BБуковинський державний медичний університет icon

BБуковинський державний медичний університет




НазваBБуковинський державний медичний університет
Сторінка4/4
Дата28.07.2012
Розмір0.59 Mb.
ТипДокументи
1   2   3   4
^

ОСНОВНІ ТИПИ БИНТОВИХ ПОВ'ЯЗОК.



Циркулярна (колова) пов'язка (fascia circulares). Після закріплення кінця бинта одним із наведених вище способів усі дальші ходи (тури) повністю або майже повністю покривають попередні. Кінці бинта закріплюють на протилежному боці від місця пошкодження (Рис. 27. ).





Рис. 27. Циркулярна пов’язка.


Спіральна пов'язка ( fascia spiralis). Кінець бинта закріплюють звичайним способом дистальніше, або проксимальніше щодо місця пошкодження. Після цього ходи бинта, трохи відхиляючись від циркулярних, ідуть у косому напрямі (спіралеподібний хід) так, щоб кожний дальший хід покривав попередній на '/2 або половину його ширини. При накладанні висхідної пов'язки кінець бинта закріплюють дистальніше щодо ділянки пошкодження і спіралеподібними ходами, піднімаючись знизу вгору, поступово покривають ділянку пошкодження, а кінець бинта закріплюють проксимальніше відносно пошкодження. При покриванні бинтованої поверхні в протилежному напрямі (від центра до периферії) з закріпленням кінця бинта в дистальній ділянці утворюється низхідна спіральна пов'язка. На поверхнях конусоподібної форми, щоб пов'язка щільно прилягала і міцно трималася, роблять перегини {спіральна пов'язка з перегинами). При цьому хід бинта відхиляється в косому напрямі більш ніж звичайно, щільно прилягаючи до бинтованої поверхні. Великим пальцем лівої кисті, розміщеним косо, фіксують верхній край бинта, а правою рукою повертають головку бинта навколо своєї осі на 180°, щоб його черевце повернулося до бинтованої поверхні. Після цього роблять коловий хід і залежно від крутизни конусоподібної поверхні повторюють повороти після кожного ходу або чергують через певну кількість колових ходів. Слід намагатися робити перегини на одній стороні і по одній лінії (Рис 28.). Практично низхідна пов'язка вдержується краще, проте на кінцівки, особливо при порушеннях крово- і лімфообігу, краще накладати висхідну спіральну пов'язку. Такий вид бинтування показано також при накладанні давлючої пов'язки.





Рис. 28. Спіральна пов’язка з перегином.


Повзуча пов'язка (fascia serpens) за технікою накладання нагадує попередню. Кінець закріплюють кількома коловими ходами, а потім внаслідок гвинтоподібного ходу напрям бинта відхиляється настільки, щоб кожний тур не дотикався до попередніх. Така пов’язка може бути як висхідною, так і низхідною. Кінець закріплюють звичайним способом (Рис 29. ).




Рис. 29. Повзуча пов’язка.


Хрестоподібна, або вісімкоподібна, пов'язка (fascia cruciata s. octoidea).

Кінець закріплюють звичайними коловими ходами. Після цього хід бинта спрямовують по діагоналі до другої ділянки де роблять поворот і йдуть у поперечному напрямі з протилежного боку. Вийшовши на ту саму поверхню, ідуть у косому напрямі, перетинаючи попередній хід, а дійшовши до місця перших циркулярних ходів, роблять півколо в поперечному напрямі; усі дальші ходи, чергуючись, повторюють попередні. (Рис.30. - перший зверху ).




Черепашачу пов'язку, розхідну і збіжну (testudo reversa et inversa), накладають на колінний і ліктьовий суглоби. При накладанні розхідної черепашачої пов'язки після закріплення кінця бинта на верхній третині передпліччя (гомілки) або нижній третині плеча (стегна) роблять коловий хід через надколінник або ліктьовий відросток, потім роблять подібні ходи вище і нижче від попереднього. Таким чином, повторюючи вісімкоподібні ходи бинта, покривають усю зону суглоба. Кінець бинта закріплюють звичайно в тій самій ділянці, що й початок (Рис.31 ).

При накладанні збіжної черепашачої пов'язки суглоб покривають такими самими вісімкоподібними ходами, але йдучи від периферії до центра, тобто до надколінника або ліктьового відростка, і тут же закріплюють кінець бинта. Цей вид пов'язки тримається менш міцно, а тому й рідше застосовується на практиці.





Рис. 31.


Колосоподібна пов'язка (fascia spica). На зону плеча цю пов'язку накладають так: кінець бинта закріплюють на верхній третині плеча, потім хід бинта спрямовують по передній поверхні грудної клітки до пахвової ямки здорової сторони і, повернувши його на спину, ведуть у поперечному напрямі по спині паралельно попередньому ходу. Після колового ходу навколо плеча по зовнішній його поверхні бинт ведуть так, що він перетинає попередній хід і йде знову по передній поверхні грудної клітки, а потім по спині і на плече, поступово посуваючись угору так, що покриває всю зону суглоба ( Рис. 32. ).





Рис. 32.


Поворотну пов'язку (fascia recurrens) накладають на голову, куксу кінцівки коловими ходами, що йдуть через лобову і потиличну зони, або біля основи кукси кінцівки закріплюють кінець бинта. У сагітальній площині роблять перегин бинта і спрямовують його хід у косому напрямі так, щоб на бічній поверхні він міг покрити коловий хід на '/з його ширини. Дійшовши до протилежної відносно місця перегину сторони, роблять другий перегин, після чого коловим ходом закріплюють попередній хід, знову роблять перегин і, йдучи в косому напрямі, покривають бічний хід на ½ ширини бинта. Дійшовши до колового ходу, роблять перегин, потім коловий закріплюючий хід. Отак, чергуючи зворотні ходи з коловими, поступово покривають усю опуклу частину голови або кукси (Рис. 33 ).





Рис. 33.


^ ПОВ'ЯЗКИ НА ГОЛОВУ І ШИЮ


Шапочка (fascia reccurens capitis). Ця пов'язка є різновидністю поворотної пов'язки. Кінець бинта закріплюють коловими ходами навколо голови, у середніх відділах лобової і потиличної зон роблять перегин і йдуть у косому напрямі, покриваючи одну з бічних поверхонь голови. Пройшовши півколо, знову роблять перегин і закріплюють попередній хід бинта коловим ходом. Після цього роблять перегин і покривають бічну частину голови з другого боку, кожний перегин закріплюють коловим туром. Чергуючи так поворотні і колові ходи, покривають усю опуклість черепа ї закріплюють коловим ходом. Практично цю пов'язку застосовують рідко, бо тримається вона неміцно і легко збивається (Рис. 34 ).




Рис. З4.


Шапку Гіппократа (mitra Hippocratis) накладають за допомогою двоголового бинта або двома бинтами. Беруть одну головку бинта в одну руку, а другу—в другу руку. Вільну частину бинта між двома головками укладають на потиличний бугор. Обидва бинти йдуть назустріч один одному, захоплюючи лобові бугри, і посередині лоба перехрещуються. Головка бинта, яку держать у правій руці, робить колові ходи, увесь час закріплюючи другий бинт, який держать у лівій руці і який робить зворотні оберти. При цьому кожен зворотний оберт покриває попередній на 1/2 або 2/3 частини його доти, поки опуклість черепа не закриється повністю. Ця пов'язка міцніше тримається на голові (Рис.35 ).





Рис. 35.


«Чепець». Заготовляють кусок бинта, який довжиною перевищував би обвід голови (через тім'яну зону і підборіддя). Середню частину цієї смужки бинта прикладають до тім'я, а кінці, що проходять спереду вушних раковин, тримає біля підборіддя потерпілий або помічник. Ходом бинта двома-трьома турами, що йдуть навколо голови, цю смужку закріплюють. Після цього, дійшовши до одного з кінців бинта, що звисає, проводять бинт навколо нього і, спрямовуючи бинт від однієї вушної раковини до другої, покривають усю опуклість черепа. Кінець бинта фіксують до однієї з смужок бинта, що звисають, або ж коловим ходом навколо голови. Після цього звислі кінці бинта закріплюють вузлом у зоні підборіддя. Ця пов'язка — одна з найміцніших. її найчастіше застосовують у практиці бинтових пов'язок на голову ( Рис 36. ).





Рис. 36.


Пов'язки на очі (на одне око—fascia monoculis, на обидва— fascia binoculus). Кінець бинта закріплюють коловими ходами навколо голови. При накладанні пов'язки на ліве око після кількох колових ходів, дійшовши до середньої частини лоба, бинт спрямовують униз, покриваючи зону очної ямки. Далі бинт іде нижче від вушної раковини і в потиличній зоні переходить на коловий хід, закріплюючи попередній, а з лобової частини знову повертає косо вниз і покриває очну ямку. Після накладання пов'язки кінець бинта закріплюють коловим ходом. Накладаючи пов'язку на праве око, після звичайного закріплення кінця бинта навколо голови в потиличній частині бинт повертають косо вниз, проводять під вушною раковиною, потім, піднімаючи вгору, покривають зону очної ямки і, перейшовши на коловий хід, закріплюють попередній. Так, чергуючи ходи, покривають зону очної ямки (Рис. 37 ).

Накладаючи пов'язку на обидва ока, почергово покривають то одне, то друге око, іноді закріплюючи обидва ходи коловим ходом. Кінець бинта також закріплюють коловим ходом (Рис. 38. ).





Рис. 37.





Рис. 38.


Уздечка (пов'язка, що підтримує нижню щелепу,— capistrum). Накладають її без перегинів. Коловими ходами навколо голови закріплюють кінець бинта. Від потиличної зони бинт» спрямовують косо вниз у напрямі до підборіддя. Звідси бинт повертають вертикально вгору попереду вушної раковини, переходять через тім'яну зону і опускають униз попереду вушної раковини до зони підборіддя. Тут без перегинів бинт повертають у напрямі потиличної зони і, перейшовши на коловий хід, закріплюють попередній, після чого ходи бинта повторюють. При пошкодженнях зони підборіддя роблять додаткові ходи. Після накладання ходів, що підтримують нижню щелепу, і закріплюючого колового ходу в потиличній зоні бинт спрямовують косо вниз, проводять під мочкою вушної раковини, потім по передній поверхні підборіддя і бічній поверхні нижньої щелепи під мочкою вушної раковини з другого боку, а потім косо вгору і переходять на коловий хід, роблячи один оберт, закріплюють попередній хід, після чого ходи бинта знову повторюють. Міцнішою пов'язка буде тоді, коли вертикальні ходи бинта спрямовують поперемінно то попереду, то позаду вушної раковини, роблячи при цьому в тім'яній зоні хрестоподібний хід.


Хрестоподібну, або вісімкоподібну, пов'язку на зону потилиці і задньої частини шиї роблять так. Коловими ходами бинт закріплюють навколо голови, потім позаду лівого вуха опускають косо вниз на шию, а потім по правій бічній поверхні шиї обходять її спереду і піднімають по задній поверхні шиї на голову. Зробивши коловий хід навколо голови, бинт проводять під лівим вухом і ведуть навкоси, повторюючи третій хід, потім навколо шиї і косо вгору на голову. У дальшому пов'язку продовжують, чергуючи два останні ходи, і закріплюють навколо голови.


^

ПОВ'ЯЗКИ НА ВЕРХНІ КІНЦІВКИ.



Пов'язка на великий палець. На зону тенора, п'ястковофалангового суглоба і основну фалангу накладають пов'язку типу колосоподібної. Кінець бинта закріплюють коловими ходами в зоні променевозап'ясткового суглоба. Після цього хід бинта спрямовують косо, обгинаючи п'ястковофаланговий суглоб з променевого боку, переходять на поверхню долоні, покриваючи її в косому напрямі і перетинаючи попередній хід з променевого боку, повертаються в зону променевоп'ясткового суглоба, роблять коловий хід, а потім ходи бинта повторюють, піднімаючись догори. Іноді цю пов'язку доповнюють кількома коловими або спіралеподібними ходами в зоні основної фаланги і міжфалангового суглоба. При покриванні кінчика пальця після кількох турів пов'язки типу колосоподібної роблять зворотний хід, який закріплюють висхідним спіралеподібним ходом, потім роблять колоподібний хід і закріплюють бинт коловим ходом у зоні променевоп'ясткового суглоба (Рис. 39).


Спіральна пов'язка пальців. Коли покривають усі пальці, цю пов’язку називають ще “рицарською рукавичкою”. Кінець бинта закріплюють у зоні променевоп'ясткового суглоба. На першому етапі покривають великий палець за описаною вище методикою. Потім після напівколового ходу бинта в зоні променевоп'ясткового суглоба, переходячи з боку долоні на тильну сторону, бинт ведуть у косому напрямі до основи вказівного пальця, покриваючи його з ліктьової сторони, повзучим ходом ідуть до його верхівки і покривають її зворотним ходом. Потім увесь палець покривають спіральною пов'язкою і, обгинаючи його основу з променевої сторони, у косому напрямі йдуть через тил кисті до ліктьової сторони променевопясткового суглоба, роблять півколо з долонної сторони цього суглоба, а перейшовши на тил, ідуть до основи наступного пальця. Так, додержуючись викладеної вище методики, покривають усі пальці. Кінець бинта закріплюють у зоні променевоп`ясткового суглоба (Рис.-39)39).


На тил кисті накладають хрестоподібну, або вісімкоподібну, пов'язку (див. вище), на передпліччя і плече—спіральну, на ліктьовий суглоб — черепашачу і на плечовий суглоб — колосоподібну пов'язки.

Пов'язка на пахвову ямку. Цю пов'язку починають з накладання колосоподібної пов'язки, після чого хід бинта спрямовують косо по спині через здорове надпліччя в зону пахвової ямки, на яку накладають пов'язку. Потім роблять циркулярний хід навколо грудної клітки і знову косий хід через здорове надпліччя. Після кількох таких чергувань пов'язку закріплюють циркулярним ходом на плечі (Рис. 39 ).





Рис. 39.


Контрольні питання по темі заняття


  1. В чому полягають обов’язки та який режим роботи маніпуляційної сестри хірургічного стаціонару ?

  2. Які вимоги до санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму маніпуляційного кабінету у хірургічному відділенні стаціонару. ?

  3. Наведіть перелік основного оснащення маніпуляційного кабінету хірургічного відділення та його складові ?

  4. Які санітарно-гігієнічних вимоги пред’являються до персоналу маніпуляційного кабінету ?

  5. Назвіть перелік основної документації маніпуляційного кабінету хірургічного стаціонару ?

  6. Вкажіть послідовність етапів накривання стерильного стола у маніпуляційному кабінеті хірургічного стаціонару ?

  7. Яка будова, та які існують різновиди шприців для виконання ін’єкцій і в чому полягає техніка їх збирання ( багаторазові шприци, інсуліновий шприц, одноразові шприци) ?

  8. Які існують види ін’єкційних голок, їх призначення та будова ?

  9. Як проводиться набирання ліків з ампул і флаконів у шприц для виконання ін’єкцій ?

  10. Вимоги до санітарно-гігієнічного режиму перев’язочного блоку.

  11. Що входить до переліку нормативного обладнання перев’язочної загально-хірургічного стаціонару?

  12. Принципи організації роботи перев’язочної “Чистого”, та “Гнійного” відділень загально-хірургічного стаціонару.

  13. В чому полягають особливості підготовки до роботи в перев’язочній?

  14. Комплектацію і перелік найбільш необхідних хірургічних інструментів для проведення перев’язок.

  15. Найбільш поширені методи обробки рук до виконання перев’язок перев’язочною сестрою.

  16. Класифікація хірургічного інструментарію та знати призначення основних його зразків що використовуються для перев’язок, та оперативних втручань амбулаторного рівня.

  17. Якими способами проводиться транспортування та перекладання хворих в палаті та перев’язочній загально-хірургічного стаціонару?

  18. Основи десмургії. Визначення поняття “Десмургія”, “Пов’язка”, “Перев’язка ”.

  19. Правила накладання м’яких пов’язок.

  20. Що таке перев’язочний матеріал, його різновиди, характеристика, застосування?

  21. Класифікація пов’язок, їх загальну характеристику, та основні різновиди.

  22. Основні типи бинтових пов’язок.

  23. Що таке: лейкопластерні, клеолові, та сітчасто-трубчасті м’які пов’язки, та які правила їх накладання?


Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичному занятті


  • Провести оцінку якості передстерелізаційної обробки хірургічного інструментарію з використанням проб на присутність біологічних залишків та миючого засобу.

  • Обробити руки хірурга за методами: Альфельда, Фюрбрінгера, Спасокукоцького – Кочергіна, первомуром.

  • Провести укладку перев’язочного матеріалу та хірургічного інструментарію у бікси;

  • Провести укладку біксів з перев’язочним матеріалом у автоклав.

  • Провести укладку хірургічного інструментарію у сухо-жаровий стерилізатор, та здійснити його розвантаження.

  • Провести оцінку стерильності хірургічного інструментарію за допомогою непрямого метода контролю за стерильністю.


Тематика НРДС

  • Передстерилізаційна обробка, знезараження, та стерилізація хірургічного інструментарію, шприців, білизни згідно вимог режимних наказів МОЗ України.

  • Методи контролю за стерильністю.



Література


Основна:

  • Закони України про охорону здоровя. /Під ред. Москаленко В., Костицької В.- Тернопіль.: Укрмедкнига. 2000. 464 с.

  • Главная (старшая) медицинская сестра: Сборник нормативных документов. Настольная книга руководителя среднего и младшего медицинского персонала лечебно-профилактического учреждения / сост. Басанова Ц.В. – М.: АПП «Джангар», 2000.- 448 с.

  • Галкин Р.А., Двойников С.И. Сестринское дело в хирургии: учебник.- Самара: ГП «Перспектива».- 2000. 352 с.

  • Жученко С.П., Желіба М.Д., Хіміч С.Д. Загальна хірургія. "Здоров’я", Київ, 1999, 478 с.

  • Черенько М.П. Загальна хірургія. Київ “Здоров’я”, 1999.- 375 с.

  • Кузнецова В.М. Сестринское дело в хирургии: Учебное пособие.- Ростов-на-Дону.: «Феникс», 2000. 416 с.

  • Нетяженко В.З., Сьоміна А.Т., Присяжнюк М.С.. Загальний та спеціальний догляд за хворими. – К.: Здоров’я. 1993. – 303 с.


Додаткова:

Касевич М.К. Практикум з сестринської справи. - Київ.; Здоров’я. – 1999. – 224с .

  • Гостищев В.К. «Общая хирургия».- М.:Медицина, 1993.- 620 с.

  • Волколаков Я.В. «Общая хирургия».- Рига.:Звайгзне, 1989.- 617 с.

  • Стручков В.И. «Общая хирургия».- М.:Медицина, 1988.- 480 с.

  • Григоровська Д.П. Догляд за хворими в спеціалізованих терапевтичних відділеннях.-К.:Здоров’я, 1989. – С.158-174.

  • Григорян А.В. «Руководство к практическим занятиям по общей хирургии».- М.:Медицина,

  • Юмашев Г.С. «Травматология и ортопедия».- М.:Медицина, 1977.- 505 с.

  • Чепкий Л.П."Анестезиология и реанимация", 1978. 243 с.

  • Гостищев В.К. «Руководство к практическим занятиям по общей хирургии».- М.:Медицина. 1987.- 319 с.

  • Дарбинян Т.М."Руководство по клинической реаниматологии". 1974. 288 с.

  • Скрипниченко Д.Ф. «Хірургія».- К.:Здоровя, 1992.- 317 с.

  • Дегтяр Е.Г. "Що повинна знати і вміти сестра хірургічного відділення", 1979.-с.

  • Филлипова А.А. Сестринское дело в терапии: Учебное пособие.- Ростов-на-Дону.: «Феникс», 2000. 416 с.

  • Справочник медицинской сестры.: В 2-х томах. / Под ред. Задворной О.В., Турьяновой М.М.- М.: «Новая волна», М.: «Оникс» 2000. Т.1 – 448 с., Т.2. – 480 с.


1   2   3   4

Схожі:

BБуковинський державний медичний університет iconХарківський державний медичний університет тучинська марина анатоліївна
Харківський державний медичний університет моз україни, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх
BБуковинський державний медичний університет iconХарківський державний медичний університет тучинська марина анатоліївна
Харківський державний медичний університет моз україни, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх
BБуковинський державний медичний університет iconПравила прийому до Державної установи «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» у 2012 році Освітня діяльність у Державній установі «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського»
Освітня діяльність у Державній установі «Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського» (далі – кдму) здійснюється...
BБуковинський державний медичний університет iconЦентральний методичний кабінет з вищої медичної освіти акушерство та гінекологія
Програма складена: академіком нан україни, професором В.І. Грищенком (Харківський національний медичний університет); академіком...
BБуковинський державний медичний університет icon«затверджую» Ректор Державної установи „Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського”, професор А. А. Бабанін „ ” 20 р. Критерії оцінювання вступної екзаменаційної роботи
До медичного коледжу державної установи «кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвского»
BБуковинський державний медичний університет iconЗ однієї сторони (надалі Замовник) та Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського”
Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського” в особі ректора університету,...
BБуковинський державний медичний університет iconЗ однієї сторони (надалі Замовник) та Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського”
Державний вищий навчальний заклад „Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського” в особі ректора університету,...
BБуковинський державний медичний університет iconМіністерство охорони здоров’я України Буковинський державний медичний університет
Факультет – медичний №4 з відділенням молодших медичних І фармацевтичних фахівців
BБуковинський державний медичний університет iconРічний план закупівель на 2013 рік (зміни 1) Державна установа "Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського"
Державна установа “Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського”, код за єдрпоу 01896719
BБуковинський державний медичний університет iconРічний план закупівель на 2013 рік Державна установа "Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського"
Державна установа “Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського”, код за єдрпоу 01896719
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи