю, плазмою тощо; в) різні інструкції, що стосуються санітарної обробки приміщення, стерилізації інструментарію, надання невідкладної допомоги при виникненні анафілактичного шоку, та інших ускладнень. накривання стерильного стола 1. Перевірте дату стерилізації бікса, відкрийте бікс із стерильними пелюшками, простирадлами, пінцетами та затискувачами. 2. Знезаразьте руки за допомогою 70% етилового спирту. 3. За допомогою пінцета, що занурений на 3/4 довжини у дезінфікуючий розчин, візьміть з бікса індикатор стерильності і перевірте якість стерилізації. 4. За допомогою пінцета, що занурений у дезінфікуючий розчин, дістаньте з бікса 2 стерильних пінцета. 5. За допомогою двох стерильних пінцетів візьміть з бікса стерильне простирадло, розправте його на витягнутих руках і в 2 шари накрийте маніпуляційний стіл так, щоб краї простирадла звисали на 20—З0 см від його панелі з усіх боків. 6. Так само дістаньте з бікса ще одне стерильне простирадло, розправте його і в 4 шари накрийте маніпуляційний стіл поверх вже покладеного. Простежте, щоб передні краї простирадла вільно відкривались і на 8 — 10 см. опускалися вниз від передньої панелі столу. 7.Стерильний стіл накрийте таким чином, щоб знизу було 4 стерильних шари простирадла, а зверху два. 8. Покриття на задніх кутах стола затисніть двома стерильними затискувачами так, щоб скріпити верхні та нижні шари. 9. Передній край верхніх шарів захопіть двома затискувачами так, щоб за їх допомогою можна було відкрити стерильний стіл. Пінцети, за допомогою яких накривали стерильний стіл, вилучіть з роботи. 10. Після накривання до стерильного стола прикріпіть етикетку, на якій зазначте дату, час накривання і поставте свій підпис. 11. До поверхні стерильного стола забороняється торкатися руками, класти на нього робочий стерильний пінцет. Тримайте його на стерильному лотку. Допускається використання стерильного стола протягом 6 годин, а стерильного пінцета — протягом 3 год. 12. Стерильну поверхню стола можете використати для тимчасового викладання з пакетів стерильних шприців, систем, запасних стерильних голок, стерильних ниркоподібних лотків. Техніка збирання шприца Навчальна мета: уміння зібрати стерильний шприц і голку багаторазового використання з пакета на стерильному столі; зібрати стерильний шприц і голку з кип'ятильника. Виховна мета: усвідомлення медичною сестрою значення дотримання правил асептики під час збирання стерильних шприців і голок. Початковий обсяг знань: потрібно знати будову і види шприців, а також види голок. Оснащення: 1) стерильні шприци та голки в біксах; 2) стерильні шприци та голки в кип'ятильнику; 3) стерильний маніпуляційний стіл; 4) стерильні ватні кульки та марлеві серветки в біксах; 5) стерильні пінцети; 6) спирт етиловий 70 %; 7) 6 % розчин перекису водню у флаконі; 8) стерильні ниркоподібні лотки. Будова та види шприців. Шприц складається з:
На поршні є рухома зйомна кришка, яка фіксує поршень у циліндрі. Шприц типу «Рекорд» має скляний циліндр, інші його частини металеві. Усі складові частини шприца Люєра скляні. Комбінований шприц має металевий конус для насадки голки, але без обідка на циліндрі біля великого отвору. Поршень скляний. Зараз широко застосовують шприци одноразового використання, які стерилізують у заводських умовах. Випускають також шприци-тюбики, які в заводських умовах заповнюють лікарськими препаратами і стерилізують. На циліндрі інсулінових шприців, крім поділок у мілілітрах, нанесені поділки в одиницях дії інсуліну (із розрахунку — в 1 мл 40 ОД інсуліну). Ємкість шприців від 1 до 20 мл (1, 2, 5,10, 20 мл). Вибір шприца залежить від виду ін'єкції та кількості ліків, які потрібно ввести. У медицині широко використовують шприц Жане ємкістю від 50 до 200 мл. для промивання порожнин, а також гортанний шприц. Види голок Ін’єкційна голка — порожниста вузька металева трубка, виготовлена з нержавіючої хромонікельової сталі, один кінець якої косо зрізаний і загострений, а на другому кінці щільно закріплена муфта з латуні.
Голки потрібно використовувати суворо за призначенням. Для шприців Люєра випускають спеціальні голки таких самих розмірів, але канюля має інший діаметр. Щоб прочистити канал голки багаторазового використання, застосовують мандрени — латунні нікельовані дротики різного діаметра. Використовують також голки спеціального призначення: голка Дюфо для венепункції, у якої кут зрізу ЗО °; голки для спинномозкової пункції, голки для плевральної пункції та інші. Останнім часом дуже широко використовують одноразові шприци, які мають різну ємкість, голки різного діаметра та відповідну довжину. Збирання стерильного шприца та голки багаторазового використання із пакета на стерильному столі 1. Ретельно двічі вимийте руки з милом під проточною водою. Витріть рушником і обробіть стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% етиловим спиртом. 2. За допомогою стерильного пінцета візьміть з бікса бавовняний чи паперовий пакет з шприцом і голками, викладіть на відкритий стерильний стіл. переверніть пакет і висипне на стіл складові частини шприца та голки. 3. Пакет перехватіть лівою рукою і покладіть у спеціально відведене місце на маніпудявдйному столі. 4. Лівою рукою за допомогою другого стерильного пінцета візьміть циліндр (нижче від конуса), правою — поршень (біля рукоятки) і введіть його в циліндр. 5. Установіть у циліндр фіксатор поршня. 6. Пінцетом візьміть голку в місці заглиблення муфти і насадіть її на конус циліндра. 7. Складений шприц покладіть на стерильний лоток, накрийте стерильною серветкою. Якщо вам треба використати шприц для набирання ліків, то процедуру збирання шприца спростіть: 1. Витрусіть шприц із бавовняного чи паперового пакета на стерильний стіл. 2. Правою рукою за допомогою стерильного пінцета захопіть циліндр нижче від конуса і перекладіть його в ліву руку. 3. Цим самим пінцетом захопіть поршень нижче від рукоятки і введіть його у циліндр. 4. Насадіть пінцетом голку на конус шприца. 5. Використайте шприц з голкою за призначенням. Збирання стерильного шприца та голки з кип'ятильника 1. Зніміть кришку кип'ятильника і покладіть її ближче до себе внутрішньою поверхнею догори. 2. Стерильним пінцетом, який знаходиться у 6 % розчині перекису водню, дістаньте із кип'ятильника гачки і перекладіть їх у ліву руку. 3. Пінцет поставте у розчин, за допомогою гачків підніміть металеву сітку з шприцами та голками і поставте зверху навскіс кип'ятильника, гачки відкладіть у лоток. 4. З сітки пінцетом, який знаходився у 6 % розчині перекису водню, візьміть стерильний пінцет, за допомогою якого складіть шприц і насадіть голку. 5. Складений шприц із голкою покладіть на внутрішню (стерильну) поверхню кришки так, щоб до стерильної поверхні торкався тільки кінець голки. 6. Якщо треба доставити шприц у палату, то зверху голку прикрийте стерильною серветкою. 7. Для складання шприца та голки не слід використовувати пінцет, який знаходиться у 6 % розчині перекису водню або потрійному розчині, тому що його залишки потрапляють на поверхню шприца і це може призвести до небажаної реакції ліків. Стерилізація шприців і голок методом кип'ятіння не передбачена галузевим стандартом, але може використовуватись у домашніх та польових умовах. Набирання ліків з ампул і флаконів Навчальна мета. уміння підготувати ампулу та флакон для набирання ліків у шприц; заповнити шприц лікарською речовиною з ампули чи флакона. Виховна мета: усвідомлення значення маркірування часу розгерметизації стерильного розчину у флаконі. Початковий обсяг знань: потрібно знати загальний вигляд флаконів з ліками заводського виготовлення. Оснащення: стерильні шприци та голки: лікарські препарати в ампулах і флаконах;
стерильний пінцет;
Загальний вигляд флаконів з ліками заводського виготовлення. Флакони з лікарськими препаратами заводського виготовлення закриті гумовим корком, а зверху — металевою (алюмінієвою) кришкою. У флаконах випускають ліки у порошкоподібному вигляді (наприклад, антибіотики, які перед уведенням необхідно розводити) у розчинах. Алгоритм послідовності дій під час виконання процедури Підготовка ампул і набирання ліків у шприц: 1. Руки двічі вимийте під проточною водою з милом, висушіть рушником і обробіть 70 % етиловим спиртом. 2. Уважно прочитайте спочатку етикетку на упаковці, потім — на ампулі, візуально визначте придатність ліків і уточніть метод уведення лікарського препарату що міститься у флаконі. 3. Пилочкою – терпугом, або наждачним різником надпиліть звужену частину ампули у такому місці, щоб можна було ввести конус шприца в ампулу. 4. Обробіть шийку ампули стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом. 5. Лівою рукою візьміть ампулу за дно, І і II пальцями правої руки на 1 см. вище від місця надпилу і у напрямку від себе відломіть шийку ампули. 6. Відкриту ампулу візьміть біля дна між ІІ і III пальцями лівої руки, правою рукою захватіть шприц, введіть голку або конус шприца у просвіт ампули, І і IV пальцями лівої руки фіксуйте шприц, нахиляючи ампулу, заповніть шприц розчином, підтягуючи поршень. 7. Якщо розчин набрали за допомогою голки товстого діаметра, то замініть її на стерильну голку відповідного діаметра для ін'єкції. При цьому відпрацьовану голку знімайте за допомогою серединної частини пінцета, а стерильну надіньте за допомогою кінцевої стерильної частини пінцета. Голку на шприц одноразового використання насадіть за допомогою ковпачка. 8. Випустіть повітря зі шприца, але так, щоб ліки не потрапили на зовнішню поверхню голки, що викликає різкий пекучий біль при проколюванні шкіри. 9. Заповнений ліками шприц із голкою багаторазового використання покладіть на стерильний лоток і при доставці шприца у палату голку накрийте стерильною серветкою. Підготовка флаконів і набирання ліків у шприц 1. Знезараженими руками візьміть флакон, уважно прочитайте етикетку і візуально визначте придатність ліків. 2. Якщо флакон великих розмірів (ємкістю 250 — 400 мл), то за допомогою знезаражених ножиць зніміть середню частину металевого (алюмінієвого) ковпачка. 3. Якщо флакон малих розмірів (ємкістю 5 — 10 мл), то середню частину металевого ковпачка зніміть за допомогою пилочки. 4. Стерильним ватним тампоном, зволоженим 70 % етиловим спиртом, обробіть верхню частину флакона (корок і обідок металевого ковпачка). 5. Якщо флакон із розчином необхідно використати протягом доби, то на етикетці зазначте дату, час розгерметизації флакона і поставте підпис. 6. Якщо флакон містить сухий препарат (антибіотик), то спочатку введіть туди відповідну кількість розчинника. 7. Набирайте ліки з герметичного флакона у шприц за допомогою голки, яку ввели цим самим шприцом. 8. Після заповнення шприца ліками насадіть на конус стерильну голку за допомогою пінцета або ковпачка. 9. Якщо необхідно набрати у шприц ліки із не герметично закритого флакона, то після контролю етикетки зніміть корок рукою і покладіть його стерильною поверхнею догори. Із флакона відлийте декілька мілілітрів розчину (зробіть «стерильну доріжку») і налийте розчин у підставлений циліндр шприца на відстаю 10 см., прикривши вихід його конуса стерильною серветкою або насадженою голкою. Після цього введіть поршень у циліндр, а флакон із розчином обережно закрийте стерильним корком. 10. Коли необхідно часто набирати у шприц стерильний розчин із флакона, то введіть довгу «повітряну» голку через знезаражений гумовий корок або стерильну серветку, складену в 4 шари, якою прикрийте горловину флакона. У період, коли розчин не набираєте у шприц, муфту голки прикривайте зверху стерильною серветкою. При набиранні ліків з флакона необхідно: 1. Дотримуватися правил асептики. 2. Не можна використовувати ампули та флакони без чітких етикеток. 3. Не можна відламувати шийку ампули стерильним тампоном, зволоженим спиртом, тому що у разі потрапляння у ампулу спирту, може виникнути негативна реакція з препаратом якій в ній міститься. Подальший розгляд навчального матеріалу з питань парентерального введення лікарських засобів, розглядається в методичній розробці № 8. ^ Санітарно-гігієнічні вимоги до перев’язочної. В хірургічному стаціонарі, одним з основних функціональних його підрозділів є перев’язочні. По своєму призначенню, в “чистому”, та “гнійно-септичній” половинах загально-хірургічного відділення, розміщуються окремо – “Чиста” та “Гнійна” перев’язочні. За нормативними вимогами, у хірургічному стаціонарі розрахованому на 50 ліжок, повинно бути два перев’язочних стола, тобто два перев’язочних кабінету, загальна площа яких повинна становити не менш ніж 15 – 20 м 2 на один перев’язочний стіл. По загально прийнятому визначенню, перев’язочна, це спеціально обладнане приміщення для виконання перев’язок, огляду ран, та проведення ряду процедур для їх лікування. В перев’язочній можуть також виконуватись ін’єкції, трансфузії, та невеликі оперативні втручання ( первинна хірургічна обробка невеликих ран, розкриття поверхнево розташованих гнійників, та інш.). Під перев’язочну відводять світлу кімнату де є гаряче, та холодне водопостачання і припливно-витяжна вентиляційна система, якою забезпечується дворазове заміщення повітря на протязі одної години. Стіни, та підлога перев’язочної повинні бути зручними для механічної очистки, дезинфекції та проведення поточного вологого прибирання. Для цього поли в перев’язочній повинні бути з монолітного цементного, чи кафельного покриття з стоком до центру, де розміщується люк для зливу води захищений фільтраційною сіткою. Стіни перев’язочної покривають керамічною плиткою. Стеля фарбується масляною фарбою білого, або світлоголубого кольору. Природне освітлення перев’язочної, розраховується із співвідношення площі вікон до поверхні підлоги у співвідношенні 1 : 4. В південних районах, вікна перев’язочної розміщені з північної сторони. Електричне освітлення забезпечується плафонами з лампами 500 Вт на 50 м 3. В центрі стелі перев’язочної, розміщується безтіньова лампа, якою забезпечується освітленість площі що розташована під нею, не менш як 130 лк. При відсутності такої лампи, застосовують електричну лампу потужністю 200 Вт. Електропроводки скрита - розташована під плиточним покриттям стін. Розетки розміщують на 1,5 метра від поверхні підлоги. Перев’язочну обладнують контуром заземлення. Температура в перев’язочній повинна становити + 20, + 22 0 С. Радіатори для опалення приміщення, доцільно використовувати у вигляді труб, або пластин розміщених на 25 – 30 см від стіни, щоб максимально спростити прибирання приміщення в місці їх розташування. В сучасних перев’язочних, встановлюються кондиціонери, та рециркуляційні повітря-очищувачі. В кожній перев’язочній повинно бути дві раковини: одна для миття рук персоналу, друга для миття інструментів. Над раковиною де миють руки повинно бути дзеркало. Поряд з раковиною для миття інструменту розміщують штатив для тазу в якому замочують у дезрозчині використаний хірургічний інструментарій. В кожній перев’язочній обов’язково повинні бути бактерицидні лампи для знезараження повітрі та меблі перев’язочної : БУВ – 15; БУВ – 30; БУВ – 60П; Опромінювачи цього типу розраховані на дезинфекцію повітря не більш ніж 100 м 3, при роботі на протязі 15 хв. За цей період, знищується 70 % мікробного забруднення і суттєво знижується вірулентність останньої їх кількості (30%). Через 11/2 – 2 год. в повітрі відчувається запах озону. В перев’язочних, та операційній площею 40м 2, достатньо розмістити на стелі дві таких бактерицидних лампи на відстані 3 – 4 м одна від другої і на висоті від підлоги до 3 – х метрів. Обладнання перев’язочної хірургічного стаціонару.
Організація роботи в перев’язочній стаціонару Відповідальність за санітарно-гігієнічний стан в перев’язочній покладений на перев’язочну сестру. За кожною перев’язочною, закріплена перев’язочна сестра відповідного підрозділу хірургічного стаціонару.
Підготовка до роботи в перев’язочній
11.По завершенню робочого дня, перев’язочна сестра, готує все необхідне для роботи перев’язочної на наступний робочий день, чи готує її до ургентної роботи. 12. На вихідні дні та для роботи в ургентних умовах, окремо накривається інструментальний стіл, бікси з перев’язочним матеріалом, та інструментарієм. Комплектація інструментів при накриванні інструментального стола перев’язочної В перев’язочній повинна бути необхідна кількість інструментів, які використовуються тільки для роботи даного підрозділу хірургічного стаціонару. До їх переліку належать:
|
